(на+кого-что)

прогнать

1) кого, что - проганяти и прогонити, прогнати, наганяти и нагонити, нагнати, зганяти, зігнати, протуряти, про[по]турити, витуряти, витурити, (только сов. в.) кишнути кого, що, (о мн.) попрогонити, понагонити, повитуряти кого. [Ти проганяв голодного від себе (Св. Пис.). Нажени пса. Свою матір рідненьку з домівки зганяли (Мет.). Протурили татарську орду за Перекіп (Стор.). Лиш не видно, як кишнуть (Свидн.)]. -гнать кого за пьянство - прогнати кого за пияцтво. -гнать лихорадку - вигнати пропасницю, здихатися пропасниці. -гнать (повести) арестантов - попровадити арештантів (в'язнів). -гнать в три шея - прогнати (вигнати) кого в три вирви, у три шия, три шия дати кому. -гнать дурной запах - розігнати сморід. -гнать скуку - прогнати нудьгу;

2) кого, что, через или сквозь что - проганяти и прогонити, прогнати, переганяти и перегонити, перегнати кого, що, через що, крізь що, чим. -гнать сквозь строй - прогнати крізь ряд. -гонять гвозди насквозь - вганяти, вбивати, забивати цвяхи наскрізь. -гнать водку - перегнати, перепустити горілку. -гнать дорогу - прокласти шлях, дорогу;

4) (гнаться) гнатися, ганятися, гонитися, уганяти, уганятися, угнатися за ким, за чим, до чого, у що. [Гнався (прогнал) за ним до самого міста];

5) (известное расстояние, время) гнати (гоном, туром), гонити, проганяти, прогнати (що, якийсь час). [Гнав гоном коні ввесь день];

6) (лес по реке) сплавляти, сплавити (ліс річкою). Прогнаный - прогнаний, нагнаний, зігнаний, вигнаний, протурений, витурений, потурений; перегнаний, перепущений; сплавлений.

* * *

удивиться, надивиться

1) (приходить в удивление, изумляться) кому, чему - дивуватися, здивуватися з кого, з чого, кому, чому [З його всі дивуються. Дивувала зима, дивувалася, де то сила її подівалася (Крим.)], чудуватися, зчудуватися з кого, з чого, кому, чому. [Ціле місто чудує з нас (Н.-Лев.)], (сильно) дивом дивуватися (сов. дивом здивуватися);

2) дивиться на кого, на что (смотреть на кого-л., на что-л. с удивлением) - дивуватися, здивуватися на кого, на що, чудувати на кого, на що. [Довго, довго дивувались на її уроду (Шевч.). А на мене люди дивували (Кониськ.). Всі на його чудують (Мнж.)].

* * *

I. походити, (усилит.) попоходити; см. Ходить, Похаживать. [Тільки слідочок з-під білих ніжечок, де милая походила. Скільки я попоходила (П. Мирн.)].

II. Походить на кого, на что - скидатися (реже скидати) на кого, на що, походити, подобати, виглядати, удавати, здаватися на кого, на що, бути схожим на кого, на що, підходити до кого, до чого; (уподобляться) подобитися кому, чому. [Скрізь тепер весело, ясно, світ божий скидається на рай (Коцюб.). Вона скидається на матір (Звин.). Обличчям він дуже скида на вас (Основа). Такий він був тихий, звичайний і на панича не походив (М. Вовч.). Щось ти мені, братку, не подобаєш на невільника; ти опришок (Маковей). Виглядав на нещасливого борця, що от-от здасться на ласку і неласку ворога (Стеф.). На индика він ще й тим удавав, що був палкий та пінявий (Яворн.). Чи то-ж наш простий люд не варт, щоб ми його образу подобилися (Куліш)]. Он таки начинает -дить на человека - він таки починає на людину скидатися, починає людніти (вилюднювати). Сын -дит на отца - син на батька скидається (подобає). Это -дит на чудо - де скидається (виглядає) на чудо, видається чудом.

