-
61 дышать
дыхать1) дихати (-хаю, -хаєш и дишу, -шеш), віддихати. [Вільно дихає грудьми. Спить і тяжко дише. Грудям легко оддихати (Крим.)]. -шать полною грудью - дихати на повні груди. -шать тяжело вслух с сопением - сапати [Андрій голосно сапав (Коц.)]; (скоро и тяжело) дихтіти, (хрипло) харчати [Спали, харчали і хропли]. Тяжело -шать (запыхавшись от жары или работы) - хакати, хекати. [Душно Рябкові - бач аж хакає, язик висолопивши (Харк. п.). Як рубає, то хекає]. -шать ртом, чтоб согреть что-нибудь или охладить (дуть) - хук[х]ати. [Дитина хукає на гаряче молоко. Хухає собі в руки]. См. Дуть 2. Едва -шит - дух ледве зводить, ледве дихає (дише). Огнём дышащий - огнедихатий. [Дракон огнедихатий (Кул.)]. Ды[о]хнуть - дихнути, дхнути [Бог дхне своїм духом, то й не буде його], хукнути (ртом). [Взяла тіста, хукнула - полетів голуб]. Отдыхать, отдышаться - віддихатися, віддихати;2) (веять) дихати, подихати [Перед світом дихає холодненький вітрець (Ворон.). Все подихало молодою парубочою красою (Неч.-Лев.)], (пахнуть) віддавати чим, пашіти (пашу, пашеш, паше) [Пахощами молодощів оддає його збірка (Єфр.). Духом сіножати паше усе свіжим (Манж.)], (нести) т[д]хнути [Його лице дхнуло щастям (Н.-Лев.). Кажете, що од мене дхне вища поезія? (от меня дышит высшей поэзией) (Крим.)]. Дышать неприязнью, злобою - важким (лихим) духом, пеклом дихати на кого. Дышать молодостью - віяти молодощами, молодіти. [Там молодіють кущі, як свіжі дівчата (Коц.)]. Ды[о]хнуть (повеять) - дихнути, подихнути. [Вітер не дихне. Подихнуло свіжим повітрям].* * * -
62 живокость
бот. Delphinium Consolida L. сокирки, польові сокирки, комарові носики, косарики, черевички, зозулині черевички; Sumphytum off. - живокіст, правокіст (р. -косту), костолім (р. -лому), воловий язик.* * *бот.1) дельфі́ній, -нію; сокирки́, -ро́к\живокостьть садо́вая — сокирки́ садо́ві; диал. андрі́єць, -рі́йця
2) живокі́ст, -ко́сту, око́пник, -у -
63 замуж
нрч. заміж. [Убогого полюбила, мати заміж не пустила (Шевч.). Візьму заміж за себе (Пісня)]. Выходить, выйти -муж - іти, піти заміж за кого, дружитися, одружитися з ким, зашлюбитися з ким, віддаватися, віддатися, (о мн.) повіддаватися за кого, поодружуватися з ким; (образно) зав'язати голову (косу), покрити косу, (о несчастл. замужестве образно) зав'язати світ кому. [Чи за иншого пішла, чи мене чекаєш? (Пісня). Зашлюбитись, не дощик перечекати (Номис). Віддалася за Андрія (Коцюб.). Мої подруги всі вже поодружувалися. Я не буду, козаченьку, коси покривать (Пісня). Зав'язала головоньку, - не розвяжу довіку (Чуб. V). Взяли мене, ізвінчали і світ мені зав'язали (Пісня)]. Выйти -муж раньше старшей сестры - (шутливо) під корито підвернути старшу. [Менша, та раніш піде заміж, підверне старшу під корито (Г. Барв.)]. Выдавать, выдать -муж - давати, дати (заміж), віддавати, віддати (заміж), дружити, одружити. [Синів женити, а дочок давати, родичів на весілля звати (Мет.). Тому сина женити, тому дочку дружити (Основа)].* * *нареч.за́міжвыходи́ть, вы́йти (идти́, пойти́) \замуж ж за кого́ — вихо́дити, ви́йти (іти́, піти́, мног. повихо́дити) за́між за ко́го, одру́жуватися, одружи́тися и мног. поодру́жуватися з ким, віддава́тися, відда́тися за ко́го, бра́ти, узя́ти шлюб з ким; сов. зашлю́битися з ким
-
64 звать
