-
81 глас
глас. [Затяг на шостий глас. Співав-би, так гласу не маю].* * *1) ( голос) глас, -у; го́лос, -у\глас вопию́щего в пусты́не — ирон. го́лос вола́ючого в пусте́лі (в пусти́ні)
ни гла́са, ни воздыха́ния — ні па́ри з уст
2) церк. муз. глас -
82 говор
1) (диалект) говірка, мова. [Гуцульська говірка. Проста мова];2) (шум, гул голосов) гомін (р. -мону), говір (р. -вору), (громкий) гамір (р. -мору). [Чувся гомін і регіт. В містечку зчинився гамір].* * *1) го́вір, -вору; (шум, гул) го́мін, -мону; ( гам) га́мір, -мору2) (молва, слухи) поголоска, по́голос, -у, чу́тка, чутки́, -то́к3) ( манера говорить) мо́ва, го́вір; гові́рка, говіро́к, -рка4) лингв. го́вір, гові́рка -
83 голосок
-очек см. Голос.* * *уменьш.-ласк.голосо́к, -ска́ -
84 горестный
тужний, боліз[с]ний, гіркий (ум. гіренький, гіркенький), журний, ревний. [Тужне обличчя. Почувсь її тихий болізний голос (Мирн.). Гіркі (ревні) сльози]. Горестные вздохи - тужні зідхання. Горестные воспоминания, беседы - гіркі спогади, гіркі розмови. Горестное последствие - прикрий (сумний) наслідок. Горестная жизнь - злиденне життя, гірке життя, гірка доля, гіркий світ. [Гіркий світ, а треба жить].* * *1) ( полный горестей) гірки́й; (печальный, скорбный) тужни́й, тужливий, сумни́й, бо́лісний; жу́рний и журни́й, журбе́нний2) (жалкий, плачевный) жалюгі́дний -
85 горланить
горлати, верлати, горлепати, горле[о]панити, репетувати, галасати, зіпати, галайкотати, вигалайкувати. [Ногами тупотіли, на ввесь голос зіпали (Мова)].* * *горла́ти, горла́нити; (преим. о людях) репетува́ти, зіпа́ти; диал. гала́йкати, усилит. галайкота́ти и галайкоті́ти -
86 горло
1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; срв. Глотка. Кричать во всё горло - зіпати що-духу, гукати (кричати, горлати и т. п.) на все горло, на ціле горло, на всю горлянку, з усього горла, на всі заводи, на ввесь голос, на всю губу, на ввесь рот, на пуп кричати. По-горло сыт, по-горло работы и т. д. - до-не(с)хочу, до-незмогу, по (саму) зав'язку. Всего тут по-горло - усього тут аж по-горло, до призволящого, до-схочу, у три щиті. Становиться поперёк горла кому - ставати кому в горлі руба. Драть горло - см. Горланить. Залить горло (напиться пьяным) - залити (залляти) очі. Приступить с ножем к горлу, наступить на горло - наставати з ножем до горла, пристати з короткими гужами, добиватися чого в одну шкуру, притьмом вимагати чого. Дыхательное горло - дихало, ум. дихальце, дихалка, дихавка, дишка;2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко.* * *1) го́рло, горля́нкабрать, взять за \горло — перен. бра́ти, узяти за го́рло (за горлянку)
дыха́тельное \горло — анат. ди́хальне го́рло, трахе́я
2) ( у сосуда) ши́йка, го́рло3) ( выход из залива) го́рло -
87 громогласный
гучноголосий, гучний, громогласний. [Гучноголосий природи спів (Грінч.)]. Громогласно - гучно, на ввесь голос; (напыщ.) громогласно.* * *гучни́й, гучноголо́сий; ( громкий) голосни́й -
88 густой
густий, рясний, ряснистий. [Рясні крапельки поту на чолі. Садочки рясні (ряснисті)]. О тесте, месиве, варёном яйце - крутий. О дожде, слёзах - дрібний, дрібен, дрібнистий. Густой и высокий (о траве, злаках, волосах) - буйний. О голосе - грубий. [Що більший дзвін, то грубший голос]. О мехе густом и всклоченном - кучматий. Не густой - рідкий, негустий. Густо - густо, рясно, тісно, щільно. [Людей тісно. Ягід рясно. Щільно записано]. Густо растущий - корча[и]стий. [Садочок вишневий корчастий]. Не густо - рідко, негусто.* * *густи́й; ( обильный) рясни́й; ( о разросшихся кустах) корча́стий -
89 дворня
двірня, двораки, челядь (р. -ди), двір (р. двору). [На голос збіглась двірня (Гул.- Арт.). Іде з своїм двором].* * *ист.двірня́; ( челядь) че́лядь, -ді -
