быть+ым+на+что

одеть

1) (з)одягати, (з)одягти, вдягати, вдягти, убирати, убрати, прибирати, прибрати, строїти, пристроїти, випроїти, (о многих) по(з)одягати, повдягати, повбирати, поприбирати, попристроювати. Я её кормлю, я её одеваю - я її годую, я її зодягаю. Одеть- обуть кого - (з)одягти-(з)обути кого, спорядити, поспоряджати [-ряджувати] кого. [Діток так гарно поспоряджував: і свиточки в кожного, і кожушок, і чобітки (Київщ.)]. Мать одела и умыла меня - мати вдягли (одягли) та вмили мене. Он одел пальто и вышел на улицу - він вдяг пальто й вийшов на вулицю. Одеть (на себя) что - см. Одеться во что. Вы слишком легко одеты - ви занадто легко вдягнені. Невесту одевают к венцу - молоду вбирають (прибирають) до вінця (до шлюбу). Одену тебя в шёлк и золото - уберу тебе в шовк і в золото, водитиму тебе в шовках та в золоті. Родители нас хорошо одевали - батьки нас гарно водили. -вать покойника - обряджати покійника. Одеть землю в камень и железо - одягти (вдягти) землю в камінь і залізо. Одеть дёрном - подернувати, вкрити дерном. Одетый - (з)одягнений, вдягнений, вбраний, прибраний, пристроєний, повдяганий, повбираний, поприбираний, попристроюваний. Быть -тым к лицу - бути прибраним (вбраним) до лиця. Хорошо -тый - гарно (хороше) вбраний (прибраний, вдягнений), одягний, одіжний, стрійний. Бедно -тый - бідно вбраний (одягнений), неодягний, неодіжний. -тый в чёрное - чорно одягнений.

* * *

несов.; сов. - од`еть

1) одяга́ти, одягти́ и одягну́ти и поодяга́ти, удяга́ти, удягти́ и удягну́ти и повдяга́ти, убира́ти, убра́ти и повбира́ти; зодяга́ти, зодягти́ и зодягну́ти и позодяга́ти

2) (покрывать чем-л.) укрива́ти, укри́ти и повкрива́ти ( закутывать) заку́тувати, заку́тати и позаку́тувати

оказаться

1) (безл.) виявлятися, виявитися, показуватися, показатися, виходити, вийти, (реже) виявляти, виявити себе, показувати, показати себе яким. Он -зался неспособным к серьёзной работе - він виявив (показав) себе нездатним до серйозної роботи (праці). Оказывается, -залось, что… - виявляється, виявилось, що…, виходить, вийшло, що… -вается, что это была ложь - виявляється (виходить), що це була брехня. У него -залась лихорадка - виявилось, що в нього пропасниця. Он -зался невинным - виявилось, що він невинний. Он -вается очень честным человеком - виходить, що він дуже чесна людина. [Остапові ніяково, що його зять виходить душогуб-острожник (Грінч.)]. Не -зываться, не -заться налицо - не ставати, не стати. [Там з вечора було скількись срібних дрібняків, а тепер не стало (Крим.)]. Его це -залось дома - його не було дома. -ваться вредным, полезным - вийти на шкоду, на користь (на пожиток). Это может -заться очень вредным - на дуже велику шкоду може це вийти. -заться, как исключение - ви(й)нятися. [Людей було дуже мало, і з них винявся тільки один курій (Грінч.)]. -заться подходящим (делом), кстати - прийтися до ладу, до діла. -заться к чему-либо годным, способным - см. Годиться, Способный. -заться в силах, в состоянии - см. Сила, Состояние;

2) (очутиться) опинятися, опинитися. Где был, а где -зался - де був, а де опинився. -заться в безвыходном положении - опинитися в скрутному становищі. -заться в дураках - в дурнях опинитися, в дурні пошитися.

