-
21 кружить
(что, чем) крутити що, чим. [Вир його скажений крутить (Грінч.). Обвязав каменючку мотузком і крутив нею в повітрі (Харківщ.). Вітер крутить снігом (М. Грінч.)]. - жить вокруг кого, чего - кружляти, колувати навколо кого, чого; (о птице) кружляти, круженяти. [Кружляє скрізь там галич над ланами (Л. Укр.). Коршак літає, літає, - чого він так круженяє? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирувати, нуртувати. [Отам, де вода вирує, там яма (М. Грінч.). Літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі (Л. Укр.)]. -жить кого в танце - крутити кого в танку (танцюючи). Ветер -жит пыль, песок - вітер вихорить, вітер крутить порох, пісок; (снег) вітер вихорить, хурделить; вітер крутить снігом. -жить в пути - см. Колесить. -жить голову кому - крутити, морочити голову кому, (пренебр.: путать) дурити кому голову. [Що ти мою голову дуриш?! (Звин.)].* * *1) (вращать, вертеть) крути́ти, кружи́ти, кружля́ти\кружить го́лову — ( вызывать головокружение) па́морочити (кружи́ти) го́лову; (перен.: увлекать) крути́ти (заверта́ти, запа́морочувати, баламу́тити) го́лову
2) см. кружиться 2)3) (двигаться, меняя направление) крутити; кружи́ти; (извиваться - о дороге, следе) крути́тися; (блуждать, плутать) колува́ти, колеси́ти, колесува́ти4) ( мести - о метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити -
22 крутить
Кручивать1) (скручивать, сучить) крутити, вити (в'ю, в'єш), звивати, сукати що. [Перевесла дівчата в полі крутили (М. Вовч.). Синові дав волоки вити (Основа). Чоловік крутить, а бог розкручує (Номис). Крути, та не перекручуй (Приказка)];2) (вилять) крутити, вертіти, (хвостом ещё) меляти (хвостом). [Вертить хвостом (Номис). Моє теля хвостом меля (Сл. Гр.)]. -тя, вертя свет пройдёшь, да назад не воротишься - брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся (Приказка);3) (кем) крутити, вертіти, верховодити, орудувати ким. [До бога далеко, а пани вертять як хотять (Номис). Невістка нами орудувала (Г. Барв.)];4) -ть снег (о ветре, мятели) - крутити, хурделити сніг, снігом, (воду: о водовороте) нуртувати, вирувати, крутити воду. [В віконце поглядає, чи крутить завірюха (М. Вовч.). Він (нечистий) збирає багато снігу і сипле й крутить їм, - того й завірюха (Грінч.). Вітер хурделить (Сл. Гр.). Вир як воду крутить! (Грінч.)];5) (кости) крутити кістки, у кістках; см. Ломать;6) см. Коловращать, Кружить что;7) (спешить, понукать) поспішатися; підгонити кого. Не -ти, успеется - не підгонь - поспіємо.* * *1) крути́ти; ( вращать) оберта́ти; (о вьюге, метели) хурде́лити, кушпе́лити2) (вертя, изготовлять) крути́ти; ( сучить) сука́ти (сука́ю, сука́єш и сучу́, су́чиш) и сучи́ти; ( свёртывать) скру́чувати; ( свивать) звива́ти -
23 либо
союз або, чи то; срв. Или. Либо - либо - або - або, чи то - чи (чи то). [В далекій дорозі найду або долю, або за Дніпром ляжу головою (Шевч.). Або тобі, або мені та на світі не жити (Чуб. III). Старий помре чи то сьогодні, чи взавтра (Київ)]. -бо победить, -бо умереть - або перемогти, або вмерти; або здобути, або вдома не бути. -бо пан, -бо пропал - або пан, або пропав; хоч пан, хоч пропав; чи пан, чи пропав; куць виграв, куць програв (Приказки). -бо дождь, -бо снег, -бо будет, -бо нет - або дощ, або сніг, або буде, або ні. Где-либо - де, десь, де-небудь, де-будь, аби-де, (где бы то ни было) будлі-де. Менее, чем где-либо - менше, ніж де-инде, ніж будлі-де. Как-либо, какой-либо, когда-либо, кто-либо, куда-либо, что-либо - см. Как 4, Какой 2, Когда 3, Кто 3, Куда 3, Что.* * *союзабо, чи то\либо бо..., \либо бо... — або..., або...; чи то..., чи то
