шутливо

1) (замужняя женщина) жінка, баба (несколько пренебрежительно), (молодая) молодиця, (старая) стара (также и о молодой жене, шутливо);

2) см. Бабушка;

3) (вообще женщина) жінка, баба;

4) (повивальная) баба, (чаще с эпитетом) б.-сповитуха, б.-повитуха, б.-пупорізка; б.-бранка, (лекарка) баба, знахарка, шептуха;

5) зоол. (пеликан) баба-птиця, птиця-баба;

6) (род пасхальн. кулича в форме усечен. цилиндра) баба, паска, папушник;

7) (у колодца) журавель (р. -вля);

8) баба, довбня, довбешка. [Почали бабою забивати палі]. Бабы (созв. Плеяды) - волосожар, квочка, квочка з курчатами. Бой-баба - козир-баба. Баба-яга - баба-яга.

* * *

1) ( замужняя крестьянка) жі́нка; ба́ба; ( молодая) молоди́ця

2) (жена; женщина вообще) жі́нка; ба́ба; ( о жене) стара́

3) ( о мужчине) ба́ба

4) диал. см. бабушка

молодичка, жіночка, (шутливо) бабка.

* * *

1) (муз.) барабан, тарабан, (шутливо) бубнило;

2) (часть ворота, на которую навивают канат) баран.

* * *

вбросить вкидати, вкинути, (швыряя) ввергати, вметати, вметнути, (шутливо - ввалить без толку) втарабанити, втирити, (одно за другим) повтирювати. [Втарабанила вона в діжу і житнього борошна. Утирив у криницю геть усю сіль].

* * *

несов.; сов. - вбр`осить и вброс`ать

выпить

1) випивати, випити; (с жадностью) видудлювати, видудлити, вижлу[о]ктати, спивати, спити (іспити). [Запале насіння, коріння пускає і силу чужую без жалю спиває]; (часть) надпивати, надпити;

2) (о хмельном) випивати, випити, чаркати, чаркуватися, чарчину вкинути, хилити, вихиляти, хильнути, вихилити, кубрячити, торкати, торкнути, клюкати, смикати, смикнути, хлебеснути, укутати; (сразу, очень быстро) черкнути, дмухнути, видмухнути, хильцем ковтнути. Выпивать много (шутливо) - палю забивати. Выпить следует - по чарці треба. Выпить по случаю чего - покропити що, запити могоричі. Выпить в заключение - на потуху; (на дорогу) випити на коні, гладити дорогу; (за чьё здоровье, счастье) пити до кого, перепивати кого. Выпить лишнее - перебрати через край, добре перехилити. Есть постоянные случаи выпить - (шутл.) нашим усе чарчина ворочається. Любить выпить - (шутл.) не проливати, частенько до скляного бога прикладатися;

3) выпивать (иметь привычку) - запиватися, у горілку вкидатися, заживати чарку, не розминатися з чаркою, закидати, хилити чарку, куликати. Быть выпивши - бути на підпитку, на підпитках, бути підпилим, підпитим, під чаркою, підчарченим, підп'яним; у голові було, у голові джмелі гули.

* * *

несов.; сов. - в`ыпить

1) випива́ти, ви́пити и мног. повипива́ти

2) (несов.: иметь склонность к спиртным напиткам) випива́ти; чаркува́ти

високий (ум. височенький, ув. височенний, височезний), великий (ум. величенький, ув. величен[з]ний). [Високе небо. Височенні гори. На галявині стоїть величенький дубок, вищий за всі инші]. Наивысший - найвищий, крайній. [Гістерійні пароксизми дійшли до крайніх градусів]. Высокий и тонкий - гінкий, стрибулькуватий, високоверхий. [Високоверхі коноплі (М. Вовч.)]. Высокий ростом - високий на зріст, росл(ав)ий, високостанний, (шутливо) довгаль, довгань, довгело, довготелесий. На высоких ногах (о животн.) - саганистий, цибатий, цибанястий. [Цибаняста курка]. В. (о голосе) - високий, горовий, тонкий. В. (о дереве) - гончак. В. (о цене) - велика (и висока) ціна. Делать высоким - робити високим, височити, вивищувати. Делаться выше - вищати, підвищуватися. Быть выше всего, всех - перевищувати все, всіх; (превосходить) переважати кого. Високо-високо; высоко-высоко - гень-високо, геть-високо, геть-геть. Выше чего - [по]вище чого, над чим, по-над чим, над що. Из находящегося выше - з-над. [З-над хмари]. Стать выше чего - вийти з чого.

