оказывать

оказать

1) (обнаруживать) виявляти, виявити. Он -зал большие успехи - він великі виявив успіхи. -вать своё расположение к кому - виявляти свою до кого прихильність;

2) (воздавать, делать) давати, дати, подавати, подати, учиняти, учинити, робити, зробити. -вать внимание кому - увагу давати (дати) кому. -вать доверие - віру давати (дати) кому, звірятися на кого. -вать предпочтение кому - давати (дати) и надавати (надати) перевагу кому над ким. -вать уважение, почтение кому - давати шану (шанобу) кому. -вать честь, почести кому - давати (дати) честь, хвалу кому, честь, повагу учинити кому. -ать неуважение, непочтение, пренебрежение - зневагу дати (вчинити) кому, зневажати, зневажити кого. [Матері зневагу дати]. Не -ать должного уважения кому - легко поважити кого. [Ви так легко поважили його (короля) в його послові (Куліш)]. -вать милость, любезность, одолжение, снисхождение кому - ласку робити (зробити), ласку чинити (вчинити) кому, ласку (милость) класти (покласти) на кого, допомогти ласкою кому, зглядь мати на кого, зглянутися на кого. [Згляньтесь на мене, бідну сиротину]. -вать защиту, покровительство кому - давати (дати) захист кому, взяти кого під свою руку. -вать услугу - зробити послугу кому, прислужитися кому, стати кому в пригоді. Окажите мне услугу - зробіть мені послугу, станьте мені в пригоді. Он -зал великие услуги своему отечеству - він дуже прислужився своїй батьківщині, у великій пригоді став своїй батьківщині. -вать содействие, помощь - ставати (стати) в пригоді кому, (по)давати, (по)дати помочи, поради кому, підмогти, запомогти кого чим, призволяти поміч кому, (редко) підложити руки під кого. -вать, -зать сопротивление кому, чему - опиратися, опертися проти чого, опір кому ставити, опором стояти, стати проти кого, проти чого, одсіч дати кому. [Років сто або й більш опирались громадяни проти хижої сили (Куліш)]. -вать влияние, действие - робити, зробити вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що. Тепло и холод -вают различное влияние на тела - тепло і холод різно діють на речі. Действие, которое -вают на наше тело изменения температуры - діяння (вплив), що на наше тіло справляють зміни в температурі.

* * *

несов.; сов. - оказ`ать

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) чини́ти, учини́ти; ( производить) справля́ти, спра́вити; ( проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( помощь) подава́ти, пода́ти; ( предпочтение) віддава́ти, відда́ти

2) (обнаруживать, проявлять свои качества, свойства) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( выказывать) пока́зувати, показа́ти

3) ( показывать) пока́зувати, показа́ти

4) (казаться, иметь вид) диал. здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися

1) (привлекательность, приятность) любість, милість, любота, утішність; (изящество) гожість; (любезность) люб'язність, ґречність; (благосклонность) ласкавість (- ости), прихилля (-лля); срв.