* * *

несов.; сов. - оказ`аться

1) (обнаруживаться, являться в действительном виде) виявля́тися, ви́явитися, виявля́ти себе́, ви́явити себе́

2) (попадать, очутиться) опиня́тися, опини́тися

3) ( быть налицо) бу́ти

4) ( проявляться) проявля́тися, прояви́тися; ( сказываться) познача́тися, позначи́тися, дава́ти себе́ взнаки́, да́ти себе́ взнаки́, дава́тися взнаки́, да́тися взнаки́

5) строит. (несов.) роби́тися; чини́тися; виявля́тися, проявля́тися; подава́тися; віддава́тися; виявля́тися, проявля́тися; пока́зуватися

примкнуть

1) к чему (прилегать) - притикати(ся), приткнути(ся), припирати, приперти, при[до]тулятися, при[до]тулитися, причалюватися, причалитися до чого, (граничить) межувати з чим; срв. Прилегать 1. [До світлиці притикає скілька бічних кімнат (Л. Укр.). Межа з межею до наших Волини та Поділля притикається сторона, що зветься Галичина (Єфр.). Наш двір межує з його городом. До подвір'я з усіх боків припирали сліпі стіни сусідніх домів (Франко)]. -кать друг к дугу - межуватися, межувати. [Наші ниви межуються]. Правый фланг войска -кал к лесу - правим флангом військо притикало до лісу;

2) к кому, к чему (присоединяться) - приєднуватися, приєднатися, прилучатися, прилучитися, приставати, пристати, (о мн.) поприєднуватися, поприлучатися, поприставати до кого, до чого. [Став козаком, пристав до Дорошенка (Грінч.). Він приєднався (прилучився) до моїх ворогів];

3) что (на щеколду, на замок) - примикати, примкнути що, (притворять) причиняти, причинити, (о мн.) попричиняти що (напр. двері, вікна). [Примкнула сінешні двері і пішла з хати];

4) что к чему (сдвигать) - припирати, приперти, присовувати, присунути що до чого. Примкнутый -

1) припертий, при[до]тулений, причалений до чого;

2) причинений; примкнутий и примкнений;

3) припертий, присунений. Примкнувший к кому - той що приєднався (прилучився, пристав) до кого, прилученець (- нця). Примыкающий к чему - прилеглий, притичний до чого, той, що притикає (притикається) припирає и т. д. до чого, той, що межує з чим, сумежний з чим; срв. Прилегающий. На -щей улице - на прилеглій вулиці.

* * *

несов.; сов. - примкн`уть

1) примика́ти, примкну́ти

2) ( присоединять) приє́днувати, приєдна́ти

3) (к чему - несов.: быть смежным) диал. притика́ти, припира́ти (до чого); ( прилегать) приляга́ти (до чого); ( граничить) межува́ти (з чим); ( соседить) сусі́дити (з чим)

4) ( присоединяться) приє́днуватися, приєдна́тися, пристава́ти, приста́ти, ( приобщаться) прилуча́тися, прилучи́тися

5) несов. грам. приляга́ти

1) става́ти (стаю́, стає́ш), ста́ти и мног. постава́ти; ( останавливаться) спиня́тися, спини́тися, -ню́ся, -нишся; (сов.: возникнуть) поста́ти, -ста́не

2) (сов.: обойтись, стоить) ко́штувати, -тую, -туєш; обійти́ся, -йдеться

1) (сов.: начать) поча́ти, -чну́, -чне́ш; ( приняться) ста́ти (ста́ну, ста́неш), (в буд. вр.) бу́ти (бу́ду, бу́деш)

2) ( делаться) става́ти, ста́ти и мног. постава́ти, роби́тися, -блю́ся, -бишся, зроби́тися и мног. пороби́тися

3) (сов.: произойти, случиться); ста́тися, тра́питися

4) (безл.: оказываться в наличии; с отрицанием-исчезать, умирать) става́ти, ста́ти

5) (сов. безл.: хватить) ви́стачити, ста́ти

1) (спесивый) пишний, пихатий, величний, бундючний, пиндючливий, пиндючний, вельбучний, дебільший;

2) (имеющий значение) важливий, важний, поважний, значний. Важная особа - важна (велика) особа, великої руки людина; (иронич.) - (велика) цяця. Быть важным (иметь значение) - важити, заважувати. [Це багато важить]. Оказаться важным (возыметь значение) - заважити. Разве для меня важно (сделать что- л.)? - хіба мені дорого (щось зробити)?

