Перевод: со всех языков на украинский

с украинского на все языки

(у+суспільстві)

  • 21 спосіб життя

    СПОСІБ ЖИТТЯ - 1) Загальносоціологічна категорія, що позначає сукупність усіх форм життєдіяльності, властивих різним суспільствам. С. ж. стосується насамперед соціокультурного розмаїття життєвих форм, які є специфічними (і водночас типовими) для суспільного існування. Відповідно до основних підсистем соціального буття вирізняють економічний бік С. ж., соціально-політичну складову, культурно-цивілізаційну та ін.; зрештою, С. ж. генералізує цілісність цих підсистем та їхню взаємозалежність. С. ж. розгортається на рівні повсякденності, відтворюючи відповідним чином притаманні соціуму як світоглядні цінності, так і підвалини його матеріального буття. С.ж. завжди містить розмаїття існуючих у суспільстві субкультур, відбиває специфічні для них риси етосу, поведінки, мови та ін. Модернізація традиційних суспільств руйнує властивий їм С. ж., спричиняє уніфікацію, орієнтує пересічну людину на стандарти та еталони масового (зодноманіченого) споживацького суспільства. 2) Соціокультурне явище, яке репрезентує унікальну форму самоствердження особистості, своєрідний наслідок взаємодії або зіткнення мудрості із життєвою реальністю. В цьому розумінні С. ж. виступає уособленням неповторного життєвого стилю, взірцем життєвої позиції, маніфестацією смисложиттєвих цінностей. Саме це мав на увазі Сенека, коли писав, що він залишає нащадкам свій С. ж. як найцінніший доробок.
    В. Заблоцький

    Філософський енциклопедичний словник > спосіб життя

  • 22 socially

    adv
    1) в соціальному (суспільному) відношенні
    2) класово; згідно з становищем у суспільстві
    3) неофіційно; шляхом дружнього спілкування
    * * *
    adv
    1) у соціальному, суспільному відношенні
    2) класово; відповідно до положення в суспільстві
    3) неофіційно, у порядку дружнього спілкування

    English-Ukrainian dictionary > socially

  • 23 top

    1. n
    1) верхівка; вершина (гори); маківка, верх
    2) верхня частина, верхній кінець
    3) шпиль; купол, баня
    4) верхня поверхня
    5) найвищий ступінь
    6) найвищий ранг; високе становище; перше місце
    7) людина, яка займає високе становище (перше місце)
    8) найкраща (відбірна) частина
    9) початок, ранній етап
    11) волосся
    12) голова
    13) pl закоти (у чоботях)
    14) високі чоботи з закотом
    15) pl бот. бадилля
    17) гірн. покрівля (виробки)
    18) мет. колошник
    19) мор. марс
    20) pl хім. дистиляти
    21) pl фіз. звуки верхніх частот
    22) дзига
    2. adj
    1) верхній

    top copy — перший примірник (тексту, надрукованого на машинці)

    top dead centre — авт. верхня мертва точка

    top water — гідр. вода вище від продуктивного пласта

    2) найвищий, максимальний
    3) найголовніший

    top men — люди, які посідають найвище (керівне) становище (у суспільстві)

    top dog — розм. переможець

    top gas — мет. колошниковий газ

    top grafting — с.г. щеплення у крону

    top kick — амер., військ., розм. старшина (роти тощо)

    top necrosis — с.г. відмирання бадилля

    top of the heap — амер. найвигідніше становище

    top secret — «цілком секретно» (гриф)

    on top of that — а) понад усе, на додаток до усього; б) безпосередньо після чогось

    the top of the morning to you! — ірл. доброго ранку!

    to be at the top of the tree — займати провідне становище, бути на чолі (чогось)

    to come to the top — відзначитися, добитися успіху (слави)

    to go over the top — а) військ. іти в атаку (з траншей); б) зробити рішучий крок, почати діяти

    3. у
    1) приставляти верхівку; вкривати (зверху)
    2) зрізати верхівку
    3) досягати вершини
    4) перевалити (через гору); перестрибнути (через щось)
    5) бути вершиною; височіти; увінчувати
    6) бути на чолі (на першому місці)
    8) переважати, бути першим
    9) покривати (новою фарбою); підфарбовувати
    10) с.г. підживлювати (посіви)
    11) с.г. вивершувати (стіг)
    12) с.г. покривати
    13) розм. відтинати голову, обезглавлювати
    14) повісити (тж top up)
    15) спорт. бити по м'ячу зверху

    top off — а) оздоблювати, прикрашати; б) закінчувати, завершувати; в) зрізати бадилля (гичку); г) дозаправляти, поповнювати запас до норми

    top up — а) докладати, досипати (до краю); доливати (по вінця); б) увінчувати, завершувати

    * * *
    I n
    1) верхівка; вершина; верхівка

    top climbers — альпіністи, що здійснюють сходження на вершину; штурмова група альпіністів

    2) верхня частина, верхній кінець

    the top of a page — верхня частина /початок/ сторінки

    the top of a car — верх автомобіля (особливо того, що прибирається)

    pajama top — верх піжами; піжамна куртка; шпиль; купол; шатер

    the top of a church — церковний купол; верхня поверхня

    she put the best apples on top — кращі яблука вона поклала нагорі /зверху/; oil always comes to the top нафта завжди спливає на поверхню ( води)

    3) тім'я; голова

    shaved top — голена голова; дiaл. пучок ( волос); дiaл. волосся

    the top of the tide — вища точка приливу, повна води

    at the top of ones voice — на повний голос; у всю силу легенів

    to shout [to sing]at the top of one's voice — кричати [співати]на повний голос

    to be on top of one's form — бути в найкращій формі, досягти піку форми

    to bring smb to the top of his form — підвести кого-н. до піку форми; вищий ранг, високе положення; перше місце

    at the top; of the table — на чолі столу

    to be at the top of one's profession — займати провідне положення в галузі; вищий ранг, високе положення; перше місце

    at the top; of the table — на чолі столу

    to be at the top of ones profession — займати провідне положення в своїй області; краща, выдбырна частина

    a hotel serving the top of society — готель, обслуговуючий еліту /сливки суспільства

    5) почало, ранній етап
    6) pl одвороти ( чобіт); високі чоботи з одворотами
    7) pl; бoт. бадилля

    beet [carrot] tops — бурякове [морквяна]бадилля; перо ( цибулі)

    8) кapт. старша карта якої-н. масті ( у руці одного гравця); туз або король; pl дві старші карти якої-н. масті ( у бриджі)
    9) гipн. крівля ( вироблення)
    10) метал. колошник
    11) мop. марс; топ
    12) pl; xiм. легкі фракції, дистиляти
    13) pl; фiз. звуки верхніх частот
    ••

    on top — понад, додатково; що переміг, виграв

    I'm glad you came on top — я дуже радий, що ви прийшли першим

    to come out on top — перемогти в змаганні; займати видне положення, досягати успіху

    on top of that — додатково до всього; понад все, без того

    to get another 10 per cent on top of that — отримувати понад це ще е десять відсотків; безпосередньо за чим-н.

    on top від everything else = on top of that; on top of smth — понад чимось, додатково до чого-н.

    its one thing on top of another — весь час то одне, то інше

    on top of it all tie wanted to leave her — додатково до всього він хотів залишити її; мало того, він хотів ще залишити її; тримаючи в своїх руках, маючи під своїм контролем

    the conductor was always on top or the music — диригент ні на секунду не втрачав контролю над оркестром; = on top of that

    on top of the world — у перших рядах; у винятковому /очолюючому/ положенні; на вершині блаженства

    to be /to sit, to feel/ on top of the world — бути на сьомому небі /на верху блаженства/; top of the heap найвигідніше положення

