вертикально

матем. вертика́льно

матем., техн.

- проектирующийся

матем., техн.

- проектирующийся

вертикальний, сторчовий, простовисний. -ная тахта - сторчова шахта. -но - вертикально, шторцом, на-сторч, простовисно, відрубом. [Покрівля з двох боків спуском і двох - одрубом (Тесл.)].

* * *

1) (вообще ограда) горожа, огорожа (-жі), (торжеств.) ограда; см. Ограда, Плетень. [Огорожа кругом нова, висока, хазяйська (Н.-Лев.). Золотий сад і золотою оградою огороджений (Рудч.)]; (досчатый) б[п]аркан (-на), діловання; (из вертикально поставленных кольев) частокіл (-колу), (из горизонтальных жердей) воріння, вір'я; (решётчатый) штахета (и мн. штахети), штахетник; (из камня, кирпича) мур (-ру). Часть -ра между двумя столбами - пла[е]ниця. Обнести -ром - поставити огорожу, об[п]арканити що, заділувати, обмурувати що. Каменный -бор (в реке) - см. Гряда 2;

2) (товаров, денег) забір, набір (-бору). [Мого забору (набору) в крамниці вже карбованців на п'ятеро (Звин.)].

* * *

закласть, заложить

1) (основание здания, судна и т. п.) закладати, закласти що. [Сьогодні закладини: новий військовий корабель закладають];

2) что во что, за что - закладати, закласти що в (за) що. [Заклав руки в кишені. Молода закладає молодому хустку за пояс. Учитель закладає (или вкладає) в душу учням любов до бідного люду (Крим.)];

3) (проём в стене камнем, кирпичём) закладати, закласти що (цеглою, камінням), замуровувати, замурувати; (деревом: горизонтально) закладати, закласти, (вертикально) заставляти, заставити, (о мн.) позакладати, позаставляти що чим. [Зайве вікно ми обаполами заставили, глиною завалькували];

4) (лагерь, стан) ставити, поставити кіш; табором, кошем, обозом ставати, стати, отаборитися;

5) (загромождать) захаращувати и захарастрювати, захараст(р)ити; срвн. Загромождать. [Нащо лаву захарастрили? Зараз поприймайте все];

6) (задевать) запроторювати, запроторити, закладати, закласти що десь, куди. [Сам не знаю, куди запроторив книгу];

7) (отдавать в заклад) - см. Заклад 1;

8) (корм лошадям, скоту) завдавати, завдати, давати, дати, (о мн.) подавати коням, волам и т. д., засипати, засипати обрік коням. [Коням та коровам уже подавав, тепер понесу вівцям];

9) (лошадей) запрягати, запрягти, (о мн.) позапрягати (коні);

10) -жило уши, нос кому - заклало (в)ухо, позакладало (в)уха кому, ніс заліг у кого, заклало в носі кому. Заложенный - закладений; замурований, заставлений; отаборений; захаращений, захарастрений; запроторений (десь, куди); застановлений, заставлений; даний, засипаний; запряжений. Дом -ложен - будинок у заставі.

* * *

несов.; сов. - залож`ить

1) заклада́ти, закла́сти и мног. позаклада́ти

2) ( запрягать) запряга́ти, запрягти́, -пряжу́, -пряже́ш и мног. позапряга́ти

3) ( отдавать в залог) заставля́ти, заста́вити и мног. позаставля́ти, віддава́ти (-даю́, -дає́ш) в заста́ву, відда́ти и мног. повіддава́ти в заста́ву; застановля́ти, застанови́ти, -новлю́, -но́виш

