в+яйце

намолодо, мнякенько. Яйцо всмятку - молоденьке яйце, мнякенько зварене, не круте.

* * *

яйцо) надсидіти, присидіти, засидіти (трохи) (яйце). Надсиженный - надсиджений, присиджений, засиджений (трохи). -ное яйцо - а) над[при,за]сиджене яйце; б) перен. - стара казка; це теревеньки старенькі; це вже ми чули.

1) базіка (общ.), базікало (м. и ср.), балакайло (м. и ср.), балакун, белькотун, клепалка (м.), лепетайло (м. и ср.), лопотун, лепетун, лепетень, патяка, (трещётка) торохтій, цокотун (ж. -туха), талалай, ляскун (ж. -куха), ляскотун (ж. -туха), (глупо несдержанный) - бовкало. [І чого цей (ця) базіка все язиком меле? Ой, белькотун з його! Лепетень (лопотун) лепече, а дурень слуха];

2) (яйцо) - бовтун, розбовток, запороток, бовтюк (уменьш. -ючок). [Яйце бовтун: смердюче].

* * *

круто. [Яйце круто зварене].

* * *

густий, рясний, ряснистий. [Рясні крапельки поту на чолі. Садочки рясні (ряснисті)]. О тесте, месиве, варёном яйце - крутий. О дожде, слёзах - дрібний, дрібен, дрібнистий. Густой и высокий (о траве, злаках, волосах) - буйний. О голосе - грубий. [Що більший дзвін, то грубший голос]. О мехе густом и всклоченном - кучматий. Не густой - рідкий, негустий. Густо - густо, рясно, тісно, щільно. [Людей тісно. Ягід рясно. Щільно записано]. Густо растущий - корча[и]стий. [Садочок вишневий корчастий]. Не густо - рідко, негусто.

* * *

лойовий [Лойове мило]; (о рыбе пойманной весной в поёмах, где она жирует) риба ялова, без кашки; (о яйце неоплодотворённом) жирове. [Кури несуться, та яйця жирові, бо півня немає]; (о побочном, внебрачном ребёнке) байстер, байстрюк, байстрючка, нажирована дитина. Жировая (бесплодная) ветка - водяна гилка. Жировой слой на внутренней стороне кожи, срезываемый при обработке у кожевников - здирок, бутурма, бурда (Вас.).

* * *

засидеть

1) (ночи за работой) - см. Засиживаться 1;

2) что (ногу) - за[пере]сиджувати, за[пере]сидіти що (ногу). Мухи -дели что-л. - мухи заслідили, поцяткували що. Засиженный - засиджений. -ное яйцо (насиженное) - засиджене яйце (Сл. Гр.). -ный мухами - засліджений, поцяткований мухами.

* * *

несов.; сов. - засид`еть

збавитися, зі[о]псуватися, (зап. зіпсутися), попсуватися, (повредиться) ушкодитися; (нравственно) зі[по]псуватися, зледащіти, розледащіти, (грубо) розсобачитися, розпаскудитися, розіпсіти, (зап.) зійти на пси; см. Портиться 1 - 3. [Пересипають вишні цукром, щоб не збавилися (Звин.). Хлопець геть збавився по наймах (Чигирин. п.). І не було пуття в світі, все в нім зопсувалось (Руданськ.). А вона (машина) попсується і ти стій як дурень (Франко). Ні один зуб не ушкодивсь (Борзенщ.)]. Испортившийся - збавлений, зіпсований и (зап.) зіпсутий, з[роз]ледащілий. -шееся, испорченное мясо, яйцо - зі[о]псуте, притхле м'ясо, яйце.

* * *

1) зіпсува́тися, -псує́ться, попсува́тися, зні́вечитися, поні́вечитися; ( повредиться) пошко́дитися; диал. зба́витися, -влюся, -вишся

2) ( в нравственном отношении) зіпсува́тися, -псую́ся, -псує́шся, попсува́тися; розпаску́дитися

1) (двигать плавно) котити, (о реке) нести. [Котить чорна безодня безмірні вали (Л. Укр.)]. Котя - котячи, котом, (о яйце) павкотка;

2) (быстро двигаться) котити, катати; срвн. Катиться и Катать 3. [Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем (Шевч.). Ну, що ж, катай в участок! (Васильч.)]. -тить во всю - гнатися, махати. Он катит на лихих конях - він жене (чеше) баскими кіньми;

3) см. Катать 1.

* * *

1) коти́ти

2) ( быстро передвигаться) ката́ти, коти́ти, коти́тися

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

ласувати. [Коли ласувать, то ласувать,- бий, жінко, ціле яйце в борщ (Номис)].

