(добиться)

сов. от добиваться

сов. от добиваться

см. добиваться

добиться добуватися, добутися чого и до чого, здобутися, добути чого, добиватися, добитися чого, (домогаться) допоминатися (чого и про що), домагатися, домогтися, намагатися, намогтися, (требовать законного) допевнятися, допевнитися, доправлятися, доправитися, доходити, дійти (свого), (достичь) доп'ястися, допнутися, діп'яти. [Чуєте? Злодій до комори добувається. Я тільки раз піснями слів добувся від чужинця (Л. Укр.). Підступом добути свого. Як з биком ні битися, а все молока не добитися (Ном.). Вона вперто допоминалася одповіди (Коцюб.). Допоминається про гроші. Чого схоче, того й доможеться (Леонт.). Намігся (добился того), що таки дали. Нехай не допевняється нічого (Куліш). Як не тепер, то в четвер, аби діп'яти свого (Коцюб.). Втеряє й те, чого допнявся (Куліш)]. Добиться своего - доказати свого, доконати свого, допнутися свого. Добьюсь во что-бы то ни стало - за всяку ціну діпнуся свого, не я буду, щоб я не добувся. Не добился - не здобувся. Добиваться милости, благосклонности - запобігати чиєї ласки. [Такої ласки можна і в цигана запобігти]. Добиться чего-л. хождением - виходити що; криком - викричати що и т. д.

* * *

несов.; сов. - доб`иться

випозивати, висудити.

* * *

изощриться

1) загострюватися, загостритися, витончуватися, витончитися;

2) в чём - насталюватися, насталитися, удосконалюватися, удосконалитися, (упражняться) вправлятися, вправитися, (вульг.) прахтикуватися, випрахтикуватися, звиватися, звинутися, (умудряться) примудрюватися, примудритися у чому. -ряется, чтобы своего добиться - на всякі способи береться (примудрюється, мудрує), щоб свого досягти. -ться в пустословии - вправлятися в пустім балаканні (в балаканині).

* * *

несов.; сов. - изощр`иться

1) вито́нчуватися, ви́тончитися; заго́стрюватися, -рююся, -рюєшся, загостри́тися, -гострю́ся, -го́стришся; розвива́тися, розви́нутися и розви́тися, -зів'ю́ся, -зів'є́шся; удоскона́люватися, -лююся, -люєшся, удоскона́литися

2) (достигать успеха в чём-л.) вправля́тися, навправля́тися; набива́ти ру́ку, наби́ти (-б'ю́, -б'є́ш) ру́ку

3) ( ухищряться) ухитря́тися, ухитри́тися; ( умудряться) умудря́тися, умудри́тися

кому и к кому позов (р. позову и пофзву) на кого. Гражданский иск - цивільний позов. Встречный иск - супротивний, стрічний, зустрічний позов. Пред'являть, пред'явить (вчинить) иск кому - закладати, закласти, заложити позов на кого, розпочинати, розпочати позов із ким, позивати, запізвати кого, позиватися з ким (судиться). Передача -ка - передавання, передача позву. Соединение -ков - з'єднання, сполучення позвів (Правн. Сл.). Добиться чего-н. -ком - випозивати щось. [Позивай його, може випозиваєш хоч третю частину (Звин.)]. Получить по -ку - дістати від позву. Отказать в -ке - відмовити на позов. Приостановление -ка - припинення позву.

* * *

1) (привлекательность, приятность) любість, милість, любота, утішність; (изящество) гожість; (любезность) люб'язність, ґречність; (благосклонность) ласкавість (- ости), прихилля (-лля); срв.

I. Милый 2 и 3. -лость этого ребёнка всякого поражает - любість (милість, утішність) цієї дитини кожного вражає;

2) (расположение, благоволение, одолжение) ласка, милость (-ти). [Легенди про рай, поруч з ідеєю про божу ласку чи неласку (Л. Укр.). Здобути ласку літературних меценатів (Крим.). Що-день хвалили бога за його милость (Квітка)]. Это для него особенная -лость - це для його (йому) особлива ласка. Он не достоин ваших -тей - він не варт вашої ласки. Что -лость ваша - що ласка (милость) ваша. [Подайте, що милость ваша (Тесл.)]. Монаршая -лость - а) (благоволение) монарша ласка; б) (отличие) відзнака (нагорода) від монарха. Божи[ь]ею -тью, по -ти божи[ь]ей - з ласки божої, ласкою божою. [З ласки божої художник (Єфр.)]. Вашими -тями - з вашої ласки. По вашей -ти - а) (из-за вас) через вас, з вашої причини. [Він німий лежить, холодний з моєї причини (Л. Укр.)]; б) (благодаря вашей доброте) з вашої ласки. [Кажете, що я п'яний? так не з вашої ласки! (Звин.)]. Из -ти, по -ти - з ласки. [Служить з ласки (Номис)]. Жить из -ти у кого - жити з ласки, жити на ласкавому хлібі (поэт. на божій харчі) в кого. [Йому не довелось-би помирати в своєї сестри на ласкавому хлібі (Куліш). В його росло, на божій харчі, за дитину чиєсь байстря (Шевч.)]. Быть в -ти у кого - мати ласку чию, тішитися чиєю ласкою, користуватися з ласки чиєї. Войти, попасть в -лость к кому - підійти (втереться: підбитися) під ласку кому, здобути ласку, здобутися ласки в кого. [Чи підбилась моя Уля своєму батькові під ласку? (Мова)]. Выйти из -ти у кого, лишиться -ти чьей, утратить чьи -ти - втратити ласку (реже ласки, р. п.ед.), загубити ласку чию. [Втратив панську ласку (Куліш). Боїться ласки втратити (Звягельщ.)]. Добиваться, искать -ти у кого - запобігати ласки чиєї или в кого. Добиться чьей -ти, чьих - тей, приобрести, снискать чью -лость - запобіг(ну)ти ласки чиєї или в кого, дістати ласки в кого, здобути, з'єднати ласку чию или в кого. [Тоді цариця запобігне ласки, як нас оддасть йому? (Куліш). Такої ласки дістану і в Параски (Номис). Замість всім з'єднать ласку ти сам станеш ласки негідним (Франко)]. Положиться на чью -лость - спуститися (покластися) на чию ласку. Иметь -лость (сожаление) к кому - зглянутися на кого. Оказывать -лость кому - робити ласку кому; см. Оказывать 2. [Думають, що це вони ласку мені роблять, коли дозволяють працювати на їх (Крим.)]. Оказывать -лости кому, осыпать -тями кого - виявляти велику ласку до кого, дарувати кому свою велику ласку. Не оставить кого своей - тью - не забути (не поминути) кого своєю ласкою, не позбавити кого своєї ласки. Просить - ти у кого - просити ласки (реже милости) в кого. -ти прошу, -ти просим (пожалуйте) - просимо (на милость), милости просимо. Переложить, переменить, сложить гнев на -лость - з[пере]мінити гнів на ласку. Сделайте -лость - а) (явите) зробіть ласку, будьте ласкаві; б) (в ответе на просьбу: пожалуйста) будь ласка, будьте ласкаві, дуже прошу, та прошу. Сделайте -лость кушайте - будьте ласкаві споживайте (їжте);

