Перевод: со всех языков на все языки

со всех языков на все языки

визнаватися

  • 1 визнаватися

    I
    станови́ться изве́стным, стать изве́стным
    II страд. з., несоверш.
    признава́ться; сознава́ться; счита́ться; почита́ться; испове́дываться

    Українсько-російський словник > визнаватися

  • 2 визнаватися

    wyznawatysja
    дієсл.

    Українсько-польський словник > визнаватися

  • 3 визнаватися

    აღიარება

    Українсько-грузинський словник > визнаватися

  • 4 lie

    I
    n
    1) брехня

    to tell lies — брехати, говорити неправду

    2) обман, помилкове переконання; хибне вірування
    3) положення, розташування; напрям

    the lie of the land — а) характер місцевості; б) мор. напрям до берега; в) перен. стан речей

    4) лігво, барліг; нора

    ◊ white lie — безневинна брехня

    ◊ to act a lie — обманути, підвести

    ◊ to give the lie to smb. — викрити когось у брехні

    ◊ to give the lie to smth. — спростовувати щось

    ◊ to swap lies — розм. побалакати, поплескати язиком

    ◊ lie detector — юр. детектор брехні (прилад)

    II
    v (past і p.p. lied; pres.p. lying)
    1) брехати
    2) бути обманливим

    □ lie away: to lie away smb.'s reputation — оббрехати когось

    ◊ to lie like a trooper — безсоромно брехати

    ◊ to lie like a gas-meter — забріхуватися

    v (past lay; p.p. lain, pres.p. lying)
    1) лежати
    2) перебувати, знаходитися; розташовуватися, бути розташованим

    let it lie — не чіпайте; хай лежить

    3) простягатися
    4) бути, залишатися, зберігатися (у певному стані)
    5) пробути деякий час (недовго)
    6) залягти, приховатися; розміститися

    to lie in ambush — військ. перебувати в засідці

    7) покоїтися, спочивати; бути похованим (про небіжчика)
    8) полягати (в чомусь), залежати (від чогось)

    I will do all that lies in my power — я зроблю все, що в моїх силах

    9) визнаватися законним, допустимим

    □ lie about — валятися, бути розкиданим (про речі)

    □ lie along — а) простягатися; б) мор. кренитися від вітру

    □ lie by — а) залишатися незадіяним; б) відпочивати; в) не діяти, нічого не робити

    □ lie down — а) (при)лягтй (відпочити); б) виявляти покірність

    □ lie in — а) залежатися в ліжку; б) лежати в пологах

    □ lie off — а) мор. стояти (перебувати) на деякій відстані від берега; б) тимчасово припинити (відкласти) роботу

    □ lie over — а) відкладатися, переноситися (на майбутнє); б) бути простроченим

    □ lie to — мор. лежати в дрейфі; триматися проти вітру

    □ lie up — а) лежати в ліжку, не виходити з кімнати (через хворобу); б) стояти осторонь; в) стояти у доці (на приколі) (про корабель)

    ◊ to lie in prison — перебувати (утримуватися) у в'язниці

    ◊ to lie low — а) припасти до землі; б) бути приниженим; в) поет. бути мертвим; г) притаїтися, вичікувати

    ◊ to lie on one's oars — сушити весла (гребля)

    ◊ to lie on the bed one has made — присл. як дбаєш, так і маєш

    ◊ to lie out of one's money — не дочекатися (не одержати) належних грошей

    ◊ let sleeping dogs lie — присл. не дратуй собаку, то й не вкусить

    ◊ the blame lies at your door — це ваша вина

    ◊ to find out how the land lies — з'ясувати (довідатися), як ідуть справи

    * * *
    I [lai] n
    неправда, брехня; обман
    II [lai] v
    (lied; pres. p. lying)
    1) брехати; збрехати; обманювати, дурити
    2) бути обманливим, помилковим
    3) (часто into, out of) неправдою домогтися чого-небудь
    III [lai] n
    1) положення; розміщення; напрямок
    2) лігвище, лігво, барліг; нора
    IV [lai] v
    (lay; lain; pres. p. lying)
    1) лежати; cпeц. лягати (нaпp., про хліба); розташуватися, залягти, укритися; спочивати, бути похованим
    2) бути розташованим; знаходитися; простиратися, простягатися
    3) бути, зберігатися або залишатися ( у положенні або стані)
    4) полягати, бути ( у чому-небудь); (in) залежати
    5) icт. зупинитися ненадовго, пробути якийсь час, переночувати; ( with) icт. любити кого-небудь, спати з ким-небудь
    6) юp. бути або визнаватися допустимим, законним

