Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

добыча

  • 1 добыча

    •
    - добыча полезных ископаемых

    Словарь металлургической терминов > добыча

  • 2 добыча

    1) добич, здобич (р. -чи), здобича, добуток, узяток (р. -тку), (чем можно поживиться) пожива. [Вовк здобичи шукає. Козацькая здобиченька марне пропадає. Сухе літо, малий узяток бджолі. Злодій шукає грошей, або якої иншої поживи]. Добыча военная - військова здобич, (устар.) луп; (невольники) ясир. За добычей - по здобич, на здобитки, на роздобутки. [Розбійники виїхали на здобитки]. В добычу (на съедение) - на поталу. [Оддати на поталу ворогам. Тіло моє козацьке звірю на поталу не дайте (Дума). Вони не дадуться на поталу]. Взять в добычу - здобути, доскочити. [Вовка живого доскочили (Куліш)]. Взятый как добыча, захваченный в добычу - здобични[і]й. [Ви здобичні гроші пропиваєте! (Куліш)]. Без добычи - (шутл.) нездобихом. [Не пощастило їм: нездобихом вернулися];
    2) (добыток) здобуток, видобуток (р. -тку). [Тепер і під Київом добувають кам'яне вугля, але видобуток невеликий].
    * * *
    1) ( действие) добува́ння, здобува́ння; добува́ння, видобува́ння, ви́добуток, -тку
    2) (добытое, приобретённое; жертва) здо́бич, -і, до́бич, -і, здоби́ча, добу́ток, -тку, узя́ток, -тку; ( пожива) пожи́ва, узя́ток
    3) горн. ви́добуток, добу́ток

    Русско-украинский словарь > добыча

  • 3 добыча

    1) ( действие) добу́вання, видобува́ння, ви́добуток, -тку
    2) ( результат) ви́добуток, -тку

    Русско-украинский политехнический словарь > добыча

  • 4 добыча

    1) ( действие) добу́вання, видобува́ння, ви́добуток, -тку
    2) ( результат) ви́добуток, -тку

    Русско-украинский политехнический словарь > добыча

  • 5 добыча

    2) (действие) добува/ння, видобува/ ння

    Русско-украинский металлургический словарь > добыча

  • 6 добыча нефти

    Словарь металлургической терминов > добыча нефти

  • 7 добыча полезных ископаемых

    Словарь металлургической терминов > добыча полезных ископаемых

  • 8 вторичная добыча нефти

    Словарь металлургической терминов > вторичная добыча нефти

  • 9 добыток

    см. Добыча 2.
    * * *
    прибу́ток, -тку, зиск, -у

    Русско-украинский словарь > добыток

  • 10 дуван

    тюрк.)
    1) (открытое возвышенное место) белебень (р. -беня и -бая);
    2) здобич (р. - чи), (доля добычи при дележе) пайка, (реже) пай (м. р.) (р. паю).
    * * *
    диал.
    1) ( добыча) здо́бич, -і, пожи́ва; дува́н, -у

    \дуван н дува́нить — діли́ти (розподіля́ти) здо́бич

    2) ( раздел добычи) дува́н

    Русско-украинский словарь > дуван

  • 11 жертва

    1) (религ.) жертва, офіра. Умилостивительная, благодарственная -ва - благальна, подячна жертва. Искупительная -ва - спокутна жертва. Совершать, приносить -ву - правити жертву, приносити жертву. Принесение в -ву людей - людські жертви;
    2) (дар) жертва, пожертва, дар, даровина, подання, поданок (р. -нку); (на церковь) посвят (р. -ту);
    3) (добыча) жертва, здобич (р. -чи). Предать, оставить на -ву - віддати, пустити, кинути на поталу. Дом наш сделался -вою пламени - будинок наш стався (зробився) здобиччю (жертвою) полум'я (огня).
    * * *
    же́ртва, офі́ра, по́свят, -у

