-
1 страсть
страсть похоть злая или вада или утрапене или роспустная роскошь. -
2 страсть
I1) (влечение к чему-л.) при́страсть, -ті\страстьти разгоре́лись — см. разгораться
\страстьть к му́зыке — при́страсть до му́зики
до \страстьти — ( что делать) страше́нно; шале́но
рабо́тать со \страсть тью — працюва́ти з при́страстю (з запа́лом)
2) ( сильная любовь) при́страсть, жага́3)II\страстьти — мн. церк. стра́сті, -те́й
1) страх, -у, жах, -у2) (то, что вызывает чувство страха, ужаса) страхі́ття, жахкаки́е \страстьти — яке́ страхі́ття, яки́й жах
3) (нареч.: очень, чрезвычайно) страх, страше́нно; ( много) си́ла; ( очень много) си́ла-силе́нна\страстьть как — страх як, страше́нно
\страстьть как мно́го — страх як бага́то, страше́нно бага́то; сила, си́ла-силе́нна
\страстьть како́й тяжёлый — страх яки́й важки́й, страше́нно важки́й
\страстьть ско́лько — страх скі́льки, страше́нно бага́то
4) в знач. сказ. страх -
3 страсть
Лексис, Сирѣчь реченїя, Въкратъцѣ събранъны и из словенскаго языка на простый рускій діалектъ истолъкованы > страсть
-
4 конёк
1) (ум. от Конь) коник, коничок (-чка), кониченько (м. р.), (жеребёнок) лоша (-шати; ср. р.), лошак, лошатко. -нёк-горбунок - горбоконик (-ка);2) (для катанья по льду) ковзан (- на), ковзанок (-нка), ковзанець (-нця), ковзань (-ня), сков[б]зун, (зап.) лижва. -ки - ковзани, ковзанки, ковзанці, ковзані, сков[б]зуни (-нів), полозки (-ків), (зап.) лижви (-жов), (преим. костяные в роде лыж) нарти (-тів), (только костяные) костяниці (-ниць). Кататься на -ках - бігати ((с)ковзатися) на ковзанах;3) (гребень кровли) гребінь (-беня), коник (-ка);4) (лощило у сапожников) гладило, гладій (-дія), клесачка.5) (в мельнице) риштак (-ка);6) зоол.,насек. Gryllus - см. Кузнечик. Морской -нёк, рыба Phyllopteryx и Hippocampus - морський коник;7) перен. (страсть, слабость) коник, пристрасть (-ти), слабість (-бости). [Ледві розбалакавсь, одразу сів на свого коника (Крим.)]. У всякого свой -нёк - кожний має свого коника, свою пристрасть. Это его -нёк - це його коник, пристрасть.* * *I1) уменьш.-ласк. ко́ник, ко́ничок, -чка, кониче́нько; ( жеребёнок) лоша́, -ша́ти, лоша́к, -а, лоша́тко2) ( на крыше) гре́бінь, -беня, ко́ник3) (перен.: предмет стремлений, излюбленная тема разговоров) при́страсть, -ті; ко́никII см. коньки -
5 пристрастие
1) (к чему) замилування, замилованість, залюбленість у чому, прилюбність, пристрасть до чого. [Маючи вже дорослих дітей, не кидає марної пристрасти до уборів (Ор. Левиц.)]. Иметь -тие к чему - бути замилованим, залюбленим у чому, бути прилюбленим до чого, кохатися, милуватися в чому. [Кохався над усе в злочинстві та мерзоті (Самійл.). Милується в описах як-раз цієї животної сторони (Єфр.)]. Он имеет -тие к музыке - він кохається в музиці. См. Пристращаться к чему;2) (односторонее, неправильное суждение о чём) небезсторонність, необ'єктивність до чого, сторонність. [Таким побитом виходить цілковита сторонність авторова (Грінч.). Така сторонність судді не личить]. В этом деле он выказал -тие - в цій справі він виявив необ'єктивність (сторонність). -тие в судье недопустимо - сторонність для судді неприпущенна річ;3) допрос с -тием - допит з загрозами, з муками (тортурами).* * *1) при́страсть, -тіиме́ть \пристрастие к чему́ — коха́тися в чо́му, ма́ти при́страсть до чо́го