    English-Ukrainian dictionary > lie

  • 5 признаваться

    признаться
    1) визнаватися, признаватися, бути ви[при]знаним від кого; визнаватися, вважатися, узнаватися, бути визнаним, вваженим за кого, за що; пізнаватися, угадуватися, бути пізнаним, угаданим (оттенки см. Признавать);
    2) кому в чём - признаватися, признатися кому в чому, визнавати, визнати що (на себе), (о мн.) попризнаватися; (хвалясь, хвастаясь) хвалитися, похвалитися кому про що; срв. Сознаваться. [Настя призналась матері, що любить Гната (Коцюб.). Боїться йому признаватися (Грінч.). Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнав таке (що вбив) (М. Вовч.). Слухай, щиро тобі визнаю (Куліш). Він радів, хвалився Маланці і вірив (Коцюб.). Він-же й знав, а не похвалився про це нам (Кролевеч.)]. -ться в любви кому - освідчатися, освідчитися кому, освідчати, освідчити, визнавати, визнати кому кохання (любов). [Освідчилися ви по правді досконало (Самійлен.). Ви навпростець мені освідчили кохання (Самійл.). Він пані визнавав любов свою (Куліш)]. -знаться в преступлении, в воровстве - признатися в злочині, у злодійстві. -наться, люблю поспать после обеда - признатися, люблю поспати по обіді. [Признатись, по обіді звик я спати (Самійл.)];
    3) -ться к кому, к чему - признаватися, признатися до кого, до чого.
    * * *
    несов.; сов. - призн`аться
    1) (в чём-л.) признава́тися, призна́тися и попризнава́тися; ( сознаваться в своих проступках) зізнава́тися, зізна́тися; ( объясняться в любви) осві́дчуватися, осві́дчитися

    призна́ться в любви́ — призна́тися в коха́нні, осві́дчитися

    до́лжен призна́ться, что — му́шу призна́тися (признать: ви́знати; согласиться: зго́дитися, пого́дитися), що

    призна́юсь, призна́ться [сказа́ть] — вводн. сл. жарг. сказа́ти пра́вду (по пра́вді), призна́юся, призна́тися

    2) страд. (несов.) визнава́тися; вважа́тися; пізнава́тися

    Русско-украинский словарь > признаваться

  • 6 lie

    1) неправда, брехня, обман
    2) говорити неправду, брехати, вводити в оману; визнаватися законним (припустимим); належати (про право подання позову, апеляції, здійснення контролю тощо); лягати (на когось; про відповідальність тощо); підлягати
    •
    - lie-detector
    - lie-detector test
    - lie-detector testing
    - lie dormant
    - lie in ambush
    - lie in franchise
    - lie in grant
    - lie in livery
    - lie in state
    - lie in wait
    - lie low
    - lie perdu
    - lie under
    - lie under cognizance
    - lie upon the table
    - lie with smb.
    - lie within cognizance

    English-Ukrainian law dictionary > lie

  • 7 визнатися

    стать изве́стным

    Українсько-російський словник > визнатися

  • 8 admit

    v
    1) визнавати; допускати, припускати
    2) впускати; давати право на вхід
    3) давати право на посаду (на привілеї)
    4) дозволяти (of)
    6) поступатися; погоджуватися
    * * *
    v
    1) визнавати, допускати; (to) визнавати ( провину); визнаватися, зізнаватися ( у злочині)
    2) впускати; допускати; надавати право на вхід

    the ticket admits one — квиток на одну особу; (to) приймати в члени ( організації); давати допуск; надавати право на посаду або на привілеї

    4) (of) допускати, дозволяти

    English-Ukrainian dictionary > admit

  • 9 admit

    v
    1) визнавати, допускати; (to) визнавати ( провину); визнаватися, зізнаватися ( у злочині)
    2) впускати; допускати; надавати право на вхід

    the ticket admits one — квиток на одну особу; (to) приймати в члени ( організації); давати допуск; надавати право на посаду або на привілеї

