довгі

int брешеш!, бути не може! ( Hookey walker)

1) див. walk II -f -er

2) швидкий

3) cпopт. скороход, швидкий

4) ходунок ( для дитини або інвалід)

5) торговець, який розносить товари

6) взуття для ходьби

1) див. weep; v + - er

2) плаксій

3) плакальниця; плакальник

4) траурна пов'язка або стрічка; креп на рукаві або капелюсі; pl крепова вуаль ( вдови)

5) cл. сентиментальний твір (про п'єсу, роман)

6) водостічні труби; водостік

7) pl довгі бакенбарди

1) пряжа; нитка, нитки; cпeц. шпагат

2) ( довг розповідь (про щось)); історія ( про пригоди); казка, вигадка

узяти, забрати, дістати, зняти. [Забери книгу з столу. Хмельницького козаки дістали мечем сей замок (Куліш). Семена зняла цікавість. (Коцюб.)]. Возьми, возьмите! - на, нате! (урвать часть) - ухибити. [Таки, признаться, з мірку жита в старого вхибила нишком. Можна і від гасу ухибити грошей на сіль, менше взявши]. В. много - набратися. [Набрався стільки, що й не донесу]; (о многом) - побрати. [Побравши вони коси, та й пішли косити]. В. за долг, за недоимку, силком - одібрати за борг, стягти за борг, (вульг.) пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (Конис.)]. В. чью сторону - стати на чий бік, на чиюсь руч горнути, чиюсь руч тягти. В. кого в опеку - обняти опіку над ким. В. ещё в придачу - добрати. В. работу заказанную, заплатив деньги - викупити. В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече - взяти на перебаса. В. на верёвку - заужати. [Черкес із-за Онапа арканами його як цапа звязав, опутав, заужав]. В. топором - урубати. В. в руки - взяти (прибрати) до рук. В. себя в руки (овладеть собою) - запанувати над собою. В. верх над кем, над чем - гору взяти над ким, перебороти кого, подужати, переважити, повершити, заломити кого. В. назад (слова, обвинение) - одмовити, одкликати. [Прилюдно одмовив те, що написав про неї в пашквілі (Ор. Левиц.)]. В. к себе - прийняти. [Прийняли сироту за дитину]. В. на себя - пере(й)няти на себе. [Перейняти чужий довг. Переняти на себе функції заступника]. В. на себя сделать что - піднятися. [Піднявшись історію України написати (Куліш)]. Всем взял - хоч куди, на все здатний. Ни дать, ни взять - стеменно, стеменнісінько; як викапаний. [Стеменнісінько така і в нас хата. Син - викапаний батько]. Что взял? - піймав облизня? Он возьми да и (сделай что-либо) - він повернувсь та й… (намалював, украв).

* * *

злодійкуватий, злодюжкуватий, крадящий, хапкий, хваткий, хаповитий, шкодливий [Шкодливий кіт], (насм.) довгорукий. Быть -тым - довгі (липучі) руки мати. Воровато - злодійкувато.

* * *

довжина, довжиня, довгість (р. -гости), довжінь (р. -іни). Длиною, в длину - вдовж, вдовжки (уздовж, уздовжки), зав(з)довж, зав(з)довжки, уподовж, наздовж; довгий (-а, -е). [Він три аршини довгий (Звин.)]. Во всю длину - у всю довж (М. Вов.).

* * *

1) довжина

2) ( продолжительность) трива́лість, -лості, довжина́

1) довгість (р. -гости);

2) (растянутость) довгота, розволіклість, розтяглість (р. -лости), розтяг (р. -гу).

* * *

1) ( значительная длина) довгота́, до́вгість, -гості

2)

довговічний, вічистий, довговік. [В кінець гаю, на окрайку стояв дуб- довговік (М. Вовч.)]. Долговечно - довговічно, на довгі віки, довгими віками.

* * *

довжина [Географічна довжина], довгість (р. -гости), довгота; (растянутость) довгота. Возместительная, заместительная долгота, грам. - замінна довгота. [Найвизначнішим наслідком занепаду глухих була поява так званої замінної довготи (Крим.)].

* * *

геогр., лингв. довгота́

життьовий, життєвий, живущий. [Життьова сила письменства (Єфр.). Постаті богів не мають ні краси, ні зграбности, ні правди життєвої (Л. Укр.). Данія всі літературні та й життьові засоби позичає у Німеччини (Грінч.)]. Почерпать -ные соки из чего - черпати живущі соки з чого (питаться) живитися чим. [Міста мусять пристосувати себе й заговорити в унісон до того живого народнього моря, з якого вони собі живущі соки черпають (Єфр.)]. -ный путь - життьова путь, життьова нива, життьова стежка. [На твоїй довгій ниві життьовій не одно тобі трапилося. Нехай вона по стежці життьовій іде з ним спільно, думає і вчиться (Франко)]. Жизненный опыт - (життьовий) досвід. [З зморшками досвіду на блідих лицях (Коцюб.)]. -ные припасы - живність. [І живність є - голодні не вмремо (Грінч.)]; срв. Припасы, Продовольствие. -ная сила - життьова сила, (простонар.) живець. [Живець увірвавсь].

* * *

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *

мжд. довгі літа! слава! [І вам слава, сині гори, кригою окуті, і вам, лицарі великі, Богом не забуті (Шевч.)]. -лать доблестным! - слава хоробрим (завзятим)!

