(у+человека)

I. 1) (у животных) морда, писок (-ска), (рыло) рило. [Теляча морда (Рудан.). Писок наче у свині (Переясл.). Глянуть ніколи не може на небо, та цілий вік у багні риється писком своїм (Самійл.)]. Собачья, свиная -да - собача, свиняча морда, собачий, свинячий писок (- ска). Бычья -да - бичача (воляча) морда. Лошадиная -да - коняча (кінська) морда; (переносно о лице человека) конячі (кобилячі) щелепи;

2) (бранно о лице человека) морда, пика, писок (-ска), (харя, рыло) марми[у]за, мармос (-са), ряжка, сурло. [Із свинячою мордою (з свинячим писком) та в пшеничне тісто (Приказка). Гарна мордою - хоч пацюки бий (Н.-Лев.). Побив бабі, помолотив голову і пику (Пісня). Ударив його по мармизі, аж юшкою вмився (Сл. Ум.)]. Бить по -де (по мордасам) - бити по морді (по пиці, по писку). Съездить кого по -де (по мордасам) - затопити (заточити) кого (кому) в пику (в морду, в писок), дати ляща в пику (в морду, в писок) кому, дати ляпаса кому. [Як дам тобі ляща я в пику (Котл.)]. Дать кому в -ду - дати кому, ударити (луснути, морснути) кого по пиці (по морді, по писку), в пику (в морду, в писок). [Щоб ще по пиці не дав, бо він на те салдат (Квітка). Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскур.)]. Бац его в -ду - лясь (геп, лусь) його по пиці (по морді, по писку);

3) бот. -да козья (Lonicera L.) - деревник, дерев'яник (-ку), (рус.) жимолость (-ти), (каприфолий, L. Caprifolium L.) козячий листик. -да ослиная (Anchusa L.) - воловик (-ку), синька, шарило. -да собачья (Antirrhinum L.) - ротики (-ків), паротка. -да ужовая (Caryophillus) - гвоздики, гвоздикове дерево.

II. Морда (снаряд рыболовный) - жак (-ку и -ка), верша, ятір (р. ятера) з пруття.

* * *

1) ( у животного) мо́рда; пи́сок, -ска; (у коня, коровы диал.) хра́па

2) ( у человека) вульг. мо́рда, пи́ка, пи́сок, марми́за

1) (наружная поверхность) около. [Около (хатнє) було оббите дощем (Левиц.)];

2) (внешний вид) зовнішність (р. -ности) вигляд, взір (р. взору). [Вигляд міста, села. Сіно гарне на взір];

3) (наружная сторона явлений) поверховість (р. -вости), позверховість (позверховність), зверхність. [Любити поверховість, не ідею (Пачов.). Мужик переймає у пана позверховність (Грін.). Зверхність подій притемнює їхній внутрішній зміст];

4) (внешность, наружность человека) - а) врода, природа, подоба. [Яка погана йому врода, а пан (Звиног.). Так, я, моя подоба, моє лице, мій вираз, все, зовсім (Фран.). Гарна дівчина, такої подоби не бачили у нас (Сторож.). Природа їй гарна, то й одягнутися хочеться краще (Звиног.)]; б) зовнішність, зверхність, поверховість. [Зовнішність у нього поважна. Всенька зверхність - од убрання й манер до способу розмови (Єфр.). Комічна поверховість (Фран.)];

5) по внешности, внешним образом, внешне и т. д. - на погляд, на огляд, на око, з- погляду, з-околу, зверху, на взір. [То тільки здається, то тільки з-околу (Мирн.). Хоч як різняться зверху просте речення і найкращий твір (Єфр.). Становище, принадне на погляд, тяжке й образливе по суті (Єфр.). На взір чоловік середніх літ (Мирн.)]. Внешностью, наружностью, лицом (о людях) - на вроду, на обличчя, на вигляд. [Хороша дружина на вроду. Бридкий на обличчя. Непоганий на вигляд (Крим.)].

