-
1 amortization
n1) юр. амортизація; сплата боргу в розстрочку2) юр. відчуження (відбирання) земельної власності3) тех. пом'якшення удару (поштовху) під час приземлення; амортизація* * *n; ек.1) амортизація, погашення боргу в розстрочку2) амортизаційні відрахування; амортизаційний фонд3) юp. відчуження земельної власності по "праву мертвої руки"4) тex. амортизація, демпфірування; поглинання, пом`якшення ударів5) пом`якшення удару або поштовху при приземленні ( легка атлетика) -
2 take-off
n1) розм. наслідування2) карикатура3) недолік, вада, дефект4) ав. зліт, старт, виліт; відрив від землі5) спорт. штовхання; відштовхування6) спорт. планка (тж take-off board)take-off distance — ав. злітна дистанція
take-off ground (spot) — спорт. місце штовхання
take-off line — спорт. лінія відштовхування при метанні
take-off point — ав. точка відриву (літака від землі)
take-off ramp — військ. пускова установка
take-off roll — ав. розбіг при зльоті
take-off run — спорт. розбіг
take-off runway — ав. злітно-посадочна смуга
take-off speed — ав. злітна швидкість
* * *I n1) наслідування; карикатура2) недолік; дефект3) cпopт. брусок відштовхування, планка ( take-off board); поштовх, відштовхуванняdouble take-off — поштовх /відштовхування/ двома ногами ( при стрибку)
take-off ground /spot/ — місце поштовху
take-off run — розбіг; стрибок
4) aв. зліт, старт, відрив від земліtake-off distance — злітна дистанція ( з повітряною ділянкою) take-off runway злітно-посадочна смуга
5) підйом, ріст ( економічний)6) пункт відправлення (літак; відправний пункт, вихідна точка)II a -
3 unstuck
past і p.p. від unstick* * *I [en'stek] a1) що провалився, потерпілий крахto come unstuck — потрапити в біду, опинитися в скрутному становищі [див. unstick 1]
2) відкритися, звільнитися (про що-н. що заклинило)II [en`stek] past, p. p. від unstickwhen firmly pushed the door became unstuck — від сильного поштовху двері, що заклинилися, відкрилися; що відклеївся; що розклеївся
-
4 yield
1. n1) урожай, плоди2) виробіток; вихід (продукції); видобуток3) дебіт (води)4) улов (риби)5) гірн. осідання (покрівлі)6) текучість (матеріалу)7) ек. дохід; дохідність; відсотковий дохід8) кількість вироблюваної продукції9) амер. сума зібраного податку з вирахуванням витрат на його збір10) військ. потужність (атомного боєприпасу); тротиловий еквівалент; калібр11) тех. корисна робота2. v1) виробляти; давати (плоди, урожай, доходи)2) перен. віддавати (належне)3) відходити; здавати (позицію тощо); здаватися4) поступатися; погоджуватисяto yield the pas — спорт. відмовитися від переваги
5) передати слово іншому промовцю; уступити трибуну6) дати згоду (дозвіл)7) піддаватися; не витримувати8) пружинити; прогинатися; осідати9) розтягуватися (про тканину тощо)10) відплачувати, віддячуватиto yield up the ghost — віддати богу душу, померти
* * *I [jiːld] n1) плоди, врожай2) вироблення; вихід ( продукції); дебіт ( води); улов ( риби); врожайність ( crop yield)5) eк. дохід; прибутковість6) cл. сума зібраного податку за вирахуванням витрат на його збір7) вiйcьк. потужність ( ядерного боєпріпасу); тротиловий еквівалентthe actual barn yield of a crop — кількість заготовленої /покладеної на зберігання/ сільськогосподарської продукції
milk yield — удій, надій (egg yield c-г яйценосність)
animal yield — c-г приплід
livestock yield — c-г вихід худоби; продуктивність худоби
yield of bread — припік, вихід хліба ( з муки)
II [jiːld] vto increase the yield of the soil — покращувати родючість / врожайність/ грунту
1) родити, давати (плоди, врожай, прибуток); icт. віддавати2) відступати; здавати ( позицію тощо); здаватися3) поступатися; погоджуватися; (to) поступитися трибуною; передати слово іншому оратору (тимчасово; to yield the floor); усн. дати згоду, дозвіл4) піддаватися; не витримувати; пружинити; прогинатися, осідати; розтягуватися ( про тканину тощо)5) бути причиною, викликати/спричинювати щось6) icт. відплачувати, віддаватиthis land yields well/poorly — ця земля добре/погано родить
these flowers yield a sweet scent — ці квіти розливають пахощі /добре пахнуть
to yield due praise to smb — віддавати належне /хвалу комусь
