-
21 primary
1. n1) те, що має першорядне значення2) амер. pl попередні вибори; голосування для висування кандидатів на виборах; попередні передвиборні збори для висування кандидатів3) основний колір4) геол. палеозойська ера5) астр. планета, що обертається навколо сонця6) ел. первинна обмотка (трансформатора)2. adj1) первинний, перший, первісний2) простий; вихідний3) початковий, елементарний4) основний, найважливішийprimary target — військ. основна ціль
primary armament — військ. основне озброєння; мор. артилерія головного калібру
5) лінгв. кореневий; головний, основний6) біол. найпростіший* * *I n1) що-небудь, що має першорядне значення2) cл. первинні, попередні вибори, голосування ( прихильників якої-небудь партії) для визначення кандидатів на виборах; попередні передвиборні збори для висування кандидатів ( за участю прихильників однієї партії)3) = primary colour4) зooл. махове перо першого порядку5) eл. первинна обмотка ( трансформатора)6) = primary planet7) фiз. первинний електрон; первинна частинка8) гeoл. палеозой, палеозойська ера9) = primary schoolII a1) первісний; найбільш ранній; перший2) cпeц. первиннийprimary cell — eл. гальванічний елемент
3) простий, вихіднийprimary goods /products/ — сировина, сировинні матеріали
4) початковий, елементарний5) основний, найважливіший; головнийprimary need — нагальна потреба; профілюючий ( про продукцію підприємства)
6) лiнгв. кореневий; основний7) мaт. примарний -
22 pull
1. n1) тяга; сіпання2) натягування; розтягування3) тягова сила4) спорт. тяговий рух5) напруження; зусилля6) важке сходження7) удар весла; веслування8) стримування коня на перегонах9) спуск курка вогнепальної зброї10) шнурок, ручка (дзвінка тощо)11) ковток12) затяжка (тютюновим димом)13) розм. перевага14) протекція, зв'язки; блат15) розм. привабливість, принадність16) друк. пробний відбиток2. v1) тягти; натягуватиto pull a horse — натягувати віжки; насувати (капелюх)
2) смикати; сіпати; витягувати, висмикуватиto pull smb.'s hair — сіпати когось за волосся
to pull a bell — подзвонити, смикнути за дзвінок
3) пити ковтками, смоктати4) веслувати; іти на веслах; пливти (про човен з веслярами)5) перевозити на човні6) арештовувати, забирати7) учинити облаву (напад)8) схопити за руку злодія; спіймати на місці злочину9) розм. поцупити, потягти10) друк. робити відбиток11) розтягувати, розриватиto pull to pieces — розривати на шматки; перен. розкритикувати
12) рвати, збирати (квіти, фрукти)18) одержувати (підтримку)20) учинити, зробити (щось несподіване)pull about — грубо поводитися; смикати
pull apart — розривати; критикувати
pull at — смикати; затягуватися (цигаркою); смоктати (з пляшки)
pull back — відтягувати; затримувати; відступати; датувати більш раннім числом
pull down — опускати; зносити (будинок); зривати; знижувати (в ціні); збивати (пиху); виснажувати, ослабляти; насильно повалити уряд (правителя); одержувати винагороду
pull in — втягувати; перен. загрібати; стримувати себе; скорочувати видатки; прибувати (про поїзд); розм. арештовувати; стягувати (війська)
pull off — стягувати, скидати (взуття); успішно завершити; відходити, вирушати; виграти (змагання); одержати приз
pull on — натягувати; продовжувати веслувати
pull out — витягувати, висувати; виривати (зуби); відходити (про поїзд); від'їжджати; веслувати від берега; виходити з бою; ав. виходити з піке
pull over — надівати (натягати) через голову; спорт. перетягувати
pull round — видужувати; виліковувати
pull through — вижити; врятувати (від небезпеки); подолати (труднощі); виплутатися
pull together — співробітничати, працювати дружно, ладити між собою
pull up — зупиняти (ся); стримувати (ся); арештовувати; докоряти; виривати з коренем, знищувати; підтягуватися (на спортивному снаряді); наздоганяти
to pull a boner — амер. ускочити у клопіт
to pull caps (wigs) — сваритися, сперечатися
to pull foot, to pull it — утекти, дременути, чкурнути
to pull leather — амер. чіплятися за щось
to pull one's freight — амер. ушитися
to pull strings — пустити в хід зв'язки; таємно впливати (на щось)
