местность

місцевість (-вости), (место) місце, місцина, містина; (окрестность) околиця. [Глянувши навкруги, не пізнав місцевости Грінч.). Фонтан, од котрого прозвали усю ту місцину «Малим Фонтаном» (Н.-Лев.). Глуха містина в околиці Єрусалимській (Л. Укр.). У нашій околиці бори не ростуть (Київщ.)]. -ность болотистая - болотяна (6олотниста, багниста) місцевість, болота (-літ), мочарі (-рів), мокряки (-ків). -ность гористая - горяна (гірська) місцевість. -ность закрытая, открытая - місцевість закрита, відкрита (чиста). -ность обильная ключами - джерелиста, криничувата місцевість. -ность пересечённая, непересечённая - місцевість перетята, рівна. -ность поречная - узрічна місцевість, узріччя (- ччя). -ность холмистая - пагориста (горб(к)увата, кучугурувата, заломиста) місцевість, горби (-бів), кучугури (-гур).

* * *

изъездить вскачь) вискакати, обскакати усю місцевість.

безводий, безві[о]дний. -ая местность - безвіддя.

* * *

1) високість, величність. [Високий дух високість признає (Грінч.) = возвышенный дух возвышенность признаёт];

2) (то же, что и Возвышение

2) високість (р. -кости), височина, холмовина, горбовина, груд. См. ещё Возвышение 2.

* * *

1) ( местность) височина́, висота́, височі́нь, -ні, твор. -чі́нню, підви́щення, узви́шшя, горбо́вина; ( взгорье) узгі́р'я, згі́р'я

2) перен. підне́сеність, -ності, висо́кість, -кості, вели́чність

1) (голизна) голизна;

2) злидні (р. -нів), голота, голеча (р. -чі). Срв. Голытьба. Голь перекатная - голь нещадима, капцани (р. -нів). Голь с претензиями - злидні з перцем. Голь на выдумки хитра - по надобі знайдеш і в кадобі. Голи, голей - злидні (р. -нів). В голях - у злиднях, у нужді, в убозтві;

3) (голое место) голеча, голотеча (р. -чі).

* * *

1) ( беднота) голо́та, голе́ча, голь, -лі; ( нищие) зли́дні, -нів

2) (местность, лишённая растительности) го́ла місце́вість (-вості), го́ле мі́сце

житло, пробування, перебування, прожиток (р. -тку), мешкання. [Ідуть люди на житло в степ. Знудило мене пробування в лісі - до людей хочеться. До запорожців донці з Дону тисячами на прожиток приходили (Куліш). У домівці на мешканні]. См. Жизнь где. Место жительства - місце пробування, мешкання. Уйти с места жительства неведомо куда - змандрувати. Вид на жительство - посвідка на перебування (на пробування).

* * *

1) ( проживание) прожива́ння, ме́шкання; ( пребывание) пробува́ння

2) (населённая местность, селение) се́лище, посе́лення; ( усадьба) сели́тьба, обі́йстя; диал. осе́ля

1) ключ (-ча), ум. ключик, ув. ключисько. [До дверей, на ключ замкнутих, привик я трохи (Шевч.). Золотий ключик до кожних дверей придасться (Номис)]. Винтовой ключ - ґвинтовий ключ. Гаечный ключ - мутровий ключ. Замочный ключ - замковий ключ. Водопроводный ключ - водогінний ключ. Простой ключ - звичайний ключ. Французский ключ - розсувний ключ. Бородка у -ча - язичок (-чка). Состоять при -чах - коло ключів ходити; см. Ключничать;

2) (средство для понимания чего-л.) ключ, розгадка. Ключ к этому произведению - ключ до цього твору. Ключ к разгадке этой проблемы - ключ, щоб розгадати (зрозуміти) цю проблему. Музыкальный, нотный ключ - музичний, нотний ключ. В басовом, в скрипичном -че - під басовим, під скрипковим ключем. У него -ча в голове нет - у його не всі дома, у його десятої клепки немає;