* * *

вызвать кликати, викликати, викликувати, викликати, покликати кудись или до чого, (изредка) визивати, визвати. В-ать, -ать на суд - (об истце) запозивати, запізвати кого (до суду), (о судье) викликати, викликати кого (на суд, до суду); (звуком трубы) - витрублювати, витрубити; (свистом) - висвистувати, висвистати, (криком) - вигукувати, вигукати; вызывать у кого (внушать) - викликати (з кого, в кому), накликати кому. [Це накликає інтелігентові-семидесятникові гордовиту думку про своє провіденціяльне призначення]. Вызывать, вызвать что - призводити, призвести до чого, спричинювати, спричинити що, спричинитися, споводувати до чого, справляти, справити що. [Цей лік спричинив (справив) блювоту]; (кого на что) - зрушити кого на що. [Оживив приспані сили, зрушив їх на боротьбу (Єфр.)]; (к жизни) - покликати до життя, (звук, слово) - видобути. [Ні, гук страшний я видобути мушу (Л. Укр.)]. Вызываемый - викликуваний. Вызванный - викликаний, покликаний.

* * *

несов.; сов. - в`ызвать

подстрекнуть кого чем, к чему (побуждать, поощрять) підбивати, підбити кого на що, підохочувати, підохотити кого до чого, підструнчувати, підструнчити, підструнювати, підструнити, піджиг[ґ]увати, піджиґнути, підштрикувати, підштрикнути кого чим; срв. Побуждать, Поощрять. [Сатана зна, чим підштрикнути (Квітка)]. -кать друг друга - підохочувати один (одне) одного. -нуть чьё-л. любопытство - збудити, підштрикнути чиюсь цікавість. -ть кого против кого (возбуждать) - намовляти, намовити, підмовляти, підмовити, направляти, направити, підбурювати и підбуряти, підбурити кого проти кого и на кого, підструнчувати, підструнчити, підстрючувати, підстрючити, підстрочувати, підстрочити, під'юджувати, юдити, під'юдити кого проти кого, на кого; срв. Возбуждать 2, Подговаривать (против кого). [І почав людей юдити на Степана. Під'юдив мене на вас. Це він його підстрочив]. -ть к чему (подущать на что) - призводити, призвести до чого и на що, призвід (направу, понуку) давати, дати кому до чого, підводити, підвести кого до чого и на що, піджиґувати, піджиґнути, наштирювати, наштирити, підштрикувати, підштрикнути, підш[с]тирувати, підш[с]тирити кого на що, підштовхувати, підштовхнути до чого, намошторювати, намшторити, підцюкнути кого на що, до чого (робити що). [Вона його на все лихе призводить (Київщ.). Не той злодій, хто руками бере, а той, хто призвід дає (Київщ.). Нас на тоє підвела. А баби все наштирують (Коцюб.). Один одного підштовхував до війни з козаками (Куліш). Підцюкнула нечиста сила].

* * *

несов.; сов. - подстрекн`уть

1) (к чему-л. недозволенному, преступному) підбу́рювати, підбу́рити (кого на що, до чого); ( побуждать) підбива́ти, підби́ти (кого на що); ( подуськивать) під'ю́джувати, під'ю́дити (кого до чого, на кого-що), піддро́чувати, піддрочи́ти (кого на що), підстру́нчувати, підстру́нчити (кого чим); ( подзадоривать) підохо́чувати, підохо́тити (кого до чого); ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, намовля́ти, намо́вити (кого на що, до чого); ( подталкивать) підшто́вхувати, підштовхну́ти (на що, до чого)

2) ( возбуждать) збу́джувати, збуди́ти

прослежать) проследить

1) что (пройти по следам) - просліджувати, прослідити. [На цій землі просліджую свій слід (Черн.). За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки (Чубин.)];

2) (переносно) просліджувати, прослідити, присліджувати, прислідити, (выследить) висліджувати, вислідити кого, що, за ким, доходити, дійти сліду чому, стежити, простежити, достежити, вистежити, постерегати, постерегти, сочити, присочити кого, що, пильнувати, допильнувати кого, чого, перейти що; срв. Следить, Выслеживать. [Отже-ж ми її (історію) і прослідимо (Куліш). Щоб побачити, що він робить, прислідив за ним (Новомоск. п.). Вислідити, чи нема такої причини, що… (Кониськ.). Дуже легко вистежити цей мотив у творчості Коцюбинського (Єфр.). Не мав часу допильнувати цієї помилки за останні роки (Грінч.). Перейдемо у двох, у трьох главах ті літописні споминки (Куліш)]. -дить аргументацию - простежити аргументацію. -дить исторически - про[ви]слідити, простежити історично. -дить по документам - про[ви ]слідити, простежити в (по) документах. Прослеженный - про[и]сліджений, висліджений, простежений, достежений, вистежений, допильнований.

