-
1 возыметь
что-л. здобути що, здобутися на що; (желание) забажати; (мысль) здумати, надумати, здобутися на думку. -меть намерение - см. Вознамериться.* * *набу́ти, здобу́ти, діста́ти ( приобрести); ( получить) оде́ржати; ( ощутить) відчу́ти\возыметь де́йствие — поді́яти; ( повлиять) впли́нути
\возыметь жела́ние — забажа́ти, захоті́ти
\возыметь наме́рение — захоті́ти, намі́ритися
\возыметь подозре́ние — запідо́зрити
\возыметь си́лу — здобу́ти си́лу, набра́ти (набу́ти) сили (сил)
\возыметь уваже́ние — відчу́ти пова́гу
\возыметь успе́х — ма́ти у́спіх, вда́ло (щасли́во, успі́шно) закі́нчитися, увінча́тися у́спіхом
-
2 важность
1) (спесь) пишність, пиха; (вульг.) бундючливість, пиндючливість (р. -вости), принда;2) (большое начение) вага, важливість, поважність, значність; (степенность) повага, величність. Велика важность! - велика вага! велика моція! овва! велике діло опеньки! Что за важность! - що за важниця! Иметь (возыметь) важность - важити, заважити. Придавать, придать важность - надавати (сов. надати) ваги [вагу] чому.* * *1) важли́вість, -вості, ва́жність, -ності, вагови́тість, -тості; вага́2) ва́жність; пова́жність; стате́чність; вели́чність, пи́шність; бундю́чність, пиндю́чність, пиха́тість, пиха́ -
3 важный
1) (спесивый) пишний, пихатий, величний, бундючний, пиндючливий, пиндючний, вельбучний, дебільший;2) (имеющий значение) важливий, важний, поважний, значний. Важная особа - важна (велика) особа, великої руки людина; (иронич.) - (велика) цяця. Быть важным (иметь значение) - важити, заважувати. [Це багато важить]. Оказаться важным (возыметь значение) - заважити. Разве для меня важно (сделать что- л.)? - хіба мені дорого (щось зробити)?* * *1) (имеющий значение, заслуживающий внимания) важли́вий, ва́жний, вагови́тий2) ( исполненный достоинства) ва́жний; ( солидный) пова́жний; ( степенный) стате́чний; ( величавый) вели́чний, пи́шний; ( надменный) бундю́чний, пиндю́чний, пиха́тий, пихли́вий3) ( хороший по качеству) га́рний, до́брий; добря́чий -
4 действие
1) дія, діяння;2) (поступок) учинок (р. -нку), чин, діло, акція, (о машине) хід (р. ходу). [Часом людей тільки гарними словами вмовляють, що-ж то дією власною можна? (М. Вовч.). Фізичне діяння й протидіяння. Дія - найперша умова драми, і без дії - драми не буває (Єфр.). Треба живого, діяльного чину (Єфр.). Акції мало в цій пієсі, а самі розмови]. Привести (машину) в действие - пустити (машину) в хід. Образ действий - поводіння, поводження, спосіб поводження, (гал.) поступування; роб. Подражать чьему образу действий - поводитися так само як хтось, робити чиїм робом. Оказывать, оказать действие, производить, произвести, возыметь действие на кого на что - діяти, (подіяти) на кого, (влиять) впливати (вплинути) на кого, на що; своє діло (силу) чинити, вчинити, (свою) силу мати над ким. [Діяти на широкі маси народні. Це прикро подіяло на мене. Погроза таки вплинула (мала силу). Брехні своє діло вчинили: неповинну людину викинуто з громади]. Какое действие произвело это на него? - який вплив, яке вражіння це на його мало (зробило, справило)? Як це на його подіяло? Какое действие оказало лекарство? - Як подіяли ліки на хорого? Лекарство оказало хорошее действие - від ліків помоглося, ліки мали добру силу. Уничтожать, -жить действие чар - відробляти, відробити. [Побіжу я в Хохітву до знахурки, - в нас є така баба, що одробить. Одробляє од пристріту]. Место действия - дійове місце, дійовище. [Криниця, дійове місце тієї легенди (Ол. Пчілка.)]. Действие в драмат. произведении - дія, акт, відслона. [Драма на три дії = в трёх действиях]. Действие арифметическое - аритметична дія;3) (юрид.) чинність (р. чинности), сила. [Найвища влада може продовжити чинність того тимчасового закону. Закон не має зворотної сили]. Военные -ия - військові дії (акції), воювання.* * *1) ді́я, ді́яння, чин -у; ( событие) поді́я; ( влияние) вплив, -у; ( пребывание в силе) чи́нність, -ності, си́ла; ( впечатление) вра́ження2)де́йствия — (мн.: поступки, поведение) дії, род. п. дій, вчи́нки, -ків
3) театр. ді́я, акт, -у4) мат. ді́я -
5 злоба