90 замолкать
замолкнуть замовкати, замовкнути и замовкти, (о мн.) позамовкати; (утихать) затихати, затихнути, ущухати, ущухнути; см. Умолкать, Утихать. [Не замовкне во віки твій голос між нашим народом (Основа)].* * *несов.; сов. - зам`олкнуть и замолч`ать -
91 зареветь
1) заревти (заревіти) (пр. вр. заревів, -віла и зарів, заревла, заревли), (однокр.) ревнути, (зап.) зарути (-рую; пр. вр. -рув). [Добре, батьку-отамане! - кругом заревіло (Шевч.). Лев заревів (Гліб.). А він тоді як зарів! (Звин.). Та магнати заревли, добалакать не дали (Франко). Заревла страшенна буря (Квітка). Заревли великі дзвони (Хата). Ревнули воли у новім ярмі (Пісня)];2) (завопить, заплакать) заревти, зарю[у]м(с)ати, удрати рюмка, зарепетувати. [Дитина заревла на ввесь голос (Крим.). Чи не вдере Микола рюмка? (Зміїв. п.)]. -веть белугою - заревти коровою, як корова. [Прийшла уже й Покрова - заревла дівка, як корова (Номис)].* * *зареві́ти, -реву́, -реве́ш, заревти́, однокр. ревну́ти, усилит. ревону́ти -
92 заскрежетать
заскреготати (-гочу, -гочеш), заскреготіти (-гочу, -готиш), (однокр.) скреготнути, скрегнути; см. Скрежетать. [Скрикнув він, заскреготівши зубами (Стор.) Скрегнув розлючений голос, як залізо об камінь (Коцюб.)].* * *заскрегота́ти, -гочу́, -го́чеш, заскреготі́ти, -гочу́, -готи́ш, однокр. скрегну́ти, усилит. скрегону́ти, скреготну́ти -
93 звать
1) (призывать кого) кликати кого (кличу, -чемо, -чуть) (реже на кого), гукати кого (на кого), (приглашать) закликати, звати, зазивати, узивати кого. [Кличе мати вечеряти (Шевч.). Одарка зараз-же почала вдвох із братом кликати маму й плакати (Грінч.). От брат пристав трохи та й кличе на мене (Федьк.). Просили мене і кликали до себе (М. Вовч.). Вона й закликає Романа в клас (Васильч.). Варваро! - гукав пан Валеріян (Коцюб.). Чує, що хтось гукає на нього: «Мужичок, мужичок!» (Квітка). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Ти звеш мене, й на голос милий твій з гарячою любов'ю я полину (Самійл.). Зазиває мене до себе в гостину (Кониськ.). Узивають її в хату, питають - чи підеш, чи ні? (Грінч.)]. -ть на помощь - кликати кого на підмогу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтувати. [Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. -ть друг друга - кликати одне одного, скликатися;2) (называть) звати, узивати, називати, назвати, кликати. [Старшого Кайдашевого сина звали Карпом (Н.- Лев.). Нехай мати буде знати, кого зятем звати (Чуб.). Я повинен «холопом Стьопкою» себе взивати та руки цілувати, як невільник (Л. Укр.). А як тебе, кличуть? - Павло Хоменко]. Его звали - він звався. Как вас (его) зовут? - як вас (його) на ім'я, як вас кличуть (звуть)? Как (его) -вут по имени и отчеству? - як (його) на ім'я й по батькові? Поминай как -ли - тільки його й бачили, і слід за ним загув;3) (взывать) гукати, волати;4) (давать насм. имена) прозивати кого, прозиватися з кого. Званный - кликаний, закликаний, проханий, прошений, званий, зазваний.* * *1) кли́кати (кли́чу, кли́чеш), зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш); ( зазывать) заклика́ти, уклика́ти; ( к себе) приклика́ти; ( приглашать) запро́шувати; ( подзывая) гука́ти; ( кричать об опасности) ґвалтува́ти, крича́ти на ґвалт (ґвалт, про́бі, на про́бі) -
94 звенеть