2) (несправедливое суждение, отношение) небезсторо́нність, -ності; ( предвзятость) упере́дженість; ( предубеждение) упере́дження3) ( угроза) погро́задопро́с с пристра́стием — ист. до́пит (-у) з торту́рами (з погро́зами); перен. суво́рий до́пит
-
6 passion
['pæʃ(ə)n] 1. n1) при́страсть, при́страсне захо́плення (чимсь, кимсь - for)2) за́пал, при́страсність, ентузіа́зм3) предме́т при́страсті4) ви́бух почутті́в, си́льне душе́вне хвилюва́нняa passion of grief — на́пад го́ря
5) спа́лах гні́ву2. v поет.to fall into a passion — розлюти́тися
відчува́ти (виявля́ти) при́страсть -
7 желать
1) бажати, х(о)тіти, охотитися, (сильно) жадати, прагнути (предпочитать) воліти (н. вр. -лю, -лиш). [Ой чи волиш, Бондарівно, ізо мною жити, а чи хочеш в сирій землі гнити?];2) -ать кому чего - бажати, зичити кому чого. [Що тобі не миле, того й людям не зич]. -ать спокойной ночи, доброго утра - на добраніч, на добридень давати. Здравия -аю - доброго здоров'я зичу (бажаю вам). -ать зла - злого кому зичити (бажати), лихо мислити кому. [Злого я нікому не бажаю. Свій своєму лиха не мислить]. -ать кому-л. добра - добра прияти (зичити) кому. Мне желается - я бажаю (хочу). Желающий чего - той, що бажає (хоче), охочий до чого. [Писано цю книжку про селянина (= для крестьянина), охочого (или: що хоче) засвоїти програму партії (Азб. комун.)]. Желаемый - бажаний, жаданий. Срв. Желательный.* * *1) бажа́ти; ( хотеть) хоті́ти (хо́чу, хо́чеш), жада́ти, охо́титися (охо́чуся, охо́тишся); ( предпочитать) волі́ти, торж. во́лити; ( выражать пожелание) зи́чити\желатьть добра́ (зла) — бажа́ти (зи́чити, ми́слити) добра́ (зла)
2) (испытывать к кому-л. влечение, страсть) жада́ти, бажа́ти -
8 зазноба
1) заморозь (-зи), від[при]морожене місце;2) зазноба, зазнобушка (общ. р.) - коханий, кохана, коханочка, любчик, любонька, сухітонька. [Ой дівчино, ти сухітонько моя! Кажуть люди, що не будеш ти моя (Пісня)].* * *1) (страсть, любовь) коха́ння, любо́в, -бо́ві2) ( возлюбленная) лю́бка, коха́на, -ої, диал. люба́ска -
9 любить
-бливать1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) кохати, любити кого, кохатися, любитися в кому. [Ой, знаю, знаю, кого кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю (Пісня). Ой, знати, знати, хто кого любить: горне до серденька, ще й приголубить (Пісня). Любиш батька, матір, а кохаєш милого (Мирн.). Нема тії дівчиноньки, що я в ній кохався (Метл.)]. -бить сильно, крепко - дуже, тяжко, рідно, рідненько кохати, любити кого. [Я люблю тебе рідненько (М. Вовч.)]. Он её -бил безумно - він її шалено кохав. -бить пылко, страстно - палко, жагуче кохати, любити кого. -бить искренно - щиро кохати, любити кого. Кого -лю того и бью - хто кого любить, той того й губить. -бить друг друга - кохати, любити одно одного, кохатися, любитися; срв. Любиться. [Любімося, кохаймося, як ті голубочки (Пісня). Ой, коли ми кохалися, сухі дуби розвивалися (Пісня)];2) (питать расположение к кому, к чему) любити, полюбляти, залюблювати и -ляти кого. [Усі його в нас любили, - балакливий був чоловік, веселий, громадський (М. Вовч.). Всі сусіда полюбляють (Пісня). Вовки, бачте, вовкулаку не залюблюють (Г. Барв.)]