    приноси́ть, принести́ \жертва ву чему́ — прино́сити, прине́сти же́ртву чому́

    Русско-украинский словарь > жертва

  • 12 корысть

    1) (польза, добыча) користь (-ти), (з)добуток (-тку) кому з чого, на що. [Стільки з його користи, як з чорта смальцю (Приказка). Вперта коза - вовкові користь (Приказка)]. На старости жениться - не себе -рысть - старому женитися - тільки журитися; за старим жінка плаче та через його иншого баче (Приказки);
    2) (выгода, барыш) користь, зиск (-ку), бариш (-шу), заробіток (-тку). [Тільки й зиску, що в писку (Приказка)]. Без -сти торговать нельзя - без заробітку шкода й торгу; без баришу шкода й часу (Приказки);
    3) (рост. проценты) процент (-ту), надсоток (-тку), лихва, ріст (р. росту). [Мати з грошей процент (Грінч.). Великий надсоток бере за стовп (Липовеч.). Росту ще не виплатив, а стовп (капитал) само собою стоїть (Левч.)];
    4) (любостяжание) корисливість (-ости), користолюбство, (сильнее) зажерливість, неситість (-тости); срвн. Жадность. Его -рысть одолела - зажерливість (неситість) його посіла.
    * * *
    1) ( выгода) ко́ристь, -ті и кори́сть; диал. хосе́н, род. п. хісна́ и хісну́

