·возвр.

насутулить згорблювати, горбити, згорбити, пригорблювати; пригорбити кого. Насутуленный - згорблений, пригорблений. -ться -

1) (стр. з.) згорблюватися, горбитися, бути згорблюваним, згорбленим и т. п.;

2) (возвр. з.) згорблюватися, горбитися, згорбитися, пригорблюватися, пригорбитися.

* * *

несов.; сов. - насут`улить

наспать что

I. насипати и насинати, наспати, висипати и висинати, виспати що, досипатися и досинатися, доспатися до чого, (о мног.) понасип[н]ати и т. п. Наспанный - наспаний, виспаний. -ться - насиплятися и насип[н]атися, висиплятися и висип[н]атися, попоспати (досхочу), (о мног.) понасиплятися, понасип[н]атися и т. п.

II. Насыпать, насыпать -

1) что, чего на что, куда - насипати, насипати, (о мног.) понасипати и понасипувати що, чого на що, куди; специальнее: (насаривать соломой и т. п.) натрушувати, натрусити, (пылью, мукой и т. п. ещё) напорошувати, напорошити чим, (о мног.) понатрушувати, понапорошувати. [Насипав жита в засік (Київщ.). Пам'ятатиме до судної дошки, поки аж пороху на очі насиплють (Номис). Діти понасипали піску в сінях (Брацл.)]. -ть полный мешок чего - насипати, насипати повний мішок чого, насипати, насипати мішок чим. [Понасипай мішки просом (Грінч.)]. -ть чего в уровень с краями - насипати, насипати чого вщерть (вкрай), (выше краёв) насипати, насипати з наспою чого, вивершувати, вивершити, звершити що. [Насипав мірку жита та ще й звершив (Сл. Гр.)]. -ть зерна (домашней птице) - насипати, насипати зерна, посипати, посипати кому. [Вимети хату! внеси дрова! посип індикам! (Шевч.)];

2) (вал, курган и т. п.) насипати, насипати, висипати, висипати, (редко, зал.) усипати, усипати, (о мног.) понасипати и понасипувати и т. п. що. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Та висип-же, мила, високу могилу (Метл.). Давай вали висипати та канави рити (Рудан.). І могилу вже усипав (Федьк.)]. Насыпанный -

1) насипаний, понасип(ув)аний; натрушений, напорошений, понатрушуваний, понапорошуваний;

2) насипаний, висипаний, усипаний, понасип(ув)аний и т. п. -ться -

1) (стр. з.) насипатися, бути насипуваним, насипаним, понасип(ув)аним и т. п. [Висипано високу могилу (М. Вовч.). І коли ті вали повисипувані? (Драг.)];

2) (возвр. з.) насипатися, насипатися, понасипатися; натрушуватися, натруситися, понатрушуватися, напорошуватися, напорошитися, понапорошуватися. [Скрізь понасипалося борошна (Харківщ.)];

3) (вдоволь, сов.) - а) (сыпля) насипатися, попосипати (досхочу), (о мног.) понасипатися; б) (сыплясь) насипатися, попосипатися (досхочу), (о мног.) понасипатися и т. п. Срв. Сыпать.

* * *

1) насипа́ти, наси́пати, -плю, -плеш и мног. понасипа́ти; ( всыпать) уси́пати, усипа́ти; ( посыпать) поси́пати, посипа́ти

2) (сооружать, возводить) насипа́ти, наси́пати и мног. понасипа́ти, висипа́ти, ви́сипати и мног. повисипати

3) (сов.: побить) уси́пати

научить

1) (обучать кого чему) навчати, (реже) научати и научувати, навчити и (реже) научити, вивчати и (реже) виучувати, вивчити, (приучать) зучати и зучувати, зучити, (о мног.) понавчати и понаучувати; повивчати и повиучувати кого чого и що робити. [Навчає чужих мов (Київ). Я дурно гроші беру, а вас нічого не навчаю (Крим.). Звідки знаєш, чого там научають? (Л. Укр.). Ви, каже, дітей не научуєте страху (Стефаник). Хто мовчить, той двох навчить (Приказка). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав (Пирят.). Всіх сама навчала пісень (Харківщ.). Важка робота в убозтві зучила їх труситися над кожною крихтою (Грінч.)];

2) (наставлять) нав[у]чати, навчити (на розум, на добрий розум) кого, давати, дати науку кому, настановляти, настановити (на розум, на добрий розум), напучувати и напучати, напутити, нарозумляти, нарозумити (диал.) нагрущати, нагрустити кого, (советовать) радити, нарадити, раяти, нараювати, нараяти кого и кому, порадити кого. [Як жити він повинен, його научає (Рудан.)]. -чить уму-разуму - навчити (настановити, навести) на (добрий) розум. [Нехай прийде, навчимо його на добрий розум (Звин.). Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе (Номис)];