1) (призывать кого) кликати кого (кличу, -чемо, -чуть) (реже на кого), гукати кого (на кого), (приглашать) закликати, звати, зазивати, узивати кого. [Кличе мати вечеряти (Шевч.). Одарка зараз-же почала вдвох із братом кликати маму й плакати (Грінч.). От брат пристав трохи та й кличе на мене (Федьк.). Просили мене і кликали до себе (М. Вовч.). Вона й закликає Романа в клас (Васильч.). Варваро! - гукав пан Валеріян (Коцюб.). Чує, що хтось гукає на нього: «Мужичок, мужичок!» (Квітка). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Ти звеш мене, й на голос милий твій з гарячою любов'ю я полину (Самійл.). Зазиває мене до себе в гостину (Кониськ.). Узивають її в хату, питають - чи підеш, чи ні? (Грінч.)]. -ть на помощь - кликати кого на підмогу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтувати. [Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. -ть друг друга - кликати одне одного, скликатися;2) (называть) звати, узивати, називати, назвати, кликати. [Старшого Кайдашевого сина звали Карпом (Н.- Лев.). Нехай мати буде знати, кого зятем звати (Чуб.). Я повинен «холопом Стьопкою» себе взивати та руки цілувати, як невільник (Л. Укр.). А як тебе, кличуть? - Павло Хоменко]. Его звали - він звався. Как вас (его) зовут? - як вас (його) на ім'я, як вас кличуть (звуть)? Как (его) -вут по имени и отчеству? - як (його) на ім'я й по батькові? Поминай как -ли - тільки його й бачили, і слід за ним загув;3) (взывать) гукати, волати;4) (давать насм. имена) прозивати кого, прозиватися з кого. Званный - кликаний, закликаний, проханий, прошений, званий, зазваний.* * *1) кли́кати (кли́чу, кли́чеш), зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш); ( зазывать) заклика́ти, уклика́ти; ( к себе) приклика́ти; ( приглашать) запро́шувати; ( подзывая) гука́ти; ( кричать об опасности) ґвалтува́ти, крича́ти на ґвалт (ґвалт, про́бі, на про́бі) -
65 злиться
1) (злобиться) злоститися, злостувати, злитися, злувати, лютувати, лютитися, яритися, звіритися, пасіювати, (опис.) важким духом дихати на кого за що. [Він на мене злостився (Н.-Вол. п.). В неї закипіла злість: вона завсіди злостувала на Саню (Н.-Лев.). Андрій мовчки злував (Крим.) Чого-ж ти лютуєш? (Черкас.). Лютував старий за те, що ляхівку взяв (М. Вовч.). Там він пролежав аж до ночі, лютячись на всенький світ (Крим.). Пасіює, аж зубами скрегоче (Липовеч.)];2) (о стихии: бушевать) лютувати, лютитися, яритися. [Мороз так лютиться (Проск. п.)].* * *зли́тися, злости́тися (злощу́ся, злости́шся), злостува́ти, злува́ти (злу́ю, злу́єш); важки́м ду́хом ди́хати (дихаю, ди́хаєш и дишу́, ди́шеш); ( сердиться) се́рдитися, -джуся, -дишся; ( свирепеть) лютува́ти, люти́тися (лючу́ся, люти́шся), розлю́товуватися, -то́вуюся, -то́вуєшся, розлю́чуватися, -чуюся, -чуєшся -
66 злопамятный
Злопамятливый злопам'ятущий, злопомний, лихопомний, (зло)пам'ятливий. [Тепер вона добра, не пам'ятлива, у неї нема серця проти Андрія (Коцюб.)].* * *злопа́м'ятний, злопа́м'ятливий -
67 зрачок
pupilla) зіниця, зінка, зірець (-рця), зорок (р. зорка), (диал.) з(д)рі[я]нка, (человечек в глазу) чоловічок; см. Зеница. [Скалка влучила йому саме у зорок (Київщ.). Нарешті очі Андрієві широко порозкривалися, зінки поробилися великі й чорні, як терен (Крим.)]. Расширенные -чки - поширені зінки, зіниці, зорки и т. д.* * *анат.зіни́ця; чолові́чок, -чка; зінка, зіре́ць -
68 изображать
изобразить1) зображати, зобразити, обычно употреб. (словом, красками) малювати и змальовувати, змалювати, намалювати, вимальовувати, вималювати, (резцом) різьбити, вирізьбити що. [Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю (вереницу) містерій (Л. Укр.). Самотніх людей надзвичайно любить малювати Л. Українка (Єфр.). Любив він (Олесь) теж і природу, яку взагалі вміє відчути й змалювати (Єфр.)]. Писатель - жает общественные недостатки самыми черными красками - письменник малює суспільні хиби найчорнішими фарбами. Эта картина -жает последний день Помпеи - ця картина зображає (подає) останній день Помпеїв. Эта статуя символически -жает революцию - ця статуя символічно зображає революцію;2) кого, что из себя (строить) - удавати, удати кого (якого), що (з себе); см. Представлять 9. [Не взивай її циганкою, бо будеш битий! - кричить уже Андрій, вдаючи з себе ображеного (Васильч.)]