    Русско-украинский словарь > корысть

  • 13 лёгкий

    и -гок
    1) легкий (-ка, -ке). [Паляниця легка, добре випечена (Звин.)]. -кий как перо легкий як пір'їна, легкий як пух. -кий груз, багаж - легкий вантаж, багаж. -кий мусор, горн. - штиб (-бу). -кая почва - легкий ґрунт, перегній (-ною); пухка земля. Да будет ему земля -ка! (о покойнике) - хай йому земля пером! Нехай йому земля легка! Легко йому лежати, пером землю держати (Номис). -кая кавалерия - легка кіннота. -кое войско - легке військо. -кая атлетика - легка атлетика. -кое орудие - легка гармата. -кое ружьё - легка рушниця;
    2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легкий, легенький, невеликий, невеличкий, незначний. -кая проседь - легенька сивина. С -кою проседью - сивуватий, підсивий, шпакуватий. -кие морщины - легенькі (неглибокі) зморшки. -кий ветерок - легенький вітерець, (зефир) легіт (-готу). [У віконце вливається легіт майовий (Л. Укр.)]. -кий порыв ветра - легенький подув (подих) вітру. -кий дымок - легенький, ріденький димок (-мку). -кий морозец - легенький (невеличкий, маленький) морозець. -кий туман, -кая тучка - легкий (легенький) туман, легка (ріденька, прозора) хмарка. [Над долинами стоїть сизий, легкий туман (Неч.-Лев.)]. -кое наказание - неважка (легка) кара. -кая вина - неважка провина. -кий вздох, стон - легеньке зідхання, легенький стогін. -кий смех послышался среди публики - тихий (легенький) сміх почувся серед публіки. -кая улыбка - легенька усмішка. -кий стук, шум - тихий стукіт (гомін). -кий сон - легкий, некріпкий сон. У него -кий сон - він некріпко (нетвердо, чутко, чуйно) спить. -кое движение - легкий (легенький, незначний) рух. С -кою иронией - з легкою (легенькою) іронією. На её лице вспыхнула -кая краска - обличчя в неї (їй) трохи зашарілося (спалахнуло легеньким рум'янцем). -кая поступь, -кий шаг - легка хода. -кий огонь - повільний (легкий) огонь. -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана - легкий біль, легка хороба (застуда, втома, рана). -кий озноб, жар - легкий (невеличкий) мороз (жар). У него -кий озноб, жар - його трохи морозить, у його маленький (невеличкий) жар. -кие роды - неважке (легке) родиво, неважкі (легкі) родини (зап. пологи). -кое лекарство - делікатні (м'які) ліки. Слабит -ко и нежно - проносить м'яко й делікатно. -кие средства, меры - м'які засоби (заходи). -кий характер - м'яка (нетяжка, несувора, лагідна) вдача. -кое сердце - м'яке серце. -кий табак - легкий (неміцний, панський) тютюн. -кое вино, пиво - неміцне (легке) вино, пиво. -кий раствор - неміцний розчин. -кий напиток - легкий напій. -кий запах - легкий, тонкий пах (дух). -кие духи, ароматы - легкі (неміцні) пахощі;
    3) (необременительный) легкий, необтяжливий, невтяжливий, (о пище: удобоваримый) легкостравний, стравний. [Хліб глевкий, на зуби легкий (Номис)]. -кая должность, -кие обязанности - легка (невтяжлива) посада, необтяжливі обов'язки. -кий труд - легка праця, (осудительно) легкий хліб. Зарабатывать -ким трудом - заробляти легкою роботою, легкобитом. [Сіяти грішми, що заробляв я легкобитом (Кониськ.)]. -кий хлеб - легкий (незагорьований) хліб. -кая жизнь - легке життя, життя в достатках, в розкошах, легкий хліб. Он привык к -кой жизни - він звик до легкого життя, до легкого хліба, він логкобитом вік звікував (Кониськ.). -кий обед, завтрак, ужин - легка (стравна, делікатна) їжа, легка страва, легкий (делікатний) обід (сніданок), легка (делікатна) вечеря; срвн. Тонкий. -кая закуска - легка (легенька) перекуска. -кий воздух - легке, рідке повітря; свіже повітря;
    4) (нетрудный) легкий, неважкий, (простой) простий, немудрий. -кое дело - легка (немудра, неважка) справа (робота). -кое ли дело! - легко сказати! то не жарт! -кое для понимания изложение, доказательство - виклад, доказ зрозумілий, (иногда) розумний. -кая фраза, задача - легке речення, завдання. -кий слог - легка мова. Этот писатель отличается -ким слогом - у цього письменника легка мова, видко легку мову. -кий стих - легкий вірш. -кий экзамен, -кое испытание - легкий іспит. -кий танец - легкий (неважкий) танець (-нця). Он упивался -ким успехом - він п'янів з легкого успіху. -кая добыча - легка здобич;
    5) (весёлый) легкий, легенький, веселий, (поверхностный) поверховний, побіжний, легкобіжний, (ветреный) полегкий. -кая жизнь - легке (безжурне) життя. -кая шутка - легенький жарт. -кая радость, -кое настроение - безхмарна радість, безхмарний настрій. -кое отношение к своим обязанностям - легковаження своїми обов'язками. -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. - побіжне (поверховне, поглибоке) знання чогось (справи, предмету), мала тяма в чомусь. -кий ум - неглибокий (легкобіжний) розум. -кое увлечение - легкобіжне (скороминуще, неглибоке) захоплення. Чувство женское -ко - жіноче почуття полегке (неглибоке, непостійне). -кий характер - неглибока вдача; м'яка (лагідна) вдача. -кий человек - неглибока (легкодумна) людина, полегка людина. -кий взгляд на вещи - поверховне (легковажне) ставлення до справ. -кое обращение в обществе - вільне, невимушене поводження в товаристві. С ним -ко и горе - з ним і лихо не страшне. -кие движения - легкі, вільні (невимушені) рухи. -кий голос - вільний (плавкий) голос. -кая музыка - легка (неповажна) музика. -кое чтение, -кая литература - легке читання, легка лектура; (изящная) красне письменство; (эротическ.) лектура (письменство) про кохання, еротична лектура, еротичне письменство;
    6) (легкомысленный, ветренный) полегкий, легковажний, легкодумний. -кого поведения девица - полегка дівчина, дівчина легких звичаїв. Искательница, любительница -ких приключений - охоча до легких романтичних пригод, охоча легко поромансувати, романсова авантурниця. -кие нравы - полегкі, вільні звичаї. Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона - п'єса (твір, музика) легкого змісту, тону;
    7) (быстрый, расторопный) легкий, швидкий, прудкий, меткий, жвавий, моторний. [Ота смілива, метка Катря (М. Вовч.). Жвавий, як рибка в річці (Номис)]. -кий на ногу - швидкий (прудкий, легкий) на ноги. -кий на подъём - рухливий, ворушкий. -кий на ходу - (о машине) легкий у роботі, (об экипаже колесн.) легкий, розкотистий, котючий, бігкий, (о санях, лодке) легкий, плавкий; срвн. Легкоходный. [Легкий човен (Полт.)]. -кий на кулак (драчливый) - битливий, швидкий на кулак (до бійки). -кий на руку (удачливый) - легкий на руку. С -кой руки - з легкої руки. [З щирого серця та з легкої руки дідусь дарував (Кониськ.)]. Он -гок на руку - у його легка рука, він добрий на почин. [Кароокий чоловік - добрий на почин (Мирг.)]. Делать на -кую руку - робити абияк (на спіх, на швидку руку, на швидку руч). Работа на -кую руку - швидка робота. [Швидкої роботи ніхто не хвалить (Номис)]. -кий на слёзы - тонкосльозий, (сущ.) тонкослізка. -кий на язык - а) язикатий, слизькоязикий; б) говіркий, балакучий, балакливий. -гок на помине - про вовка помовка, а вовк і в хату (Приказка). -кая кисть - легкий пензель (-зля);
    8) (негромоздкий, стройный) легкий, стрункий. -кая колокольня, беседка, колонна - легка (струнка) дзвіниця, альтанка, колона. -кие украшения - легкі оздоби. Более -кий, наиболее -кий - легший, найлегший и т. д. [Але Олеся була легша на скоки (Н.-Лев.)]. Становиться более -ким - см. Легчать. Довольно -кий - досить легкий, легенький и т. д. - см. Лёгонький.
    * * *
    легки́й и ле́гкий

