Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

лише

  • 21 выносить

    çıkarmak (dışarı),
    sunmak,
    edinmek; dayanmak,
    katlanmak
    * * *
    I в`ыносить
    сов., см. вынашивать
    II вынос`ить
    несов.; сов. - вы́нести
    1) врз (dışarı) çıkarmak; dışarı taşımak

    выносить что-л. на ры́нок — pazara çıkarmak

    волна́ вы́несла ло́дку на бе́рег — dalga kayığı sürükleyip kıyıya çıkardı

    его́ вы́несли с по́ля на носи́лках (о спортсмене) — onu sahadan sedye ile taşıdılar

    выносить на обсужде́ние парла́мента — görüşülmek üzere parlamentoya sunmak

    выносить на чей-л. суд — birinin hükmüne bırakmak

    3) перен. (впечатление, убеждение и т. п.) edinmek
    4) dayanmak; katlanmak; kaldırmak

    выносить лише́ния — yoksunluklara katlanmak

    он не выно́сит шу́ток — şaka kaldırmaz

    она́ не вы́несла э́того уда́ра — bu darbeye dayanamadı

    она́ не вы́несет твои́х слёз — ağlamanı içi götüremez

    5) в соч.

    выносить пригово́р — hüküm / karar vermek

    выносить реше́ние — karar almak

    ••

    не выносить чего-л. — çekememek, hazmedememek

    они́ не выно́сят друг дру́га — birbirini çekemiyorlar

    вы́нести всю тя́жесть на свои́х плеча́х — bir şeyin en ağır yükünü omuzlarında taşımak

    Русско-турецкий словарь > выносить

  • 22 претерпевать

    несов.; сов. - претерпе́ть

    претерпева́ть лише́ния — mahrumiyetler çekmek

    2) uğramak; geçirmek

    план претерпе́л измене́ния — plan değişikliklere uğradı

    Русско-турецкий словарь > претерпевать

  • 23 терпеть

    dayanmak,
    katlanmak,
    tahammül etmek; sabretmek; dayanmak; hazmetmek
    * * *
    1) dayanmak, katlanmak, tahammül etmek; sabretmek; dişini sıkmak

    терпе́ть го́лод и лише́ния — açlığa ve yoksunluklara katlanmak

    как он то́лько те́рпит таку́ю боль? — bu ağrıya / acıya nasıl dayanabiliyor?

    он терпе́л-терпе́л да и... — sabretti etti de...

    терпи́! — sık dişini!

    2) çekmek; dayanmak; kaldırmak; hazmetmek

    не терпе́ть шу́ток — şaka kaldıramamak

    он не те́рпит кри́тики — eleştiri kaldırmaz

    сосе́ди не те́рпят друг дру́га — komşular birbirini çekemiyorlar

    мо́жно ли терпе́ть та́ку́ю несправедли́вость? — bu haksızlığa dayanılır mı hiç?

    э́то де́ло не те́рпит хала́тности — bu işin ihmale tahammülü yoktur

    3) çekmek; uğramak

    терпе́ть нужду́ — zaruret / darlık çekmek

    терпе́ть круше́ние — kazaya uğramak

    терпе́ть убы́тки — zarar etmek

    ••

    вре́мя не те́рпит — zamanın beklemeye tahammülü yoktur

    де́ло не те́рпит отлага́тельства — см. отлагательство

    Русско-турецкий словарь > терпеть

  • 24 претерпевать

    претер||пева́ть, \претерпеватьпе́ть
    suferi.
    * * *
    несов.
    1) (изменения и т.п.) sufrir vt
    2) ( переносить) sufrir vt, pasar vt, soportar vt

    претерпева́ть лише́ния — pasar privaciones

    * * *
    v
    gener. pasar, soportar, sufrir

    Diccionario universal ruso-español > претерпевать

  • 25 претерпеть

    претер||пева́ть, \претерпетьпе́ть
    suferi.
    * * *
    сов., вин. п.
    1) (изменения и т.п.) sufrir vt
    2) ( переносить) sufrir vt, pasar vt, soportar vt

