Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

с+себя

  • 101 изживание

    переживання чого, доживання чого, пережиток, дожиток (-тку) (и недожиток), збування, (истощение) вичерпання чого. -ние себя - доживання, переживання себе самого. - ние недоверия - збування недовіри; дожиток недовіри.
    * * *
    зжива́ння; викорі́нювання, ви́коренення, збува́ння

    Русско-украинский словарь > изживание

  • 102 изобличать

    изобличить (кого) виявляти, виявити, виводити, вивести (на чисту воду), викривати, викрити кого, доказувати, доказати на кого, (стар.) висвідчати, висвідчити кого; кого в чём - виявляти, виявити, доказувати, доказати кому и на кого що, виказувати, виказати на кого що; (выдавать что) зраджувати, зрадити щось; см. Обличать, Уличать. [Він сам зраджує своє неуцтво (Крим.)]. -чать кого во лжи, в воровстве - виявляти (виводити, виказувати) чиюсь брехню, чиєсь злодійство. Арестованного -чили в убийстве - заарештованому довели (доказали) душогубство, виявили, що заарештований убійник (душогуб). Изобличённый - виявлений, виведений, викритий, (опровергнутый) спростований. -ная ложь - висвідчена, виявлена неправда. -ный в чём - той, кому доведено що, на кого и кому доказано що. В чём он -чён? - що йому доведено? що на його доказано? Он -чён в измене - доведено його зраду, на його или йому доказано зраду. -ться -
    1) виявлятися, виводитися, викриватися, бути виявленим, виведеним, викритим;
    2) (самого себя) виявляти, виявити себе, викривати, викрити себе, зраджувати, зрадити самого себе.
    * * *
    несов.; сов. - изоблич`ить
    викрива́ти, ви́крити, -крию, -криєш; ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, -явлю, -явиш; ( обвинять) обвинува́чувати, обвинува́тити, -ва́чу, -ва́тиш, звинува́чувати, звинува́тити

    \изобличать чить кого́-либо во лжи — ви́крити (ви́явити) чию́сь брехню́

    Русско-украинский словарь > изобличать

  • 103 изрезываться

    изрезаться
    1) різатися, порізатися, пошматуватися, бути порізаним, розтятим, пошматованим, (о мн.) порізатися;
    2) (порезать самого себя) різатися, урізатися чим.
    * * *
    несов.; сов. - изр`езаться
    1) рі́затися (рі́жуся, рі́жешся), порі́затися
    2) страд. несов. рі́затися; шматува́тися; кра́ятися; карбува́тися, -бу́ється