. Изображённый - зображений, змальований, намальований, вималюваний, уданий. -ться - зображатися, зобразитися, малюватися и змальовуватися, змалюватися, бути зображеним, змальованим, намальованим. [На його блідому виду (лице) малювався безмір муки (Коцюб.)].* * *несов.; сов. - изобраз`ить1) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, -ра́жу, -ра́зиш; (красками, словами) змальо́вувати, -льо́вую, -льо́вуєш, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти и мног. понамальо́вувати; (в литературе, на сцене) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (представлять, разрисовывать кого-что-л.) розмальо́вувати, розмалюва́ти и мног. порозмальо́вувати\изображатьть в каки́х-либо краска́х — зобража́ти и зобра́жувати, зобрази́ти (змальо́вувати, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти) в яких-не́будь фа́рбах (ба́рвах)
2) (несов. выдавать себя за кого-что-л.) удава́ти (удаю́, удає́ш)\изображать жа́ть из себя́ кого́-что — удава́ти з се́бе кого́-що
3) (выражать, обнаруживать) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, виража́ти, ви́разити, -ражу, -разиш; диал. виобража́ти, ви́образити\изображатьть в лице́ (на лице́) — зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити на обли́ччі, виража́ти, ви́разити обли́ччям
\изображатьжа́ть собо́ю — (являться чем-л.) явля́ти (станови́ти) собо́ю
-
69 изувечивать
изувечить збезвічувати, збезвічити, обезвічувати, обезвічити, зувічувати, зувічити (Кот.), скалічувати, скалічити кого. [Не лізь, бо я тебе геть збезвічу (Херсонщ.). Дуже лютий був… безневинно чоловіка було обезвічить (Основа)]. Изувеченный - збезвічений, обезвічений, скалічений, скалічілий, зувічений, увічений. [А які, було, сердешні козаки лежать у степу або в лісі, увічені та поранені! (Стор.). Андрій здіймав скалічену руку (Коцюб.)].* * *несов.; сов. - изув`ечитькалі́чити, покалі́чити, скалі́чувати, скалі́чити; ( уродовать) ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити -
70 искалечивать
искалечить калічити, скалічити, покалічити, нівечити, знівечити, понівечити, обезвічити, (о многих) поскалічувати, понівечити познівечувати кого, що. [Андрій скалічив руку (Коцюб.). Він у кущах ноги покалічив (Рудч.). Десять літ неволі знівечили, убили мою віру і надію (Шевч.). Його ще змалку обезвічено (Мова)]. Искалеченный - (с)калічений, покалічений, знівечений, обезвічений. [Підняв руки калічені до святого Бога (Шевч.)]. Всё -ное - каліч (-чи).* * *несов.; сов. - искал`ечитькалі́чити, покалі́чити, скалі́чувати, скалі́чити, ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити и мног. перені́вечити; окалі́чувати, окалі́чити -
71 кликать
кликнуть1) кликати, кликнути кого, гукати, гукнути кого и на кого. [Кличе її та цілує (Шевч.). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Гукну на людей, будемо двері ламати (Васильч.)]. -нуть клич - вселюдно гукнути, вселюдним кликом кликнути, покликнути, обвістити (всіх);2) (взывать) гукати, волати. [І ось я стукаю до брами, і знов гукаю: «відчини!» (Вороний)];3) (прозывать) дражнити кого. [То тільки собак дражнять рудими (Н.-Лев.)]. Кликанный - кликаний.* * *несов.; сов. - кл`икнуть1) (кого-что - звать, призывать) кликати, кли́кнути (кого-що); (кричать, подзывая) гука́ти, гукну́ти и усилит. гукону́ти (кого-що, на кого-що)2) (несов.: называть, именовать) зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш), кли́кати, іменува́ти3) ( кричать - о птицах) крича́ти, кри́кнути; (несов.: о лебедях) яча́ти; (несов.: о гусях) ґелґота́ти, ґелґоті́ти4) (несов.: неистово кричать, голосить) диал. кли́кати; голоси́ти -
72 ласковый
