Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

весёлый

  • 1 весёлый

    1) веселий. [Весела молодиця. Веселий настрій];
    2) підхмелений, п'яненький;
    3) (хмельной) п'янкий. [П'янке пиво]. Весёлые глазки, бот. - удовки.
    * * *
    весе́лий

    Русско-украинский словарь > весёлый

  • 2 тяжёлый

    важки́й; (преим.: тяжкий) тяжки́й; ( затруднительный) скрутни́й; ( трудный) тру́дний

    тяжёлая артилле́рия — прям., перен. шутл. важка́ артиле́рія

    тяжёлая боле́знь — тяжка́ хворо́ба

    тяжёлая голова́ у кого́ — важка́ голова́ в ко́го

    тяжёлая индустри́я — важка́ індустрі́я

    тяжёлая промы́шленность — важка́ промисло́вість

    тяжёлая рука́ у кого́ — важка́ рука́ в ко́го

    \тяжёлый (тяжёл) на́ руку — важку́ ру́ку ма́є

    тяжёлое го́ре — тяжке́ го́ре

    тяжёлые фигу́ры — шахм. важкі́ фігу́ри

    \тяжёлый вес, тяжёлые весовы́е катего́рии — спорт. вели́ка вага́, важкі́ вагові катего́рії

    \тяжёлый во́здух — важке́ пові́тря

    \тяжёлый — день тяжки́й день

    \тяжёлый стиль — важки́й стиль

    \тяжёлый хара́ктер — важка́ вда́ча

    очути́ться в тяжёлом положе́нии — опини́тися в скрутно́му стано́вищі

    с тяжёлым се́рдцем — перен. з важки́м се́рцем

    Русско-украинский словарь > тяжёлый

  • 3 полутяжёлый

    спорт.
    напівважки́й

    полутяжёлый вес — напівважка́ вага́

    Русско-украинский словарь > полутяжёлый

  • 4 и

    союз і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І вітер не віє, і сонце не гріє (Пісня). Омелько Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев.). Стала їсти й пити (Шевч.). Він а я - це-ж не те саме (Крим.). Минали роки, збільшуючи той мур, що стояв межи двором а селом (Коцюб.). За током ішов садок - великий та розкішний (Свидн.)]. Огонь и вода - огонь і вода. Отец и мать - батько й мати. От моря и до моря - від моря й до моря. Весёлый и радостный - веселий і радісний, веселий та радісний. Эта река широка и глубока - ця річка широка й (та) глибока. Вот и - ось і. [Ось і дуб той кучерявий (Шевч.)]. Да и - та і (й). [Обіцявся вернутися, та, мабуть, і згинув (Шевч.). А їй, звичайне діло, і віри своєї жалко, та й родичів, батьків, то-що (М. Лев.)]. И кто бы мог предполагать - і хто-б міг думати. И я это знаю - і я це знаю. И не богат, да тороват - і не багатий, та щедрий. И благоразумные иногда ошибаются - і розумні (люди) часом помиляються. И хотел бы, да не могу - і хтів-би, та не можу. Мы и пошли, да нас не пустили - ми й пішли (були), та нас не пущено. И не пытайся, всё равно ничего не выйдет - і не спитуйся (не пробуй), однаково нічого не вийде. И молода, и хороша, и богата - і молода, і хороша, і багата. Но и - ба й, але й. Он не только глуп, но и зол - він не тільки дурний, ба й злий (але й злий).
    * * *
    I

    о. — (исполня́ющий обя́занности) в. о. (вико́нуючий обо́в'язки)

    II союз
    1) і; (преим. после гласного) й; ( для соединения однородных членов предложения) та

    А́фрика и Аме́рика — А́фрика і (й) Аме́рика

    в про́шлом и настоя́щем — коли́сь (у мину́лому) і тепе́р

    оте́ц и мать — ба́тько (й, і, та) ма́ти; и

    наста́ло у́тро — і наста́в ра́нок

    2) усилит. і, та й; и

    как уме́л он рассказывать! — і як (та й як) умі́в він розповіда́ти

    III част. усилит.
    і, й, та й

    а он возьми́ и (да и) скажи́ — а він узя́в і (та й) сказа́в, а він візьми́ й (та й) скажи́

    IV межд.
    е, і; (для выражения несогласия, возражения) ет

    и, мой ми́лый! — е, мій лю́бий (ми́лий)!

    Русско-украинский словарь > и

  • 5 балагурный

    жартівли́вий; ( весёлый) весе́лий

    Русско-украинский словарь > балагурный

  • 6 казать

    1) (что кому) являти, явити. [А всі решта, кілька тисяч, носа не являють (Рудан.)]. -зать весёлый вид - удавати веселого. И виду не -зать - і знаку не подавати. Не -зать глаз - очей не навертати, очей не показувати. -жет себя (барином) - удає з себе (пана);
    2) (давать видеть) показувати, показати що. -жи паспорт - покажи (показуй) пашпорт;
    3) (являть) появляти;
    4) (приказывать) казати, сказати. [Вам казано: любіть братів (Олесь)]. Казанный - явлений; показаний; казаний.
    * * *
    пока́зувати

    не \казать глаз (но́су, носа) — не пока́зувати оче́й (но́са), не пока́зуватися на о́чі

