трохи

трохи нездужати, трохи недугувати, кволитися, (хиреть, диал.) гибіти. [Я щось недугую трохи (Л. Укр.). В мене син чогось кволиться, жаліється на голову все (М. Вовч.). Ліг він на мокрій траві, занедужав од того і все гибіє з того часу (Лубенщ.)].

* * *

(трохи) поріділий, (трохи) зріділий.

(трохи) порідіти, зрідіти, обрідіти, (ещё более) (трохи) порідшати, порідішати. Наредевший - см. Наределый.

трохи новіший; (нареч.) трохи новіше. Эта рубаха -вее твоей - ця сорочка (зап. дещо) новіша за твою.

трохи прілий, трохи (з)леглий, прилеглий.

(трохи) відвологлий, відвоглий, відлеглий.

нрч. небагато, трохи, (редко, зап. троха), мало(-що), (устар.) немного, (кое-что) дещо, щось, (малость) дещиця, (не так много) не скільки, (маловато) обмаль, не гурт, (диал.) не з гурта, (перен.) капля, жменя, дробинка, (зап.) дрібка; срв. Много 1 (Не -го). [Тільки бачив, а прочитав дуже небагато (Шевч.). Літературних творів Леніна маємо дуже небагато (Еллан). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.). А згадаймо! може серце хоч трохи спочине (Шевч.). Та я колись трохи плавав (Мирний). Я таки трохи задрімав, щоб хоч мало голові легше було (Квітка). За царя Гороха, як людей було троха (Номис). Лиш дами троха кривляться (Франко). А Перебийніс просить немного (Пісня). Людина без суспільства мало-що спроможна осягнути (Наш). Заробив дещо грошей (Франко). Тютюну вкрав щось, так його й прогнали (Тесл.). Грошенят дещицю приніс (Кониськ.). Діла не скільки (Сл. Гр.). Хоч і не скільки, а й Настя бере воду (Борзенщ.). Новітніх осад іще тут обмаль (Крим.). У передміськім ліску люду обмаль (Крим.). Худобу забрав, не гурт тієї й худоби було (Загірня). У самих у їх не гурт чого є (Грінч.). На світі страв було тоді не гурт, бо м'ясива тоді іще не їли (Крим.). Писав горопаха, щоб прислали грошей, - дак і тут-же не з гурта (Борзенщ.). За старого Хмеля людей було жменя (Номис). Стоїть хатина, коло неї жменя города (Н.-Лев.). Зачне сіріти, так що можна буде хоч дрібку бачити в лісі (Франко). Дрібку постояти і поговорити (Верхр.). Дрібку води в склянятко взяв (Яворськ.)]. -го погодя - трохи згодом, по малій годині. [Коли трохи згодом дзвонок: дзелень-дзелень (Рудч.). Коли по малій годині і він приходить назад (Новомосковщ.)]. -го не два метра - безмаль (без трошки) (не) два метри; срв. Немногий (Без -гого). -го взял - небагато поживився, (грубо) поживився, як пес мухою. -го пользы от этого - з цього небагато користи. -го поправился - трохи очуняв (одужав, оклигав). -го лучше, больше - не багато (не на багато, трохи) краще, більше. Ещё -го и конец - ще трохи та й край.

* * *

1) ( мало) небага́то, тро́хи

2) (несколько, чуть-чуть, слегка) тро́хи

3) в знач. сказ. небага́то

1) ніскільки. [«Скільки заплатив за чоботи?» - «А тобі що? - ніскільки!» (Брацл.)];

2) (ничуть) (а)ні трохи, (а)ні тро[і]шки, і трохи, ані скілечки, (фам.) ані гич, (совсем не) зовсім не, (отнюдь) аж ніяк, (диал.) аж нікуди, (вовсе нет) зовсім ні, (никак) нічого, аніні. [Не справдились ані трохи ті надії (Доман.). Тобі смішки, а мені ні трішки (Приказка). Мені зовсім не жаль його (Сл. Ум.). Ні в мові, ні в поводженні він аж ніяк не змінився до неї (В. Підмог.). Всі ці заходи аж ніяк не поможуть (Пр. Правда). «А сам він чи вірить тому?» - «Аж нікуди!» (Звин.). Це йому нічого не пошкодить (Київщ.). А дивись: сама машина аніні не звабить очі (Крим.)]. Это меня -ко не касается - це мене ані трохи (і трохи, ані трошки, зовсім) не обходить. -ко не отличается от чего - ані трохи не відрізняється від чого. Я -ко не хочу оскорбить вас - я (а)ні (і) трохи не хочу образити вас. «Вы ошибаетесь!» - «-ко!» - «Ви помиляєтесь!» - «Ані трохи (Ані трошки, Зовсім ні, Аж ніяк)!»

* * *

1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];

2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];

3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].