качивать, качнуть (колыбель, качели, деревья, суднами т. п.) колих[с]ати (-лишу, -шеш), колихнути, гойдати, гойднути, хитати, хитнути, хилитати, хилитнути, (сильно) вихати, вихнути, хибати, хибнути, схибнути, (однокр.) стенути, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиляти, хильнути що. [Прийшлося тещі зятнії діти колихати (Номис). Вичуняла та в запічку дитину колише (Шевч.). Теща дитя колисала (Гол.). Гойдала дитину в колисці (Коцюб.). Ой тихо, тихо Дунай воду хитає (Грінч. III). І над ними буйний вітер траву хилитає (Рудан.). Вітер віє-повіває, кораблі хитає (Рудан.). Не годиться вихати порожню колиску (Звин.). Не хибни горщик, щоб не схлюпнуть (Хорол. п.). Котрась мене схибнула за плече (Г. Барв.). Вітер дуба хиляє (Грінч. III)]. Ветер -чает что - вітер хитає (гойдає, хилитає, хиляє, коливає, колише) що и чим; срвн. Колебать 1. [Вітер гойдав дивину і волошки (Коцюб.). Ой у полі билина, вітер нею хитає (Чуб.). Дивлюся на височенну сосну, - вітер нею гойдає (Г. Барв.)]. -чать, -нуть головой - хитати, (с)хитнути, мотати, мотнути головою; (сильно или продолжительно) вихитувати головою. [Корови головами вихитують (Харківщ.)]. -чать, -нуть головой - (в знак согласия) кивати, кивнути, хитати, хитнути головою; (выражая несогласие, отрицание) крутити (-чу, -тиш), крутнути, мотати, мотнути, тріпати, тріпнути головою. [Ні, ні - казав Сухобрус, тріпаючи головою (Н.-Лев.)]. -нуть станом - хитнутися на стану. [Вийшов один з гурту, хитнувся на стану, протер вуса (Свидн.)]. -чать насосом - помпувати, (зап.) димати.

* * *

несов.; сов. - качнуть

1) (в гамаке, на качелях; о ветре) гойда́ти, гойдну́ти, виха́ти, вихну́ти; ( колыхать) колиха́ти, колихну́ти, ма́яти, майну́ти, колиса́ти, колисну́ти; ( колебать) коливати, коливну́ти; ( шатать) хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, несов. диал. хиля́ти

2) (убаюкивать, укачивать) колиса́ти, колиснути, колиха́ти, колихну́ти, гойда́ти, гойдну́ти

3) ( жидкость насосом) кача́ти, качну́ти, несов. помпува́ти, диал. ди́мати

1) корінь (-реня), ум. корінець (-нця), корінчик, ув. коренище, кореняка, соб. коріння, ум. коріннячко. [Камінь росте без кореня (Номис)]. -рни и -ренья - коріння, корені (-нів). [Мусить плуг квітки з корінням рвати (Франко)]. -рень дерева, идущий в землю вертикально - стовба. -рень зуба, пера, ногтя - корінь зуба, пера, нігтя. -рень книги - см. Корешок 3. -рень дела - початок справи. -рень учения горек, а плоды его сладки - учитися гірко, а знати солодко; працюй гірко, а з'їси солодко (Комар). Смотреть в -рень (вещей) - дивитися в корінь (речей). Пряные -ренья - коріння, прянощі (-щів). Питаться -реньями - живитися корінням. Хлеб на -ню - хліб (збіжжя) на пні (на стеблі, в накоренку). [Запродував лихварям збіжжя ще в накоренку (Л. Укр.)]. До -ня, в -рень истреблять - до кореня, до накоренку, до коріннячка, у-пень, до-щенту, до ноги нищити (з[ви]нищувати) кого, що. Изругать в -рень кого - вилаяти на всі заставки (на всі боки, на всю губу) кого. Покраснеть до -ня волос - см. Покраснеть. С -нем рвать, вырывать, вырвать что - з корінням рвати, виривати, вирвати що, (искоренять) викоріняти и викорінювати, викоренити що. С -нем вон - геть з корінням (з коренем). Пускать, пустить -ни во что - пускати, пустити корінь (коріння) у що, (глубоко) укорінятися и укорінюватися в чому и у що, за[роз]корінятися, за[роз]коренитися, окоренитися (глибоко) в чому. [Те, що найглибше пускає своє коріння в народню душу (Грінч.). В саду вишенька вкоренилась (Грінч. III)]. Это дерево пускает отростки от -ня - це дерево пускає (виганяє, вигонить) парості (пагони, пагінки, паростя), пароститься з кореня (з коріння). Злоупотребления пустили глубокие -ни - надужиття (зловживання) геть розкоренилися. Прикрепиться -нями к чему - прикоренитися до чого. Пресечь зло в -не - припинити (знищити) зло при корені (при корінні, в корені, в зародку). В -не неправильно - в корені (в основі своїй) несправедливо (неправдиво, неправильно). При самом -не отрубить, отрезать - при самому корені (при самому корінні, прикро) відрубати, відрізати (відтяти) що. [Прикро, одрубав дерево (Хорольщ.). Прикро одрізав ніготь (Хорольщ.)]. Подсечь под -рень - підсікти (підтяти) при корені (при корінні) що. -рень за -рень - око за око. Сделанный из -ня - см. Корневой 2;