I. Милый 2 и 3. -лость этого ребёнка всякого поражает - любість (милість, утішність) цієї дитини кожного вражає;

2) (расположение, благоволение, одолжение) ласка, милость (-ти). [Легенди про рай, поруч з ідеєю про божу ласку чи неласку (Л. Укр.). Здобути ласку літературних меценатів (Крим.). Що-день хвалили бога за його милость (Квітка)]. Это для него особенная -лость - це для його (йому) особлива ласка. Он не достоин ваших -тей - він не варт вашої ласки. Что -лость ваша - що ласка (милость) ваша. [Подайте, що милость ваша (Тесл.)]. Монаршая -лость - а) (благоволение) монарша ласка; б) (отличие) відзнака (нагорода) від монарха. Божи[ь]ею -тью, по -ти божи[ь]ей - з ласки божої, ласкою божою. [З ласки божої художник (Єфр.)]. Вашими -тями - з вашої ласки. По вашей -ти - а) (из-за вас) через вас, з вашої причини. [Він німий лежить, холодний з моєї причини (Л. Укр.)]; б) (благодаря вашей доброте) з вашої ласки. [Кажете, що я п'яний? так не з вашої ласки! (Звин.)]. Из -ти, по -ти - з ласки. [Служить з ласки (Номис)]. Жить из -ти у кого - жити з ласки, жити на ласкавому хлібі (поэт. на божій харчі) в кого. [Йому не довелось-би помирати в своєї сестри на ласкавому хлібі (Куліш). В його росло, на божій харчі, за дитину чиєсь байстря (Шевч.)]. Быть в -ти у кого - мати ласку чию, тішитися чиєю ласкою, користуватися з ласки чиєї. Войти, попасть в -лость к кому - підійти (втереться: підбитися) під ласку кому, здобути ласку, здобутися ласки в кого. [Чи підбилась моя Уля своєму батькові під ласку? (Мова)]. Выйти из -ти у кого, лишиться -ти чьей, утратить чьи -ти - втратити ласку (реже ласки, р. п.ед.), загубити ласку чию. [Втратив панську ласку (Куліш). Боїться ласки втратити (Звягельщ.)]. Добиваться, искать -ти у кого - запобігати ласки чиєї или в кого. Добиться чьей -ти, чьих - тей, приобрести, снискать чью -лость - запобіг(ну)ти ласки чиєї или в кого, дістати ласки в кого, здобути, з'єднати ласку чию или в кого. [Тоді цариця запобігне ласки, як нас оддасть йому? (Куліш). Такої ласки дістану і в Параски (Номис). Замість всім з'єднать ласку ти сам станеш ласки негідним (Франко)]. Положиться на чью -лость - спуститися (покластися) на чию ласку. Иметь -лость (сожаление) к кому - зглянутися на кого. Оказывать -лость кому - робити ласку кому; см. Оказывать 2. [Думають, що це вони ласку мені роблять, коли дозволяють працювати на їх (Крим.)]. Оказывать -лости кому, осыпать -тями кого - виявляти велику ласку до кого, дарувати кому свою велику ласку. Не оставить кого своей - тью - не забути (не поминути) кого своєю ласкою, не позбавити кого своєї ласки. Просить - ти у кого - просити ласки (реже милости) в кого. -ти прошу, -ти просим (пожалуйте) - просимо (на милость), милости просимо. Переложить, переменить, сложить гнев на -лость - з[пере]мінити гнів на ласку. Сделайте -лость - а) (явите) зробіть ласку, будьте ласкаві; б) (в ответе на просьбу: пожалуйста) будь ласка, будьте ласкаві, дуже прошу, та прошу. Сделайте -лость кушайте - будьте ласкаві споживайте (їжте);

3) (в обращении, титуле) милость, (зап., полон.) мосц[т]ь (-ц[т]и), (редко) добродійство. Ваша -лость - ваша милость (зап., ваша мосць), ваше добродійство, (фам., устар.) вашець (-ци, ж. р.) вашмосць. [Просимо вашої милости і на обід (Н.-Лев.). Багато пристає на вашу мосць, а инші Коваленка, обстоюють (Грінч.). Якби то, ваше добродійство, ви нам милостиню подали (ЗОЮР. II)].

* * *

1) ми́лість, -лості; (благоволение, расположение) ла́ска

2) (благодеяние; дар) ми́лість, доброді́яння

3) (свойство, качество) редко ми́лість; люб'я́зність, ласка́вість, -вості; уті́шність, -ності

1) (о реке, ручье) впадання;

2) вплив, сила, вага. [Літературні впливи. Вплив оточення]. Иметь влияние на кого - мати вплив на кого, мати силу (вагу) над ким. Оказывать, оказать влияние на кого, на что - робити, зробити вплив, справляти, справити вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що. [Це зробило (справило) на нього величезний вплив. Тепло і холод різно діють (впливають) на речі = тепло и холод оказывают различное влияние на тела]. Оказывать большое влияние на кого, на что - дуже впливати на кого, на що, являти велику силу над ким. Подвергаться, подвергнуться влиянию - підпадати, підпасти впливові, зазнавати, зазнати на собі впливу. Под влиянием - під(о) впливом. Приобретать влияние - забирати силу, здобувати вплив.