* * *

1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу

2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две

I. безл. Погодит негода, негодяно, негода стоїть.

II. згодити, перегодити, перечасувати; зачекати, почекати, заждати, підождати. Срв. Перегодить, Переждать, Подождать, Повременить. [Ой, синочку, згоди годиночку (Чуб.). Обіцяв дати, тільки казав заждати. Рано трохи, треба перегодити]. Погоди (же) - (с)тривай(-же), по(с)тривай(-же), почекай(-же), зажди(-ж), пожди(-ж), підожди(-ж), погуляй(-же). [Постривай-бо, не сунься поперед батька в пекло! (Неч.-Лев.). Пождіть, кажу, потривайте! (М. Вовч.). Зачекай, не йди! Зажди (пожди, погуляй) годиночку]. (Немного) -дя - (трохи) згодом, (трохи) згодя, (трохи) перегодом, (трохи) перегодя, сперегодом. [Приходь трохи згодом. Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати (Неч.-Лев.)].

* * *

мало, (немного) трохи, тро[і]шки, не гурт, незгурта, обмаль чого, (скудно) скупо, тонко на що. [Розуму багато, а грошей мало (Номис). Це діялось за царя Гороха (Горошка), як було людей трохи (трошки) (Приказка). Сумна-невесела прийшла вона додому, мало чого пила, мало чого їла (Мирн.). Трошки того віку, а як його важко прожити (Коцюб.). Грошей у мене не гурт (Звин.). Скупо в мене на гроші (Кониськ.). Маємо скупо даних для зовнішього життя Коцюбинського (Єфр.)]. Иметь -ло денег - мати не гурт (незгурта, обмаль) грошей. У меня -ло денег - у мене мало (обмаль, не гурт, незгурта) грошей, у мене скупо (тонко) на гроші. Очень -ло - дуже мало, (описат.) як кіт (комар) наплакав, з мишачу бідницю, з комарову ніжку. [Розуму в його як кіт наплакав (Київщ.)]. Я его очень -ло знаю - я його дуже мало знаю. Много шуму, -ло толку - багато галасу - мало діла. Так -ло - так мало, так трошки. [А я так мало, небагато благав у Бога - тільки хату (Шевч.)]. Извините, что так -ло - вибачте, що так мало (трошки). Этих денег -ло на все ваши покупки - цих грошей (за)мало (не стане) на всі ваші покупки. Слишком мало - замало, надто мало, занадто мало. [Сього було ще замало, щоб розпочати судову справу (О. Лев.)]. Ни -ло - (а)ні трохи, (а)ні тро[і]шки. [Ні трохи не помогло]. Чего -ло, то в диковинку - що новина, те дивина; чого не бачив, те в дивовижу. Похвалы его -ло трогают - за похвали (до похвал) йому байдуже. -ло ли его наказывали, но он не исправляется - хіба мало його карано, коли-ж він не кращає. Довольно -ло - см. Маловато. Не -ло - чимало, чималенько, не-помалу, багатенько. [Пани жахались козацького завзяття не-помалу (Куліш)]. Не -ло мне было хлопот с этим делом - не мало (чимало) мав я клопоту з цією справою. -ло ли что, -ло ли чего - мало чого, хіба мало чого. -ло ли что может случиться - мало чого може статися (трапитися). -ло ли что говорят о нём - хіба мало чого про (за) нього кажуть. -ло ли чего бы вам хотелось! - мало чого-б ви хотіли, ще-б (пак) чого ви зах(о)тіли (забажали)! -ло того - того мало, то не все ще, на тому не край. -ло того, что он глуп, но он ещё и зол - то не все іще, що він дурний, а він і лихий (злий). -ло того, что он хочет быть богатым, но он хочет ещё повелевать - на тому не край, що він хоче бути багатим, а він хоче ще й панувати. Да -ло того - ба, та ще, та що-то, мало сказано. [Потім довелось нам розстатися, ба й забути один одного (Грінч.). І жінки, і молодиці повибігають, та що-то: і дітвора висипле з хат (Квітка). В печері показався віск - мало сказано, вся стінка зажовтілася (Франко)]. Мало-по-малу - помалу, помалу- малу, помаленьку, змалку-помалку, поволі, поволі-волі, поволеньки, потроху, спроквола, спокволу; срв. Понемногу. [Помалу став він багатшати (М. Грінч.). Помалу-малу синя імла рідшає (Коцюб.). Змалку-помалку я навчився майструвати (Київщ.). Так помаленьку і піддався, і вірив в пана, як турчин в місяць (Свидн.). Поволі по церкві, то тут, то там, займалися вогники (Коцюб.). Спроквола добираючись, заплутав пан-отця, як павук муху (Свидн.)]. А ему и горя -ло - а йому і байдуже (а йому ні гадки) про що (за що). [Пташкам про зиму байдуже (Л. Укр.)]. Мало-мальски - хоч трохи, хоч тро[і]шечки, мало-на-мало. [Хоч трохи розумна людина того не зробить (Київ)].