to pull the long bow — надмірно хвастати; розповідати небилиці
to pull the wool over smb.'s eyes — увести когось в оману
to pull up stakes — амер. змотати вудки
* * *I [puæ] n1) тяга, смикання; ручка, кільце (ящика, дверцят); шнурок (дзвінка, штори)2) cпeц. натяг, розтяг, розтягнення; сила тяги; розтягуюче зусилля, тягова сила; cпopт. тяговий рух;; тяговий пристрій; тяговий канат3) cпopт. напруга, зусилля; важкий підйом; важка подорож4) удар весла; черга гребти; коротка прогулянка на човні7) ковток; затягування ( тютюновим димом)8) перевага9) протекція, зв'язки, блат10) привабливість, помітність (оголошення, реклами)11) пoлiгp. пробний відбиток12) метал. усадкова раковина13) тex. пневмоколісний трактор-тягач14) cпeц. протаскування; волочінняII [pul] v1) тягти2) натягати; насувати ( pull on)3) смикати4) витягати, висмикувати; висувати ( pull out)5) тягти; мати тягу6) пити ( з жадібністю); всмоктувати; (on, at) затягуватися ( сигаретою)7) гребти; іти, плисти на веслах; мати певну кількість весел ( про човен); працювати веслом; перевозити човном9) cл. заарештувати, забрати; здійснити облаву, наліт; схопити за руку злодія; піймати на місці злочину10) cл. поцупити11) cпopт. бігти маховим кроком12) пoлiгp. робити відбиток13) виривати з корінням; знищувати ( pull up)14) розтягти (м'яз, сухожилля)15) рвати, зривати, збирати (квіти, фрукти)19) корчувати20) натягувати ( вудила); стримувати, осаджувати (коня на перегонах; pull in)21) cл. вихопити, витягти (револьвер, ніж)22) розривати, роздирати (на частини; pull apart); відривати; відтягати; відтаскувати (pull away, pull back)23) привертати ( увагу); користуватися ( успіхом)24) ( for) підтримувати, підбадьорювати ( яку-небудь сторону); "уболівати" ( за яку-небудь команду)25) зробити, вчинити, здійснити (що-небудь зухвале, несподіване або недозволене)26) отримувати ( оцінку)27) cпopт. відбивати (м'яч, посилаючи його ліворуч)28) cл. завдавати удару не на повну силу ( бокс) -
23 pull back
-
24 fore-dated
adjдатований заднім (більш раннім) числом -
25 bring forward
-
26 first
I n2) перший, перша людина ( яка що-небудь робить)3) початокat first — спочатку, спершу
4) який отримав першу премію, перший приз; який отримав вищу оцінку6) мyз. найвищий голос або найвища партія (у дуеті, тріо)7) pl товар першого ґатунку, вищої якості8) pl; гipн. краща грудкова руда; концентрат10) = first base11) = first speedII a2) перший за часом, найбільш ранній; перший (з тих, що йдуть один за одним), початковий; перший, пробний; перший, основний3) перший стрічний: перший ліпший4) перший, попередній5) перший, передній ( про частину чого-небудь)6) перший, видатний, найзнаменитіший; першосортний, найкращий; перший, ведучийfirst violin — мyз. перша скрипка; перший (за величиною, значенням)
7) гpaм. першийIII adv1) спершу, спочатку2) уперше3) скоріше, переважно4) першим; у першу чергу -
27 foredate
[fxː'deit]vдатувати заднім, більш раннім числом -
28 foredated
[fxː'deitid]aдатований заднім, більш раннім числом -
29 forepart
-
30 lower
I a2) нижчий3) нижній4) недавній; ( часто Lower) гeoл. нижній, більш раннійII vLower Empire — icт. Візантія
1) спускати; опускати; опускатися, падати2) знижувати; зменшувати3) знижувати (голос, тон)4) зменшувати висоту, робити нижчим5) послабляти6) принижуватиIII = lour I IV = lour II -
31 predate
-
32 primal
a1) первісний, найбільш ранній; примітивний2) головний, основний -
33 primary
I n1) що-небудь, що має першорядне значення2) cл. первинні, попередні вибори, голосування ( прихильників якої-небудь партії) для визначення кандидатів на виборах; попередні передвиборні збори для висування кандидатів ( за участю прихильників однієї партії)3) = primary colour4) зooл. махове перо першого порядку5) eл. первинна обмотка ( трансформатора)6) = primary planet7) фiз. первинний електрон; первинна частинка8) гeoл. палеозой, палеозойська ера9) = primary schoolII a1) первісний; найбільш ранній; перший2) cпeц. первиннийprimary cell — eл. гальванічний елемент
3) простий, вихіднийprimary goods /products/ — сировина, сировинні матеріали