* * *

несов.; сов. - прослед`ить

1) (кого-что, за кем-чем - выслеживать; наблюдать что-л. движущееся) прослі́джувати, просліди́ти (кого-що) и прослідкува́ти (за ким-чим, кого-що), просте́жувати, просте́жити (кого-що за ким-чим); прислі́джувати, присліди́ти и прислідкува́ти (кого-що); ( выяснять) постеріга́ти, постерегти́, (кого-що)

2) (несов.: наблюдая, позаботиться о чём-л.) просте́жити, прослідкува́ти

3) (исследовать, изучать во всей последовательности) просте́жувати, просте́жити, прослі́джувати, просліди́ти

несов.; сов. - расспрос`ить

увага; (сильнее) пильна увага. Обращать, обратить внимание на что-л. - звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, (вульг.) вдаряти (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком; (сжалиться) зглянутися на кого. [На все сам звертає увагу (Рудч.). На вважають вони на літа, на вроду (Шевч.). Москаль на сльози не вдаря (Ном.). Вона недужа лежала, дак він і тоді уваги не клав (Червіг.). Я вже її накинув оком. Згляньтеся (огляньтеся) на мене невидющого!]. Обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание - спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь. [Уривок з пісні, що спав на увагу ще авторові «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притяг до себе увагу таткову (Крим.). Кожному мусіла кинутися на увагу його чорна борода (Крим.)]. Обратите внимание - уваж, уважте, вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание - збирати (зосереджувати) увагу на чому. Не обращать, не обратить внимания, оставлять без внимания - не звертати уваги, не вважати, не (по)турати на що, занехаювати, занехаяти що, занедбувати, занедбати що, нехтувати, знехтувати (занехтувати) що, чим, легковажити що. [Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов'язки]. Он, и внимания не обращает на это - він і байдуже на те, про те, до того (Квіт.). А это остаётся без внимания - а це байдуже, а про це (за це) байдуже. Принимать во внимание, в соображение что-л. - брати, взяти що на увагу, зважати, зважити на що-неб., уважати, уважити на що-неб., мати на увазі, оглядатися, оглянутися на що. Принимая во внимание - беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого. [Маємо письменство не так-то вже й бідне, як на наші обставини]. Представлять чьему-л. вниманию - подавати, подати кому до уваги щось, ставити, поставити що-н., кому-н. перед очі, на очі. [Левицький поставив перед очі читачеві багатющу колекцію «пропащих» (Єфр.)]. Отвратить (отвлечь) внимание - відвернути (одтягти) увагу чиюсь, (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти бери (Мнж.)]. Оказать внимание - дати увагу комусь, показати увагу, зробити ласку. Благодарю за внимание - дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе). Относиться со вниманием к чему, посвящать внимание чему-л. - віддавати увагу чомусь. Заслуживающий, достойный внимания - вартий уваги, (справедливый) слушний. [Думка ця слушна: дає вихід із становища].

* * *

избрать кого (из среды кого), что (из чего) обирати, обрати и обібрати, вибирати, вибрати, (о мног.) пообирати, повибирати кого (з кого, з-поміж кого), що (з чого). [Та ви, певно, когось уже обрали собі, - так ви й кажіть (М. Вовч.). Він обібрав другий шлях (Крим.). Вибирає злу дорогу (Куліш)]. -рать себе род жизни, деятельности, специальность - обрати собі певне життя, певну діяльність, обрати (вибрати) собі спеціяльність. [Сам добровільно, без чужого примсу, обібрав собі спеціяльність (Крим.)]. -рать поприще для работы - обрати (обібрати) собі поле (терен) для праці. -рать себе место - обрати (обібрати) собі місце. [Обрали собі місце і жили в столиці (Рудан.). Собі місця не обібрав (Чуб. V)]. -бирать, -брать кого, кем или во что (напр. в судьи, в депутаты) - обирати, обрати и обібрати кого на кого, за кого и ким (напр. на суддю, на депутата, за суддю, за депутата, суддею, депутатом, (во множ.) на суддів, на депутатів, за суддів и т. д.); срвн. Определять 3, Поставлять 3. [А що, хлопці, так обираєте його на ватажка? (Стор.). Обібрали його на писаря (Звин.). Хотіли за старшину обрати, та мій не хоче (Коцюб.). Нам сотника Лясковського, кажу, полковником годиться обібрати (Грінч.)]. -брать кого своим преемником - визначити кого собі наступником, за наступника, обрати собі на наступника. - брать кого путём голосования - обрати (обібрати) кого голосуванням, через голосування; зголосувати кого. Избранный - а) прич. обраний, обібраний, вибраний; б) прил. - см. Избранный. -ться - обиратися, бути обраним (обібраним), вибиратися, бути вибраним.

