широко...

тж. шир`око; нареч.

1) ши́роко

2) ши́роко, розлого, розло́жисто

просторо, обшир(н)о; (о речи, письме) широко; (срв. Просторный). [Дід оповів широко про Гарасима Савчука (Грінч.). Став широко розказувати (П. Мирн.)]. -но излагать (говорить) - широко розводити(ся).

* * *

замыслить замишляти, замислити, намишляти, намислити, вимислити, умислити, заміряти, замірити, думати, задумувати, з(а)думати. [Він мовчить та щось замишляє (Кониськ.). Задумав, замислив, як друга продати (Федьк.). Лихий чоловік і вдень, і вночі лихе заміряє (Грінч.). Світ небесний дума людям погасити (Грінч.)]. -лять многое сделать - широко загадувати. [Широко я загадував, дітки, та не дожив (Загір.)].

* * *

несов.; сов. - зам`ыслить

1) (большими шагами) піти широко ступаючи, задибати, зацибати. [Зацибав по луці, як чорногуз (Коцюб.)];

2) (взад и вперёд) заходити (туди й сюди).

* * *

изложить викладати, викласти и виложити, виповідати, виповісти, виповіщати, виповістити, (выражать) висловлювати, висловити що. [Викладав свої погляди гостям (Коцюб.). Ясно й широко виповіщу свою справу (Куліш). Свої думки висловлюйте зрозуміло (Київ)]. -ть неясно - викладати невиразно, висловлювати незрозуміло, неясно. -ть своими словами - переказувати, переказати, переповідати, переповісти, викладати, викласти що своїми словами. -ть письменно - викладати, виложити (викласти) на письмі, списувати, списати що. [Хмельницький списав на папері, чого козаки од короля бажають (Куліш)]. -ть подробно (обширно, обстоятельно), коротко, сжато - викладати, висловлювати докладно (просторо, широко), коротко, стисло. -ть подробности, причины - подавати, наводити подробиці, причини. -ть своё мнение - висловлювати свою думку. -ть дело - викладати справу. Изложенный - викладений, виложений, висловлений, переказаний. [Систематично виложена теорія (Київ). Стисло висловлений зміст промови (М. Грінч.)]. Об -ном сообщается для сведения - про зазначене подається до відома. -ться - викладатися, висловлюватися, бути викладеним, висловленим.

* * *

докладно, просторо, широко, дрібно, надокладь. [Дрібно (докладно) розказувати, розпитувати. Дрібно лист(а) писати. Усе спишу (опишу) докладно. Дід оповів йому широко про Герасима (Грінч.)]. Подробнее - докладніш(е), дрібніш(е). [Розкажи дрібніш (Звин.)]. Очень -но - докладнісінько, дрібнісінько.

* * *

несов.; сов. - расп`ялить

1) спец. розпина́ти, розіпну́ти и розп'ясти́ (розіпну́, розіпне́ш) и розп'я́сти и розіп'ясти́ и мног. порозпина́ти; ( натягивать) напина́ти, напну́ти и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти, натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну́, -тя́гнеш и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати; ( растягивать) розтяга́ти и розтя́гувати, розтягти́ и розтягну́ти и мног. порозтя́гувати и порозтяга́ти; (вытягивая, широко раздвигать) розчепі́рювати, -рюю, -рюєш, розчепі́рити

2) (рот: широко раскрывать) роззявля́ти, роззя́вити, -влю, -виш, роззя́плювати, -люю, -люєш, роззя́пити, -плю, -пиш; ( глаза) витріща́ти, ви́тріщити

панувати, обладувати, володарювати, господарювати, царювати, королювати, гетьманувати и т. д. [Неправда панує на землі. Олег широко почав гетьманувати (Куліш)].

* * *

выделывание вироблювання, вироблення, (производство) виробка, вироб (р. -робу), виробництво [Виробництво з дерева широко відоме], робливо (срв. Изделие). [Се ложки мого роблива (мого виробу)]. В. кожи - вичинка, чиньба, виправа. [Шкурка за чиньбу не стала = овчинка выделки не стоила. Не стане шкурка за виправу = овчинка не стоит выделки].

* * *

1) ( действие) ви́роблення, (неоконч.) виробля́ння, виро́блювання; ( кожи) чи́нення, (неоконч.) вичи́нювання, чиньба́

2) (качество, обработка) ви́робка, обро́бка; ( отделка) оздо́блення

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

Замысл задум (-му), замисл, намис(е)л (-слу), замір, намір (-ру), думка. [Душа в великих задумах кохалась (Куліш). Мені товаришів немає для замислів моїх (Л. Укр.). Відгонить наперед вигаданим намислом (Єфр.). Які заміри в наших ворогів? (Грін.)]. -сел злой против кого - замір на кого. Это широкие -слы - то широкі намисли, то широко задумано (закроєно).

