-
121 страх
СТРАХ - емоція, що виникає внаслідок реальної або уявної небезпеки, яка загрожує життю істоти, особистості або цінностям (ідеалам, цілям та ін.), що їх захищає особистість. С. - одне з основних понять філософії екзистенціалізму. К'єркегор розрізняв острах істоти перед певного зовнішньою небезпекою і притаманний лише людині безпредметний С. як дійсність її свободи. За Сартром, екзистенційний С. - це стан людини, що збагнула непевність власного буття і необхідність особистого вибору. В екзистенційній аналітиці Гайдеггера С. розуміється як фундаментальна настроєність життя, що розуміє смерть як свою найдостеменнішу можливість. У ранньому психоаналізі розрізняється раціональний С. перед зовнішньою небезпекою та ірраціональний С. як вислід пригнічених бажань особистості, спосіб існування її "над-Я". У неофройдизмі С. - це стан особистості у суспільстві, що ірраціонально функціонує. Як соціальне явище С. розглядається у сучасних філософських і соціологічних дослідженнях тоталітаризму, стану суспільної свідомості на зламі політичних та соціально-економічних систем.Є. Мулярчук -
122 трагічне
ТРАГІЧНЕ - категорія філософії і естетики, яка характеризує нерозв'язний конфлікт, що виникає в процесі людської діяльності та супроводжується стражданням і непоправною втратою життєвих цінностей. На відміну від печального і страхітливого, Т. обумовлене не випадковими зовнішніми силами, а внутрішньою природою явища. Т. передбачає вільний акт діяльності людини, її свідомий вибір, в результаті якого реалізується згубна для особистості неминуча необхідність. Трагічний діючий герой кидає виклик долі, усвідомлюючи, що він може призвести до поразки. Т. завжди розглядається в суспільно-історичному контексті, який зумовлює його структуру і художню форму. В Античну епоху внаслідок нерозвиненості особистісного начала Т. постає у вигляді року, або долі, як безособової сили, панівної в природі і суспільстві. Взірцем розуміння Т. в давньогрецьк. філософії слугує філософія Аристотеля, яка розглядає Т. як невіддільний момент вчення про буття В. ихід вічного розуму - нусу - за сферу вічного, де панує щастя або стан блаженності та безневинності, у сферу минущого і плинного, де починається життя з його нещастями, виною, злочинами і розплатою, супроводжується трагічним потрясінням людини від скоєного злочину, яке здійснюється через "жах" і "співчуття" і веде до катарсису (очищення). Виділення категорії "Т." і її філософське осмислення здійснюється в нім. класичній естетиці. Кант і Шіллер вбачали джерело Т. в конфлікті між чуттєвою та моральною природою людини Ш. еллінг сутністю Т. вважав боротьбу в суб'єкті свободи і необхідності, які одночасно постають як переможці і переможені. Гегель, який створив цілісну теорію Т., вбачає його сутність в самороздвоєнні субстанції як сфери волі та звершення. Стверджуючи розумність волі та осмисленість трагічного конфлікту, Гегель, як і нім. класична філософія загалом, дотримується раціоналістичної концепції Т., згідно з якою джерелом Т. є суб'єкт та його внутрішній світ. На відміну від Гегеля, ірраціоналістична філософія ІПопенгауера і Ніцше вбачають сутність Т. у відсутності будь-якого смислу в бутті, яке споконвічно є безформним, хаотичним, ірраціональним. В XX ст. ірраціональне тлумачення Т. як "трагічного почуття існування" стає домінуючим у філософії екзистенціалізму (Ясперс, Бубер, Гайдеггер). -
123 фетишизм
