Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

вслух

  • 1 вслух

    вголос, на-голос, голосно.
    * * *
    нареч.
    уго́лос; ( громко) го́лосно

    Русско-украинский словарь > вслух

  • 2 громко

    нареч.
    го́лосно, гу́чно; ( вслух) уго́лос

    Русско-украинский словарь > громко

  • 3 дышать

    дыхать
    1) дихати (-хаю, -хаєш и дишу, -шеш), віддихати. [Вільно дихає грудьми. Спить і тяжко дише. Грудям легко оддихати (Крим.)]. -шать полною грудью - дихати на повні груди. -шать тяжело вслух с сопением - сапати [Андрій голосно сапав (Коц.)]; (скоро и тяжело) дихтіти, (хрипло) харчати [Спали, харчали і хропли]. Тяжело -шать (запыхавшись от жары или работы) - хакати, хекати. [Душно Рябкові - бач аж хакає, язик висолопивши (Харк. п.). Як рубає, то хекає]. -шать ртом, чтоб согреть что-нибудь или охладить (дуть) - хук[х]ати. [Дитина хукає на гаряче молоко. Хухає собі в руки]. См. Дуть 2. Едва -шит - дух ледве зводить, ледве дихає (дише). Огнём дышащий - огнедихатий. [Дракон огнедихатий (Кул.)]. Ды[о]хнуть - дихнути, дхнути [Бог дхне своїм духом, то й не буде його], хукнути (ртом). [Взяла тіста, хукнула - полетів голуб]. Отдыхать, отдышаться - віддихатися, віддихати;
    2) (веять) дихати, подихати [Перед світом дихає холодненький вітрець (Ворон.). Все подихало молодою парубочою красою (Неч.-Лев.)], (пахнуть) віддавати чим, пашіти (пашу, пашеш, паше) [Пахощами молодощів оддає його збірка (Єфр.). Духом сіножати паше усе свіжим (Манж.)], (нести) т[д]хнути [Його лице дхнуло щастям (Н.-Лев.). Кажете, що од мене дхне вища поезія? (от меня дышит высшей поэзией) (Крим.)]. Дышать неприязнью, злобою - важким (лихим) духом, пеклом дихати на кого. Дышать молодостью - віяти молодощами, молодіти. [Там молодіють кущі, як свіжі дівчата (Коц.)]. Ды[о]хнуть (повеять) - дихнути, подихнути. [Вітер не дихне. Подихнуло свіжим повітрям].
    * * *
    ди́хати, віддиха́ти; ( согревая) ху́кати, ху́хати; ( повевать) подиха́ти

    Русско-украинский словарь > дышать

  • 4 прочитывать

    прочитать и прочесть
    1) прочитувати, прочитати, перечитувати, перечитати, (во множ.) попрочитувати, поперечитувати що; (проходить чтением) начитувати, начитати, читати, вичитати що. [На тобі книжку, щоб ти прочитав (Рудч.), Перечитайте та розпишіться, що читали (Кониськ.). Він уже багато книжок попрочитував (Грінч.). Нечипір десь книжок багато начитав (Боров.). Що мені Марко скаже, як побачить на ній (на книжці) півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав ніж ти (Коцюб.). Вичитавши усього Квітку, вони кілька день почували себе не на землі, а на небі (Яворн.)]. Я ещё не -тал этой книги - я ще не прочитав цієї книги. Я -чёл об этом в газете - я прочитав про це (вичитав це) в газеті. Я не -чту, что здесь написано (не могу, не в состоянии прочесть) - я не вчитаю, що тут написано. [Роман сан дивується, що він, бувши таким бідовим хлопцем, не вчитає букваря (Васильч.)]. На лице легко -честь что-л. (напр. волнение, смущение, беспокойство) - на лиці, на обличчі вичитується щось (напр. хвилювання, збентеження, турбота). [Не промовлять нічого устонька рожеві, та й без мови вичитуються на дівочому личеньку усі дівочі мислоньки й думоньки (М. Вовч.)];
    2) -честь (разобрать, восстановить чтение чего-л. напр. старинного памятника и т. п.) - відчитати що. [«Слово» дійшло до нас у дуже несправній редакції досить пізнього списка, зробленого десь певне на півночі, в свій час зле відчитаного (Єфр.)];
    3) (известное время, напр. весь вечер, всю ночь) прочитати (який час, напр. цілий вечір, цілу ніч);
    4) (громко, вслух) вичитувати, вичитати, читати, прочитати (голосно, вголос), виголосити що; (пересказывая наизусть или повторяя за кем- л.) проказувати, проказати що. [Ми говоримо, а той списує. Усе списав і вичитав нам (Кониськ.)]. -вать, -честь молитву (молитвы), заповеди и т. п. - проказувати, проказати, вичитувати, вичитати молитву (молитви), заповіді, і т. ин., вимолити (молитви). [Батюшка своїм звичайним голосом проказував молитви, дячок поважно й швидко вичитував книжок (Васильч.). - А вичитай молитву Господню! - Гриць вичитав добре (Яворн.). Проказала ще заповіді (Грінч.). Почала з «Вірую» проказувати знову все - аж до краю. Вимолила всі, які знала (Грінч.)]. -честь реферат, доклад - прочитати, виголосити реферат, доповідь. -честь невнятно - проха(ра)маркати, переха(ра)маркати, (с трудом, по складам) прослебезувати, вислебезувати що. [Піп та дяк так сяк перехарамаркали службу (Гр.). Було молюся уранці і ввечері, то з молитвами і письмо прохамаркую (Стор.)]. -честь кому наставление за что-л. - прочитати, вичитати молитву (отченаша) кому за що; срв. Отчитывать 2. Прочитанный и прочтённый - прочитаний, перечитаний; відчитаний; вичитаний, проказаний.
    * * *
    несов.; сов. - прочит`ать
    1) прочи́тувати, прочита́ти и попрочи́тувати
    2) (несов.: читать в течение определённого времени) чита́ти [ці́лий день], прочита́ти