злоба, злостивість (-вости), лють (-ти), лютість; (злость) злість, зазлість (-лости), (вульг.) («зуб») храп (-пу). [Одібрать її не зможе ніяка злоба несита (Самійл.). Чернеча злоба до гроба (Номис). Ридає в безсилій лютості (Л. Укр.). Знову піднялась у його на людей злість (Грінч.)]. Выместить свою -бу на ком - окошити свою злобу (злість) на кому. Дышать -бой на кого - дихати пеклом на кого. Иметь (питать) -бу против кого - мати злість, завзяття, серце (лють, храп) на кого. Возыметь -бу на кого - завзяти злість на кого. Бессильная -ба - безсила лютість, лють. -ба дня - пекуче питання, нагальна справа, (церк.- слав.) злоба дня. Он это сделал по -бе на меня - він це вчинив, маючи злість на мене, із злости на мене. Довлеет дневи -ба его - доволі в кожного дня лиха свого (Єв.).* * *злість, род. п. зло́сті, зло́ба и злоба́; ( злобность) злости́вість, -востібе́шеная \злоба ба — шале́на лють (злість)
-
6 значение
1) (смысл) значіння и значення, розуміння. [Брати слова в тому розумінні, яке вкладає в них автор (Єфр.). Слово «лахудра» має первісне значіння: «обдерта», «обідранка» (Крим.). Хіба суспільність у широкім розумінні того слова… (Крим.)]. В полном, прямом -нии слова - у цілім, у власнім розумінні слова;2) (важность значительность, вес) вага, сила, значіння и значення, значність, важність (-ности). [Це для мене не має жадної ваги (никакого -ния) (Сл. Гр.). Справа се великої ваги (Грінч.). Матимуть першорядне значіння (Н. Гром.)]. Иметь -ние - важити, мати вагу, силу. Иметь первостепенное -ние - мати першорядне значіння (значення), першорядну вагу. Иметь большое -ние - мати велику, значну вагу, велико, багато важити, (сов. заважити). [З инших оглядів велико важать для нас праці: Ів. Франка та Грінченка (Єфр.). Багато заважив той факт, що…(Крим.)]. Возыметь -ние - заважити, набути ваги, здобути вагу. Иметь преобладающее -ние - мати переважне значіння, переважати. Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. - заважити багато, мало у чому. [Ледве чи можна сподіватися, щоб ця справа багато заважила тепер у нашому житті (Н. Рада)]. Не лишено -ния - не без ваги. Придавать, -дать чему -ние - надавати, надати ваги чому, давати, дати вагу чому, вагу класти, покласти на що. Не придавать -ния - не (на)давати ваги чому, не багато собі робити з чого. [Великої ваги цьому не надали (Крим.). Я не багато собі роблю з того сміху (Франко)]. Придавать, придать мало -ния - легковажити, злегковажити що, важити, зважити легко чого, що. [Не годилось так легко важити тієї сили (Куліш). Він забував або легковажив те, що Шевченко казав про народ (Грінч.)]. Не следует придавать большого -ния этому случаю - не слід надавати великої ваги цьому випадкові (цій пригоді). Приобретать, -бресть -ние - набувати, набути ваги, сили, важности, забирати, забрати силу, узяти силу, увіходити, увійти в значність. [Таку силу забрали запорожці (Сторож.)]. Имеющий -ние (важный) - важний, важливий. Событие большого -ния - подія великої ваги.* * *зна́чення; ( вес) вага́име́ть большо́е \значение ние — ма́ти вели́ке зна́чення (велику́ вагу́), бага́то ва́жити
-
7 намерение
I. намір, (замысел) замір, замисл (-лу), задум (-му), (мысль) думка. [Не входжу в наміри його (Франко). Мала щирий замір послужити просвіті (Грінч.)]. Враждебные -ния относительно кого - ворожі заміри (замисли) проти кого. Дурное -ние - поганий замір. Похвальное, прекрасное -ние - похвальний, прекрасний (прегарний, чудовий) намір. Без -ния - без наміру, ненавмисне, невмисне, (диал.) без замірення. [Ти умисне, чи невмисне убив її? (Кониськ.). Звиняйте, я це сказав без замірення (Хорольщ.)]. С -нием - з наміром, (нарочно) умисне, навмисне. [Я вмисне навів цей уривок із спогадів, щоб показати… (Рада)]. Сделать что с дурным хорошим -нием, с наилучшими -ниями - зробити що бажаючи злого, добра, зробити що з поганим заміром (замислом), з гарним, з найкращим наміром. Не с добрыми -ниями - не з добрими замірами, не з добрим духом. [Остерегайтеся, гетьмане мій, бо він не з добрим духом (Куліш)]. С заранее обдуманным -нием - з наперед (із заздалегідь) узятим наміром. Приехать с -нием увидеть кого - приїхати, маючи на думці (маючи намір или щоб) побачити кого. Иметь, питать -ние - мати намір (замір), мати на думці; см. Намереваться. [Він має замір оженитися з удовою (М. Вовч.). Сватати Саню він і в голові собі не покладав, бо мав на думці тільки трохи пожартувати (Н.