. -бить друг друга - любитися, мати любов між собою. [Любітеся, брати мої! (Шевч.)]. Он -бит родителей - він любить батьків. Я тебя -лю как самого себя - я тебе люблю як себе самого. -бить родину - любити батьківщину, рідний (свій) край. -бить больше всего на свете - любити над усе в світі. [Над усе в світі любив ті деревця (М. Вовч.)];3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) любити, полюбляти, бути охочим, ласим до чого, любитися, кохатися в чому. [Люблю розмовляти (Шевч.). Не полюбляю я цього (Зміївщ.)]. Он -бит труд - він любить працювати, він охочий до праці. Я -лю фрукты - я люблю садовину, мені садовина до смаку (смакує). Я -лю жизнь в деревне - я люблю (мені до вподоби) жити на селі. Я больше -лю это блюдо - мені смакує більше ця страва. Я -лю больше эту работу - мені ця робота більше до вподоби, я волію цю роботу; срв. Предпочитать. Он -бит свободу - він любить волю. Он -бит гулять - він любить (охочий, ласий) гуляти. Она -бит пение - вона любить співи, охоча до співів. Он -бит выпить - він любить чарку, він ласий (голінний) до чарки, (шутл.) до скляного бога. Это растение -бит тень - ця рослина любить холодок. Сосна -бит песчаную почву - сосна любить піскуватий ґрунт. Деньги -бят счёт - гроші лічбу люблять. -бишь кататься, -би и саночки возить - любиш узяток, люби й даток; заїздив конячку - неси сам кульбачку. -бить науку, искусство, театр - любити науку, мистецтво, театр, кохатися в науці, у мистецтві, в театрі, бути охочим до науки, до мистецтва, до театру;4) (жалеть) жалувати. [Чи добре тобі тут, сину, чи жалують тебе? (Н.- Лев.)]. Любящий - що любить, що кохає; (полный любви) люблячий, люб'ячий, прихильний. [Люблячою рукою списує Бордуляк (Єфр.). Такий він люб'ячий до мене (М. Вовч.). Прихильним оком подививсь на сина (Крим.)]. -щий что (любитель чего) - охочий, щирий, голінний, ласий до чого, на що; срв. Любитель. -щий детей - дітолюбний.* * *(кого-что) люби́ти, полюбля́ти (кого-що); подо́бати (кого-що); ( питать любовь к чему) коха́тися, милува́тися (в чому); (преим. быть влюблённым) коха́ти -
10 любовь
1) к кому (страсть, любовн. влечение) кохання, ласк. коханнячко, любов (-бови), любощі до кого, любість (-бости), (влюблённость) закохання в кому, (симпатия) милування. [Кохай, поки серце кохає, усе за кохання віддай (Грінч.). Ой, боже, боже, що та любов може! (Пісня). Хто не знає закохання, той не знає лиха (Пісня). Се на мене любощі напали (Квітка). На милування нема силування (Приказка)]. Пылкая, пламенная -бовь - палке кохання, жагуча любов. Безумная -бовь - шалене (за)кохання. Первая -бовь - перше (за)кохання, перша любов. -бовь мужчины, женщины - чоловіче, жіноче кохання, чоловіча, жіноча любов. Нежная -бовь - ніжне кохання, ніжна любов. Искренняя, настоящая -бовь - щире кохання, щира любов. Возбудить в ком -бовь - збудити кохання в кому, закохати кого в собі и в себе. Вспыхнуть -вью - спалахнути любов'ю, коханням. Воспылать -вью - зайнятися (запалати) коханням, любов'ю, розкохатися. [Бідахи розкохались аж з лиця спали, схнуть (М. Вовч.)]. Об'ясняться в -ви - освідчувати кохання кому, освідчуватися (про кохання) перед ким и кому. Об'яснение в -ви - освідчення (про кохання). Жениться, выйти замуж по -ви - дружитися (заміж піти) з любови (и по любові), до сподоби, по любості, взяти жінку до любови. [Та узяв жінку не до любови (Пісня). Заміж пішла по любості (М. Вовч.)]