    Русско-украинский словарь > казать

  • 7 лёгкий

    и -гок
    1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;
    2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;
    3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;
    4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;
    5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;
    6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;
    7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);
    8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.
    * * *
    легки́й и ле́гкий

    лёгкая рука́ у кого́ — легка́ рука́ в ко́го, легки́й на ру́ку хто

    с лёгкой руки́ чьей — з легко́ї руки́ чиє́ї

    Русско-украинский словарь > лёгкий

  • 8 нрав

    1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;
    2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;
    3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.
    * * *
    1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вів

    по \нрав ву [быть, прийти́сь] кому́ — до вподо́би (до се́рця), до душі́ [бу́ти; припа́сти] кому́, по но́рову; прийти́ся кому́

    2)

    \нрав вы — (мн.: обычаи) зви́чаї, -чаів; но́рови

    быт (обы́чаи) и \нрав вы — по́бут і зви́чаї

    Русско-украинский словарь > нрав

  • 9 разгульный

    1) розгу́льний; ( предающийся разгулу) гуля́щий

    ве́сти \разгульныйый о́браз жи́зни — вести́ розгу́льне (гуля́ще) життя́ (розгу́льний спо́сіб життя́); пи́ти, гуля́ти

    2) (исполненный веселья, удали) розгу́льний; ( бодрый) бадьо́рий; ( весёлый) весе́лий, превесе́лий

    Русско-украинский словарь > разгульный

  • 10 рахманный

    обл.; тж. рахм`аный
    1) ( добродушный) доброду́шний; ( весёлый) весе́лий
    2) ( смирный) рахма́нний

    Русско-украинский словарь > рахманный

  • 11 вага

    техн. ва́га ( большие весы), вес, весы́, груз ( вес), тя́жесть (тяжёлый предмет, вес)

    Українсько-російський політехнічний словник > вага

  • 12 тяжесть

    техн., физ.
    тяга́р, -ря́; (тяжёлый предмет, вес) вага́, важка́ річ; (качество, свойство тяжёлого) ва́жкість, -кості; ( трудность) тру́дність, -ності

    Русско-украинский политехнический словарь > тяжесть

  • 13 тяжесть

    техн., физ.
    тяга́р, -ря́; (тяжёлый предмет, вес) вага́, важка́ річ; (качество, свойство тяжёлого) ва́жкість, -кості; ( трудность) тру́дність, -ності

    Русско-украинский политехнический словарь > тяжесть

См. также в других словарях:

  • Весёлый — Весёлый: В Викисловаре есть статья «весёлый» Населённые пункты Белоруссии Весёлый (Жлобинский район)&# …   Википедия

  • весёлый — прил., употр. очень часто Морфология: весел, весела, весело, веселы и веселы; веселее; нар. весело 1. Весёлым называют человека, который любит шутить, смеяться, обладает жизненным оптимизмом. 2. Весёлыми называют такие действия, события, жесты,… …   Толковый словарь Дмитриева

  • весёлый — весёлый, весёлая, весёлое, весёлые, весёлого, весёлой, весёлого, весёлых, весёлому, весёлой, весёлому, весёлым, весёлый, весёлую, весёлое, весёлые, весёлого, весёлую, весёлое, весёлых, весёлым, весёлой, весёлою, весёлым, весёлыми, весёлом,… …   Формы слов

  • ВЕСЁЛЫЙ — ВЕСЁЛЫЙ, ая, ое; весел, а, о, ы и (разг.) ы. 1. Проникнутый весельем, полный веселья. В. характер. В. взгляд. Мне весело (в знач. сказ.). Весело (нареч.) смеяться. 2. полн. Вызывающий, доставляющий веселье. В. спектакль. 3. полн. Приятный для… …   Толковый словарь Ожегова

  • Весёлый Яр — Весёлый Яр: Весёлый Яр (Алтайский край)  село в Рубцовском районе Алтайского края. Весёлый Яр (Приморский край)  село в Ольгинском районе Приморского края …   Википедия

  • ВЕСЁЛЫЙ — ВЕСЁЛЫЙ, веселая, веселое; весел, весела, весело. 1. Склонный к веселью, жизнерадостный. Веселый человек. Веселая девочка. Веселое настроение. Веселый характер. Весело (нареч.) проводить время. || Выражающий веселье. Веселое лицо. Веселый вид.… …   Толковый словарь Ушакова

  • Весёлый — Весёлый, посёлок в Ростовской области, центр Весёловского района, в 100 км к востоку от Ростова на Дону. Расположен на реке Маныч (приток Дона) и Весёловском водохранилище, в 40 км к северо западу от железнодорожной станции Мечетинская. Население …   Словарь "География России"

  • весёлый — весёлый, весел, весела, весело, веселы; сравн. ст. веселее …   Русское словесное ударение

  • ВЕСЁЛЫЙ — Артём (настоящие фамилия и имя Кочкуров Николай Иванович) (1899 1938), русский писатель. В романе Россия, кровью умытая (1924, полностью в 1932) экспрессивное натуралистическое изображение стихии Октябрьской революции и Гражданской войны.… …   Русская история

  • весёлый — ВЕСЁЛЫЙ, ая, ое. Пьяный …   Словарь русского арго

  • весёлый — весёлый; кратк. форма в есел, весел а, в есело, в есел ы …   Русский орфографический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»