1) (издавать металл. звук) дзвеніти, бриніти, бреньчати, дзенькотіти, дзеленькати, дзеленькотіти, тенькати, теленькати, (сильно) видзвонювати. [Тільки дзвеніло скло у вікнах (М. Вовч.). Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли (Грінч. III). Чи буде лад, чи не буде: в якому у мене усі дзвенить? (Номис). Далеко, ледво чуть, теленька дзвоник (Франко)]. Колокола жалобно -нят - дзвони голосять. [Надворі дзвони голосять, мряка мрячить (Тесл.)];2) (звякать) бряжчати, брязкати, брязкотіти, бряжчати, дзвонити, дзинчати, дзелен(ь)чати, дзенькати, дзінькати, кресати. [Пішов козак дорогою, підківками креше (Грінч. III). Брязкають ключі в коридорі (Тесл.)];3) (о голосе) бриніти, дзвеніти, лящати;4) (о мухах) деркотіти, бриніти, зуміти;5) (звонко квакать) кумкати. Звенящий - дзвеню[я]чий, дзвінкучий, дзенькотливий, тремкий. [Тремкий голос, як тонке срібло, як найтонший кришталь (Н.-Лев.). Підхопила друга тим самим хоровито дзвенючим голосом (Корол.)]. Медь -нящая, кимвал бряцающий - мідь дзвенюча, кімвал брязкучий.* * *дзвені́ти; ( звонить) дзеленча́ти, дзеле́нькати, дзе́нькати, усилит. дзенькоті́ти, дзеленькоті́ти, те́нькати; (звякать, дребезжать) бряжча́ти, бря́зкати, усилит. брязкоті́ти; (о стекле, посуде) дзинча́ти; (о струне; о звонком голосе) брині́ти -
95 зов
1) (приглашение) кликання, закликання, заклик (-ку), зазов (-зву), запрохання, запросини (-син). Приехал без -ву - приїхав некликаний, непроханий;2) (клич) клик, поклик (-ку), кликання, гук (-ку), гукання. [Поклик бойовий (Л. Укр.). Вона вийшла на поклик материн (Коцюб.). Клич-же, коли є хто, щоб на твій клик озвався (Кн. Йова). На сей гук побігла дівчина (Свидн.)]. Отвечать на зов - см. Отзываться 1.* * *1) ( призыв) за́клик, -у; ( клич) по́клик, -у, клик, -у; ( призывающий голос) гука́ння, кли́кання, гукани́на; ( оклик) о́клик, -у, ( резкий) о́крик, -у2) ( приглашение) запро́шення -
96 зычный
гучний, голосний. [Гучний голос (Васильч.). Голосна гармата (пушка)].* * *гучни́й, голосни́й -
97 из
и Изо предл. с род. пад.1) (на вопросы: а) откуда; б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чого. [Вийшов з води (Єв.). А тин часом із діброви козак виїжджає (Шевч.). Не дай, Боже, з Івана пана, з кози кожуха, з свині чобіт (Номис)]. Смотреть из окна - дивитися, виглядати з вікна. Из какого он звания - з якого він стану, з кого він, з яких він. Её вырвали из его рук - її вирвали (видерли) з його рук или йому з рук. У него из носу кровь идёт - у його (йому) з носа кров іде. Вычитать из жалованья - вивертати з платні. Черпать воду из источника - черпати воду з джерела. Цитата из Шевченка - цитата з Шевченка. Выйти из себя - знесамовитіти, знетямитися. Из года в год - від року до року. Из рода в род - від роду до роду. Из конца в конец - від краю до краю. Так что ж из этого? - то що ж (і)з того? Что из того, что… - що з того, що…; що по тому, що… [Що-ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю (Грін. III)]. Он хорошо отвечал из географии - він добре відказував з географії. Изо всех сил - з усієї сили (снаги), що-сили, що було сили (снаги), чим дуж, як тільки мога. Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) - з вас (з них, з усіх), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи) вас (їх, усіх). [Хто з вас не грішний, нехай перший кине на неї камінь (Єв.). Хто з-поміж нас городян тепер не нервовий? (Крим.). З- межи всіх найкраща (Свидн.)]. Большая часть из них, из среды их - (най)більша частина, більшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх. Из средины, из среды чего - з середини чого, (і)з-серед, (і)з-посеред чого. [Озвавсь до нас із-посеред чужини знакомий голос (Куліш)]. Посуда из чистого золота, серебра - посуд із чистого (щирого) золота, срібла. Дом построенный из брёвен, из кирпича - будинок збудований з дерева, з[ви ]мурований з цегли. Обед из пяти блюд - обід на п'ять страв. Эскадра из семи кораблей - ескадра на сім кораблів;2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чого. Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения - із страху, з боясти, з ненависти, з почуття самоохорони. Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам - з милости, з жалю, із співчуття до нас. Из своекорыстных побуждений - з своєкористовних мотивів.* * *предл. с род. п.; тж. изоз, із, ( перед согласным) зі, зо (кого-чого); ( из среды кого) з-по́між, з-посере́д, з-промі́ж (кого-чого)ро́дом из Сиби́ри — ро́дом з (із) Сибі́ру