    (a little bit) off the top — не при своєму розумі

    off /out of/ the top of one's head — не подумавши; експромтом

    he just said it off the top of his head — він сказав це, не подумавши; = це була його перша /безпосередня/ реакція, не треба надавати значення цим його словам; необдуманий, імпровізований

    to the top of smb 's bent — зовсім, повністю, абсолютно; воліти, скільки душі завгодно

    from top downward — зверху вниз; з голови до п'ят

    from- to toe — з голови до п'ят; з голови до ніг; до кінчиків нігтів, з голови до ніг

    (the) top of the morning to youl — добрий ранок!

    to be at the top of the tree /of the ladder/ — бути на чолі(чого-н.); займати видне /провідне/ положення (особ. у якиїсь-н. професії)

    to come to the top — відрізнитися, добитися успіху /слави/; to go over the top війск. йти в атаку ( з траншей); кинутися в атаку; зробити рішучий крок, почати діяти

    to be (the) tops — бути верхом досконалості

    to blow one's top — злитися, виходити з себе; ставати неосудним

    to veer /to go/ over the top — переборщувати, перебирати

    II a

    the top shelf [layer] — верхня полиця [-ий шар]

    top stair /step/ (of the staircase) — остання /верхня/ сходинка ( сходи)

    top milk — молоко зі сливками; сливки

    top dead centre — aвт. верхня мертва точка

    top water — гiдp. вода вища за продуктивний пласт, верховодка

    2) вищий, максимальний; останній

    top speed — найбільша /гранична/ швидкість

    top grade — вищий сорт /клас/; top level вищий рівень

    to be in /on/ top form — cпopт. бути в прекрасній формі, досягти піку форми

    top places — вищі /призові/ місця

    3) найголовніший, найважливіший; вищий; високопоставлений

    top management — вище керівництво, верхівка керівників

    top men — люди, що займають найвище /керівне/ положення ( у суспільстві); важливі персони, великі шишки, ватажки

    top positions — головні /ключові/ позиції

    4) кращий, перший, ведучий

    top pupil — перший /кращий/ учень

    top specialist [institute] — провідний фахівець [інститут]

    the top brains of the industry — кращі розуми / = мозковий трест/ ( цієї) галузі промисловості

    to come top (in history) — виявитися кращим ( по історії); = вирвати вищий бал ( по історії); престижний, привілейований

    top secret — "абсолютно таємно" ( гриф)

    top dog — cл. переможець

    top kick — aмep. війск. cпeц. старшина (роти) cл. велика шишка; заправила, бос

    the top brass — aмep.; cл. вищі офіцери; ватажки, високе начальство; тузи

    to come out of the top drawer — бути добре вихованим; належати до вищого суспільства

    III
    υ
    1) забезпечувати верхівкою; покривати ( зверху)

    to top a tree [a plant] — обрізати верхівку дерева [рослини]

    to top and tail — зрізати обидва кінці, зрізати черенок, хвостик ( у агрусу)

    3) досягати рівня, досягати вершини

    the sun topped the horizon — сонце піднялося над горизонтом; перевалити ( через гору); перестрибнути (через що-н.)

    4) бути завершенням; увінчувати, підноситися
    5) бути на чолі; стояти на першому місці

    to top the list — бути першим в списку, відкривати список

    6) бути більше (якої-н. величини)

    to top smth in height — бути вище чого-н.

    he topped my score by at least ten points — він випередив мене принаймні на десять очок; перевершувати, бути першим

    it tops all I ever saw — цеперевершує все, що я коли-небудь бачив, нічого подібного /схожого/ я ще не бачив

    7) покривати ( новою фарбою), підфарбовувати
    8) c-г. проводити підкормку ( посіві)
    9) cпopт. ударяти ( по м'ячу) зверху
    10) c-г. вивершувати (стіг, скирту)
    11) c-г. покривати
    ••

    to top ones part — миcт. чудово зіграти свою роль; виходити за рамки образу; витримати роль

    and to top it all, — на довершення всього; додатково до всіх нещасть

    IV n

    the top sleeps /is asleep/ — дзига крутиться так, що обертання непомітне

    old top — старина, друг

    to sleep like /as sound as, as fast as/ a top — міцно спати, спати мертвим сном

    English-Ukrainian dictionary > top

  • 24 walk

    1. n
    1) ходьба
    2) прогулянка пішки

    to go for a walk — піти погуляти; вийти на прогулянку

    3) крок

    at a walk! — військ. кроком!

    4) хода

    to know smb. by his walk — упізнавати когось за ходою

    5) місце для прогулянок
    6) стежка, доріжка, алея
    7) тротуар
    8) галерея; колонада; портик; прохід (між рядами крісел тощо)
    9) обхід дільниці (листоношею)
    10) об'їзд (лісника); звичайний маршрут
    11) життєвий шлях; сфера діяльності; громадське становище; заняття, фах, професія
    12) плантація (дерев)
    13) міжряддя
    14) процесія
    15) заст., рел. поведінка; життєві правила; моральні підвалини
    16) парк; громадський сад
    17) спорт. спортивна ходьба
    2. v
    1) ходити; іти (пішки)
    2) гуляти, прогулюватися; походжати
    3) іти (їхати) кроком; пускати кроком (коня)
    4) виводити на прогулянку; виводити гуляти; прогулювати (когось)

    to walk one's dog — вигулювати собаку, гуляти з собакою

    5) супроводити на прогулянці; проводжати пішки
    6) доходитися
    7) робити обхід, обходити (дільницю тощо); ходити дозором
    8) патрулювати вулиці
    9) блукати
    10) з'являтися (про привид)
    11) розм. змагатися в ходьбі
    12) марширувати; проходити урочистим маршем
    13) військ. здійснювати марш пішки
    14) розм. піти не з власної волі; умирати; зникати
    15) поет. поводитися, жити
    16) рухатися, пересуватися; бути в русі; переходити з рук у руки
    17) театр. бути статистом, виконувати роль без слів
    18) мор. ходити по шпилю
    19) валяти (вовну)
    20) декатирувати (тканину)

    walk about — прогулюватися, походжати

    walk around — блукати, бродити; ходити околясом

    walk away — піти геть; відходити, відводити; обігнати; залишити позаду; поцупити, украсти

    walk back — прийти назад; розм. відмовлятися (від своїх слів тощо); задкувати

    walk backward(s) — відступати; задкувати

    walk down — спускатися, сходити

    walk in — входити, заходити

    please walk in — будь ласка, заходьте

    walk into — розм. накидатися з жадобою (на їжу); розм. лаяти

    walk off — іти геть; відходити; відводити; поцупити, украсти

    walk on — іти вперед; продовжувати йти (ходити)

    walk out — виходити; розм. страйкувати; вийти на знак протесту (з організації тощо); демонстративно залишити (збори тощо); ушитися

    walk over — перейти, переступити; обійти; пройти наскрізь; здобути легку перемогу; зневажати, третирувати; зношувати з одного боку (взуття); амер. ошукати

    walk round — розм. легко перемогти, перевершити, побити (когось)

    walk up — підійти (впритул); ходити (гуляти) по; іти вгору, підніматися; сходити, видиратися

    to walk the boards — виступати на сцені; бути актором

    to walk the ties — розм. іти по шпалах

    * * *
    I [woːk] n

    to go for a walk — піти погуляти, вийти на прогулянку

    at the walk! — вiйcьк. кроком!

    elastic [easy, clumsy] walk — пружна [легка, незграбна]хода /хода/; dignified walk величава хода

    shambling walk — човгання, човгаюча хода

    to know smb by his walk — впізнавати когось по ході

    5) місце, стежка, маршрут для прогулянок; стежка, стежина; ( мощен доріжка)

    a walk in a garden — садова доріжка; тротуар; алея

    a walk of chestnuts — каштанова алея; бульвар; галерея; колонада, портик; прохід (між рядами крісел, лав)