* * *

гіменей. Связать узами гименея - звязати гіменейовими путами; (шутливо) опеньгати кого, обкрутити кого.

* * *

громадина громаддя, громадище, (ср. р.), махиня (ж.), велич (р. -чи), (велика) купа; (о здании, постройке) озія; (о человеке) велич, здоровега, здоровило; (шутливо) одоробало, одоробло, ломус; срв. Верзило. [Страшенна кам'яна велич. Дівка - така велич! Чорна купа великого лісу. Це озіїще, а не хата!].

* * *

дитина, дитя (р. дитяти); (возвыш.) чадо, (насмешл. - отродье) вилупок. [Це-ж твої вилупки]; мн. діти; ум. дитинка, дитинонька, дитиночка, дитятко, дітонько, (чаще во мн. -ки), дитяточко, дитяте[о]нько, дитинча (р. -чати). Детки - дітки, діточки, дітоньки. Детишки - дітвора, дітлахи, дітваки, дитинчата, (насмешл.) бахурня. Малые дети - малеча, дріб'язок. [Там того дріб'язку повен запічок]; (в детск. яз.) ляля, лялечка. Дитя в зародыше - утроба; (ещё не говорящее, грудное) немовля (р. -ляти), немовлятко; (начинающее бегать) бігунець (р. -нця), бігунчик; (самое младшее в семье) мізинець (р. -нця), мізинчик, мізинне дитя, (шутливо) - вис[ш]крібок; (сводное) зведенюк (ж. р. зведенючка), зведеня (р. -няти, мн. зведенята); (родное) рідна дитина, порідня (ж. р.). [Він її порідня, - то хіба-ж вона його одкинеться? (Звиног.)]; (от первого брака) пасербиня (р. -няти); (подаренное) подарунча (р. -чати); (внебрачное) нешлюбна дитина; (незаконнорождённое) байстря (р. -ряти), байструк, (о девочке) байстручка, (общ.) байструченя, (деликатно) бастард, падалишне [Андрій з падалишних], падалишна (самосійна) дитина; (зачатое до брака) безкоровайний, безкоровайчук; (родившееся после смерти отца) посмертна дитина; (балованное) пестя (р. - ті); (резвое) кокот, кокотень (р. -тня); (крикливое, пискливое) пискавка, верескля (р. -лі); (неуклюжее, толстое) опецьок (р. -цька), оклецьок; (запачканное, неопрятное) мазя, замурзеня (р. -яти); (уродливое, больное английской болезнью) відмінок, відмінча (р. -чати), відміна; (умершее без крещения) потерча (р. -чати), потерчук. Корчить из себя дитя - дитинитися, сов. здитинитися. [Не дитинься та приймай гроші на теля. А Семен здитинився, наче він ніколи не чув і не бачив]. Родить дитя - знайти дитину, привести дитину, породити. Родить дитя вне брака - нарядити дитину, (грубее) привести байструка.

* * *

1) ( ребёнок) дити́на, дитя́, -тя́ти; дітва́к, -а

2) ( чего) дитя́

1) домовий, хатній, домашній. [Завелися у них домові чвари (Куліш). Хатнього злодія не встережешся. Засновується спілка держав, цілком незалежних у своїх хатніх справах. «Домашній промисел» Франка]. Домашние невзгоды - хатнє лихо, (шутливо, семейные дрязги) хатня морква. (О домашних животных) - свійський, подвірній, хатній. Дбав про те, щоб із диких звірів робити свійських (Крим.). Коли нема диких качок, то з досади і свійських лущить. Кошики з яйцями всякої подвірньої птиці (Неч.-Лев.). Казала польова миша хатній (Казка)]. Домашний скот (соб.) - худоба, (одна скотина) худобина. Домашняя птица (собир.) - дробина, дріб (р. дробу). [Худоби повна загорода, дробини повне подвір'я]. Домашний скарб, -ние вещи - збіжжя, рухомість домова. [По дворах, навантажені всяким збіжжям, стоять вози, готові в дорогу (Васильч.). Збували скот і рухомість домовую (Мирн.)]. Домашнего изделия - доморобний, саморобний, домашній. Домашнего тканья - домотканий, самотканий. [Мої хусточки самотканії]. Домашнее заключение, арест - домашній арешт. Домашний обыск - трус у господі. По домашним обстоятельствам - з домашніх (хатніх) причин;

2) домашние (о членах семьи) - сем'яни, домашні, хатні, домові, свої, наші; (о домочадцах) челядь; ср. Слуги. [Це сем'яни наші - велику сем'ю маємо. Жадний собака не гавкнув на його, звичайно, як на свого хатнього (Крим.). Буднішня одежа в хаті шита з полотна, що вироблять хатнії (Франко). Скоро вже й наші приїдуть. З усією челяддю виїхали на косовицю].

