(настає)

1) (на кого, на что) наступ (-пу), (действие ещё) наступання; (нападение) напад (-ду), (действие ещё) нападання на кого, на що. [Тяжкі гріхи впинили предків наших від наступу на християнські землі (Куліш). Наступ на всьому фронті на капітал (Пр. Правда). Не боялися наступання зоколу (Рада)]. При -нии, во время -ния - під час наступу, за наступу; наступаючи. Вести, повести -ние - наступати, вести (провадити, робити), повести наступ, (начинать, начать) починати (розпочинати), почати (розпочати) наступ. Переходить, перейти в -ние на кого, на что - переходити, перейти до наступу, починати, почати наступ, наступати, рушати, рушити на кого, на що. Переход в -ние - перехід до наступу. Генеральное -ние - загальний наступ, загальна атака [Тіні немов-би чекали гасла, щоб почати загальну атаку на вільні простори світу (Кінець Неволі)];

2) (о времени, сроке) наставання, оконч. настання (-ння), (редко, диал.) настаття (-ття), (приход) надходження, оконч. надхід, прихід (-ходу), (начало) початок (-тку). [В Йосифа-ж родилося два сини, до настання семи год голодних (Біблія). Мрії про настання на землі золотого віку (М. Калин.)]. При -нии, с-нием чего - коли (як) настає (надходить, заходить, в прошлом: наставало, настало и т. п., в будущем: настане и т. п.; срв. Наставать) що, (о времени, но не о сроке ещё) з чим, з приходом (редко з наставанням, з настанням, з надходом) чого, (с началом чего) на (при) початку чого. При -нии весны - коли (як) настає и т. п. весна, об весні, (с -нием) з весною, з приходом весни. При -нии, с -нием ночи - коли (як) настає и т. п. ніч. При -нии опасности - коли заходить (настає и т. п.) небезпека. При -нии срока - коли (як) настає и т. п. термін (строк, речінець).

* * *

техн., несов. наста́ливать, сов. наста́лить

техн., несов. наста́ливать, сов. наста́лить

несов.; сов. - напаст`ись

наставить

1) чего - наставляти, наставити и понаставляти, настановляти и настановлювати, настановити, понастановляти и понастановлювати чого. [Кругом наставили мисок (Котл.). Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч (Рудч.). Наїдків, напитків понастановлювала (М. Вовч.)];

2) см. Надставлять. -ть рога кому - наставляти, наставити, ставити, поставити роги кому;

3) (направлять, приготовлять постановкой) наставляти, наставити, (о мног.) понаставляти що; см. Наводить 2. -ть западню (ловушку) - наставляти, наставити пастку. -ть копьё - наставляти, наставити, насторожувати, насторожити списа. [Гайдамака стоїть, виставивши ногу в сап'янці і настороживши списа (Куліш)]. -ть самовар - ставити, поставити, наставляти, наставити, настановляти, настановити самовар(а). [Постав самовар! (Брацл.). Самовари наставляє (Звин.). Настанови- но самовара! (Липовеч.)]. -ть уши - см. Навастривать уши;

4) кого - нав[у]чати, навчити (на (добрий) розум) кого, давати, дати науку кому, напучувати, напутити, нарозумляти, нарозумити, радити, порадити, наважувати, настановляти, настановити, наставляти, наставити, (надоумлять) напоумляти, напоумити кого. [А мати хоче научати, так соловейко не дає (Шевч.). Почну на добрий розум навчати, - як умію, так і навчаю (М. Вовч.). Батько науку мені давав, щоб я худобу жалував (Харківщ.). «Ти не повинна ховатися з ним по закутках», - напучувала Навроцька (Н.-Лев.). Не було кому нарозумити сироту (Канівщ.). Це він так порадив нас (Звин.). «Будь покірна», - наважують, - «та до роботи щира» (М. Вовч.). Він там вас настанове, що далі треба робити (Мирний)]. -ть на что - навчати, навчити на що и чого, напучувати, напутити, направляти, направити, навертати, навернути, призводити, призвести на що. [Ви його на добро навчите (М. Вовч.). Лихого на добре не навчиш (Приказка). Оддам до школи, може там його на добре направлять (Звин.). Вони сами мене на це призводили (Крим.). Якби-ж ви на добре призводили, а то все на лихе (М. Грінч.)]. -ть на ум - настановляти, настановити, наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити на (добрий) розум, навчати, навчити розуму. [Настановили на розум (Сл. Гр.). Хто його на розум добрий наставляв? (М. Вовч.). На добрий розум навернути (М. Вовч.). Нехай прийде, навчимо його на добрий розум! (Звин.). Я її розуму навчала (М. Вовч.)]. -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) - напучувати, напутити на добру (спасенну) путь, наломлювати, наломити на добру путь (дорогу); срв. Направлять (3) на путь. [Він тебе годував, ростив, на добру путь напучував (Мирний). На спасенну путь напутив (Рада). Наломити свого вихованка на добру дорогу (Франко)]. Наставленный -

1) наставлений, настановлений, понастановлюваний;

2) см. Надставленный; (о рогах) наставлений;

3) наставлений; насторожений; наведений; поставлений: (об ушах) - см. Навострённый (под Навастривать);

4) навчений, научений, напучений, нарозумлений; напоумлений. -ться -

1) наставлятися, наставитися, настановлятися, настановитися, понаставлятися, понастановлятися; бути настановлюваним, наставленим, настановленим, понастановлюваним и т. п.; срв. Наставлять 1 и 3;

2) см. Надставляться;

3) навчатися, навчитися, напучуватися, напутитися; бути навчаним, напучуваним, навченим (наученим), напученим и т. п.