    4) (of) допускати, дозволяти

    English-Ukrainian dictionary > admit

  • 10 lie

    I [lai] n
    неправда, брехня; обман
    II [lai] v
    (lied; pres. p. lying)
    1) брехати; збрехати; обманювати, дурити
    2) бути обманливим, помилковим
    3) (часто into, out of) неправдою домогтися чого-небудь
    III [lai] n
    1) положення; розміщення; напрямок
    2) лігвище, лігво, барліг; нора
    IV [lai] v
    (lay; lain; pres. p. lying)
    1) лежати; cпeц. лягати (нaпp., про хліба); розташуватися, залягти, укритися; спочивати, бути похованим
    2) бути розташованим; знаходитися; простиратися, простягатися
    3) бути, зберігатися або залишатися ( у положенні або стані)
    4) полягати, бути ( у чому-небудь); (in) залежати
    5) icт. зупинитися ненадовго, пробути якийсь час, переночувати; ( with) icт. любити кого-небудь, спати з ким-небудь
    6) юp. бути або визнаватися допустимим, законним

    English-Ukrainian dictionary > lie

  • 11 обнаруживаться

    обнаружиться
    1) відкриватися, відкритися;
    2) виявлюватися, виявлятися, виявитися, про[об']явлюватися, про[об']являтися, про[об']явитися, показуватися, показатися, викриватися, викритися, позначатися, позначитися, визнаватися, визнатися, викидатися, викинутися, віднаходитися, віднайтися, заповідатися. Оттенки см. Обнаруживать. [Усе це тепер виявилось. У селі проявилася новина (Чуб.). Допіру по жнивах показалося, що зима буде холодна (Коцюб.). Зняла-ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія (М. Вовч.). Юмор позначається в оповідача десь тільки у виразі (Єфр.). Почали стерегти, чи не викинеться де-небудь чума (Яворн.). Не тепер, то в четвер, а все викриється]. Тайна -жилась - таємниця виявилась. В городе -жилась холера - в місті прокинулась (викинулась) холера. При ревизии -жились большие злоупотребления чиновников - ревізія викрила великі надуживання урядовців.
    * * *
    несов.; сов. - обнар`ужиться
    виявля́тися, ви́явитися; знахо́дитися, знайти́ся и познахо́дитися; відкрива́тися, відкри́тися; розкрива́тися, розкри́тися; ( оказываться) пока́зуватися, показа́тися

    Русско-украинский словарь > обнаруживаться

  • 12 Присво[а]иваться

    и Присвояться присвоиться
    1) присвоюватися, бути присвоєним, привлащатися и -влащуватися, бути привлащеним;
    2) надаватися, бути наданим кому, визнаватися, бути визнаним за ким, признаватися, бути признаним кому и за ким, приділятися, бути приділеним кому. Земля судом -воена коренному владельцу - землю приділено судом, присуджено давньому власникові (володареві);
    3) призвичаюватися, призвичаїтися, призвичуватися, призвичитися, бути призвичаєним, призвиченим до чого, узвичаюватися, узвичаїтися до чого;
    4) см. Приручаться;
    5) к кому - набиватися, набитися в родичі до кого, родичатися до кого.

    Русско-украинский словарь > Присво[а]иваться

  • 13 uznawać się

    [узнавачь шіê]
    v.ndk

    Słownik polsko-ukraiński > uznawać się

  • 14 географічний детермінізм

    ГЕОГРАФІЧНИЙ ДЕТЕРМІНІЗМ - напрям у соціальній філософії і соціології, що обґрунтовує залежність розвитку суспільства від природно-географічних умов. Бере початок з праць Аристотеля, Гіппократа, Полібія, Страбона; сформувався у XVIII ст. завдяки "антропогеографічним" концепціям Монтеск'є, Бокля, Реклю, Тюрго, Мєчнікова та ін. В марксистській традиції Г. д. піддавався критиці за перебільшення ролі природних чинників у житті суспільства та натуралістичне тлумачення історії. Зараз, у зв'язку з екологічними негараздами, відбувається переосмислення концептуальних набутків цього напряму. Зокрема, починає визнаватися вплив географічного середовища на буття соціуму, культуру та історію народів. Здійснюються продуктивні спроби радикального коригування змісту понять "природа" та "людина" в контексті їх співвідношення. Такий підхід сприяє інтеграції в єдине концептуальне ціле різноманітних суперечливих складових "феномена людини", природничо-наукового та соціогуманітарного підходів, компонентів природної та соціальної сфер буття. Очевидним є факт, що новітні концепції Г.д. далекі від спрощених уявлень т. зв. "географічного фаталізму" про абсолютну детермінацію людської діяльності факторами природного середовища. Проте наявний у класичному Г.д. позитивний ідейний потенціал використовується такими сучасними натурсоціологічними напрямами, як біорегіоналізм, соціобіологія, біополітика, екологічна естетика та ін. Крім того, Г.д. щільно дотичний до геополітики та політико-філософських концепцій, що беруть до уваги географічний та геополітичний чинники (геополітичний плюралізм Бжезинського).
    М. Кисельов