* * *

лупливать

1) (сдирать кожу, снимать кожуру) лупити (-плю, -пиш), облуплювати (-люю, -люєш) що, (свежевать) білувати що. [Облуплює яйце (Луб.). Зарізав чоловік ягня, зібрався білувати (Манж.)];

2) (драть, обирать) драти, дерти, обдирати, лупити. [Що ступить, то лупить (Номис)];

3) (уписывать) уминати, трощити, лупити. [Лев уминав за сніданням ягня (Глібов). Бублики лупить, як хто купить (Номис)];

4) (бить) лупцювати, лупити, ч[ш]устрити. [Мати її взяла лупцювати нещадно (Крим.). Дивимося: вже шустрить коня (Звин.)];

5) (таращить) витріщати, лупити, вирячувати очі (грубее баньки) на що; срв. Пялить глаза;

6) (ковырять) колупати. [Стала коло печі та й колупає її пальцем (Квітка)];

7) (бежать) чухрати, чесати, лупити. [Час мов віл з гори чухра, його не налигаєш (Гул.-Арт.)].

* * *

1) (очищать от коры, скорлупы) лупи́ти, облу́плювати

2) ( брать втридорога) де́рти, дра́ти, обдира́ти, лупи́ти

3) (сильно бить, колотить) лупи́ти, лупцюва́ти, ката́ти, чухра́ти, пері́щити, пі́жити, репі́жити

4) ( быстро бежать) лупи́ти, ката́ти, шква́рити, чухра́ти, чеса́ти

и Надо предл.

1) с твор. п. - над, (редко) надо, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чого. [Зозуля літала - над нами куючи (Сл. Гр.). Стоїть явір над водою, в воду похилився (Пісня). Простяг, гріє руки над полум'ям червоним (М. Вовч.). Місце над морем (Л. Укр.). Понад морем на бульварі я самотний походжаю (Вороний). Чорніє гай над водою, де ляхи ходили, засиніли понад Дніпром високі могили (Шевч.). Хто заплаче надо мною, як рідна дитина (Шевч.). Дунув вітер понад ставом - і сліду не стало (Шевч.). Червонясте та сіре каміння скрізь понад шляхом нависло неплідне та голе (Л. Укр.). Наче гетьман з козаками понад хмарами гуля і із лука блискавками в ворогів своїх стріля (Олесь). А понад всім блакитне небо слалось і сонце йшло та хутору сміялось (Щогол.). Як дуже зілля кипить, милий поверх дерева летить (Номис). Козаки не показувалися верх окопів (Маковей)]. Меч Дамокла висит над его головою - Дамоклів меч звисає (висить) над його головою. Над дверью были написаны следующие слова - над дверима були написані такі слова. Птицы летали над рекою - птахи (пташки) літали над річкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад річкою (во многих местах, повсюду над рекой). Село раскинулось над рекой - село розгорнулося понад річкою. Железнодорожный путь проходил над морем - залізнична колія ішла понад море(м). Замок этот господствует над городом - замок цей панує над містом. Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания - понад містом літали аероплани (літаки), розкидаючи відозви. Работа, работать над чем, кем - праця, працювати коло чого, над чим, над ким. [Лишається багато ще попрацювати коло того, що дала природа (Рада). Роки напруженої праці над самим собою (М. Калин.)]. Сидеть над работой - сидіти над (за) роботою. Трудиться над составлением проекта - працювати над складанням (коло складання) проєкту. Он задумался над этим вопросом - він замислився над цим питанням. Смеяться над кем, над чем - сміятися з кого, з чого. Шутить над кем - жартувати з кого. Над ним разразилось большое несчастье - на його впало велике лихо. Сжалиться над кем - зглянутися на кого. Иметь над кем власть - мати над ким владу. Принять начальство над армией - узяти провід над армією. Над ним наряжён суд - над ним уряджено суд. Над ним исполнили приговор суда - над ним виконано вирок суду;

2) с вин. п. - над кого, над що, понад кого, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Дивиться було він розпаленими очима кудись понад голови присутнім (Леонт.)]. Подыми конец доски над себя - підійми (підведи) кінець дошки над себе. Пошли над берег погулять - пішли над (у) берег погуляти;

3) (в сложении) - а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню - надбудувати дзвіницю. Надписать письмо - надписати листа. Надсмотр - догляд, нагляд. Надлить бутылку - а) (отлить) надлити пляшку; б) (долить) долити пляшку. Надлить молока - підлити молока. Надрыжеть - порудіти (вирудіти) (трохи, зверху). Надсидеть яйцо - над[при]сидіти яйце. Надцвести - розцвісти над чим; б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач - надломити калач(а). Надбитый горшок - надбитий горщик. Надгрызок сыру - надгризок сиру.

* * *

тж. н`адо; предл. с твор. п.

1) над (ким-чим); (преим. с местоимением "мною") на́ді, на́до (ким-чим); (вдоль чего-л.) пона́д и пона́д (чим)

2) (при глаголах "работать", "трудиться") над (ким-чим); ко́ло, біля (чого)

3) (при глаголах "смеяться", "издеваться") з, із, зо, зі (кого-чого), над (ким-чим)

наклеваться

1) (стр. з.) - а) см. Надклёвываться (под Надклёвывать); б) накльовуватися, бути накльовуваним, накльованим, понакльовуваним и т. п.; в) карбуватися, накарбовуватися, бути карбованим, накарбовуваним, на[по]карбованим. Срв. Наклёвывать;

2) (досыта, сов.) наклюватися, надзьо[ю]батися, (о мног.) понакльовуватися, понадзьо[ю]буватися. [Він пшениці наклюється, водиці нап'ється (Чуб. V)].