* * *

1) кого (любить, оказывать милость, расположение) жалувати кого, милувати кого, бути прихильним до кого, мати ласку до кого. Он его не жалует - він його не полюбляє, він до нього не прихильний, (зап.) він його не апробує. Любить и жаловать - любити та жалувати;

2) -вать кому что, кого чем (дарить, награждать подарком, чином, отличием) - дарувати кого чим, обдаровувати кого чим, (ласкаво) дарувати кому що, надавати кому що, чого, шанувати кого чим, наділяти кому що. [Господь його донею дарує. Ласкаво подарував йому своє вбрання. Надав йому землю і полковницьку гідність = пожаловал ему землю и достоинство (чин) полковника. Шанує його канчуками (иронич.) = жалует его батожьём]. Жаловать в дар - дарувати кому що. -вать кого-нибудь к руке - дозволяти кому (по)цілувати руку, допускати до руки;

3) -вать к кому (ходить, посещать) - ходити (захожати) до кого, бувати в кого, одвідувати кого, (сов.) завітати до кого. Хотите убедиться, пожалуйте к нам лично - хочете переконатися (впевнитися), то потрудіться (то завітайте) до нас сами особисто. Добро -вать - просимо, милости просимо, просимо до господи, будьте (дорогими) гостями, (зап.) вітайте нам!

* * *

1) (кого чем, кому что) ист. дарува́ти (кому́ що), наділя́ти (кого́ чим); ( о правах) надава́ти, (кому що)

2) (оказывать внимание, уважать) поважа́ти, полюбля́ти; диал. жа́лувати

3) ( к кому-чему - посещать) ходи́ти, -джу́, -диш, захо́дити, -джу, -диш (до ко́го), бува́ти (у ко́го), відві́дувати, -дую, -дуєш (кого)

-ся, воздать, -ся

1) віддавати, -ся кому за що, віддати, -ся [Віддай їм по їх ділах (Л. Укр.). За кров і пожари пеклом гайдамаки ляхам оддадуть (Шевч.)], відплачувати (кому за що), -ся, відплатити, -ся; (отомстить за что) відплатити що і за що [Нам треба відплатити українську недолю]; (саркаст.) віддячити [За наші кривди бог тобі віддячить]. - дать за дружбу, за услугу - віддружити кому чим. [Так от чим мені віддружи! (Квіт.)];

2) (оказывать) віддавати (кому, що), -ся віддати, -ся. -давать, -дать почести - віддавати, віддати хвалу, честь кому. -давать, -дать равным за равное - віть за віть віддавати (сов. віддати). Возданный - відданий, відплачений.

* * *

несов.; сов. - возд`ать

восстать

1) повставати, повстати, уставати, устати, підніматися, піднятися, ставати, стати. [Передо мною повстають давні картини. Він повстає проти всіх вигаданих проміж людьми загородок. Селяни повстали на панів. Встає шляхецькая земля (Шевч.)]; (поднимать мятеж) ворохобити; (спорить, противиться) змагатися проти кого, чого, бути (стати) противним чому, завзятися на кого. [Завзялися на нас старі (Коцюб.)]; (входить в столкновение) спинатися, сп'ястися (зіп'ястися, зіпнутися) з ким, проти кого. [Мені не можна із старшиною спинатися];

2) (подниматься на ноги) підводитися, підвестися, зніматися, знятися (на ноги), зводитися, звестися; (приступить к чему-л.) повстати [Повстань, пророче! = Восстань пророк!], (подняться на кого) зніматися, знятися. [Султан на Русь знявся]. Восставать из развалин - повставати (повстати) з руїн. [Повстають зруйновані міста]. Восставший - повсталий.