    лёгкая рука́ у кого́ — легка́ рука́ в ко́го, легки́й на ру́ку хто

    с лёгкой руки́ чьей — з легко́ї руки́ чиє́ї

    Русско-украинский словарь > лёгкий

  • 14 поле

    1) (равнина, простор) поле, степ (-пу). [Ой у полі Килиїмському. Ой виїхав наш Ревуха в чистий степ гуляти]. Чистое -ле - чисте поле, чистий степ; широке поле, степ широкий. Выйти в поле, на поле - вийти в поле, на поле, в степ, у степи;
    2) (девственное, непаханное) цілина. [Там степ заліг цілиною]. Вольное, пустынное -ле - гуляй-поле, дике поле. Открытое -ле - широке, вільне поле;
    3) (обработанное, пашня) поле, рілля (-лі). [Тепер пішло мужицьке поле. У мене ріллі три десятині]; (нива, участок) нива, лан (-ну), ум. нивка, ланок (-нка). [Орися-ж ти, моя ниво (Шевч.). На городі нивка, кругом материнка. Лани широкополі (Шевч.). Козарський ланок (Конис.)]; (под выпасом) толока; (оставлен, на отдых) переліг (-огу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) обліг (-огу); (у села для скота) вигін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопілля. Смена -ля - рука. [Маю чотири десятини поля, по одній десятині в кожну руку]. Итти в -ле - йти на поле. Ходить по -лям - ходити полями. Быть в -ле - бути на полі. Мои окна выходят в -ле - у мене вікна на поле. Опытное -ле - дослідне поле;
    4) (место сражения, битвы) бойовище, бойовисько, боїще, бойове поле. -ле для поединка (стар.) - тік (р. току), тічок (-чка);
    5) (площадь зрения) поле зору;
    6) (края книги, шляпы) криси (-ів), береги, краї, (только о книге) маргінеси. Читая, делаю пометки на -лях книги - читаючи, роблю зазначки у книзі по краях (на берегах, на маргінесах);
    7) (фон) поле, тло, земля. [По сірому полю (землі) чорні й сині смужечки];
    8) (поприще) поле, нива, терен (-ену), ділянка. [Працюють на полі науковому. Вийшов на ниву письменства. На терені політичному він уславився. А це обібрав собі ділянку матеріяльну];
    9) (охота) полювання. [Як поїхав королевич та на полювання, лишив свою вірну жону та й на хорування].
    * * *
    2) (пространство, в пределах которого совершается что-л.; поприще) по́ле
    3) ( фон) по́ле, тло
    4) (в книге, в рукописи) по́ле, бе́рег