. Брак по -ви - шлюб до (з) любови (до сподоби). С -вью - до любови, кохано; срв. Любовно. [Кріпко до любови поцілувались (Г. Барв.). Його сонечко пестить кохано (Л. Укр.)]. Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бовь - не дороге дарування(чко), дороге твоє кохання(чко). Старая -бовь долго помнится - давнє кохання все перед очима. Умирать, погибать от -ви - помирати, гинути з кохання, з любови. [Нехай будуть люди знати, як в любови помирати (Пісня)]. -бовь сильнее смерти - кохання дужче (могутніше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бовь! - нашим молодятам не сваритися та любитися;2) (любовн. ласки, утехи) любощі, пестощі, милощі (-щів), милування, любість (- бости), ласка, кохання. [Пестощі, любощі, сяєво срібнеє хвиля несе в подарунок йому (Л. Укр.). Болять мене руки, ноги, болять мене кості, гей, якби то од роботи, а то од любости (Пісня)];3) (предмет любви) кохання(чко), милування(чко), закохання(чко). [Кохання моє, я тобі світ зав'язав! (М. Вовч.). Любчику мій, милуваннячко моє (Крим.). Нема мого миленького, нема закохання (Пісня)];4) (нравственн. чувство) любов (-бови), люба. [Чи ж я не смію домагатися любови та щирости од дітей? (Крим.). Хто не любить - не пізнав бога, бо бог - любов (Єванг.)]. Вера, надежда, -бовь - віра, надія, любов. Родительская -бовь - батьківська любов. Сыновняя -бовь - любов до батьків, синівська любов. Братская -бовь - братерська (братерня, братня) любов. Супружеская -бовь - подружня любов, подружнє кохання. -бовь к ближнему - любов до ближнього, братолюбність (-ности). [У братолюбності треба жити (Міущ.)]. Пребывать в -ви - пробувати в любові. Приобрести чью -бовь - здобути чию любов, (симпатию) підійти кому під ласку. [Підійдеш йому під ласку (Куліш)]. Из'являть -бовь к кому - виявляти любов (ласку, прихилля) до кого, жалувати кого;5) (наклонность) замилування, любов, нахил, охота, хіть (р. хоти, диал. хіті) до чого, прихильність, прихилля до кого. [З їх естетизмом та замилуванням до краси (Єфр.)]. Заниматься чем с -вью - працювати коло чого з любов'ю, залюбки, з замилуванням. Питать -бовь к чему - кохатися в чому. [Щиро кохався пан у горілках та медах (Грінч.). Кохається він у гарних конях (Грінч.)]. Он относится к вам с -вью - він ставиться до вас з любов'ю, з прихильністю, прихильно.* * *любо́в, -і; (преим. влечение к лицу другого пола, любовные отношения) коха́ння, лю́бощі, -щів, ми́лість, -лості, жениха́ння -
11 необузданный
1) незагнузданий. [Незагнузданий кінь (Полт.)];2) неприборканий, невгамовний, непогамов(а)ний, нестрим(а)ний, неспинний, (образно) незагнузданий, свавільний, своєвільний; срв. Неукротимый, Своевольный. [Ставити межі й перешкоди проти непогамованої самоволі (Гр. Думка). Топлять у нестримній розпусті своє горе (Ле). І гарний хлопець, та незагнузданий (Кобеляч.). Він сам терпів од незагнузданого панського норову (Грінч.)]. -ная страсть - невгамовна (неприборкана) жага (пристрасть). -ные поступки - свавільні (своєвільні) вчинки.* * *неприбо́рканий, невгамо́вний, непогамо́вний, непогамо́ваний; ( неудержимый) нестри́мний, невтри́мний\необузданныйое воображе́ние — нестри́мна уя́ва