    6) звичайний маршрут обходу ділянки (рознощиком, листоношею); об'їзд ( лісник)
    7) життєвий шлях; сфера діяльності; суспільне положення; заняття, професія (walk of life, редк. walk in life)

    people in the humbler walk s of life — люди, що займають скромне положення в суспільстві

    people from /in/ all walk s of life — представники всіх шарів суспільства /всіх професій/

    8) випас, вигін, для овець
    9) вест. -інд. плантація ( дерев); міжряддя
    10) = ropewalk
    11) дiaл. процесія
    12) поведінка; життєві правила; ( етичні) засади
    13) низький, сповільнений темп ( виробництв)
    15) повільне оьертання космічного корабля або штучного супутника навколо небесного тіла
    16) спорт, спортивна ходьба

    "fast-slow" walk — ходьба змінним темпом

    17) вiйcьк. рух пішим порядком
    18) фiз. блукання
    II [wxːk] v
    1) ходити, йти пішки

    shall we walk it? — підемо пішки? гуляти, прогулюватися; проходжуватися

    don't run walk — не біжи, йди кроком; пускати кроком ( коня)

    3) виводити на прогулянку, водити гуляти, прогулювати ( когось), to walk a baby підтримувати дитину, що робить перші кроки; супроводжувати на прогулянці; проводжати пішки; довести до чогось ходьбою; виводити ( коня після швидкої їзди); проминати; пересувати, вести щось, йдучи пішки
    4) робити обхід, обходити (межу, залізничні колії), to walk the round(s) обходити свою ділянку ( про обхідник); ходити дозором ( про вартового)

    to walk post — вiйcьк. обходити ( свій) пост; унів. патрулювати вулиці ( про проктор)

    6) з'являтися, бродити ( про привид)
    8) cл. йти не по добрій волі; вмирати; вiйcьк. зникати
    9) марширувати; йти процесією; унів. проходити урочистим маршем; вiйcьк. здійснювати піший марш
    10) пoeт. поводитися, жити; жити чесно; бібл. поводитися благочинно

    to walk in love — бібл. поступати по любові

    to walk by /after/ a rule — діяти за правилом, керуватися правилом

    walk" after the flesh — вдаватися до плотської насолоди; бібл. покорятися плоті

    to walk after the spirit — жити духовним /праведним/ життям

    to walk by faith — жити вірою або по заповітах віри; бібл. ходити

    walk while you have the light — ходіть, поки є світло

    to walk with God — ходити перед Богом; вести праведне життя, жити по заповітах Божим; спілкуватися з Богом

    11) театр, бути статистом, виконувати роль без слів
    12) мop. виходжувати (якірний ланцюг, трос); ходити на шпилі
    14) ( into) накинутися на когось; люто критикувати або дорікати комусь; жадібно накидатися на їжу; швидко витратити щось; легко отримати певну роботу; необережно натрапити на щось

    to walk the boards — виступати на сцені; бути актором

    to walk the floor — ходити назад, вперед

    to walk the ties — eл. йти по шпалах

    to walk heavy — користуватися владою /впливом/; займати високе положення в суспільстві; мати можливість наказувати, залякувати; величатися, напускати на себе важливий вигляд

    to walk in on smb — уломлюватися до когось; приголомшити когось; застати зненацька когось

    to walk in golden /in silver/ slippers — = їсти на сріблі, купатися в золоті

    don't run before you can walk — = не забігайте вперед; не передбачайте подій

    to walk the plank — див. Plank II

    III [wxːk] v; діал.

    English-Ukrainian dictionary > walk

  • 25 walk

    I [woːk] n

    to go for a walk — піти погуляти, вийти на прогулянку

    at the walk! — вiйcьк. кроком!

    elastic [easy, clumsy] walk — пружна [легка, незграбна]хода /хода/; dignified walk величава хода

    shambling walk — човгання, човгаюча хода

    to know smb by his walk — впізнавати когось по ході

    5) місце, стежка, маршрут для прогулянок; стежка, стежина; ( мощен доріжка)

    a walk in a garden — садова доріжка; тротуар; алея

    a walk of chestnuts — каштанова алея; бульвар; галерея; колонада, портик; прохід (між рядами крісел, лав)

    6) звичайний маршрут обходу ділянки (рознощиком, листоношею); об'їзд ( лісник)
    7) життєвий шлях; сфера діяльності; суспільне положення; заняття, професія (walk of life, редк. walk in life)

    people in the humbler walk s of life — люди, що займають скромне положення в суспільстві

    people from /in/ all walk s of life — представники всіх шарів суспільства /всіх професій/

    8) випас, вигін, для овець
    9) вест. -інд. плантація ( дерев); міжряддя
    10) = ropewalk
    11) дiaл. процесія
    12) поведінка; життєві правила; ( етичні) засади
    13) низький, сповільнений темп ( виробництв)
    15) повільне оьертання космічного корабля або штучного супутника навколо небесного тіла
    16) спорт, спортивна ходьба

    "fast-slow" walk — ходьба змінним темпом

    17) вiйcьк. рух пішим порядком
    18) фiз. блукання
    II [wxːk] v
    1) ходити, йти пішки

    shall we walk it? — підемо пішки? гуляти, прогулюватися; проходжуватися

    don't run walk — не біжи, йди кроком; пускати кроком ( коня)

    3) виводити на прогулянку, водити гуляти, прогулювати ( когось), to walk a baby підтримувати дитину, що робить перші кроки; супроводжувати на прогулянці; проводжати пішки; довести до чогось ходьбою; виводити ( коня після швидкої їзди); проминати; пересувати, вести щось, йдучи пішки
    4) робити обхід, обходити (межу, залізничні колії), to walk the round(s) обходити свою ділянку ( про обхідник); ходити дозором ( про вартового)

    to walk post — вiйcьк. обходити ( свій) пост; унів. патрулювати вулиці ( про проктор)

    6) з'являтися, бродити ( про привид)
    8) cл. йти не по добрій волі; вмирати; вiйcьк. зникати
    9) марширувати; йти процесією; унів. проходити урочистим маршем; вiйcьк. здійснювати піший марш
    10) пoeт. поводитися, жити; жити чесно; бібл. поводитися благочинно

    to walk in love — бібл. поступати по любові

    to walk by /after/ a rule — діяти за правилом, керуватися правилом

    walk" after the flesh — вдаватися до плотської насолоди; бібл. покорятися плоті

    to walk after the spirit — жити духовним /праведним/ життям

    to walk by faith — жити вірою або по заповітах віри; бібл. ходити

    walk while you have the light — ходіть, поки є світло

    to walk with God — ходити перед Богом; вести праведне життя, жити по заповітах Божим; спілкуватися з Богом

    11) театр, бути статистом, виконувати роль без слів
    12) мop. виходжувати (якірний ланцюг, трос); ходити на шпилі
    14) ( into) накинутися на когось; люто критикувати або дорікати комусь; жадібно накидатися на їжу; швидко витратити щось; легко отримати певну роботу; необережно натрапити на щось

    to walk the boards — виступати на сцені; бути актором

    to walk the floor — ходити назад, вперед

    to walk the ties — eл. йти по шпалах

    to walk heavy — користуватися владою /впливом/; займати високе положення в суспільстві; мати можливість наказувати, залякувати; величатися, напускати на себе важливий вигляд

    to walk in on smb — уломлюватися до когось; приголомшити когось; застати зненацька когось

    to walk in golden /in silver/ slippers — = їсти на сріблі, купатися в золоті

    don't run before you can walk — = не забігайте вперед; не передбачайте подій

    to walk the plank — див. Plank II

    III [wxːk] v; діал.

