(виднеться)

видніти, -ся, (неясно) бовваніти (н. вр. -нію, -нієш и -ню, -ниш), манячити, (неясно виднеться в темноте, в тумане) мріти(ся), майоріти, туманіти, бреніти, лелітися. [Геть далеко в морі кораблі видніють (Л. Укр.). Батька Богдана могила мріє (Шевч.). Манячила висока постать. Майоріли плеса]; (только о голом теле) світити. [Крізь роздерту сорочку світило голе тіло]. См. Выглядывать.

промаячить

1) (виднеться вдали) маячіти, промаячіти, манячити, проманячити, (неясно, в темноте, в тумане) бовваніти (-нію, -нієш и -ню, -ниш), пробовваніти, бовванячити, пробовванячити, (реять) мріти(ся), майоріти, промайоріти, (струясь, переливаясь, сверкая) леліти, пролеліти, бриніти, пробриніти; (мелькать) маяти, майнути; (торчать) стовбичити. [Внизу одкривалися чудові долини, а за ними маячіли вкриті лісом гори (Крим.). Далеко над Россю манячив якийсь магазин з червоної цегли (Н.-Лев.). На небі чистому ген хмара бовваніє (Греб.). Дивлюсь - щось бовванячить під селом (Сл. Гр.). А під лісом, край дороги либонь курінь мріє (Шевч.)];

2) чем (подавать знак) - (по)давати, (по)дати знак (сигнал: гасло), показувати, показати рукою, головою, очима, (рукой, шапкой и т. п.) махати, махнути (рукою, шапкою и т. п.);

3) -чить по свету - тинятися, поневірятися по світу (по світах);

4) бідувати, перебідувати, перемагатися, перемогтися, калатати, перекалатати; срв. Перебиваться 2. -чить зиму - перекалатати зиму;

5) см. Мешкать.

* * *

возвр. - ма`ячиться

1) ( виднеться в отдалении) мая́чити и маячи́ти, маячі́ти, майорі́ти, майори́ти, боввані́ти, стовби́чити

2) ( мучиться) му́читися; ( мыкаться) поневіря́тися

1) (неясно виднеться) мріти, мрітися, манячити, маячіти. [За могилою могила, а там тільки мріє (Шевч.). Образ за образом манячать, минаються, десь зникають (Н.-Лев.)];

2) (представляться во сне, галлюцинации, воображении) увиджатися и увиджуватися, привиджатися и привиджуватися, убачатися, бачитися, уздріватися, (пров.) удаватися, придаватися, (вульг.) верзтися, (грезиться) мріятися, маритися. [Ввижається або й сниться йому, ніби він… (Крим.). Скрізь лихе ввижається тобі (Л. Укр.). І причувається вам і привиджається (Кон.). Що не йому верзеться, що це привиджується? (Коцюб.). Ой, не спала я, все верзлась мені нічка темная (Шевч.). Часом уві сні вбачалось йому, що… (Коцюб.). Чи воно явно діється, чи уві сні уздрівається (Мова). Небозі сонечко мріється (Кониськ.). Мерехтіло, марилося щось таке небувале (Ніков.)].

* * *

просвечать, просветить

1) что просвічувати, просвітити що чим;

2) (сквозь что, виднеться в чём) просвічувати, просвітити, світитися крізь (через) що, в чому, висвічувати в чому; (проблескивать) проблискувати, проблиснути через що, в чому. [Крізь них (цятки краски) просвічували грубі нитки (Л. Укр.). Забулися про етичну ідею Немезиди, що висвічує в тій легенді (Крим.1). На клуні солома попровалювалася, крокви світяться (Кониськ.). Сивина ледві починала проблискувати в його волоссі (Грінч.)];

3) (сквозить, быть прозрачным) світитися. [Сорочка так виносилась, що аж світиться (Грінч.). Бліде обличчя здавалося аж світилося наскрізь під чорним волоссям (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - просвет`ить

1) просві́чувати, просвіти́ти

2) (несов.: светиться, виднеться сквозь что-л.) просві́чувати, просві́чуватися, світи́тися; ( проблёскивать) пробли́скувати, -кує

1) ( слабо светиться) світи́тися, зорі́ти; ( едва виднеться) мрі́ти; ( мерцать) мерехті́ти, бли́мати, побли́мувати, мигті́ти, миготі́ти

2) (безл.: светать) світа́ти, розвидня́тися, розви́днюватися, зорі́ти, сірі́ти, мрі́ти; на світ (на зорю́, на день) займа́тися (благословля́тися)

глянуть см. Смотреть, взглянуть. Куда глаза глядят - куди очі, світ за очі, гала- світа, навмання, навмани. Того и гляди - так і дивись, от-от, затого, далі-далі. [Сидить у хаті, а затого хата повалиться. Затого сивий волос приб'ється]. Не глядя - на осліп, сліпцем. Глядишь! - диви, аж гульк. [Диви, народжується українська інтелігенція (Крим.)].

