-
101 совість
СОВІСТЬ - категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків; одна з форм моральної самосвідомості, через котру здійснюється осмислення, контроль, санкціонування та критичний перегляд моральних настанов людської суб'єктивності. Етимологічно поняття "С." у багатьох європейських мовах пов'язане зі значенням "спільне знання", "свідомість", що характерно і для мов слов'янських, зокрема укр. Це слово походить від архаїчного префікса "со", що має широкий спектр значень, включаючи спільність дії, і "відати" - "знати". Розвиток моральної свідомості закріпив за поняттям "С.", крім усвідомлення власного ставлення до моральних вимог суспільства, значення переживання й засвідчення особливої, змістовної позиції суб'єкта моральної діяльності. Першими серед античних філософів поставили проблему С., очевидно, Демокрит та Сократ. Аристотель положенням "Нікомахової етики" про С. - "правдивий суд доброї людини" надав європейській традиції етичних пошуків певного забарвлення. Так, Кант розмірковує про "внутрішнє судилище" С. у випадку, коли людина порушує моральний закон - відступає від вимог категоричного імперативу. Разом з цим стає очевидним тісний зв'язок С. з обов'язком, а через нього - з добром і благом. С. як переживання самооцінки є можливою тільки на основі знання норм суспільної моралі, що стали внутрішнім переконанням. Вона дає про себе знати і негативними проявами (напр., відчуття провини), і позитивними - впевненістю в правильності і справедливості вчинку. Різні "іпостасі" С. зумовлені змістом людських уявлень про добро і зло, благо, справедливість, обов'язок. Цю залежність в абстрактній формі засвідчив Гегель, розглядаючи основні причини низки морально-психічних станів, позначених ним як "нечиста С.", "спляча С.", "муки С." тощо Н. іцше назвав нечисту С. "глибоким захворюванням", однак наголошував, що "це хвороба в тому сенсі, в якому хворобою є вагітність". Таким чином, "неспокій" С. починає розглядатись як стан, необхідний для становлення морального суб'єкта. Фройд виходив з того, що С. породжується конфліктом між підсвідомими потягами і суспільними заборонами. Послідовники Фройда вже розглядали С. як особливий різновид неврозу (Віттельс), а з точки зору функцій - як негативний феномен: С. - ярмо, що перетворює людське життя в муки і страждання Н. аукові дискусії навколо проблеми С. мали гучне відлуння в сфері політики: Гітлером С. була публічно оголошена химерою. В філософії марксизму феномен С. пов'язується з особливостями реального становища (буття) людини у світі. "С. привілейованих, - зазначав Маркс, - це і є привілейована С.". Отже, акцент робиться на соціальних детермінантах, що чинять вплив на С. і перешкоджають прояву її загальнолюдського змісту. Гайдеггер у свій спосіб пов'язує С. із буттєвою покликаністю людини, що звільняє останню від необхідності коритися зовнішнім авторитетам. "Совісна" людина бере на себе тягар вибору між добром і злом, у своїй діяльності орієнтується на власні критерії моральної оцінки. Через це моральну особистість завжди переслідує почуття невдоволеності собою, що є стимулом до самовдосконалення. Вона особливо чутлива до моральної йедовершеності світу в будь-яких проявах і, звичайно, С. її ніколи не може бути спокійною, "чистою". Можливо, надто емоційно, але точно це висловив у праці "Культура і етика" Швейцер: "Чиста С. є винахід диявола".В. Єфименко -
102 соціологія знання
СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ - соціально-філософська концепція (дисципліна), що досліджує співвідношення знання і суспільства, соціальну зумовленість знання. З різних інтерпретацій понять "знання", "суспільство" і "відношення" філософськими течіями виникають різні варіанти С. з. Так, суспільство тлумачать як історичні епохи, класи, покоління, соціальні фактори, соціальне буття, соціальні структури, а знання - як знання взагалі, наукове знання, ідеологію, світогляд, категорії, цінності, ідеї. Порізному інтерпретується і відношення знання та суспільства - як жорстка чи послаблена детермінація, функціональний зв'язок, гармонія стилів, зв'язок частини і цілого та ін. Основні проблеми С. з.: дослідження характеру відношень між знанням і соціальним буттям, соціальними структурами і категоріями мислення; ролі цінностей у пізнанні, співвідношення знання і його соціальних носіїв, істинності і соціальної зумовленості знання та ін. С. з. виникла в 30-х рр. XX ст. Її засновники - Маннгейм ("Проблема соціології знання" 1925; "Ідеологія та утопія", 1929) і Шелер ("Форми знання і суспільство", 1926). її джерела - марксистське вчення про базис і надбудову, клас та ідеологію, дослідження Дюркгейма соціальної зумовленості категорій первісного мислення М. аннгейм і Шелер дещо конкретизували проблематику соціальної зумовленості