посуд

посуд до випалювання (спирту).

1) посуд (-ду). [Як перевозились, то багато посуду побилось]. -да кухонная - куховарське начиння. -да обеденная (чайная) - обідній (чайний) посуд. -да деревянная - дерев'яне начиння. Глиняная муравленая -да - полив'яний посуд, (собир.) полива;

2) (снаряжение) начиння, справа.

* * *

1) по́суд, -у, начи́ння, посу́дина

2) ( посудина) посу́дина; диал. суди́на

(посуду) полити (поливою) (посуд), навести (понаводити) поливу (на посуді).

- глиняная посуда, в которой мнут картофель

- глиняная посуда, в которой трут мак

* * *

1) собир. пасуда, -ды жен., разг. пасудак, -дку муж., посуд, -ду муж.

2) (сосуд, посудина) разг. пасудзіна, -ны жен.

-ся, доколотить, -ся добивати, -ся, добити, -ся, дотовкти, -ся. [Добила останню миску, нема в що й борщу насипати. Дотовкла весь посуд].

* * *

несов.; сов. - доколот`ить

занять у кого

I. 1) позичати, позичити, зазичати, зазичити у кого чого, що, зазичатися, зазичитися у кого чим, брати, узяти в позику в кого чого, (образно) зарятуватися, зарадитися в кого чим. [Школа й на папір частенько не має шага і в хазяйки зазичається (Свидн.). Се я у чоловіка зарятувався та й оплатив податі (Сл. Гр.)]. -ть место - забирати, забрати місце, (о лице) займати, зайняти місце. -мать место (должность) - мати (обіймати) посаду. -ть очередь - займати (застоювати), зайняти (застояти) чергу. -мать высокое положение - бути на великій посаді, мати (обіймати) велику посаду, мати великий уряд. Занятый мыслями о чём - заглиблений (поринулий) у думки про що, замислений про що, перейнятий (обійнятий) думками про що.

2) см. Заимствовать. Занятый - позичений, зажичений. [Їж, кумо, хліб, хоч позичений (Номис)]. Занятое (долг) - позичене, позичка, позика, винувате, винне. [Вертай позику! Що винне - віддати повинно (Номис.). Це мене за винувате цінують (описывают)].

II. Занимать, занять -

1) (должность, пост) обіймати, обняти, обсідати, обсісти посаду, уряд, (иметь) посідати, держати посаду, уряд. -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) - займати, зайняти що, опосідати, опосісти що (дім, кімнату). [Він зайняв місце серед найвидатніших людей того часу. Дворище займало десятин десять поля (Мирн.). Зайняли постать і почали копати рів (Коц.). Світлицю мені дано, та я ще її не опосів (Крим.)]. -нять под поселение (колонизировать) - осісти що. -ть под жильё (заселять) - замешкувати, замешкати. [Ніхто не замешка опустілого обійстя (Свидн.)]. -ть много места - брати, сов. взяти, засягти, займати, за(й)няти багато місця. [За-для нашої кімнати ця канапа дуже велика - багато місця забере. Перелічування праць його заняло-б дуже багато місця (Єфр.)]. -ть место, положив что-либо - закладати, закласти місце. -ть место, сидя на нём - засідати, засісти, заповісти, (лёжа) залягати, залягти місце. [Засідайте швидше місця, а то потім стояти доведеться, як усі поприходять (Київ). Не залягай місця повз край - там я ляжу. Велика худібонька все подвір'я заляже.(Чуб.)]. -майте, -мите свои места - сідайте, сядьте на свої місця, засідайте, засядьте свої місця. -ть место чего (заменить) - заступати, заступити що.[ Мрію братерського єднання в боротьбі з спільним ворогом заступила запекла взаємна ворожнеча (Стебн.)]. -ть позицию - постать, позицію брати, узяти; (о войске) займати, зайняти позицію, стояти, стати на позиції. [Постать ворожу до святкування взяла найвища влада (Р. Край)]. -нять церковный приход - стати на парафію. -мать очередь - застоювати чергу. -ть землю правом первого занятия - займати, зайняти займанщину;