-
24 мокрый
мокрий. [Мокрий дощу не боїться (Приказка)]. -рый закон - мокрий закон (-ну). - рая курица - мокра курка; см. Курица. -рое лето - мочливе (мокре) літо. -рое место - мокрина, мокравина; срв. Мокредина 2. [Минувши жита, я виходжу на якісь мокравини, між лози, очерети, і далі в ліс (Франко)]. Только место -рое останется - тільки місце мокре лишиться. Глаза на -ром месте у кого - тонкосльозий, тонкослізка (общ. р.) хто. -рая погода - см. Мокропогодица. -рый снег - мокрий сніг. Не ходи по-мокру - не ходи по мокрому.* * *мо́крий -
25 напитывать
напитать1) кого чем - нагодовувати, нагодувати, (о мног.) понагодовувати кого чим. [Як мені жити, як горювати, як свої дітки нагодувати? (Пісня)];2) что чем - насич[щ]увати, наситити, напоювати, напоїти, (о мног.) понасич[щ]увати, понапоювати що чим. [Добре напоїв чоботи дьогтем, - не протікатимуть (Богодух.)]. -вать вещество жидкостью - напоювати речовину (надіб'я) течивом (плином); специальнее: (влагою) наволожувати, наволожити; срв. Навлаживать; (краскою) вифарбовувати, вифарбувати; (кислотами) накислювати, накислити що. -ть парафином, воском - парафінувати, випарафінувати, з[ви]вощувати, з[ви]вощити що. -ть солью, щёлочами - висолювати, висолити, вилуговувати, вилугувати що. -ть ядом, отравою - насич[щ]увати (напоювати), наситити (напоїти) отрутою, затруювати, затруїти що. Напитанный -1) нагодований, понагодовуваний;2) насич[щ]ений, напоєний, понасич[щ]уваний, понапоюваний; наволожений; вифарбуваний; накислений; випарафінуваний, звощений, вивощений; висолений; вилугуваний; затруєний, пересяклий отрутою. -ться -1) нагодовуватися, нагодуватися, наїдатися, наїстися, (вежл.) наконтентовуватися, наконтентуватися, (о мног.) понагодовуватися и т. п.; бути нагодовуваним, нагодованим, понагодовуваним;2) насич[щ]уватися, насититися, напоюватися, напоїтися чим, набиратися, набратися, братися, узятися чим и чого, натягатися, натягтися, пересякати, пересякнути чим; бути насич[щ]уваним, насич[щ]еним, понасич[щ]уваним и т. п.; срв. Пропитываться. [Поки ґніт гасу не набереться, то горіти не буде (Київ). Вишні вже натягаються горілкою (Сл. Гр.). Земля пухка, вже геть пересякла водою (Звин.)]. Снег -тался водой - сніг узявся водою. -ться влагою, кислотами, воском, солью, ядом - наволожуватися, наволожитися (братися, взятися вільгістю), накислюватися, накислитися, звощуватися, звощитися, висолюватися, висолитися, затруюватися, затруїтися (пересякати, пересякнути отрутою);3) перейматися, перейнятися, пройматися, пройнятися чим, набиратися, набратися чого; см. Проникаться. Он смолоду -тался революционным духом, освободительными идеями - він змалку перейнявся революційним духом, визвольними ідеями, він змалку набрався революційного духу, визвольних ідей. Напитавшийся - що нагодувався и т. п.; нагодований, наїдений; насич[щ]ений, напоєний; перейнятий, пройнятий, пересяклий.* * *несов.; сов. - напит`ать1) (сов.: накормить) нагодува́ти, -ду́ю, -ду́єш, мног. понагодо́вувати2) ( пропитывать) наси́чувати, насити́ти, -сичу́, -сити́ш -