знання, перевели її з ідеологічної в більш наукову площину. В 50-х рр. XX ст. виникає кантіанський варіант С. з. (Шелтинг, Штарк), що розвинув ідеї Вебера про зумовленість наукового знання цінностями. В цей же час формується "критична теорія" Франкфуртської школи, яка на запереченні концепції Маннгейма розбудовує свій варіант соціальної зумовленості знання, в якому поєднує неогегельянство і марксизм (Лукач). У 70-х рр. XX ст. формується феноменологічний підхід до С. з. (Шюц, Бергер, Лукман), що зосереджується на дослідженні конституювання соціальної реальності (сфери соціальних смислів) різними соціальними групами. До проблематики С. з. близька також історична школа філософії науки (Кун, Феєрабенд), яка розглядає розвиток науки в соціальному контексті. Інтенція С. з. - розвінчання автономності знання (істини, розуму), утвердження залежності його від позагносеологічних чинників. У цьому плані вона - одне з джерел філософії постмодерну. С. з. не є суто соціологічною дисципліною. Спроби надати їй емпіричної інтерпретації не мали значних успіхів О. станнім часом спостерігається спад інтересу до її проблем.Є. Причепій -
103 честь
ЧЕСТЬ - категорія етики, що разом з категорією гідності розкриває історичні форми відношення людини до себе самої і відношення до неї з боку суспільства. Однак, на відміну від категорії "гідність", яка представляє площину універсального в індивідуальній моральній свідомості, категорія "Ч." висвітлює в ній площину особливого, а саме диференційовану оцінку індивіда з боку суспільства, визнання його гідності. Ч. - це нагорода, що присуджується за чесноти (Аристотель). Ч. як форма моральної самосвідомості санкціонує певний моральний статус людини, усталену шкалу її оцінки, враховуючи належність до тієї чи іншої конкретної групи - соціальної, національної, професійної, статево-вікової, "за уподобаннями". Етимологічно слово "Ч." пов'язане з "часть", "частина", що вказує на історичні підвалини розвитку цієї форми моральної самосвідомості: наші предки уявляли себе перш за все частинкою конкретного родового колективу, а тому власне індивідуальне буття розглядали через призму надбань спільноти. Конкретний набір рис особистості, що складають основу індивідуальної Ч., в кінцевому рахунку є відповіддю на потребу в очікуваному для виконання певних соціальних ролей типів особистості М. андевіль підкреслив тісний зв'язок поняття Ч. з поняттям репутації, тобто загальної думки, що складається в суспільстві щодо морального обличчя певної особи або колективу. Ми називаємо людиною Ч. того, хто піклується як про репутацію своєї групи, так і про власну репутацію, що залежить від відповідності поведінки людини вимогам Ч. - умови належності до даної групи. Зародження поняття Ч. можна віднести до зрілого родового ладу. Серед племені виділялись особи, що мали найбільш ціновані за даного способу життя якості (мужність, сміливість, кмітливість). В умовах формування давньогрецьк. держав цінність людини визначалась виключно її належністю до конкретного полісу. Поза Афінами, Спартою, Римом особистість втрачала своє значення. Поняття Ч. стосувалося тільки вільних громадян. У Середні віки поняття Ч. складалося під впливом корпоративної спаяності усередині соціальних станів і груп та ієрархічної їх підпорядкованості. В умовах гуманізації суспільної світобудови стає очевидним зв'язок Ч. - як форми моральної самосвідомості - з совістю: "Ч. - це зовнішня совість, а совість - це внутрішня Ч." (Шопенгауер). Звичайно, громадська думка поважає конкретну людину за сукупність притаманних їй здібностей, фізичних і духовних якостей, але соціальна цінність, значущість людини так чи інакше співвідносяться з домінуючими в конкретно-історичному середовищі ідеалами чи зразками поведінки. Разом з тим відношення людини до своїх вчинків з точки зору Ч. не є вищою формою прояву моральної самосвідомості. З розвитком моральної культури на передній план висувається поняття гідності, що орієнтує індивідуальне "Я" на загальнолюдські потенції, цінності й ідеали.В. Єфименко -
104 наступати
(про право, обов'язок тощо) subsist -
105 нести
(відповідальність, збитки) bear, (відповідальність, видатки, обов'язок тощо) incur -
106 позашлюбний
( про дитину) adulterate, born out of wedlock, ( про зв'язок) extra-marital, extramarital, illegitimate, nameless, natural, non-marital -
107 поставлений
( за обов'язок тощо) imposed -
108 поставлення
( за обов'язок тощо) imposition -
109 поширюватися
expand, (про право, привілей, обов'язок тощо) extend, ( про закон) reach, travel -
110 який лежить
( про обов'язок тощо) encumbent -
111 який порушує
contravening, breaching, ( норми тощо) contemptuous, ( щось) defaulting, ( обов'язок) derelict, ( громадський порядок) disturbing, violitive -
112 асоціація
-
113 вважати