-Лев.)]. Иметь корыстные -ния - мати корисливі заміри. Питать самые лучшие -ния относительно кого - мати найкращі наміри супроти кого. Принимать, принять -ние - брати, взяти намір, наважуватися, наважитися. [Реакція знов наважилася повернути той стан, що повстав був на Україні після 1876 року (Рада)]. Возыметь -ние - см. Вознамериться. Помогать -ниям кого - сприяти намірам (замірам) кого. Упорствовать в своём -нии - уперто триматися свого заміру.II. см. Намеривание.* * *на́мір, -у; (замысел, умысел) замі́р, -убез [вся́кого] \намерение ния — без [уся́кого] на́міру (за́міру)
с \намерение нием — з на́міром; з замі́ром; ( нарочно) навми́сно, навми́сне, уми́сно, уми́сне
-
8 недоверие
недовіра, (реже) недовір'я (-р'я), недовірство, невіра, невірство, неймовіра, неймовірство, (потеря веры) зневіра, зневір'я (-р'я). [Він з недовірою подививсь на Онисю (Н.-Лев.). Беру з недовір'ям книжку (Васильч.). Я не сказав «будь вірна» з недовірства (Куліш). До панів народ наш має давню історичну невіру (Основа 1862). Зникне та сумна проміж їх невіра, яка гальмує поступ (Грінч.). Усі з неймовірою стежили за кожним моїм рухом (Коцюб.). Зникне все неймовірство з-межи двох народів (Грінч.)]. -рие к кому, чему - недовіра, недовір'я, невіра до кого, до чого, зневіра, зневір'я до кого, до и проти чого. [Розпалений невірою до жінки, не давав їй просвітку (Грінч.). Надходить розчарування, зневіра до себе (Крим.). Зневір'я проти нещирих заходів до кріпацької реформи (Доман.)]. С -рием - з недовірою и т. п.; см. ещё Недоверчиво. Возыметь -рие - запалитися (перейнятися) недовірою. Иметь (питать) -рие к кому - не мати довіри до кого; см. Недоверять.* * *недові́ра, недові́р'явыразить (оказа́ть) кому \недоверие рие — ви́словити кому́ (ви́явити до кого́) недовіру (недовір'я)
с \недоверие рием — з недові́рою, з недові́р'ям
См. также в других словарях:
ВОЗЫМЕТЬ — ВОЗЫМЕТЬ, возымею, возымеешь, совер., что (книжн.). Почувствовать в себе (желание, мысль). Возыметь намерение. ❖ Возыметь действие (книжн.) подействовать, привести к требуемому результату. Его слова возымели свое действие. Возыметь силу (книжн.)… … Толковый словарь Ушакова
возыметь — действие • действие возыметь желание • действие возыметь мысль • действие возыметь намерение • действие, начало … Глагольной сочетаемости непредметных имён
ВОЗЫМЕТЬ — ВОЗЫМЕТЬ, возыметь охоту, желание, получить, ощутить. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
возыметь — Возыметь действие (книжн.) подействовать, привести к требуемому результату. Его слова возымели свое действие. Возыметь силу (книжн.) становиться действенным, законным. Договор возымел силу несколько дней назад … Фразеологический словарь русского языка
ВОЗЫМЕТЬ — ВОЗЫМЕТЬ, ею, еешь; совер., что (книжн.). В сочетании с нек рыми существительными обозначает начало или осуществление действия в соответствии со значением существительного. В. уважение к кому н. (начать уважать). В. намерение (вознамериться). В.… … Толковый словарь Ожегова
возыметь — приобрести, получить Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
Возыметь — сов. перех. Почувствовать начало или результат того действия, которое указано зависимым именем существительным (возыметь намерение вознамериться , возыметь желание захотеть и т.п.). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
возыметь желание — См … Словарь синонимов
возыметь действие — См … Словарь синонимов
возыметь намерение — надумать, вознамериться, замыслить, вздумать, задумать, задаться целью, принять решение, поставить своей целью, поставить себе задачей, поставить себе целью, поставить своей задачей, задаться мыслью, расположиться, положить, собраться, решить… … Словарь синонимов
возыметь подозрение — заподозрить, подумать Словарь русских синонимов … Словарь синонимов