3) (в обращении, титуле) милость, (зап., полон.) мосц[т]ь (-ц[т]и), (редко) добродійство. Ваша -лость - ваша милость (зап., ваша мосць), ваше добродійство, (фам., устар.) вашець (-ци, ж. р.) вашмосць. [Просимо вашої милости і на обід (Н.-Лев.). Багато пристає на вашу мосць, а инші Коваленка, обстоюють (Грінч.). Якби то, ваше добродійство, ви нам милостиню подали (ЗОЮР. II)].

* * *

1) ми́лість, -лості; (благоволение, расположение) ла́ска

2) (благодеяние; дар) ми́лість, доброді́яння

3) (свойство, качество) редко ми́лість; люб'я́зність, ласка́вість, -вості; уті́шність, -ності

1) (прич. от гл. Открыть) відкритий, відчинений, розчинений, відхилений, (гал.) отворений; відтулений, відслонений, розплющений (-ні очі), відіткнутий (-та пляшка), розгорнений (-на книга); виявлений, викритий; знайдений; винайдений и т. д. Конференция -та - конференцію відкрито. Недавно -тая планета - недавно (нещодавно) відкрита планета. Магазин, банк -крыт от 10 до 3 - крамниця відчинена, банк відчинений или крамницю, банк відчинено від десятьох до трьох;

2) (прилаг.) відвертий [-та вдача (характер), -та (непотайна) душа, -те (непотайне) серце, -тий бій, -та реакція, -тий (явний) ворог, -те ворогування (-та ворожнеча) (вражда)], чистий [Чисте поле, море], (публичный) прилюдний. [Прилюдне засідання, -ні збори]. -тое лицо, лоб - ясне (чисте) лице, чоло. -тое письмо - відвертий лист, картка, листівка. -тая голова - непокрита голова. Добиться чего -той силой - добитися чого силоміць (-міццю). В -том поле, море - у чистому полі, морі. На -том воздухе - на вільному повітрі. На -том (видном) месте - на виднот[ц]і, на белебні, на голотечі. Под -тым небом - просто неба, під голим небом, надворі. [Вистави одбувались просто неба (Єфр.)]. При -тых дверях - прилюдно. Дело слушается (разбирается) при -тых дверях - справу или справа розбирається прилюдно. Об'являю заседание -тым - оповіщаю початок засідання.

* * *

1) прич. відкри́тий; відту́лений, відсло́нений; відчи́нений, повідчи́нюваний, відхи́лений; розго́рнутий, розго́рнений; розкри́тий, порозкри́ваний; розплю́щений; ви́критий

2) в знач. прил. відкри́тий

3) (в знач. прил.: откровенный) відве́ртий, відкри́тий; ( искренний) щи́рий; ( нескрываемый) неприхо́ваний; ( явный) я́вний

1) (чего) визнання, признання, визнаття, признаття чого, (в чём) признання в чому. [Казав собі: піду, признаюся… та й зупинявся: якийсь страх перед тим признанням обіймав його (Грінч.). По його визнаттю стала громада радитись, що робити (М. Вовч.). Визнання соціяльної революції.]. -ние в любви - освідчення, признання (в коханні). -ние прав наследника - визнання прав спадкоємця. Сделать неосторожные -ния - зробити необачні признання. Добиваться, добиться -ния - добуватися, добутися признання від кого, (диал.) нуждати кого (щоб признався). [За ті гроші, що вкрадено, нуждають парубка в розправі (Волч. пов.)]. Исторгнуть -ние у кого - вирвати, видобути признання в кого;

2) кого кем, чем - визнання, визнаття, узнання кого за кого, за що. [Узнання нашого українського язика за окремий язик (Н.-Лев.)];

3) кого, чего (узнание) - пізнання кого, чого.

* * *

1) ( чего) визна́ння и визнаття́, визнава́ння

2) ( одобрение) визна́ння

3) ( в чём) призна́ння; ( в своих проступках) зізна́ння

(к чему, чего) присуджування, (оконч.) присудження (до чого, чого). [Присуджування до кари. Присудження наукового ступеня]. Добиться -ния к чему (об истце) - випозивати що. [Випозивала на мене хлосту (розги) (Кониськ.)].

* * *