* * *

и Приподымать приподнять підводити, підвести, підіймати, (реже) піднимати, під(ій)няти (трохи), (во множ.) попідводити, попідіймати (трохи) кого, що; (повышать) підносити, піднести, (во множ.) попідносити що. [«Підведіть мене», - промовив хворий (Грінч.). Свобода тут підносить кожні груди, і радісно палають кожні очі (Франко)]. -нять голову, головы - підвести голову, попідводити голови. [Всі матушки попідводили голови (Н.-Лев.)]. -ними ребёнка (вверх) - підійми дитину (вгору). -нять гирю - підняти трохи вагу (важок). -нять занавес - підняти (трохи) завісу. -нять рычагом - підважувати, підважити що. -нять место под дом, плотину и т. п. - підняти (трохи), підвищити, піднести місце під будинок, підсипати греблю и т. д. Срв. Поднимать. Приподнятый - підведений, піднятий; піднесений; (рычагом) підважений. -тый тон - піднятий, піднесений тон. В -том тоне - звисока. [Силкувались писати так, як писали тоді греки - звисока, пишними словами (Єфр.)]. -тое настроение - піднесений настрій. -тый нос - задертий ніс.

* * *

несов.; сов. - приподн`ять

1) [тро́хи] підніма́ти, [тро́хи] підня́ти и попідніма́ти, [тро́хи] підійма́ти, [тро́хи] підійня́ти и попідійма́ти; (голову, глаза) підво́дити, підвести́ и попідво́дити

2) (перен.: повышать) [тро́хи] підно́сити, [тро́хи] піднести

вибавити трохи, визволити трохи кого з чого; Срв. Избавлять, Избавить. -ться - визволитися трохи, вибавитись трохи з чого. -лся от хлопот - визволився (вискочив) трохи з клопоту.

нрч. на підпитку, під чаркою, випивши. [Семен був веселий, трохи на підпитку (Коцюб.). Він був уже трохи під чаркою (Н.-Лев.)]. Он был маленько -ле - він був трохи на підпитку (під чаркою), він був веселенький (п'яненький), він мав трохи в голові.

* * *

-ся, надогнуть, -ся надгинати, -ся, надігнути, -ся, згинати, -ся, зігнути, -ся (трохи), (о мног.) понадгинати, -ся, позгинати, -ся (трохи); бути надгинаним, надігнутим, понадгинаним и т. п. [Трохи зігнулося (Сл. Ум.)]. Надогнутый - надігнутий, зігнутий (трохи).

* * *

несов.; сов. - надогн`уть

1) мест. неопр. - кілька и кільки, декілька и декільки, скілька и скільки (-кох, -ком, -кома), скількись и кількись, (зап.) кількоро, скількоро (употр. в им. и вин. пад.); (какие-то -ко) (с)кілька[и]-там; (свыше десяти) кільканадцять (-тьох, -тьом, -ть(о)ма). [Кілька пар хлопців та дівчат (Н.-Лев.). Напиши хоть кілька слів (Рудан.). Разів кілька позіхнув (Рудан.). Занесе з собою на чужий край кілька різних пісень (Р. Край). Сорочок справила кільки (М. Вовч.). Днів через кільки (Грінч.). Спершу їх гурт ще трохи побільшав, але потім кільки чоловіка відрізнилося (Загірня). Коли-б спромога кількох збудити, а ті вже инших (Коцюб.). Я кільком казав, - коли не хотять (Звягельщ.). Є такі липи, що з кількома дуплами (Кониськ.). Коли декілька чоловіка одну роблять роботу, то пісня помагає їм (Рада). (Вона) буде тут за декільки хвилин (Грінч.). Уся ця подія скоїлася в декільки моментів (Крим.). Купа книжок на столі і на декількох стільцях (Крим.). Додано скілька фотографій кобзарів (Р. Край). Вже скільки днів поїть громаду (Тобіл.). На току скільки стогів ще торішнього хліба (Свидн.). У нас артіль збирається: я з братом та ще чоловіка скільки буде (Грінч.). Дав йому скількись шагів грошей (Сторож.). Скількись разів поцілував його (Крим.). Минуло кількись часу (Г. Барв.). Кількоро людей побігло вулицею (Маков.). Народу не дуже багато: панів кількоро та паній двоє (Грінч.). Вийшло скількоро чоловіка копати буряки (Брацлавщ.). Випив скільки-там, чарок та й каже (Куліш). Назустріч Микулі вибігло кільканадцять мужчин (Маковей). Кільканадцять десятин землі мають (Доман.)]. Рассказать в -ких словах - переказати (розказати, розповісти) в кількох (в декількох, в скількох) словах. В -ких шагах от кого, чего - за кілька[и] (за декілька[и], за скількись) кроків (ступенів) від кого, від чого. По -ко - по кілька[и], по скілька[и], по декілька[и], по скількись, (редко) по (с)кількоро. [Старий знехотя кидав йому по кільки слів (Н.-Лев.). (Діти) до вікна по кількоро пнуться (Рудан.)];

2) нрч. - трохи, тро[і]шки, дещо, денещо. [Трохи вперта людина (Загірня). Спомігся трішки Трохим (Квітка). Дещо передніше трапилася ще одна пригода (Р. Край)]. -ко обескураженный - трохи (трошки, дещо) збентежений.

* * *