-
1 следствие
-
2 следствие
-
3 следствие
-
4 логическое следствие
логі́чний ви́сновокРусско-украинский политехнический словарь > логическое следствие
-
5 семантическое следствие
семанти́чний ви́сновокРусско-украинский политехнический словарь > семантическое следствие
-
6 логическое следствие
логі́чний ви́сновокРусско-украинский политехнический словарь > логическое следствие
-
7 семантическое следствие
семанти́чний ви́сновокРусско-украинский политехнический словарь > семантическое следствие
-
8 назначать
назначить1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].* * *несов.; сов. - назначить1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити\назначатьть лека́рства — признача́ти, призна́чити лі́ки
\назначатьть свида́ние — признача́ти, призна́чити побачення
\назначатьть цену — признача́ти, призна́чити (визначати, визначити) ці́ну
2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди) -
9 результат
результа́т, -у; ( следствие) на́слідок, -дку, до́буток, -тку; диал. ску́ток, -ткув \результат те — в результа́ті; (как следствие, следствием) вна́слідок
-
10 вывод
- регулярный вывод
- статистический вывод2) вчт, техн., физ. (концов провода; устройство) ви́від, -воду, ви́пуск, -ку- вывод накала3) матем. (заключение, следствие) ви́сновок, -вку, ви́слід, -ду- логический вывод -
11 выделение
1) техн., физ. ви́ділення, (неоконч. д. - ещё) виділя́ння, виокре́млення, (неоконч. д. - ещё) виокре́млювання; ( осадка) випада́ння; (резутат, следствие) виділ, -лу -
12 грунтовка
-
13 доказательство
1) матем. дове́дення, (неоконч. д. - ещё) доводі́ння; ( наглядное - ещё) сві́дчення; ( следствие) до́від, -воду, дове́динатеоре́тико-мно́жественное доказа́тельство — теоре́тико-множи́нне дове́дення
- апагогическое доказательствотеоре́тико-числово́е доказа́тельство — теоре́тико-числове́ дове́дення
- доказательство невозможности
- доказательство существования
- классическое доказательство
- наглядное доказательство
- несводимое доказательство
- синтетическое доказательство
- содержательное доказательство2) до́каз, -зу -
14 результат
матем., физ.результа́т, -ту, ви́слід, -ду; ( следствие) на́слідок, -дку- отрицательный результат
- положительный результат -
15 вывод
- регулярный вывод
- статистический вывод2) вчт, техн., физ. (концов провода; устройство) ви́від, -воду, ви́пуск, -ку- вывод накала3) матем. (заключение, следствие) ви́сновок, -вку, ви́слід, -ду- логический вывод -
16 выделение
1) техн., физ. ви́ділення, (неоконч. д. - ещё) виділя́ння, виокре́млення, (неоконч. д. - ещё) виокре́млювання; ( осадка) випада́ння; (резутат, следствие) виділ, -лу -
17 грунтовка
-
18 доказательство
1) матем. дове́дення, (неоконч. д. - ещё) доводі́ння; ( наглядное - ещё) сві́дчення; ( следствие) до́від, -воду, дове́динатеоре́тико-мно́жественное доказа́тельство — теоре́тико-множи́нне дове́дення
- апагогическое доказательствотеоре́тико-числово́е доказа́тельство — теоре́тико-числове́ дове́дення
- доказательство невозможности
- доказательство существования
- классическое доказательство
- наглядное доказательство
- несводимое доказательство
- синтетическое доказательство
- содержательное доказательство2) до́каз, -зу -
19 результат
матем., физ.результа́т, -ту, ви́слід, -ду; ( следствие) на́слідок, -дку- отрицательный результат
- положительный результат -
20 виділ
выделе́ние (резутат, следствие)
- 1
- 2
См. также в других словарях:
СЛЕДСТВИЕ — СЛЕДСТВИЕ, следствия, ср. 1. Обстоятельство, положение, являющееся выводом из чего нибудь, вытекающее из чего нибудь. «Развитие новых критических убеждений каждый раз было следствием изменений в господствующем характере литературы.» Чернышевский … Толковый словарь Ушакова
следствие — Последствие, след, итог, плод, произведение, результат, сумма. Вот злонравия достойные плоды! Фонвизин.. Ср. . См. испытание быть следствием, выводить следствие... .. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова … Словарь синонимов
Следствие — в разных областях знания действие (результат, последствие), следующее из/после (по времени) какой либо причины. Следствие (логика) вывод, заключение, суждение, выведенное из других суждений. Судебное следствие судебное расследование… … Википедия
следствие — След, исследовать, наследник, наследовать, последний, последовать, последыш, преследовать, следить, следовать, следствие. Особенный интерес для исторического исследования представляют многочисленные лексические и словообразовательные группы,… … История слов
СЛЕДСТВИЕ — СЛЕДСТВИЕ, в уголовном процессе собирание и проверка доказательств по уголовному делу. Для проведения следствия (предварительного и судебного) предусматривают следственные действия, оговоренные законом: допрос, очная ставка, обыск и др. Порядок… … Современная энциклопедия
СЛЕДСТВИЕ — см. Причина и следствие. Философский энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия. Гл. редакция: Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В. Г. Панов. 1983. СЛЕДСТВИЕ … Философская энциклопедия
следствие — 1. СЛЕДСТВИЕ, я; ср. То, что вытекает, следует из чего л.; вывод, результат, последствие. Причина и с. Болезнь была следствием травмы. Авария явилась следствием халатности. Ошибка с. усталости. 2. СЛЕДСТВИЕ, я; ср. В уголовном процессе: выяснение … Энциклопедический словарь
Следствие — СЛЕДСТВИЕ, в уголовном процессе собирание и проверка доказательств по уголовному делу. Для проведения следствия (предварительного и судебного) предусматривают следственные действия, оговоренные законом: допрос, очная ставка, обыск и др. Порядок… … Иллюстрированный энциклопедический словарь
СЛЕДСТВИЕ — в уголовном процессе собирание и проверка доказательств, необходимых и достаточных для выяснения обстоятельств, входящих в предмет доказывания. С. собирательное понятие, охватывающее: предварительное следствие самостоятельную стадию уголовного… … Юридический словарь
Следствие — (лат. inguisitio; англ. investigation) в уголовном судопроизводстве РФ деятельность уполномоченных органов, обеспечивающая сбор и анализ доказательств, необходимых и достаточных для выяснения обстоятельств, входящих в предмет доказывания по … Энциклопедия права
СЛЕДСТВИЕ — в уголовном процессе собирание и проверка доказательств по уголовному делу. Различают следствие предварительное и судебное … Большой Энциклопедический словарь