* * *

1) ( ставить) наставля́ти, наста́вити, -влю, -виш и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти, -новлю, -новині и мног. понастановля́ти и понастано́влювати, -люю, -люєш

2) см. надставлять

-ница напутник, -ниця, напутенник, -ниця, (рус.) наставник, -ниця; (учитель, - ница) учитель, -телька, навчитель, -телька, (воспитатель, -ница) вихователь, -телька. [Він невблаганний напутник і силкується напутити брата (Н.-Лев.). Порадо милая моя, напутнице моя і мати! (М. Макар.). Ти все згадуєш любов, - вона й моя наставниця єдина (Л. Укр.)]. Классный -ник, классная -ница - класний вихователь, -на вихователька, (гал.) господар (-ря), -диня класи.

* * *

наступить

1) (ногою на кого, на что) наступати, наступити на кого, на що, настоптувати, настоптати на кого, на що и що кому; (-пив, раздавливать) настолочувати, настолочити кого, що. [Даю вам силу наступати на гадюки (Куліш). Наступив мені на ногу (Київщ.). Турн злобно сильною п'ятою на труп Паланта настоптав (Котл.). Настоптала Балабушисі закаблуком на пальці з могодзулями (Н.-Лев.). Забрів у дамське купе та й настоптав ноги аж двом дамам одразу (Крим.). Ногою настолочив хробака (Верхр.)];

2) (вести наступление) наступати, наступити, (нападать) нападати, напасти, (производить нападение) бити, ударяти, ударити на кого, на що. [Бились ви, як личить римлянам: наступали без запалу, а відступали стиха і без страху (Куліш). Збирайтеся, бідні люди, всі до оборони! - бо то на нас наступають великі навали (Франко). Вороги напали на нашу землю (Київщ.). Цезар бити хоче на Александрію (Куліш)];

3) (наседать на кого) насідати(ся), насісти(ся), напосідатися. напосістися на кого, обсідати, обсісти кого, (о мног.) понасідати(ся), пообсідати. Кредиторы -пают на него - кредитори (позичальники, (зап.) вірителі) насідають (напирають) на його (обсідають, обпадають його). -ть на горло кому, с ножом к кому - приступати, приступити з короткими гужами до кого, притьмом вимагати в (или від) кого чого;

4) (о времени, сроке) - см. Наставать 1;

5) (на власть, стар.) заступати, заступити уряд, ставати, стати на уряд(і), обіймати, обійняти владу.

* * *

прлг. що настає (надходить и т. д.; см. Наставать 1), надхожий, (будущий) наступний, майбутній. -щий день - наступний ((в)завтрішній) день, надхожий день (Сл. пр. м.). -щий год - наступний рік; рік, що настає (має настати и т. п.).

* * *

1) прич. яки́й (що) настає́ (надхо́дить); см. наступать II

2) в знач. прил. наступа́ючий; ( следующий) насту́пний

-ся см. Наготовлять, -ся.

* * *

несов.; сов. - нагот`овить

напасти

1) (скот) напасати, напасти, випасати, випасти, (диал.) напашувати, напашити, (о мног.) понапасати, повипасати кого, що. [Сьогодня добре напасла корову (Сл. Гр.). Скотину за ніч так понапасає, що боки повирівнюються (Г. Барв.)];

2) (припасать) припасати, припасти, запасати, запасти, призапасити, назапасити; надбавати, надбати, пристарати чого. Напасённый -

1) напасений, напашений, понапасаний;

2) припасений, запасений, призапасений, назапасений. -ться -

1) напасатися и (пров.) напасуватися, напастися, (диал.) напашитися, (о мног.) понапасатися; бути напасаним, напасеним, напашеним, понапасаним. [Волики напасаються (Грінч. III). Не напасується скот (Борзенщ.). Воли вже напашилися (Ковельщ.). Скотина напашена (Сл. Гр.)];

2) припасатися, бути припасеним, припасеним и т. п.;

3) чего - призбирувати, призбирати, надбавати, надбати, узапасити чого (досить). [Ніяк не надбаю одежі, щоб зайва була: що справимо, те й поносимо (Богодух.)]. -тись на кого - наста(р)чити(ся) на кого. [Одежі не настачу на його, як він лазить по барканах та по гілляках. (Звин.). На всіх злодіїв не настачишся (Кониськ.)].