    поля́ — мн. поля́, -лі́в, береги́, -гі́в

    5)

    поля́ — (мн.: в шляпе) поля́, кри́си, -сів

    6) ( охота) полюва́ння; ( добыча) здо́бич, -і
    7) юр., ист. по́ле

    Русско-украинский словарь > поле

  • 15 полон

    I. см. Полный.
    II. см. Плен.
    * * *
    1) фольк. поло́н, -у
    2) ( добыча) поло́н, яси́р, -у

    Русско-украинский словарь > полон

  • 16 улов

    1) ( действие) уло́влення, лові́ння, ло́влення, лови́тва, уло́влювання
    2) ( добыча) уло́в, -у, ви́лов, -у

    Русско-украинский словарь > улов

См. также в других словарях:

  • ДОБЫЧА — (добыча обл.), добычи, мн. нет, жен. 1. Действие по гл. добыть добывать. Волк вышел на добычу. 2. Извлечение естественных богатств из недр земли. Добыча каменного угля превзошла плановое задание. 3. То, что приобретено, добыто (разг.). «Много ль… …   Толковый словарь Ушакова

  • добыча — и устарелое добыча (сохраняется в речи шахтеров). В прошлом ударение добыча не было социально ограничено. Эту форму без всякой стилизации употребляли поэты XVIII века: А. Сумароков, М. ҫерасков, В. Майков и др.; она характерна еще для И. Крылова… …   Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке

  • ДОБЫЧА — (Prey) Великобритания, 1983, 85 мин. Фильм ужасов, фантастика, мелодрама. Картина представляет собой очень странное сочетание эротического и фантастического. Две лесбиянки вегетерианки, Джозефин и Джессика, живущие вместе в уединенном месте,… …   Энциклопедия кино

  • добыча — 1. пожива (разг.); трофей (воен. и шутл.); дуван (устар.) 2. добывание, получение Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011. добыча сущ., кол во синонимов: 33 • …   Словарь синонимов

  • ДОБЫЧА — (жертва), животное, которое ловит и поедает хищник. Животные, служащие добычей, обычно находятся почти в конце ПИЩЕВОЙ ЦЕПИ или сети, однако это не уменьшает важности их роли. см. также ЭКОСИСТЕМА …   Научно-технический энциклопедический словарь

  • ДОБЫЧА — ДОБЫЧА, и, жен. 1. см. добыть. 2. То, что добыто, приобретено. Военная д. Дом стал добычей огня (перен.). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • добыча — — [http://www.eionet.europa.eu/gemet/alphabetic?langcode=en] EN extraction Any process by which a pure metal is obtained from its ore. (Source: UVAROV) [http://www.eionet.europa.eu/gemet/alphabetic?langcode=en] Тематики охрана окружающей… …   Справочник технического переводчика

  • ДОБЫЧА — Лачинов, московский боярский сын. 1551. Гр. и Дог. II, 48 …   Биографический словарь

  • ДОБЫЧА — (ВЫЛОВ) ВОДНЫХ БИОРЕСУРСОВ изъятие водных биоресурсов из среды их обитания …   Юридическая энциклопедия

  • Добыча — ж., горн. Извлечение из недр земли полезных ископаемых. Добычу песка золотоносного, подвозка его. ГЖ, 1846, № 8:246; Добыча песку производилась короткими штольнами или ортами. ГЖ, 1846, № 8: 230; // Кайловая добыча. Кирочная добыча.… …   Словарь золотого промысла Российской Империи

  • добыча — gavybos pramonė statusas T sritis ekologija ir aplinkotyra apibrėžtis Pramonė, kurios įmonės iš žemės gelmių, vandens ir miškų išgauna įvairias gamtos gėrybes. atitikmenys: angl. extraction vok. Ausbeute, f; Gewinnung, f; Kohlenförderung, f rus.… …   Ekologijos terminų aiškinamasis žodynas

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»