(о+лани)

вгрызться вгризатися, вгризтися. [Вони (робітники) вгризалися в жовті лани].

* * *

несов.; сов. - вгр`ызться

-ся, засеять, -ся засівати, -ся, засіяти, -ся, сіяти, -ся, посіяти, -ся, усіяти, -ся, (диал.) сівати, -ся, (о мног.) позасівати, -ся, позасіювати, -ся. [Ходить, засіває, і засіяв, як годиться (Рудан.). Поле сіяли сини (Стеф.). Орися-ж ти, моя ниво, долом та горою та засійся, моя ниво, долею ясною (Шевч.). Та посійся добрим житом (Шевч.). Будем лани сівати (Чуб. V). Всі шляхи тоді козацькими головами ляхи позасівали (Куліш)]. Засеянный - засіяний, посіяний, усіяний. Место по недосмотру не -ное - несів (-ву), прогалюватина. [Якось чудно жито зійшло: там є і густо, а там пусто, мов несів (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - зас`еять

1) засіва́ти и засі́ювати, -сі́юю, -сі́юєш, засі́яти и мног. позасіва́ти и позасі́ювати

2) несов. этногр. посіва́ти, засіва́ти

3) (сов.: начать сеять) поча́ти сі́яти, засі́яти

1) (граница, рубеж) межа, грань (-ни), границя, край (р. краю); (политическая) кордон (-ну);

2) (между владениями, полями) межа, грань, границя, (межник: узкий - вдоль нивы) обм[н]іжок (-жка), (широкий - для проезда между двумя полосами пашен) суголов (- ва), суголовок (-вка, м. р.), су(го)ловка (-ки, ж. р.). [На полі пшениченька через межу похиляється (Пісня). Саме на грані росте дуб (Лебединщ.). Град у всім селі збив поле і при його границі став (Франко). Іду я обміжком, - шумлять колосками лани (Грінч.). Парубок повернув межами та суголовками (Н.-Лев.). Треба переорати су(го)ловку, щоб не їздили (Брацл.)]. Межа-об-межу - межа в межу. [Як брат з братом рука в руку, межа в межу, у двох тілах один дух (Франко)]. Проводить, провести -жу - проводити, провести, класти, покласти, робити, зробити межу, (политич.) кордон (по)між чим.

* * *

1) предл. с род. п. - повз, проз, (реже) поз, попри кого, що, побіля, (п)обіч кого, чого, (диал.) мимо що и чого. [Повз нього проскочив кіньми становий (Коцюб.). Їдемо повз тютюнові плантації (Кониськ.). Що-дня йду проз вашу хату (Звин.). Наглядів гарну молодичку та все біга поз двір, щоб як-небудь зачепити її (Рудч.). Орлів імперії нести поз образ імператора (Л. Укр.). Мусів бігти попри вас (Франко). Іду попри корчму (Кам'янеч.). А тривайте лишень, я піду побіля його (Квітка). Мимо колодізь ішли (Сл. Гр.). Азійське купецтво тягло валками з Криму мимо Черкас (Куліш)]. Проходить, пройти, проезжать, проехать, пролетать, пролететь -мо кого, чего - проходити, пройти, їхати, проїхати, летіти (пролітати), пролетіти повз кого, що, минати, минути, поминати, поминути, обминати, обминути кого, що. [Пішла стежкою навпростець, минула манастир (Н.-Лев.). Але подушка поминула його та влучила благочинного по голові (Н.-Лев.)]. Я прошол -мо вас - я пройшов повз вас, я минув вас. Проезжал -мо моего дома, а ко мне не заехал - їхав повз мою хату (или минав мою хату), а до мене не заїхав. -мо такого явления пройти нельзя - об[по]минути таке явище не можна. Пропускать, пропустить -мо ушей, глаз - см. Пропускать 5;

2) нрч. - мимо (малоупотребит.), стороною, побіля, (п)обіч, не туди; повз кого, що; (обыкновенно же мимо передаётся описательно через выражения с глаголом минати и пр.). [Стоїть собі кацапчук, тілько поглядає, а кацапка мимо йде та й його питає (Рудан.). Стороною дощ іде, стороною (Купал. пісня). Побіля їхав, до нас не заїхав (Звин.). Дим несеться не в вічі, а побіля (обіч) (Крим.)] Поля, луга, река, текущая -мо - лани, луки, ріка, що повз їх протікає. Он выстрелил -мо - він не влучив. Опять -мо! - знов не влучив! знов не туди! знов побіч! Не -мо говорится, молвится - не на вітер говориться (кажеться). Проехать -мо - минути, поминути кого, що. -мо, всё -мо и -мо - геть далі, все далі і далі; побіля, все побіля й побіля. Поди-ка ты -мо! проваливай -мо! - іди (собі) геть! (отвяжись, не получишь) дзуськи! дзусь! адзусь! Пошол -мо! (кучеру) - минай! не с[зу]пиняйся! поганяй! (фамил.) паняй! Ступить -мо - не так ступити, ступнути обік, (споткнуться) спотикнутися, спіткнутися.

