окончательно

1) остаточно, доконечно, рішуче. Дело решено -но - справа вирішена остаточно. Он -но отказался - він рішуче відмовився;

2) цілком, цілковито, до послідку, до останку, до решти, до краю, вкрай. Срв. Совершенно. Он -но разорился - він вкрай зруйнувавсь. Он -но разленился - він до краю розледащів.

* * *

тж. вч`истую; нареч.

запродать

1) (заключать предварит. условие продажи) запродувати, запродати. [Весною запродав садок (Поділля)];

2) (продавать окончательно) запродувати, запродати кого, що кому, продавати, продати, (о мног.) позапродувати, попродати. [Ой коню мій, коню вороненький, я-ж тебе запродав за Дунай бистренький (АД.). Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають (Шевч.). Радіє князь, запродує з половою жито (Шевч.)]. Запроданный - запроданий, проданий. -ться - запродуватися, запродатися, бути запроданим, проданим. [Вже з осени запродується врожай другого году (Дом.). Чорт каже до нього: запродайся мені (Драг.)].

* * *

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

1) (окончательно) остаточно, доконечно; (совсем) зовсім, цілком, чисто, геть- чисто;

2) (разумеется) звичайно (редко звичайне), запевне[о], певне[о], певна річ, річ певна, звісно, певно що так, (обычно в ответе на вопрос) авжеж, вжеж, тавжеж, аджеж, (только в утверд. ответе) атож, а якже. [«Брешеш», скажуть, «такий-сякий!» Звичайно, не в очі (Шевч.). Може бути, звичайно, й історія естетичних поглядів (Єфр.). Я, запевне, йому цього не сказав (Звиног.). Але певно: час не жде (Вороний). Що громаді, те, певна річ, і бабі (Приказка). Звісно, я з тих текстів жаднісінького не схотів вивчити (Крим.). «Се ти, Петрусю?» - «Авжеж я» (Шевч.). Вжеж бо хлопці завжди розумніші за дівчат (Крим.). «Тоді-б і він був раб!» - «Тавжеж, не як (Л. Укр.). Чи ти підеш туди?» - «Аджеж.» (Сл. Гр.). «Хіба-ж ти думаєш за його йти заміж?» - «Атож!» (Н.-Лев.)].

* * *

1) вводн. сл. жарг. звича́йно, пе́вна річ; зві́сно

2) ( утвердительная частица) звича́йно, пе́вна річ, а́дже ж; авже́ж; ( ещё бы) ая́кже

1) (набело) начисто. Переписать -то - переписати начисто. Дом вчерне достроен, но ещё не отделан -то - будинок начорно добудовано, але ще не опоряджено (не улаштовано, не оброблено) начисто;

2) (наотрез) навідріз, (решительно) рішуче, (совершенно) цілком. -то отказать кому в его просьбе - цілком відмовити кому на його прохання;

3) (напрямик) на(в)прямець, навпрямки, прямцем, навпростець. Скажу тебе -то, что ты поступил дурно - скажу тобі навпрямець (навпрямки), що ти вчинив погано;

4) (дочиста) начисто, геть-чисто, геть усе, усе чисто, (дотла) до решти, до-ноги, у-пень, до- ща(д)ку, (полон.) до-щенту, (без остатка) без остачі. [Вигубили їх усіх начисто (до-ноги) (Київщ.). Виїв борщ начисто (без остачі) (Київщ.)]. Всё -то съедено - геть усе (усе чисто) поїд(ж)ено. -то разорить кого - до-щадку (у-пень, до-щенту) зруйнувати кого.

* * *

1) ( набело) на́чисто

2) (полностью, целиком) цілко́м; на́чисто; (окончательно, решительно) рішу́че; ( наотрез) навідрі́з, наодрі́з

3) ( дочиста) геть-чисто́, у́се чи́сто; ( дотла) до ре́шти, доще́нту; на́чисто

4) ( откровенно) відве́рто, щи́ро

перерыть

I. 1) (землю, дорогу и т. д.) переривати, перерити, перекопувати, перекопати, (о мног.) попереривати, поперекопувати що чим;

2) (вещи, бумаги и т. п.) перекидати, перекидати, поперекидати, переворушувати, переворушити, попереворушувати, перерушувати, перерушити, перевертати, поперевертати, перековерсати, перемотлошити, (постель и т. п.) перекуйовджувати, перекуйовдити. Перерытый -

1) переритий, перекопаний, поперериваний, поперекопуваний;

2) перекиданий, переворушений, перерушений, поперевертаний, перековерсаний, перемотлошений, перекуйовджений. -ся -

1) перериватися, перекопуватися, бути переритим, перекопаним;

2) перекидатися, переворушуватися и т. д.; бути перекиданим, переворушеним и т. д.

II. Перерывать, перервать - (нитку, верёвку, струну и т. д.) переривати, перервати, уривати, урвати й увірвати, (о мног.) попереривати що (нитку, мотузку, струну, то-що); (ткань, бумагу) передирати, передерти, передрати, (о мног.) попередирати що (тканину, папір). [Передер надвоє аркуш паперу]; (разговор, занятие) перепиняти, перепинити, перехоплювати, перехопити, перебивати, перебити, переривати, перервати що. [Ходім уже, бабусю, ходім вже! - перехопила панночка(М. Вовч.)]; (сообщение) переривати, перервати. [Сполучення з чужими краями перервано]; (о переговорах: временно) перепиняти, перепинити, (окончательно) зривати, зірвати. Перерванный - перерваний, передраний, перепинений, перехоплений, перебитий, зірваний. -ся - перериватися, перерватися, уриватися, у(ві)рватися, передиратися, передертися, перепинятися, перепинитися, перебиватися, перебитися, зриватися, зірватися; бути перерваним, передраним, перепиненим, перехопленим и т. д. Мирные переговоры -рывались несколько раз - переговори про мир (мирові переговори) перепинялись кілька разів. -рвалась струна - перервалась (у(ві)рвалась) струна.

* * *

1) перерива́ти, перерва́ти и поперерива́ти; (ткань, бумагу) передира́ти, переде́рти и передра́ти, несов. поде́рти, подра́ти; (несов.: изорвать) порва́ти, ( в клочья) пошматува́ти и перешматува́ти, диал. пошматкува́ти, пошмата́ти

2) (прерывать, прекращать), перерива́ти, перерва́ти и поперерива́ти, порива́ти, порва́ти

3) (срывать всё, многое) зрива́ти, позрива́ти

(с кем) порахуватися, (окончательно) поквитуватися, розквитатися з ким.

* * *

1) порахува́тися; ( поквитаться) поквита́тися, поквитува́тися

2) (с кем-чем - принять во внимание, в расчет кого-что-л.) порахува́тися (з ким-чим), зва́жити, ува́жити (на кого-що)

пропасть

1) см. Деваться, деться, -дать, -пасть совершенно, окончательно - запропадати(ся), запропасти(ся). -пасть бесследно - пропасти без вісти, загинути й сліду не кинути, (опис.) піти з(а) вітром, за водою; наче лиз злизав кого, що; наче корова язиком злизала кого, що; (шутл. о человеке) пропав яв пес у ярмарок;

2) (гибнуть) пропадати пропасти, гинути, загибати, загинути, занапащатися, занапаститися, зводитися, звестися. [Хай праця людська не гине марно (Коцюб.). Скільки добра загибає (Коцюб.). Буду робить, буду годить, то і в чужих людей не загину (Пісня). Літа мої молодії марно пропадають (Пісня). Що минуло, те пропало (Франко). Занапащається за нелюбом мій вік молоденький]. -дёт всё имущество - загине (пропаде, поляже) все добро (майно). [Не покину Батурина - все добро поляже: і двірок мій мурований, і млини крилаті, і запаси великії (Рудан.)]. Пропади оно! - нехай воно зведеться! [Не прядеться, нехай воно зведеться]. Не -дёт! - не пропаде! Не де дінеться] -пало всё! - пропало все! Все пішло марно! Пропащі світи! [З тієї ляхівка вийшла, а сей москалем став. Пропащі світи! (Свидн.)]. -дать, -пасть попусту - марнуватися, змарнуватися, пусто йти, піти. [Господарство марнується (Неч.-Лев.). На панщині робить, а свої дні дома й так ідуть пусто (Г. Барв.)]. -пасть (испортиться), валяясь без присмотра - звалятися. [Не зносилася ця свита, а звалялася];

3) (исчезать) зникати, зник(ну)ти. [Удень її ми не бачили; робила при панії, а ввечері знов зникла (М. Вовч.). Де-ж видно се, що зникла наша сила? (Грінч.)]. Он -пал у меня из глаз - він зник мені з очей. У меня -пала охота - у мене зникло бажання. Он -пал в толпе - він зник у юрбі (у стовпищі);

4) (гибнуть, дохнуть) гинути, згинути, згиб(ну)ти, пропадати, пропасти, (пренебр.) ґиґнути, (з)слизнути; (о мног.) погинути, попропадати, послиз(ну)ти; (о всех) вигинути (до ноги, до решти); (только о домашн. скоте) (диал.) дейкатися, подейкатися. [Як пішов на заробітки, то там і згиб: казали, що втоп ніби-то. Вигинула вся худоба з сибірки. Оце у нас падіж був - скот усе дейкався, поки ввесь передейкався (Київщ.). Квіти погинули з морозу. Народній ворог зслиз (Куліш). Злії духи, так як мухи, всі уже послизли (Кіев. Стар.)]. -пал бы я - загинув-би я; було-б по мені. -ду я - буде по мені. [Як не буде миленького, то буде по мені (Пісня)]. Либо пан, либо -пал - куць виграв, куць програв (Ном.); або здобути, або вдома не бути. -пал ни за что - пропав за ніщо, пропав ні за цапову душу, пропав ні за собаку. -пади (пропадай) он! - хай він згине (зслизне)! Пропади ты (пропадом)! чтоб ты пропал! - щоб ти зслиз! Бодай ти нагло зслиз! Нехай тебе лизень лизне (злиже)! Бодай тебе з корінням вигладило! Щоб ти приймом пропав! Нехай за тобою заклекоче! Щоб ти тямився! Пропавший (исчезнувший) - пропалий, запропащий, запропащений, зниклий. [Треба шукати запропащого хлопця (Корол.). Запропащена грамота нарешті знайшлася (Н. Рада)].

* * *

1) рішу́че; ( категорически) категори́чно; ( смело) зва́жливо; (твёрдо, настойчиво) притьмо́м и при́тьмом, притьма́ и при́тьма

2) (совершенно, совсем) зо́всім; ( окончательно) остато́чно; ( абсолютно) абсолю́тно

3) (в сочетании с формами от "весь": без исключения) геть уве́сь; геть-чи́сто весь, усе́ чи́сто;\решительно

1) ( облачение) церк. ри́зи, род. п. риз, ша́ти, род. п. шат; (изредка ед.) ри́за

2) ( оклад иконы) ри́за, ша́та

3) ( одеяние) ист., поэз. ша́ти, ша́та; ( изредка) ри́зи, ри́за; (род плаща; мантия) кире́я

несов.; сов. - слож`иться

1) склада́тися, скла́стися (складу́ся, складе́шся) и мног. посклада́тися; ( сжиматься) стуля́тися и сту́люватися, -лююся, -люєшся, стули́тися, -лю́ся, -лишся; ( соединяться вместе) згорта́тися, згорну́тися, -ну́ся, -нешся

2) ( создаваться) склада́тися, скла́стися, ство́рюватися, -рюється, створи́тися, -риться, утво́рюватися, утвори́тися; (в голове, в уме) уклада́тися, укла́стися

3) мат. склада́тися, скла́стися

4) ( формироваться) формува́тися, -му́ється, сформува́тися; ( устанавливаться) уста́люватися, -люється, уста́литися

5) ( делать складчину) склада́тися, скла́стися, скида́тися, ски́нутися

6) страд. несов. склада́тися; стуля́тися, сту́люватися, -люється; згорта́тися; додава́тися, -дає́ться, склада́тися; склада́тися, ство́рюватися

запропасть

1) запропадати, запропасти; см. Запропаститься, Пропадать;

2) (о вещах: теряться) - см. Запропаститься, Деваться;

3) (погибать, бедствовать) пропадати, пропасти, гинути, загинути, погибати, погибнути, (окончательно) запропадати, запропасти; см. Пропадать, 1, 2. [Бодай тії гуси марно запропали (Чуб. V)]. -пала моя головушка - пропала моя голівонька.