3) (подучать) навчати, навчити, намовляти, намовити, наущати, наустити кого; см. Наущать. [Ви навчаєте його, щоб він мене лаяв (Крим.)]. Науче[ё]нный -

1) навчений и (реже) научений, вивчений, понаучуваний, повиучуваний. -ный горьким опытом - гірким досвідом навчений;

2) навчений, научений, настановлений (на розум, на добрий розум), напучений, нарозумлений, нагрущений;

3) навчений, научений, намовлений, наущений. -ться -

1) (стр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, бути навчаним и научуваним, навченим и (реже) наученим, понаучуваним чого и т. п.; срв. Научать;

2) (возвр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, навчитися, вивчатися и (реже) виучуватися, вивчитися, (о мног.) понавчатися и понаучуватися, повивчатися и повиучуватися чого и що робити. [В школі вони знання навчаються (Звин.). В кого ти навчився тієї пісні? (Грінч.). В панів навчались (Квітка). І від кого вони понавчались так робити! (Грінч.). Понаучувались вони усяку пашню сіяти (Дещо). Звідки люди виучуються пісень? (Крим.). Став усього вчитися і за рік усього вивчився (Рудч.)]; -читься уму-разуму - вивчитися на добрий розум (Крим.), навчитися розуму, настановитися на (добрий) розум;

3) (вдоволь, сов.) навчитися, поповчитися (досхочу).

* * *

несов.; сов. - науч`ить

нафабрить нафарбовувати, нафарбувати, чорнити, начорнити, (о мног.) понафарбовувати що. [Бувало намастить голову оливою, а вуса начорнить сажею (Звин.)]. Нафабренный - нафарбований, начорнений, понафарбовуваний. [Фесенко з нафарбованими вусиками (Н.-Лев.)]. -ться -

1) (стр. з.) нафарбовуватися, бути нафарбовуваним, нафарбованим, понафарбовуваним и т. п.;

2) (возвр. з.) нафарбовуватися, нафарбуватися, нафарбовувати, нафарбувати собі що, (о мног.) понафарбовуватися, понафарбовувати собі що и т. п.

* * *

несов.; сов. - наф`абрить

нахлопать

I. 1) кого - наплескувати, плескати, наплескати, наляскувати, ляскати, наляскати, ляпати, наляпати, (о мног.) понаплескувати, поналяскувати кого (по чому). -пать кого по плечу - наплескати (наляпати) кого по плечі (по плечу) и кому плече;

2) что - наплескувати, наплескати, (о мног.) понаплескувати що. [Наплескав долоні, що й досі болять (Сл. Ум.)];

3) (вдоволь, сов.) - а) (в ладони) наплескати (наляскати) (в долоні); б) (крыльями) набити (налопотіти) (крилами); (дверью) нагрюкати (дверима); (кнутом) нахльостати (нахвостати) (батогом); (глазами) накліпати (налупати) (очима); (ушами) нахляпати (вухами, ушима); (о парусе) наполоскати (налопотіти, нахлюпо(с)тати). Нахлопанный -

1) наплесканий, налясканий, наляпаний, понапліскуваний, поналяскуваний;

2) наплесканий, понаплескуваний;

3) наплесканий, налясканий; набитий; нагрюканий; нахльостаний, нахвостаний; накліпаний, налупаний; нахляпаний; наполосканий. -ться -

1) (стр. з.) наплескуватися, бути наплескуваним, наплесканим, понаплескуваним и т. п.;

2) (вдоволь) наплескуватися, наплескатися, попоплескати (досхочу), (о мног.) понаплескуватися и т. п.; срв. Хлопать.

II. Нахлопывать, нахлопнуть -

1) (крышку) пристукувати, пристукнути, накляпувати, накляпнути, причиняти, причинити (гучно, з грюкотом), захрьопувати, захрьопнути що;

2) кого - запопадати, запопасти, застукувати, застукати, заскакувати, заскочити кого (на чому). Нахлопнутый -

1) пристукнутий, накляпнутий, причинений (гучно, з грюкотом), захрьопнутий;

2) запопадений, застуканий, заскочений. -ться -

1) (стр. з.) пристукуватися, бути пристукуваним, пристукнутим и т. п.;

2) (возвр. з.) пристукуватися, пристукнутися, накляпуватися, накляпнутися, причинятися, причинитися (з грюкотом) захрьопуватися, захрьопнутися.