\необузданныйые стра́сти — неприбо́ркані (невгамо́вні, непогамо́вні) при́страсті
-
12 новизна
1) (состояние) новість, новітність (-ости), новина, (реже) новизна. [Кожне слово Писарева дихало принадою новітности (Крим.). Особливою новиною ця теорія не визначається (М. Калин.). Там невідоме, небезпечне, але принадно-прекрасне в своїй новизні (А. Любч.)];2) (новшество) новина, новизна. [В усій тій новизні давнина вчувається (Рада)]. Страсть к -не - пристрасть до всього нового.* * *новизна́, новина́ -
13 охватывать
охватить1) (обнимать) обхоплювати, обхопити кого, що, обні[ій]мати, об(ій)няти, понімати, по(й)няти, осягати, осяг(ну)ти кого, що, (о)повивати, (о)повити. [Що то за цивілізація була, коли вона осягла тільки саме панство (Куліш)]. Это дерево не -тить руками - цього дерева не обхопиш руками. Зараза -ла весь город - пошесть усе місто обхопила. Этот период -вает несколько десятилетий - ця доба обіймає кілька десятиліттів. Пламя мигом -ло всё здание - полум'я враз поняло (обхопило) ввесь будинок. -ла прохлада - обняло холодком (прохолодило) кого. Истома -вает - млості беруть кого, млосно стає кому. -тить глазом - оком (за)сягати, за)сяг(ну)ти, зсягати; зсягнути оком, запосягти, захоплювати, захопити оком, зглянути оком, скидати, скинути оком. [Скільки можна було засягти оком на всі боки. Пшениці такий лан, що й оком не зглянеш]. -тить (постичь) умом, мыслью - збагнути, засягти що (розумом, думкою);2) (о чувствах, сне, дремоте и т. п.) понімати, поняти, обнімати, обняти, брати, взяти кого, (перен.) (о)повивати, (о)повити, о(б)гортати, о(б)горнути, окривати, окрити, поривати, порвати кого. [Радощі душу мені обнімали (Грінч.). Поняли його жалощі до тих нещасливих. Чогось і мене вже страх бере. Обгорнула мене самота. Горе тяжке оповило його. Мене пориває досада. Недобре почування окрило їй душу]. Грусть, тоска, жаль -вает кого - сум, туга, жаль понімає, бере, посідає кого. -ла зависть кого - заздрощі вхопили кого, завидки взяли кого, заздрість поняла кого. - ла страсть кого - жага (пристрасть) вхопила, поняла, взяла кого;3) (окружать) оточувати и оточати, оточити кого, що, ким, чим. См. Окружать, Облегать; (перехватать) перемацувати, перемацати, перелапувати, перелапати. Всё в лавке -тает, а ничего не купит - усе в крамниці перемацає, а нічого не купить. Охваченный - обхоплений, обнятий, по(й)нятий. -ный ужасом - понятий жахом.* * *несов.; сов. - охват`ить1) см. обхватывать 1)2) (окружать, опоясывать) охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; ( окружать) ото́чувати, оточи́ти; ( облегать) обляга́ти, облягти3) (обволакивать, окутывать) охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; ( обнимать) пойма́ти, пойня́ти, обійма́ти, обійня́ти, обніма́ти, обня́ти, поніма́ти, поня́ти; ( окутывать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, сповива́ти, спови́ти; (осаждать - о чувствах, мыслях) перейма́ти, перейня́ти, обляга́ти, облягти́, окрива́ти, окри́ти; (о чувствах, сне) бра́ти, узя́ти (ві́зьме), забира́ти, забра́ти; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти4) (постигать) осяга́ти, осягну́ти и осягти́, засяга́ти, засягну́ти и засягти́, охо́плювати, охопи́ти; (несов.: постичь) збагну́ти5) (включать в свой состав, вовлекать в круг действия чего-л.) охо́плювати, охопи́ти6) воен. охо́плювати, охопи́ти -