    Філософський енциклопедичний словник > географічний детермінізм

  • 15 принцип універсалізації

    ПРИНЦИП УНІВЕРСАЛІЗАЦІЇ - уперше введений Кантом як принцип, що визначає виправданість моральної норми у відповідності до того, наскільки вона може претендувати на всезагальність В. ідповідно до цього Кант формулює категоричний імператив: "Чини так, щоб максима (правило), якою керується твоя воля, могла б стати принципом загального законодавства" (тобто була визнана моральною усіма). В сучасній філософії моралі (Геєр, Зінгер) П.у. поширюється не лише на правила дії, а й на самі дії, визначаючи їх легітимність: не слід чинити дії, всезагальне здійснення яких має негативні наслідки. Відтак цей принцип застосовується не тільки до максим чи норм, а й безпосередньо узагальнює саму діяльність. П.у. відіграє важливу роль і в комунікативній філософії. Поєднуючи телеологічний та деонтологічний виміри етики, Габермас наступним чином формулює загальнозначущість норми: "Кожна значуща норма повинна відповідати умові, що наслідки та побічні наслідки, котрі здогадно виникатимуть із її всезагального застосування при задоволенні інтересів кожного індивіда, можуть бути без примусу прийняті усіма учасниками". Бьолер конкретизує цей принцип: лише ті норми, практика, проекти можуть визнаватися легітимними, які (за умови знання їхніх наслідків та побічних наслідків) могли б бути без примусу визнані в процесі аргументації усіма можливими учасниками дискурсу. П.у. поширюється і на інші інтенції людини - легітимацію проектів, програм, наукових досліджень тощо, які можуть мати негативний вплив на життєвий світ людини.
    А. Єрмоленко

    Філософський енциклопедичний словник > принцип універсалізації

См. также в других словарях:

  • визнаватися — нає/ться, недок., ви/знатися, ається, док. 1) заст. Робитися, ставати відомим. 2) тільки недок. Пас. до визнавати 1 3) …   Український тлумачний словник

  • визнаватися — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • визнатися — див. визнаватися …   Український тлумачний словник

  • поважатися — а/юся, а/єшся, недок. 1) розм. Вважатися, визнаватися за кого , що небудь. 2) Пас. до поважати 1) …   Український тлумачний словник

  • уважатися — (вважа/тися), а/юся, а/єшся, недок. 1) Визнаватися ким , чим небудь, якимсь, прирівнюватися до когось, чогось. 2) кому, рідко. Те саме, що здаватися II 1). 3) розм. Рахуватися, бути записаним десь. 4) також безос., перев. зі спол. що. Бути… …   Український тлумачний словник

  • ходити — ходжу/, хо/диш, недок. 1) Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); прот. стояти. || Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами. ||… …   Український тлумачний словник

  • цінитися — ціню/ся, ці/нишся, недок. 1) Мати значну цінність, високу ціну. 2) перен. Визнаватися важливим, значним, цінним. 3) Пас. до цінити …   Український тлумачний словник

  • уважатися — вважатися (ким чим, яким, за кого що визнаватися ким / чим н., якимсь, прирівнюватися до когось / чогось), сприйматися (як хто що), прийматися (за кого що), матися …   Словник синонімів української мови

  • поважатися — 1 дієслово недоконаного виду вважатися, визнаватися за кого , що небудь розм. поважатися 2 дієслово недоконаного виду бути шанованим; користуватися повагою …   Орфографічний словник української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»