* * *

насторожить

1) (стражу) ставити, поставити варту (сторожу);

2) (уши, западню) - см. Наставлять (3) уши, западню. -жить ружьё - насторожити (націлити) рушницю, націлитися (рушницею), наміритися з рушниці на кого, на що;

3) -жить (вдоволь) - настерегти, попостерегти кого, що; навартувати, начатувати. Насторожённый -

1) см. Наставленный 3 (под Наставлять);

2) см. отдельно Насторожённый 2. -ться -

1) (стр. з.: о западне) - см. Наставляться 1 (под Наставлять);

2) (стр. и возвр. з.: об ушах) насторочуватися, насторочитися, нашорошуватися, нашорошитися, нащулюватися, нащулитися, наструнчуватися, наструнчитися, (о мног.) понасторочуватися и т. п.; бути насторочуваним, настроченим, понасторочуваним и т. п. [Вуха мої нащулились (Крим.)];

3) (возвр. з.) насторочуватися, насторочитися, нашорошуватися, нашорошитися, насторошуватися, насторошитися, (о человеке ещё) насторожуватися, насторожитися, (о мног.) понасторочуватися и т. п. [Насторочилися собаки, а потім кинулись на вовчика гуртом (Глібів). Хтось ішов; Орися вся так і нашорошилась (Грінч.). Вже й Корсунь супротив них насторошивсь (Куліш). Насторожився, став придивлятися, - здається, біжить собака Васильч.)]. Насторожившийся - см. Насторожённый 2.

* * *

несов.; сов. - насторож`ить

1) насторожувати, -жую, -жуєш, насторожи́ти

2) охотн. насторо́жувати, насторожи́ти; ( наставлять) наставля́ти, наста́вити

1) нава́рення, (неоконч. д. - ещё) нава́рювання; ( сталью) наста́лення, (неоконч. д. - ещё) наста́лювання

2) (то, что наварено) нава́рина

1) нава́рення, (неоконч. д. - ещё) нава́рювання; ( сталью) наста́лення, (неоконч. д. - ещё) наста́лювання

2) (то, что наварено) нава́рина

1. n

1) прихід, прибуття

2) (звич. pl) доходи, прибутки; надходження

2. adj

1) що входить (прибуває)

2) що вступає (на посаду тощо)

3) що надходить (про дохід тощо)

4) наступний, що настає (приходить); дальший

* * *

1) прихід, прибуття

2) pl доходи, надходження

1) який входить, який наближається, який прибуває

2) який вступає ( у права володіння)

3) який надходить ( платіж)

4) наступаючий, наступний

1) Новий рік

2) (the new year) новий рік (що тільки-но настав або настає)

* * *

воцариться оцарятися, оцаритися, в(о)царятися, в(о)царитися, зацарювати, на царство стати, на престолі засісти, запанувати. [Після Миколи І запанував Олександер II].

* * *

несов.; сов. - воцар`иться

1) става́ти на престо́л, ста́ти на престо́л, оцаря́тися, оцари́тися, сов. зацарюва́ти; воцаря́тися, воцари́тися

2) ( водворяться) запано́вувати, запанува́ти; сов. зацарюва́ти, оцари́тися; ( устанавливаться) настава́ти, наста́ти;

союз і, й (й после гласной, но не после паузы и не пред неудобопроизн. сочетан. согласных), (диал.) а, (да) та (диал. да). [І вітер не віє, і сонце не гріє (Пісня). Омелько Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев.). Стала їсти й пити (Шевч.). Він а я - це-ж не те саме (Крим.). Минали роки, збільшуючи той мур, що стояв межи двором а селом (Коцюб.). За током ішов садок - великий та розкішний (Свидн.)]. Огонь и вода - огонь і вода. Отец и мать - батько й мати. От моря и до моря - від моря й до моря. Весёлый и радостный - веселий і радісний, веселий та радісний. Эта река широка и глубока - ця річка широка й (та) глибока. Вот и - ось і. [Ось і дуб той кучерявий (Шевч.)]. Да и - та і (й). [Обіцявся вернутися, та, мабуть, і згинув (Шевч.). А їй, звичайне діло, і віри своєї жалко, та й родичів, батьків, то-що (М. Лев.)]. И кто бы мог предполагать - і хто-б міг думати. И я это знаю - і я це знаю. И не богат, да тороват - і не багатий, та щедрий. И благоразумные иногда ошибаются - і розумні (люди) часом помиляються. И хотел бы, да не могу - і хтів-би, та не можу. Мы и пошли, да нас не пустили - ми й пішли (були), та нас не пущено. И не пытайся, всё равно ничего не выйдет - і не спитуйся (не пробуй), однаково нічого не вийде. И молода, и хороша, и богата - і молода, і хороша, і багата. Но и - ба й, але й. Он не только глуп, но и зол - він не тільки дурний, ба й злий (але й злий).

* * *

1) і; (преим. после гласного) й; ( для соединения однородных членов предложения) та

2) усилит. і, та й; и