* * *

1) (хлопая, причинять себе что-л. неприятное) наля́скувати, наля́скати

2) (бить.; похлопывать) плеска́ти (плещу́, пле́щеш), наплеска́ти, ля́скати, наля́скати; ля́пати, наля́пати

1) (крышку) присту́кувати, присту́кнути; ( накрывать) накрива́ти, накри́ти, -крию, -криєш

2) ( застигать) застига́ти, засти́гти, -гну, -гнеш; (сов.: застукать) засту́кати, заско́чити

нахмурить нахмурювати, нахмурити, похмурити, схмурювати, схмурити, насумрювати, насумрити, (насупливать) насуплювати, насупити, посупити що, (только о бровях) насувати, насунути (брови), (о мног.) понахмурювати, посхмурювати, понасумрювати, понасуплювати, понасувати. -ть брови - нахмурювати (схмурювати, насумрювати, нахмарювати, насуплювати, напускати, насувати), нахмурити (похмурити, схмурити, насумрити, нахмарити, насупити, посупити, напустити, насунути) брови. [Схмуривши чорні брови, стиснувши уста (М. Вовч.). Нахмаривши брови (Крим.). Грізно насупила свої тонкі брови (Н.-Лев.). Посупив брови (Крим.). Напустила брови, як сова (Сл. Гр.)]. Нахмуренный - нахмурений, похмурений, схмурений, насумрений, насуплений, посуплений, насунутий и насунений, понахмурюваний, посхмурюваний, понасумрюваний, понасуплюваний, понасовуваний; (о человеке ещё, прлг.) охмарений, похмурий, хмурий, охмурий. [Нахмурене обличчя (Київ). Нахмурені (насуплені, насунуті) брови (Київ)]. -ться -

1) (стр. з.) нахмурюватися, бути нахмурюваним, нахмуреним, понахмурюваним и т. п.;

2) (возвр. з.) - а) (о человеке и перен.) нахмурюватися, нахмуритися, похмуритися, схмурюватися, схмуритися, похмуріти, похмарніти, насумрюватися, насумритися, (образно) заворситися, (насупливаться) насуплюватися, насупитися, (только о бровях) насуватися, насунутися, (о мног.) понахмурюватися, посхмурюватися, понасумрюватися, понасуплюватися, понасуватися. [Нахмурився, насупився, - мовчить, ані пари з уст (Київщ.). Височенні кручі понахмурювались (Свидн.). Не міг розхмурити брову, що сама собою була похмурилася (Крим.). Усі похмуріли, зажурилися (Мирний). Він похмарнів (Крем.). Полковник насумрився (Корол.). Слобідка потемніла і вся насумрилась понуро й сумовито (Корол.). Всміхнувся, але зараз-же заворсилося його лице (Франко). Нічого не каже, тільки ще гірше насуплюється (Л. Укр.). Брови насупились (Н.-Лев.). Хмара насупилась (Г. Барв.). Стіни понасуплювались (Тесл.). Захарко посупився (Крим.). Брови насунулись, очі викотились (Стор.)]; б) (о небе) нахмурюватися, нахмуритися, захмарюватися, захмаритися, насуплюватися, насупитися, засуплюватися, засупитися, смутніти, посмутніти, (безл.) нахмурити, нахмарити, захмарити, насупити(ся). [Небо засупиться (Свидн.). На небі нахмурило (Полтавщ.). Насупило, - аж світу божого не видно (Сл. Гр.)]. Нахмурившийся - нахмурений, насуплений и т. п.; см. выше Нахмуренный.

* * *

несов.; сов. - нахм`урить

нахаживаться, найтись

I. 1) (стр. з.) знаходитися (в песнях и знаходжатися), бути знаходженим, знайденим, познаходженим и т. п.; срв.

I. Находить. [Кістки тії знаходжено дуже глибоко під землею (Л. Укр.)]. Встарину тут -вались клады - за старих часів тут знаходжено скарби. Широта места -дится по высоте солнца - широту місця (місцевости) визначають (реже: відшукують) за висотою сонця. Всё -дено в наилучшем порядке - все знайдено в найкращому порядку. Виновный не -ден - винуватого (винного) не знайдено (не викрито, не знайшли, не викрили). При обыске -дены компрометирующие документы - під час трусу знайдено (витрушено, викрито) компромітовні документи. Не -ден способ полного обесцвечивания тканей - не знайдено способу (спосіб) цілковитого знебарвлювання тканин (обычнее: зовсім или цілком знебарвлювати тканини);