2) -ть несколько дней, лет - брати, узяти (забрати) кілька день, років. [Відбування того свята візьме не один день (О. Пчілка). Ця робота забрала в мене два місяці (Крим.)];

3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. - запорожнювати и запорожняти, запорожнити посуд, мішок, помешкання и т. д. (посуду ещё) запосудити, (о мн.) позапорожнювати и -жняти що. [Усі мішки позапорожнювано,- нема куди висипати (Харківщ.). Діжку запосудила капустою (Черкащ.)];

4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. - займати, зайняти, здобувати, здобути, осягати, осягти, поняти, (овладеть) опановувати, опанувати місто, фортецю, шпиль. [Військо осягло фортецю. Поки-б ви тут судили його, а тим часом вороги все місто поняли-б (Грінч.)];

5) -мать скот - займати (переймати) товар;

6) -ть кого - цікавити, зацікавлювати, зацікавити кого, притягати, притягти чию увагу; см. Интересовать. [Це питання здавна зацікавлювало розуми людські]. Этот вопрос -мает всю Европу, все умы - ця справа цікавить усю Европу, усіх. -ть кого чем - бавити, забавляти, забавити кого чим. [Іди, Степане, бав тим часом гості (Л. Укр.). Дівчину забавляє нянька, показуючи, як сорока варила дітям кашу (Коцюб.)];

7) -ть дух - дух перехоплювати, перехопити; срвн. Захватывать. От быстрой езды дух -мает - від швидкої їзди дух перехоплює. Не -мать стать чего - подостатком чого. Занимаемый - (о должности) держаний, обійманий. Занятый, прич. - (о должности) обнятий, (о крепости) здобутий, (о месте) зайнятий, (о комнате) замешканий, зайнятий.

* * *

1) ( брать взаймы) позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

2) ( давать взаймы) диал. позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

1) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -ймеш и мног. позайма́ти; (должность, место) посіда́ти, посі́сти, -ся́ду, -ся́деш; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( отнимать время) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш

2) (чем - поручать, давать какое-л. дело) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́) (що), займа́ти, зайня́ти (чим)

3) (увлекать, интересовать) ціка́вити, заціка́вити, займа́ти, зайня́ти; ( кого чем) заціка́влювати, заціка́вити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти; ( заполнять) запо́внювати, запо́внити; ( заполонять) заполоня́ти и заполо́нювати, заполони́ти

4) ( не давать скучать) займа́ти, зайня́ти; ( развлекать) розважа́ти, розва́жити и мног. порозважа́ти; ( забавлять) забавля́ти, заба́вити

и Изо предл. с род. пад.

1) (на вопросы: а) откуда; б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чого. [Вийшов з води (Єв.). А тин часом із діброви козак виїжджає (Шевч.). Не дай, Боже, з Івана пана, з кози кожуха, з свині чобіт (Номис)]. Смотреть из окна - дивитися, виглядати з вікна. Из какого он звания - з якого він стану, з кого він, з яких він. Её вырвали из его рук - її вирвали (видерли) з його рук или йому з рук. У него из носу кровь идёт - у його (йому) з носа кров іде. Вычитать из жалованья - вивертати з платні. Черпать воду из источника - черпати воду з джерела. Цитата из Шевченка - цитата з Шевченка. Выйти из себя - знесамовитіти, знетямитися. Из года в год - від року до року. Из рода в род - від роду до роду. Из конца в конец - від краю до краю. Так что ж из этого? - то що ж (і)з того? Что из того, что… - що з того, що…; що по тому, що… [Що-ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю (Грін. III)]. Он хорошо отвечал из географии - він добре відказував з географії. Изо всех сил - з усієї сили (снаги), що-сили, що було сили (снаги), чим дуж, як тільки мога. Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) - з вас (з них, з усіх), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи) вас (їх, усіх). [Хто з вас не грішний, нехай перший кине на неї камінь (Єв.). Хто з-поміж нас городян тепер не нервовий? (Крим.). З- межи всіх найкраща (Свидн.)]. Большая часть из них, из среды их - (най)більша частина, більшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх. Из средины, из среды чего - з середини чого, (і)з-серед, (і)з-посеред чого. [Озвавсь до нас із-посеред чужини знакомий голос (Куліш)]. Посуда из чистого золота, серебра - посуд із чистого (щирого) золота, срібла. Дом построенный из брёвен, из кирпича - будинок збудований з дерева, з[ви ]мурований з цегли. Обед из пяти блюд - обід на п'ять страв. Эскадра из семи кораблей - ескадра на сім кораблів;