    Русско-украинский словарь > изрезываться

  • 104 искать

    1) (стараться найти) шукати кого, що и чого, за ким, за чим, пошукувати, глядіти кого, чого, за ким, за чим, (гал.) глядати кого, чого, що. [Озирається по людях, мов шукаючи кого очима (Грінч.). Погоня була вже в лісі, шукала за ними (Франко). Коли я вам не згожу, то глядіть собі кращої наймички (Коцюб.). Буду я собі мужа глядати (Гол.)]. Ищи! (собаке) - шукай (шпуй, шкуй)! -кать себе беды - напитувати (собі) лиха. -кать блох, вшей у кого (в голове) - ськати бліх, вошей у кого, ськати кому (голову), глядіти в голові кому. -скать у себя в голове - ськатися (в голові). От добра добра не ищут - з доброго добра за иншим не шукають. -кать должности (места) - шукати посади, (пров.) шукати помістя. Ищу комнату для холостого - шукаю (пошукую) кімнати для нежонатого. -скать повсюду - шукати скрізь, по всіх усюдах. -скать правды - доходити (шукати) правди. -скать спасения (в бегстве) - шукати поратунку (втікаючи). -скать счастья - шукати (питати) долі (щастя- долі). -скать предлога (повода) для ссоры - шукати приводу до сварки; шукати приключки (зачіпки) до сварки. Что вы ищете? - чого ви шукаєте? -скать убить - шукати вбити. [Ирод Христа вбити шукає (Колядка)]. Ищет меня убить (мне повредить) - шукає смерти моєї (мені шкоди). Ищет случая мне повредить - шукає нагоди мені шкоду вчинити (нашкодити). Ищут прислугу за всё - треба служниці до всього, (гал.) пошукується служниці за все, до всього;
    2) (что на ком) правити що в кого, з кого, доправлятися чого в кого, з кого. [Ніхто не прийде править проценту (Рудч.). А зробив яку шкоду робітник - судом із його доправляйся та свого права доходь, а сам карати не смій (Єфр.)]. Взял, а потом ищи с него - взяв, а тоді прав з нього, справуйся з ним. На нищем не ищут - що з голого взяти. -кать с кого за обиду - правитися на кого за образу (за шкоду). -кать по суду - правити судом. -кать судом - позивати кого. [Позиватися я не охоча, а коли треба, то позиватиму (Кон.)]. -кать в суде - позиватися за що з ким, доправлятися судом, справуватися за що з ким. -кать судебным порядком с кого - правити через суд з кого; доходити чого; (стар.) од кого правно доходити. -кать судебного удовлетворения - права прохати;
    3) (в ком) запобігати в кого чого. [(Уряд) запобігав їх (козацької) помочи на Шведа (Куліш)]. В нём все ищут - перед ним всяке запобігає. -кать милости - запобігати ласки чиєї и у кого. -кать поддержки - запобігати допомоги. Искомый - шуканий, пошукуваний. [Шукали все людину в людині і часто близько до шуканого ідеалу підходили (Ніков.)]. -мый результат - шуканий вислід. -мое (мат.) - шукане (-ного).
    * * *
    1) шука́ти, гляді́ти; ( шарить) ша́рити, диал. пошу́кувати

    \искатьть в голове́ — ська́ти [в голові́]

    \искатьть глаза́ми кого́-что — шука́ти очи́ма кого́-що

    ищи свищи́ — шука́й ві́тра в по́лі

    2) (стараться получить, добиваться) домага́тися, шука́ти

    \искатьть популя́рности — домага́тися (шука́ти) популя́рності

    \искатьть чьей руки́ — проси́ти чию́ ру́ку (чиє́ї руки́)

    3) (с кого-чего, на ком-чём - предъявлять иск) юр. позива́ти (кого-що), позива́тися (з ким-чим), пра́вити (з кого-чого), справля́ти (з кого-чого), подава́ти (дава́ти) по́зов (на кого), учиня́ти по́зов (проти кого)
    4) (стремиться, стараться) силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, стара́тися
    5) (в ком, у кого - заискивать, угождать) запобіга́ти (перед ким); ( подольщаться) підле́щуватися, -щуюся, -щуєшся (до кого)

    \искатьть чьего́ расположе́ния (уст. чьей ми́лости) — запобіга́ти ла́ски у ко́го

    Русско-украинский словарь > искать

  • 105 искаться

    1) шукатися, пошукуватися, глядітися, (гал.) глядатися, бути шуканим и т. д.;
    2) (в голове, друг у друга, у себя) ськатися, глядітися. [Такий мені пан: у соломі спить, а зубами ськається (Номис)]. -ться у кого (в голове, в шерсти) - ськати в кого и кому (в голові). [Син твій, мати, в полі спочиває, над ним сидить чорний орел, в головоньці ськає (Пісня). Сучка ськає у своїх цуценят (Звин.)].
    * * *
    1) шука́тися
    2) пра́витися