    Русско-украинский словарь > прочитывать

  • 5 пыхтеть

    1) пихкати, пахкати, бухати. [Поїзд вихопився з долини і, пихкаючи, грюкаючи та сопучи, погнав далі (Леонт.). Гуральня нахабно сміялась рядом червоних вікон і гордо пахкала димом (Коцюб.). Гуральня бухає димом і вся тремтить, ясна, велика, жива серед мертвої ночи (Коцюб.)];
    2) (кряхтя) пихкати, пухкати, (гал.) фукати, фучати и футіти; (дышать коротко вслух) сопти, сапати. [Він надув щоки й став пихкати (Васильч.). Ходить він після обіду по кімнаті та тільки пухкає (Грінч.). Аж ось і підмайстер надійшов, фукаючи чогось, як міх ковальський (Франко)]. Он -тит как вол - він сопе (сапле), як віл. -тал, -тел над работой а не справился - сіп, сіп над роботою, а не дав собі з нею ради. Он -тит злобою - він чмише (и чмихає), дмухає злістю.
    * * *
    1) пи́хкати, пихті́ти и пихкоті́ти, чми́хати; (о паровозе, пароходе) па́хкати, ча́хкати, чахкоті́ти
    2) (перен.: усиленно трудиться над чем-л.) пихті́ти

    Русско-украинский словарь > пыхтеть

  • 6 себя

    мест.
    себе́

    быть сами́м собо́й — бу́ти сами́м собо́ю

    взять на \себя бя́ что — узя́ти (перебра́ти) на се́бе що

    вне \себя бя́ — см. вне

    не в \себябе́ — сам не свій; мов (яки́йсь, як) не свій; сам не при собі́

    не по \себя бе́ — не по собі́; ( неловко) нія́ково

    от \себя бя́ — від се́бе; ( от своего имени) від свого́ і́мені

    по \себя бе́ — а) по собі́; ( по своему вкусу) до вподо́би, до смаку́; б) ( после себя) пі́сля себе́, по собі́

    про \себя бя́ — ( не вслух) сам собі́, сам до се́бе, про се́бе; ( тихо) ни́шком; ( в уме) у ду́мці, у думка́х

    \себя бе́ на уме́ — собі́ на умі́

    собо́й, из \себя бя́ — (лицом, внешностью) на ви́гляд, на по́гляд, собо́ю, з се́бе; на вро́ду

    хороша́ собо́й — га́рна на вро́ду, вродли́ва

    у \себя бя́ — у се́бе

    Русско-украинский словарь > себя

См. также в других словарях:

  • вслух —   вслух …   Правописание трудных наречий

  • вслух — нар., употр. часто 1. Когда вы читаете какой то текст вслух, вы произносите слова этого текста голосом, а не про себя. Перед иконами ставились свечи, вслух читались молитвы. 2. Когда вы произносите какие то мысли, фантазии и т. п. вслух, вы… …   Толковый словарь Дмитриева

  • ВСЛУХ — ВСЛУХ, нареч. Громко, так, чтобы было слышно другим. Читать вслух (ант. про себя). Говорить вслух (ант. на ухо). Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • вслух — Во всеуслышание, громко, громогласно. Ср. шепотом. См …   Словарь синонимов

  • вслух — вслух, нареч. Он любил размышлять вслух. Вслух читать. Ср. предлог с сущ. в слух: Превратиться в слух …   Слитно. Раздельно. Через дефис.

  • ВСЛУХ — ВСЛУХ, нареч. Так, что слышно другим, громко. Читать в. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • Вслух — нареч. качеств. обстоят. 1. Произнося так, что слышно другим. отт. перен. Во всеуслышание; публично. 2. Употребляется как несогласованное определение. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • вслух — (читать) …   Орфографический словарь-справочник

  • вслух — вслух, нареч. (так, что слышно другим) …   Русский орфографический словарь

  • вслух — нареч. Произнося громко, так, что слышно другим. Читать в. Думать, мечтать в. (выражать свои мысли, мечты, произнося слова, фразы) …   Энциклопедический словарь

  • вслух — нареч. Произнося громко, так, что слышно другим. Читать вслух. □ Ему не более пятидесяти, вслух размышляла мать. М. Горький, Жизнь Клима Самгина. Покидая Владислава, я думал о том, что едва ли вернусь к нему, но вслух не сказал об этом. Бахметьев …   Малый академический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»