to yield ground /a position/ a fortress to the enemy — здати территорию/ позицію/фортецю ворогові
to yield consent — дати ( вимушену) згоду
to yield a ready consent — охоче /відразу ж/ погодитися
to yield to force — підкорятися силі, відступити перед силою
we will never yield — ми ніколи не відступимо /не здамося
the dye will not yield to soap or soda — цю фарбу не бере ні мило, ні сода
to yield a point in a debate — визнати правоту опонента, поступитися в якомусь питанні
to yield to entreaties /to demands/ to urgent solicitations/ to remonstrances — поступитися благанням /вимогам /наполегливим проханням/ напученням
to yield to circumstances — відступити /поступитися під тиском обставин
to yield to pressure /to temptation/ to persuasion — піддатися тиску /спокусі/ вмовлянням
to yield the championship /the track — cпopт. поступитися першістю /доріжкою
to yield to none in smth — нікому не поступатися чимось (зазвич. красою, добротою тощо)
I yield to none in my enthusiasm for the plan — я ставлюся до цього плану з не меншим ентузіазмом ніж усі інші
will the Senator yield — є чи не зволить сенатор передати слово іншому ( ораторові)є to yield to do smth погодитися щось зробити
to yield that smth should be done — дати згоду /дозвіл, щоб щось було зроблено
-
5 amortization
n; ек.1) амортизація, погашення боргу в розстрочку2) амортизаційні відрахування; амортизаційний фонд3) юp. відчуження земельної власності по "праву мертвої руки"4) тex. амортизація, демпфірування; поглинання, пом`якшення ударів5) пом`якшення удару або поштовху при приземленні ( легка атлетика) -
6 take-off
I n1) наслідування; карикатура2) недолік; дефект3) cпopт. брусок відштовхування, планка ( take-off board); поштовх, відштовхуванняdouble take-off — поштовх /відштовхування/ двома ногами ( при стрибку)
take-off ground /spot/ — місце поштовху
take-off run — розбіг; стрибок
4) aв. зліт, старт, відрив від земліtake-off distance — злітна дистанція ( з повітряною ділянкою) take-off runway злітно-посадочна смуга
5) підйом, ріст ( економічний)6) пункт відправлення (літак; відправний пункт, вихідна точка)II a -
7 unstuck
I [en'stek] a1) що провалився, потерпілий крахto come unstuck — потрапити в біду, опинитися в скрутному становищі [див. unstick 1]
2) відкритися, звільнитися (про що-н. що заклинило)II [en`stek] past, p. p. від unstickwhen firmly pushed the door became unstuck — від сильного поштовху двері, що заклинилися, відкрилися; що відклеївся; що розклеївся
-
8 yield
I [jiːld] n1) плоди, врожай2) вироблення; вихід ( продукції); дебіт ( води); улов ( риби); врожайність ( crop yield)5) eк. дохід; прибутковість6) cл. сума зібраного податку за вирахуванням витрат на його збір7) вiйcьк. потужність ( ядерного боєпріпасу); тротиловий еквівалентthe actual barn yield of a crop — кількість заготовленої /покладеної на зберігання/ сільськогосподарської продукції
milk yield — удій, надій (egg yield c-г яйценосність)
animal yield — c-г приплід
livestock yield — c-г вихід худоби; продуктивність худоби
yield of bread — припік, вихід хліба ( з муки)
II [jiːld] vto increase the yield of the soil — покращувати родючість / врожайність/ грунту
1) родити, давати (плоди, врожай, прибуток); icт. віддавати2) відступати; здавати ( позицію тощо); здаватися3) поступатися; погоджуватися; (to) поступитися трибуною; передати слово іншому оратору (тимчасово; to yield the floor); усн. дати згоду, дозвіл4) піддаватися; не витримувати; пружинити; прогинатися, осідати; розтягуватися ( про тканину тощо)5) бути причиною, викликати/спричинювати щось6) icт. відплачувати, віддаватиthis land yields well/poorly — ця земля добре/погано родить
these flowers yield a sweet scent — ці квіти розливають пахощі /добре пахнуть
to yield due praise to smb — віддавати належне /хвалу комусь
to yield ground /a position/ a fortress to the enemy — здати территорию/ позицію/фортецю ворогові
to yield consent — дати ( вимушену) згоду
to yield a ready consent — охоче /відразу ж/ погодитися
to yield to force — підкорятися силі, відступити перед силою
we will never yield — ми ніколи не відступимо /не здамося
the dye will not yield to soap or soda — цю фарбу не бере ні мило, ні сода