    претерпе́ть лише́ния — pasar privaciones

    * * *
    v
    gener. (èçìåñåñèà è á. ï.) sufrir, pasar, soportar

    Diccionario universal ruso-español > претерпеть

  • 26 право

    I с.
    1) droit m

    всео́бщее избира́тельное пра́во — suffrage universel

    междунаро́дное пра́во — droit international, droit des gens

    уголо́вное пра́во — droit criminel

    гражда́нское пра́во — droit civil

    пра́во гражда́нства — droit de cité

    пра́во убе́жища — droit d'asile

    пра́во на́ций на самоопределе́ние — droit des peuples à disposer d'eux-mêmes

    пра́во на труд — droit au travail

    пра́во на о́тдых — droit au repos

    пра́во на образова́ние — droit à l'instruction

    пра́во го́лоса — droit de vote

    пораже́ние в пра́ва́х — interdiction f des droits; dégradation f civique

    лише́ние прав состоя́ния — déchéance f des droits civils

    по пра́ву — de droit; avec juste raison

    с по́лным пра́вом — à bon droit, à juste titre

    с пра́вом совеща́тельного го́лоса — avec voix consultative

    име́ть пра́во го́лоса — avoir le droit de vote; перен. avoir voix au chapitre

    лиша́ть пра́ва — destituer ( или priver) de ses droits

    лиша́ть пра́ва го́лоса — priver du droit de vote

    восстанови́ться в пра́ва́х — être restitué dans ses droits

    име́ть пра́во — avoir le droit

    принадлежа́ть по пра́ву — revenir ( или appartenir) de droit

    2) ( свидетельство) licence f, permis m

    води́тельские пра́ва́ мн. — permis de conduire

    разреше́ние на пра́во охо́ты — permis de chasse

    II вводн. сл.

    я, пра́во, не зна́ю, что мне де́лать — décidément, je ne sais pas quoi faire

    * * *
    n
    1) gener. le droit est de son côté, acquis, droit (наука), droit (совокупность законов), faculté, qualité, droit
    2) law. habileté, habilité

    Dictionnaire russe-français universel > право

  • 27 претерпевать

    1) (изменения и т.п.) subir vt

    план претерпе́л измене́ния — le plan a subi des changements ( или des modifications)

    2) ( перенести) supporter vt, souffrir vt; essuyer vt (несчастья, оскорбления)

    претерпева́ть лише́ния — endurer les privations

    * * *
    v
    gener. endurer, porter, souffrir, subir, supporter (Ce type de roulement ne supporte que des efforts axiaux.)

    Dictionnaire russe-français universel > претерпевать

  • 28 претерпеть

    1) (изменения и т.п.) subir vt

    план претерпе́л измене́ния — le plan a subi des changements ( или des modifications)

    2) ( перенести) supporter vt, souffrir vt; essuyer vt (несчастья, оскорбления)

    претерпе́ть лише́ния — endurer les privations

    * * *
    v
    gener. connaître

    Dictionnaire russe-français universel > претерпеть

  • 29 впору

    впору, вчас, вчасно, в свій час, саме в час, до речи. Быть впору (об одежде, обуви) - бути в міру, до міри, як улипнути.
    * * *
    нареч.
    1) ( по мерке) у мі́ру, до мі́ри
    2) (в знач. сказ. с неопр.: можно) мо́жна; ( остаётся лишь) лиша́ється ті́льки, мо́жна ті́льки (лише́)
    3) (в знач. сказ. с неопр.: пора, своевременно) пора́, впо́ру, вча́сно, са́ме в час, са́ме

    Русско-украинский словарь > впору

  • 30 всего

    нареч.
    усього; ( только) ті́льки, лише́; ( итого) ра́зом, загало́м, назага́л

    Русско-украинский словарь > всего

  • 31 всего-навсего

    нареч.; тж. всег`о-н`авсе
    усього́-на́-всього, усього-но, усього́-то, усього ті́льки (лише́), ті́льки й то́го

    Русско-украинский словарь > всего-навсего

  • 32 единственно

    єдино, одиноко (Фран.). -нно потому (от того), что… - єдино тому (через те, з-за того) що…
    * * *
    1) нареч. єди́но; (перед прил.) єди́ний
    2) в знач. част. ті́льки, лише́, лиш

    Русско-украинский словарь > единственно

  • 33 единственный

    єдиний, одинокий, однісінький, одним-один. [Друже мій єдиний. З одинокої на ціле татарське село кав'ярні дуже добре було видко море (Коц.). Вона була одним-одна дочка у батька (Кв.)]. -ное число, грам. - однина. [Третя особа однини]. -ный в своём роде - свого роду єдиний, єдиний серед свого роду. -ный сын - є[о]динак, о[є]динець (р. -нця). -ная дочь - є[о]диначка, одиночка, єдиниця.
    * * *
    єди́ний; ( один) оди́н, род. п. одно́го, оди́н ті́льки (лише́, лиш); одни́м оди́н, одні́сінький