* * *

1) (имеющий значение, заслуживающий внимания) важли́вий, ва́жний, вагови́тий

2) ( исполненный достоинства) ва́жний; ( солидный) пова́жний; ( степенный) стате́чний; ( величавый) вели́чний, пи́шний; ( надменный) бундю́чний, пиндю́чний, пиха́тий, пихли́вий

3) ( хороший по качеству) га́рний, до́брий; добря́чий

вина (малоупотр.), провина, провинність (р. -ности), (ум.) провинонька, проступок (р. -пку), причина. [Прощайте людям провини їх. За провинності карають]. Взводить, взвести на кого-л. вину - звертати, звернути на кого. Вменять, вменить (ставить, поставить) кому-л. в вину что - привиняти, привинити кому що, ставити, поставити за провину кому що. Искупать вину - покутувати, спокутувати (свою провину). Сознаться в вине - повинитися, признатися до вини. [Коли нашкодила, то й повинися]. Чувствовать за собою вину перед кем-л. - почуватися до вини супроти кого. Без вины - безвинно, безневинно. [Безневинно в'їлися в мене (Кониськ.)];

2) причина. По чьей вине - з чиєї причини. По моей вине это произошло - з моєї причини це сталося. По своей вине - самохіть. [Самохіть поїзд утеряли - що-б було поспішитися]. Быть, послужить виною чего - спричинятися, спричинитися чому и до чого, привинитися до чого. [Сама спричинилася своїй смерті].

* * *

1) ( проступок) прови́на, вина́

2) (причина) вина́, причи́на

1) (обладание) володіння, владання, обладування чим, посідання, держання чого. [Обладування землею. Посідання великого майна]. Быть, находиться во владении кого - бути, перебувати під чиїм володінням, в чийому посіданні, під володінням, у посіданні (в) кого, бути під ким. [У нас багато землі пани держать, а під людьми, може, десята часть]. Вводить во владение чем - ув'язувати в що (в маєтність). Получить, взять, принять во владение что - обняти що, отримати під владу що, перейняти що під володіння. В вечное владение - в [на] довічне володіння, у вічну обладу, у вічисту державу, у віковічню дідину. Арендное владение - см. Аренда;

2) (то, чем владеют) володіння, володарство, держава, державство, облада, посілість (р. -лости), (дворянское) панство, (родовое) діди(з)на. [Англія і її колоніяльні володіння. Такі дрібні володарства, як Ліппе-Детмольд. Зостався хазяїном на всій державі. Велика земельна посілість].

* * *

1) ( действие) володі́ння, посіда́ння

2) (то, чем владеют) володі́ння; воло́дарство

I. выйти, вытти, выдти

1) виходити (вихожати) [Не вихожає з хати. Кудись-же той яр виходить. Будинок виходив у садок великим рундуком], сов. вийти, піти; виступати. Выйти с трудом - сов. видибати, видибуляти; (хромая) вишкандибати; (шаркая ногами) вичовгати; (пятясь) визадкувати; (украдкой) викрастися; (толпой) вироюватися, вироїтися, сипнути; (из воды) вибрести, -ся; (из вагона) висісти. Прошу выйти (фамильярно) - прошу на виступці, (иронич.) прохаю на викидку. Не выходить из головы - не сходити з голови. Выйти наружу - пробитися, виступити (наверх), виявитися. Выйти, прорубив отверстие - прорубатися, вирубатися звідкись; (гуськом) висотатися; (из употребления) виводитися, вивестися; (из затруднения) вирятуватися; (из границ) перейти за межі, перебрати (всякої) міри. Выходить, выйти из себя - аж із шкури вилазити (вилізти), із себе пнутися, аж на місці цибати, аж нетямитися; (из детского возраста) з дітей (з дитячих літ) виходити. Выйти в жизнь - вийти між люди; (замуж) віддаватися, віддатися, піти заміж за кого, сов. одружитися з ким, видатися за кого, зашлюбитися з ким; (из яйца) вилупитися;

2) сходити. [У нас багато хліба сходить]. Вышло всё - (вже) по всьому. Вышли все деньги - по всіх грошах. У меня вышло что - (диал.) я вивелася з чого;

3) выйти каким - вдатися, придатися. [Такий уже вдавсь поганий. Паска у нас хороша придалася. Наймичку собі прийняла, та й добра дівчина придалася (Г. Барв.)]. Ничего хорошего из тебя не выйдет - добра (пуття) з тебе не буде. У меня вышло хорошо = мне удалось - я вдав добре. [У росіян сатиру найкраще вдав новітній письменник Салтиков-Шедрін (Єфр.). Слабше вдає він заклики до боротьби (Єфр.)];

4) безл. - виходити, виходитися, вийтися. [Пішли, аж не так вийшлося]. Выходит - виходить; (следовательно) отже, (следует думать) випадає. [Випада, що всі троє були дурні, а вона розумна]. Вышло, как я говорил - на моє слово впало, на моє вийшло;

5) выходить на картах (при гаданьи) - випадати;

6) хим. - добуватися, видаватися.