3) (родник) джерело, жерело, ум. джерельце, жила, живець (-вця), (раскопанный) копанка, (колодезь, имеющий сруб) криниця, ки[е]рниця, ум. криничка, ки[е]рничка, криниченька, криничина, (зап.) студня, студниця, ум. студниченька. [Джерело било з-під скелі (Коцюб.) До доброї криниці стежка утоптана (Номис)]. Бьющий ключ - джерело, (диал.) буркут (Шух.). Целебный ключ - цілюще джерело. Горячий, тёплый ключ - гаряче, тепле джерело, тепличина. Студёный ключ - погоже джерело, погожа криниця. Бить -чём - джерелитися, бити джерелом, живою цівкою. Жизнь бьёт -чём, кровь бьёт -чём - життя, кров буяє, клекотить, грає живою цівкою; срвн. Бурлить. Кипеть -чём - клекотіти; см. ещё Кипеть. Местность богатая -чами - джерелиста місцевість;

4) ключ (птиц) - ключ (-ча). [А журавлі летять собі на той бік ключами (Шевч.). Ой, у вирій журавлі летіли, по-над Відень ключем простяглися (Франко)]. Лететь -чём - летіти ключем.

* * *

1) (в строю) командувати. [Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і нема (Рудч.)];

2) -вать, скомандовать что - командувати, скомандувати, наказувати, наказати що кому, веліти, звеліти, давати, дати команду кому на що, до чого. [Поставив кашовар закуску, - отаман командує випивку (Мартин.)];

3) (чем) командувати чим, мати в команді, мати під началом що. [Батько його полком командував (Ніков.)]. -ть полком (быть полковником) - полковникувати (-кую);

4) (предводительствовать) отаманувати, гетьманувати, гетьманити, порядкувати, правувати над ким, ким, перед вести. [І ними Тул гетьманить (Куліш). Вони його слухають, а він їми порядкує (Звиног.). Подає голос, правує козаками (Н.-Лев.)];

5) (распоряжаться, хозяйничать) командувати, верховодити, отаманувати, правувати ким, чим, у чому, над ким, орудувати ким. [Отаманує наша панночка над дівчатами, виганяє на панщину (Квітка). З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі (Шевч.)]. -ть волами (шутл.) - волам хвости крутити, начальникувати над телятами. Бесконтрольно -ть - верховодити чим, (образно) мати царство і панство (в чому). Командующий - що командує; (сущ.) командувач. [Командувач другої народньої армії (Пр. Пр.)]. -щий военного округа - командувач військової округи. -ющий морскими силами - командувач морських сил. -щие классы - зверхні класи. -щая верхушка - командна верхівка. Временно -щий - тимчасовий командувач, (стар.) наказний командир. - щая местность, высота - головна місцина, головний шпиль.

* * *

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

(ситуация) місце, становище, гоографічне місце (становище), позиція, ситуація, полога, розполога (гал. и Драг.); (местность) місцевість (-вости). -ние города, лагеря - ситуація (становище, позиція) міста, табору. Город имеет -ние по реке - місто лежить, розгорнулося, розляглося над рікою. Удобное -ние - вигідна ситуація (позиція), -дне місце (становище). Я расскажу вам всё об этом острове, ничего не утаивая кроме его -ния - я перекажу вам усе про цей острів, не криючи нічого крім того, де саме він.

* * *

нагірни[і]й, горовий, (зап.) полониний. [Нагірна вулиця (Київ). Горовий берег (Київщ.). Полонинне пасовисько (Франко)]. -кая сторона, -ный берег Днепра - горовий бік (берег) Дніпровий. -ная половина, часть города - горова (нагірна) половина, частина міста. -ная местность - см. Нагорье. -ная проповедь - нагірна проповідь, проповідь на горі.

* * *

1) (неудачный, неблагоприятный) нещасливий. -ный исход дела - нещасливий кінець справи. Случилось что-то -ное - сталося щось недобре (неладне), сталося якесь нещастя. [Щось неладне йому сталося (Звик.)];

2) ( опасный) небезпечний, (рус.) неблагополучний, (сомнительный) непевний. [Що там неблагополучного в житах? жук? муха? чи що? (Кониськ.)]. Местность -на по холере - місцевість небезпечна на холеру (холерно непевна). -ный в отношении эпидемии - небезпечний від пошести, пошесно непевний;

3) (о человеке: несчастный) нещасний, нещасливий, безталанний.

* * *

незалюднений, незаселений, нео(б)селений, (гал.) незамешканий (ким, чим). [Мрія про незаселену людьми країну (Л. Укр.)]. -ное место - незалюднене (незаселене) місце. -ная местность - незалюднена (незаселена) місцевість, пустовщина, пустка, (стар.) пустизна, (зап.) безвини (-вин); (поля, степь) гуляй-поле, (стар.) дике поле.