    Русско-украинский словарь > искаться

  • 106 испускать

    испустить пускати, пустити, випускати, випустити, (издавать) видавати, видати що. [Вода, нагріваючись, пускає од себе пару (Основа). Се сказав чернець і з ясним видом випустив останнєє диханнє (Франко)]. -скать, -стить дух или последнее дыхание - пускатися, пуститися духу, спускати, спустити дух(а) (душу), випускати, випустити дух(а), душу, (зап.) зіхати, зіхнути (духа), визіхнути (духа), визівнути духа (Куліш), віддавати, віддати Богові душу, (кончаться) конати, сконати. [І сорому тобі нема, - озвалась мати, - тато от-от духу пуститься, а тобі гульки в голові (Свидн.). Пім (пока) дитина запіла, когут духа спустив (Номис). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне, ось зіхне мати (Вовч. п.)]. -стить вздох - а) зідхнути; б) (последний) спустити дух(а); см. -скать дух. -скать вопли, стоны, крик - видавати зойки, стогін, крик или просто: зойкати (голосити), стогнати, (криком) кричати. -скать приятный запах - видавати, пускати пахощі или пахтіти (пахнуть). -скать лучи (лучиться) - (ви)пускати проміння, променіти. -скать сильный жар (пышать) - пашіти, жахтіти; см. Пышать. Испущенный - випущений, пущений, виданий. -ться - пускатися, випускатися, бути пущеним.
    * * *
    несов.; сов. - испуст`ить
    випуска́ти, ви́пустити и мног. повипуска́ти; (несов.: выделять из себя запах) видиха́ти; ( излучать) випромі́нювати, ви́променити

    \испускать ка́ть арома́т (за́пах) — видиха́ти арома́т (па́хощі, за́пах)

    \испускатьть вздох — зітха́ти, зітхну́ти

    \испускатьть крик — скри́кувати, скри́кнути, сов. закрича́ти

    \испускать кать свет — випромі́нювати сві́тло

    \испускатьть стон — стогна́ти, -гну́, -гнеш, застогна́ти

    \испускать ти́ть дух (после́дний вздох), ирон. — ви́пустити, спусти́ти (спущу́, спу́стиш) дух; пусти́тися ду́ху; ( кончиться) скона́ти

    Русско-украинский словарь > испускать

  • 107 источать

    источить что
    1) (изливать) виливати, вилити що, випускати, випустити джерелом, дзюрком (цюрком) (журчащей струёй) що. Горы -чают целебные ключи - гори випускають цілющі джерела. -чать на кого свои милости - виливати, зливати на кого ласку свою, (одаривать) обдаровувати кого ласкою своєю, уласкавлювати кого; см. Изливать;
    2) см. Расточать. Источённый - вилитий. -ться - виливатися, вилитися, (струёй) дзюрити, (сплывать) спливати, сплисти. [Святочний настрій спливав з богів (икон) (Коцюб.)].
    * * *
    несов.; сов. - источ`ить
    1) (заставлять течь, проливать), вилива́ти, ви́лити и ви́лляти; (несов.: лить) ли́ти и лля́ти; ( точить) точити и сто́чувати, сточи́ти; ( разливать) розлива́ти, розли́ти и розілля́ти, розто́чувати, розточи́ти

    \источать ча́ть слёзы — вилива́ти (ли́ти, точи́ти) сльо́зи

    \источать ча́ть на кого́ свои́ ми́лости — вилива́ти (злива́ти) на ко́го свою́ ла́ску; ( одаривать) обдаро́вувати кого́ своєю ла́скою, уласка́влювати кого́

    2) (несов.: выделять из себя, испускать) розлива́ти, розто́чувати; ( запах) випуска́ти, видиха́ти

    \источать ча́ть арома́т — розлива́ти (ли́ти, видиха́ти) арома́т

    Русско-украинский словарь > источать

  • 108 кабала

    I. и Каббала (каббалистика) каб(б)ала.
    II. 1) кабала, неволя, рабство. Отдать в -лу - у неволю віддати, в кабалу завдати кого. Попасть в -лу - поневолитися, упасти в неволю. Взвести на себя -лу - пені собі напитати;
    2) (тяжёлые условия) панщина, кріпацтво. [Згадаймо Франка з його панщиною на чужій роботі у наймах (Єфр.). Я жив в кріпацтві у дітей, в кайданах у родини (Крим.)].
    * * *
    кабала́