    \единственныйое число́ — грам. однина́

    \единственныйый сын — єди́ний син; одина́к, -а, оди́нець, -нця, єдина́к, -а, єдине́ць, -нця́

    Русско-украинский словарь > единственный

  • 34 единый

    єдиний, один тільки. [Єдина, неподільна Україна]. По единой - по одній, по чарці. Во едино - до-купи. Слиться во едино - злитися до-купи. Наедине - на самоті, самотою; (с другим) сам-на-сам, в дві пари очей.
    * * *
    єди́ний; ( один) оди́н, род. п. одно́го, оди́н ті́льки (лише́, лиш); ( общий) спі́льний

    Русско-украинский словарь > единый

  • 35 имя

    1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;
    2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;
    3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.
    * * *
    1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́ння

    во и́мя кого́-чего́ — в ім'я́ кого́-чого́

    и́менем кого́-чего́ — ім'я́м (і́менем) кого́-чого́

    и́мени кого́-чего́ — і́мені кого́-чого́

    называ́ть ве́щи свои́ми (со́бственными, настоя́щими) имена́ми — назива́ти ре́чі свої́ми (вла́сними, спра́вжніми) імена́ми

    на и́мя чьё — ( адресованный) на ім'я́ чиє́

    носи́ть и́мя — ма́ти ім'я́

    от и́мени кого́ — від і́мені кого́

    по и́мени — на ім'я́, на йме́ння

    с мировы́м и́менем — зі світови́м ім'я́м (і́менем)

    соста́вить (сде́лать) себе́ и́мя — здобу́ти собі́ ім'я́

    то́лько по и́мени — (внешне, формально) ті́льки (лише́, лиш) за на́звою (на йме́ння)

    2) грам. ім'я́

    и́мя прилага́тельное — прикме́тник

    и́мя существи́тельное — іме́нник

    и́мя числи́тельное — числі́вник

    собира́тельное и́мя — збі́рне ім'я́

    Русско-украинский словарь > имя

  • 36 исключение

    ви(й)няток (-тку), виїмок (-їмку), (процесс) виключення, вилучення, вийняття. [Поки людині вірю, то вірю в усьом без винятку (Грінч.). Основним мотивом усіх історичних праць Антоновича (за деякими лише виїмками) єсть протиставлення двох чинників (Доман.). Вилучення з селянських громад поодиноких осіб - явище вже дуже давнє (Доман.)]. Без -ния - без винятку, без виїмку. Всё без -ния - всі без винятку, геть усі, всі огулом. Всё без -ния - все без винятку, все загалом, геть усе. За -нием кого, чего - з винятком, за виїмком кого, чого, вийнявши що; поминувши, виключивши кого, що. За -нием (отчислением) такой-то суммы - вирахувавши (відвернувши) таку-от суму. За небольшими -ниями - за невеличкими винятками, за малим не все (вся, всі). [В Норвегії за малим не вся земля в руках дрібних або середніх власників (Доман.)]. За -нием этого - поминувши це; по-за цим. [Та по-за цими хибами оповідання се гарне (Грінч.)]. Как -ние - як виняток, як (за) виїмок, винятково, виїмково. Представлять, составлять -ние - являти (собою), давати виняток, бути за виняток. -ние целого числа (из дроби), мат. - вилучення цілого числа (з дробу).
    * * *
    1) ( действие) ви́ключення, (неоконч.) виключа́ння; ви́ведення, (неоконч.) виво́дження; ви́лучення, (неоконч.) вилуча́ння
    2) (уклонение от нормы, отступление от правила) ви́няток, -тку, ви́йняток, -тку