2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чого. Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения - із страху, з боясти, з ненависти, з почуття самоохорони. Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам - з милости, з жалю, із співчуття до нас. Из своекорыстных побуждений - з своєкористовних мотивів.

* * *

предл. с род. п.; тж. изо

1) (сделанный из камня) кам'яний, камінний, (о здании, стене, ограде) мурований. [Він сів коло дверей на кам'яних східцях (Н.-Лев.). Камінная дзвіниця рівна та висока (Рудан.). Камінний Господар (Л. Укр.). Церква невеличка, але мурована (Кониськ.)]. - ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка - мурований (кам'яний) дім (р. дому), мурований будинок (-нку), мурована будівля, кам'я[ме]ниця, мурування, муровання. [Великий мурований дім сірів на чорному небі (Коцюб.). У місті я бував - надивився там на будинки кам'яні (М. Вовч.). За літньої пори скрізь будуються в Москві нові камениці (Крим.). Літа, дощі та вітри навдивовижу вміють кришити мурування (Куліш)]. -ная дорога - брукований (буркований) шлях, брук (-ку), кам'янка. -ный мешок - тюремна (в'язнична) камера, гал. цюпа. -ный мост - кам'яний (камінний) міст. -ная ограда, стена - мурована огорожа, стіна, мур (-ру). [Кругом пожежі чорніють високі, зубчасті мури, башти (Н.-Лев.)]. Окружённый -ной стеной - обмурований. -ная посуда - кам'яний (камінний) посуд (-ду), кам'янка. -ное сердце (перен.) - кам'яне (камінне) серце. От трудов праведных не наживёшь палат -ных - за чесну працю не придбаєш палацу. Жить за кем, как за -ной стеной - жити з ким (у кого), як за кам'яною горою, як у бога за дверима (за плечима), як у батька (бога) за пазухою. Как на -ную стену надеяться - як на кам'яну гору покладатися на кого;

2) (состоящий из камня, относящ. к камню) кам'яний, камінний. [Жінка і кам'яну гору пересіче (Номис)]. -ные породы - камінні породи, каміння. -ные работы - каменярські роботи (-біт). -ная смола - земна смола, асфальт (-ту). -ная соль - кам'яна (льодова) сіль (р. соли), кам'янка льодянка, льодівка, глодянка, шпак, смулець (-льцю). -ный уголь - кам'яний (земляний) вугіль (-гля), соб. кам'яне (земляне) вугля (вугілля). -ная глина - ґлей (р. ґлею). -ная глыба - кам'яна брила, кам'яне брило, кам'яна груда, (диал.) болдига. -ный лён - асбест (-ту). -ное масло - нафта. -ный мергель - ствердлий (стверділий) мергель (-лю) (рухляк). -ный мозг - ґлейовина. -ная болезнь - камінна х(в)ороба (слабість, хворість). -ный бор - каменястий (кам'я[ме]нистий) бір. -ный век - кам'яна доба, кам'яний вік (-ку);

3) -ный баран, зоол. Ovis ammon - дикий (гірський) баран (-на), арґалій (муж. р.). -ный голубь, зоол. Columba Livia - гірський голуб, дикий голуб, дикар (-ря). -ное дерево, бот. Celtis australis L. - залізне дерево. -ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis - камінний дрізд (р. дрозда). -ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. - озимий дуб; срвн. Дуб. -ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris - гірська ластівка. -ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. - камінна липа. -ный лук, -ный чеснок, бот. - а) Allium victorile L. - гадючий часник; б) Allium ursinum L. - левурда, лісовий часник. -ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. - гірський чебрець (-цю), гірська цитринка. -ный перелом, бот. - см. Камнеломка. -ный петушок, зоол. - см. Удод. -ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. - піщанка. -ный плющ, бот. - см. Подлесник. -ный розан, бот. Cistus villosus L. - чист (-ту). -ная роса, бот. Androsace villosa L. - мшиця. -ное семя, бот. Lithospermum officinale L. - горобейник.