* * *

несов.; сов. - избр`ать

1) ( отдавать предпочтение) обира́ти, обра́ти (оберу́, обере́ш) и обібра́ти и мног. пообира́ти, вибира́ти, ви́брати, -беру, -береш и мног. повибира́ти

2) (кем-чем, кого - выбирать голосованием) обира́ти, обра́ти и мног. пообира́ти, вибира́ти, ви́брати и мног. повибира́ти (ким-чим, на кого-що, за кого-що)

изобразить

1) зображати, зобразити, обычно употреб. (словом, красками) малювати и змальовувати, змалювати, намалювати, вимальовувати, вималювати, (резцом) різьбити, вирізьбити що. [Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю (вереницу) містерій (Л. Укр.). Самотніх людей надзвичайно любить малювати Л. Українка (Єфр.). Любив він (Олесь) теж і природу, яку взагалі вміє відчути й змалювати (Єфр.)]. Писатель - жает общественные недостатки самыми черными красками - письменник малює суспільні хиби найчорнішими фарбами. Эта картина -жает последний день Помпеи - ця картина зображає (подає) останній день Помпеїв. Эта статуя символически -жает революцию - ця статуя символічно зображає революцію;

2) кого, что из себя (строить) - удавати, удати кого (якого), що (з себе); см. Представлять 9. [Не взивай її циганкою, бо будеш битий! - кричить уже Андрій, вдаючи з себе ображеного (Васильч.)]. Изображённый - зображений, змальований, намальований, вималюваний, уданий. -ться - зображатися, зобразитися, малюватися и змальовуватися, змалюватися, бути зображеним, змальованим, намальованим. [На його блідому виду (лице) малювався безмір муки (Коцюб.)].

* * *

несов.; сов. - изобраз`ить

1) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, -ра́жу, -ра́зиш; (красками, словами) змальо́вувати, -льо́вую, -льо́вуєш, змалюва́ти, малюва́ти, намалюва́ти и мног. понамальо́вувати; (в литературе, на сцене) виво́дити, ви́вести, пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (представлять, разрисовывать кого-что-л.) розмальо́вувати, розмалюва́ти и мног. порозмальо́вувати

2) (несов. выдавать себя за кого-что-л.) удава́ти (удаю́, удає́ш)

3) (выражать, обнаруживать) зобража́ти и зобра́жувати, зобра́зити, виража́ти, ви́разити, -ражу, -разиш; диал. виобража́ти, ви́образити

1) (бранить кого) корити, картати (словами, словом) кого. [Прислухайся, що старі про мене казатимуть: чи будуть хвалити, чи корити (Квітка). Чому картаєш ти людей, пустельниче святий? (Крим.)];

2) (кого за что, чем, в чём) докоряти, дорікати кому чим и за що, виказувати кому, корити, картати, бештати кого за що. [Докоряти світові за гріх (Єванг.). Доволі ви мені брехнею дорікали (Самійл.)].

* * *

1) (кого - упрекать, порицать за что) закида́ти (кому), карта́ти (кого); (бранить, срамить) бе́штати (кого)

2) ( кого-что чем - попрекать) доріка́ти, докоря́ти (кому-чому чим и за що)

набросаться

I. 1) (стр. з.) накидатися и накидуватися, бути накиданим, понакиданим, понакидуваним;

2) (возвр. з.) накидатися и накидуватися, накидатися, понакидатися и понакидуватися куди. Много рыбы -салось в лодку - багато риби накидалося (понакидалося, понакидувалося) в човен.