4) початковий, елементарний5) основний, найважливіший; головнийprimary need — нагальна потреба; профілюючий ( про продукцію підприємства)
6) лiнгв. кореневий; основний7) мaт. примарний -
34 pull back
-
35 утопія
УТОПІЯ ( від грецьк. ονμε; σό - не, τοποζ - місце, тобто місце, якого немає) - модель вигаданого суспільства як втілення суспільного ідеалу, світоглядна форма освоєння майбутнього. Поряд з існуючими в різні історичні епохи формами освоєння майбутнього - міфом, апокаліптикою, хіліазмом, міленаризмом - У. пов'язана зі зміною світоглядної парадигми в епоху Модерну. У. отримує свою назву з одноіменного твору Мора, який вийшов в 1516 р. в Лувені. У. стали називати і більш ранні твори, найвідоміший з яких - це "Держава" Платона. Вже в самому словотворенні "У." Мора міститься можливість діаметрально протилежних його тлумачень, що вказує на складність і багатоплановість його вживання в мові Ч. асто опис соціальних процесів, до яких неможливо вжити термін "реальність", "дійсність", характеризують поняттям "У.". У такому контексті У. вживають як антипод реальності. Різні соціальні, політичні, правові теорії знаходили в ній форму для викладення програм майбутнього. У. розглядалась у співвідношенні з наукою (Енгельс), ідеологією (Маннгейм), міфом (Сорель), релігією (Бердяєв, Булгаков, Франк). У. може проявити себе у вигляді мрії, фантазії, екстраполяції, попередження, альтернативи дійсності, зразка для досягнення в майбутньому, експерименту. Вона виступає як у позитивному вигляді ("еутопія"), так і у вигляді негативної У. ("антиутопія", "дистонія"). Негативні У. - це насамперед утопії-застереження. Кордон між позитивною і негативною У. полягає в системі цінностей. Історичні реалії XX ст., що призвели до кризи оптимістичної віри в людину і її можливості, прояснюють той факт, що відродження утопічної традиції в XX ст. пов'язане з літературним жанром антиутопії та дистопії. Картини, намальовані антиутопістами, покликані виявляти не захоплення, а жах. Утопічне мислення XX ст. представлене серією видатних негативних утопій: "Ми" Зам'ятіна (1920), "О дивний новий світ" Гекслі (1932), "1984" Оруела (1949), "Механічна піанола" Воннегута (1952), "451 по Фаренгейту" Бредбері (1953) та ін. Але як негативна, так і позитивна У. мають загальні витоки, які лежать у світоглядній свідомості людини.Т. Рогова -
36 язичництво
ЯЗИЧНИЦТВО - у християнському богослов'ї та почасти в історичній літературі - термін для означення дохристиянських і нехристиянських вірувань І. ноді як синонім Я. вживається термін "поганство". Поняттям "Я." охоплюються передусім політеїстичні вірування, хоча до його змісту входить і віра в духів, фетишів, тотемів, душ, а також первісна магія, чаклунство тощо. Історично язичницькі вірування і культ були більш ранніми формами релігійного практичнодуховного входження людини в світ і стали підґрунтям для виникнення сучасних релігій - монотеїстичних, світових. Протиставлення християнства та інших сучасних релігій язичницьким віруванням і культу значною мірою умовне. З прийняттям християнства на Русі чимало елементів давньослов'янського язичництва зрослися із ним, що призвело до т. зв. двовір'я. У видозміненому, почасти переосмисленому вигляді уявлення про місцевих богів-покровителів та залишки язичницької побутової обрядовості наразі зберігаються у православних віруваннях і культі.Б. Лобовик -
37 Києво-Могилянська академія
КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ - загальнонаціональний інтелектуальний центр, перший вищий навчальний заклад, де впродовж двох сторіч формувалася церковна та світська укр. еліта; наукова інституція, що об'єднувала тогочасний учений світ України і водночас осередок мистецтв, що притягував до себе діячів культури. Заснована 1632 р. як Києво-Могилянський колегіум (на базі злиття Київської братської школи та Лаврської школи) з ініціативи Київського митрополита Петра Могили. 1658 р., відповідно до Гадяцької угоди між Україною і Польщею, колегіум набув статусу академії. Цей статус 1670 р. було підтверджено польськ. королем Корибутом Вишневецьким і 1701 р. - рос. царем Петром І. КМА існувала до 1817 р. Значення КМА для подальшого духовного розвитку України полягає насамперед у здійсненні її інтелектуальними силами важливого за своїми наслідками культурного синтезу, метою якого було включення в українізовану греко-слов'янську духовну систему переосмислених надбань західної вченості і входжень України в європейський інтелектуальний процес як самобутньої культурної одиниці. Діяльність КМА спричинилася до зміни способу філософування в Україні (традиційне тяжіння до містичного споглядання змінилося переважною орієнтацією на схоластичний і новітній раціоналізм), до відокремлення філософії від релігії, до утвердження розуміння філософії як окремої системи теоретичних знань, що складається з раціональної, натуральної і моральної філософії Ф. ілософія КМА стала підґрунтям доби укр. бароко. Її можна було б визначити як укр. версію схоластики барокової доби, яка органічно поєднала характерні для укр. традиції ідеї з філософським змістом; синтезувала ідеї, що становили підґрунтя духовної творчості попередніх епох, з філософськими здобутками латинського Заходу, вписала в цю систему елементи таких різних філософських і світоглядних станів, як Ренесанс, Реформація, раннє Просвітництво; поряд з властивою цій філософії ретроспективністю й традиціоналізмом уможливила пошук шляхів включення елементів новітньої філософії, а також започаткувала формування ідей наукового знання. До сфери наукових інтересів вчених-могилянців входила антична спадщина (Платан, Аристотель, Плутарх, Сенека, Цицерон, Псевдо-Тален, Діоген Лаертський, Боецій), патристика (Августин, Климент Александрійський, Ориген, Діонісій Ареопагіт, Максим Сповідник, Василій Великий, Григорій Ниський, Григорій Назіанзин та ін.), схоластика (Петро Ломбардський, Тома Аквінський, Бонавентура, Альберт Великий, Туго Сент-Вікторський, Абеляр, Дуне Скот, оккамісти XIV ст., Раймунд Лумій, Авіценна, Аверроес, Суарес, Братиславський та ін.). З представників новітньої філософії в академії вивчали Мак'явеллі, Кардано, Галілея, Тихо де Браге, Коперника, Декарта, Ляйбніца, Вольфа, Баумайстера, Ліпсія, Греція, Спінозу, Гассенді, Ф. Бекона. Домінуюча в укр. думці неоплатонівська традиція (з характерною для неї етико-релігійною інтерпретацією смислів буття) від поч. XVII ст. доповнюється теоретично викінченою системою аристотелізму. Особливості рецепції західної філософії в лекційних курсах викладачів КМА відстежуються у доборі й інтерпретації ними філософських ідей західних мислителів, у їх тяжінні до тих філософів, які у своїх вченнях поряд з натурфілософськими питаннями чільне місце відводили з'ясуванню проблем метафізики, схилялися до концептуалізму як більш поміркованого варіанту західної середньовічної реалістичної традиції. У XVII ст. філософія КМА забезпечила належний розумовий вишкіл і повагу до теоретичної думки, підготувавши ґрунт до осмислення і подальшого розвитку (хоч і в схоластичному оформленні) новітньої філософії в Україні. Починаючи від XVIII ст. вчені-могилянці включають у свої курси системний виклад основних положень античних атомістів, а також ідей Гассенді й Ф. Бекона (хоч і дають їм негативну оцінку). Неабияку схильність вони виявляють до філософських ідей Декарта й Ляйбніца. Останні засвоювалися переважно з поширених тоді в Україні творів популяризатора й систематизатора вчення Ляйбніца Вольфа та через підручник представника вольфіанської школи Баумайстера. Не менш популярним був у КМА підручник професора Сорбонни Пурхоція, відомого як радикального послідовника Декарта. В КМА найбільш послідовним прихильником картезіанської системи був Щербацький. У дусі духовних тенденцій епохи бароко вчені-могилянці поряд з питаннями теології велику увагу приділяли логіко-гносеологічній і натурфілософській проблематиці. В галузі етики найбільша увага зосереджувалася на проблемах взаємозв'язку волі і розуму, самопізнання, сенсу життя та вибору шляху досягнення щастя. Сенс