* * *

1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;

2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);

3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];

4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;

5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -

1) (о вещах) битий, товчений;

2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.

* * *

1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти

2) ( выколачивать) вибива́ти

3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти

4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́

5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

1) см. Ломание;

2) (обломки) лім (р. лому), ламань (-ни); (только металла) брухт (-ту); (стекла, глин. изделий) бій (р. бою). [Розвалювали будинок і наробили багато лому (Правн. Сл.). Назбирала лому всякого та продала за три карбованці (Київщ.). Кинь те залізо в брухт (Липовеч.) Кампанія збирання брухту (Пролет. Пр.). Погано довезли посуд: бою багато наробили (Київщ.)]. Железный лом - залізний брухт, ламане залізо. Лом металла - металевий брухт. Продавать серебро в лом - продавати срібло на лім. Шоколад(ный) лом - шоколадний лім;

3) (бурелом) лі[о]м (р. лому), вітролом (-лому). [Ой, піду я в ліс по дрова та наберу лому (Пісня)];

4) (орудие) лом (р. лома); (с расширением на конце) копаниця; (для ломки льда) пробій (-бою), плі[е]шня, плешень (-шня), шемінь (-меня) (Вас.). [Розбив ломом двері (Київщ.)]. Лом лапчатый - лом лапа(с)тий, лапа;

5) см. Ломота;

6) (суматоха) розгардіяш (-шу), гармидер (-ру), метушня, шарварок (-рку);

7) (крюк, петля) клюка, ключка.

* * *

1) ( инструмент) лом, -а

2) собир. лом, -у, ла́мань, -ні; ( металла) брухт, -у

ломнуть

1) ламати (-маю, -маєш и ламлю, ламлеш), ломити (-млю, -миш), ло[а]мнути; (крушить) трощити; срв. Ломить 1. [То не вітер, то не буйний, що дуба ламає (Шевч.). Страх ламле життя (Коцюб.). Дурень і м'яло ломить (Номис). Кидалися трощити все, що нагадувало їм про їхню ганьбу (Єфр.)]. -мать себе над чем голову - морочити, ламати, сушити собі голову (мозок), мізкувати, крутити мо[і]зком над чим, морочитися коло чого, над чим. [Бідолашна Маруся морочила собі голову і з тугою безнадійною впевнялася, що пособити вона нічим не може (Грінч.). Міркую собі, голову ламаю, а не тямлю, як дійти до краю (Кониськ.). Даремне крутив мізком над загадковою спадщиною, що мені дісталася (Крим.)]. -мать дверь - ламати, бити двері. [Одчиняй! Ламайте двері! (Шевч.)]. -мать камень, соль - ламати, бити, лупати камінь, лупати сіль. [Били камінь під горою, храми будували (Рудан.). Остався він у Криму, лупає сіль вагову (Рудч.)]. -мать комедию - см. Комедия 3. -мать коноплю - бити, терти, ламати коноплі. -мать копья - ламати, трощити списи; см. Копьё 1. -мать на куски что - трощити, ламати (и трощити) на дрізки (диал. на друзки), на дрі[у]зочки, на скалки, на г[к]амуз що. [Трощіте сосну на дрізки (Чуб.)]. -мать мёд - підрізувати вулика. -мать овёс, яровое - двоїти, (бороной) боронувати, боронити, скородити, (ралом) перералювати овес, ярину. -мать (заламывать) руки - ламати, ломити, заламувати руки. [Ламає руки старець (Франко). Умліває, ломить руки (Рудан.). Благала, заламуючи руки (Коцюб.)]. -мать старые порядки - ламати, (сильнее) нищити старі звичаї. -мать строение, дом - розбирати, буряти будівлю, будинок (хату). -мать (собирать) табак - рубати тютюн, (обрывать листья) обривати тютюн. -мать целину - орати (ворушити) цілину, орати пар, обліг (-логу). -мать язык - ламати язик (язика). [Та говори-бо по- людському, не ламай язика (Богодух.)];