    English-Ukrainian dictionary > walk

  • 26 Кондорсе, Марі Жан Антуан Нікола

    Кондорсе, Марі Жан Антуан Нікола (1743, Рибелон - 1794) - франц. філософ, політичний діяч. Освіту отримав у колежі Наварри. Од 1785 р. секретар Академії наук. Співробітничав в "Енциклопедії" Дидро. В 1791 р. обраний до Законодавчих зборів. Урядом Робесп'єра був звинувачений у змові, у 1794 р. заарештований, у в'язниці покінчив життя самогубством. У філософських поглядах К. був деїстом і сенсуалістом, стверджував, що в природі і суспільстві діють вічні і незмінні закони, які людина пізнає за допомогою відчуттів та ідей. К. розглядав закони розвитку історії, її основні етапи і тенденції, приділяючи велику увагу культурі та звичаям народів. В основі історичного розвитку, за К., лежить удосконалення знань, розумових і моральних здатностей людей. При поясненні якісно різних етапів цього розвитку слід враховувати також господарські та політичні чинники. К. - один із основоположників ідеї прогресу як поступу розуму. Основною перешкодою для прогресу К. вважав невігластво, забобони, релігію та деспотизм. Основою усунення перешкод на шляху суспільного поступу К. оголосив розум і природу, на яких базуються "природні закони" та "природне право" - право на власність, майнова нерівність, але рівність усіх перед законом. Суспільне благополуччя К. пов'язував зі зведенням нерівності до мінімуму шляхом відміни будь-яких обмежень у розвитку торгівлі і промисловості та виділення надлишків капіталу для благодійних справ. Подальший прогрес людства К. вбачав у пануванні в суспільстві свободи і розуму. Ідеї К. сприяли розвитку концепції історичного прогресу просвітників та франц. істориків епохи Реставрації.
    [br]
    Осн. тв.: "Досліди аналізу" (1768); "Життя Тюрго" (1786); "Життя Вольтера" (1787); "Ескіз історичної картини поступу людського розуму" (1795).

    Філософський енциклопедичний словник > Кондорсе, Марі Жан Антуан Нікола

  • 27 філософія історії

    ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ - галузь філософського знання, що вивчає історичний процес та його складові як своєрідні, внутрішньо розгалужені і водночас цілісні утворення в їхньому взаємозв'язку і змінах; природу, способи і форми історичного пізнання, основні особливості, ланки і способи використання історичних знань. Філософські погляди на історію в стародавньому суспільстві були органічною складовою міфологічного світогляду та історичних вчень (таких мислителів, як Платон, Аристотель, Полібій у Греції; в Китаї - Конфуцій, Шан Ян, Сима Цянь та ін.). Формування Ф.і. як самостійної філософської дисципліни пов'язане з іменами Вольтера (який запровадив термін "Ф.і."); Тюрго, Кондорсе, Гердера, Гегеля (прогресистський напрям); Монтеня, Руссо (регресистський); Ібн-Хальдуна, Мак'явеллі, Віко (циклічний). Попередній абрис принципово іншого, некласичного підходу до філософського осмислення історичного процесу накреслив Маркс у своєму вченні про формації (див. формація суспільно-економічна). Втім, чіткий перехід філософсько-історичної думки від класичної, лінійної парадигми до некласичного, нелінійного розуміння історії відбувається з кін. XIX ст.; він пов'язується зі зміщенням від моністичного тлумачення історичного процесу до плюралістичного розгляду останнього; від генералізуючого вивчення - до індивідуалізуючого; від розсудково-абстрактного, есенційного пояснення - до цілісного, заснованого на органічній єдності всього розмаїття здатностей осягнення людиною світу. Некласична Ф.і. постає як багатовекторний, плюралістичний стан осмислення поступу людства в дедалі нових, заснованих на різноманітних методологічних засадах філософських вченнях, концепціях і теоріях історичного процесу. У розмаїтті притаманних сучасній Ф.і. поглядів, концепцій і вчень із часткою умовності можна виділити декілька основних напрямів. Перший акцентує увагу на питаннях про: співвідношення природи й історії; своєрідності історичного процесу, його витоки, сенс і спрямованість; основні діахронічності (на зразок доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільств, формаційного ряду чи традиційної схеми - Античність, Середньовіччя, Нова та Новітня історія) та інваріантності, архетипічності (на кшталт культурно-історичних типів Данилевського, культур Шпенглера, цивілізацій Тойнбі чи культурних суперсистем Сорокіна) одиниць виміру історії; взаємозумовленості свободи, випадковості і необхідності у русі суспільства. Розробки другого напряму в галузі Ф.і. поділяються на два великих субнапрями: наукоцентричний (марксизм, школа "Анналів" - Блок, Февр, Бродель, аналітична філософія історії - Нагель, Гемпель, Дрей, Уайт тощо) та наукобіжний (віталістська - Ніцше, Дильтей, Шпенглер, Ортега-і-Гассет, екзистенційна - Гайдеггер, Гадамер, Габермас, Рикер). Специфікою кожного з цих двох напрямів зумовлюється коло і характер розгляду гносеологічних питань Ф.і., наукоцентричний напрям фокусується на проблемах суб'єкта і об'єкта історичного пізнання; особливостей та структур історичного наукового дослідження; співвідношення в історичному пізнанні опису, обґрунтування і пояснення, творчості й відображення, фактуального, емпіричного й теоретичного історичного знання; специфіки з'ясування історичних законів, своєрідності історичної реальності, побудови наукової історичної картини світу тощо. Наукобіжний напрям зосереджує увагу на особливостях осягнення світу як історії. До кола наріжних тут входять такі питання, як: світ як історія, життєвий світ, людське буття, людський досвід, доля, час, екзистенція, екзистенціали, людська ситуація, історичне апріорі, свобода, вибір, переживання, духовна реальність тощо. Останнім часом окреслюється тенденція до інтеграції означених напрямів. В просторі третього виміру Ф.і. ті самі характеристики, які в рамках перших двох вимірів поставали в проблемному зрізі, оскільки їх з'ясування було метою діяльності історика, постають як нормативи і регулятиви його подальшої творчості. При цьому в наукобіжному та наукоцентричному напрямах методологічне використання цих характеристик в осягненні історичного процесу має свою специфіку. Якщо в межах першого це досліджується безпосередньо, за допомогою співпереживання, інтелектуальної інтуїції і т.ін., то в рамках другого напрацьовані в Ф,і. узагальнення, закони, підходи і методи сприймаються опосередковано - через проміжні рівні теоретичного узагальнення - загальнонауковий та власне історичний О. станній також поділяється на рівні: всезагальної (фундаментальної, базової) теорії; галузевих історичних теорій, концепцій, гіпотез і окремих узагальнень теоретичного характеру; емпіричний рівень. Кожен із рівнів узагальнення відіграє при цьому роль методології щодо більш локальних рівнів.
    І. Бойченко

    Філософський енциклопедичний словник > філософія історії

  • 28 quality

    n
    1) якість; сорт, ґатунок
    2) властивість; особливість; ознака; характерна риса
    3) висока якість, позитивна риса
    4) заст. знатність, становище в суспільстві

    people of quality, the quality — вищі верстви суспільства, знать, панство (протил. the common people)

    5) заст. акторська професія; збірн. актори
    6) тембр

    to act in (the) quality of agent — бути (служити) агентом

    * * *
    I n
    1) якість, сорт, ґатунок; властивість; рівень якості, клас, калібр; висока якість; достоїнство, цінність
    2) ознака; характерна риса
    3) фiз. тембр
    4) заст. знатність; положення в суспільстві

    people of quality — аристократія, знать; ( the quality) знать

    II a
    високоякісний, високої якості

    English-Ukrainian dictionary > quality

  • 29 socialize

    v
    1) усуспільнювати
    2) націоналізувати
    3) підготовляти до життя в суспільстві
    4) амер. організовувати колективну працю (в класі)
    5) амер. спілкуватися, зустрічатися; бувати в товаристві
    * * *
    v
    1) усуспільнювати; націоналізувати
    3) cл. організовувати колективну роботу ( у класі)
    4) cл. спілкуватися, зустрічатися; бувати в товаристві