життя вбачався у творчій праці, спрямованій на власне й громадське добро, а досягнення щастя розглядалось як компромісне поєднання задоволень тілесних та духовних потреб людини. До останніх належав також пошук пізнання істини, себто природи і Бога. Проблему взаємозв'язку волі і розуму могилянці розв'язували, спираючись на концепцію етичного інтелектуалізму, що утверджувала пріоритет розуму над волею, його моральний вплив на волю (через надання останній різних варіантів вибору між добром і злом). КМА увійшла в історію розвитку філософії в Україні також завдяки такій яскравій постаті, як видатний укр. філософ Сковорода, який тут навчався у роки 1734 - 1735 та 1744 - 1745. У галузі політико-правової думки чільні представники і вихованці академії - Петро Могила, Сильвестр Косов, Йосиф Тризна, Мілетій Дзик, Варлаам Ясиневський, Пилип Орлик - зробили помітний внесок у розвиток державотворчих ідей. Це стосується розмірковувань Петра Могили про роль церкви в державі, про необхідність утвердження в Україні влади сильного православного володаря, "філософа на троні"; спроб в академічних інтелектуальних колах обґрунтувати божественне право Богдана Хмельницького з метою розв'язання проблеми легітимності гетьманської влади в Україні; статей "Конституції" Пилипа Орлика та політико-правових ідей його ж меморіалу під назвою "Вивід прав України". Група вчених-могилянців, що працювала на терені Росії (Прокопович, Яворський та ін.), узагальнювала і розвивала досвід рос. політичних традицій. Так, Прокопович створив рос. просвітницько-абсолютистську версію теорії природного права й суспільного договору, а Яворський та Лопатин обґрунтували концепцію розмежування світської і церковної влад, обстоювали автономію церкви.Я. СтратійФілософський енциклопедичний словник > Києво-Могилянська академія
-
38 Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх
Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770, Штутгарт - 1831) - нім. філософ, створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему - як завершення західноєвропейської класичної філософії даного напряму. Цілісно вона викладена в його "Енциклопедії філософських наук" (1817), конкретніше - в численних працях, виданих прижиттєво і посмертно учнями. Вступ становить "Феноменологія духу" (1807), яку Г. називав "мандрівкою за відкриттями". Зміст цієї нової на той час науки охоплює формування індивіда, розвиток його знань від чуттєвої достовірності до філософських понять, котрий в стислому вигляді відтворює шлях історії матеріальної і духовної культури людства. Сама система поділяється на три частини: "Наука логіки", "Філософія природи" і "Філософія духу". "Наука логіки" (1812 - 1816) - теж нова наука, створена Г. Її предмет - мислення як цілісне утворення, формами і змістом якого є філософські категорії - водночас поняття і об'єктивні визначення світу (див. діалектична логіка). В марксистській традиції найбільшого значення надається логіці Г. (через всебічну розробку в ній діалектики), в той час як в немарксистській філософії, особливо в неогегельянстві, - "Феноменології духу", ряд ідей якої (зокрема, щодо відчуження, панської і рабської свідомості) видаються співзвучними і для сучасної епохи. За Г., природа як така, не пізнана, чужа для мислення. До того ж, термін "відчуження" несе на собі відбиток християнської ідеалістичної традиції: Бог-дух творить світ, який виявляється чужим для нього внаслідок гріхопадіння. В християнстві людина повинна порвати з цим світом, щоб об'єднатися з Богом, у Г. - пізнати його, щоб відкрити в ньому всеосяжне, а отже, ідеальні основи буття. В сучасну добу тлумачення природи як відчуження мислення знайшло подальше підтвердження у взаємному відчуженні природи і людини, як наслідку планетарної, особливо технічної діяльності людства. В "Філософії природи" Г. розвинув також оригінальні ідеї про нероздільну єдність простору і часу, їхню залежність від матерії, що нагадує думки Ейнштейна (ці ідеї філософ висловив ще в 1817 р., майже за сто років до появи теорії