    Русско-украинский словарь > кабала

  • 109 казать

    1) (что кому) являти, явити. [А всі решта, кілька тисяч, носа не являють (Рудан.)]. -зать весёлый вид - удавати веселого. И виду не -зать - і знаку не подавати. Не -зать глаз - очей не навертати, очей не показувати. -жет себя (барином) - удає з себе (пана);
    2) (давать видеть) показувати, показати що. -жи паспорт - покажи (показуй) пашпорт;
    3) (являть) появляти;
    4) (приказывать) казати, сказати. [Вам казано: любіть братів (Олесь)]. Казанный - явлений; показаний; казаний.
    * * *
    пока́зувати

    не \казать глаз (но́су, носа) — не пока́зувати оче́й (но́са), не пока́зуватися на о́чі

    Русско-украинский словарь > казать

  • 110 казниться

    1) каратися, тратитися, бути караним, покараним и т. д.; см. Казнить 1 и 2;
    2) (наказывать себя, мучиться) каратися. [От за що караюсь, от за що мене, сестрички, і в рай не пускають (Шевч.). Я каралась ввесь вік в чужій хаті (Шевч.)];
    3) (искупать) покутувати за що чим. [Шукання чогось кращого, за яке доводиться потім покутувати роками тюрми та заслання (Єфр.)].
    * * *
    ( мучиться) му́чити себе́, му́читися; ( терзаться) кара́ти себе́, кара́тися, карта́тися

    Русско-украинский словарь > казниться

  • 111 капать

    капнуть и Кануть
    1) (падать каплями) капати (-паю, -паєш и каплю, -плеш, -плють), капнути, крапати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), крапнути, (иногда: о дожде, крови) цяп(к)ати, цяпнути и цянути, (о слезах, крови иногда) канути, сов. канути; (учащённо, беспрерывно) капотіти, крапотіти, ляпотіти, цяпотіти. [Чую сльози на моє лице капають, капають (Грінч.). Дощик, дощик капає дрібненько (Пісня). Дощик крапле (Рудч.). Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле (Пісня). Капле кровця у криницю (Рус. Дн.). Хоч по капельці дощик крапа на камінь, а таки проїсть його (Квітка). Кровцю пустила - кровця цяпала; де кровця цяпне, церковця стане (Kolb.). Ой зоре, зоре! - і сльози кануть (Шевч.). З палаша кровця кане (Голов.). Дощик, дощик, аж із стріхи капотить (Пісня). З стріхи ляпотить (Грінч. III). День і ніч дощі холодні б'ють о вікна, цяпотять (Франко)]. Пот -пал с его лица - піт капав йому з лиця. С кровли -плет - з стріхи капає, капле. Свеча -ет - свічка капає. Над нами не каплет - на голову нам не тече; дощ не йде;
    2) -пать, капнуть что (лить по капле) - капати, капнути що у що, куди. -пай лекарство по пяти капель в ложечку воды - капай ліки по п'ять крапель у ложечку води;
    3) (пропускать сквозь себя капли) протікати, текти. Крыша, потолок -плет - дах, стеля протікає, тече.
    * * *
    несов.; сов. - к`апнуть
    кра́пати и усилит. крапоті́ти, кра́пнути, ка́пати и усилит. капоті́ти; (проливать, ронять капли на что-л.) ля́пати и усилит. ляпоті́ти, ля́пнути

    Русско-украинский словарь > капать

  • 112 киргиз

    киргиз; (сами они называют себя казаки). Киргизский - киргизький, казацький.
    * * *
    кирги́з