* * *

несов.; сов. - восст`ать

1) ( подниматься для борьбы) повстава́ти, повста́ти

2) (против кого-чего - противиться чему-л.) става́ти про́ти, ста́ти про́ти (кого-чого); ( оказывать сопротивление) опиратися, опе́ртися, чини́ти о́пір, учини́ти о́пір (кому-чому)

3) ( вставать) торж. встава́ти, вста́ти, повстава́ти, повста́ти; (в памяти, воображении) постава́ти, поста́ти

1) дія, діяння;

2) (поступок) учинок (р. -нку), чин, діло, акція, (о машине) хід (р. ходу). [Часом людей тільки гарними словами вмовляють, що-ж то дією власною можна? (М. Вовч.). Фізичне діяння й протидіяння. Дія - найперша умова драми, і без дії - драми не буває (Єфр.). Треба живого, діяльного чину (Єфр.). Акції мало в цій пієсі, а самі розмови]. Привести (машину) в действие - пустити (машину) в хід. Образ действий - поводіння, поводження, спосіб поводження, (гал.) поступування; роб. Подражать чьему образу действий - поводитися так само як хтось, робити чиїм робом. Оказывать, оказать действие, производить, произвести, возыметь действие на кого на что - діяти, (подіяти) на кого, (влиять) впливати (вплинути) на кого, на що; своє діло (силу) чинити, вчинити, (свою) силу мати над ким. [Діяти на широкі маси народні. Це прикро подіяло на мене. Погроза таки вплинула (мала силу). Брехні своє діло вчинили: неповинну людину викинуто з громади]. Какое действие произвело это на него? - який вплив, яке вражіння це на його мало (зробило, справило)? Як це на його подіяло? Какое действие оказало лекарство? - Як подіяли ліки на хорого? Лекарство оказало хорошее действие - від ліків помоглося, ліки мали добру силу. Уничтожать, -жить действие чар - відробляти, відробити. [Побіжу я в Хохітву до знахурки, - в нас є така баба, що одробить. Одробляє од пристріту]. Место действия - дійове місце, дійовище. [Криниця, дійове місце тієї легенди (Ол. Пчілка.)]. Действие в драмат. произведении - дія, акт, відслона. [Драма на три дії = в трёх действиях]. Действие арифметическое - аритметична дія;

3) (юрид.) чинність (р. чинности), сила. [Найвища влада може продовжити чинність того тимчасового закону. Закон не має зворотної сили]. Военные -ия - військові дії (акції), воювання.

* * *

1) ді́я, ді́яння, чин -у; ( событие) поді́я; ( влияние) вплив, -у; ( пребывание в силе) чи́нність, -ності, си́ла; ( впечатление) вра́ження

2)

3) театр. ді́я, акт, -у

4) мат. ді́я

віра, довіра, довір'я. [Та віра несподівана, яку мені подарувала королева. Довіру зраджують дурними язиками! (Самійл.)]. Заслуживающий доверия, внушающий доверие - віри годний, вірогідний, певний. Не внушающий, не заслуживающий доверия - невірогідний, (сомнительный) непевний. [Човен непевній воді доручив (Л. Укр.). Щось мені той чоловік непевен (М. Вовч.)]. Лишить доверия - позбавити віри, одібрати довіру. Утратить доверие - зневіритися кому или у кого. [Чим се я так вам зневірилася? (Конис.)]. Снискать чьё-либо доверие - придбати чиюсь віру, привернути до себе чиюсь віру. Оказывать доверие - вірити кому (или на кого), здаватися на кого. Злоупотреблять доверием - надуживати чиєїсь віри (довіри), обертати чиюсь довіру на зло.