* * *

1) нареч. ми́мо; (возле, около) поблизу́, побіля́ и побі́ля

2) (кого-чего) предл. повз (кого-що), ми́мо (кого-чого)

1) мат. - множина. -ство конечное - множина скінченна. -ство безконечное - множина нескінченна, безконечна безліч (-чи). -ство везде плотное - множина всюди-густа (всегуста);

2) (большое количество чего) сила, (слабее) багато, багацько, (редко) многість (- гости), многота, (о толпе, рыбьей стае и т. п.) тиск (-ку), валява, навальність (-ности), (гибель, пропасть) гибель (-ли), прірва, (тьма) тьма, (туча) хмара чого; срв. Масса 2. [Несуть її в труні, а народу сила, і всі плачуть (Грінч.). Понасходилося сила людей (Єфр.). Сила мишей (Л. Укр.). Сила очей уп'ялись у Петра (Гр. Григор.). Знаю силу казок (Кониськ.). Не злічити його (пісок морський) за-для многости (Біблія). Частина страшенної многоти тих, котрі заселяли колись (країну) (Павлик). В соборі тиск попівства (Самійл.). Такий тиск риби (Сл. Гр.). В столиці збилася валява люду (Леонт.). Такого валява риби! (Манж.). Снігу валява (Основа). Яблук там така валява лежить (Козелеч.). Торік у Лебедині навальність була москалів (Сл. Гр.)]. Великое, многое -ство - велика сила, сила силенна, сила силюща, силеча (-чі), великий (фам. чортів) тиск, тьма-тьмуща, тьма-темрява, страх, до смутку, до лиха, до лихої години, до напасти, до вигреба, (фам., грубо) до чорта, до дідька, до біса, до стобіса, до стобісового батька, до гаспида, до гемона, до ката, до хріна, до греця, до сина, до стилої мами, (диал.) до праса. [Йде велика сила чужих на ріднії лани (Філян.). Людей до церкви найшло сила силенна (Звин.). Земель силу силющу надбав (Кониськ.). Раків силеча (Сл. Гр.). За ними великий тиск людей (Куліш). Панства чортів тиск (Греб.). Народу там страх (Звин.). Смілости в тобі до ката (Самійл.). Назбирається їх до сина (Квітка). А на школі горобців до стилої мами (Рудан.)]. Бесчисленное -во - безліч (-чи); безлік (-ку), без-ліку, незліченна (незчисленна) безліч чого. [Безліч гаду (Куліш). Безліч рук до неї простягалось (Л. Укр.). От і лічи таку безліч (Ком. І.). Безлік водяних тварин (Щоголів). Люду зібралося тут без-ліку (Л. Укр.)]. Неизмеримое -ство - безмір (-ру), без- міри, без ліку-міри, неміряно. [Ще того поля - безмір! (Коцюб.). У них було землі неміряно (Мирний)]. Во -ве что - сила, велика сила, безліч, без-ліку чого; сила-силою, валявою, тьма-тьмою, (хмара-)хмарою. [(Гостей) сила-силою була (Квітка). Валявою йдуть люди (Черкащ.). Посіла (сарана) на всіх займищах тьма-тьмою (Біблія)]. Во -ве встречается, растёт и т. п. что - сила, безліч, без-ліку и т. п. трапляється (зустрічається), росте и т. п. чого. Они во -ве падали - сила їх, безліч їх и т. п. падало.