    кирги́зы — мн. кирги́зи, -зів

    Русско-украинский словарь > киргиз

  • 113 колотить

    1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;
    2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);
    3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];
    4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;
    5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -
    1) (о вещах) битий, товчений;
    2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.
    * * *
    1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти
    2) ( выколачивать) вибива́ти
    3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти
    4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́
    5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

    Русско-украинский словарь > колотить

  • 114 колоться

    1) (раскалываться) колотися, (о камне) лупатися, (о лучине) скі[и]патися;
    2) (покалывать) колотися, колоти, штрикатися, штрикати;
    3) (задевать за живое) колотися, шпигатися;
    4) (друг с другом) колотися, різатися, рубатися;
    5) (вонзать в себя оружие) заколюватися; колотися;
    6) (о скоте) битися, (о свинье) колотися, різатися.
    * * *
    коло́тися

    Русско-украинский словарь > колоться

  • 115 корчить

    скорчить
    1) (что) корчити, скорчити, (загибать, фамил.) коцюбити, скоцюбити, кандзюбити, скандзюбити, (о мн.) покорчити, покоцюбити, покандзюбити що. [Хлопці сиділи, постолики корчили (Грінч. III)];
    2) (безлично: сводить судорогой) корчити, скорчити, судомити, зсудомити, судити, зсудити, розсудити, коцюрбити, скоцюрбити, кандзюбити, скандзюбити, конозити, сконозити, (о мн.) покорчити, посудомити, покоцюрбити, покандзюбити, поконозити кого. [Відьму щоб корчило і ломило (Чуб. I). Щоб тобі ноги посудомило (Прилуцьк. п.). А бодай тебе розсудило (Звин.). Судорга судить руку (Борзенщ.)]. -чит его (в припадке) - його б'є, корчить (в нападі хвороби);
    3) (кого что из себя) удавати, удати, корчити, скорчити, строїти, ламати з себе кого, що. [Удає з себе пана (Сл. Ум.)]. -чить дитя - вдавати дитину, дитинитися. -чить старика - вдавати старого, старувати. -чить рожи - викривлятися, кривитися, викривитися, міни виробляти. -чить казанскую сироту - прибіднятися старця співати; біднитися - мов з татарської неволі втік. Скорченный - скорчений, скоцюблений, скандзюблений.
    * * *
    1) безл. ко́рчити, судо́мити, скру́чувати

    \корчить грима́сы (ро́жи, ми́ны) — криви́тися, викривля́тися, виробля́ти міни

    2) ( прикидываться) ко́рчити; удава́ти, стро́їти

    Русско-украинский словарь > корчить

  • 116 крайность

    1) (чрезмерность) надмірність (-ности), надмір (-ру), крайність (-ности). [Не спокушається душа його нічим, і в крайність не впада він розумом твердим (Самійл.)], Бросаться, из одной -сти в другую - кидатися з однієї крайности до другої, з одного краю до другого. [З одного краю кидались ентузіясти правди до другого (Куліш)]. Вдаваться в -сти - перебирати міру, переходити (через) міру. -сти сходятся - крайності збігаються. У него во всём -сти - в нього все над міру;
    2) (необходимость, настоятельность) конечність, скрута, скрут (-ту), пильність, пильна (пекуча) потреба, крайність, притуга. [До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже (Канівщ.). Крайність вимагала (Куліш)]. -сть довела его до этого поступка - він з конечности вдався до цього вчинку. Быть в -сти - бути в скруті. До -сти - см. Крайне;
    3) нестатки, (крайнє) убозство, убожество, злидні; см. Нужда, Бедность. Жить в -сти - жити в убожестві, в злиднях;
    4) защищаться до последней -сти - оборонятися аж до самого краю, до останньої спромоги. Решиться на последнюю -сть - зважитися на останній засіб (крок).
    * * *
    1) кра́йність, -ності

    до кра́йности — надзвича́йно; ( вконец) до кра́ю, укра́й

    довести́ до кра́йности — (вывести кого-л. из себя) роздратува́ти

    2) ( тяжёлое положение) скру́та; скрут, -у; (нужда, бедность, нищета) зли́дні, -нів