* * *

голубити, пестувати и пестити (пещу, пестиш), (преимущ. о любовных ласках) милувати, любувати, (с оттенком сожаленья) жалувати, (особ. животных и при неодушевл. субъекте) ластити (лащу, ластиш) и лащити (лащу, лащиш) кого, що. [Оксамитні тони мелодії голубили його серце (Крим.). Як дитина пестує старого (Шевч.). Яринка обіймала щенят, цілувала, пестила (Коцюб.). Хлопці дівчат голублять і милують (Рудан.). Він її цілує, він її любує (Чуб.). Кинулась нас цілувати, жалувати Катря (М. Вовч.). Так ніжпо й пух не лащить лебединий (Куліш)]. -кать слух, взор, воображенье - тішити (голубити) (в)ухо (слух), око (очі, зір), уяву. [Якось не тішили око моє розлогі, яро-зелені плавні (Коцюб.). Багато здрібнілих слів (у вірші Глібова «Журба») голублять вухо якимись журливими пестощами (Єфр.)]. -кать себя мечтой, надеждой - голубити (пестити, живити) мрію, надію, тішити себе мрією, надією. [Читаючи давні ті записи, бачимо, як жили тоді люди, які надії голубили в душі (Єфр.)].

* * *

1) (проявлять ласку к кому-л.) пе́стити и пести́ти, пе́стувати; (преим. животных) ла́щити; ( миловать) поэз. милува́ти; ( голубить) голу́бити, приголу́блювати; диал. жа́лувати

2) (перен.: доставлять приятное ощущение) ті́шити, милува́ти

3) (перен.: оказывать милости, благодеяния) жа́лувати; роби́ти ла́ску

прлг. належний, (правильный, подходящий, настоящий) слушний, (соответствующий) відповідний, (нужный) потрібний, (дельный) путящий. [Коли цю всю працю буде зроблено, я з неї в належній мірі скористуюся (Грінч.). Вінчання, учиненого проти його волі, він не визнав за слушне (Ор. Левиц.). До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був (Борзенщ.). Не знайшов відповідних та влучних аргументів (Рада.)]. В - щее время - в належну годину, належної години, слушного часу, у слушний час. [Сю пиху замишляв збити султанові слушного часу (Куліш)]. -щее доказательство - належний довід (-воду), -ний доказ (-зу). -щая цена - відповідна (належна, справедлива) ціна. -щим образом, по -му - як слід, як треба, як годиться, як належить, належно, слушно, гаразд, до діла, до ладу, до пуття, путяще. [Всю працю буде як треба зроблено (Грінч.). Сам ти гаразд не тямиш, що робиш (Комар.). Аби було все до діла зроблено (Канівщ.)]. Он имеет -щий возраст, чтобы занять оту должность - він дійшов потрібних (відповідних) літ, щоб обійняти цю посаду. Дети не имеют -щего ухода - діти не мають належного (відповідного, путящого) догляду. [Діти зосталися без путящого догляду (Грінч.)]. Оказывать кому -щее почтение - віддавати кому належну честь (шану, пошану). Принимать, принять -щие меры - вживати, вжити належних (відповідних) заходів.

* * *

неповага, непошана, (невнимание) неувага, (не только пренебрежение) зневага до кого, до чого. [За неповагу до старшин була кара (Грінч.). Непошана до будь-яких авторитетів (Крим.). Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. Оказывать, оказать -ние кому - чинити, вчинити зневагу кому, зневажати, зневажити кого. [Горе тому, хто вдову зневажить (Франко)]. Относиться, отнестись с -нием к кому, чему - ставитися, поставитися з неповагою (з непошаною) до кого, до чого, зневажати, зневажити кого, що. [Він узяв зневажати всяке decorum (Крим.)].

* * *

одолжить кому, у кого позичати, позичити, визичати, визичити кому, у кого, боргувати, поборгувати кого и кому, зазичати, зазичити кого чим, спосуджати, спосудити кому. [Волів спосуджали перевозити бідним пашню]. Одолжить кого чем - позичити, визичити кому що; зробити послугу кому. Этим вы очень одолжите меня - ви цим зробите мені велику послугу (ласку).