II. виходити. [Оддай - руками, а не виходиш ногами].

* * *

глянуть см. Смотреть, взглянуть. Куда глаза глядят - куди очі, світ за очі, гала- світа, навмання, навмани. Того и гляди - так і дивись, от-от, затого, далі-далі. [Сидить у хаті, а затого хата повалиться. Затого сивий волос приб'ється]. Не глядя - на осліп, сліпцем. Глядишь! - диви, аж гульк. [Диви, народжується українська інтелігенція (Крим.)].

* * *

1) ( смотреть) диви́тися, гляді́ти; ( пристально) зорити; пантрува́ти, па́нтрити; ( во что) вдивля́тися, видивля́тися; диал. гли́пати

2) (за кем-чем - присматривать, наблюдать) догляда́ти (кого-що, чого, за ким-чим), нагляда́ти (кого-що, за ким-чим), дивитися (за ким-чим); ( следить) сте́жити (за ким-чим)

3) (быть обращённым куда-л.) вихо́дити; ( об окнах) диви́тися

4) (показываться, виднеться) видні́тися; (выглядывать из-за чего-л.) вигляда́ти, визира́ти; ( просвечивать) світи́тися (сві́титься), просві́чуватися; ( высматривать) видивля́тися, вигляда́ти

5) (иметь вид, выглядеть) ма́ти ви́гляд; вигляда́ти (як, ким-чим)

1) (зажиточный) заможний, заможненький, зажитий, достатній. [Він зажитий чоловік, на все достатній, у його всього доволі єсть];

2) имеющийся в достаточном количестве - достатній, довільний. [Достатня одіж (Шевч.). Тепер на селі краще жити: і хліб довільний, і до хліба є що їсти. Добре, що вода довільна, дак буду полоскатися всю ніч]. Имеется в достаточном количестве что - довільно на що. [Тут таки й на землю довільніш. Землі у нас достатньо];

3) (удовлетворительный) достатній. Достаточное основание - достатня причина (достатнє обґрунтування). Быть -ным, безл. - ставати, стати, виставати, вистати, виста(р)чати, виста(р)чити, хапати, хопити. [Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку (Ном.). Тієї їжі не вистачало на двох (Грінч.). Заполочи мені не хопило]. Дать в -ном количестве - виста(р)чити, постачити, настачити. [Ця криниця вистачить води на цілий город. Хіба-ж на таку сім'ю може одна людина настачити?]. Срв. Доставать и Доставлять.

* * *

1) доста́тній; ( обильный) дові́льний

2) ( зажиточный) замо́жний

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *

занедбання, занехаяння. В -се кто, что - занедбано кого, що; занедбаний хто, занедбане що.

* * *

занести

I. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;

2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;

3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];

4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;

5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].

II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.

* * *

1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити

2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти

3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти

затрудниться

1) (являться трудным) утруднятися, утруднитися, (тормозиться) загальмовуватися, загальмуватися. Дело -нилось - справа загальмувалася. Движение -няется распутицей - рух утруднено бездоріжжям (розтанню);

2) (быть в затруднении, смущаться) вагатися, завагатися. -няюсь дать вам точный ответ - вагаюся (відчуваю труднощі) дати вам точну відповідь. Он -нялся, что ему делать - він вагався, що йому робити;

3) (беспокоиться) трудитися, потрудитися, клопотатися, поклопотатися чим, що робити. Не -йтесь, пожалуйста - не трудіться (не клопочіться), будь ласка.