    Русско-украинский словарь > крайность

  • 117 креститься

    Крещаться
    1) хре[и]ститися, хрест на себе приймати; (об иноверцах) вихрещуватися, хрест на себе приймати. Принуждать -ться - силувати вихрещуватися, до хреста силувати. [Князі й бояри, охрестившись, до хреста людей силували (Куліш)];
    2) (осенять себя крестом) хреститися, хреста на себе покладати, хрестом себе благословити.
    * * *
    рел.
    хрести́тися и христи́тися

    Русско-украинский словарь > креститься

  • 118 курныкать

    курныкнуть
    1) (мяукать) нявкати, нявчати, нявкнути. [І в голос мов кішки нявчать (Котл.)];
    2) (напевать про себя) мугикати, мугикнути, курникати. [Гуляв в саду та арію якусь мугикав стиха (Шевч.). Не здужа встать, а курника, п'яний і веселий (Шевч.)];
    3) (мурлыкать) воркотіти, муркотіти (-кочу, -котиш).
    * * *
    диал. см. мурлыкать

    Русско-украинский словарь > курныкать

  • 119 ласкать

    голубити, пестувати и пестити (пещу, пестиш), (преимущ. о любовных ласках) милувати, любувати, (с оттенком сожаленья) жалувати, (особ. животных и при неодушевл. субъекте) ластити (лащу, ластиш) и лащити (лащу, лащиш) кого, що. [Оксамитні тони мелодії голубили його серце (Крим.). Як дитина пестує старого (Шевч.). Яринка обіймала щенят, цілувала, пестила (Коцюб.). Хлопці дівчат голублять і милують (Рудан.). Він її цілує, він її любує (Чуб.). Кинулась нас цілувати, жалувати Катря (М. Вовч.). Так ніжпо й пух не лащить лебединий (Куліш)]. -кать слух, взор, воображенье - тішити (голубити) (в)ухо (слух), око (очі, зір), уяву. [Якось не тішили око моє розлогі, яро-зелені плавні (Коцюб.). Багато здрібнілих слів (у вірші Глібова «Журба») голублять вухо якимись журливими пестощами (Єфр.)]. -кать себя мечтой, надеждой - голубити (пестити, живити) мрію, надію, тішити себе мрією, надією. [Читаючи давні ті записи, бачимо, як жили тоді люди, які надії голубили в душі (Єфр.)].
    * * *
    1) (проявлять ласку к кому-л.) пе́стити и пести́ти, пе́стувати; (преим. животных) ла́щити; ( миловать) поэз. милува́ти; ( голубить) голу́бити, приголу́блювати; диал. жа́лувати
    2) (перен.: доставлять приятное ощущение) ті́шити, милува́ти
    3) (перен.: оказывать милости, благодеяния) жа́лувати; роби́ти ла́ску

    Русско-украинский словарь > ласкать

  • 120 ласкаться

    1) ластитися (лащуся, ластишся) и лащитися (лащуся, лащишся), пеститися и пестуватися до и коло кого, чого, приголублюватися, прилещуватися, прилащуватися, горнутися, пригортатися до кого. [Деві лащиться до Річарда (Л. Укр.). Лащаться коло батька, як ті цуценята (Звин.). Море радісно осміхається до берега і пеститься і тулиться до нього (Коцюб.). Він думає, що се жінка коло нього пестується (Квітка)]. Собака -тся хозяину - собака (пес) ластиться до (коло) хазяїна;
    2) (взаимно) голубитися, голубкатися, пеститися, пестуватися, милуватися. [Як голуби голубляться (Квітка). Ввесь день вони пестувалися (Квітка). Вони собі цілувались, милувались (Мотл.)];
    3) (подлащаться) підлащуватися, підмазуватися до кого, мазатися коло и до кого. [Як кіт коло мене мажеться! Голодний, їсти просить (Звин.)];
    4) -ться надеждой - голубити надію, сподіватися, тішитися надією.
    * * *
    1) ( к кому) пе́ститися и пести́тися, ла́ститися, ла́щитися, прила́щуватися
    2) ( взаимно) пе́ститися; ( миловаться) милува́тися; ( голубить друг друга) голу́битися, приголу́блюватися
    3) (утешать себя чем-л.) ті́шитися