відносності). Але порівняно з іншими працями, "Філософія природи" займає незначне місце в системі Г. Натурфілософія в нім. класичній філософії зробила неабиякий вплив на природознавство і філософію в особі Шеллінга, а не Г., за рік до смерті якого почав виходити "Курс позитивної філософії" (1830 - 1842) Конто. Центр тяжіння системи Г. - не природа, а дух Д. ух - основне поняття його вчення В. ибір цього поняття започаткований ще ранніми творами Г. з філософії релігії, налр., таким, як "Дух християнства та його доля" (1798 - 1800). Заслуга й перевага Г. полягала в тому, що для розкриття основного питання філософії він узяв якраз поняття духу, бо воно є найбільш загальним і всеохопним в опозиції до природи і матерії й містить в собі багато своїх форм: свідомість і самосвідомість, психічне почуття, розум і т. д. Різні форми духу Г. дослідив в дев'яти філософських науках, які входять до "Філософії духу". Виокремлено три види духу: суб'єктивний, або індивідуальний; об'єктивний, або суспільний; абсолютний, або всезагальний. Перший вид містить такі науки: антропологію (предмет - душа у співвіднесенні з тілом); феноменологію (свідомість і самосвідомість - співвідношення суб'єктивного і об'єктивного); психологію (духовні властивості індивіда, що розглядаються як самостійний предмет дослідження). Об'єктивний дух охоплює право, моральність (Moralitat) і систему звичаїв (Sittlichkeit). Цей вид духу відтворює всі основні аспекти суспільства. На першому місці стоїть зовнішнє, абстрактне право (за. Енгельсом, "юридичний світогляд є класичним світоглядом буржуазії"). Історія свідчить, що правовими державами стали саме буржуазні держави (феодальні і соціалістичні під це визначення не підпадають). Мораль - внутрішнє право, спосіб поведінки, опосередкований суб'єктивними чинниками: свідомістю, совістю, критичними міркуваннями. Оскільки свобода є вихідне гасло такого суспільства, моральність посідає значне місце в його житті. Головні її категорії - намір і вина, добро і совість. Нарешті, в суспільстві існує великий шар відносин, які є одночасно і внутрішньо притаманними індивідові, і зовнішніми стосовно нього: це - звичаї, традиції, природні права, закони. Системою звичаїв охоплюються три головні сфери суспільства: сім'я - місце народження і виховання людини; громадянське суспільство - система матеріальних і виробничих відносин, в якій кожен переслідує приватну мету; держава - організація, яка утворює і підтримує життя народу як цілого, оберігає його від розпаду. Держава - найвищий ступінь суспільного розвитку - і є втіленням в дійсність абстрактного права. За Г., немає народу, котрий не мав би того державного ладу, на який він заслуговує; кожен народ формується як результат своєї історії і може створити лише те, що вже є її результатом; держава не може бути створена штучно. Третій вид духу - найзагальніший, абсолютний. Його предмет і сфера дії - весь світ (тобто це світогляд). Г. вирізняє три його форми: мистецтво, релігію, філософію. В марксизмі поняття духу було замінено поняттям свідомості, внаслідок чого надто звуженим виявилось і "основне питання філософії". Нині гегелівська традиція відроджується.[br]Осн. тв.: "Феноменологія духу" (1807); "Наука логіки", ч. І, "Об'єктивна логіка". В 2 т. (1812, 1813); ч. II, "Суб'єктивна логіка" (1816); "Енциклопедія філософських наук" (1817); "Філософія права" (1821); "Філософія релігії". В 2 т. (1832); "Історія філософії". В 2 т. (1833, 1836); "Філософія історії" (1837).Філософський енциклопедичний словник > Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх
-
39 еволюція