II. Набрасываться, наброситься -

1) (стр. з.) накидатися, бути накинутим и накиненим, напинатися, бути напнутим и нап'ятим;

2) (возвр. з.) накидатися, накинутися, нападатися, напастися, (напускаться) напускатися, напуститися, наскіпуватися и наскіпатися, наскіпатися на кого. [Вони налазили з сіней, як оси з гнізд, і накидалися осліп на все, що попадало під руки (Коцюб.). На нього накинулись усі (Коцюб.). Не думай, що ми всі хочемо нападатися на тебе (Грінч.). Чорти як напустяться на його (Манж.). Як наскіпався на мене, так куди тобі! (Мирн.)]. Собаки -сились на меня, на них - собаки накинулися на мене, на них (їх), (напали со всех сторон) обпали мене їх. [Собаки обпали тих людей (Бердич.)]. -ситься на кого (с укорами, криком, бранью) - накинутися, напастися, напуститися, наскіпатися, накотитися, накопатися на кого (з докорами, з криком, з лайкою). [Як вернувсь додому без грошей Семен, як накотиться на його жінка: ти пішов між чужі люди з грішми та почав пиячити (Вовчанщ.)]. -ться на еду - допадатися, допастися, довалюватися, довалитися, доскіпуватися, доскіпатися до їжі, нариватися, нарватися на їжу. [Допався як муха до меду (Номис). Доваливсь як віл до браги (Номис). Ото доваливсь до миски, як свиня до корита (Сл. Гр.). Доскіпається до горілки, що й не встане (Зміївщ.). Сонце на захід; отара наривається на пашу (Основа 1862)].

* * *

1) накида́тися

2) накида́тися, накреслюватися, -люється

1) ( на кого-что - нападать) накида́тися, наки́нутися (на кого-що); ( со всех сторон) обпадати, обпа́сти, -падуть и мног. пообпада́ти, опада́ти, опа́сти и поопада́ти (кого)

2) (на что - с усердием приниматься за что-л.) накида́тися, наки́нутися, ки́датися, кинутися (на що), несов. хапа́тися (до чого); ( с жадностью) допадатися, допастися, -падуся, -паде́шся (до чого)

3) ( с бранью) накида́тися, наки́нутися; нападатися, напа́стися, наскіпуватися, -пуюся, -пуєшся и наскіпатися, наскі́патися, напуска́тися, напусти́тися, -пущу́ся, -пустишся

наслать

1) кого, что - насилати, наслати, (о мног.) понасилати кого, чого. [Наслали багато гостинців (Сл. Ум.). Понасилали сюди дурнів на службу (Київщ.). Понасилала їм усячини (Грінч.)];

2) что кому - надсилати, надіслати, (о мног.) понадсилати що кому. [Надіслали наказа (Київщ.)];

3) что на кого, кому, на что - насилати, наслати, (о мног.) понасилати що на кого, кому, на що. [Наслав на нього сон (Рудан.). Прокляття, що він наслав на смоковницю (Крим.)]. Насланный -

1) насланий, понасиланий;

2) надісланий, понадсиланий;

3) насланий, понасиланий. -ться -

1) (стр. з.) насилатися, бути насиланим, насланим, понасиланим и т. п. [Наслано до нас чужих людей (Сл. Гр.). І в канаві у нас джмелі, наче наслано (Борзенщ.)];

2) (вдоволь, сов.) напосилатися. [По тебе не напосилаєшся (Брацл.)].

* * *

несов.; сов. - насл`ать

1) насила́ти, насла́ти (нашлю́, нашле́ш) и мног. понасила́ти

2) (посылать, направлять кого-что-л.) надсила́ти, надісла́ти, посила́ти, посла́ти

1) (действие) - а) нехтування, занехаювання, занедбування, недбання; гайнування; б) недбання, нехтування. Срв. Небречь; в) (неохранение) неохорона, необорона, (несохранение) незберегання, (недосмотр) недогляд (-ду);

2) о ком, о чём, к кому, к чему (нерадение, незаботливость) - недбання про кого, про що, нехтування (оконч. знехтування) ким, чим и кого, чого, занехаювання (оконч. занехаяння), занедбування (оконч. занедбання) кого, чого, (невнимание) неуважність, неувага до кого, до чого, (равнодушие) байдуж(н)ість; (небрежность) недбалість, недбальство, (редко) недбайність (-ости) (про кого, про що). [Нехтування народнім добром (Київ). Неуважність до свого народу (Доман.). Недбайність про народ і державу (Л. Укр.)]. С -нием делать что - недбало (недбайливо, неуважно) робити що;

3) (состояние) занедбаність, занехаяність, занедбання, занехаяння. Оставлять, оставить в -нии кого, что - занехаювати (занедбувати, нехтувати), занехая(я)ти (занедбати) кого, що. [Нехтував своє тіло (Грінч.)]. Оставаться (быть), остаться в -нии - занехаюватися, занедбуватися, бути занехаюваним, занехаяним, занедбуваним, занедбаним. [Занехаювались старі звичаї (Грінч.)]. Приводить, привести в -ние что - занехаювати (занедбувати), занеха(я)ти (занедбати) що;

4) (пренебрежение, презрение) зневага, погорда до кого, до чого.