* * *

1) ( смотреть) диви́тися, гляді́ти; ( пристально) зорити; пантрува́ти, па́нтрити; ( во что) вдивля́тися, видивля́тися; диал. гли́пати

2) (за кем-чем - присматривать, наблюдать) догляда́ти (кого-що, чого, за ким-чим), нагляда́ти (кого-що, за ким-чим), дивитися (за ким-чим); ( следить) сте́жити (за ким-чим)

3) (быть обращённым куда-л.) вихо́дити; ( об окнах) диви́тися

4) (показываться, виднеться) видні́тися; (выглядывать из-за чего-л.) вигляда́ти, визира́ти; ( просвечивать) світи́тися (сві́титься), просві́чуватися; ( высматривать) видивля́тися, вигляда́ти

5) (иметь вид, выглядеть) ма́ти ви́гляд; вигляда́ти (як, ким-чим)

почати виднітися, (неясно) замріти, забовваніти, замаячіти (-чу, -чиш) и замаячити, замайоріти; см. Виднеться. [Щось замріло ліворуч - оце-ж і байрак (Грінч.) Забовваніє у брилі вівчар в степу серед толоки (Гліб.)].

* * *

покраснеть (становиться красным, алеть, багрянеть) червоніти, почервоніти, зчервоніти, шаріти(ся), зашарі[и]тися, паленіти, спаленіти, спа(ла)хнути, рум'яніти, зрум'яніти, (делаться сделаться краснее) червонішати, почервонішати, (до багрового цвета, фамил.) буряковіти, збуряковіти. [Небо почина червоніти (М. Вовч.). Що слово Улита промовить, так і зчервоніє (Г. Барв.). Так чудово рожі паленіли з кохання й радощі ясної (Л. Укр.). Сміялось сонце, гори й ліс, шаріючи, сміялись (Ворон.). Енея очі запалали, ввесь зашарівсь мов жар в печі (Котл.)]. -неть (на лице) - червоніти, почервоніти (спаленіти и т. д.) на виду. Вода -нела от крови - вода червоніла (по[з]червоніла) від крови. -неть от какой-либо причины - червоніти, почервоніти и т. д. з чого. [Почервоніла з радощів. Обличчя йому спаленіло (фамил. збуряковіло) з гніва (М. Грінч.)]. -неть от стыда - червоніти, почервоніти, паленіти, спаленіти з сорома (з сорому), (насм.) пекти рака (раків), сов. спекти рака, напекти раків. [Вона чинить се, паленіючи з сорому (Павлик). Спік він рака, як завдали брехню (Харківщ.)]. -неть до корня волос - червоніти, почервоніти по саме волосся. То -неть, то бледнеть - мінитися на виду; то червоніти, то біліти на виду. Врёт не -нея - бреше без сорома; бреше й оком не моргне. Покрасневший - почервонілий, зчервонілий, зашарілий, спаленілий, зрум'янілий, збуряковілий.

* * *

мелькнуть

1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];

2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];

3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];

4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - мелькн`уть

1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти

2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти

1) ( слабо виднеться) мрі́ти, мрі́тися; боввані́ти

2) (быть, становиться непрозрачным) мрі́ти, мерехті́ти

помигати, помиготіти, поблимати. См. Мелькать. [Поблимав вогник та й погас].

* * *

1) (виднеться, выделяться) вимальо́вуватися, -льо́вуюся, -льо́вуєшся, вирисо́вуватися, -со́вуюся, -со́вуєшся

2) (представляться, представать воображению) уявля́тися, малюва́тися, -лю́юся, -лю́єшся

3) (выставлять себя напоказ, красоваться) рисува́тися, -су́юся, -су́єшся; ( кичливо) хизува́тися, -зу́юся, -зу́єшся; ( манерничать) мані́ритися, мані́рничати

4) ( описываться) малюва́тися, змальо́вуватися

5) страд. малюва́тися, рисува́тися; малюва́тися, змальо́вуватися

1) сині́ти; ( становиться более синим) сині́шати

2) (виднеться, выделяться синим цветом) сині́ти, сині́тися

1) диви́тися, -влю́ся, -вишся, гляді́ти, -джу́, -ди́ш; ( пристально) зори́ти, -рю́, -ри́ш; (во что, на что) вдивля́тися, видивля́тися; (время от времени, мигая) гли́пати

2) (на кого-что как на - относиться каким-л. образом) диви́тися (на кого-що як на); ( считать) вважа́ти (кого-що ким-чим, яким, за кого-що, за якого)

3) (за кем-чем: присматривать) догляда́ти (кого-що, за ким-чим); ( ухаживать) ходи́ти, -джу́, -диш (коло кого-чого, за ким-чим), безл. ходи́тися, -диться (коло кого-чого); ( надзирать) нагляда́ти (за ким-чим); ( следить) сте́жити (за ким-чим)

4) (осматривать, производить осмотр) огляда́ти, обгляда́ти

5) (быть обращенным куда-л.) вихо́дити, -дить; ( об окнах) диви́тися; ( о жерлах орудий) бу́ти пове́рнутими (пове́рненими)

6) ( виднеться) видні́тися; ( выглядывать) вигляда́ти; ( просвечивать) світи́тися, -титься

7) (кем-чем, каким - иметь вид, выглядеть) ма́ти (ма́ю, ма́єш) ви́гляд (кого-чого, якого), вигляда́ти (ким-чим, яким)

8) ( метить) мі́тити (мі́чу, мі́тиш)

9) в знач. межд

1) ( чернота) чорнота́, чо́рність, -ності; диал. чо́рнява

2) ( сплав) чернь, -ні

3) см. чернь 2)

4) орн. чернь, черню́к, -а