2) (возвр. з.) знаходитися (в песнях и знаходжатися), знайтися, находитися (в песнях и находжатися), знайтися, (о мног.) по(з)находитися; специальнее: (-диться вновь) віднаходитися, віднайтися; (отыскиваться) відшукуватися, відшукатися, (о мног.) повідшукуватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийматися, ви(й)нятися, обиратися, обібратися и обратися, (с трудом, диал.) вирискатися; (встречаться, попадаться, случаться) траплятися, трапитися, нагоджатися, нагодитися, вибиратися, вибратися; (быть) бути, (существовать) існувати. [Побить, то й аби-хто знайдеться (Номис). Як ножем пробито, то знайдуться ліки (Чуб. V). Вслуговують їм слуги, - от пани в нас такі знаходяться! (М. Вовч.). Може найдеться дівоче серце, карі очі (Шевч.). Познаходилися такі жінки, що бачили, як він цілував її (Грінч.). Усе познаходилося, що в їх покрадено (Чернігівщ.). «Чи понаходились-же коні?» - «Понаходились» (Київщ.). На цілий світ винявся один такий дід (Кониськ.). Винявся там такий чоловік, що за вбогих людей обставав (Грінч.). Треба тільки, щоб вийнявся енергійний ініціятор (Грінч.). Такі пішли дощі, що й дня не винялося погожого (Грінч.). Обібрався такий-то хазяїн (Драг.). Нехай між вами обереться хто сміливий та піде вночі на грішну могилу (Г. Барв.). Десь вирискався миршавий чоловічок (Мирний). Моя дочка удовиця, їй люди трапляються; не сьогодні- завтра хтось посватає (Коцюб.). (Хотіли) затримати (німку), поки нагодиться французка (Л. Укр.). Якщо не нагодиться нічого (служби), він буде змушений узяти з її грошей (Кінець Неволі). Як тільки було вибереться у його слободна година (Сим.)]. Виновный -шёлся - винуватий (винний) знайшовся, -ого знайдено (викрито). Не -дётся ли у вас листа бумаги? - чи нема(є) (не буде, не знайдеться) у вас (чи не маєте ви) аркуша паперу? В мире такого другого не -дётся - у (на) (всьому) світі такого другого не знайдеться, світ його (такого, такого другого) не покаже. [Удавав із себе такого лютого звіряку, що його і світ не покаже (Яворн.)]. Вот -шёлся приятель! - от знайшовся приятель! Вишь, какой -шёлся! - ач який ви(й)нявся (вирискався, обібрався, вибрався)! [Чи ти бач, який багатир винявся! (Грінч.)];

3) -диться (не теряться) - добирати, добрати розуму, давати (знаходити), дати (знайти) собі раду, (догадываться) догадуватися, догадатися, (выпутываться) викручуватися, викрутитися, (не растеряться) не втратити (не втеряти) розуму, не збентежитися, не сторопіти, не стерятися. [Не стерявсь: добрав розуму (Полтавщ.). Він дасть собі раду: бував у бувальцях (Харківщ.). Догадавсь, що робити (Київщ.). Не стерявся і так все розпояснив, що по його сталося (Сл. Ум.)]. Его не озадачишь, всегда -дётся - його не зіб'єш з пантелику (не спантеличиш), завжди дасть собі раду (викрутиться или знатиме, що робити). Он везде - дётся - він скрізь (в усьому) дасть собі раду (знатиме, що робити), він з усього викрутиться. Он ловко -шёлся, ответил хорошо - він спритно викрутився, відказав добре; він не збентежився (не сторопів, не стерявсь) і добре (дотепно, метко) відказав. Он -шёлся и отвечал ему сейчас же - він дав собі раду (не збентежився, не сторопів, не стерявся) і відказав йому негайно. Он -шёлся и умел выпутаться из затруднения - він дав собі раду (не збентежився, не сторопів) і зумів виплутатися (виборсатися) із скрутного становища. Не -шёлся, что сказать - не знайшов (не добрав розуму, не догадався), що сказати; збентежився (сторопів, стерявсь) і не зміг нічого сказати; він не здобувся на слово (Крим.);