to yield a point in a debate — визнати правоту опонента, поступитися в якомусь питанні
to yield to entreaties /to demands/ to urgent solicitations/ to remonstrances — поступитися благанням /вимогам /наполегливим проханням/ напученням
to yield to circumstances — відступити /поступитися під тиском обставин
to yield to pressure /to temptation/ to persuasion — піддатися тиску /спокусі/ вмовлянням
to yield the championship /the track — cпopт. поступитися першістю /доріжкою
to yield to none in smth — нікому не поступатися чимось (зазвич. красою, добротою тощо)
I yield to none in my enthusiasm for the plan — я ставлюся до цього плану з не меншим ентузіазмом ніж усі інші
will the Senator yield — є чи не зволить сенатор передати слово іншому ( ораторові)є to yield to do smth погодитися щось зробити
to yield that smth should be done — дати згоду /дозвіл, щоб щось було зроблено
-
9 impact ignition
n запалювання від поштовху; ударне займання -
10 impact tolerance
n припустиме прискорення при поштовху -
11 shock ignition
n займання від поштовху -
12 Енгельс, Фридрих
Енгельс, Фридрих (1820, Бармен, Пруссія - 1895) - нім. мислитель, суспільний діяч, один із засновників марксизму. Син підприємця (текстильного фабриканта), він присвятив свою творчість і діяльність доведенню минущого характеру суспільства приватної власності та необхідності революційної його заміни соціалізмом (комунізмом) С. подвижник і друг Маркса. На відміну від нього Е. прийшов до ідей соціалізму переважно на ґрунті філософських міркувань (особливо теорії відчуження). Соціалістична орієнтація Е. мала витоки насамперед в політекономії і реальних суспільно-економічних колізіях (які особливо мали місце в Англії на поч. 40-х рр. XIX ст). При всій єдності поглядів Маркса й Е. між ними є певні відмінності. Головним принципом філософії Маркса був принцип практики, яку він розумів як основу всіх виявів існування людини. Відповідним принципом у Е. було "велике основне питання всієї, особливо новітньої філософії" - про відношення мислення до буття, духу до природи: про первинність чи вторинність останньої, про пізнаваність світу. З огляду на це, Маркс вважав головним недоліком усього попереднього матеріалізму споглядальність, а Е. - його механістичний, метафізичний характер та ідеалізм у розумінні історії. Це відбилося і на розумінні природи. Якщо Маркс бачить її в контексті практики, то Е. зосереджує свою увагу на природі як такій ("Діалектика природи"). Характерною рисою творчості Е. є багатоманітність його зацікавлень та наукових інтересів. Він спеціально вивчав природознавство, військову справу, житлове й селянське питання тощо і на основі цього створив відповідні концепції. Помітною є протилежність загальних тенденцій духовної еволюції двох засновників марксизму: Маркс від ранніх філософських творів перейшов до політекономії і на ній, зрештою, зупинився. Е. продовжував розробляти марксизм в усіх його відгалуженнях (напр., "Анти-Дюринг") й інтерес до філософських досліджень з часом у нього не спадав. Матеріалізм і діалектику Е. аналізував і розробляв у загальному вигляді, тоді як у Маркса вони підпорядковані конкретному предмету його досліджень. Розробити, викласти і донести до широкого читача філософію марксизму випало саме на долю Е. Він називав її по-різному: "новий матеріалізм", "сучасний матеріалізм", "матеріалістична діалектика", маючи на увазі, що "сучасний матеріалізм" є по суті діалектичним і що продовження його становить "матеріалістичне розуміння історії", або "історичний матеріалізм". Термін "діалектичний матеріалізм" запровадив Дицген. У 90-ті рр. XIX ст. Е. критично переосмислив певні аспекти історії і практики соціалізму. У вступі до праці Маркса "Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р." (1895) він оцінив свої і Маркса очікування близької революції як ілюзію, а способи боротьби, котрі тоді застосовувалися, - як застарілі; звернув увагу на новий для того часу, але ефективний засіб трансформації суспільства - всезагальне виборче право. Е.