* * *

подстеречь кого, что підстерегати, стерегти, підстерегти, при[ви,на]стерегати, при[до,на]стерегти, вистерегти кого, що, чигати на кого, на що, чатувати на кого, на що, (реже) кого, що, вичатувати кого, що, сочити, присочити кого, що, пантрувати кого. [Підстережу я тебе (Мирн.). На бусурман у полі чатували (Куліш). В кущах чатують на звірину (Куліш). На його там чигають. Довго чигає на хвилину, коли лікар буде вільніший (Коцюб.). Кіт мишу сочить. Я достережу злодія (Звин.)]. Домашнего вора не -жёшь - хатнього (свого) злодія не достережеш (не встережешся). Подстережённый - підстережений, при[до]стережений, вистережений, вичатуваний, присочений. -ся, стр. з. - підстерегатися, при[ви]стерегатися, бути підстереженим, вистереженим, вичатуваним, присоченим.

* * *

несов.; сов. - подстер`ечь

покуситься (сделать что-л.) замірятися, заміритися, важитися, поважитися и важити, поважити, замахуватися, замахнутися. [Замірявся обікрасти, та не пощастило. І не важся цього робити]. -ситься на дерзкий поступок - поважитися на зухвалий учинок. -шаться на чью жизнь, на чьё имущество - важити, (оконч.) поважитися на чиє життя, на чиє добро, на кого, на що; робити, зробити замах на чиє життя, на кого, на що. Срв. Посягать. [Він на моє життя важить. На його зроблено було замах. Хто на моє здоров'я важить, той сам його не має (Ном.). На віщо-ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене козака молодого].

* * *

несов.; сов. - покус`иться

1) (на кого-что, делать что) заміря́тися, замі́ритися (на кого-що, робити що); ( пытаться) намага́тися, намогти́ся (робити що); ( пробовать) про́бувати, спро́бувати (робити що); ( умышлять) ва́жити, пова́житися (на кого-що); ( совершать покушение) роби́ти за́мах, зроби́ти за́мах (на кого-що)

2) (решаться на что-л.) нава́жуватися, нава́житися

приписать

1) приписувати, приписати, дописувати, дописати, (во множ.) поприписувати, подописувати що до чого. -сать несколько слов в чьём-л. письме - приписати, дописати, додати декілька слів у чиєму листі;

2) (причислять по спискам кого, что куда, к чему) приписувати, приписати кого, що куди, до чого, записувати, записати кого, що до чого, кого в що, писати кого в що, приділяти, приділити кого, що куди, до чого, (во множ.) поприписувати кого що куди, до чого, позаписувати кого в що и до чого и т. д. [Ото- ж і поприписувано тих мандрованих та мертвого, щоб більше було людей (Грінч.). Приділили наше село вже до иншої волости (Чигир. п.)];

3) кому или чему-н. что-н. - приписувати, приписати кому, чому що, надавати, надати кому чого и що, накидати, накинути кому що, (относить что к чему, на счёт чего) складати, скласти що на що, ставити, поставити на карб чому що, закарбувати що на що. [Обробку їх під заголовком «Іліяда» та «Одисея» приписано сліпому співцеві Гомерові (Єфр.). Нема в Садієвих писаннях того речення, яке накидає Садієві Пушкин (Крим.). Ідеалізує їх і надає їм такі нереальні ознаки (Крим.). Свою мимовільну дрож і тривогу він складав на змученнє і ослабленнє тіла (Франко). Макар не міг не помітити, що посувається він таки хутенько, і похопився закарбувати це на свою доброчинність (Корол.)]. Победу эту -вают его храбрости - перемогу цю приписують його хоробрості. Следует -сать это случаю, небрежности - треба це скласти на випадок, на недбалість. Приписанный -

1) приписаний, дописаний;

2) приписаний, записаний, приділений куди, до чого;

3) приписаний, наданий кому, чому, накинутий кому, поставлений на карб чому, закарбований на що.