* * *

1) (больной) нездоровий, слабий, х(в)орий, недужий. [А хоч рана й загоїлась, - він… нездоров (Франко)]. Быть -вым - нездужати, бути слабим (х(в)орим). [Він і фізично ще трохи нездужав (Виннич.)];

2) (слабый) нездоровий, кволий, млявий, (хилый) хирий, хирний, хирявий. [Хирне, мляве та кволе покоління інтелігенції (Крим.)];

3) (вредный для здоровья) нездоровий, непожиточний, шкідливий, вадливий; (неполезный) непожиточний; (о воде) нездоровий, негожий. -вый климат - нездоровий (шкідливий, вадливий) клімат, нездорове (шкідливе, вадливе) підсоння, (воздух) -ве повітря. -вая местность - нездорова місцевість. -вая пища - нездорова (непожиточна) їжа;

4) (перен.: болезненный) нездоровий, х(в)оробливий, болісний. -вое любопытство - нездорова (х(в)ороблива) цікавість. -вое явление - х(в)оробливе явище.

* * *

и низок

1) низький, (невысокий) невисокий; (малый) малий. [Низька хата (Сл. Ум.). Низький тин (Номис). Низькі вікна (Сл. Ум.). Низький берег (Кінець Неволі)]. -кий голос - низький (редко низовий, преимущ. грубый: товстий, грубий) голос. [Сердитий товстий голос (Грінч.). М'який низовий баритон (Н.-Лев.)]. -ким голосом - низьким (товстим) голосом, товсто. -кий звук - низький звук. -кое место (местность) - низинне (низовинне) місце, низькоділ (-долу), низина, низовина, низь (-зи) (Франко); срв. Низменность 1. -кие ноты - низькі (низові) ноти. -кий поклон - низький поклін. -кий потолок - низька стеля. -кий разрыв (арт. снаряда) - низький розрив (гарматня). -кий рост - низький (малий) зріст. -кого роста кто - низький (малий, невисокий) на зріст хто, низькорослий хто. [Побачила постать людини не надто високої і не низької на зріст (Олм. Примха). Він був малий на зріст (Морач.)]. -кая температура - низька температура. -кая цена - низька (мала, невисока) ціна. -ное чутьё собаки - низький нюх (у) собаки;

2) (по качеству, по достоинству) низький, (малый) малий, (невысокий) невисокий, (плохой) поганий, недобрий, (простой) простий, (незнатный) незначний, (простонародный) простонародні[и]й, (простецкий) простацький, (вульгарный) вульгарний. -кое выражение - вульгарний (простацький) вислів. -кая доброта товара - невисока (мала) добротність краму. -кое золото - см. Низкопробный (-ное золото). -кая проба - низька (мала, невисока) проба. -кое происхождение (устар.) - невисоке (просте, незначне) походження, низький (невисокий) рід. -кого происхождения, -кий родом кто - невисокого (простого, низького) роду (коліна) хто; срв. Происхождение 2. -кий разбор - невисокий (простий, підлий) ґатунок (розбір). -кий слог (язык) - простолюдна (простонародня[а], простацька, вульгарный: вульгарна) мова, простолюдний (вульгарний и т. д.) стиль. -кое сословие - низький (незначний, простий) стан;

3) (в нравств. смысле) низький, ниций, (недостойный) негідний, (подлый) підлий, підлотний, падлюч(н)ий, падлюцький, (позорный) ганебний. [Низький спосіб мислення (Франко). Се лиш злоба низька (Франко). Селянин звикає до думки, що його мова щось низьке, недостойне (Крим.). Наваживсь на таке низьке діло (Тесл.). Вираз низької хитрости на обличчі (Едґ. По). Ница душа (Куліш). Серце нице (Куліш). Ниций страх (Грінч.). Почування нечисті і ниці (Грінч.). Підла чернь корчемна (Куліш). В душі своїй були і темні й підлі (Куліш). Падлючна улесливість (Яворн.)]. -кий поступок - низький (ниций, негідний, підлотний) учинок. [Безчільний, ниций вчинок (Л. Укр.)]. -кий человек - низька (ница, підла) людина, ницак (-ка) (Куліш).