2) (в народн. назв. различных растений) корінь, коріння. -рень белый, La erpitium latifolium L. - стародуб (-ба). -рень бобовый, Corydalis solida Sm. - ряст (-ту). -рень винный - а) (копытный, скипидарный) - см. Копетень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. - ракові шийки (-йок), рачки (-ків), левурда. -рень водяной, Calla palustris L. - образки (-ків), фіялковий корінь. -рень волчий, Aconitum Napellus L. - зозулині черевички (-ків). -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. - вовчуг (-га), вовчуган, вовча (бичача) трава. -рень гвоздичный, Geum urbanum L. - гребінник, вивишник, гравілат (-ту). -рень глистный, Dictamnus albus L. - ясенець (-нця), (редко) ломиніс (-носа). -рень горький, Saussurea amara D. C. - гіркий корінь, гірчак (-ка). -рень громовый - см. Спаржа (дикая). -рень драконов, Arum dracunculus - кліщинець (-нця). -рень дубильный, Statice latifolia Smith. - кермек широколистий, дубильний корінь, чинбарник. -рень жабин, Campanula sibirica L. - дзвоник сибірський, жабин корінь. -рень железный - см. под Железный. -рень жёлтый, Statice tatarica L. - кермек татарський, жовтиво. -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. - курзілля; см. Лапчатка. -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. - ластовень (-вня), зміїний корінь. -рень золотой - а) Lilium martagon L. - см. Лилия; б) Asphodelus luteus L. - золотень (-тня) жовтий. -рень зубной - см. Камнеломка. -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. - овер'ян (-ну), бісове (чортове) ребро, котяче зілля. -рень красильный, Rubia tinctorum L. - марена. -рень красный, Anchusa officinalis L. - воловик (- ка), рум'янка, краснокорінь (-реня), медунка, свинюшник. -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. - любка, нічна фіялка. -рень майский - см. Петров крест. -рень Марьин - см. Пион. -рень медвежий, Meum Athamaticum - бурич ведмежий. -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. - мандрагора, мандриґуля. -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel - опуцьки (-ків), ошипок (-пка), свербигуз (-за). -рень параличный - см. Переступень. -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. - пахучка звичайна. -рень пьяный - см. Белена. -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. - молочай (-чаю) лозовий, молочак (-ка), романів корінь. -рень рвотный - а) см. Копетень; б) іпекакуана. -рень сальный - см. Окопник. -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. - зміячка еспанська, солодкий корінь. -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. - чорнокорінь (-реня), собачий корінь (язик), воловий язик. -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. - вовчок (- чка) північний. -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. - солодкий корінь, солодець (-дця), солодика, люкреція, люкриця. -рень сухотный, Arum maculatum L. - кліщинець (-нця) плямистий, козяча борода. -рень фиалковый, Iris florentina L. - півники флорентійські, косиця, фіялковий корінь. -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. - псоралея. -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. - царзілля, (редко) стародуб. -рень чемеричный, Veratrum album L. - біла чемериця, чемерика, чемерник. -рень чумный, Petasites officinalis L. - кремена лікарська. -рень алтейный, фарм. - проскурняковий корінь (-кове коріння);

3) (перен. о человеке) дуб, дубар (-ря), непохитний, упертий, суворий;

4) запрячь лошадь в -рень - запрягти коня в голоблі. Лошадь ходит в -ню - кінь править (бігає) за голобельного;

5) грам. - корінь. -рень слова - корінь слова;

6) мат. - корінь. -рень из числа а - корінь з числа а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а - добувати, добути кореня n-ого ступеня з числа а или коренювати, прокоренювати число а числом n.

* * *

1) ко́рінь, -реня

2) грам., мат. ко́рінь

піп (р. попа; ум. попик, попок (-пка), соб. попівство), батюшка, (почт.) панотець (-тця). [Наїхало попівства повен двір (Н.-Лев.)]. Быть -пом - попувати. Поп своё, а чорт своё - піп з хрестом, а чорт з хвостом; ти його хрести, а він кричить - пусти; ти йому - образи, а він тобі - луб'я.

* * *

и Изгородь горожа, огорожа, загорожа; (из хвороста) пліт (р. плоту), тин (-ну), ліса, опліт (-лоту); (из вертикально стоящих кольев) частокіл (-колу), пакілля (ср. р.); (из горизонтально лежащих жердей) ві[о]р'я (ср. р.), ворини (-рин); (деревянная решотчатая) штахети (-хет), штахетник (-ка); (живая) живопліт (-плоту), обсада; (колючая) колюча загорожа. -родь поперечная разделяющая на части ч.-л. - перегорожа, перетика, перетинок (-нку). Обносить, обнести -дью из хвороста - тинити, обтинити що.