-вчений помітив і вказав на можливий перехід від насильницьких до мирних, парламентських способів боротьби. В праці "До критики соціал-демократичної програми 1891 р." Е. дійшов висновку, що в розвинутих країнах: Франції, Англії, Америці (але не в "деспотичній" Німеччині) можливе мирне "вростання" старого суспільства в соціалізм (втім, це "вростання" зберігало революційний зміст - заміну приватної власності суспільною). Е. - видатний прогнозист соціальних явищ. Майже за 20 років наперед (у 1895 р.) він передбачив настання доби світових війн. Але найбільш вражаючим є передбачення ним революції в Росії. Е. припускав, що почнеться вона в Петербурзі, буде здійснена невеликим гуртом людей, надасть поштовху до розвалу усієї системи і вивільнить такі руйнівні сили, які потім неможливо буде приборкати; але згодом люди, котрі здійснять революцію, переконаються в тому, що вони вчинили те, чого самі не знали й не хотіли. Е., слідом за Гегелем, називав такий перебіг подій "іронією історії".[br]Осн. тв.: "Становище робітничого класу в Англії" (1845); "Анти-Дюринг" (1878); "Походження сім'ї, приватної власності і держави" (1884); "Діалектика природи" (напис. 1873 - 1883 рр., опубл. 1925 р.); "Людвіг Фоєрбах і кінець класичної німецької філософії" (1886).В. Білодід -
13 історія філософії
ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ - процес зародження і розвитку філософських знань; наукова галузь, що вивчає історію філософського мислення. Зародження філософських ідей в культурі Китаю, Індії, країн Близького Сходу і Стародавньої Греції дослідники датують поч. - серед І. тис. до н. е. З цього часу починається відлік історії філософії як процесу. Перші спроби зібрання свідчень про знання, здобуті в результаті філософської рефлексії, здійснюються в культурі Стародавнього Сходу й Єгипту. Більш спеціалізовано осмислення процесу розвитку філософської думки розпочинається в античності Аристотелем й грецьк. доксографами (Теофраст,Діоген Лаертський, Секст Емпірик). їх творчість започатковує розвиток І. Ф. як наукової дисципліни. В II - III ст. здійснюється перехід від опису і класифікації філософських текстів, - чим переважно обмежувався підхід доксографів, - до екзегези, коментування, витлумачення їх. Початок цьому етапові в розвитку І. ф. було покладено в Александрійській школі, на здобутки якої спираються представники історико-філософської науки доби Середньовіччя, що осмислюють переважно досвід античної філософії (Юстін Філософ, Іполіт, Тома Аквінський та ін.) С. уттєвий внесок в історико-філософське вивчення античної спадщини належить араб, вченим. Першим значним араб, істориком філософії був Шахрастані (XII ст.), твір якого "Релігійні секти та філософські школи" являє одну з ранніх спроб викладу всесвітньої І. ф. Аналогічний твір в Європі належить учневі Дунса Скота - Берлі ("Книга про життя і нрави давніх філософів і поетів", близько 1330 р.). Інтерес до осмислення античної філософської спадщини, філологічної критики й перекладу творів Платона, Аристотеля, Цицерона, Лукреція, Плотіна, Прокла та ін. визначає спрямованість історико-філософських досліджень доби Відродження. Переважні зусилля дослідників у цей час спрямовані на розробку фактографічного рівня історикофілософської науки (Йоанн Баптист Буонасеньї "Листи про знаменитіші секти філософів та їх відмінності між собою" (1458); Фриз "Хронологічна бібліотека класичних філософів" (1592). Суттєвий поворот до поглиблення методології історико-філософського дослідження здійснюється в XVII ст. (Бекон, Бейль) й наступному XVIII ст. (Бруккер "Критична історія філософії від створення світу до нашого часу" (1742 - 1744), Теннеман "Історія філософії" (1798 - 1819), Аст "Нарис історії філософії" (1807) та ін.) А. ктивізація історико-філософських досліджень в XVII - XVIII ст. створила передумови для переходу на новий етап розвитку, що позначений зверненням від методичної рефлексії до власне методологічного, теоретичного обґрунтування І.