* * *

1) (человека) прикладка, прізвище. [Смотрителеві тюрма дала прізвище «морда» (Коцюб.). Видумав на нього прізвище «дрохва» (Крим.)]. Давать, дать -ку кому - дражнити, продражнити кого; срвн. Кликать 3. [По-вулишному Макухою дражнять (Сл. Гр.)]. По -ке - на прізвище;

2) (животного) назва, окличка. Животное знает свою -ку - тварина знає свою назву, слухає оклички. Пропала собака по -ке «Том» - забіг собака назвою (на окличку) «Том». По псу и -ка - по Савці свитка; якої масти, так і кличуть (Приказки). Не смотри на -ку, смотри на птичку - не в тім сила, чи кобила сива, а в тім, чи везе (Приказка).

* * *

техн. работоспосо́бность ( человека)

1) (жизнь человека) вік. [Дай Боже тобі вік довгий]. Век коротать - вік вікувати. Век прожить, изжить - вік звікувати. Доживать свой век - добувати (добивати) свого віку. Отжить свой век - відвікувати свій вік;

2) (столетие) вік, століття, сторіччя, сторік. В продолжение веков, веками - протягом віків, віками, віком. Из глубины веков - з далечи віків;

3) (эпоха) вік и віки, доба, час и часи. [Вік лицарства. Середні віки. Кам'яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні]. Относящийся к тому веку, того века - тоговіковий, тогочасний. [Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (Куліш)]. Сообразно с воззрениями своего века - по своєму вікові;

4) (бытие вселенной) вік, віки. [Сини віку сього]. С начала века - від віку, з-перед віку, з-первовіку, з-поконвіку, з-правіку, як світ світом. Во век, в век, на веки, до скончания века - до віку, повік, поки віку, до суду- віку, до світ-сонця, на віки, на безвік. Во веки веков - во віки віків, на віки вічні, на всі віки і правіки. В кои-то веки - коли не коли, в ряди-годи. [Побачимося коли-не-коли, та й то не надовго]. В век не, во веки не - ніколи в світі не, ніввіки не. [Безсмертні вони були - й не старілися ніввіки. (Потеб. Одисея)];

5) (современность, современники) сучасність (р. -ности), сучасна доба.

* * *

сущ. вік, -у; ( столетие) столі́ття, сторі́ччя; ( эпоха) доба́

1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, (к)шталт, визір (р. -зору), врода. [Мати веселий (гордий, сумний, нужденний) вигляд. Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Постава свята, а сумління злодійське]. В таком виде - в такому вигляді, в такій постаті. В наилучшем виде - в найкращому вигляді, в найкращому світлі, як-найкраще. В п'яном виде, в трезвом виде - по-п'яному, п'яним бувши, по-тверезому, тверезим бувши. Внешний (наружный) вид - зверхній (надвірній) вигляд, врода. На вид, с виду - на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця. [Пшениця гарна на взір]. Странный на вид - дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи. При виде - бачучи, побачивши. Под видом кого, чего - наче-б то хто, що, ніби-то хто, що, в вигляді кого, чого, в образі кого, чого, під позором кого, чого. В виде наказания ему решено… - за кару йому визначено… В виде опыта, милости - як спроба[у], як ласка, за ласку. Иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего - мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що и ким, чим. [Гарне хлоп'я, шкода тільки, що паненям визирає. Виглядає немов винний]. Делать, сделать вид - удавати, удати кого, чинитися ким, виставляти себе як, що. [Удавати невинного, удавати ображеного. Удавав, немов спить. Старе виставляє себе, що не скоро їсть]. Принимать, принять какой-л. вид - набирати, -ся, якого вигляду, перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик). Подавать, показывать вид - давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби. Не показывать и вида, что… - і навзнаки не давати, що…;.

