-
1 ознака
-и; = о́знак, -у (диал.)при́знак, приме́та; (обстоятельство, явление, указывающее на что-нибудь) предзнаменова́ние, знаме́ние -
2 обзнайомлювати
ознака́мливать -
3 обзнайомлюватися
= обзнайо́митисяознака́мливаться, ознако́миться -
4 ознак
диал., -у; см. ознака -
5 explorer
vt. иссле́довать ipf. et pf.; разве́дывать/разве́дать (découvrir); обсле́довать ipf. et pf. ( examiner); изуча́ть/изучи́ть ◄'-иг► (étudier); ознака́мливаться/ознако́миться (prendre connaissance);explorer une caverne — иссле́довать <изуча́ть, осма́тривать> пеще́ру; explorer un appartement (une bibliothèque) — обсле́довать <осмотре́ть> кварти́ру (библиоте́ку); ознако́миться с кварти́рой (с библиоте́кой); explorer un sujet (une question) — изуча́ть те́му (вопро́с); знако́миться с те́мой (с вопро́сом); explorer l'horizon [↑— пытли́во, ↑при́стально] всма́триваться/ всмотре́ться в дальexplorer un désert — иссле́довать пусты́ню;
-
6 sign
I.n.oznaka · ознака f., signal · сигнал m., znak · знак m., priznak · признак m., znamenje · знаменје n.II.v. podpisyvati · подписывати vi., podpisati (podpiše) · подписати (подпише) vp.
См. также в других словарях:
ознака — и, ж. 1) Риса, властивість, особливість кого , чого небудь. || Те, що вказує на що небудь, свідчить про щось; показник, свідчення. 2) Предмет, зображення і т. ін., що є знаком, символом, емблемою і т. ін. чого небудь. 3) За народними повір ями,… … Український тлумачний словник
ознака — [озна/ка] кие, д. і м. а/ц і … Орфоепічний словник української мови
ознака — 1) (те, що характеризує кого / що н., відрізняє від інших), властивість, особливість, риса, прикмета, відзнака, якість, познака 2) (те, що вказує на що н., свідчить про щось), прикмета, знак, показник, свідчення; подув, подих, дихання, повів,… … Словник синонімів української мови
ознака — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
фарамент — ознака … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
симптом — у, ч. 1) Характерний вияв або ознака якого небудь захворювання. •• Обліга/тний симпто/м ознака захворювання, яка зумовлена самою її природою і спостерігається при ній завжди. 2) перен. Зовнішня ознака якого небудь явища … Український тлумачний словник
атрибут — а, ч. 1) філос.Суттєва, невід ємна властивість предмета або явища. 2) Ознака або предмет, які становлять характерну прикмету кого , чого небудь. Стандартний атрибут. 3) У системах обробки інформації – ознака, описувач даних, що містить одну з… … Український тлумачний словник
бунчук — а/, ч. 1) іст. Булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) та Україні (як ознака влади гетьманів). 2) У деяких… … Український тлумачний словник
ідентифікатор — а, ч. 1) Ознака, яка служить для ідентифікації предмета, що розпізнається. || Захисна ознака для встановлення справжності банкноти чи цінного папера. •• Ідентифіка/тор осо/би відтворений у паспорті (документі) відцифрований образ особи. 2) розм.… … Український тлумачний словник
лоб — ло/ба, ч. 1) Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини. || перен., розм. Про голову людини. •• Олімпі/йський лоб мед. лоб, в якого внаслідок утворення остеофітів, збільшені лобні горби; ознака рахіту. Поліро/ваний лоб мед. лоб,… … Український тлумачний словник
прикмета — и, ж. 1) Те, що характеризує кого , що небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. || тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд. || Властивість кого , чого небудь. 2) Те, що свідчить про що небудь; зовнішній вияв, ознака чогось. || Предметний… … Український тлумачний словник