* * *

несов.; сов. - припис`ать

и Наваждать навадить

I. 1) что на кого - см. Наветничать;

2) кого на что - знаджувати, знадити, звабляти, звабити кого на що. Наваженный - знаджений, зваблений.

II. Наваживать и Навозить, сов. навозить, навезти и навезть -

1) навожувати, навозити, сов. навозити, навезти, (о мног.) понавожувати, понавозити чого куди. [Раніш було багато навозили тютюну на ярмарок (Сл. Ум.). Дідова дівка навезла усякої всячини (Рудч.). Понавожено їй усяких подарунків (Грінч.). Що то, батечку, із яких то міст на той ярмарок не понавозили всякого хліба! (Квітка)]. -вози навозу на гряды - навози гною на грядки. Что горшков -зли, весь базар завалили - що тих горщиків понавозили (навезли), - увесь базар завалили (захарастили);

2) кого, что на что - навозити, навезти кого, що на що. Он -вёз меня прямо на пень - він навіз мене просто на пень. Навоженный - навожений, понавожений и понавожуваний. Навезённый - навезений. -ться -

1) навожуватися, навозитися, бути навожуваним, навоженим, навезеним, понавожуваним, понавоженим. В прежние ярмарки -валось сюда много рухляди - в передніші ярмарки навожувано (навожено) сюди багато (хатнього) начиння;

2) навозитися, бути навезеним на що.

наметить

1) (меткой, знаком) значити, позначати и позначувати, позначити, назначати и назначувати, назначити, зазначати и зазначувати, зазначити, відзначати и відзначувати, відзначити, намічати, намітити, (зарубками) карбувати, накарбувати, (клеймом) таврувати, натаврувати, клейн[м]ити, наклейн[м]ити, (товары) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) поназначати и поназначувати, позначити, поза[повід]значати и поза[повід]значувати, понамічати, помітити, покарбувати, потаврувати, поклейн[м]ити, пошта[е]мпувати що. [Узяв заступ та лопату, пішов ямки значити (ЗОЮР II). Позначив сокирою дерева ті, що рубати (Богодух.). Позначив найкращі кавуни (Сл. Ум.). Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.). Став кожний заробляти власний хліб, орати землю, зазначати межі (Крим.). Помітили всі рушники (Сл. Ум.)]. Он -тил это место карандашом - він за[від]значив це місце олівцем;

2) (перен.: в мыслях) намічати, намітити, накреслювати, накреслити, визначати и визначувати, визначити, назначати и назначувати, назначити що. [Молодий учений накреслив собі широкий план роботи (В. Підмог.)]. Он -тил себе эту цель - він визначив собі цю мету. -тить в общих чертах что - намітити (накреслити) в загальних рисах, (очертить) зачеркнути що. [Куліш пробував зачеркнути вже й межі української критики (Рада)]. -чать, -тить путь кому, чему - намічати, намітити, назначати, назначити, назнаменовувати, назнаменувати шлях (путь, стежку) кому, чому. [Намітити шляхи майбутньої роботи (Пр. Правда). Поставили на науковий грунт українське питання та назначили стежки, якими дальшим поколінням легше було йти (Доман.). (Квітка і Шевченко) познаменували нашій словесності правий і далекий шлях (Куліш)]. -чать ряд мероприятий - намічати (накреслювати) низку заходів. [Наша програма накреслює низку заходів (Азб. Комун.)];

3) (наглядывать кого, что) намічати, намітити, наглядати, нагля[е ]діти и наглянути, назирати, назирити, назорити, набачити, назнати кого, що, взяти на око, накинути оком кого, (для какой л. цели ещё) націляти, націлити кого, (упорно, диал.) наповратитися. [Я вже назирила теличку, - коли-б тільки на гроші збитися, зараз куплю (Кониськ.). Ота дівчина, що я назорив, - моя буде (Червоногр.). Виважив двері, щоб живосилом схопити дочку безталанних пожильців, яку назнав собі раніш (Крим.). Инші собаки взяли на око онучкаря - біжать попри віз, хапають зубами за колеса (Франко). Капітан накинув оком Оксану та й почав її хвалити (Квітка). Або забіжи куди-небудь, або- що, бо тебе націлили у привод (Квітка). Націлили мене обікрасти (Канівщ.). Вже коли наповратилися вкрасти мою телицю, то вкрадуть! (Звин.)];

4) (нацеливаться в кого, во что) націляти(ся) и націлювати(ся), націлити(ся) на (в) кого, в (на) що, поціляти, поцілити що, наміряти(ся), наміритися на (в) кого. Намеченный -