2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд;

3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид. [Чудовий гірський крайовид. Ой, що за чудові вигляди тут у вас і на річку й за річку (Н.-Лев.). Вид навкруги був сумний];

4) (видимость, возможность быть видимым): На виду - на оці, на видноті. Быть на виду у кого-л. - бути в оці, в очу, перед очима, перед віччю в кого. [Перед очима в хижої татарви]. Иметь в виду кого, что (рассчитывать на кого, на что) - мати на увазі (на оці) кого, що, важити на кого, на що. [Письменник, що важить і на сільського читача…]; (принимать во внимание, сообразоваться) - оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. [Народоправство централістичне раз-у-раз оглядатиметься на потреби центральних людей більш, ніж на наші (Єфр.). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (Куліш). На кого ви думаєте? = кого вы имеете в виду?]. Имелось в виду - була думка. Имея в виду, что… - маючи на увазі (на оці), що…, уважаючи на те, що… В виду того, что… - з огляду[ом] на те, що… В виду (чего) - через що, уважаючи на що, з оглядом[у] на що, тим що… В виду ранней весны - уважаючи (з огляду[ом]) на ранню весну. Ставить кому на вид - виносити кому перед око, звертати чию увагу, подавати кому на увагу, виставляти (завважати) кому. Скрыться из виду - загубитися, щезнути з очей. Выпустить из виду - спустити з уваги, з очей, забутися. Итти за кем, не выпуская из виду - іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці). Для виду - про (людське) око, для [ради] годиться, на визір, для призору. [Аби був на визір]. Ни под каким видом - жадним способом, ні в якому разі. Видом не видать - зазором не видати, і зазору немає;

5) (разновидность) відміна, порідок, відрід (р. -роду), вид. [А це дерево вже иншого порідку];

6) (биол.) відміна, вид. [Численні відміни звірів];

7) пашпорт, посвідка, картка (на перебування, на проживання десь);

8) (грам.) вид, форма. [Вид недоконаний, доконаний, одноразовий];

9) виды, -ов, мн. - думка, гадка, намір, мета, сподіванки. Из корыстных видов - за-для корисної мети. В видах чего - за-для чого, маючи на увазі щось, за-для якихсь виглядів. В служебных видах - за-для виглядів (в в-ах) службових. Иметь виды на кого, на что - бити (цілити, важити) на кого, на що, накидати оком на кого, на що. [Не дуже б'є на кріпацьких парубків (Мирн.)]. Виды на урожай, на будущее - сподіванки (вигляди) на врожай, на майбутнє. Видать виды - бувати (бути) в бувальцях, у Буваличах. Видавший виды - обметаний, бувалий.

* * *

1) ( внешность) ви́гляд, -у; ( облик человека) о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва; ( состояние) стан, -у

2) (перспектива, открывающаяся взору) вид, ви́гляд; ( пейзаж) краєви́д, -у, крутови́д, -у

3)

4) ( паспорт) вид; по́свідка

и пр. вид, -у

волос, ум. волосок, волосина. Волосы - волосся, волос, коси (р. кіс). [До сивого волосу дожив]. Волосы надо лбом у мужчин - чуб, чуприна. Волосы, завитые на висках - мушки, муськи. -сы начесанные гладко на лоб с пробором посредине - начоси (р. -сів). -сы косматые - патли, патлі. Чужие волосы, вплетаемые в косы - уплітка. Открыть волосы (о замужней ж.) - волосом засвітити. С непокрытыми волосами - простоволосий. До седых волос - до сивого волосу, до сивої коси. Таскать, -ся за волосы - волосувати, -ся, чубити, -ся. Выдрать за волосы - вичубити, чуба намняти. Волосы на давно небритой бороде - жерниця. Волоски на руках и пр. - волохи. Волос конский из гривы - волосе[і]нь (р. -ни), волосеня (р. -ні), волосня (р. -ні); (из хвостов употр. для сит) косиця.

* * *

галечка; (мин.) галька, галечка, рінь (р. ріни). Очень мелкая г. - ситець (р. -тця), градівка. Очень крупная г. (с голову человека) - лобак.

* * *

изорвать

I. 1) дерти, подерти, драти, подрати, роздирати, роздерти, (на клочки) шматувати, пошматувати, (о мн.) порозривати, подерти, пороздирати. [Сад вирубали, книжки синів подерли (Коцюб.). Коралів не порвала (Метл.). В одній сорочці, та й ту табунники пошматували (Д. Марков.)]. Собака -ла (человека, одежду) - собака порвав (людину, одежу). [Оцей собака мене вчора порвав (Звин.)]. -вать на себе одежду обо что- нб. - пошарпатися об що, на чому. [Пошарпався ввесь об шипшину (Котл.)]. -рвал всё на себе - усе на собі подер;

2) (из чьих рук) видирати, видерти, вихоплювати, вихопити в кого, (зап.) кому. Изорванный - роздертий, дертий, драний, подертий, пошматований. -ный зипун - подерта, драна свита. -ная одежда - подерта одіж, дранка. -ный в клочья, изветшалый - дрантивий. [У дрантивих наметах своїх весь Ізраїль дрімає (Франко). Дрантива свита (Сл. Гр.)]. -ться - дертися, подертися, бути подертим и т. д.