    без \исключение ния — без ви́нятку

    за [небольши́м] \исключение нием — за [невели́ким] ви́нятком

    составля́ть \исключение ние — бу́ти ви́нятком, станови́ти ви́няток

    Русско-украинский словарь > исключение

  • 37 исключительно

    нрч. виключно, виїмково, ви(й)нятково, (только) єдино, одиноко, (только лишь) само, само-но, (только кто, что) сам (сама) за себе, сами за себе, сам-но (сама-но). [Ті виключно-тяжкі обставини, серед яких довелося животіти в Росії українському письменству (Єфр.). Мене судити могли-б єдино тільки королі (Грінч.). Добрі яблука покупили, і там лишилась сама за себе падалиця (Липовеч.). З 1894-го року Коцюбинський віддає себе вже самій-но розповідній, повістевій літературі (Єфр.)].
    * * *
    1) (нареч.: насть) винятко́во; ( чрезвычайно) надзвича́йно

    \исключительно но одарённый челове́к — винятко́во (надзвича́йно) обдаро́вана люди́на

    2) (в знач. част.: только) ви́ключно, ті́льки, лише́, лиш
    3) (нареч.: за исключением, кроме) ви́ключно

    от А до К \исключительно но — від А до К ви́ключно

    Русско-украинский словарь > исключительно

  • 38 карликовый

    карловий, низькорослий. [Рости можуть (на тундрі) лише карлові верби і берези (Калит.)]. -вая тыква - таракуцка. -вая пальма - низькоросла пальма.
    * * *
    ка́рликовий

    Русско-украинский словарь > карликовый

  • 39 лишение

    позбавляння, відбирання, оконч. позбавлення, відібрання, (утрата) втрата, втрачення. [Позбавлення жінок виборчого права (Н. Рада)]. -ние права голоса - позбавлення (відібрання) виборчих прав (права голосувати, брати участь у виборах). -ние свободы со строгой изоляцией - позбавлення волі (ув'язнення) з повною (з суворою) ізоляцією. -ние прав состояния - позбавлення громадських прав. -ние прав и преимуществ по службе - позбавлення прав і привілеїв службових. Это для меня большое -ние - це мені велика втрата, (неудобство) невигода;
    2) см. Нужда 2.
    * * *
    1) ( действие) позба́влення, (неоконч.) позбавля́ння; відібра́ння, (неоконч.) відбира́ння
    2) ( состояние) втра́та, втрача́ння
    3)

    лише́ния — (мн.: недостатки, нужда) неста́тки, -ків, зли́дні, -нів; ( затруднения) при́крості, -тей; ( злоключения) зли́годні, -нів; ( ущерб) шко́да

    Русско-украинский словарь > лишение

  • 40 мелькать

    мелькнуть
    1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];
    2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];
    3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];
    4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].
    * * *
    несов.; сов. - мелькн`уть
    1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти
    2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти

    Русско-украинский словарь > мелькать

Страницы

См. также в других словарях:

  • лише — 1 сполучник незмінювана словникова одиниця лише 2 частка незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

  • ЛИШЕ — ЛИШЕ. сравн. к прил. лихой1, лихой2 и к нареч. лихо. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • лише — I лиш, част. 1) обмежувальна. Уживається для вирізнення, обмеження у знач. тільки, виключно. || Уживається у знач. тільки но. || Уживається у знач. всього, тільки. 2) підсил., спонук. Уживається при дієсловах звичайно наказ. сп. та присудк. сл.… …   Український тлумачний словник

  • лише́нец — лишенец, нца …   Русское словесное ударение

  • лише́ние — я, ср. 1. Действие по знач. глаг. лишить и лишиться. Лишение свободы. Лишение избирательных прав. 2. обычно мн. ч. (лишения, ий). Недостатки, нехватки, нужда. Перенести множество лишений. □ [Копров:] [Человек] может приучить себя ко всяким… …   Малый академический словарь

  • лише — @font face {font family: ChurchArial ; src: url( /fonts/ARIAL Church 02.ttf );} span {font size:17px;font weight:normal !important; font family: ChurchArial ,Arial,Serif;}  лишь, только …   Словарь церковнославянского языка

  • лише — л ише, сравн. ст. (от лих ой, л ихо 2) …   Русский орфографический словарь

  • лише — сравн. ст. от лихой и лихо …   Орфографический словарь русского языка

  • лише — (обмежувальна частка указує на яку н. межу, обмеження в кількості, якості, мірі, дії тощо), лиш(ень), тільки( но), просто, виключно …   Словник синонімів української мови

  • лише — прысл. больш; толькі …   Старабеларускі лексікон

  • лише — лиш/е, сравн. ст.(от лихой, лихо) …   Морфемно-орфографический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»