* * *

1) домашній; (находящийся, работающий в доме) ха́тній

2) ( о животных) сві́йський, дома́шній

1) дрижа (р. -жі) [Така мене вчора дрижа взяла], дрож (м. и, реже, ж. р.) (р. -жу и -жи), (чаще во множ. дрожі) [Перебіг дрож у нього по-за плечима (Франко). Щось мене дрожі беруть], (вульг.) дрижаки (р. -ків), дригота, дриготи (р. -гіт), здриги, дрижання [Все те обсипало її спину дрижанням (Неч.-Лев.)], тремтіння [По тілу пробігає тремтіння (Л. Укр.)]; (шутливо) циганський піт (р. поту) [Трусилось тіло, його циганський піт проймав (Греб.)]. Бросать в дрожь - морозити, брати з-за спини. Бросить в дрожь - морозом всипати. [Я чую крик - так мене морозом і всипало];

2) (трель) тріль (р. тріли), бреніння.

* * *

нрч. заміж. [Убогого полюбила, мати заміж не пустила (Шевч.). Візьму заміж за себе (Пісня)]. Выходить, выйти -муж - іти, піти заміж за кого, дружитися, одружитися з ким, зашлюбитися з ким, віддаватися, віддатися, (о мн.) повіддаватися за кого, поодружуватися з ким; (образно) зав'язати голову (косу), покрити косу, (о несчастл. замужестве образно) зав'язати світ кому. [Чи за иншого пішла, чи мене чекаєш? (Пісня). Зашлюбитись, не дощик перечекати (Номис). Віддалася за Андрія (Коцюб.). Мої подруги всі вже поодружувалися. Я не буду, козаченьку, коси покривать (Пісня). Зав'язала головоньку, - не розвяжу довіку (Чуб. V). Взяли мене, ізвінчали і світ мені зав'язали (Пісня)]. Выйти -муж раньше старшей сестры - (шутливо) під корито підвернути старшу. [Менша, та раніш піде заміж, підверне старшу під корито (Г. Барв.)]. Выдавать, выдать -муж - давати, дати (заміж), віддавати, віддати (заміж), дружити, одружити. [Синів женити, а дочок давати, родичів на весілля звати (Мет.). Тому сина женити, тому дочку дружити (Основа)].

* * *

Клюнуть клювати, клюнути, дзю[ьо]бати, дзю[ьо]бнути, (сильно) дзю[ьо]бонути. [На маківці сиділа, дрібен мачок дзюбала (Пісня). Клюють очі козацькії, а трупу не хочуть (Шевч.)]; (о рыбе) клювати, клюнути, (брать приманку) заїдати, заїсти червяка, (ловиться) братися, йнятися (несов.) [Сьогодні риба не йметься (Полт.). Клює - а не береться (Київщ.). Риба клювала (Коцюб.) Ще не клювало (безлич.). Коли поплавець дрижить, це риба заїдає червака (Звин.)]. -вать носом (сидя дремать) - куняти, клювати носом, окуні ловити. [Хто слухає, а хто окунів ловить (Квітка)]. Клюнуть носом - (шутливо) окуня впіймати. Денег куры не клюют - грошей без ліку; грошви не впрогорт. Клёванный - кльований, дзю[ьо ]баний. -ться - клюватися, клюнутися, дзю[ьо]батися, дзю[ьо]бнутися; срвн. Ловиться.

* * *

несов.; сов. - кл`юнуть

1) (некстати, не к делу) не до речи, не до ладу, невлад, невгаразд, (неудачно) невлучно, (не во-время) невчас, невчасно, невпору, (шутливо) як Пилип з конопель, (в неподходящее время) не в слушний час, (не к слову) не до слова. Отвечать -пад на вопросы - відповідати не до ладу (невлад) на (за)питання. Петь -пад (не в такт) - співати не в лад. Притти -пад - прийти невчас(но) (невпору). Ваши догадки всегда -пад - ваші (з)догадки завжди невлучні (недоречні).

* * *

нужник, відходок, виходок (-дка), паскудник (-ка), (звфем.) куток для пильної потреби, ретирада, клозет (-ту), (шутливо) для людей сідало, канцелярія, кабінет, притулок (-лку). [У нас на все село один нужник - коло школи (Брацл.). Живіт болить! де у вас притулок? (де у вас вийти?) (Звнн.)].

* * *

оболванить

1) (грубо отделать и в переносном смысле) обтісувати, обтесати. [Обтісую камінь. Хоч так-сяк обтесати хлопців, щоб вони на екзамені не стовпцями стояли (Грінч.)];

2) (шутливо: обстричь очень низко) обмакогонювати, обмакогонити, обмакотирювати, обмакотирити. См. Остригать;

3) (делать, сделать болваном в перен. смысле) задурювати, задурити, затуманити. [Пожив серед дурнів, то вони й його затуманили];

4) см. Обманывать, Обмошенничать. Оболваненный - обтесаний.

* * *

несов.; сов. - оболв`анить

1) (грубо, начерно обтёсывать) спец. обті́сувати, обтеса́ти

2) ( коротко остригать) обмакого́нювати, обмакого́нити, обмакоти́рювати, обмакоти́рити

3) ( прививать культурные навыки) обті́сувати, обтеса́ти

4) ( обманывать) обду́рювати и дури́ти, обдури́ти и пообду́рювати и подури́ти, оду́рювати, одури́ти; підма́нювати, підмани́ти и підману́ти и попідма́нювати; (несов.: околпачить) оступа́чити, поши́ти в ду́рні; ( оглуплять) робити дурни́м (ду́рнем), зроби́ти дурни́м (ду́рнем)

оправиться

1) підправлятися, підправитися, піджити. [Поганого коня купили, а тепер піджив (підправивсь)]; (от болезни) вичунювати, вичуняти, очунювати, очуняти, прочуняти, прочунятися, вихожуватися, виходитися, оздоровіти, оклигувати, оклигати, вихоруватися; (о животных только) вихожуватися, виходитися. -ся от побоев (шутл.) - видихати, видихати що, вичухуватися, вичухатися з чого; (от ран шутливо) вилизатися з ран; (от чего-л. неприятного) видихати що. [Ніби за сім літ не остогидло мені і вчення, і книжки, - дай хоч трохи видихаю їх (Кониськ.)]. Ещё не -лся от чего-либо неприятного; от большого расхода - ще не відійшов (не заспокоївся) після того лиха, ще не підживився після тих витрат; (шутл.) же зашпори не відійшли; (от смущения) підбадьоритися;

2) (оправить на себе одежду) чепуритися, причепуритися, обсмикуватися, обсмикатися;

3) см. Оправдываться.

* * *

1) поправля́тися, попра́витися, оправля́тися, опра́витися; (приводить в порядок свой туалет, причёску) опоряджа́тися, опоряди́тися; ( одёргивать на себе одежду) обсми́куватися, обсми́катися; ( прихорашиваться) чепури́тися и причепу́рюватися, причепури́тися

2) ( выздоравливать) оду́жувати, оду́жати и пооду́жувати, поправля́тися, попра́витися, вихо́джуватися, ви́ходитися; вичу́нювати, ви́чуняти и повичу́нювати, очу́нювати, очу́няти, вичу́хуватися, ви́чухатися

3) ( приходить в себя) заспоко́юватися, заспоко́їтися, оправля́тися, опра́витися, справля́тися, спра́витися; ого́втуватися, ого́втатися, обго́втуватися, обго́втатися; диал. отряса́тися, отрясти́ся

4) строит., несов. поправля́тися, оправля́тися; обсми́куватися

1) шахрайка, махлярка, крутійка, дурисвітка, (гал.) ошуканка. [Циганка- махлярка];

2) (шутливо-ласкательно) хитрячка, лукавниця, шельма, шельмівська (шельмина) дитина (дівчина).

* * *

1) шахра́йка; круті́йка, плутя́га

2) хитру́ха; хитрю́га, хитря́чка; ше́льма, ше́льмівська дити́на ( о девочке), шельмівська́ ді́вчина (о девочке, девушке); шалапу́тка; пусту́нка, пусту́ха

1) шахрайський, крутійський, махлярський, ошуканський. -ские увёртки - шахрайські викрути (викрутні);

2) (шутливо-ласкательно) лукав(н)ий, лукавенький, хитренький. -ские глазки - лукавенькі (хитренькі) оченята.

* * *

1) шахра́йський; круті́йський, махля́рський

2) ( лукавый) лука́вий; ( шаловливый) пустотли́вий