ф. Стимулом для такого переходу стала "критична філософія" Канта. Власне, підсумком, першим результатом його є історико-філософська концепція Гегеля С. уть гегелівської концепції - в обґрунтуванні погляду на І. ф. як закономірний процес розвитку, де всі філософські системи необхідно пов'язані одна з одною. Послідовність філософських систем обумовлена внутрішньою логікою виведення філософської ідеї. Кожна філософська система не зникає в історії, зберігаючись як момент єдиного цілого. Являючи специфічний вираз абсолютного, філософська система, згідно з Гегелем, належить своєму часові. Вона є "думкою своєї епохи", виражаючи її дух. Подальший поступ історико-філософської науки переважно спрямований на розвиток і подолання недоліків, властивих гегелівській концепції І. ф. У зв'язку з цим здійснюються спроби уточнити розуміння суб'єкта філософського розвитку. Якщо Гегель розглядав І. ф. як процес самопізнання абсолютного духа, то в концепціях кін. XIX - XX ст. реальним суб'єктом філософування вважається індивід (філософія життя, екзистенціалізм), суспільні класи (марксизм), нації (націоналізм) тощо. Всупереч гегелівському уявленню про І. ф. як однолінійно спрямований процес прогресивного розвитку, обґрунтовуються підходи, згідно з яким І. ф. являє плюралістичну сукупність самоцінних філософських систем (постмодернізм), аналізується діалогічний зв'язок між окремими системами як спосіб реального буття філософії (філософія діалогу, комунікативна філософія). Спеціально досліджуються процедури історикофілософського витлумачення тексту (герменевтика). Об'єктом дослідження І. ф. є тексти, що містять відображення філософськи значимих ідей, наявних у культурі. Загальна сукупність їх утворює зміст філософської культури суспільства на певному етапі його розвитку. Особливість предмета історико-філософської науки зумовлена специфікою співвідношення І. ф. із власне філософією. Філософія є не лише предметом історикофілософського вивчення, вона включає І. ф. як свій органічний компонент, завдяки якому здійснюється самопізнання й саморозвиток філософії. І.ф. як галузь наукового дослідження являє складне структурне утворення, що реалізує свої завдання на фактографічному, теоретичному та історіографічному рівнях. У процесі вивчення об'єкта історико-філософського дослідження здійснюється аналіз передумов його виникнення (генетичний аналіз), сутності (есенціональний аналіз) і особливостей функціонування філософських ідей в історії культури (функціональний аналіз). Історико-філософське дослідження здійснюється з огляду вимог логічного аспекту (де досліджується внутрішня логіка розгортання філософської ідеї в історії), соціологічного (досліджуване явище розглядається як результат діяльності філософських і нефілософських спільнот - філософські школи, напрями, течії, соціальні класи, нації тощо) та культурологічного аспекту (рух філософських ідей розглядається в контексті історії культури, в якій ідеї формуються й зазнають певних трансформацій в процесі функціонування). В межах, передусім, культурологічного аспекту здійснюється дослідження історії національної філософії як духовної квінтесенції культури певного народу. Історико-філософські дослідження особливо активізуються на кризових етапах історії, коли нагальною стає потреба переосмислення нагромадженого досвіду з огляду нових завдань філософського осягнення дійсності. Цим пояснюється зростання ролі історикофілософської науки на нинішньому етапі розвитку людства, зважаючи на корінні зміни, що відбуваються на поч. III тис З. добуття Україною державної незалежності фундаментально вплинуло на активізацію досліджень в галузі історії укр. філософії, суттєво розширило коло досліджуваних проблем, надало поштовху осмисленню й застосуванню як традиційних для укр. філософії, так і нових методологічних парадигм. Зародження укр. філософії охоплює тривалий період від V по IX ст. Воно тісно пов'язане з розвитком міфологічних уявлень давньоукр. племен. Середньовічний період розвитку укр. філософії починається від Княжої доби (XI - XIII ст.) і триває до серед. XIV ст.; він репрезентується філософськими ідеями (джерелом яких була філософія патристики, насамперед, східної), що утворили підґрунтя нефілософської (релігійної, мистецької) творчості, політичної діяльності тощо. Від серед. XIV ст. до кін. XVII ст. тривав ранньоновітній період в історії укр. думки, що характеризувався розвитком ренесансно-гуманістичних, реформаційних ідей, а також бароковою схоластикою в її православній версії. Від останньої започатковується професійна укр. філософія. Новітній