ласкавий, пест(л)ивий, (кроткий, нежный) лагідний, (благосклонный) прихильний, (приветливый, радушный) привітний, приязний. [Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву (Коцюб.). Нічко зоряна, ясна, тихо-пестлива! (Черняв.). Надвечірнє сонце кидало на нього своє лагідне, привітне проміння (Крим.). В серці його ворушиться тихе, приязне кохання (Коцюб.)]. -вый к кому, с кем - ласкавий (привітний, приязний) до кого, з ким. [Він і до людей привітний та ласкавий (Н.-Лев.). Цей собака тільки до вас ласкавий (Звин.)]. -вое слово - ласкаве (прихильне, приязне) слово. [Там найдете щире серце і слово ласкаве (Шевч.). Виріс без прихильного слова (Крим.)]. -вая улыбка - ласкава (привітна) посмішка. -вая рука - ласкава (лагідна) рука. -вый приём - привітне (приязне) приймання (прийняття), ласкаве вітання. -вое теля двух маток сосёт - ласкаве телятко дві матки ссе.* * *ласка́вий; (ласкающий, нежащий) пестли́вий, голубли́вий; (приветливый, радушный) привітний, при́язний, приві́тливий -
73 лелеять
взлелеивать, взлелеять (холить) кохати, скохати, викохувати, викохати (о мн. повикохувати), плекати, виплекати, (вскормить) годувати, згодувати, (нежить, ласкать), пестити, випестити, пестувати, випестувати, голубити, зголубити, милувати; (убаюкивать) леліяти (зап. леліти), злеліяти. [Викохала свою дівочу красу (Н.-Лев.). Соціялізм, - така наука, яку викохали розумні й до робітників прихильні люди (Єфр.). Пести мене, моя нене, як малу дитину (Куліш). Я був син-одинець; мене дуже пестували (Крим.). Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити (Гол. I). Я вам кажу, ми згодували буйство, руїну краю (Куліш). Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла (Гол. I). Мала собі сина єдиного, змалку леліла, у найми не пускала (Метл.)]. -ять надежду, мечту, мысль и т. п. - пестити, голубити, плекати, кохати, леліяти, живити (надію, мрію, думку и т. п.), (поэт.) гріти в серці надію, мрію. [Пестив він мрію про щастя (Коцюб.). Голублячи такі думки в серці (Мирний). Люблю я власну мрію, що там у серденьку на дні відмалечку лелію (Франко). Андрій плекав таємну надію, що все минеться (Коцюб.)]. Взлелеять мечтою, в мечтах - вимріяти що. Лелеянный, лелеемый - пещений, плеканий, голублений, коханий, (убаюкиваемый) леліяний. [Рій згадок викликав у пам'яті колись пещені надії (Коцюб.). Облишив він свої голублені заміри (М. Грінч.). Ой косо, косо кохана! Сім літ я тебе кохала (Метл.). Співець без надії - леліяний смутком, іду одинокий (Пачов.)]. Взлелеянный - викоханий, випещений, виплеканий, зголублений, злеліяний. [Викохана ідея (Н.-Лев.). Виплекане звірятко (Коцюб.)]. -ный в мечтах - вимріяний. [В голові пробіг давно вимріяний образ: тиха ніч, шепотіння сосон (Корол.)]. -ться - кохатися, викохуватися, викохатися, пеститися, випеститися, плекатися, виплекатися, голубитися, (убаюкиваться) леліятися; бути викоханим, випещеним, виплеканим, злеліяним. [Кохалась у батенька, як утя на воді (Слов'яносербщ.). Я виросла, викохалась у білих палатах (Шевч.)].* * *пе́стити и пести́ти, вико́хувати, плека́ти, лелі́яти; ( тешить) ті́шити; ( любовно вынашивать мечту) плека́ти, живи́ти, голу́бити, лелі́яти -
74 люли
I. люшеньки (припев весёлых песен) гей там! ой люлі та й люлі! [Андрійко ішов, Катерину знайшов, ой люлі та люлі, Катерину знайшов (Куп. пісня)]. Ай люли во лузях - гей там (люлі) у діброві. Ай люли малина - гей там розкіш-воля! калина-малина, ой люлі та люлі!II. люлю, люшоньки, люлюшеньки (при укачивании младенца) люлі, люлі-люлі, люлі-люлечки, люлі-люлюсі. [Ой люлі, люлі, моя дитино! (Шевч.)].* * *тж. люл`и; межд. фольк.лю́лі, ой лю́лі, ой лю́лі та [й] лю́лі -
75 меняться