-
98 избитый
прил.1) утертий, стертий, заїжджений, оклепаний, заношений, заяложений, затасканий, банальний. [Старі оклепані гасла (Гром. Голос). Він бере звичайно якийсь утертий шаблон, якусь, прописну мораль (Єфр.)]. Он враг -тых традиций - він ворог стертих традицій (Єфр.). -битый анекдот - заїжджена анекдота. [Усе це були не відомі заїжджені анекдоти, а живі оповідання (Н.-Лев.)];2) см. Избитый, прич. (под Избивать).* * *1) прич. поби́тий, зби́тий; ви́нищений, уби́тий; переби́тий, попереби́ваний; поби́тий, зби́тий2) (в знач. прил.: проторённый, известный, привычный) уторо́ваний, би́тий\избитыйая доро́га (тропа́, колея́), \избитыйый путь — уторо́вана (би́та) доро́га (сте́жка, ко́лія), уторо́ваний (би́тий) шлях
3) (в знач. прил.: общеизвестный, надоевший, опошленный) заяло́жений, уте́ртий\избитыйый сюже́т — заяло́жений (уте́ртий) сюже́т
-
99 известный
1) (ведомый) відомий, знаний, звісний, явний кому. [Путь-дорога їм відома (Рудан.). Всім його ім'я знане. Послали по тітку Прохіру, звісну порадницю у таких випадках (Коцюб.). Явне зробилось ім'я його (Єван.)]. -ны ли вам его поступки? - чи відомі вам його вчинки? чи знаєте ви про його вчинки? Очень (совершенно) -ный кому - дуже (аж надто) відомий, знаний, звісний кому, відомісінький кому. [Там мені й стежечки, хати усі відомісінькі (М. Вовч.)]. -ный всему миру - усьому світові знаний, світовий, усесвітній, усьогосвітній, цілосвітній. [Фантазіє, богине легкокрила, ти світове з'єднала з таємним (Л. Укр.). Знахурка всесвітня (Мкр.). Цілосвітня брехуха (Н.-Лев.)]. Быть -ным кому - бути відомим (знаним) кому, бути по знаку кому. [Йому добре відомі всі наші справи. Голос наче й по знаку, та не вгадаю (Конис.)]. Быть -ным чем - бути відомим (знаним) з чого, чим, за що. Сделать -ным тайное - зробити таємне відомим, (обнаружить) виявити, викрити таємне; см. ещё Обнаружить 2. Стать (сделаться) -ным (о тайне) - стати відомим, виявитися, викритися, об'явитися; см. ещё Обнаружиться 2. [Замір його став усім відомий (М. Грінч.). Не втаївся він,- усе викрилося (М. Грінч.)]. Идти от -ного к неизвестному - іти од відомого до невідомого, іти од знаного до незнаного. -ное дело! - звісно, звичайно, сказано, звичайне діло, відома річ, видима річ. [На беседі вже, звісно, попились (Гліб.). Жадна собака не гавкнула на його, - звичайно, як на свого хатнього (Крим.). Сказано - дитина аби-чим розважиться (Васильч.). Відома річ, що недуги не тішать (М. Вовч.)];2) (знаменитый, славный) відомий, знаний, славнозвісний, славний, славетний, уславлений, (громкой известности) голосний; (чем) відомий, знаний, славний чим и з чого; см. Знаменитый. Сделать себя -ным - уславити себе, оголосити себе; срвн. Прославиться;3) (определённый) певний. [Розглядає факти в певній перспективі (М. Грінч.)]. В -ных случаях - у певних випадках, за певних випадків. До -ной степени - до певної міри. Сделать что -ного размера - зробити що певної міри, зробити що до міри;4) мат. - відомий.* * *1) відо́мий, зна́ний; зві́сний\известныйое де́ло — ( конечно) звича́йно, зві́сна (відо́ма, пе́вна) річ, зві́сне (відо́ме) ді́ло, зві́сно
\известныйый кому́ — відо́мий кому́; по знаку́ кому́
2) ( определённый) пе́вний; ( некоторый) де́який, яки́йсьв \известный ых слу́чаях — у пе́вних (у де́яких) ви́падках