2) безл. Ветром -ет лёд - вітер ламає лід (кригу). Меня -ет - мене ломить, мне, тре, (корчит) судомить; срв. Ломить 2. Ломан(н)ый, нрч. - ламаний, ломлений; трощений; битий, лупаний и т. п.; срв. Ломан(н)ый, прлг. -ная посуда - битий посуд.

* * *

луживать

1) лудити (луджу, -диш), білити що. [Лудити самовар (Київщ.). Мідяний посуд лудять (білять) (Троян.)]. Лужёный - луджений, білений, побілений;

2) см. Луданить.

* * *

1) мідь (р. міди, диал. вост. меді). [Гуляли вони собі день як золото, другий як срібло, третій як мідь, хоч і додому їдь (Номис)]. Белая медь - біла мідь, мангаймське золото, принцметал (-лу). Жёлтая медь - жовта мідь, мосяж (-жу); срв. Латунь. Зелёная медь - см. Бронза. Колокольная медь - дзвонова мідь, спи[і]ж (-жу). Красная медь - червона мідь, томбак (-ку). Листовая медь - листова мідь. Сернокислая медь - см. Медный купорос. Уксуснокислая медь - см. II. Медянка 4. Закись -ди - мідистий окис (-су), недокис (півокис) міди. Окись -ди - мідевий окис, одноокис міди. Перекись -ди - надокис міди. Медь торжественной латыни - мідь урочистої латини;

2) см. Медные деньги (под Медный);

3) (медная посуда) мідяний посуд (-ду).

* * *

1) мідь, -ді

2) (собир.: медные деньги) мідь, мідяки́, -кі́в; мі́дні гро́ші (-шей)

1) см. Мочалина;

2) (для мытья, тела, утвари) віхоть (-хтя) (ум. віхтик), мийка. [Візьми теплої води та віхоть та змий гарненько (Сл. Ум.). Посуд мийкою повимивала (М. Грінч.). На позаливаній долівці стояв цебор, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (Коцюб.)].

* * *

наполнить

1) что чем - сповнювати и сповняти, сповнити, повнити, наповнювати, наповняти, наповнити, (заполнять) заповнювати и заповняти, заповнити, (до краёв) виповнювати и виповняти, виповнити, сповнювати, сповнити и т. п. вщерть (до самых краёв: по самі вінця), (посуду, помещение ещё) запорожнювати и запорожняти, запорожнити що чим, (сыпучим, жидкой пищей) насипати, насипати, (жидкостью) наливати, налити и (зап.) налляти що в що, куди и що чим, (о мног.) посповнювати, посповняти, понаповнювати, понаповняти, позаповнювати, позаповняти, повиповнювати, повиповняти, позапорожнювати, позапорожняти, понасипати, поналивати. [Сповнімо кубки! (Куліш). Темрява сповняла глибокі яри та долини (Грінч.). Люди кожну кімнату сповнили ґвалтом (Коцюб.). Кубочки посповняла (Мил.). Сполоханий гомін повнить дерева (Дніпр. Ч.). Тут тобі, серденько, в степу погибати, червоною кров'ю річки наповняти (Метл.). Невідомі люди заповнювали кімнати (Виннич.). Дим всю хату заповняє (Франко). Кров'ю річки й озера виповнювали (Куліш). Тиша виповняла ввесь двір (Коцюб.). Не виповниш Дніпра-Славути слізьми (Куліш). Глибокії долини волоською кров'ю повиповнював (Ант.-Драг.)]. -нять воз кладью - навантажувати (наладновувати) воза (віз); срв. Нагружать;

