-
1 ознака
ОЗНАКА - особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об'єктів пізнання або відмінність від них; те саме, що і властивість. Сукупність О. (яка може зводитися і до єдиної О.) дозволяє відрізнити предмет (явище) від інших предметів (явищ). Виділяють багато різновидів О., найважливішими серед яких є поділи на характерні та нехарактерні О. (відповідно головні і другорядні властивості, а також постійні (необхідні) і тимчасові (випадкові) О. (див. атрибут, акциденція). Вважається, що мислительна процедура абстрагування полягає в тому, що суб'єкт мислення відсторонюється від нехарактерних (другорядних) і тимчасових О. предмета (явища), розглядаючи лише його характерні (суттєві) і постійні О. Виявлення характерних О. одразу у багатьох об'єктів дозволяє здійснити узагальнення, тобто визначити тип цих об'єктів (класифікувати їх) і скласти узагальнену характеристику кожного з них як представника вказаного типу. Питання відношення О. та об'єктів-носіїв О. становить частину онтологічної проблеми універсалій. На думку середньовічних концептуалістів (див. концептуалізм), сучасних позитивістів, матеріалістів та методологічних реалістів, О. невіддільні від свого носія і не мають самостійного існування; вони можуть розглядатися окремо лише завдяки здатності людського мислення до абстрагування. Необхідно відрізняти О. як особливості об'єктів мислення або уявлення від відповідних цим О. частин змісту мислення або уявлення. Багато філософів минулого припускалися помилки, змішуючи об'єкт пізнання та його О. із змістом пізнання (мислення або уявлення) та його частинами. Найсуттєвіший внесок у виправлення цієї помилки внесли Больцано і Твардовський. Множина О. кожного об'єкта пізнання потенційно невичерпна, що свідчить про принципову неповноту всякого пізнання, зокрема про неповноту, неточність і незавершеність будь-якого поняття - адже будь-яке поняття (як і уявлення) може містити лише обмежену кількість частин, що відображають певні О. У зв'язку з цим Твардовський запропонував називати О. не будь-які властивості об'єкта пізнання, а лише ті, які відображаються у пізнанні, фіксуючись як частини змісту поняття чи уявлення Ц. я термінологічна пропозиція не набула поширення. О. у логіці в нетермінологічному вжитку - те саме, що й у філософії. Як термін слово "О." нині практично не вживається; звичайно говорять не про 0., а про властивості, трактуючи останні як одномісні предикати, тобто як частинний випадок синтаксичної категорії предиката (див. предикат). В концепції Фреге О. (складного) поняття - елементарна предикатна складова цього поняття (напр., О. складного поняття "круглий дубовий стіл" є три простіші поняття "круглий", "дубовий" і "стіл") Б. ольцано виступав проти такого слововживання, бо, на його думку, це мало призвести до змішування частин поняття і відповідних їм сторін предмета поняття. Насправді ж така помилка не має відношення до предикатної мови, оскільки поняття і предмети, що підпадають під поняття, од самого початку розрізняються як об'єкти різних типів (див. теорія типів).Я. Кохан -
2 ознака
ж1) (показник, свідчення) sign, indication, token, evidence; prognostication; ( хвороби) symptomбути ознакою — to indicate, to betoken, to denote
2) (риса, властивість) feature, characteristicознака подільності — criterion for divisibility, criterion of divisibility, divisibility test, test for divisibility
-
3 ознака
quality, sign -
4 ознака
-
5 ознака
-и; = о́знак, -у (диал.)при́знак, приме́та; (обстоятельство, явление, указывающее на что-нибудь) предзнаменова́ние, знаме́ние -
6 ознака
-
7 ознака
при́знак -
8 ознака
type -
9 ознака
ნიშანი -
10 ознака
адзнаказнакпрыкметапрымета -
11 ознака
alâmet -
12 ознака автентичності
Українсько-англійський юридичний словник > ознака автентичності
-
13 ознака злочину
-
14 ознака споживання спиртного
Українсько-англійський юридичний словник > ознака споживання спиртного
-
15 ознака формули винаходу
Українсько-англійський юридичний словник > ознака формули винаходу
-
16 ознака аналітичності
при́знак аналити́чностиУкраїнсько-російський політехнічний словник > ознака аналітичності
-
17 ознака збіжності
при́знак сходи́мостиУкраїнсько-російський політехнічний словник > ознака збіжності
-
18 ознака подільності
при́знак дели́мостиУкраїнсько-російський політехнічний словник > ознака подільності
-
19 характерна ознака
-
20 характерна ознака
attribute, featureУкраїнсько-англійський юридичний словник > характерна ознака
См. также в других словарях:
ознака — и, ж. 1) Риса, властивість, особливість кого , чого небудь. || Те, що вказує на що небудь, свідчить про щось; показник, свідчення. 2) Предмет, зображення і т. ін., що є знаком, символом, емблемою і т. ін. чого небудь. 3) За народними повір ями,… … Український тлумачний словник
ознака — [озна/ка] кие, д. і м. а/ц і … Орфоепічний словник української мови
ознака — 1) (те, що характеризує кого / що н., відрізняє від інших), властивість, особливість, риса, прикмета, відзнака, якість, познака 2) (те, що вказує на що н., свідчить про щось), прикмета, знак, показник, свідчення; подув, подих, дихання, повів,… … Словник синонімів української мови
ознака — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
фарамент — ознака … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
симптом — у, ч. 1) Характерний вияв або ознака якого небудь захворювання. •• Обліга/тний симпто/м ознака захворювання, яка зумовлена самою її природою і спостерігається при ній завжди. 2) перен. Зовнішня ознака якого небудь явища … Український тлумачний словник
атрибут — а, ч. 1) філос.Суттєва, невід ємна властивість предмета або явища. 2) Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого , чого небудь. Стандартний атрибут. 3) У системах обробки інформації – ознака, описувач даних, що містить одну з… … Український тлумачний словник
бунчук — а/, ч. 1) іст. Булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) та Україні (як ознака влади гетьманів). 2) У деяких… … Український тлумачний словник
ідентифікатор — а, ч. 1) Ознака, яка служить для ідентифікації предмета, що розпізнається. || Захисна ознака для встановлення справжності банкноти чи цінного папера. •• Ідентифіка/тор осо/би відтворений у паспорті (документі) відцифрований образ особи. 2) розм.… … Український тлумачний словник
лоб — ло/ба, ч. 1) Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини. || перен., розм. Про голову людини. •• Олімпі/йський лоб мед. лоб, в якого внаслідок утворення остеофітів, збільшені лобні горби; ознака рахіту. Поліро/ваний лоб мед. лоб,… … Український тлумачний словник
прикмета — и, ж. 1) Те, що характеризує кого , що небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. || тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд. || Властивість кого , чого небудь. 2) Те, що свідчить про що небудь; зовнішній вияв, ознака чогось. || Предметний… … Український тлумачний словник