II. Наклёвываться, наклюнуться -

1) (о птенце в яйце) на(д)кльовуватися, на(д)клюнутися, (о мног.) пона(д)кльовуватися. [Коли наклюнулося, то й вилупиться (Номис). Курча надкльовується з яйця (Сл. Ум.). Яйця всі вже понакльовувалися (Богодух.)];

2) (о рыбе) заїдати, заїсти, накльовуватися, наклюнутися. [Коли поплавець дрижить, це значиться, що риба заїдає; а як заїсть, то поплавець упірне в воду (Звин.)];

3) (перен.) накльовуватися, наклюнутися, закльовуватися, заклюнутися; (случаться) траплятися, трапитися. [Піду, може де робота яка наклюнеться (М. Грінч.). Це питання поки-що тільки закльовується (Рада)]. Ему -ется хорошее место - йому накльовується (трапляється) гарна посада.

* * *

1) накльо́вуватися, наклю́нутися

2) (подвёртываться, намечаться) трапля́тися, тра́питися; підвертатися, підверну́тися, накльо́вуватися, наклю́нутися

3) страд. несов. накльо́вуватися, надзьо́буватися, надзю́буватися

1) (действие) наростання, наріст (-росту);

2) (наросшее) наріст (-росту, м. р.) и (реже) нарість (-рости, ж. р.) наросля, (часто) наростень (-тня), (на кости ещё) накістник, (на дереве ещё, диал.) япина, (в виде кольца, пров.) перещик, (на плоде ещё) струп (-па); специальнее: (шишка, преим. на теле) ґ[г]уля, (пров.) морґуля, ґурґуля, (мозольный) мозоля (-лі), (пров.) могодзуля, мудзуля; (на трубе) налипень (-пня). [Мертва, для всіх руських племен однакова чужа мова, скільки вона не оживлялась свіжими місцевими наростами (Р. Край). На нозі завелась якась нарість (Н.-Лев.). Кістяні наростні вкидаються переважно у робочих коней (Корольов). Вапнякові наплави чи наростні звуть сталактитами (Троян.) Дуплинасті з наростнями буряки (Урядж. Лабор.). Бачите, які в осокора вітровини скрізь та япини (Новомоск.)]. Покрытый -ми - вкритий наростами (наростнями и т. п.)]; (диал.) япинуватий; струпуватий; ґ[г]улюватий;

3) доточка, надточка; см. Надстав 2 б;

4) (зародыш в яйце) заплід (-плоду), заплідок (-дка).

* * *

1) наси́джений; ви́сиджений

2) наси́джений

3) на́гнаний, ви́гнаний, наку́рений, ви́курений

насидеть

1) (долго сидеть на чём-л.) насиджувати, насидіти що, на чому. -деть место - насидіти (опис. нагріти) місце. Блохи -дели бельё - блохи заслідили білизну;

2) (о птицах: сидя на яйцах) висиджувати, висидіти, (о мног.) повисиджувати що. [Квочка висиділа курчата (Сл. Ум.)];

3) (наживать сиденьем) насиджувати, насидіти, висиджувати, висидіти що. [День-у-день сидів за роботою, то й насидів почечуй (Сл. Ум.). Сиділи три дні, та й висиділи злидні (Номис)];

4) (выкуривать вино, смолу, дёготь) викурювати, гнати що, викурити, накурювати, накурити, вигнати, нагнати чого. Насиженный -

1) насиджений. -ное место - см. Место 3;

2) висиджений, повисиджуваний; (о яйце) засиджений. [Цього яйця не варіть: воно засиджене (Звин.)];

3) насиджений, висиджений;

4) викурений, накурений. -ться -

1) (стр. з.) насиджуватися, бути насиджуваним, насидженим и т. п.;

2) (вдоволь) насиджуватися, насидітися, висиджуватися, висидітися. [Коло неї не насидиться (Мил.). Нехай висидиться (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - насид`еть

1) ( о птицах) наси́джувати, -джує, наси́діти, -дить ( яйца), виси́джувати, ви́сидіти ( птенцов)

2) (согревать сидением; наживать от сидячего образа жизни) наси́джувати, насиді́ти

3) (сов.: изготовить перегонкой) диал. нагна́ти, -жену́, -жене́ш, ви́гнати, -жену, -женеш, накури́ти, -курю́, -ку́риш, ви́курити, -курю, -куриш

1) (недоразвитый физически) недоносок (-ска, общ. р.), (женск. пола ещё недоношениця), недорід (-рода), недорідок (-дка), (диал.) порон(ен)ник, (бранно, диал.) випор(о)ток (-тка), (о ребёнке ещё) недоношена (нечасова, не(в)часна) дитина, (о яйце и перен. о ребёнке) виливок (-вка); (о животном, растении и перен.) недоносок. [Ах ти випортку поганий! (Липовеч.)];

2) (об одежде, обуви) недоносок. -ски - недоноски, (одежды) виноски (-ків), (обуви) шкарбани (-нів).

* * *