* * *

несов.; сов. - одолж`ить

1) ( давать взаймы) позича́ти, пози́чити; боргува́ти, поборгува́ти; визича́ти, ви́зичити

2) ( оказывать услуги) роби́ти по́слугу, зроби́ти по́слугу

см. оказывать

оскорбить ображати, образити, вражати, вразити, кривдити, покривдити, зневажати, зневажити. -бить обидным словом - вразити вразливим словом. -бить до глубины души (жестоко) кого - живим вразом вразити кого, тяжко вразити (образити) кого. -бить чью честь - покривдити кого на честі. -бить словом, действием - зневажати (зневажити) словом, чином. -бить чьё самолюбие - уразити чиє самолюбство. Это -ляет здравый смысл - це перечить доброму розуму. Оскорблённый - ображений, вражений, скривджений, зневажений від кого чим.

* * *

несов.; сов. - оскорб`ить

отозваться

1) відзиватися, відозватися, о(б)зиватися, о(бі)зватися, відкликатися, відкликнутися, відгукуватися, відгукнутися на що, зголошуватися, зголоситися на що, подавати, подати голос. [Як зовуть, так і обзиваються. На заклик працювати в гуртку зголосився тільки один];

2) (откликаться) лунати. Рёв зверей -вается в лесу - рев (ревіння) звірів лунає по лісі - см. Отдаваться;

3) (давать отзыв о ком, о чём) озиватися, озватися про кого, про що, висловлювати, висловити свою думку про кого, що;

4) (пахнуть ч.-л.) відгонити чим, дхнути чим. [Молоко чимсь дхне. Така поведінка відгонить формалізмом];

5) (о боли и т. п.) відчуватися. [Старі рани відчуваються]. Тебе это -вётся - тобі це даром не пройде.

* * *

1) відгу́куватися и відгука́тися, відгукну́тися, відзива́тися, відізва́тися; ( откликаться) озива́тися, озва́тися, обзива́тися, обізва́тися, відклика́тися, відкли́кнутися, оклика́тися, окли́кнутися; ( раздаваться) луна́ти, пролуна́ти и залуна́ти

2) (давать отзыв о ком-чём-л.) відзива́тися, відізва́тися

3) (отражаться, оказывать воздействие) відбива́тися, відби́тися, одзива́тися, одізва́тися; ( влиять) вплива́ти, впли́нути

отразиться

1) відбиватися, бути відбитим, відпиратися, бути відпертим. Удар -жается ударом - удар відбивається ударом;

2) відбиватися, відбитися, відкидатися, відкинутися, віддавати(ся), віддати(ся), відсвічуватися, відсвітити(ся), (о звуке) відгукуватися, відгукнутися, [Все те відкидалося, відбивалося в тихій воді (Н.-Лев.). В прозорій воді відбиваються золоті верхи (Н.-Лев.)]. -жаться эхом от чего-л. - відбиватися луною від чого, битися луною в що, відгукуватися (віддаватися) луною від чого;

3) (находить выражение, оставлять след) відбиватися, відбитися, відзначатися, відзначитися на чому и в чому, (изображаться) малюватися, змалюватися, відмалюватися. [Ні в чім так не відзначалась душа, як у пісні (Куліш)]. Смущение -жалось у него на лице - збентеження відбивалось йому на обличчі (Грінч.). На его бледном лице -зилась мука - на його блідому виду відбилася (відзначилася, змалювалася) мука;

4) (иметь последствия для кого) відбиватися, відбитися, позначатися, позначитися на кому, на чому; сов. окошитися, покошитися на кому, на чому. Репрессии против украинства в России тяжело -зились на украинской литературе - репресії проти українства в Росії тяжко відбилися (позначилися) на українській літературі.

* * *

несов.; сов. - отраз`иться

1) (давать свое изображение на поверхности, воспроизводиться в образах, понятиях) відбива́тися, відби́тися, віддзерка́люватися, віддзерка́литися; відкида́тися, відки́нутися; несов. відсві́чуватися; ( отдаваться - о звуке) віддава́тися, відда́тися

2) (перен. проявляться, обнаруживаться) відбива́тися, відби́тися; ( отображаться) відобража́тися и відобра́жуватися, відобрази́тися

3) (оказывать влияние, воздействие) відбива́тися, відби́тися, ( сказываться) познача́тися, позначи́тися и позна́читися; несов. окоши́тися