до (в) \известный ой сте́пени — пе́вною (де́якою, яко́юсь) мі́рою, до пе́вної (до де́якої) мі́ри, в які́йсь (у де́якій) мі́рі
-
100 извинительный
1) (заслуживающий извинения) вибачення годний, такий що можна вибачити, оправданий. [Такі друкарські помилки - річ оправдана (Крим.)];2) (простительный) прощенний, простимий. [Його вчинок цілком прощенний, бо його на те призведено (М. Грінч.). Буває гріх простимий, а буває непростимий (Звин.)];3) (содержащий извинение) вибачливий, вибачний, пробачний. [Написав вибачного листа (М. Грінч.). Голос тихий, вибачливий (Крим.)].* * *вибачний и вибачний, пробачний; ( простительный) прощенний, простимий
См. также в других словарях:
ГОЛОС — ГОЛОС, голоса, мн. голоса, муж. 1. Звучание голосовых связок, крик, речь, пение. Вдали послышался голос. Кричать громким голосом. Полным голосом. Во весь голос. Надорвать голос. || Свойственные отдельному человеку или животному особенности,… … Толковый словарь Ушакова
ГОЛОС — муж. глас церк. звук, звон, тягучий шум разного рода; звук или зык из гортани человека или животного. Какой голосища у него, не чета нашему голосишке (голоску, голосочку, голосенку). Есть голос и у нема, да речей нет. | Напев, последовательность… … Толковый словарь Даля
голос — Глас, визг, гик, звук, крик. (Голоса: альт, баритон, бас, дискант, сопрано, тенор, фистула. Блеяние, визжание, вой, жужжание, карканье, кваканье, клекот, кудахтанье, лай, мурлыканье, мычание, писк, пение, рев, ржание, рыканье (рычание),… … Словарь синонимов
ГОЛОС — ГОЛОС, всеобщее понятие, объединяющее звуки, исходящие из гортани человека, независимо от того, предназначаются ли они для выражения мысли и чувства или же являются в результате неосознанных рефлекторных мышечных движений. В развитии Г. должно… … Большая медицинская энциклопедия
ГОЛОС — ГОЛОС, а ( у), мн. а, ов, муж. 1. Совокупность звуков, возникающих в результате колебания голосовых связок. Громкий, тихий г. Певческий г. Г. потерять, лишиться голоса (1) охрипнуть; 2) лишиться певческого голоса). В г. кричать (очень громко;… … Толковый словарь Ожегова
голос — ГОЛОС, а, м. (или голос из за бугра), ГОЛОСА, ов, мн. Западная радиостанция. См. также вражий голос … Словарь русского арго
ГОЛОС — ГОЛОС, в человеческом организме звук возникает благодаря тому, что воздух из легких проходит через голосовые связки, заставляя их вибрировать. Связки два клинообразных тяжа, образованных волокнистой эластичной тканью и прикрепленных к хрящам… … Научно-технический энциклопедический словарь
Голос — «ГОЛОС» см. Журналы русские. Литературная энциклопедия. В 11 т.; М.: издательство Коммунистической академии, Советская энциклопедия, Художественная литература. Под редакцией В. М. Фриче, А. В. Луначарского. 1929 1939 … Литературная энциклопедия
голос — беззвучно пронзительный (Городецкий); беззвучный (Арцыбашев, Мельник Печерский); визгливый (Серафимович, Сергеев Ценский); вкрадчивый (Ленский, Григорович); властный (Тихонов); волшебный (Надсон); гармоничный (Каренин); гибкий (Башкин, Северцев… … Словарь эпитетов
голос — В гештальте придается большое значение работе с голосом: то, что говорится, настолько же важно, как и то, как говорится. Бесцветный или прерывающийся голос иногда выдает душевное состояние, отличное от того, которое клиент в данный момент… … Большая психологическая энциклопедия
ГОЛОС — ГОЛОС, совокупность разнообразных по высоте, силе и тембру звуков, издаваемых человеком и животными с помощью эластичных голосовых связок. У большинства позвоночных основным источником звука служит верхняя гортань с парными голосовыми связками, а … Современная энциклопедия