* * *

несов.; сов. - затрудн`иться

1) ( становиться более трудным) утрудня́тися и утру́днюватися, -нюється, утрудни́тися, ва́жчати, пова́жчати

2) (испытывать затруднение; не решаться) вага́тися, завага́тися

исполнить 1 а) что - виконувати, виконати, чинити, учинити, робити, зробити, сповняти (зап. повнити), сповнити, виповняти, виповнити, (точно) певнити, спевнити що, (до конца) (зап.) доконувати, доконати чого; б) (исправлять) правити, справляти, справити що (якесь діло); в) (отбывать) відбувати, відбути що (різні повинності); г) (осуществлять) здійснювати, здійснити, справджувати, справдити що; д) (держать, соблюдать) додержувати и держати, додержати що и чого (напр. закон, постанови и закону, постанов). [Цю величну ролю наше письменство і по сей день виконує (Єфр.). Перед цілим світом він не побоїться виконати присуд (Грінч.). Він спитав, чи я закон сповняю й не грішу? (Л. Укр.). Не зламати прийшов я, а сповнити (закон) (Єв.). Коли-б Господь сповнив моє жадання (Куліш). Своє діло правив: коли треба подзвонить, свічки посвітить (Кон.). Вони справляли незмірної ваги громадську функцію (Єфр.). Не можна не справити його наказу (Кон.). Співали дуже серйозно, наче одбували якусь святу повинність (Крим.). Отецький заповіт справдив я чесно (Куліш). Розказ (приказание) мій учиніте, вигубіть всі діти в мойому царстві (Чуб. III). Доконавши сего діла, робітники подалися геть (Франко)]. -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. - виконувати, виконати присуд, постанову, наказ, обов'язок, доручення и т. д. -нять служебные обязанности - виконувати службові обов'язки. -нять намерение - виконувати, здійснювати намір. -нять заповеди - виконувати, чинити, справляти, сповняти заповіді, заповіти. [Вони-ж твою заповідь чинили (Св. П.)]. -нять, -нить обещание, слово - виконувати, виконати, справляти, справити, справджувати, справдити обіцянку, слово, (сдержать) додержувати, додержати, доконати обіцянки, слова [Рабини справили свою обіцянку (Кон.). Вже де достав, то достав, а свого слова додержав (Н.-Лев.). Справдити обітницю поспішайсь (Грінч.)]. Не -нять обещания - не додержувати обіцянки, (насм.) робити з губи халяву. -нить пьесу - виконати п'єсу. -нить угрозу - здійснити, справдити погрозу. -нить условие - виконати умову. -нять обычай, обряды - виконувати, справляти звичаї, обряди, (с оттенк. сохранять, блюсти) додержувати, пильнувати звичаїв, обрядів. - нять, -нить чью-л. волю, желание - уволяти (-ляю, -ляєш), уволити (-лю, -лиш), чинити, учинити, робити, зробити, виконувати, виконати чию волю, бажання. [Мати й не подумала вволяти синову волю (Крим.). Вволіть мою волю в останній цей час (Грінч.). І він отсе тепер вволив мої бажання (Самійл.). Чини-ж мою волю (Шевч.). Вчиніть мою волю (Липовеч.). Ой, ви чумаченьки, ой, ви молоденькі, зробіть мою волю (Пісня)]. -нять, -нить повинности - відбувати, відбути повинності (відбутки);

2) чем (наполнять) сповняти, сповнити, виповняти и виповнювати, виповнити чого и (реже) чим; срвн. Наполнять. [Сповнив їх серце мудрощами (Св. П.). Смуток сповнив ваше серце (Св. П.)]. Исполняемый - виконуваний, справлюваний, здійснюваний, справджуваний, додержуваний. Исполненный -

1) виконаний, справлений, відбутий, здійснений, справджений, сповнений, спевнений; додержаний; (о воле, желании ещё) уволений, учинений. Это будет -нено в точности - це буде виконано достотно. Это не может быть -нено - цього не можна виконати, зробити; це не здійсненна річ;

2) чем - сповнений, виповнений, повний чого и (реже) чим. [Душа його була сповнена поезії (Крим.)]. -ный скорби, радости - сповнений скорботи, радости.

* * *

1) (стража) сторожа (-жі), варта, чата, калавур (-ра), каравул. -лы, мн. - сторожа, варта, чати (р. чат), калавури, каравули, (поставленные на -ле) вартові (-вих). [І в дорогу подались вони обоє, обминаючи сторожу (Ворон.). Чути, як перегукується варта (Грінч.). Далеко їм обходити горами, щоб обдурить намісникові чати (Грінч.). Ой кругом церкви, церкви січової калавури стали (Пісня)];