4) -диться (только несов.) - а) (быть, пребывать) бути (сов. пробути, многокр. бувати), перебувати (сов. перебути), пробувати (сов. пробути), (в просторечии редко, в научном языке обычно), знаходитися, (иметь жилище, обитать) домувати, (жить) жити, (зап.) мешкати, (обретаться) обертатися, (редко) повертатися, поводитися, матися, (зап.) мешкати, промешкати, (постоянно быть, не покидать) держатися, (помещаться, содержаться) міститися; (на складе: об имуществе, товарах) бути, перебувати, лежати; (стоять) стояти, (лежать) лежати, (сидеть) сидіти, (висеть) висіти и т. п.; срв. Быть. [Якийсь час він лежав долілиць, дивуючись, де він (где он -дится) і що з ним скоїлось (Країна Сліпих). Конон завжди був при господі, Грицько при складі (Сл. Ум.). Де тепер (перебуває, пробуває) ваш брат? (Київ). Де він тепер може перебувати? (Крим.). За капіталізму все перебуває в руках буржуазії (Азб. Комун.). Робітники й капіталісти перебувають зовсім не в однакових умовах (Азб. Комун.). Як тяжко на безвідді рибі пробувати, так тяжко на чужині безрідному пробувати (Метл.). Дунканів син пробуває в святого Едуарда (Куліш). Для того проживав Квітка в манастиреві, щоб ближче знаходитись коло дома божого (Куліш). З актових книгах знаходиться такий цікавий документ (Україна). Матрона римська у тюрмі домує! (Л. Укр.). Стах бере за розум і чесноту мого пана, коли такі тарантули отрутні домують вкупі з ним (Л. Укр.). Він там у Пісках мешкає (Мирний). Не раз у хаті обертався тоді його лакей (Крим.). Мирові переговори обертаються поки-що в стадії підготовчій (Н. Рада). Вона сама, одним одна душею, буде повертатися у такому великому городі (Квітка). Знає, де він поводиться (Квітка). А третя (частина війська) де ся має? (Ант.-Драг.). Порубаний, на рани смертельнії знемагає, а коло його джура Ярема промешкає (Ант.-Драг.). Зимою риба держиться на дні (Сл. Гр.). Напросто Лаговського містився за столом консул (Крим.). Право на кінці меча міститься (Вороний). В цих збірниках містились коротенькі оповідання (Рада). Цукор лежить у коморі (Київ). З одного боку рядка стояла дата (Остр. Скарбів). Він углядів, що лежить біля долішньої межі снігів (Країна Сліпих)]. -ться в бегах - см. Бег 2. -ться в бедности - жити (перебувати) в (при) злиднях (убого, при вбозстві), (образно) (голодні) злидні годувати. -ться в беспамятстве - бути непритомним. -ться в ведении, подчинении чьём - бути (перебувати) у віданні чиєму, у волі чиїй (під орудою чиєю), підлягати кому, чому. [Академія Наук перебуває в безпосередньому віданню верховної влади (Стат. Ак. Н.)]. -ться вне себя от чего - (аж) нетямитися (сов. нестямитися) з чого. -ться дома - бути вдома, (домовничать) домувати. [Наша пані домує, вечеряти готує (Чуб. III)]. -ться в заблуждении - помилятися, мати помилкову думку, бути омиленим. [Чи справді я вирвалася на волю, чи може я тільки омилена? (Кониськ.)]. -ться в (полной) зависимости от кого, чего - бути (перебувати) в цілковитій залежності, (цілком) залежати від кого, від чого. -ться в добром здоровьи - бути живим-здоровим (фам. в доброму здоров'ячку), матися добре, почувати себе добре. -ться в опасности - бути (перебувати) в небезпеці (під небезпекою). Он -дится в опасности - він у небезпеці, йому загрожує небезпека. -ться в затруднении (в затруднительном положении) - бути в скрутному становищі, бути заклопотаному (в клопоті), (редко) стояти зле, (безл.) комусь клопіт, (шутл.) непереливки (доводитися) кому. [В його природне щастя, що тебе поборе, хоч як-би зле стояв він (Куліш). Тепер я в клопоті (мені клопіт): що-ж далі діяти (Звин.). Заморгав очима, як завжди, коли доводилося непереливки (Корол.)]. -ться на пользовании в лечебном заведении - перебувати на лікуванні - (лікуватися; зап. куруватися) в лікарні. -ться в равновесии с чем - мати рівновагу (рівноважитися) з чим. -ться в верных руках - бути (перебувати) в певних (вірних, надійних) руках. -ться в связи с чем - бути зв'язаним (пов'язаним) з чим, бути (перебувати, стояти) в зв'язку з чим. [З оцим семітським коренем чи не перебуває часом в етимологічному зв'язку слов'янське «хмара»? (Крим.)]. -ться на службе - бути (перебувати, пробувати) на службі; (служить) служити. -ться в соответствии с чем - відповідати чому. [Прискорений темп поезій Олеся відповідає подіям гарячого часу (Рада)]. -ться на сохранении - бути на схові (на схованці), переховуватися. -ться в тревоге - бути (перебувати) в тривозі. -ться при этом, при том - бути при цьому, при тому. Рука его -лась на столе - рука його лежала на столі. Его имя не -дится в списке - його ім'я нема(є) в спискові, його ім'я не стоїть у спискові. Он -дится за границей - він (перебуває, пробуває, живе) за кордоном. Если -дутся желающие - якщо знайдуться (будуть, трапляться) охочі. -дятся люди, осмеливающиеся мечтать - є (існують, трапляються, знаходяться) люди, що з[на]важуються мріяти; б) (о местоположении) бути, міститися, (только о географ.) знаходитися, (лежать) лежати, розлягтися (в прош. вр. глагола), (стоять) стояти; (простираться) простягатися (сов. простягтися), стелитися, простелятися (сов. простелитися) (-люся, -лишся), простилатися (сов. прослатися (-стелюся, -стелешся)); срв. Лежать 4. [Навпроти його каюти була комора (Кінець Неволі). В поперечній стіні будинку були двері (Олм. Примха). Навпроти будинку містилася (стояла) стайня (Київщ.). Насподі гортани міститься персневий хрящ (М. Калин.). Квартира містилася в найнижчому поверсі (Крим.). Ця установа (міститься) в Київі (Київ). Основа лежить під самим Харковом (Куліш). Склепіння лежало глибоко під поверхнею землі (Едґ. По). Подався до їдальні, що лежала в кідьканадцятьох кроках (В. Гжицьк.). Де наше село? - а їдьте просто шляхом, доїдете до ставу - то наше село розляглося понад ставом (Звин.). Одна з подовжніх стін будинку стояла просто воріт огорожі (Олм. Примха). Перед ґанком стелився моріжок (Київщ.)]. Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки - острів Мадаґаскар (знаходиться или лежить) близько східнього берега Африки. Город -дится на берегу реки - місто лежить (розляглося, розгорнулося) над рікою. Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан - (по)між Африкою й Америкою простягається (простягся) Атлантійський океан. Находясь - бувши (многокр. буваючи), перебуваючи, пробуваючи и т. п. [Пробуваючи на службі (Н.-Лев.)]. Находящийся, Находившийся - що є (перебуває, пробуває и т. п.), що був (перебував, пробував и т. п.), (-щийся ещё) сущий. [До всіх земляків, на Україні сущих (Шевч.)]. -щийся близко - близький, поблизький. -щийся вверху, внизу - горішній, долішній. -щийся далее - дальший. [Сіра мряка, що залягла дальшу, безлісну долину (Франко)]. -щийся на таком-то расстоянии от чего - далекий на стільки то від чого. [Одно моє поле далеке від другого на гонів двоє (Звин.)]. -щийся вне себя от чего - нестямний з чого. -щийся на учёте - обліковий; см. ещё Состоящий (под Состоять).