I ЕВОЛЮЦІЯ (лат. evolutio - розкриття, розвиток) - термін, що позначає розвиток, переважно незворотні зміни, які мають місце в живій і неживій природі, а також у соціальних системах. Е. може вести до ускладнення, диференціації, підвищення рівня організації системи (прогресивна Е.) або ж, навпаки, до пониження її рівня. Можливою є також Е. при збереженні загального рівня (або висоти) організації, напр., Е. геологічних систем, мовних. Термін "Е." найчастіше застосовується на означення розвитку біологічних об'єктів під впливом природного добору. Ранніми натуралістами Е. уявлялась як послідовність органічних форм, тобто "драбина істот", пояснення якої не виходило за межі ідей креаціонізму. Незрозумілість механізмів і рушійних сил Е. призвела до появи спекулятивних концепцій Е., найбільш завершеною серед яких була теорія Ламарка. Згідно з нею, Е. організмів - це двоєдиний процес. Один тип еволюційних змін відбувається під дією внутрішніх сил, інший - в результаті пристосування до середовища. Дарвін відмовився від ламарківської теорії безпосереднього пристосування й охарактеризував рушійну силу Е. через взаємодію спадковості, мінливості і добору. Подальший розвиток теорії Е. пов'язаний з успіхами генетики, започаткованої законами Менделя про розщеплення ознак при схрещуванні. Успіхи генетики відкрили шлях для дослідження видових популяцій. Особливе місце займає група еволюційних уявлень (від Ламарка до Спенсера), за якими на неадаптивні, незалежні від середовища, зміни накладаються адаптації, обумовлені середовищем. Стосовно соціальних систем Е. розглядається як аспект розгортання історичного процесу, який базується на поступових кількісних змінах. У цьому розумінні антиподом Е. є революція.[br]II див. еволюція та революція -
40 Енгельс, Фридрих
Енгельс, Фридрих (1820, Бармен, Пруссія - 1895) - нім. мислитель, суспільний діяч, один із засновників марксизму. Син підприємця (текстильного фабриканта), він присвятив свою творчість і діяльність доведенню минущого характеру суспільства приватної власності та необхідності революційної його заміни соціалізмом (комунізмом) С. подвижник і друг Маркса. На відміну від нього Е. прийшов до ідей соціалізму переважно на ґрунті філософських міркувань (особливо теорії відчуження). Соціалістична орієнтація Е. мала витоки насамперед в політекономії і реальних суспільно-економічних колізіях (які особливо мали місце в Англії на поч. 40-х рр. XIX ст). При всій єдності поглядів Маркса й Е. між ними є певні відмінності. Головним принципом філософії Маркса був принцип практики, яку він розумів як основу всіх виявів існування людини. Відповідним принципом у Е. було "велике основне питання всієї, особливо новітньої філософії" - про відношення мислення до буття, духу до природи: про первинність чи вторинність останньої, про пізнаваність світу. З огляду на це, Маркс вважав головним недоліком усього попереднього матеріалізму споглядальність, а Е. - його механістичний, метафізичний характер та ідеалізм у розумінні історії. Це відбилося і на розумінні природи. Якщо Маркс бачить її в контексті практики, то Е. зосереджує свою увагу на природі як такій ("Діалектика природи"). Характерною рисою творчості Е. є багатоманітність його зацікавлень та наукових інтересів. Він спеціально вивчав природознавство, військову справу, житлове й селянське питання тощо і на основі цього створив відповідні концепції. Помітною є протилежність загальних тенденцій духовної еволюції двох засновників марксизму: Маркс від ранніх філософських творів перейшов до політекономії і на ній, зрештою, зупинився. Е. продовжував розробляти марксизм в усіх його відгалуженнях (напр., "Анти-Дюринг") й інтерес до філософських досліджень з часом у нього не спадав. Матеріалізм і діалектику Е. аналізував і розробляв у загальному вигляді, тоді як у Маркса вони підпорядковані конкретному предмету його досліджень. Розробити, викласти і донести до широкого читача філософію марксизму випало саме на долю Е. Він називав її по-різному: "новий матеріалізм", "сучасний матеріалізм", "матеріалістична діалектика", маючи на увазі, що "сучасний матеріалізм" є по суті діалектичним і що продовження його становить "матеріалістичне розуміння історії", або "історичний матеріалізм". Термін "діалектичний матеріалізм" запровадив Дицген. У 90-ті рр. XIX ст. Е. критично переосмислив певні аспекти історії і практики соціалізму. У вступі до праці Маркса "Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р." (1895) він оцінив свої і Маркса очікування близької революції як ілюзію, а способи боротьби, котрі тоді застосовувалися, - як застарілі; звернув увагу на новий для того часу, але ефективний засіб трансформації суспільства - всезагальне виборче право. Е.