* * *

pupilla) зіниця, зінка, зірець (-рця), зорок (р. зорка), (диал.) з(д)рі[я]нка, (человечек в глазу) чоловічок; см. Зеница. [Скалка влучила йому саме у зорок (Київщ.). Нарешті очі Андрієві широко порозкривалися, зінки поробилися великі й чорні, як терен (Крим.)]. Расширенные -чки - поширені зінки, зіниці, зорки и т. д.

* * *

1) (действ.) зображання, малювання, змальовування; оконч. зображення, змалювання, намалювання кого, чого; (копирование кого) удавання, удання кого. [Більше вже простору знаходив письменник для змалювання психологічних подробиць (Єфр.). Квітка почувавсь на силах, що здолає дійти широкої правди в малюванні (Куліш). І скажуть: песимізм в зображенню життя в йому занадто розвинувся (Самійл.)];

2) (изображен. предмет, картина) зображення, (образ) образ, (диал.) парсуна, (статуя) подоба. [І перед образом Венери горить кадило золоте (Шевч.). То не живий москаль, а його парсуна (Квітка)]. Символическое -ние (предмет) человеческой жизни - символічне зображення людського життя. -ния растений - зображення рослин. Монета с -нием рабочего - монета з зображенням робітника.

* * *

1) ( действие) зобра́ження, (неоконч.) зобража́ння; змалюва́ння, (неоконч.) змальо́вування, малюва́ння; виведення; удава́ння; зобра́ження, ви́раження, (неоконч.) зобража́ння, виража́ння; ви́ображення

2) ( о предмете) зобра́ження; ( образ) о́браз, -у

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

багатолюдний великолюдний, велелюдний, людний; срв. Людный. [Ярмарок такий великолюдний, що прошипитись не можна (Кролевеч.). Плачу на розпуттях велелюдних (Шевч.). Посеред широкої і велелюдної вулиці (Еварн.). Дійшов до приморського людного міста (Л. Укр.)]. Стать -ным - зробитися (стати) багатолюдним (великолюдним и т. п.), залюдніти. [Бейрут сильно залюднів (Крим.)].

* * *

багатословити, велемовствувати, розводити (широко), (наивно) просторікувати и просторікати.

* * *

нрч. навмисне[о], умисне[о], зумисне[о], (пров.) знарошна, знарошне, назнарошне, назнарошки, нарочито; (в шутку) жартом, жартома, жартуючи, так. [Мені хтілося допомогти їм, а тут, наче навмисне, грошей у мене не було (Крим.). Оксана була певна, що він зробив це навмисне (Васильч.). Читала вона навмисне повільно (В. Підмог.). Навмисно підсувався Германові перед очі (Франко). Щоб вам сказати це, умисне поспішився наперед (Грінч.). Умисно широко дихаючи, перейшов він клаптик безлісного шляху (Грінч.). Наче зумисне спиняє мене на дорозі (Н.-Лев.). На лови і хорти було зумисне взято (М. Рильськ.). Я знарошна так кажу (Звин.). Се він знарошне їх налякав (Квітка). Такої другої пицюри не можна й знарошне вигадати (Яворн.). Це назнарошне таке виплели, щоб мене обдурити (Мирний). Виговський подався назад та й почав назнарошки тікати (Грінч.). Це вони нарочито так кажуть, аби дражнитися (Звин.)].

* * *

1) навми́сно, навми́сне, уми́сно, уми́сне; наро́ком

2) (для вида, в шутку) жарто́ма, жа́ртом, жарту́ючи

намаршируватися, находитися (широко ступаючи), надибатися, нацибатися, попомарширувати, попоходити, поподибати, попоцибати (досхочу, чимало), (шутл.) попосовати ногами; (взад и вперёд) находитися туди й сюди; срв. Шагать.

* * *

1) докладний; ґрунтовний, широкий, просторий, дрібний. [Дав докладну відповідь на моє питання];

2) (о человеке) статечний. Обстоятельно - докладно, ґрунтовно, широко, просторо, дрібно. [Я вам про все дрібненько розкажу].

* * *

1) ( подробный) докла́дний; ( основательный) ґрунто́вний; ( всесторонний) всебі́чний

2) ( о человеке) розсу́дливий, розва́жливий, розва́жний; ( степенный) стате́чний; ( солидный) солі́дний