1) позначений, назначений, за[від]значений, намічений, накарбований, наклейн[мл]ений, нашта[е]мпований, поназначуваний, помічений и т. п. [Йду до своєї наміченої стежиночки (М. Вовч.)];

2) намічений, накреслений, визначений, назначений, зачеркнутий, назнаменований. Итти прямо к -ной цели - простувати до визначеної мети. -ный к исполнению - призначений (намічений) до виконання;

3) нагляджений, наглянутий, назирений, назорений, назнаний, взятий на око, наглянутий оком, націлений. -ться -

1) (стр. з.) значитися, назначатися, бути назначуваним, назначеним, поназначуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы - намічено розглянути (обміркувати) такі питання. -ются новые пути - намічено нові шляхи. -ются такие кандидаты - намічено таких кандидатів;

2) (возвр. з.) зазначатися, зазначитися, визначатися, визначитися, намічатися, намітитися. [На сході почало пробиватися крізь хмари сонце; спершу зазначилося блідим матовим кружалом (Грінч.). Те, що може визначитися на обрію нової доби (Рідний Край)];

3) (вдоволь, сов.) намітитися, (зарубками) накарбуватися, (целясь) націлятися и т. п.; срв. Метить.

* * *

несов.; сов. - нам`етить

1) наміча́ти, намітити, -мічу, -мітиш; ( план) накре́слювати, -люю, -люєш, накре́слити

2) (ставить метку, знак) значи́ти и познача́ти и позна́чувати, позна́чити, назначати и назна́чувати, назначи́ти и мног. поназнача́ти и поназна́чувати, наміча́ти и намі́чувати, намітити

3) (сов.: нацелить, нацелиться) націлити, націлитися

подвергнуть чему піддавати, піддати чому, під що. [Піддавала критиці традиції та інтереси, во ім'я яких від неї вимагано жертв (Доман.). Не хочемо піддавати вашу індивідуальність анатомічній операції (Крим.)]. -гать, -нуть возможности чего-л. неприятного - наражати, наразити на що, підводити, підвести під що. Его -гали большой опасности - його наражали на велику небезпеку. -гать чему-л. неприятному себя - наражатися на що. [Я не просив тебе покинуть віру, лише не виставлятися прилюдно, не наражатися на небезпечність (Л. Укр.)]. -гать опасности свою (чью) жизнь (здоровье) - важити своїм (чиїм) життям (здоров'ям); (испытанию) виставляти, виставити на спробу. [Знаючи як у ті часи на мужика дивились, ми зрозуміємо, на яку страшну спробу виставила доля українську мову (Єфр.)]. Он был -гнут жестоким испытаниям судьбы - завдала йому доля багато тяжкого в житті. -гать испытанию качество чего - піддавати спробі що. -гать, -нуть наказанию - завдавати, завдати кари кому и на кару кого. Его -ли тяжкому наказанию - його завдали на тяжку кару. -гать ответственности (привлекать) - притягати (притягти) кого до відповідальности. [За зловживання його притягнено до відповідальности]; (штрафу) піддавати, піддати карі, пені, накидати пеню; (обыску) кого - робити трус (ревізію) у кого, трусити кого; (заключению в тюрьме) садовити, посадовити у в'язницю, у вежу, у тюрму. -гать пересудам чьё доброе имя - вводити, ввести у (не)славу кого, пускати поговір на кого. [Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу]; (себя) у неславу входити. [Сама-ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько-нераненько із вулиці ходиш]. -гать посмеянию - виставляти, виставити на глум, на посміх. -гать операции кого - піддавати, піддати під операцію кого. -гать, -нуть действию огня, холода - виставляти, виставити на спробу вогнем, холодом. Подвергнутый чему - відданий під що, наражений на що, підведений під що.

* * *

несов.; сов. - подв`ергнуть

1) піддава́ти, підда́ти (кого-що чому); ( производить над кем-чем что) роби́ти, зроби́ти (кому-чому, у кого-чого, з ким-чим, над ким-чим що); ( налагать) наклада́ти, накла́сти, (на кого-що що); (чему-л. неприятному) наража́ти, нарази́ти (кого-що на що); ( передавать) віддава́ти, відда́ти ( кого-що на що и під що)

2) (подчинять, делать подвластным) підкоря́ти, підкори́ти