26 обколачиваться
обколотиться1) оббиватися, оббитися;2) (отряхивать с себя снег, пыль) обтрушуватися, обтруситися.* * *оббива́тися -
27 обминать
I. обминуть и обминовать обминати, обминути кого, що.II. обмять (вокруг) обминати, обім'яти; (всё) м'яти, зім'яти; (снег, землю и т. д.) утоптувати, утоптати; (траву) толочити, витолочити; (конопли) тіпати, потіпати. -нать, обмять бока - латати, по[об]латати боки, давати, дати наминачки кому. -нать, об(о)мять лошадь, -дей - проїжджувати, проїздити, проїхати коня, коні (коней). Обмятый - обім'ятий, зім'ятий, утоптаний, потіпаний.* * *несов.; сов. - обм`ятьобмина́ти, обім'я́ти; ( утаптывать) уто́птувати, утопта́ти -
28 огребать
-ся, огресть, -ся обгрібати, -ся, обгребти, -ся. -сти снег вокруг чего-л. - обкидати (обкинути) сніг коло чого. -сти стог - обгребти, оскромадити скирту.* * *несов.; сов. - огрест`и1) обгріба́ти, обгребти́ и пообгріба́ти, огріба́ти, огребти́ и поогріба́ти2) перен. загріба́ти, загребти́ -
29 опахивать
опахатьI. оборювати, оборати що, (о мног.) пооборювати. Опаханный - обораний. Опахиваться, опахаться (кончить пашню) - оборюватися, оборатися, (о мног.) пооборюватися.II. Опахивать, опахать, опахнуть -1) кого - обмахувати, обмахнути, обвівати, обвіяти, опахнути;2) что (обметать) обмітати, обмести, підмітати, підмести, об[з]махувати, об[з]махнути. -ни пыль - об[з]махни порох. Опаши пол - підмети долівку, підлогу;3) об[у]кутувати, об[у]кутати, обгортати, обгорнути кого чим. [Обкутай дитину, бо холодно]. Опахиваться, опахнуться -1) от чего - обмахуватися обмахнутися;2) (стряхнуть с себя пыль, снег) обтрушуватися, обтруситися;3) об[у]кутуватися, об[у]кутатися, обгортатися, обгорнутися чим, угортатися, уторнутися в що.* * *I с.-х.; несов.; сов. - опах`атьобо́рювати, обора́тиII несов.; сов. - опахн`утьопа́хувати (опа́хую, опа́хуєш), опахну́ти; ( обвевать) обвіва́ти и обві́ювати, обві́яти -
30 отрывать
оторватьI. відривати, відірвати, віддирати, віддерти, відідрати що від чого, (часть) уривати, урвати, удирати, удерти, наддирати, наддерти, відшматовувати, відшматувати, (о многих) повідривати, повіддирати и т. д. [Не міг відірвати очі від тієї краси. Віддерла шматинку зав'язати порізаного пальця. Від його, урвавши поли, тікай]. -вать от дела - відривати від роботи, від діла. Оторванный - відірваний, віддертий, урваний, відшматований, удертий.II. Отрывать, отрыть -1) відкопувати, відкопати, відгрібати, відгребти. [Відкопали закопані гроші]. -рыть снег - відкидати, повідкидати сніг;2) (отыскать) викопувати, викопати, видирати, видрати, відшукувати, відшукати. [Не знаю, де він викопав таку штуку]. Отрытый - відкопаний, відгребений; викопаний и т. д.* * *I несов.; сов. - оторв`атьвідрива́ти, відірва́ти и повідрива́ти, (часть чего-л.) урива́ти, увірва́ти и урва́ти; ( отдирать) віддира́ти, відде́рти и відідра́ти; (несов.: отломать, отщепить) відчахну́тиII несов.; сов. - отр`ытьвідрива́ти, відри́ти и повідрива́ти; ( вырывать) вирива́ти, ви́рити и повирива́ти; ( откапывать) відко́пувати, відкопа́ти и повідко́пувати; ( выкапывать) вико́пувати, ви́копати и повико́пувати; ( отгребать) відгріба́ти, відгребти́ и мног. повідгріба́ти -