    English-Ukrainian dictionary > socialize

  • 30 категорії соціальної філософії

    КАТЕГОРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ - форми практичного, духовно-практичного й філософського освоєння суспільно-історичної дійсності як органічної цілісності, де кожна з категорій постає як своєрідний ракурс дійсності, узятої як цілісність. К.с.ф. зумовлені культуротворчою життєдіяльністю того чи того соціального організму - суспільства, цивілізації тощо. На перших етапах категоризації суспільної реальності К.с.ф. перебувають на рівні праформи і постають як своєрідні роди людського буття; пізніше - як нерефлексовані, несвідомо сформовані й діючі форми осмислення людьми соціальної дійсності; свого буття в ній. І лише на досить пізніх етапах існування суспільно-історичних макроорганізмів - культур, суспільств, цивілізацій, спільнот - К.с.ф. набувають значення рефлексивних форм, починають відігравати роль свідомо розроблених засобів філософського осмислення соціально-історичного процесу, постаючи у вигляді основоположних понять найрізноманітніших соціально-філософських вчень. Однак і на цій фазі практичний світ людської життєдіяльності є підмурком і основним середовищем формування та функціонування К.с.ф. Відповідно й останні виступають не лише як засоби пізнання, а й екзистенційно-практичні форми освоєння суспільно-історичної реальності. К.с.ф. мають системну природу в структурі соціально-філософського знання. Вони сягають рівня рефлексії і прибирають форму наріжних понять філософії суспільства, лише конституюючись у відповідну категоріальну систему. Означена система може розв'язувати завдання автентичного розуміння суспільства як цілісної і водночас внутрішньо диференційованої системи. Та чи інша К.с.ф. характеризує суспільну дійсність як ціле, взяте в якомусь одному зрізі, з одного боку. Сама ж дійсність є живою багатогранною цілісністю, яка може отримати адекватне вираження лише в такій же динамічній і цілісній системі К.с.ф. Перехід від однієї категорії до іншої постає тут не як багатоступенева дедукція понять, а як "зняття" кожного разу все нової невідповідності між однобічністю категорії, що відображає суспільство лише з якогось одного боку, і конкретністю, багатогранністю того чи того реального історичного суспільства. З'ясування цієї часткової невідповідності відбувається шляхом переходу до наступної, конкретнішої категорії і щоразу потребує звернення до реального життєвого світу, врахування й осмислення нових фактів у системі К.с.ф., синтезування в поняттях оприявнених даних споглядання й світовідчуття. При цьому системний зв'язок К.с.ф. реалізується не як жорстко заданий за спрямованістю перехід каузального характеру, а як взаємозв'язок, взаємоперехід, просування від попередньої, абстрактнішої категорії до конкретнішої, а також як зворотний рух, що фіксує "обернення" пізнавальної послідовності К.с.ф. на зворотну їй за спрямованістю послідовність детермінації реальних форм життєдіяльності суспільства, що виражаються в цих категоріях. Мережа К.с.ф. як рефлексивних форм постає у двох основних вимірах: а) досконалої категоріальної системи на кшталт канона, ідеалу соціально-філософського осягнення К.с.ф.; б) категоріального апарату, тобто органона, дієвого інструмента такого осягнення; методологічного засобу, застосовного в різних галузях людського життя, зокрема у сучасному науковому пізнанні.

    Філософський енциклопедичний словник > категорії соціальної філософії

  • 31 базис і надбудова

    БАЗИС і НАДБУДОВА - категорії марксистської філософії, які відбивають взаємовідношення економічної структури з іншими структурами, процесами, явищами і сферами життєдіяльності суспільства. При цьому економічна структура суспільства - сукупність об'єктивних суспільних відносин, у які вступають люди між собою у процесі матеріального виробництва, тобто сукупність виробничих відносин, - визначається як базис, а властиві даному суспільству форми ідеологічного і політичного життя, його державний устрій, поширені в ньому правові, моральні, філософські та релігійні погляди, дії, нормативи, відносини, а також організації та установи - як надбудова, що зумовлюється базисом. Виходячи із тези Леніна про те, що суспільні відносини поділяються на матеріальні та ідеологічні, причому останні є лише надбудова над першими, представники радянської соціальної філософії зводили проблему Б. і Н. до співвідношення матеріальних суспільних відносин та ідеологічних. Подібний редукціонізм виявився неспроможним, оскільки сукупність суспільних матеріальних відносин не зводиться до економічних, а сукупність "позабазисних" суспільних відносин, сфер, процесів і явищ - до ідеологічних відносин. Своєрідним редукціонізмом було також віднесення до базису лише тієї підсистеми існуючих у суспільстві виробничих відносин, які безпосередньо характеризують панівну для даного періоду систему суспільного матеріального виробництва, виводячи за межі базису всі інші підсистеми суспільних виробничих відносин.

    Філософський енциклопедичний словник > базис і надбудова

  • 32 професія

    ПРОФЕСІЯ - соціальний феномен, що існує у вигляді специфічних, як правило, інституціалізованих форм - свідомості, діяльності, відносин, а також норм, цінностей та організацій, що пов'язані із систематичним виконанням індивідами суспільно корисних дій С. мислове поле поняття П. вперше окреслюється у філософії Платона, який поділяє усю суспільно корисну діяльність на три основні групи - виробників, захисників та наставників (правителів) відповідно до вроджених схильностей кожного члена суспільства. Правильне обрання П. залежить від правильного суспільного виховання і сприяє не лише досягненню суспільного блага і справедливості ("кожному своє"), але й щастя, або індивідуального блага. В сучасній філософській думці ґрунтовна тематизація проблеми професійної діяльності здійснена у праці Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму", в якій розкрито значення релігійної мотивації професійної поведінки в становленні сучасного суспільства. П. відповідно до християнської традиції (особливо - у ранніх протестантських вченнях) розглядається як покликання, Богом вказане призначення для індивіда на все його життя. П. - це завдання Бога людині, тому його необхідно виконувати із максимальною мобілізацією усіх зусиль, не відволікаючись на інші справи (у тому числі й інші професії). Таке сприйняття професійної діяльності слугувало могутнім стимулом розвитку капіталістичних відносин С. воєрідну інтерпретацію вчення про професійну діяльність запропонував Сковорода у вченні про "сродний труд"; осердям цього вчення було самопізнання людини та здобуття нею щастя завдяки духовним пошукам та моральній міцності у виборі і здійсненні обраної діяльності В. ідмітною рисою вчення Сковороди є розробка ним концепції божественної справедливості, за якою благодать розподіляється (з надлишком) тією мірою, якою людина пізнала саму себе та знайшла свій "сродний труд". Маркс вбачав небезпеку в однобічній фаховій спеціалізації (яку він називав "професійним кретинізмом"), адже така спеціалізація призводить до гіпертрофованого розвитку одних здібностей людини на шкоду іншим і обертається, зрештою, формою відчуження. Дюркгейм розглядає розподіл праці на основі професійної діяльності як основу соціальної солідарності сучасного суспільства, а професійні об'єднання (корпорації) - найсильнішою формою соціального зв'язку, основою суспільної моралі. Сорокін розглядає професії як один з основних критеріїв соціальної стратифікації (поряд з економічними та політичними критеріями), а отже - як одну із чільних змінних суспільного життя; аналізує значення П. для проявів соціальної мобільності індивідів та соціальних груп. Бенедикт та деякі інші соціологи розглядають поділ на професії з переважанням інтелектуальної праці та професії з переважанням фізичної праці як засади основного класового поділу сучасного суспільства; на їхню думку, питома вага носіїв професій першого типу має в сучасному суспільстві тенденцію до перетворення на стійку більшість.
    М.Бойченко