II. Находиться - см. II. Нахаживаться 2.

* * *

1) знахо́дитися, -джуся, -дишся, знайти́ся, -йдуся, -йдешся и мног. познахо́дитися, находитися, найтися и мног. понахо́дитися; ( выявляться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; сов. ви́рискатися; ( случаться) трапля́тися, трапи́тися, -плюся, -пишся

2) (перен.: не теряться) зна́хо́ди́ти́ (-джу, -диш) собі́ ра́ду, знайти́ (-йду́, -йдеш) собі́ ра́ду, давати (даю, даєш) собі раду, дати (дам, даси) собі раду, добирати розуму, добрати и дібрати (доберу, добереш) розуму, не розгублюватися, -лююся, -люєшся, не розгубитися, -гублюся, -губишся; сов. прибрати

3) (несов.: быть) бути (буду, будеш), сов. пробути; ( пребывать) перебувати, пробувати; (вращаться среди кого-л.) повертатися, обертатися; (иметь место: иметь определенное географическое положение) знаходитися; ( помещаться), міститися (міщуся, містишся), розташовуватися, -шовуюся, -шовуєшся; ( лежать) лежати; ( стоять) стояти

4) (сов.: в составном сказ. - оказаться) виявитися, -влюся, -вишся; ( быть) бути

5) страд. несов. знаходитися, находитися; віднаходитися; відкриватися; винаходитися; витрушуватися, -шується

(несов.) нацепить

I. начі[е]плювати, начепити, почепити, (о мног.) поначі[е ]плювати, почіпляти що на кого, на що. [Начепила ланцюжок (Котл.). Почепив собі сакви на плечі (Греб.). Взяла землі під вишнею, на хрест почепила (Шевч.)]. Нацепленный - начеплений, почеплений поначі[е]плюваний. -ться -

1) (стр. з.) начі[е]плюватися, бути начі[е]плюваним, начепленим, поначі[е]плюваним. [Поначіплювано густо струни золотії (Куліш)];

2) (возвр. з.) начі[е]плюватися, начепитися, поначі[е]плюватися. -питься на кого (перен.) - причепитися до кого;

3) (вдоволь, сов.)- а) (цепляя) начіплятися, попочіпляти (досхочу); б) (цепляясь) начіплятися, попочіплятися (досхочу).

II. Нацеплять (сов.) - начіпляти, поначі[е]плювати чого на кого, на що. [Начіпляє кораликів, щоб її любити (Пісня). Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе (Н.-Лев.)]. Нацеплянный - начіпляний, поначі[е]плюваний.

* * *

несов.; сов. - нацеп`ить

нашколить намуштровувати, намуштрувати, вимуштровувати, вимуштрувати, вишколювати, вишколити, (о мног.) понамуштровувати и т. п. кого. Нашколенный - намуштрований, вимуштруваний, вишколений, понамуштровуваний и т. п. -ться -

1) (стр. з.) намуштровуватися, бути намуштровуваним, намуштрованим, понамуштровуваним и т. п.;

2) (возвр. з.) намуштровуватися, намуштруватися, вимуштровуватися, вимуштруватися, вишколюватися, вишколитися, (о мног.) пона[пови]муштровуватися, повишколюватися; (навастриваться) наламуватися, наламатися и наломлюватися, наломитися, набивати, набити руку до чого.