II. Изрывать, изрыть -

1) рити (рию, риєш), порити, зривати, зрити, скопувати, скопати, (заровненную землю) пороти, попороти (землю, стежку), (о мн.) порити, позривати, поскопувати, попороти; (слегка) копирсати, покопирсати, сколупувати, сколупати, подзюбати. [Ще прождавши дві годині, ізрив землю по коліні (Пісня)];

2) (норами, ходами) кротити, покротити, норити, понорити. Изрытый - зритий, скопаний, попоротий, покопирсаний, сколупаний, подзюбаний, понорений. -тый оспой - подзюбаний, дзюба, дзюбатий, таранкуватий. -тое морщинами лицо - покопане, пооране зморшками лице. -ться - ритися, поритися, бути поритим и т. д.

* * *

1) зрива́ти, зри́ти (зри́ю, зри́єш) и пори́ти; ( искапывать) ско́пувати и копа́ти, скопа́ти и мног. поско́пувати, сов. покопа́ти; (перерывать вещи, бумаги) перерива́ти, перери́ти; (сов.: о морщинах) зора́ти

2) ( выкапывать) уст. вико́пувати, ви́копати

1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;

2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;

3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.

* * *

1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́ння

2) грам. ім'я́

I. см. Искушивать.

II. искусить

1) (испытывать, проверять) випробовувати, випробувати, спитувати, з[ви]віряти, з[ви]вірити кого чим, на чому; (подвергать испытанию) виставляти, виставити на спробу кого, що; срвн. Испытывать кого что. Он -шает жизнь в опасностях - він важить життям (головою) у пригодах. Не -шай судьбы - не спитуй, не вивіряй, не дратуй долі. Не -кусив человека не узнаешь - не звіривши людини, не дізнаєш правди в неї;

2) (соблазнять, совращать) спокушувати, спокушати, спокусити, підкушувати, підкушати, підкусити, скушати, скусити, (редко) кусити кого на що, чим, зводити, звести, (диал.) юдити, з'юдити кого; срвн. Соблазнять. [Не перестануть спокушувати її на лихе (Ор. Лев.). Проти «диявола», що чатує коло людської думки та спокушає душу… (Крим.). Тими клейнотами спокусив-би й черницю (Куліш). Всему змія виною, змія підкусила (Рудан.). Почали (чорти) скушать його (Сл. Гр.). Нужда кусить і весталку чисту (Куліш). Чорт не спить, а людей зводить (Номис)]. -шать на злые дела - підбивати, спокушати на лихе. -шать чьё сердце (обольщать) - перелещувати, перелестити кого. -сить на соблазн, ко греху - підійти кого, звести кого, підкусити кого на що, до чого (на гріх, до гріха). Искушённый -

1) випробуваний, спитаний, звірений. -ный (умудрённый) опытом - досвідчений, мудрований. [Треба буть мудрованим котом, щоб висидіть неначе неживому (Глібов)]. -ный в превратностях судьбы - (за)гартований у химерній долі;

2) спокушений, підкушений, зведений, (диал.) з'юджений. -ный в искусстве спора, делать что - добре досвідчений (напрактикований) в умінні сперечатися (споритися), випробуваний у чому. -ный в боях - випробуваняй у боях. -ный опытом - навчений досвідом. Искушаемый - випробуваний, спитуваний; спокушуваний.

