-
1 довод
довід (р. -воду), доказ (р. -у), аргумент (р. -ту).* * *до́від, -воду, до́каз, -у -
2 доводівний
матем. доказа́тельный -
3 доводівність
доказа́тельность -
4 доводіння
доказа́тельство (неоконч. д. - ещё), дока́зывание -
5 аргумент
астр., вчт, матем., физ.арґуме́нт, -ту; ( довод - ещё) доказ, -зу- функциональный аргумент
- целочисленный аргумент -
6 доказательность
1) матем. дові́дність, -ності, дові́дливість, -вості, доводі́вність, -ності, доводо́вість, -вості, доказо́вість, -вості2) слу́шність, -ності; ср. доказательный -
7 доказательный
матем.доказо́вий, довідни́й, доводі́вний, доводо́вий; (подходящий, правильный, справедливый, веский, убедительный) слу́шний -
8 доказательство
1) матем. дове́дення, (неоконч. д. - ещё) доводі́ння; ( наглядное - ещё) сві́дчення; ( следствие) до́від, -воду, дове́динатеоре́тико-мно́жественное доказа́тельство — теоре́тико-множи́нне дове́дення
- апагогическое доказательствотеоре́тико-числово́е доказа́тельство — теоре́тико-числове́ дове́дення
- доказательство невозможности
- доказательство существования
- классическое доказательство
- наглядное доказательство
- несводимое доказательство
- синтетическое доказательство
- содержательное доказательство2) до́каз, -зу -
9 доказывание
дове́дення, доводі́ння -
10 аргумент
астр., вчт, матем., физ.арґуме́нт, -ту; ( довод - ещё) доказ, -зу- функциональный аргумент
- целочисленный аргумент -
11 доказательность
1) матем. дові́дність, -ності, дові́дливість, -вості, доводі́вність, -ності, доводо́вість, -вості, доказо́вість, -вості2) слу́шність, -ності; ср. доказательный -
12 доказательный
матем.доказо́вий, довідни́й, доводі́вний, доводо́вий; (подходящий, правильный, справедливый, веский, убедительный) слу́шний -
13 доказательство
1) матем. дове́дення, (неоконч. д. - ещё) доводі́ння; ( наглядное - ещё) сві́дчення; ( следствие) до́від, -воду, дове́динатеоре́тико-мно́жественное доказа́тельство — теоре́тико-множи́нне дове́дення
- апагогическое доказательствотеоре́тико-числово́е доказа́тельство — теоре́тико-числове́ дове́дення
- доказательство невозможности
- доказательство существования
- классическое доказательство
- наглядное доказательство
- несводимое доказательство
- синтетическое доказательство
- содержательное доказательство2) до́каз, -зу -
14 доказывание
дове́дення, доводі́ння -
15 доказ
-
16 аргумент
аргумент, резон, довід, доказ. Приводить -ты - подавати аргументи, ставити резони.* * *аргуме́нт, -у, резо́н, -у; ( довод) до́від, -воду, до́каз, -у -
17 возражение
1) від[од]повідь (р. -віди), від[од]каз, від[од]мова;2) заперечення [Заперечують нам, що ми зовсім не марксисти; ці заперечення нічого не варті (Азб. Ком.)], перечення, закид [Гіпотеза ця викликає цілу низку (ряд) закидів], сперечання [Рішучим тоном, таким, що не терпить сперечань, гукає (Крим.)]. Не допускающий -жений - несуперечимий.* * *1) ( действие) запере́чення, (неоконч.) запере́чування, пере́чення, супере́чення; відповіда́ння, відка́зування -
18 доказательство
довід (р. доводу), (подтверждение) доказ (р. -зу), (провинц.) доказка, (свидетельство) свідчення, (доказывание) доведіння. [Доводами доведений. Їй усі повірили без доводів (Грінч.). Історія письменства дає найдужчі докази національної індивідуальности народу (Єфр.). От вам доказ на те (Конис.). Ми маємо певні свідчення, що вони не показували йому шляху (Грінч.). Для таких фактів не треба і доведіння]. Нет доказательств - нема доказів, нічим довести. [Усе село знало, що це Панас ізробив, а нічим довести, - так і пропало (Грінч.)]. -ства письменные - доводи листовні. -ства вещественные - речові докази, речові знаки. -ства косвенные - посередні докази, -ство противного - доведе[і]ння супротивного.* * *1) до́від, -воду, до́каз, -ув \доказательство чего́ — на до́каз чого́