2) (отвлеч. и метаф.) сповнювати, сповняти, сповнити, переймати, перейняти, проймати, про(й)няти, понімати, по(й)няти, наливати, налити, (о мног.) посповнювати, посповняти, попереймати, попроймати, поналивати кого, що чим. [Се хвилювало й сповнювало чуттям зворушеної вдячности (Н.-Лев.). Вітер сповняв Зінькові груди молодою силою (Грінч.). Всю землю сповнила слава чуткою про його (Куліш). Радощі, що серце понімають (М. Вовч.). Душу переймали ніжні чари (Крим.)]. Наполненный -

1) сповнений, наповнений, заповнений, виповнений, запорожнений, насипаний, налитий и (зап.) наллятий, посповнюваний и т. п. [Передаючи сповнену чарку (Васильч.). Посуд, позапорожнюваний усякими напоями (Н.-Лев.)];

2) сповнений, про(й)нятий, перейнятий, налитий, поперейманий, попройманий чим. [Очі в неї сповнені були слізьми (М. Вовч.). Раз добром налите серце вік не прохолоне (Шевч.)]. Сочинение -ное ошибками - твір повний помилок. -ться -

1) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, посповнюватися и посповнятися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [Відро вже сповнилось водою (Сл. Гр.). Покої сповнились людьми (Н.-Лев.). Чарка повнилась вином (Греб.). Хата вся виповнялася людьми, що надіходили (М. Вовч.)]. У коровы вымя -ется молоком - корова наливає, у корови вим'я наливається. У неё глаза -нились слезами - у неї очі зайшли сльозами (слізьми), у неї очі сповнилися сліз;

2) сповнюватися и сповнятися, сповнитися, перейматися, перейнятися, пройматися, про(й)нятися, поніматися, по(й)нятися, наливатися, налитися чим, (о мног.) посповнюватися, посповнятися, поперейматися, попройматися, поналиватися; бути сповнюваним, сповненим, посповнюваним и т. п. [У його груди плачем сповнялися тяжким (Самійл.). Вся істота сповнилася радістю (Черкас.). Душа її переймалася жалем до тієї людини (Київщ.). Серце понялося гнівом та помстою (Леонт.)].

* * *

несов.; сов. - нап`олнить

напо́внювати, -нюю, -нюєш и наповня́ти, наповнити и мног. понапо́внювати и понаповня́ти; ( заполнять до предела) випо́внювати и виповня́ти, ви́повнити; (преим. перен.) спо́внювати и сповня́ти, спо́внити, несов. по́внити; ( наливать) налива́ти, нали́ти, -ллю́, -ллє́ш и налля́ти, -ллю́, -ллє́ш и мног. поналива́ти

посудина в которой готовится опара под кислое тесто) запарник, посуд на розчину.

* * *

тж. оп`арница

освободить

1) визволяти, визволити (о мног. повизволяти) кого з чого, відзволяти, відзволити кого від чого, ослобоняти, ослобонити кого від чого, вислобонити кого з (від) чого, слобонити, розвязати світ кому. [Визволь нас, бідних невольників, з тяжкої неволі]. -дить крестьян от крепостного права - визволити селян з панщини, или від панщини селян одзволити (Єфр.). -дить детей от учения (для отдыха) - відзволити дітей від науки;

2) -ждать, -дить (отрешить) кого от чего - з[у]вільняти, з[у]вільнити кого від чого. -ждать, -дить от налогов, повинностей - звільняти, -нити кого від податків (оплати), відбутків, (в виде привилегии) пільгувати, запільгувати кого з податків (оплат), відбутків. -ждать, -дить кого от военной службы - відзволяти, відзволити, звільняти, -нити кого від військової служби. -дить от оков, цепей - розкути кого. -дить из тюрьмы - визволити з тюрми. -дить имущество от залога - викупити майно з застави. -дить от наказания - звільнити від кари. -дить от смертной казни - горлом дарувати. -ждать, -дить кого от обязанностей - з[у]вільнити кого від обов'язків. -ждать, -дить помещение, комнату - звільняти, -нити, спорожняти, -нити приміщення, кімнату. -дить место - звільнити місце. - ждать, -дить (посуду, мешок и т. п.) - спорожняти, спорожнити (посуд, мішок і т. инше). -ждённый - визволений з чого, відзволений від чого, з[у]вільнений від чого; (от оков, цепей) розкутий.