період розвитку укр. філософії (XVIII - XIX ст.) пов'язаний із Просвітництвом, релігійною філософією, преромантичними і романтичними тенденціями, рецепцією нім. ідеалізму (Канта, Гегеля, Фіхте, Шеллінга), філософією мови (з опертям на ідеї Гумбольдта, Лотце і Штайнталя), позитивізмом; в суспільно-політичній думці розроблялись ідеї лібералізму, консерватизму, націоналізму. В укр. філософії XX ст. (на теренах колишнього СРСР) домінувала марксистсько-ленінська філософія; в Галичині переважали семіотичні і логіко-методологічні дослідження, автори яких дотримувалися матеріалістичної, позитивістської і неотомістської орієнтації (див. Львівсько-Варшавська логіко-філософська школа). Систематичне вивчення історії укр. філософії і суспільно-політичної думки почалося у XIX ст. Воно спиралося на панівний тоді в Україні народницький світогляд, джерелом якого була романтична філософія з характерною для неї ідеалізацією простого люду і сільської культури як підґрунтя національної самобутності (див. Куліш). В дослідженнях Антоновича, Грушевського, Лесі Українки, Франка домінувала методологія і філософія Просвітництва, частково - позитивізму. Історико-філософська концепція Чижевського ґрунтується на понятті національної філософії, передбачає виклад І. ф., в тому числі й укр., в історико-культурному контексті. Вагомим внеском у вивчення історії укр. філософії, зокрема політичної філософії, є праці Лисяка-Рудницького. У радянський час історія укр. філософії розглядалась переважно як складова частина всесвітнього розвитку філософії, що відбувався у формі боротьби матеріалізму з ідеалізмом. Помітним здобутком тогочасних укр. учених була підготовка тритомної "Історії філософії на Україні" (К., 1987), два томи якої були опубліковані. Незважаючи на обмеження і перешкоди, що їх створювала на шляху дослідницької праці марксистсько-ленінська методологія, вітчизняні історики філософії зробили чималий внесок у розвиток укр. історико-філософської науки, особливо щодо вивчення філософської думки Княжої доби, ренесансно-гуманістичних і реформаційних ідей, філософії барокової доби, насамперед, філософії КМА, спадщини Сковороди та видання його творів (дослідження Шинкарука, Горського, Іваньо, Нічик і очолюваної нею дослідницької групи). Нині, спираючись на різні методологічні підходи (герменевтику, структурний аналіз текстів, компаративно-історичний аналіз тощо), укр. історики філософії працюють над відтворенням цілісної картини історії укр. філософії, розуміючи її як невід'ємну частку загальноєвропейського духовного процесу, як плюралістичне поєднання різноманітних напрямів, течій, шкіл, що, взаємодіючи між собою, утворюють підвалини самобутнього побуту укр. філософії і культури (дослідження Лісового, Бадзьо, Забужко, Сирцової та ін.).В. Горський, Я. Стратій -
14 реформація
РЕФОРМАЦІЯ ( від лат. reformatio - перетворення, поліпшення) - широкий антикатолицький і соціально-політичний рух, який охопив у XVI ст. майже всі країни Європи. За своєю антифеодальною, передбуржуазною сутністю Р. тотожна Відродженню, але їхній розвиток проходив у різних формах. Зміст поняття Р. включає такі елементи: 1) Р. - масовий антифеодальний рух; 2) разом з тим рух передбуржуазний; 3) Р. спрямована проти панівної церковної ієрархії та кліру; 4) здійснює свої секуляризаційні завдання під гаслом боротьби за істинну віру; 5) ідеалізує й намагається відродити первісне християнство; 6) підносить індивідуально-духовне начало в людині; 7) пов'язана з формуванням націй, національної самосвідомості і культури; 8) веде до розколу народу за віросповідним принципом. Ідеологи Р. заперечували верховенство Римського Папи, чернецтво, культ святих, ікони; вимагали створення національних церков, проведення церковних відправ рідною мовою. Національний характер нової релігії відповідав становленню націй. Джерелом віровчення реформатори вважали лише "Священне Письмо" (Біблію) і, на відміну від католицизму, заперечували "священні перекази" (рішення церковних соборів, міркування Пап, церковну традицію). Р. демократизувала церкву, надала нормам моралі божественної санкції. Реформаційний рух згодом розколовся на різні течії: лютеранство, кальвінізм, анабаптизм, социніанство та ін. Представники останнього виступали, зокрема, за соціальну рівність, спільність майна. Найвидатнішими представниками західноєвропейського реформаційного руху були Ян Гус, Лютер, Меланхтон, Кальвін, Цвінглі Социн. Р. спочатку у формі гусизму, а згодом і лютеранства, кальвінізму та антитринітаризму поширилася на укр. землях. Ці ідеї були засвоєні, переосмислені й асимільовані на укр. ґрунті та надали значного поштовху розвитку вітчизняних реформаційних рухів. На формуванні укр. версії реформаційної ідеології позначився цілий ряд соціокультурних чинників С. еред них вирішальними були: початок розкладу економічної системи феодалізму, становлення самосвідомості укр. народу, особливості еволюції християнства в його православній формі. Створений в Україні комплекс реформаційних ідей достатньою мірою адекватно відобразив їхню конкретно-історичну сутність і виявив себе в оновленні релігійного вчення на основі заперечення авторитету церковної ієрархії, демократизації церкви, формуванні ідеї порятунку особистою вірою, свободи совісті, включно з вимогою гарантій останньої, що означало появу висловленої у теологічній формі ранньобуржуазної правової ідеї. Прихильність до реформаційних ідей в Україні виявляли Оріховський, Суразький, Острозький, Г. Смотрицький, Христофор Філалет, Вишенський, Княгиницький, С. і Л. Зизанії, Немирич, Петро Могила.В. Литвинов
См. также в других словарях:
коромисло — а, с. 1) Дерев яна вигнута палиця з зарубками або гачками на кінцях, якою носять на плечах відра з водою тощо. •• Симпто/м коро/мисла мед. неодночасність серцевого поштовху і верхівкового поштовху в прекордіальній ділянці. 2) Рід важеля з точкою… … Український тлумачний словник
апексограма — и, ж. Графічний запис коливання стінки грудної клітки в ділянці верхівкового поштовху серця … Український тлумачний словник
бісистолія — ї, ж. Подвоєння верхівкового поштовху і першого тону над верхівкою серця … Український тлумачний словник
буфер — а, ч. 1) Пристрій у вагона, паровоза, автомобіля та ін. для послаблення сили удару, поштовху. 2) спец. Поле пам яті або пристрій, що його використовують для узгодження відмінностей між швидкостями обміну, розмірами блоків даних і моментами… … Український тлумачний словник
валитися — валю/ся, ва/лишся, недок. 1) Падати, перекидатися від поштовху, удару і т. ін. || Падати вниз. || Розвалюватися, розпадатися. || Повільно руйнуватися. Валитися з ніг. 2) Те саме, що валити II. 3) Пас. до валити I 4) … Український тлумачний словник
випліскуватися — ується, недок., ви/плескатися, ви/плескається і ви/плещеться, док. Виливатися через край від удару, плескання, від поштовху, струсу … Український тлумачний словник
відлітати — I а/ю, а/єш, недок., відлеті/ти, ечу/, ети/ш, док. 1) Летячи, покидати якесь місце (про птахів). || Відправлятися (про літак, про пасажирів у ньому). || Летячи, віддалятися на певну відстань від кого , чого небудь. 2) перен. Швидко зникати,… … Український тлумачний словник
відриватися — I а/юся, а/єшся, недок., відірва/тися, ірву/ся, і/рве/шся, док. 1) Відділятися, відокремлюватися від цілого внаслідок поштовху або під дією власної ваги. 2) перен. Відходити, віддалятися від кого , чого небудь. || Стрімко підніматися з землі. ||… … Український тлумачний словник
відскакувати — ую, уєш, недок., відско/чити, чу, чиш, док. 1) Стрибком або кількома стрибками віддалятися від кого , чого небудь. 2) Ударяючись об що небудь, падати в протилежному напрямі або вбік; відлітати. || перен., розм. Не зачіпати кого небудь, не… … Український тлумачний словник
заходити — I зах одити джу, диш, недок., зайти/, зайду/, за/йдеш, док. 1) неперех.Ідучи, потрапляти куди небудь, проникати в середину або вступати в межі чогось; входити. || Приходити, забігати куди небудь ненадовго, мимохідь; відвідувати кого небудь,… … Український тлумачний словник
збиватися — а/юся, а/єшся, недок., зби/тися, зіб ю/ся, зіб є/шся, док. 1) Зрушуватися, зсовуватися з місця від удару, поштовху, різкого руху. || Зсовуючись із місця, зморщуватися, м ятися. 2) Відходити, відхилятися вбік від напрямку руху. •• Збива/тися з ніг … Український тлумачний словник