* * *

несов.; сов. - искус`ить

кармливать годувати, (редко) кормити (-млю, -миш), (продовольствовать, содержать) харчувати, контентувати, (питать) живити (-влю, -виш) кого. [Крадеш? Годуєш борщем з червою? (Коцюб.). Хлібом кормлять, а стеблом очі колють (Номис). Україна їх харчувала (Куліш). Жінки обіцянку дали людей контентувати (Г. Барв.)]. -мить ребёнка грудью - годувати дитину груддю, давати дитині грудь. В этом ресторане хорошо - мят - у цьому ресторані добре годують. -мить из рук - годувати з рук кого. -мить лошадей (в дороге) - попасати, попасувати коні. Проехать сорок вёрст не -мя - проїхати сорок верстов без попасу (не попасаючи коні). -мить вволю кого - годувати досхочу кого, (домашн. животных) годувати уприпуст (невпоїд) (худобу). -мить кого завтраками - (по)жданиками годувати кого. Соловья баснями не -мят - соловей піснями не ситий. -щие грудью женщины - жінки-годівниці. Кормленный и Кормлённый - годований.

* * *

1) ( животное) годува́ти, корми́ти

2) ( человека) годува́ти; (предоставлять продовольствие, прокармливать) харчува́ти

3) (перен.: содержать) годува́ти

1) (часть армии, корпорация, военная школа) корпус (-су). -пус кавалерийский - кавалерійський корпус. -пус жандармов, горных инженеров - жандар(м)ський корпус, корпус інженерів-гірняків (гірничих інженерів). -пус дипломатический - дипломатичний корпус. -пус кадетский - кадетський корпус;

2) (здание) корпус (-са). -пус надворный - корпус надвірний;

3) (футляр) футляр (-ра);

4) (тело человека) корпус, постать (-ти), тулуб (-ба), стан (-ну), (остов) снасть (-сти). [Він схопився з місця і всім корпусом рішуче подався до дверей (Васильч.). Сухорлявий він, та снасть у його міцна (Звин.)];

5) (основная масса тела, здания) корпус. -пус лошади - корпус коня. -пус здания - корпус будівлі. -пус корабля - корпус корабля;

6) типогр. (шрифт) - корпус (-су).

* * *

1) ко́рпус, -у

2) ( туловище) ту́луб, ко́рпус

1) (о выделанной коже) шкарубкий. [Шкарубкі чоботи стали: мокрі були та й засохли (Вовч. п.)];

2) (о человеке) шкарубкий, зашкарублий, (пренебр.) зачучверілий, (в рябинах от оспы) дзюбаний, дзюбатий, таранкуватий. [Баба уся якась міцна, шерстка та шкарубка (Н.-Лев.)];

3) (о коже человека) шкарубкий, ко[а]рявий, коржавий, репаний. [Тілові треба-б мнякшому бути, а то бач, яке шкарубке (Харк.). Шкарубка шкура (Слов'яносерб. п.). Рука міцна та коржава (Яворн.)];

4) (о растениях) корявий. [Коряві стовбурі сосон (Васильч.). Коряві огірки се літо та малі, та пожовклі (Вовч. п.)];

5) (в кривулинах) корчуватий, кордубатий, каракатий. -вое дерево - кривак (-ка).

* * *

1) коструба́тий; (заскорузлый - о руках, пальцах) шкарубки́й, зашкару́блий; ( коряжистый) корячкува́тий

2) перен. коструба́тий; незуга́рний, неокови́рний

3) ( изрытый оспой) ряби́й

1) краса, красота, (стар.) ліпота, ласк. красонька; (пригожесть, красивая наружность) урода, вподоба, подоба, ласк. вродонька, вподобонька, подобонька; (роскошь) пишнота, (украса) оздоба, окраса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Ой, хоч знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Пісня). Свою красоньку утеряла (Пісня). Відчути поетичну красу (Крим.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Далеко їй було до стародавньої ліпоти (Куліш). Довго, довго дивувались на її уроду (Шевч.). Моя врода, як повная рожа: і на личеньку рум'яненька, і на стану гожа (Пісня). Вподобонькою звали: он де наша вподобонька (Г. Барв.). Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька (Пісня). Край тебе вся инша пишнота природи уваги моєї не зверне (Самійл.). Всю окрасу життя проглинуло словечко це: зрада! (Вороний)];

2) бот. Amarantus caudatus L. - краса, щириця, щир червоний, щирець (-рцю), лисячі хвости.