31 охлопок
-
32 погружаться
погрузиться1) во что - поринати, поринути, (в)пірнати, (в)пірнути, заринати, заринути и зарнути, углибати, углибнути, заглиблятися, заглибитися, затоплятися, затопитися, втоплятися, втопитися, занурятися, зануритися (о мног. позанурюватися и повнурюватися) в що. [Замовкла русалочка, в Дніпро поринула (Шевч.). Ті (Петро і Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи (Чуб.). А змія тоді в море - так і затопилась (Рудч.). Нехай туга зарне, на дно моря (Грінч.). Легше їй було у безодню углибати (М. Вовч.). Слухаю й поринаю все глибше у рідну стихію (Васильч.)]. -зиться в темноту - поринути (пірнути) в темряву. -жаться в размышление, в созерцание, в воспоминания, в чтение, в сны и т. п. - поринати (пірнати), заходити, заглиблятися в думки, в споглядання, поринати (пірнати) в спомини, в читання, в сни. [І знову замовкнув бір, ще глибше упірнувши в свої довічні сни (Васильч.). Присунувши лямпу, поринав у читання (Єфр.)]. -ться в горе, в отчаяние - поринати (поринути) в горе, вдаватися, вдатися в тугу (в смуток), у відчай (в розпач, в розпуку). -ться в работу - поринути (заглибитися) в роботу. - ться в дремоту, в сон - западати (запасти) в сон, в дрімоту. [Втомлена голова по хвилі знову западала в дрімоту (Маковей)];2) наважуватися, наважитися, бути наваженим, нахуровуватися, нахуруватися, бути нахурованим, навантажуватися, навантажитися, бути навантаженим и т. д. - см. Погрузить 2. Погружённый -1) затоплений, занурений, заглиблений в що. -ный в мысли, в раздумье - замислений, задуманий, заглиблений у думки, затоплений у думках, у задумі. -ный в созерцание чего - задивлений у що. [Ми йшли задивлені в небо];2) наважений, нахурований, навантажений, нарихтований, наладований.* * *несов.; сов. - погруз`иться1) зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися, зарина́ти, зари́нути; ( углубляться) загли́блюватися и заглибля́тися, загли́битися; (в снег, в песок) вгруза́ти, вгру́знути и вгру́зти; ( нырять) порина́ти, пори́нути и порину́ти, пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти2) перен. порина́ти, пори́нути; ( углубляться) загли́блюватися, загли́битися, зану́рюватися и зануря́тися, зану́ритися; ( впадать) впада́ти, впа́сти3) (принимать, забирать груз; производить посадку со своим грузом) ванта́житися, пованта́житися, наванта́жуватися, наванта́житися -
33 посыпаться
посыпаться посипатися, посипатися, сипнути, пор(о)снути. -пался снег - сипнув сніг, сипнуло снігом. Пули градом -лись на нас - кулі мов град сипонули (посипалися) на нас. Все беды на него -лись - лихо на його так і сиплеться, мов з мішка.* * *несов.; сов. - пос`ыпаться1) посипа́тися, поси́патися; (присыпаться чем-л.) присипа́тися, приси́патися; (несов.: внезапно, энергично, быстро) сипну́ти, сипону́ти, сійну́тися, поросну́ти2) страд. несов. посипа́тися; присипа́тися, притру́шуватися -
34 почернелый
-невший почорнілий, зчорнілий, учорнілий, (слегка) причорнілий. -невший снег - почорнілий сніг. -невшее лицо - зчорнілий, учорнілий вид, зчорніле, учорніле обличчя.* * *почорні́лий, зчорні́лий; причорні́лий -