    Філософський енциклопедичний словник > професія

  • 33 всесвітня історія

    ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ - зміна станів суспільства в загальних структурах темпоральності (тобто порядку подій перетворення минулого у прийдешнє), що характеризується зрушеннями в долі, способі життя народів, їх діяльності і цінностях у площині збагачення загальнолюдського досвіду. В.і. розкриває єдність певних чинників життєдіяльності її суб'єктів (народів, соціально-політичних спільностей та особистостей) через багатоманітність форм, шляхів і варіантів здійснення людської присутності у світі. Такі чинники В. і. виступають у вигляді універсальних структур економічного розвитку (ринкової самоорганізації, грошового обміну, вироблення додаткової вартості, відношень власності тощо); виробничого процесу (росту продуктивних сил суспільства, організації виробничих відносин, розділу форм праці та її усуспільнення, оречевлення робочої сили тощо); політичної активності (механізмів влади, форм демократії чи деспотії, основ державно-правового будівництва); культурної творчості (загальних архетипів, категорій діяльності, її символічного морфогенезу й інформаційної результативності); пізнавальної діяльності (парадигм та форм наукової картини світу, підстав науково-технічного прогресу, форм становлення базису безумовності в осягненні істини тощо); смисложиттєвого затвердження буття (трансценденції абсолюту, моральних імперативів, істини - добра - краси, кохання, зв'язку поколінь, екологічних принципів олюднення довкілля). Ці універсальні структури виникають не водночас, а розгортаються у часі, детермінуючи певні епохи В. і. На її перших фазах першорядне значення мають географічне середовище та ріст народонаселення; потім (з неолітичною революцією) зростає значення аграрного виробництва, а згодом і чинники ранніх цивілізацій, що пов'язані з державою та міжнародними відносинами. В епоху "вісьового часу" (III - VIII ст. до н. е.) дедалі більшого значення (поряд із попередніми структурами) набувають духовні стимули історичного процесу. З формуванням індустріального суспільства вирішального значення набувають усі форми економічної стимуляції. В XX ст. на хвилі науково-технічної революції та зародження постіндустріального суспільства духовне виробництво починає конкурувати з матеріально-виробничою діяльністю, відбувається інформатизація усієї техносфери людства. Вже з появою перших універсальних структур історичного розвитку виникають потенції та тенденції формоутворення В. і., яка актуально самоздійснюється з виникненням планетарного простору взаємовідносин народів на початку індустріальної доби. Розгортання історичних підстав єдності В. і. дозволяє ставити питання про її стадії, тобто типологічні риси певних епох, які визначають історичний поступ. Ці типологічні стадії Маркс характеризував як суспільно-економічні формації, що пов'язані з різними рівнями розвитку продуктивних сил та відповідних відносин власності. В узагальненому вигляді Маркс поділяє формації на докапіталістичні та власне капіталістичну, яку - шляхом революційного стрибка із "царства необхідності" у "царство свободи" - повинно замінити комуністичне майбутнє усього людства. Для В. і. характерною є також фундаментальна культурна диференціація людства, яка втілюється у т. зв. локальних цивілізаціях, котрі поєднують як діахронні, так і синхронні аспекти історичного процесу. І хоч локальні цивілізації (напр., антична чи буддійська в її індійському та далекосхідному варіантах) мають не стадіальні, а культурні відмінності, цивілізаційний підхід до В. і. не заперечує рівнів розвитку соціальності. Вони позначаються первісним суспільством, що змінюється епохою ранніх цивілізацій із наступним переходом до традиційних суспільств. Після них виникає індустріальне суспільство, яке у XX ст. трансформується у постіндустріальне. Ці суспільні перетворення визначають історичний поступ. Але внаслідок нерівномірності історичного процесу суспільства (у вигляді реліктів, муміфікованих форм соціальності, укладів чи нереалізованих можливостей) продовжують співіснувати з прогресивними тенденціями трансформації соціальних відносин на індустріальній та постіндустріальній основах. Процеси глобалізації, які розкривають планетарний масштаб В. і., виступають також як парадигмація (набуття зразковості західноатлантичної цивілізації) і тому породжують фундаментальні соціальні та національні суперечності. В. і. розгортається через суперечності, конфлікти, революції, війни, навіть катастрофи і має багатовекторне здійснення. Розрізняються, напр., східний та західний шляхи розвитку соціальності. Перший характеризує поєднання влади і власності, а другий - їх розділення в напрямі затвердження приватної ініціативи та економічної свободи. З певною мірою умовності розрізняється також індустріальна Північ та світовий Південь. За таким розрізненням криються колізії В. і. Сучасний світовий процес характеризується прискоренням історичного розвитку, що породжує парадокси "футурошоку", спричиненого неузгодженістю швидких змін з адаптацією людей до майбутнього, що насувається надто швидко. Постає питання про ліміти розвитку згідно з лінійним зростанням виробництва матеріальних благ, котре викликає екологічні потрясіння та потребує посилення "вертикалі" ціннісного, духовного наповнення. Доконечним є також персоналістський аспект, який характеризується розвитком людських сутнісних сил - від первісного родового існування до можливостей індивідуального господарювання (з появою залізних знарядь праці) і далі - до соціокультурного розкриття особистості в її національній ідентифікації та гуманістичної цінності. В. і. формує багатоманітність біографій людей та розширює спектр рольових структур їх діяльності.
    С. Кримський

    Філософський енциклопедичний словник > всесвітня історія

  • 34 Кістяківський, Богдан Олександрович

    Кістяківський, Богдан Олександрович (1868, Київ - 1920) - укр. філософ, правознавець, публіцист. Дійсний член Української Академії наук (1919), декан юридичного ф-ту Київського ун-ту (1919). Вивчав історію під керівництвом Антоновича, соціологію та філософію - у Зіммеля та Віндельбанда. Вважав себе учнем Драгоманова, брав участь в укр. соціалістичному русі (т. зв. "драгоманівці"), діяч конституційно-демократичного рос. та укр. рухів. Головна філософська проблема - з'ясування загальних принципів створення системи наукових знань про суспільство. На початковому етапі своїх наукових студій виходив з розуміння суспільства як колективного цілого, тобто єдності "індивідностей" (індивідуальних буттів), яку називав генетичним поняттям, на відміну від метафізичних понять "духа" чи "необхідності"; вважав індивідуальність витоком суспільного розвитку. Надалі це уявлення зазнало коректив ("Соціальні науки і право", 1916): розвиток пояснюється як взаємодія суспільного та індивідуального начал, історична реальність визначається певною відповідністю між рівнем розвитку культури суспільства та окремих "індивідностей" (груп, класів, націй), а характер епохи - змістом суспільної свідомості, притаманним їй способом переживання ідей. Основою свідомої діяльності людини К. вважав принцип належнісного: у суспільстві, на відміну від природи, відбувається перетворення необхідного на належне завдяки діям людей, які керуються усвідомленням свого обов'язку; сама ж необхідність здійснюється як індивідуальний збіг обставин, що визначається культурними цінностями - нормами (логічними, етичними та естетичними), що їх досліджує наукова філософія. Суб'єктом суспільної діяльності є культурна спільнота. Роль інтелектуалів полягає у тому, щоб надати "культурного вияву" тим цінностям, якими вони керуються. Протиставляв два стилі мислення - генетичний (критичний) та метафізичний. Перший ґрунтується на доповняльності методів, множинності, плюралізмі теоретичного пояснення, включає дослідження статистичних імовірностей. Обстоював ідею плюралізму і доповняльності теорій (зокрема у галузі правознавства), оцінював філософію як критику понять, що допомагає обмежити теоретичні узагальнення, подолати їх метафізичність і вияснити зміст тих логічних норм, якими керується дослідження.
    [br]
    Осн. тв.: "На захист науково-філософського ідеалізму" (1906); "Реальність об'єктивного права" (1910); " Раціональне та ірраціональне у праві" (1911); "Проблема і завдання соціально-наукового пізнання" (1912); "М.П. Драгоманов і питання про самостійну українську культуру" (1912); "Держава і особистість" (1916).