* * *

несов.; сов. - нашк`олить

наштукатурить

1) тинькувати, натиньковувати, натинькувати, (реже) штукатурити, наштукатурити, (о мног.) потинькувати, понатиньковувати, поштукатурити що;

2) -рить (наработать штукатуря) натинькарювати;

3) (лицо косметиками) нашмінковувати, нашмінкувати, намальовувати, на[по]малювати, намазувати, намазати, (о мног.) понашмінковувати и т. п. що. Наштукатуренный -

1) натинькований, наштукатурений, потинькований, понатиньковуваний, поштукатурений;

2) нашмінкований, на[по]мальований, намазаний, понашмінковуваний и т. п. -ться -

1) (стр. з.) тинькуватися, натиньковуватися, бути тинькованим, натиньковуваним, натинькованим, потинькованим, понатиньковуваним и т. п.;

2) (косметиками, возвр. з.) нашмінковуватися, нашмінкуватися, намальовуватися, намалюватися, намазуватися, намазатися, (о мног.) понашмінковуватися и т. п.

* * *

несов.; сов. - нашт`укатурить

1) (принуждать к чему) неволити, приневолювати, (чаще) силувати, примушувати, змушувати кого до чого и що робити. [Тебе я не неволив, та міг іти додому, якби хтів (Л. Укр.). Рідний батько - ворог мені: неволить іти за нелюбого (Гоголь). Не треба їй торгувати, - не неволив її до цього Дувид (Васильч.). А ти-ж чому заблукав до нашої хати? хіба тебе хто силував? (Коцюб.). Та я-ж її не силувала позичати в мене гроші (Крим.). Силують його в одну душу: випий ще (М. Левиц.)];

2) (притеснять) неволити, (утеснять) утісняти, утискати и утискувати, (стеснять) стискати, (порабощать) поневолювати кого. -ться -

1) (стр. з.) приневолюватися, примушуватися, бути приневолюваним, силуваним, примушуваним. Он -тся родными - його приневолюють (неволять) родичі;

2) (возвр. з.) неволити, приневолювати, силувати, примушувати себе.

* * *

I. нечиста сила, нечисть (-ти), погань (-ни).

II. Нежить, глаг. - пестити (пещу, пестиш), пестувати, голубити, милувати, (редко) ніжити, (зап.) ніжити, (холить) кохати, викохувати, плекати кого, що, (перен.) в розкоші купати; срв. Лелеять. [Його (море) сонечко пестить кохано (Л. Укр.). Сумно пестила їх нічка осіння (Чупр.). Власне безсилля колисало й пестило Марту (В. Підмог.). Галя його заспокоювала, голубила (Мирний). Образ за образом проходили йому в голові, голублячи його відблиском перебутого щастя (Грінч.). Буду тобі годити, буду тебе ніжити (Квітка). Як ягідку, як пташечку, кохала, ростила (дочку) (Шевч.)]. -жить слух - голубити (тішити) слух ((в)ухо). Нежащий - що пестить и т. п.; пест(л)ивий, приголубливий. Неженный - пещений, голублений; коханий, плеканий. [Пещена Катерина не була слухняна (Грінч.)]. -ться -

1) (стр. з.) пеститися, голубитися; бути пещеним, голубленим; кохатися, викохуватися, плекатися, бути коханим, плеканим;

2) (возвр. з.) пеститися, пестуватися; розкошувати, (редко) ніжитися; (в постели) вилежуватися, (валяться) викачуватися. [У спеці опівденній так солодко пеститись у воді (Грінч.). Хлопчик пеститься на зеленій шовковій травиці (Грінч.). На сонці і пеститься й мліє переспіло-солодка малина (М. Рильськ.). Чому не йде до свого діла? що вона ніжиться мов пані? (М. Вовч.). Ми робимо, а вона на подушках викачується (Звин.)];

3) (взаимн. з.) голубитися, голубкатися, милуватися, пеститися, пестуватися (з ким); срв. Ласкаться 2.

* * *

1) собир. миф. нечи́ста си́ла, не́чисть, -ті, по́гань, -ні

2) диал. см. нежиль

низывать

1) низати (нижу, -жеш), нанизувати, (продевать, зап.) силяти що, що на що. [Саме кінчала низати намисто, а нитка й урвалася (Канівщ.). У своїх поезіях він ниже перлини незрівнянної лірики (Р. Край). Нитка дуже груба, - важко силяти коралі (Брацл.)]. Рыбу -жут на кукан - рибу нанизують на кукан;

2) (пронизывать) низати, пронизувати, проймати, прошивати кого, крізь що. [Холод мене ниже (Щогол.)]. Низанный - низаний, оконч. нанизаний, (о мног.) понизаний, понанизуваний. -ться -

1) (стр. з.) низатися, нанизуватися, бути низаним, нанизуваним и т. п.;

2) (возвр. з.) низатися, нанизуватися, силятися.