14 пассия
1) церк. - пасія;2) (страсть) пасія, запал; (объект страсти) пасія, любко (-ка), любка (-ки).* * *па́сія -
15 писательство
письменництво, письменство, писательство. Страсть к -ству - письмацька хвороба.* * *письме́нництво -
16 питать
живити, поживляти, годувати, харчувати, харчити. [Хазяйське око товар живить. Картина українського відродження живить надії на перемогу одвічньої правди (Єфр.). Він своєю працею усю сім'ю годує]. -ать надежду (мечту, мысль) - держати (мати и живити) надію (мрію, думку). -ать доверие - няти віру кому, діймати кому віри. -ать вражду к кому - ворогувати, враждувати, враждати на кого (Квітка), мати зуб на кого. -ать любовь, склонность к чему - кохатися в чому, (редко) до чого. [Всякий кохається до грошей (Звиног.)]. -ать пристрастие к чему - милуватися в чому. -ать страсть к чему - мати прилюбність до чого. [Маєш прилюбність до карт та гульні (Неч.-Лев.)]. -ать ненависть к кому - плекати зненависть до кого. -ать злобные чувства к кому - (описат.) дихати (лихим) пеклом, злом на кого, лихо, волі бути на кого. -ать отвращение - мати или почувати відразу (огиду). -ать дружбу - почувати приязнь. -ать уважение к кому - мати пошану до кого, мати кого на повазі. [Всі їх на повазі мають (М. Вовч.)]. Десна -ает водой Днепр - Десна подає воду в Дніпро. Питаемый - живлений, годований, харчований.* * *1) харчува́ти; ( кормить) годува́ти; ( прокармливать) прогодо́вувати2) (доставлять необходимое для нормального действия, функционирования; перен.) живи́ти, поживля́ти; ( снабжать) постача́ти3) (перен.: испытывать, ощущать, чувствовать) почува́ти; ( иметь) ма́ти -
17 погублять
погубить губити, згубити и загубити, запагубити кого, погубляти, погубити кого, занапащати, занапастити, запропащати, запропастити кого, збавляти, збавити, нівечити, занівечити, (диал.) тратити, страчувати, стратити, затрачувати, затратити, (изводить), зводити, звести (з світу) кого, з світу зігнати (згладити) кого, збавляти, збавити життя (віку) кому, (истратить понапрасну) марнувати, змарнувати, переводити, перевести (о мног. помарнувати, попереводити) що. [Придумували, як-би його згубити (Єв.). Бодай-би вам стільки кар, скільки ви людей занапастили (Грінч.). Я сам занівечив свій вік (Шевч.). І куля і шаблюка не звела тебе з світу (Куліш)]. -бить душу, себя - загубити (згубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу, себе. -бить своё здоровье, счастье - занапастити, занівечити своє здоров'я, свою долю. Эта страсть -била его - ця пристрасть згубила його. -били девушку - занапастили (занівечили, звели) дівчину. Это навсегда -било его в общественном мнении - це назавсіди згубило його перед громадською думкою. Погублённый - згублений, загублений, погублений, занапащений, занівечений, страчений, змарнований.* * *см. губить -
18 роковой
\роковой а́я оши́бка — фата́льна по́ми́лка
\роковой о́й исхо́д боле́зни — фата́льний кіне́ць хворо́би
\роковой а́я мину́та — виріша́льна (фата́льна) хвили́на
\роковой а́я стра́сть — фата́льна (згу́бна) при́страсть
\роковой ы́м о́бразом — фата́льно