* * *

1) низьки́й

2) перен. низьки́й, ни́ций; ( недостойный) негідний; ( подлый) пі́длий

1) (о местности) низинний, низовинний, низький, долішній, низькодільний, дільний, подолистий, (диал.) принадливий, принадистий. [Уздовж низинних берегів (Ставн.). Низовинне побережжя (Герин.). Геть та геть поміж низькими берегами пробивалась устріч течії «Софала» (Кінець Неволі). У нас всі городи понад берегом, подолисті (Чигиринщ.). Припадлива земля у долинах родить у посуху, а в мочливе літо ні (Сл. Гр.)]. -ная местность - низинна (низовинна) місцевість, низина, низовина, низькоділ (- долу); срв. Низменность 1;

2) (низкорослый) низькорослий, низький;

3) (в нравств. смысле) низький, ниций, (неблагородный) нешляхетний, низькодухий; срв. Низкий 3. Из -ных побуждений - з низьких мотивів.

* * *

1) низови́нний, низи́нний; диал. припа́дливий; ( низкий) низьки́й

2) перен. низьки́й, ни́ций; ( подлый) пі́длий; ( недостойный) негі́дний

3) ( невысокого достоинства) низьки́й

1) (окрестность) окіл (околу), кружи[е]на[я]. [На ввесь окіл є один чинбар (кожевник). Погас огонь ясний, що в темному світив околі (Сам.). Мов у дзвони мідяні дзвоне хто по кружені (Черняв.)]. См. Окрестность;

2) геом. - обвід (р. обводу), круг, кружи[е]на[я], округ. [Довгота обводу землі виносить… (Калит.). Це болото верстов із сім кружині. В моїх дуплянках округ великий]. Часть -сти - каблук. Город имеет милю в -сти - місто має одну милю кружині. На пять вёрст в -сти (кругом) - на п'ять верстов кругом.

* * *

1) мат. ко́ло

2) ( замкнутая линия) окру́жність, -ності

3) ( окружающая местность) око́лиця; окру́га, о́кіл, род. п. о́колу; око́лія; диал. о́коло

пересечь

1) (острым орудием) перетинати, перетяти, перерубувати, перерубати, (о мног.) поперетинати, поперерубувати що чим. [Гостра сокира: за одним махом перерубала ломаку. Поперетинали реміння що ним поскручувано було руки козакам (Стор.)];

2) (линию, местность, дорогу и т. п.) перетинати, перетяти, перерізувати, перерізати, перехрещувати, перехрестити. [Довгою променястою стрілою перетяла (іскра) увесь степ (Мирн.). Узенька стежечка перехрещувала шлях (М. Вовч.). Великий шлях перехрещує залізничу колію]. -кать дорогу кому - перетинати, перетяти, перерізувати, перерізати шлях кому, іти, піти навперейми кому, переймати, перейняти кого. [Військо перетяло (перерізало) шлях ворогові. Знайшов я кружну стежку, що вже тобі шляху не переріже (Л. Укр.). Побігли навперейми злодієві];

3) (высечь многих) перехл(ь)остати, перешмагати. См. Сечь. Пересекаемый - перетинаний, перерубуваний; перехрещуваний, перерізуваний. [Великий сад перехрещуваний стежками]. Пересечённый и -сеченный - перетятий, перерубаний; перехрещений, перерізаний. [Голос урвався, як чимсь перетятий (Неч.-Лев.). Гори, поперетинані узенькими щілинами].

* * *

несов.; сов. - перес`ечь

1) перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти и поперетина́ти; ( перерезать) перері́зувати и переріза́ти, перері́зати и поперері́зувати и попереріза́ти, ( о дороге) перехре́щувати, перехрести́ти; ( проходить по поверхности от одного края к другому) перекре́слювати, перекре́слити

2) мат. перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти; (плоскости, тела) переріза́ти, перері́зати

3) ( не давать развиться) см. пресекать

1) см. Подолие;

2) (рубахи, реже платья) пелена (ум. пелінка, пеліночка), поділ (- долу) (ум. поді[о]лок (-ділка), поділочок), чаще во множ. (только о рубахе) подоли (-лів) (ум. поділки, поділочки (-ків)), запола, (подшитая нижняя часть женской рубахи) підтичка, (только платья) надолок (-лка). [Вареники варила, та й пелену спалила. Спідничка, переткана в подолі червоною заполоччю (Л. Укр.). В подолах (в поділках) мережка].

* * *