* * *

каштановий; (о цвете) брунатний, брунястий, каштановий. [Яке волосся цвітом? Так, брунатне (Куліш). Коси довгі каштанові (Київ)].

* * *

мелькнуть

1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];

2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];

3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];

4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - мелькн`уть

1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти

2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти

1) (било у цепа) бияк (-ка), бич (-ча), ум. биячок (-чка), бичик, ув. биячище, биячисько, бичище, бичисько. [Так добре молотив, що в ціпа бияк увірвавсь (Звин.). Паліччя не дуже довгі, неначе бичі у ціпів (Стор.)];

2) добрий молотник.

* * *

1) марнотрат, марнотрат[в]ець (-т[в]ця), марнотрав, тринькало, ц(в)индра; срв. Расточитель. [І ми тепер, як діти марнотравця, покутуєм безвинно батьків довг (Л. Укр.)];

2) см. Моток.

* * *

немалий, (изрядный, порядочный) чималий, (довольно большой) чималенький, досить великий, величенький, (очень большой) вельми (дуже) великий, величезний, превеликий; срв. Громадный. [Городець чималий (Рудч.). У розмову підбавляв чималу дозу неввічливости (Крим.). Усього придбали - і хазяйство чималеньке, і садок, і поля (Грінч.)]. - лый долг - чималий борг (довг), великий борг. -лая радость - немала (велика) радість, величезна (превелика) радість.

* * *

ненадійний, непевний, невірний; (неосновательный) неґрунтовний, (непрочный) нетривалий, нетривкий, неміцний, несталий, (исшатавшийся) розхитаний, хиткий, (слабо держащийся) хибкий, слабкий, (в упадке) занепалий; (несолидный: о человеке) нестате[о]чний, несталий. [Тепер нічки да темненькії, доріженьки да непевнії (Метл.). Ще й козаки реєстрові не всі перебралися через ті невірні греблі (Куліш). Не ходіть цією кладкою, вона слабка (Звин.). Стіну цю варто підперти, бо й завалитися може: хибка (Звин.). Одна стеля ціла, а друга занепала, - доведеться підважити або розібрати (Звин.)]. Его слово -но - його (у його) слово хитке (непевне, нестале). Его речи -ны - його мова непевна. Это человек -ный - це людина непевна (ненадійна, нестате[о]чна). [Ніби ненадійний чоловік із його (Корол.)]. -ный больной - ненадійний (малонадійний, сильнее: мабуть безнадійний) х(в)орий (слабий). -ный долг - ненадійний (непевний) борг (довг).

* * *

недовгий, недовгочасний, непротяжний, нетривалий, недовготривалий, короткий. [Тепла й непротяжна зима (Звин.). Короткі зустрічі (Грінч.)]. В - ном времени - не в довгім часі, незабаром, небавом, невзабарі, невдовзі, незадовго; срв. Вскоре.

* * *

1) невигідний, (редко) недогідний, (очень редко) непридобний, (чаще несподручный) незручний, не з руки, (зап.) ненаручний, (-ный для пользования вследствие громоздкости и т. п.) неповороткий, (-ный для взятия, в работе) непохватний; неспосібний. [Починалася довга та втомлива дорога з невигідними ночівлями (Корол.). Невигідне ліжко (Київ). Непридобне крісло (М. Вовч.). Якась незручна ложка (Київ). Лице (його) ледве витикалось із кованих, багатих риз, важких і незручних (Коцюб.). У національностях бачать вони незручну перешкоду за-для сьогочасних інторесів (Грінч.). Вила неповороткі, бо дуже довгі й товсті (Вовч.). Ваша коцюбка дуже непохватна,- верніть мені мою (Звин.)]. -ное время - неслушний (незручний) час, невчасна доба. Притти в -ное время - прийти невчас(но) (неслушного часу). -ная дорога - невигідна (неспосібна, погана) дорога. -ная обувь - невигідне взуття, -ні черевики, -ні чоботи. -ная одежда - невигідна (реже незручна) одежа, -ний одяг. -ное положение (по отнош. к окруж. местности) - невигідне становище, -на позиція. Лежать в -ном положении - невигідно лежати, (неловко) незручно лежати. -ный стул - невигідний стілець;

2) (непригодный) непридатний, негодящий, неспосібний, (для постройки ещё, диал.) неприютний (Кролевеч.). -ная земля - непридатна земля, -ний ґ[г]рунт, невжитки (-ків). [Ліс займає 39% простору, сіножаті і толоки 16%, невжитки 19% (Калит.)];

3) (о человеке) невигідний, (очень редко) непридобний. [Невигідний пожилець (Київ). З якутських «приїсків» більшість цих непридобних громадян назад не повертається (Корол.)];

4) (неловкий) незручний, ніяковий, (затруднительный) скрутний, (неприятный) прикрий, неприємний. -ное положение - ніякове (незручне, скрутне, прикре) становище.

* * *

1) незру́чний; (лишённый комфорта, неуютный) неви́гідний; (несвоевременный, неподходящий) неслу́шний; ( неловкий) ні́яковий и нія́ковий; ( невыгодный) неви́гідний

2) ( о земле) с.-х. неприда́тний

3) (неспособный на что-л., к чему-л.) незда́тний