* * *

несов.; сов. - освобод`ить

1) звільня́ти, звільни́ти; (от обязанностей, должности, налогов) увільня́ти, увільни́ти; ( избавлять) визволя́ти, ви́зволити; ( высвобождать) вивільня́ти, ви́вільнити; несов. диал. опро́стати

2) ( отвоёвывать захваченную неприятелем территорию) звільня́ти, звільни́ти, визволя́ти, ви́зволити

3) (избавлять от угнетения, бесправия или рабства) визволя́ти, ви́зволити, звільня́ти, звільни́ти

посуду) побілити (посуд). -дить кому бока - полатати боки, (ирон.) полічити кому ребра.

* * *

перебить

1) (перешибить) перебивати, перебити, перетинати, перетнути, (о мног.) поперебивати, поперетинати. [Я вашому собаці ноги поперебиваю. Сокири пугою не перетнеш];

2) (избить) вибивати, вибити, повибивати, повбивати, побити, позабивати, перебити кого. [Багато народу повибивали (повбивали, побили) під ту війну]. -бить всех без исключения - вибити усіх до ноги, побити, повбивати, позабивати геть (чисто) усіх. [Усіх чисто людей у місті вибито і місто спалено (Грінч.)];

3) побити, потовкти, потрощити (все), перебити, перетовкти, перетрощити. [Перетовкти увесь посуд];

4) (волос, пух и т. п.) перебивати, перебити, поперебивати, перетрушувати, перетрусити, поперетрушувати, пересипати, пересипати, попересипати. [Уже наші жінки і подушки поперебивали];

5) (мешать что-л. делать) перебивати, перебити кому що, перебаранчати, перешкоджати, заваджати кому що робити, ставати, стати на перешкоді (на заваді) кому. -бить у кого что (место, должность) - перехопити у кого що (службу, посаду). -бить у кого-л. жениха, невесту - перелюбити чийого молодого, молоду. [Вона мого хлопця перелюбила];

6) (прерывать) перебивати, перебити, перепиняти, перепинити, перехопляти, перехопити кого. [Не перепиняй мене, а то й казати не буду]. -бить, -вать чью-л. речь - перебити, перебивати кому мову, впадати кому в річ. -бить сон - переламати сон. Перебитый - перебитий, перетятий; побитий и т. д.

* * *

несов.; сов. - переб`ить

1) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти

2) (убивать всех, многих) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти, вибива́ти, ви́бити и повибива́ти

3) ( разбивать) би́ти, поби́ти, перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти; ( ломать) трощи́ти, потрощи́ти, несов. ви́трощити, перетрощи́ти, поперетро́щувати; ( посуду) товкти́, перетовкти́ и потовкти́

4) ( прерывать речь) перебива́ти, переби́ти, перерива́ти, перерва́ти, перепиня́ти, перепини́ти; несов. перебаранча́ти; ( включаясь в беседу) перехо́плювати, перехопи́ти

-колотить

1) перебивати, перебити, (о мног.) поперебивати. [Перебий гвіздок (гвіздка) на инше місце];

2) (посуду и т. п.) перебивати, перебити, поперебивати, побити, перетовкти, поперетовкувати, потовкти. [Ти мені увесь посуд поперебиваєш (потовчеш)];

3) (выколачивать одежду) вибивати, вибити, повибивати;

4) кого (о мног.) - побити. См. Отколотить 2. Переколоченный - перебитий, перетовчений, потовчений, побитий; вибитий.

* * *

несов.; сов. - переколот`ить

1) ( на другое место) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти

2) (разбивать всё, многое) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти; несов. перетрощи́ти, ( хрупкое) перетовкти́

3) ( избивать) би́ти, поби́ти