что-то \роковой о́е в лице́ — яка́сь роко́ваність в обли́ччі (в лиці́)
-
19 страдать
1) стражда́ти\страдатьть от бо́ли — стражда́ти від бо́лю
2) ( терпеть) [бага́то] терпі́ти, -плю́, -пишго́род \страдать да́ет от наводне́ний — мі́сто бага́то те́рпить від по́водей (по́веней)
\страдатьть за убежде́ния — терпі́ти за перекона́ння
3) (обладать, иметь) ма́ти (ма́ю, ма́єш)\страдатьть пристра́стием — ма́ти при́страсть
4) ( чем - болеть) хворі́ти (на що, чим)5) ( быть не на должном уровне) бу́ти в зане́паді; ( хромать) кульга́тиу него́ \страдать да́ет орфогра́фия — у ньо́го кульга́є орфогра́фія (ортогра́фія, право́пис)
-
20 страстишка
уничиж.[жалюгі́дна, потає́мна, неща́сна] при́страсть, -ті
- 1
- 2
См. также в других словарях:
страсть — страсть, и, мн. ч. и, ей … Русский орфографический словарь
страсть — Страсть … Словарь синонимов русского языка
Страсть — Страсть многозначный термин: Страсть одно из чувств человека. Страсть в соответствии с православным вероучением греховное расположение и навык человека, влекущий его к нарушению заповедей Божьих. Страсти музыкальное… … Википедия
Страсть — Мистерия чувств * Воспоминание * Желание * Мечта * Наслаждение * Одиночество * Ожидание * Падение * Память * Победа * Поражение * Слава * Совесть * Страсть * Суеверие * Уважение * … Сводная энциклопедия афоризмов
СТРАСТЬ — жен. страсти мн. (страдать) страданье, муки, маета, мученье, телесная боль, душевная скорбь, тоска; особ. ·в·знач. подвига, сознательное принятые на себя тяготы, мученичества. Страсти Христовы. Страсти ·св. мучеников. Страсти ради нищих и… … Толковый словарь Даля
страсть — [любовь] сущ., ж., употр. часто Морфология: (нет) чего? страсти, чему? страсти, (вижу) что? страсть, чем? страстью, о чём? о страсти; мн. что? страсти, (нет) чего? страстей, чему? страстям, (вижу) что? страсти, чем? страстями, о чём? о страстях 1 … Толковый словарь Дмитриева
Страсть — Страсть ♦ Passion Личное переживание, которому мы не способны помешать и которое не можем полностью преодолеть. Страсть и противоположна, и симметрична действию. Душа подчиняется телу, как говорили классики, т. е. той части себя, которая не… … Философский словарь Спонвиля
СТРАСТЬ — 1. СТРАСТЬ1, страсти, мн. страсти, страстей, жен. 1. Сильное чувство, увлечение, создаваемое побуждениями инстинкта. У спорящих разгорелись страсти. «Ведь страсть значит, когда чувство, влечение, привязанность или что нибудь такое достигло до той … Толковый словарь Ушакова
СТРАСТЬ — 1. СТРАСТЬ1, страсти, мн. страсти, страстей, жен. 1. Сильное чувство, увлечение, создаваемое побуждениями инстинкта. У спорящих разгорелись страсти. «Ведь страсть значит, когда чувство, влечение, привязанность или что нибудь такое достигло до той … Толковый словарь Ушакова
страсть — СТРАСТЬ, и, мн. и, ей, жен. 1. Сильная любовь, сильное чувственное влечение. Воспылать страстью к кому н. 2. Сильно выраженное чувство, воодушевлённость. Страсти у спорщиков разгорелись. Со страстью делать что н. 3. Крайнее увлечение, пристрастие … Толковый словарь Ожегова
страсть — См. горячность, любовь, очень пылать страстью... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. страсть влечение, тяга, тяготение, стремление, склонность, устремление, наклонность,… … Словарь синонимов