4) строит. (несов.) відбива́тися, відбива́тися, запере́чуватися, спросто́вуватися; відбива́тися, відкида́тися, відбива́тися, відобража́тися, відобра́жуватися, віддзерка́люватися

подать подавати, подати, давати, дати кому що; (кушанье) (по)давати, (по)дати, видавати, видати, ставити, поставити кому що. [Подав милостиню. Хто рано встає, тому бог дає. Вона видала панам вечерю (Коцюб.). Поставили їм сметани]. Подай (ка), подайте (ка) сюда - подай (лишень), подайте (лишень) сюди, ке, кете сюди. -вать обед - давати обідати. - дать кушанье на стол - подати (поставити) страву на стіл. -дай сюда лодку - давай сюди човна. -дать голос - о(б)зиватися, обізватися (до кого), датися чути. -дать голос за кого-л. - подавати, подати голос на (за) кого, голосувати на (за) кого, віддавати, віддати голос кому. - дать мысль - подати думку. -дать весть о себе - (по)дати (з)вістку про себе. -дать жалобу на кого - подавати, подати скаргу на кого, прискаржувати, прискаржити кого, жалітися, пожалітися на кого. [Подав у суд скаргу на нього. Прискаржив мене за рабунок (Франко)]. -вать ко взысканию - закладати, заложити позов кому. -вать прошение о чём - подавати прохання про що (за що). -дать надежду - (по)давати, (по)дати надію кому на що, робити, зробити надію кому на що. [І дітям не робимо надії на кращу долю (Франко)]. Он -даёт большие надежды - він подає великі надії. -вать кому ложные надежды - подавати марні надії, надіями манити кого. -вать руку - (по)давати, (по)дати руку кому, (здороваться за руку) ручкатися, поручкатися, рукатися, порукатися з ким. [І шапки не зняв, і руки не дав. У нас не було тієї моди, щоб ручкатися]. -дать кому руку помощи - підложити руку під кого. [Були такі люди, що й тут підложили-б свої руки під великого Кобзаря (Куліш)]. -дать помощь - см. Оказывать помощь. Рукой -дать - тільки що не видко, як палицею докинути. [Чоловікові додому тільки що не видко]. -дать совет - (по)давати, (по)дати раду, пораду кому (посоветовать) радити, порадити, раяти, пораяти кого, но кому що, нараяти кому що. [Нема кому порадоньки дати (Шевч.)]. -дать пример - привід дати, призвід показати кому. [Як ви дасте привід, то й инші зроблять те саме]. -вать повод - см. Повод. -вать о здравии, за упокой - (по)давати, (по)дати на часточку за кого. -вать что-л. в какую-л. сторону - посувати, посунути що в який бік. Поданный - поданий. Обед -дан - обід на столі.

* * *

несов.; сов. - под`ать

підтримок (-мку), підтримка, підтримання, підпора, підмога, підпомога, запомога, допомога, заратування. Оказывать -ку кому чем - запомагати кого чим, заратовувати кого чим. Находить -ку в ком, чём - підтримку (підмогу, підпору, підпомогу) мати з кого, з чого. Получить материальную -ку от кого - заратуватися в кого. [Се я у чоловіка заратувався та й оплатив податі]. Он имеет -ку в сферах - він має руку в вищому уряді. -ка дома требует больших расходов - удержування господи вимагає великих видатків.

* * *

1) ( действие) підтри́мання, підде́ржання, (неоконч.) підтри́мування, підде́ржування

2) (содействие, помощь; одобрение) підтри́мка, підде́ржка

3) (отряд, подкрепление) підтри́мка, підмо́га; підпомо́га; помо́га

4) (поддерживающее приспособление, опора) підтри́мка, підде́ржка

кому опікуватися кому, протегувати кому, брати, взяти кого під свою протекцію (опіку, охорону, ласку). Покровительствуемый - протегований, узятий під чию протекцію (охорону, ласку).