35 превращаться
превратиться1) обертатися, обернутися в кого, в що, на кого, на що и ким, чим, повертатися, повернутися в кого, в що и на кого, на що, перевертатися, перевернутися в кого, в що, на кого, на що и ким, чим, перетворюватися и перетворятися, перетворитися, перероблятися, переробитися, змінятися, змінитися, перемінятися, перемінитися в кого, в що и на кого, на що, ставатися, статися ким, чим; (вырождаясь, приходя в упадок) переводитися, перевестися, зводитися, звестися на що, зіходити, зійти на що. [В сумне стогнання обертались речі (Куліш). Плач повернувся на радощі (О. Лев.). Хай те дитяче товариство повернеться тепер у побратимство (Мирн.). Народ наш міцно державсь своєї предківської віри і не хотів на поляків перевертатися (Єфр.). Австрія має перетворитися на демократичну державу - спілку національностей (Грінч.). Молоко за одну ніч переробилося в сир (Звин.). Скажи каменеві сьому, щоб стався хлібом (Єв.)]. Многолюдный и богатый край -тился в пустыню - великолюдна й багата країна обернулася (повернулася, перетворилася) в (на) пустиню, звелася на пустиню. Мечта -тилась в действительность - мрія перетворилася в (на) дійсність. -ться в камень - обертатися (обернутися) в камінь, кам'я[ме]ніти, скам'я[ме]ніти. [Бодай не вернулось, в камінь обернулось (Рудан.)]. Вода -тилась в пар - вода обернулася в пару. [Вода може дати велику користь і не обертаючись в пару (Кониськ.)]. Снег -щается в воду - сніг обертається в воду. Личинка -щается в мотылька - лялечка обертається в метелика, перетворюється, переміняється в (на) метелика. -титься в силу (переносно) - вирости в силу. [В Єгипті вони, множачись серед муки, могли вирости в силу й забрать увесь край в свої руки (Франко)];2) (оборачиваться) перекидатися, перекинутися, перевертатися, перевернутися, обертатися, обернутися ким, чим и в кого, в що, на кого, на що, скидатися, скинутися ким, чим, перемітуватися, переметнутися в кого, в що и ким, чим, перемінятися, перемінитися, злицьовуватися, злицюватися в кого, в що, (во множ.) поперекидатися, поперевертатися, пообертатися и т. д. ким, чим и в кого, в що. [Чорт перекинувсь чоловіком (Манж.). От відьма знов перевернулась у сороку (на сороку) (Звин.). Обернися порося на карася (Номис)]. Оборотень, упырь -тился в волка - перевертень, упир перекинувсь (перевернувся, обернувся, скинувся, переметнувся) вовком (у вовка, на вовка), перемінився (змінився) в вовка.* * *несов.; сов. - преврат`иться(в кого-что) перетво́рюватися, перетвори́тися (в кого-що, на кого-що), оберта́тися, оберну́тися и пооберта́тися (на кого-що, в кого-що, ким-чим); ( переходить) перехо́дити, перейти́ (у що); (в сказках, суеверных представлениях фольк.) перекида́тися, переки́нутися и поперекида́тися, переверта́тися, переверну́тися и попереверта́тися (на кого-що, в кого-що, ким-чим) -
36 прилипать
прилипнуть1) прилипати, липнути, прилипнути, приставати, пристати, прикипати, прикипіти, (диал.) припадати, припасти, улипати, улипнути, (во множ.) поприлипати, поприставати и т. д. до чого. [Прохолола сорочка мокра та так і прилипла до тіла (Тесл.). Ганчар мачає праву руку у воду, аби глина не припала до руки (Шух.)]. Смола - пла к руке - смола пристала (прилипла, улипла) до руки. Снег и грязь -пают к колёсам - сніг і грязь (болото) липнуть до коліс. -пать, -нуть к кому (не давать покоя) - чіплятися, причепитися, липнути, прилипнути до кого. [Пусти до себе злидні на три дні, вони до тебе на віки прилипнуть (Конис.)]. -лип что банный лист - причепився (учепився) як реп'ях, пристав (прилип) як шевська смола до чобота; 2 (о болезнях) приставати, пристати до кого, переходити, перейти на кого, чіплятися, сов. причепитися до кого, вчепитися кого, начепитися на кого.* * *несов.; сов. - прил`ипнутьприлипа́ти, прили́пнути и прили́пти и поприлипа́ти; ( влипать) улипа́ти, ули́пнути; ( приставать) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти -
37 прошлогодний
торішній и торічний, тогорішній и тогорічний, (гал.) тамтогорічний, тогідній и тогідний, літошній. -ний снег - торішній, літошній сніг. [Так рад, як торішньому снігові (Гр.). Треба, як літошнього снігу (Номис)]. -няя солома - торішня, тогорішня, тогідня, літошня солома.* * *торі́шній, тогорічний; тоголі́тній -
38 сходить
I несов.; сов. - сойт`и1) схо́дити, -джу, -диш и зіхо́дити, зійти́ (зійду́, зі́йдеш) и мног. посхо́дити; ( с лошади - обычно) зла́зити (зла́жу, зла́зиш) и зліза́ти, злі́зти и мног. позла́зити и позліза́ти; ( спускаться) спуска́тися, спусти́тися (спущу́ся, спу́стишся) и мног. поспуска́тися; (оставлять занимаемое место - о сидящем, лежащем) устава́ти, уста́ти (уста́ну, уста́неш) и мног. повстава́ти; ( с чего) зсіда́ти, зсі́сти (зся́ду, зся́деш); (сойти - с какого-л. места) уступа́тися, уступи́тися (уступлю́ся, устуґпишся), диал. зступа́ти, зступи́тине сходи́ть с языка́ — не схо́дити з язика́ (з уст)
румя́нец \сходить шёл — рум'я́нець зійшо́в
снег \сходить шёл — с поле́й сніг зійшо́в з полі́в
\сходить ди́ть с горы́ — схо́дити (спуска́тися) з гори́
\сходить ди́ть с конве́ера — схо́дити з конве́єра
\сходить ди́ть с пути́ (с доро́ги, со своего́ пути́, со свое́й доро́ги) — перен. схо́дити з [свого́] шляху́ (з [своє́ї] доро́ги)
\сходить ди́ть с ре́льсов — схо́дити з ре́йок (з ко́лії)
2) (благополучно закончиться, проходить) мина́ти, мину́ти, схо́дити, зійти́ему́ всё \сходить дит — йому́ все мина́є (схо́дить)
3) ( быть признаваемым за кого-что) схо́дити, зійти́, відбува́ти, відбу́ти, -бу́ду, -бу́дешволк \сходить ди́л за соба́ку — ( был принимаемый) во́вка прийма́ли за соба́ку
де́рево \сходить дёт за сад — де́рево зі́йде за садо́к (за сад)
4) ( оканчиваться - о грибах) прохо́дити, -дять, пройти́ (про́йдуть)5) ( выслеживать) охотн. висте́жувати, -жую, -жуєш, ви́стежити, вислі́джувати, -джую, -джуєш, ви́слідити, -джу, -дишII сов.схо́дити, -джу́, -диш; ( пойти) піти́ (піду́, пі́деш)\сходитьть к коло́дцу по во́ду — сходи́ти (піти́) до коло́дязя по во́ду
\сходить жу́ посмотре́ть — піду́ подивлю́ся, піду́ подиви́тися
\сходить ди́ть слоно́м — шах м. піти́ слоно́м
-
39 сыпать
1) си́пати, -плю, -плеш; ( быстро говорить) чеса́ти (чешу́, че́шеш)\сыпать пал снег — си́пав сніг
\сыпатьть остро́тами — си́пати до́тепами
так — и
\сыпать плет — ( быстро говорит) так і че́ше
2) ( стремительно бежать) ката́ти, чеса́ти, си́патисыпь домо́й! — ката́й (чеши́, сип) додо́му!
3) ( сбрасывать в воду сеть) спец. закида́ти -
40 талый
та́лий, пота́лий; ( растаявший) розта́лий\талый снег — та́лий (пота́лий, розта́лий) сніг, ро́зталь, -лі, ро́зтань, -ні
См. также в других словарях:
снег — снег/ … Морфемно-орфографический словарь
СНЕГ — муж. мерзлые пары, падающие, в виде хлопьев, клочьев, с облаков; самый рыхлый лед, заменяющий зимой дождь. Белей снегу белого. Бел снег на черну землю, и то к лицу! Снег идет, сыплется, падает. Снег хлопьями, пушной, кидь, падь, самый крупный;… … Толковый словарь Даля
снег — снега, мн. снега (снеги обл.), м. 1. только ед. Атмосферный осадок в виде белых хлопьев, состоящих из спаянных кристалликов воды разных форм, преимущ. в форме звездочек. Снег идет. Снег выпал. Мокрый снег Снег падает хлопьями. Белый, как снег.… … Толковый словарь Ушакова
снег — сущ., м., употр. очень часто Морфология: (нет) чего? снега и снегу, чему? снегу, (вижу) что? снег, чем? снегом, о чём? о снеге и в снегу; мн. что? снега, (нет) чего? снегов, чему? снегам, (вижу) что? снега, чем? снегами, о чём? о снегах 1. Снегом … Толковый словарь Дмитриева
снег — снег: По ГОСТ Р 22.0.03; Источник … Словарь-справочник терминов нормативно-технической документации
снег — а ( у); мн. снега; м. 1. о снеге, в снегу; Твёрдые атмосферные осадки, выпадающие из облаков в виде звездообразных кристалликов или хлопьев, представляющих собой скопление таких кристалликов. Хлопья снега. Мокрый, крупный с. Первый с. Падает… … Энциклопедический словарь
снег — См. осадок белее снега, как снег на голову, свалиться как снег на голову, сделать белее снега... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. снег снежище, осадки, крупа, белые мухи,… … Словарь синонимов
СНЕГ — СНЕГ, вид атмосферных ОСАДКОВ, состоящий из замерзших водяных паров, образующих ледяные кристаллы. Объединившись, эти кристаллы образуют снежинку, которая в конце концов падает на Землю. СНЕЖИНКИ, представляющие собой симметричные (обычно… … Научно-технический энциклопедический словарь
СНЕГ — СНЕГ, а ( у), мн. а, ов, муж. Атмосферные осадки белые пушинки, хлопья, представляющие собой кристаллики льда, а также сплошная масса этих осадков, покрывающая землю зимой. Идёт с. Выпал с. Мокрый с. С. слепит глаза. Белый как с. Вечные снега (на … Толковый словарь Ожегова
снег — снег, а и у, предл. п. в (на) снег у, мн. ч. а, ов … Русский орфографический словарь
снег — алмазный (Медведев); бархатистый (Бунин); безжизненный (Зайцев); белый (Зайцев, Случевский); девственный (Хомяков); жесткий (Суриков); искристый (А.Измайлов); колючий (Фет); крепкий (Серг. Ценский); летучий (Пушкин); мерзлый (Жемчужников); мокрый … Словарь эпитетов