    Русско-украинский словарь > ласкаться

Страницы

См. также в других словарях:

  • себя — себе, собой и собою, о себе. местоим. сущ. Указывает на отношение действия к самому производителю действия (подлежащему), соответствуя по смыслу личным местоимениям любого лица и числа. Бояться за себя. Испытать на себе. Жить только для себя.… …   Энциклопедический словарь

  • СЕБЯ — СЕБЯ, себе, собою и собой, о себе, им. нет, мест. возвратное. 1. Указывает направленность действия на самого производителя действия (подлежащее), заменяя по смыслу личные местоимения любого лица и числа. «Я Сам себя знаю, сам.» Гоголь. «И ты с… …   Толковый словарь Ушакова

  • себя — местоимение, употр. наиб. часто Морфология: (нет) кого? себя, кому? себе, (вижу) кого? себя, кем? собой, о ком? о себе 1. Если кто либо думает о себе, говорит о себе, любит себя, то это означает, что действия или намерения этого человека… …   Толковый словарь Дмитриева

  • СЕБЯ — СЕБЯ, себе, собой (собою), о себе, мест. возвр. 1. Указывает на обращённость действия на самого производителя действия, заменяя по смыслу личные местоимения. Знать самого с. (свой характер или свои силы, возможности). Поставить себе какую н. цель …   Толковый словарь Ожегова

  • СЕБЯ — СЕБЯ, мест., ·возвр. взамен личному, при ·возвр. действи; им. нет: себя, себе, себя, собою, о себе, всех лиц, родов и чисел одинаково. Знай всяк сам себя, или заботься о себе. Всяк себе норовит. Всякое дело само по себе, особо, отдельно. Себя бы… …   Толковый словарь Даля

  • Себя-Режу-Без-Ножа Достабль — Себя Режу Без Ножа (С. Р. Б. Н.) Достабль (англ. Cut Me Own Throat (C.M.O.T) Dibbler)  персонаж книг серии «Плоский мир» Терри Пратчетта. Уроженец Анк Морпорка. Уличный торговец товарами вразнос. Содержание 1 Персонаж 2 Внешность …   Википедия

  • себя — (10) А. Возвр. местоим. 1. Указывает направленность действия на того, кто производит это действие, заменяя по смыслу личное местоимение: Сами (Куряни) скачють, акы сѣрыи вълци въ полѣ, ищучи себе чти, а князю славѣ. 8. Русичи великая поля… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • Себя не слышать от радости — СЕБЯ НЕ СЛЫШАТЬ от радости. Устар. Экспрес. Полностью отдаваться радости, восторгу. Когда сын примет, бывало, отца хорошо, то старик себя не слышит от радости (Достоевский. Бедные люди). А сестра её Ефросинья и себя не слышит от радости (Лесков.… …   Фразеологический словарь русского литературного языка

  • себя — укр., блр. себе, др. русск., ст. слав. себе, болг. себе (Младенов 576), сербохорв. сѐбе, словен. sеbе, чеш. sеbе, польск. siebie, в. луж. sebje, н. луж. sеb᾽е. Праслав. *sеbе, в то время как русск. я возникло или фонетическим путем (Шахматов),… …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • Себя — мест. 1. Употребляется при указании на обращенность действия на самого производителя действия. 2. Относительно себя, о себе. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • Себя... — себя... Начальная часть сложных слов, вносящая значение: действие, названное во второй части слова, направлено на самого себя (себябичевание, себяобвинение, себяобольщение и т.п.). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»