-
1 самодійці
- івсамоди́йцы -
2 самодій
вчт; техн. автома́т -
3 самодіючий
див. самодійний -
4 самодіяльність
ж1) independent action; self-activity2) amateur performances plвечір самодіяльності — amateurs' night, evening ( party) of amateur performances
-
5 самодёржец уст.
nlaw. Alleinherrscher, Selbstherrscher, absoluter Monarch -
6 самодіагностика
жautodiagnostics, self-diagnosis -
7 самодійний
self-acting, automatic -
8 самодіяльний
-
9 самодіагностика
-исамодиагно́стика -
10 самодійський
самоди́йский -
11 самодільний
самоде́льный; самоде́лковый -
12 самодіючий
самоде́йствующий -
13 самодіяльний
самоде́ятельный -
14 самодіяльник
-
15 самодіяльність
- остісамоде́ятельность -
16 самодіяльно
нар.самоде́ятельно -
17 самодіяльний
samodijal'nyjприкм. -
18 самодійна шпарутка
самоде́йствующая шпару́ткаУкраїнсько-російський політехнічний словник > самодійна шпарутка
-
19 самодійний
вчт; техн. автомати́ческий, самоде́йствующий -
20 самодійний переривач
самоде́йствующий прерыва́тельУкраїнсько-російський політехнічний словник > самодійний переривач
См. также в других словарях:
самодієць — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
самодієць — див. самодійці … Український тлумачний словник
самодійці — ів, мн. (одн. самоді/єць, йця, ч.). Загальна назва групи споріднених північних народів Росії (ненців, селькупів і т. ін.) … Український тлумачний словник
самодійський — прикметник … Орфографічний словник української мови
самодільний — прикметник розм … Орфографічний словник української мови
самодіючий — прикметник … Орфографічний словник української мови
самодіяльний — прикметник … Орфографічний словник української мови
самодіяльник — іменник чоловічого роду, істота рідко … Орфографічний словник української мови
самодіяльність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
самодіяльно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
самодійний — а, е. Те саме, що самодіючий … Український тлумачний словник