2) мат. дове́дення -
19 доканчивание
докінчування, дороблювання, доробляння, довершування, доводіння до краю, доводження до краю, до…-ння (напр.: дочитування = доканчивание чтения, дошивання = доканчивание шитья, дописування = доканчивание писанья и т. д.).* * *докі́нчування, кінча́ння -
20 наведение
1) (действие) - а) наводження и наводіння, напроваджування оконч. наведення, напровадження; б) направляння, справляння, скеровування, націлювання, нарих[ш]товування, вирихтовування, виміряння, оконч. направлення, справлення, накерування, скерування, націлення, нарих[ш]тування, вирихтування, вимірення. -ние пушки - націлювання (нарих[ш]товування), націлення (нарих[ш]тування) гармати; в) наводження, насилання, оконч. наведення, наслання; наганяння, завдавання, оконч. нагнання на кого чого, завдання кому чого; г) наводження и наводіння, напроваджування, оконч. наведення, (лаком) покощування, оконч. покощення; ґ) доводження и доводіння, оконч. доведення; д) наводження и наводіння, напроваджування, оконч. наведення, напровадження; е) (справки) роблення, оконч. зроблення довідки. Срв. Наводить;2) филос. - індукція, навід (-воду). Судить о чём по -нию - судити про що наводом (шляхом наводу).* * *наве́дення
- 1
- 2
См. также в других словарях:
довод — См. аргумент, доказательство подкреплять доводами, представлять доводы, приводить доводы... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. довод аргумент, доказательство, мотив, резон,… … Словарь синонимов
ДОВОД — ДОВОД, довода, муж. (книжн.). Мысль, соображение, приводимые в доказательство чего нибудь, аргумент. Неоспоримый довод. Ваши доводы неубедительны. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
довод — ДОВОД, аргумент, мотив, разг. резон АРГУМЕНТАЦИЯ, аргументирование, мотивация, мотивировка АРГУМЕНТИРОВАННЫЙ, мотивированный АРГУМЕНТИРОВАТЬ, мотивировать … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
ДОВОД — ДОВОД, а, муж. Мысль, суждение, приводимые в доказательство чего н., аргумент. Веский д. Привести новые доводы. Ваши доводы неубедительны. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
довод — О разумном, убедительном и т. п. доводе. Важный, веский, главный, доказательный, достаточный, искусный, логический, логичный, наглядный, неопровержимый, неоспоримый, неотразимый, обоснованный, основательный, положительный (устар.), практический,… … Словарь эпитетов
довод — • веский довод • весомый довод • неопровержимый довод • неоспоримый довод • разительный довод • сильный довод … Словарь русской идиоматики
довод — сущ., м., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? довода, чему? доводу, (вижу) что? довод, чем? доводом, о чём? о доводе; мн. что? доводы, (нет) чего? доводов, чему? доводам, (вижу) что? доводы, чем? доводами, о чём? о доводах Довод это… … Толковый словарь Дмитриева
Довод королей — Жанр: эпическое фэнтези Автор: Вера Камша Язык оригинала: русский Год написания: 2003 … Википедия
Довод — термин, означавший в древней Руси то же, что в настоящее время выражается словом донос. При царе Борисе за Д. возводили в дворянство холопов, или, по современней терминологии, верстали в дети боярские ; после царя Бориса верстанных поместным и… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
Довод — м. Соображение, какое либо положение, факт, приводимые в доказательство чего либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
довод — довод, доводы, довода, доводов, доводу, доводам, довод, доводы, доводом, доводами, доводе, доводах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов