трохи

втянуть

1) см. Втаскивать, втащить;

2) втягати, втягти, вбирати, увібрати, всмоктувати, всмоктати. [Як швидко земля всмоктала воду];

3) затягати, затягти. [Трохи не всіх затягло в кривавий вир];

4) затягати, позатягати. [Їсти хочеться, аж животи позатягало].

* * *

несов.; сов. - втян`уть

1) утя́гувати и утяга́ти, утягну́ти и утягти́ и мног. повтяга́ти и повтя́гувати; ( жидкость) усмо́ктувати, усмокта́ти

2) (во что) перен. утя́гувати и утяга́ти, утягну́ти и утягти́ и мног. повтяга́ти и повтя́гувати, затяга́ти и затя́гувати, затягти́ и затягну́ти и мног. позатяга́ти и позатя́гувати (в що); ( привлекать к участию) залуча́ти, залучи́ти и мног. позалучати (до чо́го)

выпиться питися, випитися. [Горілки пилося не трохи].

* * *

голоднуватий, голодненький, трохи голодний.

* * *

1) (делать горьким) гірчити;

2) (отзываться горьким) горенити. [Борщ горенить]; (о масле) бути трохи їлким.

* * *

гість (р. гостя), ум. - госте[о]нько, гостик. [Прийде твій миленький, - буде в тебе гість (Мет.)]. Гости - гостина, гості. [Завітала до хати пізно гостина (Васильч.)]. В гости - у гостину, ум. в гостиночку, у гостя. В гостях - у гостині, в гостях. Из гостей - з гостини. Будь гостем, будь дорогим гостем - розгостися (от розгоститися). [Рідна хата, чим має, приймає. Розгостися, батьку (Грінч.)]. Пойти посидеть в гости - піти на посиденьки до кого (в гостину), піти на бесіду, загостити, пригостити до кого, завітати до кого. Компания г- ей - бесіда. Засидеться в -ях - загостювати. Приём -ей - гостина, вітання. Сидеть, посидеть в -ях - гуляти, погуляти (в гостині). [Погуляйте ще трохи в нас]. Принимать обязательных гостей (священника и т. д.) - відбувати гостей (пан-отця).

* * *

1) добрий (к кому, - для кого или до кого), ласкавий, (добряк) - благий. [Добрим словом не згадають. Він для мене (до мене) добрий. Кость - блажчий за Григора]. Добренький - ласкавенький. Очень добрый - добренний, добряч[щ]ий. [Добренна душа з його. Добрячі були люди, покійнички (М. Вовч.)]. Становиться, стать добрым - добріти, добрішати, ласкавішати, подобрішати; поласкавішати. [Баба наче трохи подобрішала до Миколи]. Сделать кого добрым - роздобрити, (провинц.) - роздобрухати. Доброе дело сделать - добре (добро) вчинити. Будь добр, будьте добры (пожалуйста) - будь ласка, будь ласкав, будьте ласкаві, зроби (зробіть) ласку, спасибі тобі (вам). [Скажіть, будь ласка, й мені. Скажіть, спасибі вам, з яких ви є: чи ви з панів, чи ви із мужиків (Грінч.)];

2) (хороший) - добрий, гарний, хороший. [Дуже се добре діло. Доброго голоса маєш. Хороший (гарний) робітник з нього]. В добрый час - час добрий вам, на добрий час. В добром ли вы здоровьи? - чи добре ся маєте?]. Чего доброго - бува, буває, часом, хто зна. [Чи ти, бува, не здурів? Не дивись на нього, щоб часом не підійшов]. Доброе утро, добрый день, добрый вечер, доброй ночи - добридень, (только у интеллигентов) - доброго ранку; добривечір; добраніч; на добраніч.

* * *

-ся, дождать, -ся дожидати, -ся, -діждати, -ся, чекати (гал. очікувати), дочекати, -ся, сподіватися кого, чого и на кого, на що, досподіватися до чого, дожити, -ся чого. [Дожидатимем вас до себе. Чекаю, не дочекаюся того свята. Сподівайтесь мене за два роки на третій. Буду сподіватись, а може й діждуся. Доживсь ласки від вас! нема чого й казати!]. Дожидайся (иронич.) - але-ж! ато-ж! [І мені-ж даси меду, як піддереш? - Але-ж!]. Не дождаться - не дочекатися, (шутл.) жданки розгубити, жданки поїсти. [Ждали-ждали та й жданки розгубили (Ном.)]. Умышленно не дождаться наступления чего - не допустити до чого. [Не допустивши трохи до півночи, запорожці посідали в чайки і попливли (Загір.)]. Дождаться очереди (или: чего в очереди) - застояти, засидіти черги. [Ждали ми в млині довгенько, поки черги засиділи].

* * *

см. дожидаться

-ся, досидеть, -ся

1) досиджувати, -ся, досидіти, -ся. [Досиділи трохи не до півночи (Неч.-Лев.). Досиділася, що й сорочки на хребті нема]. -деться до чего (дождаться) - засидіти чого. [Сиділи довгенько в млині, поки черги засиділи]. -еться в гостях до сумерок - досидіти до смерку, досмеркатися;

2) -вать, -деть (водку) - докурювати, докурити (горілку).

* * *

несов.; сов. - досид`еть

1) щуплявий, щупленький, плюскнявий, трохи зів'ялий, прив'ялий; трухленький, трухлуватий;

2) пухкуватий, пухкенький, дірчастенький. См. Дряблый.

* * *

1) прив'я́лий, тро́хи зів'я́лий; трухлува́тий; трухля́венький

2) пухке́нький

придуркуватий, дуркуватий, дурмануватий. [Він у них, трохи теє, дурмануватий].

* * *

1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Янголи - небесні духи]. Злой дух (дьявол) - нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг. Злой дух в виде призрака, морочащий людей - мара (ув. марюка, марище), мана. [Мара його обмарила. Згинь ти, марюко!]. Духи (привидения, призраки) - духи, привиди. [Кругом духи, маняки, відьми та русалки (Кул.)];

2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Багатство духа. Якимсь пантеїстичним духом обвіяна поезія Кримського (Єфр.). Нову статтю написано в тім самім дусі]. Русский и польский дух - русчина і польщина (Кул.), руськість і польськість. Воспрянул -хом кто - дух вступив у кого, піднісся духом хто. [В мене аж трохи дух вступив (Франко)]. Падать, пасть -хом - занепадати духом, сов. занепасти духом. Поднять дух, придать духа - додати кому духа[у], відваги, духу піддати. Собраться с -хом - набратися духу (смілости, відваги), добрати смілости, зібратися на відвагу (Стеф.). Упадок -ха - підупад духу, зневір'я. [Хвилинне зневір'я не розбило ясного світогляду письменника (Єфр.)]. Упавший духом - занепалий духом. Не хватило духа - не стало відваги;

3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою). [У веселому дусі (настрої)]. Не в духе - не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої. Не в духе быть - матися на дусі погано, не в доброму дусі (гуморі, настрої) бути [На дусі він мавсь препогано], (насмешл.) он не в духе - у нього муха в носі;

4) (дыхание) - дух, віддих, дихання. [Над ним воли своїм духом дихали (Чуб.)]. Дух захватывает - дух захоплює (захопляє), дух забиває (займає), дух спирається (запирається). Дух захватило - сперло (зіперло) дух, захопило дух, перехопило дух, забило дух, запнуло дух, дух занявсь, дух забивсь. Перевести дух - віддихатися, віддихати, віддихнути, -ся передихнути, відсапати, -ся, відсапнути, -ся, звести дух. [Дайте мені дух звести (М. Вовч.)]. Притаить дух - затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати. Испускать (-тить) дух (умирать) - пускатися (пуститися) духу, спускати (спустити) душу, зітхнути или визіхнути духа, спускати (спустити) дух, (опис.) богові душу віддати;

5) (пар) пара, дух. [Дихнеш, то пару (дух) видко, - так холодно в хаті];

6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах. [Куривсь для духу яловець (Котл.). Вовчий дух. Національний душок. Московський дух]; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду). Тяжёлый дух - важкий дух (напр., у кімнаті). Идёт дух - чути, вже чути. [Цього сала не беріть: уже чути];

7) (быстрота) дух, мент, мах. В один дух - удух. [Завтра удух були-б удома (М. Лев.)]. Во весь дух - що-духу, (фамил.) на всі заставки. [Що-духу бігти]. Духом, душком - духом, душком, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент. [Душком винив пиво (Коц.)]. Живым духом - живим махом; одна нога тут, друга там. Что есть духу - скільки духу, що дух у тілі (М. Вовч.), на всю витягу. Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) - легкий дух;

8) (исповедь) сповідь (р. -ди). Быть на духу - на сповіді бути, сповідатися, сов. висповідатися. Итти на дух - до сповіди йти. Ни слуху, ни духу о нём - слухи загули за ним, ні звістки, ні чутки про нього, ні слуху, ні вісти про нього, слід за ним загув.

* * *

1) дух, -у

2) миф. дух, -а

3) ( дыхание) дух, -у; по́дих, -у, ві́ддих, -у, ди́хання

4) ( воздух) дух, -у

5) ( запах) дух, -у; пах, -у

1) жирнува́тий, тро́хи жи́рний (масни́й, мастки́й)

2) жирнува́тий, трохи жи́рний (си́тий, гладки́й, опа́систий)

-ница житель, жителька, житець (р. -тця), мешканець (р. -нця), мешканиця (реже мешканка), (устар.) обиватель, обивателька; (местный ж.) краянин, краянка. Жители - люди, людність (р. -ности), краяни. [Убога людність того щиро-робітничого кварталу. Я волинський краянин. На радість усім київським людям. Це - село Соловіїха; мій новий знайомий на дозвіллі розказав мені дещо цікаве з побуту її житців. Знав у вічі трохи не всіх мешканців луцьких]. Ж. городской - городянин (ж. р. -янка; мн. городяни), містюк, (гал.) міщух. Ж. сельский - селянин (ж. р. -янка, мн. селяни), чоловік із села, селюк, селючка. Ж. слободской - слобожанин, слобожанка, сдободяник. Ж. предместья -передміщанин, передміщанка. Ж. береговой, прибрежный - бережанин, побережанин. Ж. противоположного берега реки - (того)бочанин (мн. бочани), зарічанин, -нка, тогобічний чоловік, -чна жінка. Ж. приморский - мешканець (чоловік) надморський. Ж. горы, возвышенной местности - горянин (мн. горяни), горянець (р. -нця), (горец) гірняк. Ж. подгорья - підгорянин. Ж. долин - долинянин. Ж. низин - низовець (р. -вця), подолянин, подоляк. Ж. степей, полей - степовик, польовик. Ж. пещер - печерник. Ж. леса, бора - лісовик, пущовик, боровик. Ж. полесья - поліщук. Ж. местности перед замком - підзамчанин (ж. р. підзамчанка). Ж. исконный - тубілець (см. Абориген). Ж. коренной - осадник. Ж. постоянный в сельском обществе - землянин. [Славне село Любчики, веселе. Ми сюди на селище прийшли, в земляни пишемось любчівські (М. Вовч.)]. Ж. известной части села, деревни, квартала, города - кутчанин. [Ми кутчани, на однім кутку живемо]. Ж. гетьманщины - гетьманець (р. -нця). Ж. приднепровья, приднестровья - дніпрянин, наддніпрянець (р. -нця), дністрянин, наддністрянець (р. -нця). Ж. заднепровья - задніпрянець. Ж. заграничный - закордонець, закордонник. Ж. приграничный - узгряничанин, узгряничник. Ж. ада - пекельник. Ж. Киева - киянин. Ж. Харькова - харківець, харков'янин. Ж. Чернигова - чернігівець (ж. р. чернігівка). Ж. Одессы - одесит, одесянин. Ж. Звенигородки - звинигородець (ж. р. звиногородянка).

* * *

забыться

1) забуватися, забутися; (подвергаться забвению) іти, піти в непам'ять, западати, запасти в непам'ять. [Все на світі забувається: і щастя, і горе. Вже й імення царські почали западати в непам'ять (Л. Укр.)]. -лся кто сном - здрімався хто, трохи поспавсь;

2) (быть дерзким перед кем) забуватися, забутися перед ким. [Не забувайся так! Я воїн старший за тебе (Куліш)]. Забывающийся -

1) (забываемый) забутний;

2) (дерзкий) зухвалий.

* * *

несов.; сов. - заб`ыться

1) забува́тися, забу́тися; (сов.: задремать) задріма́ти

2) ( терять чувство действительности) забува́тися, забу́тися; (сов.: замечтаться) замрі́ятися

загрузить

1) завантажувати, завантажити, обтяжувати, обтяжити, заважувати, заважити по-над силу. [Дуже заважив хуру, треба хоч трохи скинути];

2) затоплювати, затопити (в воду). -ться -

1) завантажуватися, завантажитися, бути завантаженим, обтяженим понад силу;

2) затоплюватися, затопитися, бути затопленим. Загружённый - завантажений, обтяжений по-над силу; затоплений, затоплий.

* * *

несов.; сов. - загруз`ить

1) заванта́жувати, заванта́жити; ( чрезмерной работой) обтя́жувати, обтя́жити

2) мет. заванта́жувати, заванта́жити, засипа́ти, заси́пати

I. захід (-ходу) (сонця, місяця). На -те солнца - як сонце заходить (заходило), над захід сонця, навзаході[и], надзаходи (сонця). [Вже надзаходи сонечко, скоро вечір (Квітка). Вдома він буває саме тоді, як навзаходи сонце. Навзаході недобре спати хворим (Л. Укр.)]. Спуститься к -ту (о солнце) - стати навзаході, на схилку, повечоріти. [Пождіть, хай сонце трохи повечоріє]. Солнце (было) на -те - сонце вже (було) надвечори, на схилку, на вечірньому (у)прузі. [Вже хутко вечір; сонце вже на схилку (Л. Укр.)]. На -те дней своих - доживаючи свого віку, на схилку свого віку. «Закат Европы» О. Шпенглера - «Присмерк Европи» О. Шпенґлера.

II. Закат снежный - забіг (-гу). [Не їдь туди - там великі забіги].

* * *

1) за́хід, -ходу и захі́д, -хо́ду

2) (перен.: конец) кіне́ць, -нця́; ( упадок) зане́пад, -у; ( гибель) заги́бель, -лі; ( сумерки) при́смерк, -у, при́смерки, -ків

-ся, закруглить, -ся закруглювати, -ся и закругляти, -ся, закруглити, -ся и закругліти, заокруглювати, -ся и заокругляти, -ся, заокруглити, -ся, обкруглювати, -ся и обкругляти, -ся, обкруглити, -ся и обкругліти, (о мн.) позакруглювати, -ся, позакругляти, -ся, пообкруглювати, -ся, пообкругляти, -ся. Закруглённый - за(о)круглений. [Вікно зверху трохи закруглене (Н.-Лев.). Заокруглені речення (Єфр.)].

* * *

несов.; сов. - закругл`ить

кем чем залюбувати(ся), замилуватися ким, чим (и в кому, в чому), зачудуватися з кого, з чого. [І залюбував він дівчиною (М. Вовч.). Залюбувався тій дівочій красі (Крим.). Карпо глянув на тих людей і трохи злякався і здивувався і замилувався; такі вони були високі, рівні, дужі (Н.-Лев.)].

* * *

1) (умолкнуть) заніміти, оніміти, замовкнути, змовкнути, (о мн.) поніміти, помовкнути. [Заніміли твої устоньки (Мил.). І язик мій оніміє (Шевч.)];

2) (потерять чувствительность) заніміти, затерпнути, затерпти; см. Отёрпнуть. [Зуб занімів трохи від крапель. Пий горілку, то затерпне (Стеф.)]. Занемевший - занімілий, затерплий. -ший от лежанья - залежаний, (от сиденья) засиджений. [Хома нарешті встає, розминає залежане тіло (Коцюб.). Не може й підвести засидженої ноги].

* * *

1) ( потерять чувствительность) занімі́ти и мног. понімі́ти, зате́рпнути, оте́рпнути, оте́рпти, -пну, -пнеш и мног. поте́рпнути; замлі́ти, мног. позамліва́ти

2) ( замолчать) занімі́ти, мног. понімі́ти

заполоскать и заполоснуть заполіскувати, заполоскати, заполоснути, замивати, замити що. [Жінка пішла заполіскувати рядно, бо в болото трохи закалялося (Звяг.)]. Парус -кал - вітрило (парус) заполоскалося (-кався). -ться -

1) заполіскуватися, заполоскатися, відполіскуватися, відполоскатися;

2) см. Заплескиваться (заплескаться) 2.

* * *

несов.; сов. - заполоск`ать и заполосн`уть