to think, to deem, to reckon, to suppose, to assume; to consider; to imagine, to fancy; to count, to expectвважати за свій обов'язок — to deem ( to think) it one's duty
я вважаю, що… — I take it that…, I think; амер. І guess, I reckon
-
114 виконувати
= виконати1) ( здійснювати) to execute, to fulfil(l), to carry out, to accomplish, to perform, to effectuate; (прохання, наказ) to complyвиконувати бажання — to grant/fulfil a wish
виконувати вирок (наказ) — to execute ( to carry out) the verdict (order, sentence)
виконувати вказівки — to follow directions/instructions
виконувати договір — to implement a contract, to observe/implement a treaty
виконувати запит комп. — to solve a query
виконувати зобов'язання — to meet one's engagement, to carry out commitments, to fulfil commitments, to meet commitments, to carry out obligations, to fulfil obligations
виконувати наказ — to carry out an order, to fulfil/execute an order, to carry out a command, to fulfil/execute a command
виконувати обіцянку — to keep (to redeem, to make good) one's promise
2) мист. to performвиконувати роль — to play ( to act) the part (of)
виконувати танець — to do ( to perform) a dance
-
115 відриватися
= відірватися1) ( про ґудзик) to come off, to tear off2) ( злітати) to take off, to lift off3) (від; перестати займатися чимсь) to tear oneself away ( from)4) ( втрачати зв'язок) to lose touch ( with), to lose contact ( with) -
116 встановлювати
= встановити1) (лад, устрій) to constitute; ( організовувати) to establish, to set upвстановлювати зв'язок військ. — to establish intercommunication ( with); to establish a connection ( with); to get in touch ( with)
встановлювати порядок — to establish ( to set up) order
2) ( визначати) to determine, to establish; (час, ціну) to fix; ( з'ясовувати) to ascertain3) ( ставити) to put, to place4) ( монтувати) to mount; ( налагоджувати) to install, to set upвстановлювати програму комп. — to install ( to set up) a program
-
117 гальванічний
galvanic, voltaicгальванічний елемент — galvanic cell, galvanic ( voltaic) element
-
118 громадський
1) ( суспільний) public, social; ( про власність) communalгромадський обов'язок — social obligations, public duty
2) ( добровільний) voluntary, unpaid, amateur -
119 громадянський
civil; ( властивий громадянину) civicгромадянський рік астр. — legal year, civil year
-
120 двосторонній
1) double-sidedдвосторонній диск — double-faced disk, double-sided disk, dual-sided disk
2) two-way; bidirectionalдвосторонній критерій стат. — two-sample test
3) (взаємний, обопільний) bilateral
См. также в других словарях:
гірничорятувальний зв'язок — горноспасательная связь mine rescue communication *Grubenrettungsfunk вид зв язку в гірничій промисловості, що забезпечує передачу інформації при гірничорятувальних роботах, а також прямий зв язок гірничорятувальних підрозділів з гірничими… … Гірничий енциклопедичний словник
зв'язок — I зв язок зка, ч., діал. В язка (у 1 знач.). II зв яз ок зку/, ч. 1) Спілкування, можливість спілкування з ким , чим небудь. 2) Засіб спілкування на відстані. •• Ду/плексний зв язо/к зв язок, за якого передача даних по каналу здійснюється… … Український тлумачний словник
біозв'язок — зку/, ж. 1) Повідомлення, зв язок з ким , чим небудь на відстані за допомогою біострумів головного мозку (у гіпотезах). 2) Зв язок, взаємозалежність живих організмів … Український тлумачний словник
взаємозв'язок — зку/, ч. Взаємний зв язок між двома чи багатьма особами, явищами, предметами і т. ін … Український тлумачний словник
відеозв'язок — зку/, ч. Зв язок між абонентами, при якому вони отримують відеозображення один одного … Український тлумачний словник
електрозв'язок — зку/, ч. Зв язок, при якому передача інформації будь якого виду здійснюється електричними сигналами, що розповсюджуються по дротах, або радіосигналами … Український тлумачний словник
конференц-зв'язок — зку/, ч. Вид зв язку, який забезпечує можливість обміну будь якими повідомленнями з використанням єдиної мережі зв язку. •• Комп ютеризо/ваний конфере/нц зв язо/к зв язок за допомогою обчислювальних машин, що надає можливість вводити і приймати… … Український тлумачний словник
пі-зв'язок — зку/, ч. Дво або трицентровий зв язок, утворений перекриванням чотирьох пелюсток двох p чи d електронних хмаринок … Український тлумачний словник
радіозв'язок — зку/, ч. Передавання та приймання повідомлень за допомогою електромагнітних хвиль; зв язок по радіо … Український тлумачний словник
телезв'язок — зку/, ж. 1) Зв язок, здійснюваний за допомогою телевізійної апаратури. 2) Те саме, що телекомунікації … Український тлумачний словник
взаємозв'язок — (взаємний зв язок, залежність між явищами, предметами тощо), відношення, взаємозалежність … Словник синонімів української мови