    Філософський енциклопедичний словник > Кістяківський, Богдан Олександрович

  • 35 Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх

    Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770, Штутгарт - 1831) - нім. філософ, створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему - як завершення західноєвропейської класичної філософії даного напряму. Цілісно вона викладена в його "Енциклопедії філософських наук" (1817), конкретніше - в численних працях, виданих прижиттєво і посмертно учнями. Вступ становить "Феноменологія духу" (1807), яку Г. називав "мандрівкою за відкриттями". Зміст цієї нової на той час науки охоплює формування індивіда, розвиток його знань від чуттєвої достовірності до філософських понять, котрий в стислому вигляді відтворює шлях історії матеріальної і духовної культури людства. Сама система поділяється на три частини: "Наука логіки", "Філософія природи" і "Філософія духу". "Наука логіки" (1812 - 1816) - теж нова наука, створена Г. Її предмет - мислення як цілісне утворення, формами і змістом якого є філософські категорії - водночас поняття і об'єктивні визначення світу (див. діалектична логіка). В марксистській традиції найбільшого значення надається логіці Г. (через всебічну розробку в ній діалектики), в той час як в немарксистській філософії, особливо в неогегельянстві, - "Феноменології духу", ряд ідей якої (зокрема, щодо відчуження, панської і рабської свідомості) видаються співзвучними і для сучасної епохи. За Г., природа як така, не пізнана, чужа для мислення. До того ж, термін "відчуження" несе на собі відбиток християнської ідеалістичної традиції: Бог-дух творить світ, який виявляється чужим для нього внаслідок гріхопадіння. В християнстві людина повинна порвати з цим світом, щоб об'єднатися з Богом, у Г. - пізнати його, щоб відкрити в ньому всеосяжне, а отже, ідеальні основи буття. В сучасну добу тлумачення природи як відчуження мислення знайшло подальше підтвердження у взаємному відчуженні природи і людини, як наслідку планетарної, особливо технічної діяльності людства. В "Філософії природи" Г. розвинув також оригінальні ідеї про нероздільну єдність простору і часу, їхню залежність від матерії, що нагадує думки Ейнштейна (ці ідеї філософ висловив ще в 1817 р., майже за сто років до появи теорії відносності). Але порівняно з іншими працями, "Філософія природи" займає незначне місце в системі Г. Натурфілософія в нім. класичній філософії зробила неабиякий вплив на природознавство і філософію в особі Шеллінга, а не Г., за рік до смерті якого почав виходити "Курс позитивної філософії" (1830 - 1842) Конто. Центр тяжіння системи Г. - не природа, а дух Д. ух - основне поняття його вчення В. ибір цього поняття започаткований ще ранніми творами Г. з філософії релігії, налр., таким, як "Дух християнства та його доля" (1798 - 1800). Заслуга й перевага Г. полягала в тому, що для розкриття основного питання філософії він узяв якраз поняття духу, бо воно є найбільш загальним і всеохопним в опозиції до природи і матерії й містить в собі багато своїх форм: свідомість і самосвідомість, психічне почуття, розум і т. д. Різні форми духу Г. дослідив в дев'яти філософських науках, які входять до "Філософії духу". Виокремлено три види духу: суб'єктивний, або індивідуальний; об'єктивний, або суспільний; абсолютний, або всезагальний. Перший вид містить такі науки: антропологію (предмет - душа у співвіднесенні з тілом); феноменологію (свідомість і самосвідомість - співвідношення суб'єктивного і об'єктивного); психологію (духовні властивості індивіда, що розглядаються як самостійний предмет дослідження). Об'єктивний дух охоплює право, моральність (Moralitat) і систему звичаїв (Sittlichkeit). Цей вид духу відтворює всі основні аспекти суспільства. На першому місці стоїть зовнішнє, абстрактне право (за. Енгельсом, "юридичний світогляд є класичним світоглядом буржуазії"). Історія свідчить, що правовими державами стали саме буржуазні держави (феодальні і соціалістичні під це визначення не підпадають). Мораль - внутрішнє право, спосіб поведінки, опосередкований суб'єктивними чинниками: свідомістю, совістю, критичними міркуваннями. Оскільки свобода є вихідне гасло такого суспільства, моральність посідає значне місце в його житті. Головні її категорії - намір і вина, добро і совість. Нарешті, в суспільстві існує великий шар відносин, які є одночасно і внутрішньо притаманними індивідові, і зовнішніми стосовно нього: це - звичаї, традиції, природні права, закони. Системою звичаїв охоплюються три головні сфери суспільства: сім'я - місце народження і виховання людини; громадянське суспільство - система матеріальних і виробничих відносин, в якій кожен переслідує приватну мету; держава - організація, яка утворює і підтримує життя народу як цілого, оберігає його від розпаду. Держава - найвищий ступінь суспільного розвитку - і є втіленням в дійсність абстрактного права. За Г., немає народу, котрий не мав би того державного ладу, на який він заслуговує; кожен народ формується як результат своєї історії і може створити лише те, що вже є її результатом; держава не може бути створена штучно. Третій вид духу - найзагальніший, абсолютний. Його предмет і сфера дії - весь світ (тобто це світогляд). Г. вирізняє три його форми: мистецтво, релігію, філософію. В марксизмі поняття духу було замінено поняттям свідомості, внаслідок чого надто звуженим виявилось і "основне питання філософії". Нині гегелівська традиція відроджується.
    [br]
    Осн. тв.: "Феноменологія духу" (1807); "Наука логіки", ч. І, "Об'єктивна логіка". В 2 т. (1812, 1813); ч. II, "Суб'єктивна логіка" (1816); "Енциклопедія філософських наук" (1817); "Філософія права" (1821); "Філософія релігії". В 2 т. (1832); "Історія філософії". В 2 т. (1833, 1836); "Філософія історії" (1837).

    Філософський енциклопедичний словник > Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх

  • 36 обов'язок

    ОБОВ'ЯЗОК - одна з основних категорій етики і моральної свідомості; моральне зобов'язання окремого індивіда, групи осіб, класу, народу та ін., що постає для них як конкретне практичне завдання. О. - внутрішня настанова людини чинити у відповідності до певних моральних норм і цінностей, що існують у суспільстві; така позитивна ціннісна орієнтація, котра не може здійснюватися без елементу самопримусу, вольового зусилля. Тому виконання О. передбачає наявність свободи волі. Дія, здійснювана під зовнішнім примусом або в результаті насильства, не має етичного значення М. оральний О. необхідно відрізняти від різноманітних суспільних вимог - виробничих, громадських та ін. (професійний О., військовий О. тощо). О. моральний орієнтований на цінність особистості, безумовну повагу до людської гідності, утвердження гуманності. Саме ця відмінність емпіричних, морально-санкціонованих суспільних вимог і власне морального О. особистості інколи породжує внутрішній конфлікт, вирішити який може лише сама людина як відповідальний суб'єкт свого морального вибору. В історії етики і моралі тлумачення природи і походження 0. - одна з найскладніших проблем. Основа і джерело О. пов'язувались з тим чи іншим розумінням моральної необхідності і вбачались: у Божих заповідях, апріорному моральному законі (категоричному імперативі), космічних законах, людській природі, прагненні людини до насолоди або щастя, суспільних настановах та ін. На розуміння морального О. суттєвий вплив справляла також відповідь на питання про те, хто або що визначає, зрештою, його зміст: Бог, "Божественний розум" (неопротестантизм, неотомізм), суспільство (соціально-апробативні теорії), совість (Фіхте), моральне почуття (теорія морального почуття) тощо. Питання про межі 0. також тлумачиться неоднозначно. Так, представники деонтологічного інтуїтивізму вважали важливим для виконання 0. лише саму дію, а не мотиви, якими керується людина. Представники теорії морального добра, навпаки, вирішальне значення надають характерові мотиву. Як духовно-моральний феномен суспільного життя О. має конкретно-історичний характер. Кожна епоха, соціальна група, релігійна чи етнічна спільнота мають своє уявлення про О., яке складається в рамках тієї чи іншої культури з притаманними їй цінностями. Загальні моральні вимоги здатне виробляти лише суспільство у цілому на основі колективного історичного досвіду людей. Вирішення проблеми морального О. стосовно тієї чи іншої конкретної ситуації - особиста справа окремої людини. Кожна людина повинна не лише усвідомлювати об'єктивний зміст О., а й нести відповідальність перед своєю совістю, в якій, у кінцевому підсумку, зосереджується онтологічний аспект її моральних зобов'язань. О. передбачає як усвідомлення мотивів поведінки, так і опертя на моральні почуття. Усвідомлення 0. допомагає людині подолати розрив між тим, що є, і тим, що повинно бути; тому виконання О. може бути пов'язане із запереченням певних моральних норм і цінностей. Кардинальні зміни у світогляді сучасної людини спричинюють появу протилежних етико-філософських висновків стосовно умов її нинішнього буття взагалі і проблеми морального О. зокрема. Такими є, з одного боку, переконання багатьох сучасних філософів щодо принципової неможливості формування універсальних основ морального О., з іншого - активний пошук його нових засад, що включають імперативи такої діяльності, яка не була б руйнівною для можливостей життя в майбутньому (Йонас), забезпечувала б виживання людського роду як "реальної комунікативної спільноти" (Апель).
    О. Білецький

    Філософський енциклопедичний словник > обов'язок

  • 37 convenances

    n pl фр.
    пристойності (умовності), прийняті в суспільстві; благопристойність
    * * *
    n; pl
    правила пристойності; умовності, прийняті в суспільстві; благопристойність

    English-Ukrainian dictionary > convenances

  • 38 establishment

    n
    1) заснування, створення; запровадження, введення
    2) установа, заклад, організація
    3) науково-дослідна організація
    4) господарство; сім'я, домівка
    5) міцне становище в суспільстві; улаштованість; постійний дохід
    6) закон, правило, постанова
    7) кодекс законів
    8) (the E.) панівна (офіційна, державна) церква
    9) (the E.) панівна верхівка, правлячі кола; можновладні; істеблішмент; консервативні елементи
    10) штатний розклад
    11) військ. штат особового складу

    military establishment — амер. система військових відомств США

    * * *
    n
    1) встановлення, заснування; створення; введення
    2) установа; організація; заклад
    3) ( стабільне) положення в суспільстві; достатні кошти, постійний дохід
    4) закон, правило, постанова; кодекс законів
    5) господарство, родина, дім, господа
    6) ( the Establishment) пануюча, офіційна, державна церква; часто панівна верхівка, правлячі кола; істеблішмент; впливові кола ( у якій-небудь галузі науки)
    7) штатний розклад; штат співробітників; вiйcьк. штат особового складу

    English-Ukrainian dictionary > establishment

  • 39 estate

    1. n
    1) маєток; маєтність; земельне володіння
    2) майно, статок

    personal (real) estate — рухоме (нерухоме) майно

    3) стан

    the fourth estate — жарт. четвертий стан, преса

    4) становище
    5) статус, звання, становище в суспільстві
    6) країна, держава

    estate agent — а) управляючий маєтком; б) агент з продажу нерухомого майна

    2. v
    подарувати (щось), наділити (чимсь)
    * * *
    I [i'steit] n
    1) маєток; земельне володіння (тж. a country estate); майно, статок

    estate for life — юp. довічне володіння майном

    estate in tail — юp. ( нерухоме) майно, власник якого обмежений у праві його відчуження е розпорядження ним на випадок смерті

    2) ділянка, площадка, майданчик

    Third Estate — icт. третій стан, буржуазія

    the fourth estate — "четвертий стан", преса

    man's [woman's] estate — повноліття чоловіка [жінки]

    5) положення в суспільстві; статус; звання (пepeв. високе)
    II [i'steit] v; іст.
    обдарувати; надаряти

    English-Ukrainian dictionary > estate

  • 40 high-stepper

    n
    1) кінь, який високо ступає
    2) розм. людина з величною ходою (поставою)
    3) благородна і мужня людина
    4) розм. людина, яка прагне досягти високого становища в суспільстві
    * * *
    n
    2) чоловік з величною ходою або поставою; шляхетна е мужня людина; людина, яка прагне домогтися положення в суспільстві
    3) людина, яка веде безпутне життя

    English-Ukrainian dictionary > high-stepper

Страницы

См. также в других словарях:

  • суспільний — а, е. 1) Стос. до суспільства. Суспільне виробництво. •• Суспі/льні нау/ки науки, що досліджують різноманітні сфери історичного розвитку, відносини між людьми, класами, народами, державами. 2) Який виражає відносини, становище людей у суспільстві …   Український тлумачний словник

  • суспільний — (пов язаний із життям і стосунками людей у суспільстві), соціа[я]льний, громадський …   Словник синонімів української мови

  • соціальний — а, е. 1) Пов язаний із життям і стосунками людей у суспільстві; суспільний, громадський. || Породжений умовами суспільного життя, певного середовища, ладу. || Існуючий у певному суспільстві. || Здійснюваний у суспільстві. || Зумовлений поділом… …   Український тлумачний словник

  • стан — I у, ч. 1) Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева. •• Висо/кий ста/ном високий на зріст. Рі/вний ста/ном стрункий, не сутулий. Тонки/й ста/ном не товстий, з тонкою талією. 2) заст. Те саме, що …   Український тлумачний словник

  • становище — I а, с. 1) Ті чи інші обставини, умови, в яких хто , що небудь перебуває. || Умови існування кого небудь. || Сукупність обставин, які створюють ту чи іншу ситуацію. || Ситуація на місці воєнних дій, зумовлена їх перебігом, співвідношенням бойових …   Український тлумачний словник

  • закон — у, ч. 1) про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. || тільки одн., без додатка. Сукупність таких загальнообов язкових правил та державних постанов, що… …   Український тлумачний словник

  • особа — и, ж. 1) Окрема людина, індивід. || перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. || з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе. Дійова особа. Культ особи.… …   Український тлумачний словник

  • технократія — ї, ж. 1) Напрям сучасної громадської думки, згідно з яким управління в суспільстві та на виробництві в цілому повинне перейти до фахівців, технічної інтелігенції. || Підхід до економічних процесів і явищ із суто технічних позицій. 2) Прошарок… …   Український тлумачний словник

  • Варіянтні форми — Помилковий слововжиток // Рекомендований слововжиток // Примітка виключити з числа святих таїнств // вилучити зі святих таїнств // Сучасні довідники з культури ділового мовлення не рекомендують уживати цього слова з таким значенням (СТ, 51; СД,… …   Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів

  • Слюсарчук, Андрей Тихонович — Андрей Тихонович Слюсарчук Род деятельности: шоумен, доктор наук, профессор нейрохирургии (документы, свидетельствующие об этих титулах, имеют статус легальных в Украине, формально проведены и подтверждены МОН Украины. Правомерность их выдачи… …   Википедия

  • громадський — а, е. 1) Прикм. до громада I 1), 3). 2) Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов язаний із ним; суспільний. Громадський обов язок. •• Грома/дська організа/ція об єднання громадян для задоволення та захисту спільних …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»