ФЕТИШИЗМ (франц. fetichisme, від fetiche - ідол, талісман) - форма найдавніших вірувань, що полягали у мисленно-фантазійному наданні деяким предметам неживої природи "чуттєвонадчуттєвих" якостей. Вперше описав франц. дослідник Брос у кн. "Культ богів-фетишів" (1760). Ф. виник у ранньородовому суспільстві; вважалося, що фетишизовані предмети е живими істотами, які можуть мати для людини охоронне значення (амулети, талісмани), завдавати шкоди ворогові, викликати чи припиняти природні явища (дощ, землетрус тощо). Ф. спирався на уявлення первісної людини про те, що зміни в природі (за аналогією з її власними вчинками) пов'язані з розумово-вольовою діяльністю і можуть бути спрямовані на людину та її довкілля. Фетишистські уявлення, зазнавши видозмін, збереглися і в розвинутих релігіях та побутовому марновірстві. У суспільно-економічній теорії Маркса поняття "Ф." застосовується для характеристики товарно-капіталістичних відносин, за яких продукти праці набувають подоби самостійних істот, які наділені власним життям та знаходяться у певних стосунках з людьми та поміж собою. -
124 covenances
умовності, прийняті у суспільстві -
125 disruptive forces
-
126 maintenance of social peace
English-Ukrainian law dictionary > maintenance of social peace
-
127 primitive law
-
128 public accord
громадська злагода, злагода у суспільстві
См. также в других словарях:
суспільний — а, е. 1) Стос. до суспільства. Суспільне виробництво. •• Суспі/льні нау/ки науки, що досліджують різноманітні сфери історичного розвитку, відносини між людьми, класами, народами, державами. 2) Який виражає відносини, становище людей у суспільстві … Український тлумачний словник
суспільний — (пов язаний із життям і стосунками людей у суспільстві), соціа[я]льний, громадський … Словник синонімів української мови
соціальний — а, е. 1) Пов язаний із життям і стосунками людей у суспільстві; суспільний, громадський. || Породжений умовами суспільного життя, певного середовища, ладу. || Існуючий у певному суспільстві. || Здійснюваний у суспільстві. || Зумовлений поділом… … Український тлумачний словник
стан — I у, ч. 1) Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева. •• Висо/кий ста/ном високий на зріст. Рі/вний ста/ном стрункий, не сутулий. Тонки/й ста/ном не товстий, з тонкою талією. 2) заст. Те саме, що … Український тлумачний словник
становище — I а, с. 1) Ті чи інші обставини, умови, в яких хто , що небудь перебуває. || Умови існування кого небудь. || Сукупність обставин, які створюють ту чи іншу ситуацію. || Ситуація на місці воєнних дій, зумовлена їх перебігом, співвідношенням бойових … Український тлумачний словник
закон — у, ч. 1) про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. || тільки одн., без додатка. Сукупність таких загальнообов язкових правил та державних постанов, що… … Український тлумачний словник
особа — и, ж. 1) Окрема людина, індивід. || перев. з означ. Людина, що посідає певне, перев. високе, становище в суспільстві, у колективі і т. ін. || з присв. займ. або прикм. власний. Уживається замість зворотного займ. себе. Дійова особа. Культ особи.… … Український тлумачний словник
технократія — ї, ж. 1) Напрям сучасної громадської думки, згідно з яким управління в суспільстві та на виробництві в цілому повинне перейти до фахівців, технічної інтелігенції. || Підхід до економічних процесів і явищ із суто технічних позицій. 2) Прошарок… … Український тлумачний словник
Варіянтні форми — Помилковий слововжиток // Рекомендований слововжиток // Примітка виключити з числа святих таїнств // вилучити зі святих таїнств // Сучасні довідники з культури ділового мовлення не рекомендують уживати цього слова з таким значенням (СТ, 51; СД,… … Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів
Слюсарчук, Андрей Тихонович — Андрей Тихонович Слюсарчук Род деятельности: шоумен, доктор наук, профессор нейрохирургии (документы, свидетельствующие об этих титулах, имеют статус легальных в Украине, формально проведены и подтверждены МОН Украины. Правомерность их выдачи… … Википедия
громадський — а, е. 1) Прикм. до громада I 1), 3). 2) Який виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов язаний із ним; суспільний. Громадський обов язок. •• Грома/дська організа/ція об єднання громадян для задоволення та захисту спільних … Український тлумачний словник