* * *

помочь помагати, помогти, допомагати, допомогти кому, запомагати, запомогти, спомагати, спомогти кого и кому чим и в чому, під(по)магати, під(по)могти кого и кому, пособляти, пособити, підсобляти, підсобити кому, ра[я]тувати, поратувати, заратовувати, заратувати, підратовувати, підратувати, зараджувати, зарадити кого чим, у чому, до помочи (до помоги, до підмоги, у помочі, у пригоді) ставати, стати кому чим, посилковувати, посилкувати кого, прислуговувати, прислугувати кому (содействовать) сприяти кому, (образно) підкладати руки під кого, носити воду на чий млин; Срв. Вспомогать, Пособлять, Поддерживать. [Якби не біг, хто-б нам поміг. Роби, небоже, то й бог (до)поможе. Як міг, так допоміг (Номис). Вони мене не запоможуть (Номис). Не можу я сьому запомогти (М. Вовч.). То буде йому Господь милосердний на всякім місті спомагати (Март.). Нікого не споможе, не порадить (Гн.). Коли-б не я, хто-б його поратував (Кониськ.). Вже коли не ви, так і ніхто більш не заратує мене. Один другого в роботі підратує і грішми і худобою в потребі зазичить (Франко). Як пособити йому тепер, то й він колись у пригоді стане (Грінч.). І всім йому прислуговує, що зна і що здужа (Квітка). Нехай вам доля сприяє (Гол.)]. Да -жет вам бог! - Боже поможи вам! Хай вам бог помагає (поможе)! Если вы это предпримете, я буду вам -гать - якщо ви за це візьметеся, я вам допомагатиму (підпомагатиму), пособлятиму (підсоблятиму), ставатиму до помочи (до помоги, до підмоги). -гайте друг другу - запомагайте один одного, ставайте до помочи один одному и т. п. -гать кому необходимыми средствами, чем-л. необходимым - спромагати, спромогти кого чим. [Я-ж їх спромагала, в люди виводила (Київщ.). Узграничні пани спромагали козаків зброєю і всім припасом до походу в турецькі землі (Куліш)]. -мочь кому деньгами - (до)помогти кому, запомогти, спромогти, заратувати, підмогти, підратувати кого грошима (грішми). -мочь кому в нужде - допомогти, спомогти кому, запомогти, поратувати, заратувати кого в біді, в пригоді. Он -мог мне во всех моих нуждах - він запоміг (заратував, поратував, зарадив) мене в усіх моїх потребах. -мочь кому советом - радою зарадити (порадити) кого, ради (и раду) дати кому (чим). [Ви нас за те своєю радою зарадите (Основа 1861)]. -мочь горю - зарадити, запобігти, запомогти лихові, горю. Как этому (здесь) -мочь? - як цьому (тут) зарадити (порадити)? яку цьому (тут) раду дати? А нельзя ли этому (здесь) чем-н. -мочь? - а чи-ж не можна тому що порадити (чим зарадити)? а чи-ж не можна тут чого врадити (яку раду дати)? Я тут ничем не могу -мочь - я тут нічого не враджу (не враю). Не знает чем и -мочь себе - не знає, чим і запомогтися (заратуватися, зарадитися), чим себе й порадити. -мочь себе тем, что есть - запомогтися (заратуватися, зарадитися) тих, що є, що бог дав. Он не знает, как себе -мочь в такой беде - він собі ради не добере (не прибере), він собі ради не дасть, він не вміє себе порадити у цій (у такій) пригоді. Эти капли -гают от кашля - ці каплі помагають проти кашлю, помічні на кашель. Это не -жет мне - це мені не (до)поможе (не пособить), (не выручит из беды) це мене не заратує (не вратує). Ничто не -гает - нічого не помагає(ться), не пособляє(ться), ніщо не стає в пригоді (не дає ради). Ничто не -гло - нічого не помоглося (не пособилося), ніщо не зарадило, не врадило. Это нисколько не -гает его счастью - це ані трішечки не додає до його щастя. -гите! - ра[я]туйте! пробі!

* * *

несов.; сов. - пом`очь