2) (пост, служба) чата и чати, варта, сторожа, калавур, каравул, (дежурство) стійка. [Пора нам на чату (Куліш). Гонять, мамко, на сторожу, під чорний ліс на могилу (АД). Стоїть солдат на калавурі (Квітка). Стійку люди одбували по черзі (Кон.)]. На -ле - на сторожі, на варті, на чатах, на стійці. Быть в -ле - на варті бути. Вступить в (на) -ул - на варту стати. Держать -ул - вартувати. Итти в -ул - іти на варту. Стоять на -ле - на чатах стояти, бути на варті, на стійці. Разводить, развести -улы - розставляти, розставити варту, сторожу. Развод -лов - розставляння варти, сторожі. Смена -лов - зміна варти, сторожі. Поставить -лы - поставити (постановити) варту, сторожу, чати. Усеять -ми что - зачатувати що. [Нехай густо зачатують битую дорогу (Куліш)]. Строгий -ул - гостра варта. [Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта (Чуб. II)]. Почётный -ул - почесна варта. Гарнизонный -ул - залогова варта (сторожа). Брать, взять на -ул - брати, взяти на калавур. Взять под -ул кого - узяти під сторожу кого. Держать под -лом кого - тримати під сторожею (під вартою) кого;

3) караул! межд. - ґвалт! пробі! пробоньку! рятуйте! калавур! [Ай, ґвалт! сала в хаті, не дам ради кошеняті (Номис)]. -ул! спасайте! - ґвалт! рятуйте! Кричать -ул - ґвалт, пробі кричати, волати; на ґвалт, на пробі кричати (волати, гукати), ґвалтувати. [Було-ж тобі не любити, а тепер хоч ґвалт кричи (Грінч. III). Кричав на пробі до чорної мряки (Коцюб.). Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. Хоть -ул кричи - аж (хоч) ґвалт. [Аж ґвалт потрібні гроші (Крим.). Нема грошей хоч ґвалт кричи (Гайсинщ.)].

* * *

1) сущ. ва́рта, сторо́жа, карау́л, -у, ча́ти, род. п. чат

2) в знач. межд. ґвалт, карау́л, про́бі, калаву́р

1) (в карт. игре) козир (-ря), ув.-соб. козиряччя, (открытый) світка. [До всякої масти козир (Номис). У тебе було саме козиряччя (Яворн.). Світка - туз (Звин.)]. Старшие - ри - старші (більші) козирі. Что -ри? - що козир? що світить? Ходить, пойти с -рей - см. Козырять, Козырнуть 1. Быть -рем - бути козирем, світити. [Що світить? - Червова шістка (Звин.)]. Открывать, открыть (вскрывать, вскрыть) -зырь - світити козиря, висвічувати, висвітити що, яку масть, яку карту. Выменять -зырь - висвітити що (Сл. Ум.). Свои -ри (игра) - віз (р. воза), візок (-зка). Это ему -зырь в руки - це на його млин вода, це йому на руку ковінька;

2) козир (-ря), зух (-ха), козак (-ка), бравий, жвавий, голінний, моторний, сміливий. -зырь-девка - козир-дівка (Квітка). [А дівка-ж то собі й козир! (Федьк.)]. Ходить -рем - (півнем) козиритися, хизуватися, кукурічитися. [Коло дівки парубонько півнем козириться (Чуб.)]. Смотреть -рем - козирем дивитися, козиритися, мати бравий вигляд (-ду);

3) (навес над дверью, окном и т. п.) дашок (-шка), маркіза;

4) (в обуви) козир, верх (-ху) (перед(к)ів);

5) (патроны нашитые на черкеске) гузирі (-рів);

6) (головка полоза в санях) скорс (-са), головка.

* * *

1) (в строю) командувати. [Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і нема (Рудч.)];

2) -вать, скомандовать что - командувати, скомандувати, наказувати, наказати що кому, веліти, звеліти, давати, дати команду кому на що, до чого. [Поставив кашовар закуску, - отаман командує випивку (Мартин.)];

3) (чем) командувати чим, мати в команді, мати під началом що. [Батько його полком командував (Ніков.)]. -ть полком (быть полковником) - полковникувати (-кую);

4) (предводительствовать) отаманувати, гетьманувати, гетьманити, порядкувати, правувати над ким, ким, перед вести. [І ними Тул гетьманить (Куліш). Вони його слухають, а він їми порядкує (Звиног.). Подає голос, правує козаками (Н.-Лев.)];