* * *

гарний, красний, хороший, красивий, (зап.) файний, (о внешности ещё) вродливий, гожий, пригожий, чепурний, красовитий, красітний, ловкий, (фамил.) бравий; см. Пригожий; (прелестный, пленительный) чарівний, лепський, (привлекательный) принадний, привабний, сподобний, (щеголеватый) чепурний, чупарний. [Гарна, як квітка гайова (Номис). Я знав, що є у нас в селі дівчата гарні, що ся хороша, а ся краща (М. Вовч.). Красна теорія говорить у його одно, а прикра практика вимагає зовсім иншого (Єфр.). Жести його такі вимовні і красиві (Крим.). Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий (Номис). Така красна, коби рожа, як тополя така гожа (Пісня). Схудле чепурне обличчя було, як біль, біле (Грінч.). Ловка молодичка (Полт.). Вдовине личко красовите (М. Вовч.). Ой, паничу, паниченьку, гарний, бравий на личеньку! (Пісня). А лепський, кажуть, город (Мирн.). Кому то вже така краля не сподобна буде! (М. Вовч.)]. Более -вый - кращий. [Така дівка, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне, як панночка (Сторож.)]. Самый -вый - найкращий. Удивительно -вый - гарний напрочуд, гарний на диво (на продиво). [Вишию лишень я йому подушку гарну на продиво (Н.-Лев.). Хайка була напрочуд гарна з лиця (Н.-Лев.)]. -вый, как картина - гарний, як намальований (як мальований, як написаний). [А що вже гарна! Як намальована (Н.-Лев.). Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода, як написана (Грінч.). Йде було собі, як мальована (М. Вовч.)]. -вый собой, лицом - гарний із себе, красовитий із себе, гарний з лиця, на красу гарний, на вроду гарний. [Обоє молоді, гарні із себе (Грінч.). Він був не дуже то красовитий із себе (Яворн.)]. Становиться, стать более -вым - кращати, покращати, краси набиратися, краси набратися, гарнішати, погарнішати, чепурнішати; срвн. Хорошеть, Похорошеть. [Лице стає мрійне, кращає (Васильч.). Поки Явтух, ріс та краси набирався (Свидн.). Вона вдвоє покращала (Н.-Лев.)]. -вым делать, придавать красу - см. Красить 3. Не родись -сив, а родись счастлив - не родися красен, а родися щасен (Приказка).

* * *

1) га́рний, краси́вий; кра́сний; диал. файний; ( о внешности человека) вродли́вий, га́рний на вро́ду, хоро́ший, красови́тий, сподо́бний

2) (блестящий, эффектный) краси́вий

1) краса, (ласк. красонька), красота, (преимущ. лица) врода, ласк. вродонька, (поэтич.) ліпота; см. Краса. [Нащо-ж мені краса моя, коли нема долі? (Шевч.). Оповідання не сяє ніякою мистецькою красою (О. Пчілка). Крізь новеє люстронько виглядалася, сама своїй красоньці дивувалася (Чуб.). Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької (Метл.). Дівчина чудової вроди (Грінч.). Царівна дивно-гарної уроди (Крим.). Та не одною ліпотою Маруся звісна стала всім, а більше розумом своїм (Греб.)]. -та природы - краса світова, краса природи. [Ваші очі веселить краса світова (Мирн.)]. -та слова, движений, тела - краса слова, рухів, тіла. -та душевная - краса душі. Блистать -той - пишати красою, вродою, красувати(ся). [І по смерті вона вродою пишала (Грінч.). Вічно красує там рожа чудесна (Л. Укр.). Весело йому, легенько, і світ йому красується (М. Вовч.)]. Вода -ты (в сказках) - красива вода. Придающий -ту - що надає, додає краси (вроди), окрасний. Эти одиноко стоящие деревья придают -ту всей окружающей местности - ці самітні дерева надають краси всій околиці;

2) -та тысячная, бот. - см. Краса 2.

* * *

1) краса́, красота́; ( о внешности человека) вро́да

2)

ліпота, краса. [Далеко їй було до стародавньої ліпоти (Куліш)].

* * *