* * *

низвергнуть скидати, скинути, звалювати, звалити, повалити, (о мног.) поскидати, позвалювати кого, що. [Один твій погляд скине лжепророків (Л. Укр.)]. -гать каменья с горы - скидати каміння з гори. -нуть кого с высоты величия - скинути кого з високостей (з височини) величности. -нуть в прах - звалити (повалити) в порох (в порохи). Низвергнутый - скинутий и скинений, звалений, повалений, поскиданий, позвалюваний. [Лежатимуть мертві, повалені в порох монархії (М. Калин.)]. -ться -

1) (стр. з.) скидатися, бути скиданим, скинутим и скиненим, поскиданим и т. п.;

2) (возвр. з.) падати, впасти (вниз); (сваливаться) звалюватися, звалитися, (ниспадать) спадати, спасти, (бросаться) кидатися, кинутися; (о мног.) попадати (вниз), позвалюватися, поспадати. [Прудкі струмки, вищерблюючи камінь, спадають на діл водоспадами (М. Калин.)]. Он -вергся в пропасть - він кинувся (упав, звалився) у безодню (прірву, провалля). Водопад -ется - водоспад спадає, водоспад рине (вниз).

* * *

несов.; сов. - низв`ергнуть

ниспустить спускати, спустити, пускати, пустити вниз кого, що. Ниспущенный - спущений, пущений вниз. -ться -

1) (стр. з.) спускатися, бути спущеним, пущеним униз;

2) (возвр. з.) спускатися, спуститися, (слетать) злітати, злетіти, злинути на кого, на що, куди.

* * *

несов.; сов. - ниспуст`ить

I. нуживать нудити, (редко) нуждити, (неволить) неволити, (принуждать) силувати, примушувати, приневолювати, (понуждать) понукати, (с)понукувати и спонукати, (понукать) підганяти кого. [Нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші (Вовчанщ.). Коли схоче син женитись, то нуждить його не будем (Макар.)]. Нуженный - силуваний, з примусу (з мусу, з принуки) (з)роблений, примушений. -ться -

1) (стр. з.) силуватися, примушуватися, приневолюватися, бути силуваним, примушуваним, приневолюваним;

2) (возвр. з.) силувати себе, примушувати себе.

II. безл. нудити; см. Тошнить, -ться -

1) мне -дится - мене нудить, млосно мені;

2) (томиться) нудитися, нудити світом;

3) Нуждаться 2.

* * *

1) ( принуждать) си́лувати, -лую, -луєш, приму́шувати, -шую, -шуєш; нуди́ти, -джу́, -диш и ну́ди́ти, -джу, -диш

2) ( утомлять) сто́млювати, -люю, -люєш, вто́млювати, ну́дити; (трудитьуст.) труди́ти, -джу́, -диш

ободнеть дніти, обвидніти, розвиднятися, розвиднитися. [Дніє - вже все видно. Уже обвидніло трохи надворі (Квіт.)]. См. Рассветать.

* * *

несов. см. ободневать I; возвр. - ободн`яться

озвіріти, озвіритися, збидлитися.

* * *

возвр. - озвер`иться

окружиться (стр. и возвр. залог)

1) обкреслюватися, обкреслитися, обче[і ]ркуватися, обчеркнутися;

2) оточатися, оточуватися, оточитися, обгортатися, о(б)горнутися, обставлятися, обставитися, повитися; (изгородью) обгородитися, о(б)парканитися. [Хоробрий Тите, обгорнись народом (Куліш). Річка обставилася стіною темнозеленого очерету (Мирн.). Вколо Смотричем повився Кам'янець убогий (Рудан.). Село Триліси дубовими палями опарканилось (Куліш)]. -житься туманным сиянием (о солнце, луне) обгородитися. [Як місяць або сонце обгороджено кругом - буде лютий мороз, а влітку - вітер (Грінч.)].

* * *

1) ото́чуватися; обставля́тися; обгорта́тися

2) обво́дитися

-диться пересаджуватися, пересадитися; бути пересадженим. -саживаться (возвр.) или переседать, пересесть - пересідати, пересісти; см. Переседать.

* * *

тж. перес`есть

1) пересіда́ти, пересі́сти и попересіда́ти

2) страд. (несов.) переса́джуватися; настро́млюватися [на і́нший держа́к], наса́джуватися [на і́нший держа́к]; перешива́тися