5) (распоряжаться, хозяйничать) командувати, верховодити, отаманувати, правувати ким, чим, у чому, над ким, орудувати ким. [Отаманує наша панночка над дівчатами, виганяє на панщину (Квітка). З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі (Шевч.)]. -ть волами (шутл.) - волам хвости крутити, начальникувати над телятами. Бесконтрольно -ть - верховодити чим, (образно) мати царство і панство (в чому). Командующий - що командує; (сущ.) командувач. [Командувач другої народньої армії (Пр. Пр.)]. -щий военного округа - командувач військової округи. -ющий морскими силами - командувач морських сил. -щие классы - зверхні класи. -щая верхушка - командна верхівка. Временно -щий - тимчасовий командувач, (стар.) наказний командир. - щая местность, высота - головна місцина, головний шпиль.

* * *

1) вопрос. - куди? (иногда) де? (каким путём) кудою? куди? [Куди ти йдеш, не спитавшись? (Шевч.). Що робить, куди піти? Де я помандрую? (Боров.). Кудою мені йти до вокзалу? (Київщ.)]. -да он девался? - де (куди) він подівся (дівся)? -да же? - куди-ж? де-ж? (каким же путём?) кудою-ж? куди-ж? куди саме? -да бы? - куди-б? де-б? кудою-б? -да-то? - куди то? де то? кудою то?;

2) (зачем?) нащо? навіщо? -да ему столько? - нащо (навіщо) йому стільки?;

3) указат., относит., неопредел. - куди, (иногда) де, (каким путём) кудою, куди. [Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє (Шевч.). Я йшов туди, де розум посилав (Грінч.). Яка мука стояти на роздорожжі і не знати, кудою йти (Коцюб.)]. Вот -да - ось (от он) куди; ось (от, он) кудою. Кто -да - хто куди. Куда-куда - куди-куди. -да - туда - куди - туди; кудою - тудою. [Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом (Номис). Пішов тудою, кудою йшла Хведоська (Грінч.)]. -да же - куди-ж, де-ж; кудою-ж. -да ни - куди не, де не; кудою не. -да ни кинься - куди не зарви. [Куди не зарви - скрізь коня треба (Переясл.)]. -да ни шло - де наше не пропадало! (так и быть) гаразд, добре, нехай так. -да бы - куди-б, де- б; кудою-б. -да бы ни - хоч-би куди (де), хоч куди-б, куди-б (де-б) не; хоч-би кудою, кудою-б не. [Наш панич, хоч-би куди пішов, носить із собою книжечку (Звиног.). Де-б я не пішла, і він слідком іде (Київщ.)]. -да то - кудись, кудись то, кудись-там, десь. [Тікали кудись люди й коні (Коцюб.). Шатнувся кудись-там і приніс води (Богодухівщ.)]. -да-либо, -да-нибудь - куди, кудись, куди-небудь, де, десь, де-небудь; (-да бы то ни было) будь-куди; (в иное место) инкуди, куди-инде, де-инде. [Може-б ти пішов куди звідси (Брацлавщ.). Поїдемо кудись, аби не сидіти (Київщ.). Поїдемо де-небудь, де ще нас не знають (Київщ.). Магомет- Оглі радий був хоч на час збігти будь-куди (Коцюб.). Поїхали ми не инкуди, а в саму університетську церкву (Морд.). Іди, ринде (неряха), куди-инде, там тебе не знатимуть і риндею не зватимуть (Приказка)]. -да ни есть, -да угодно - аби-куди, будь-куди, куди-будь, хоч-куди, (вульг.) куди-завгодно. [Неси сміття аби-куди (Сл. Гр.)]. -да попало - куди трапиться, куди попадя, куди (де) луча. [Як та туча, куди луча, так і покотили (Вірша XVIII в.)]. -да глаза глядят - світ за очі, світ за очима, куди-глядя, навма(н)ня, навманяки. [Пішов козак світ за очі (Шевч.). Чи ви за ділом яким, чи вештались світ за очима? (Потеб. Одис.). Мчався куди-глядя (Крим.). Подався навмання і забрів на кладовище (Коцюб.)]. Убегать -да глаза глядят - тікати куди видно, тікати не-обзир (Куліш). Чорт знает -да - казна куди, чорт (лихий, дідько) знає куди. Кое-куда - см. отдельно;