-вчений помітив і вказав на можливий перехід від насильницьких до мирних, парламентських способів боротьби. В праці "До критики соціал-демократичної програми 1891 р." Е. дійшов висновку, що в розвинутих країнах: Франції, Англії, Америці (але не в "деспотичній" Німеччині) можливе мирне "вростання" старого суспільства в соціалізм (втім, це "вростання" зберігало революційний зміст - заміну приватної власності суспільною). Е. - видатний прогнозист соціальних явищ. Майже за 20 років наперед (у 1895 р.) він передбачив настання доби світових війн. Але найбільш вражаючим є передбачення ним революції в Росії. Е. припускав, що почнеться вона в Петербурзі, буде здійснена невеликим гуртом людей, надасть поштовху до розвалу усієї системи і вивільнить такі руйнівні сили, які потім неможливо буде приборкати; але згодом люди, котрі здійснять революцію, переконаються в тому, що вони вчинили те, чого самі не знали й не хотіли. Е., слідом за Гегелем, називав такий перебіг подій "іронією історії".[br]Осн. тв.: "Становище робітничого класу в Англії" (1845); "Анти-Дюринг" (1878); "Походження сім'ї, приватної власності і держави" (1884); "Діалектика природи" (напис. 1873 - 1883 рр., опубл. 1925 р.); "Людвіг Фоєрбах і кінець класичної німецької філософії" (1886).В. Білодід
См. также в других словарях:
байкальська система рифтів — система ґрабенів глибинного закладення, розташованих на півн. зах. околиці гірської області Прибайкалля. Довжина бл. 2000 км. Найбільші з опущених її ланок ґрабен западини: Байкальська, Тункінська, Баргузинська, Хубсугульська. На півн. сх. та сх … Гірничий енциклопедичний словник
лейдейс — а, ч. Дата, яка обумовлює найбільш ранній строк подання судна під навантажування … Український тлумачний словник
раніший — а, е. Більш ранній … Український тлумачний словник
реплікація — ї, ж. 1) біол. Подвоєння молекул ДНК; лежить в основі редуплікації (у 2 знач.). 2) Термін, що його зазвичай використовують в обговореннях експериментальної методології: а) другий експеримент, який відтворює більш ранні дослідження; б) кожна з… … Український тлумачний словник
Алданський щит — виступ докембрійського підмурівка на півд. сх. Сибірської платформи, який в основному співпадає з сучасним Алданським нагір ям і хребтом Становим (вис. понад 2400 м). На півн. і сх. щит перекритий чохлом верхньопротерозойських, кембрійських… … Гірничий енциклопедичний словник
вулканічний попіл — вулканический пепел volcanic ash, cinder *Vulkanasche пірокластичний матеріал (тефра) з розміром частинок менше 2 мм, що утворюється внаслідок дроблення вулканіч. вибухами рідкої лави і вулканіч. порід продуктів більш ранніх вивержень. У… … Гірничий енциклопедичний словник
ксеноліт — ксенолит xenolith *Хеоnlith уламки гірської породи, що трапляються у магматичній породі і відрізняються від неї мінералогічним складом. Поширені К. мантійної речовини (нодулі) в базальтах і кімберлітах, захоплені магмою в процесі руху до земної… … Гірничий енциклопедичний словник
Чернобаевский район Черкасской области — Чернобаевский район Чорнобаївський район Герб Флаг Страна Украина Статус район Входит в … Википедия
Чорнобаевский район — Чернобаевский район Чорнобаївський район Герб Флаг Страна Украина Статус район Входит в … Википедия
контра — I и, ж., заст., зневажл. 1) Контрреволюціонер, контрреволюціонерка. 2) збірн. Контрреволюціонери. II и, ж. Запис, зроблений у бухгалтерському документі проти більш раннього запису, в результаті чого ранній запис втрачає своє значення … Український тлумачний словник
примітив — а, ч. 1) Те, що відзначається низьким або початковим ступенем розвитку. || Те, що відзначається збідненістю, поверховістю. || Елемент, що його не можна розкласти на більш прості форми. •• Приміти/в вве/дення спец. елементарна сукупність даних,… … Український тлумачний словник