мениваться1) (обмениваться) - а) (страд. з.) мінятися, обмінюватися, замінюватися, вимінюватися, (промениваться) промінюватися. Банковые билеты -тся на деньги - банкноти міняються на гроші; б) (возвр. з.) мінятися, обмінюватися, замінюватися з ким чим. [Кайданами міняються, правдою торгують (Шевч.). Писанками обмінююсь, як христосуюсь (Г. Барв.)]. Давай -ться чем-л. - давай мінятися чим и на що, давай мінька (міньки) на що, ходім міньки на що. [Давай мінька на одежу (Куліш)]. -ться без придачи (вещь на вещь) - мінятися так на так, (зап.) віть на віть, токма. -ться взглядами - а) (переглядываться) ззиратися, зглядатися, перезиратися, переглядатися з ким, між собою; б) (мнениями) обмінюватися (ділитися) поглядами, думками, звіряти погляди (думки) одно одному, звірятися поглядами (думками) між собою. -ться крестами - мінятися хрестами, брататися з ким, між собою. -ться словами - перекидатися словом (словами) одно з одним, між собою, перемовлятися з ким, між собою;2) (изменяться: страд. и ср. з.) мінятися, змінятися и змінюватися, відмінятися и відмінюватися; (только ср. з.) мінитися, (переменяться) перемінятися; (переиначиваться) переинач[кш]уватися. [Місяць світив Оксані в лице, і було видно, як дивно мінилося воно кожну мить (Васильч.). Сцена швидко переміняється (Л. Укр.)]. Времена -тся - час міниться. Моды -тся - моди з[від]міняються. Ветер -тся - вітер міниться (переміняється). -ться в лице - мінитися, мінитися на лиці, на виду, мінитися (змінятися) з лиця. [Андрій аж мінився, так сердивсь (Коцюб.)]. -ться к лучшему - змінятися на краще, повертати на краще.* * *міня́тися; ( изменяться) змі́нюватися, зміня́тися; ( обмениваться) обмі́нюватися -
76 многобрачие
1) (совместное) багатошлюбність (-ности), багатошлюб'я (-б'я), одруження (шлюб) з багать(о)ма, (чаще о мужч.) полігамія, (только о женщ.) поліандрія;2) (последовательное - вдовых) кількаразове одруження;3) бот. polygamia - полігамія.* * *1) этногр. багатошлю́бність, -ності, поліга́мія2) зоол. поліга́мія3) бот. однодо́мність -
77 многомужество
багатомужство, багатомужжя (-жжя), поліандрія.* * *тж. многом`ужиебагатому́жжя -
78 музыка
1) (искусство) музика. [В сфері музики з'являється перший серйозний композитор - Микола Лисенко (Єфр.)]. Чувствовать склонность к -ке - мати потяг (нахил) до музики. Учиться -ке -учитися музики, учитися грати. Положить на -ку - завести в ноти, покласти на музику;2) (игра) музика, музики (-зик и -ків), ум. музиченька. [Огні горять, музика грає (Шевч.). Якби мені черевики, то пішла-б я на музики (Шевч.). Андрій кудись подався; Гафійка на музиках, а в хаті сумно (Коцюб.). Ой, на балі веселая музиченька грає (Л. Укр.)].* * *1) му́зика2) ( оркестр) му́зика; музи́ки, -зи́к -
79 недвижимый
I. 1) (неподвижный) непорушний, нерухомий, (реже) неповорушний, не(з)рушний, недвижний; (перен.: незыблемый) непорушний. [Скелі стояли непорушні над водою (Н -Лев.). З цього серпанку світла виступав непрозорою, непорушною твердинею лиш найближчий край берега (Кінець Неволі). Андрій вмер може - он лежить довгий і нерухомий (Коцюб.). Целя стояла бліда, холодна, недвижна (Франко). Недвижні тіні (М. Рильськ.)];2) (об имуществе) нерухомий. -мое имущество - нерухоме добро (майно), (нерухомий) маєток, нерухомість. [Брати зоставили (йому) все нерухоме добро (Н.-Лев.). Кожного невільного вважати за вільного з усім його маєтком рухомим та нерухомим (Доман.)].II. см. Недвижимый 1.* * *I недвиж`имыйсм. недвижимый 1)II недв`ижимый1) нерухо́мий; диал., поэз. недви́жний; поэз. нездви́жний, недвижи́мий; ( находящийся без движения) непору́шний, незру́шний2) юр. нерухо́мий -
80 неловко