* * *

1) ( большое количество) си́ла, бе́зліч, -і; ( многочисленность) числе́нність, -ності

2) мат. множина́

(в прямом и перен. знач.) нива, (только в прям. знач., соб.) нив'я (-в'я), (побольше, только в прям. знач.) лан (-ну), (отдельная полоса, редко) ланина, (поле, участок) поле, (вспаханная пашня) рілля (-ллі). [Орися-ж ти, моя ниво, долом та горою (Шевч.). Он латані ниви, наче плахти, - навкруги розляглись (Л. Укр.). Гей, дзвін гуде - іздалеку, думки пряде - над нивами (П. Тичина). На літературній ниві (М. Зеров). Далекий гай, що важкою смугою синів на тлі жовтого нив'я (Корол.). Ходім на лан жито жати (Шевч.). Рідний лан (Філян.). Ідуть вони темним лісом, буйними ланами (Рудан.). Туман, туман по ланині (Лукаш.). Оце - моє поле, а це - його (Брацл.). На полі українського письменства (Коцюб.). Став чоловік над чорною ріллею, як небо, гордий, сильний, як земля (П. Филип.)]. Красная -ва (перен.) - Червона Нива.

* * *

1) ни́ва; ( побольше) лан, -у; ( поле) по́ле; ( пашня) рілля́

2) перен. ни́ва, по́ле

широкий, просторий, розлогий, широкополий, широкопросторий, ширококраїй. [Широка нива. Розлогі поля. Лани широкополі (Шевч.). Широка держава (Куліш)]. -ный комментарий - широкий коментар. Становиться обширнее - ширшати. Обширно - широко, просторо, розлого.

* * *

1) ( занимающий большое пространство) вели́кий; ( просторный) просто́рий; ( широкий) широ́кий

2) (перен.: большой по объёму, количеству, содержанию) вели́кий; ( широкий) широ́кий

3) ( многочисленный) числе́нний; ( разнообразный) різномані́тний

1) (равнина, простор) поле, степ (-пу). [Ой у полі Килиїмському. Ой виїхав наш Ревуха в чистий степ гуляти]. Чистое -ле - чисте поле, чистий степ; широке поле, степ широкий. Выйти в поле, на поле - вийти в поле, на поле, в степ, у степи;

2) (девственное, непаханное) цілина. [Там степ заліг цілиною]. Вольное, пустынное -ле - гуляй-поле, дике поле. Открытое -ле - широке, вільне поле;

3) (обработанное, пашня) поле, рілля (-лі). [Тепер пішло мужицьке поле. У мене ріллі три десятині]; (нива, участок) нива, лан (-ну), ум. нивка, ланок (-нка). [Орися-ж ти, моя ниво (Шевч.). На городі нивка, кругом материнка. Лани широкополі (Шевч.). Козарський ланок (Конис.)]; (под выпасом) толока; (оставлен, на отдых) переліг (-огу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) обліг (-огу); (у села для скота) вигін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопілля. Смена -ля - рука. [Маю чотири десятини поля, по одній десятині в кожну руку]. Итти в -ле - йти на поле. Ходить по -лям - ходити полями. Быть в -ле - бути на полі. Мои окна выходят в -ле - у мене вікна на поле. Опытное -ле - дослідне поле;

4) (место сражения, битвы) бойовище, бойовисько, боїще, бойове поле. -ле для поединка (стар.) - тік (р. току), тічок (-чка);

5) (площадь зрения) поле зору;

6) (края книги, шляпы) криси (-ів), береги, краї, (только о книге) маргінеси. Читая, делаю пометки на -лях книги - читаючи, роблю зазначки у книзі по краях (на берегах, на маргінесах);

7) (фон) поле, тло, земля. [По сірому полю (землі) чорні й сині смужечки];

8) (поприще) поле, нива, терен (-ену), ділянка. [Працюють на полі науковому. Вийшов на ниву письменства. На терені політичному він уславився. А це обібрав собі ділянку матеріяльну];

9) (охота) полювання. [Як поїхав королевич та на полювання, лишив свою вірну жону та й на хорування].

* * *

1) по́ле; ( обрабатываемый большой участок) лан, -у

2) (пространство, в пределах которого совершается что-л.; поприще) по́ле

3) ( фон) по́ле, тло

4) (в книге, в рукописи) по́ле, бе́рег

5)

6) ( охота) полюва́ння; ( добыча) здо́бич, -і

7) юр., ист. по́ле

золотохвилій. [Лани золотохвилі (Шевч.)].

от Пол)

I. місце (-сця) на помості (на долівці), (под нарами) підпілля (-лля), (под печью) підпіччя (-ччя), (диал.) штандари (-дар).

II. Наполье (от Поле) - нив'я (-в'я), поля (-лів), лани (-нів). [Зелене нив'я (Мирн.). Дикі качки по нив'ях пасуться (Чорном.). По нив'ю погана дорога (Міущ.)].