4) (при сравн. ст.) куди, багато, далеко, де-то; см. Гораздо 2. [Тепер нам куди гірше (Звин.). Буде по весні де-то кращий наряд мені (Манж.)]. -да лучше - багато (багацько, далеко, геть куди) краще;

5) (в восклиц. предлож.) де, куди. -да тебе! - де тобі! куди тобі! [Куди куцому до зайця! (Приказка)]. -да уж! - де вже! е вже! [Е вже! не вичуняти мені, сину (Липовеч.)]. -да (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу - де вже вам з таким здоров'ям братися до цієї праці. -да там! - де там! де тобі! де в біса! де в ката! шкода! [Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Шевч.). Багато заробив грошенят на заробітках? - Де в біса! (Харківщ.). Шкода! не буде того! (Номис)]. Хоть -да - хоч-куди; срвн. Отличный 2. Что -да - що не то що. [Сміху-ж тоді наробив такого що не то що! (Яворн.)]. -да как! - диви як! ач як! -да как он забавен - ач, який він утішний! -да как хорошо! - де вже пак не гарно! -да бы хорошо - от-би добре. -да как нужно - аж он як треба. -да не бесполезный - аж ніяк не зайвий.

* * *

1) куди́

2) (зачем, для чего, к чему) на́що, наві́що; куди́; (со сравн. ст. прилагательного и наречия: значительно, несравненно, гораздо) куди́; набага́то, бага́то, зна́чно, далеко

мешивать

1) (перемешивать чем) мішати, (о жидкости ещё) калатати, колотити що чим. [Мішала кописткою розчин у діжі (Київщ.). Колотив (калатав, мішав) чай ложечкою, щоб швидше прохолов (М. Грінч.)]. -шать (дрова, угли) в печи - перегортати (дрова, огонь, вугілля) в печі. -шать карты - мішати, тасувати карти. -шать масло - колотити, бити, збивати масло;

2) (смешивать) мішати, змішувати; (спутывать) плутати, путати, сплутувати кого, що. [Чуття, котре путає та мішає правильний хід розумової машини (Франко)]. -шать вино с водой - змішувати вино з водою. -шать числа и события - мішати (змішувати, плутати, путати) числа і події;

3) (вмешивать) мішати, (впутывать) вплутувати кого у що. [Старого пса непристойно мішати в нашу компанію (Куліш)];

4) (двоить землю) переорювати, двоїти (поле, ріллю, ниву);

5) (кому, чему) заважати, перебивати, перешкоджати, бути (ставати) на (у) перешкоді или на заваді, (диал.) перебаранчати, перечіплювати, непутити кому, чому в чому, (останавливать) перепиняти кого; срв. Помешивать 2. [Я вам тут не заважаю? (Звин.). Почув, що не зможе батька зарізати, - таки щось перебиває (Крим.). Буде у вас своя кімната, ніхто вам не перешкоджатиме (Кониськ.). Йому й муха на заваді (Номис). Жінці перебаранчає, злізти з воза повність тіла (Н.-Лев.). Це мені непутить отой Улас (Грінч.). Намірився вчинити те, що гадав, але щось у душі його перепиняло (Крим.)]. Не -айте мне работать - не заважайте (не перебивайте, не перешкоджайте) мені працювати. Что нам -ет ехать? - а) що нам заважає (перешкоджає) їхати? б) (почему бы нам не ехать?) (а) чом-би нам не (по)їхати? Не -ет, не -ло бы - не вадить, не завадить, не пошкодить, не вадило-б, не завадило-б, не пошкодило-б, (диал.) не непутило-б. [Не вадить зробити деякі висновки (Єфр.). Воно не завадить трохи позбутися ілюзій (Крим.). Звертатися до часів минулих дуже не вадило-б і в наші часи (Доман.). Хоч-би й десятку дали, то воно не непутило-б (Миргородщ.)]. Это не -ет знать - це не завадить, не завадило-б, не пошкодило-б знати. Мешанный -

1) мішаний, калатаний, колочений, перегортаний, тасований, збиваний, перемішаний, сколочений, перегорнутий и перегорнений, стасований, збитий;

2) мішаний, змішаний и т. п.

* * *

1) ( перемешивая) мішати; ( разбалтывая) розмі́шувати; ( о жидкости) колоти́ти

2) (соединять разнородное, смешивать) міша́ти, змі́шувати

3) ( принимать одно за другое) міша́ти; змі́шувати; ( путать) плу́тати, сплу́тувати