нрч.1) неспритно, (неуклюже) незграбно, (диал., вульг.) неоковирно, невковирно, (мешковато: об одежде) бахмато, (о человеке) вайлувато, (непроворно) немоторно, неметко, (неумело) невправно; срв. Ловко. [Трохи незграбно гладив її долонею по білій головці (Л. Укр.)]. Вы всё делаете -ко - ви все робите (у вас все робиться) незграбно (немоторно, невправно). Он -ко танцует - він незграбно танцює; він невправно танцює;2) (неудобно: о вещи) незручно, не з руки, невигідно, непохватно, (немётко) незамашно, некидко. [Підмости сіна, бо невигідно сидіти (Звин.). Сідайте в крісло, - на тому стільці невигідно вам буде (Київ). Непохватно склав, то й незручно нести (Мирг.)]. -ко сделанный, пошитый - недоладно (не до ладу) зроблений, пошитий. Платье -ко сидит - вбрання лежить негарно (не до ладу, недоладно, неуклюже: незграбно, мешковато: бахмато);3) (неудобно: о положении и т. п.) ніяково, незручно, негарно, недобре, (диал.) ніяко, яковось, варівко. [Синявський ніяково посміхнувся (Ле). Розмову починає незручно якимись уривками (Грінч.)]. Делается, сделалось -ко - робиться (стає), зробилося (стало) ніяково (незручно, недобре). [Тому й зовсім ніяково стало (Номис). Романові робиться ніяково (Васильч.)]. Он чувствует себя -ко - він себе почуває ніяково (ні в сих, ні в тих), він ніяковіє. Он почувствовал себя, ему стало -ко - йому стало ніяково, він зніяковів. Вы поступили -ко - ви зробили (вчинили) негаразд (недобре, негарно);4) (неметко) невлучно; невлучливо, невлучко. [І знову невлучно ударив (Київ)];5) (сказ. безл. предл.) - а) ніяково, незручно, негарно, недобре, (диал.) ніяко, яковось, варівко. [Андрієві було ніяково (Коцюб.). Спочатку було якось варівко: чужа людина, очевидно, трохи псувала настрій (Коцюб.)]. Ему здесь как- то -ко - йому тут якось ніяково (недобре). Ему -ко встречаться с вами - йому ніяково (образно: не видне око) зустрів[ч]атися з вами; б) (не годится, не подобает) не личить, не годиться, не випадає, ніяково, незручно, негарно, недобре, не до ладу, неподоба, (диал.) нечля, ніяко, яковось, (неприлично) непристойно, (зап.) непризвоїто. [Ніяково мені з старцями знатися (Мартин.). Він почував себе ніяково (Полт.). Ні, Марку, ніяко мені матір'ю сидіти (Шевч.). Іскинь, іскинь, бо неподоба, не пристає хустина до лоба (Пісня). Нечля в день коло церкви блукати (Н.-Лев.). Тепер вже мені яковось іти по воду (Кременч.). Якось навіть непризвоїто самій проходжуватися (Л. Укр.)]. Как-то -ко хвалить своих - якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.).* * *1) нареч. неспри́тно, невпра́вно; незуга́рно; незгра́бно; незру́чно, невигі́дно; невда́ло, недоте́пно; невлу́чно; невпра́вно; ні́яково и нія́ково, нія́ко; незру́чно2) (нареч.: нехорошо) недо́бре, негара́зд; ( неудобно) му́лько3) в знач. сказ., незру́чно; нія́ково; незру́чночу́вствовать себя́ \неловко ко — почува́ти себе́ нія́ково (незру́чно)
мне \неловко ко — мені́ незру́чно (нія́ково)
См. также в других словарях:
Андрё — Андрё, Поль Морской музей в Осаке, Япония. Поль Андрё (Paul Andreu, род. 10 июля 1938 г.) современный французский архитектор, который спроектировал международные аэропорты Парижа (им. Шарля де Голля … Википедия
АНДР — абревіатура Алжирська Народно Демократична Республіка незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
Андрєєв — прізвище … Орфографічний словник української мови
Андріан — іменник чоловічого роду, істота ім я … Орфографічний словник української мови
Андріанів — прикметник … Орфографічний словник української мови
Андрієве — іменник середнього роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
Андріїв — прикметник … Орфографічний словник української мови
Андрій — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
Андрійківці — множинний іменник населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
Андріюк — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються … Орфографічний словник української мови
Андріян — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови