книги

книги) оглав, зміст (-ту).

* * *

1) книжка (мн. книжки, -жок), (значительнее объёмом или важностью) книга. [Петрусь до школи та із школи з книжками ходить та росте (Шевч.). Ах, я довго вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала (Тичина). Чи то вмер чернець у кельї, пишучи святую книгу? (Франко)]. -га в (целый) лист, в полулист - книжка (книга) на цілий аркуш, на піваркуша. -га в четвёртую, восьмую, шестнадцатую, двадцать четвертую долю листа - книжка (книга) у чвертку, у вісімку, у шістнадцятку, на двадцять четверту частину аркуша. -га Бытия, Чисел - Книга Буття, Чисел. -га живота - книга життя (буття), (слав.) книга живота, срвн. Живот 1. -га стихов - книжка (и книга) поезій. -га для чтения (хрестоматия) - читанка. -га актовая - книга актова. -га входящих, исходящих бумаг - книга вступних, виступних паперів. -га главная, бухг. - головна книга. -га жалоб, жалобная - книга для скарг. -га заборная - набірна книжка. -га записная - записник (-ка), нотаткова книжка, книжка для нотаток, книжка для записів (Грінч.). -га конторская - конторська книга. -га копирная - копірна книга. -ги метрические - книги метриків, книги ме[а]трикулярні, метрики (-ків). -га памятная - см. Книжка памятная. -ги писцовые - книги ґродські (стар.). -га подворная - дворова книга. -га поземельная - поземельна книга. -га поминальная - см. Поминальник. -га приходо-расходная - книга прибутків та видатків. - га разносная, рассыльная - розносна книга (книжка). -га расчётная - (роз)рахункова книжка. -га родословная - книга родоводу, родовідна книга. -га сборов - книга оплат. -га товарная - крамова (товарова) книга. -ги церковные - церковні книги. -га черновая - чорнова книжка. Вносить, внести в -гу - в[за]писувати, в[за]писати, заводити, завести до книги, записувати, записати в книгу. Закрывать, закрыть -гу - згортати, згорнути книжку, книгу. Открывать -гу - а) розгортати книжку (книгу); б) бухг. розпочинати книгу. Говорить, как по -ге - говорити, як з книги (з книжки, по книзі) читати. Ему и -ги в руки - йому і книжка в руки. [Письменному книжка в руки (Номис)]. Смотрит в -гу, видит фигу - дивиться в книгу, а бачить фигу. Работник -ги - см. Книжник 4;

2) (глава, отдел в письмен. произведении) книга, відділ (-лу);

3) анат. - см. Книжка 2.

* * *

перенести и перенесть

1) кого, что - переносити, перенести, (о мног.) попереносити кого, що; срв. Перенашивать, -носить. [Перенесла я її в комору, положила на лавці (М. Вовч.). Я оті дрова попереносив у хату (Рудч.). Всю славу козацьку за словом єдиним переніс в убогу хату сироти (Шевч.). Переніс справу про землю до окружного суду (в окружний суд)]. -нести часть слова в другую строку - перенести частину слова до другого рядка (в другий рядок). -нести на другую страницу - перенести на другу сторінку. - нести итог из книги в книгу - перенести підсумок з одної книги до другої, з книги до книги;

2) -носить речи, вести и т. д. - переказувати, переказати, (о мног.) попереказувати що кому (речі, вісті, слова), переносити, перенести;

3) (перетерпеть) зносити, знести, терпіти, перетерпіти, витерплювати, витерпіти. Срв. Перетерпеть, Вынесть, Изведать. [Не робіть цього! Я не зношу (Л. Укр.). Я того сорому не знесу (Кониськ.). Ой, як важко сплисти море, то так тяжко знести горе (Метл.). Бог дав їй силу перетерпіти цюю годину (Квітка)]. Много несчастий -нёс я в свою жизнь - багато лиха перетерпів я (набрався) на своєму віку (за свій вік, за свого життя). Терпеливо -сить несчастие - терпеливо зносити нещастя. Он не -нёс скорби - він не зніс журби, скорботи. -носить усталость, голод - зносити (терпіти) втому, голод. Я не -шу лжи - я не зношу брехні. -носить несправедливости - зносити (терпіти) несправедливості. Он легко -нёс болезнь - він легко перебув хоробу;

4) Переносить, сов. - см. мнгкр. Перенашивать. Перенесённый - перенесений; переказаний; знесений, перетерплений, витерплений. Много горя -сено - багато лиха перетерплено.

* * *

1) перено́сити, перене́сти, поперено́сити

2) ( претерпевать) перено́сити, перене́сти, зно́сити, зне́сти, терпі́ти, перетерпі́ти, вите́рплювати, ви́терпіти; (несов.: вынести) ви́дихати

перечитать (снова) перечитувати, перечитати, (многое, одно за другим) поперечитувати, попрочитувати. [Перечитав книгу вдруге. Попрочитував усі книги в його бібліотеці. Поперечитував усе наново]. Перечитанный - перечитаний, поперечитуваний. Перечитываться - бути перечитуваним, перечитаним. Такие книги -вались по несколько раз - такі книги перечитувано по кілька разів.

* * *

несов.; сов. - перечит`ать

1) ( действие) перепле́тення, (неоконч. - ещё) перепліта́ння; ( книги) опра́влення, (неоконч. - ещё) оправля́ння

2) (для книги, тетради и т. п.) опра́ва; ( обложка) обкла́динка, паліту́рка

- картонный переплёт

3) ( что-л переплетённое) плеті́нка, перепле́тення, плеті́ння, спле́тення, сплеті́ння

- дверной переплёт

1) ( действие) перепле́тення, (неоконч. - ещё) перепліта́ння; ( книги) опра́влення, (неоконч. - ещё) оправля́ння

2) (для книги, тетради и т. п.) опра́ва; ( обложка) обкла́динка, паліту́рка

- картонный переплёт

3) ( что-л переплетённое) плеті́нка, перепле́тення, плеті́ння, спле́тення, сплеті́ння

- дверной переплёт

1) (бестелесный, душевный) духовий, духовний. [Янголи - істоти духові (духовні). Завсіди українська нація почувала духовну потребу виявити своє духове життя в письменстві (Грінч.)]. -ховный отец - духов(н)ий батько. [Духовим батьком і привідцею цього руху був Драгоманов (Єфр.)]. -ные книги - божественні (духовні) книги. -ные стихи - духовні, побожні пісні. -ное пение - духовні, побожні співи. -ное завещание, духовная - духівниця, духовниця, духовна (Куліш), (редко) духівня, тестамент (р. -та);

2) (относящийся к духовенству) духовний, духі[о]вницький. -ное звание - духовний стан. -ное происхождение - духовницький рід (р. роду). [Він духовницького роду]. -ное лицо, особа - духовна особа, духовник. [Вийшов до нас якийсь духовник, чи піп, чи чернець (Звин.)]. -ное училище - духовна школа. Духовные - духовні, духівництво. [На кого ни глянь, хоч на панів, хоч на духовних (Основа)].

* * *

занести

I. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;

2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;

3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];

4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;

5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].

II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.

* * *

1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити

2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти

3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти

1) (действие) - см. Извлекание;

2) -ние из книги рукописи, доклада и т. п. - витяг (-гу), випис (-су), виписка, виїмка з книги, з рукопису, з доповіди то-що. [Виписи (виписки) з старих літописів (Київ). Подано й виїмки з обох частин цієї рукописної збірки (Крим.). Видрукувано витяг з досліду київської жандармерії (Доман.)];

3) матем. -ние корней - добування коренів.

* * *

1) ( действие) витяга́ння, витя́гування, ви́тягнення; видобува́ння, добува́ння; вийма́ння; добува́ння, здобува́ння, здобуття́; вибира́ння, витяга́ння, витя́гування, ви́тягнення; дістава́ння, здобува́ння, здобуття́; виклика́ння; добува́ння

2) (выдержка, выписка) ви́тяг, -у, ви́писка

виклад (-ду), вислів (-лову), (пересказ) переповідання, переказування, переказ (- зу). [Спосіб викладу, якого додержується той чи инший письменник, зветься його стилем (Єфр.). Могучий стиліст єднав артизм вислову з надзвичайною народньою його простотою (Грінч.). Переповідання власними словами (Крим.)]. Подробное -ние (книги, статьи) - докладний переказ, докладне переповідання (книги, статті). Краткое -ние - короткий виклад, короткий переказ.

* * *

1) ви́кладення, виклада́ння; ви́словлення, висло́влювання

2) (письменный пересказ) пере́каз, -у

1) (абстр.) а) (искусность) умілість, майстерність, дотепність, (практикованность) вправність (-ности). [Сьогодні я співав їм про Офір, Сідон і Тір, про їх майстерність, мудрість, про скарби їх (Л. Укр.)]. Проявил большое -ство - появив велику вправність; б) (мастерство, умение) майстерство, майстерність (-ности), штука, хист (-ту), дотеп (-ту), мудрація. [Щоб показати своє артистичне майстерство, Гануш розпочав веселу шумну п'єсу (Н.-Лев.). Хоч десять раз пересідайте, немає хисту,- от і все (Гліб.). А ми втнемо рукавця і нові, хіба мудрація велика? (Гліб.)]. -ство компилирования - майстерність компіляції, компіляційний хист. Небольшого -ства надо… - не великого дотепу (хисту) треба. Не велико -ство - не штука, не велика штука, мудрація не велика. -ство рук - вправність (спритність) рук. Являть -ство (изощряться перед кем) - братися на штуки. По всем правилам -ства - за всіма правилами (приписами) мистецтва (мистецької науки, умілости, майстерности), додержуючи всіх законів (наказів) доброго мистецтва. Употребить всё своё -ство - вжити всієї своєї майстерности (умілости), вжити всього свого хисту;

2) (художество) мистецтво, умілість (-лости), артизм (-му), хист (-ту), (гал.) штука. [Артист… на старості згадав своє мистецтво славне (М. Рильськ.). Вони й на-правду дуже освічені парубки, люблять науку, мистецтво, поезію, музику (Крим.). Були тільки пародією драматичної вмілости, могли тільки вбивати цю саму вмілість (Грінч.). Кожний артизм в поважне діло, коли хто має до його хист і талант (Н.-Лев.). Багато ще треба роботи над пам'ятниками хисту і літератури єгипетської (Л. Укр.). Поет танцює і рида: се зоветься штука (Франко)]. Академия -ств - академія мистецтв. Диллетант в -стве - дилетант у мистецтві. -ство живописи, музыки - малярське, музичне мистецтво. Знаток -ства - знавець мистецтва. Изобразительные -ства - образотворчі мистецтва. Изящные -ства - красні мистецтва. Мир -ства - мистецький світ. Музей -ства - музей мистецтва. Область -ства - царина (сфера) мистецтва. Овладеть своим -ством - опанувати своє мистецтво. Памятники -ства - пам'ятки мистецтва. Поклонник, покровитель -ства - прихильник, протектор (патрон) мистецтва. Произведение -ства - мистецький твір. Свободное -ство - вільне мистецтво;

3) (прикладное знание, наука) наука, штука, умілість (-лости). [Писати книги було (за давніх часів) не аби-якою вмілістю (Єфр.)]. Артиллерийское -ство - артилерійська (гарматна) наука. Военное -ство - військова умілість, (дело) справа. Книжное -ство - (уменье писать книги) письмацтво, письменство; (книжная техника) книжкове мистецтво. -ство плавания - наука плавби. Поварское -ство - кухарство, кулінарство. Портняжеское -ство - кравецька штука. Типографское -ство - друкарська умілість.

* * *

1) мисте́цтво; диал. шту́ка

2) ( мастерство) майсте́рність, -ності, умі́лість, -лості, мисте́цтво; ( умение) умі́ння, впра́вність; мудра́ція; майсте́рство

1) критикуватися. Книги -ются умелым критиком - книги критикує тямущий критик;

2) (осуждать, опорачивать друг друга, взаимно) критикувати один одного, висміювати, ганьбити один одного.

* * *

1) (чего) любитель, аматор, прихильник чого, охочий, охотливий, охітний, щирий до чого, залюбленик у чому, (знаток) знавець (-вця) чого и у чому, (охотник до чего) ласий до чого и на що, (шутл.) голінний до чого; срв. Любящий. [І Хомяков, Русі ревнитель, Москви, отечества любитель (Шевч.). Я не охочий до підслухів (Грінч.). Охочий до лящів (Глібів). Залюбленики в квітках (Н.-Лев.)]. -тель легкой жизни - прихильник легкого життя, полегкар (-ря), легкобит (-та). -тель почета - шанолюбець; см. Честолюбец. -тель пиров - бенкетолюб, бенкетар (-ря); см. Гуляка. -тель прекрасного, женского пола - прихильник гарного (красного) роду, (вульг.) охочий, ласий до жіноцтва; срв. Бабник. [Дуже охочий до гарних дівчат (Н.-Лев.). Ласий до гарних жінок (Леонт.)]. -тель покушать - ласий (охочий) до доброї страви, ласій, ласун; срв. Чревоугодник. -тель пения - співолюб, охочий до співів;

2) (почитатель, ревнитель) прихильник, (поклонник) приклонник. -тель науки, книги - прихильник науки, книги, книголюб. Общество -лей древности физкультуры, камерной музыки - товариство прихильників старовини, фізкультури, камерної музики. -тель вашего таланта, вашей кисти, музы - прихильник (приклонник) вашого таланту, пензля, вашої музи;

3) (непрофессионал) аматор (-ра). [Грали аматори (Грінч.)]. Фотограф -тель - фотограф-аматор.

* * *

1) місцевий, (здешний) тутешній, крайовий и краєвий, країнний, тубільний; (локальный) локальний. [З культурного погляду це були люди нижчі за місцеву українську людність (Грінч.). Серед тутешнього мішаного народу чоловіки деспотичні (Грінч.). Переселенці перемішалися з крайовими людьми (Л. Укр.)]. -ная боль - місцевий (локалізований) біль (р. болю). -ное время - місцевий час (-су). -ный закон, обычай - місцевий (крайо[є]вий) закон (-ну), звичай (-чаю). [Се, певне, вже такий краєвий звичай (Л. Укр.)]. -ные книги (о родовом занятии должностей) - старосидні реєстри, місцювальні книги -ный колорит, характер - місцевий (локальний) кольорит (-ту), характер (-ру). [Галицькі видання позбуваються потроху свого локального характеру (Єфр.)]. -ный комитет - місцевий комітет (-ту); (местком) місцевком (-му). -ный образ, церк. - намістний образ (-зу). -ный осмотр - огляд (-ду) на місці. -ная свеча, церк. - ставник (-ка). -ные условия - місцеві умови (р. умов);

2) грам. -ный падеж - місцевий відмінок (-нка).

* * *

1) (в пространстве) початок (-тку) и (зап.) початок (-тку). [От початок дошки, а от кінець її (Київщ.). Нитки так попереплутувалися, що й не знайдеш ні початку, ні кінця (Київщ.). Початок (Шевченкової) поеми «Княжна» (Доман.)]. В -ле книги - на початку книжки (книги). От -ла до конца - від початку (від краю) до кінця (до краю). [Перейдімо поле від початку до кінця (від краю до краю) (Київщ.)]. -ло долины - верхів'я (початок) долини. Брать -ло - починатися, (реже) зачинатися. [Наша річка зачинається десь дуже далеко (Звин.)];

2) (во времени) початок и (зап.) початок, почин (-ну), починок (-нку), начаток (-тку), (зачало) зачало, зачаток (-тку). [Початок і не можна знать, відкіля взявся (Номис). Був початок осени (Грінч.). Перед початком учення (Васильч.). Тихо лину до ясного краю, де нема ні смерти, ні почину (Грінч.). Починок словесности руської (Куліш)]. Не иметь ни -ла, ни конца - не мати ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця- краю). Нет ни -ла, ни конца - нема(є) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця- краю), нема(є) початку (почину) і кінця (краю, кінця-краю). [Душі почину і краю немає (Шевч.)]. В -ле - см. Вначале. В -ле чего - на початку чого. [На початку нового семестру (Київ)]. В самом -ле чего - а) на самому початку, наприпочатку чого; б) з почину, з починку; срв. ниже С самого -ла а и Сначала; в) (в зародыше) в зародку, в зароді, (в корне) в корені. [Удар, що мав їх усі (надії) в зароді розбити (Франко)]. В -ле жизни - на початку (свого) життя. В -ле своего поприща - на початку свого життьового шляху (своєї кар'єри). -ло весны - початок весни, провесна, провесень (-сни). В -ле весны - на початку весни, на провесні. -ло года - початок року. В -ле года, месяца - на початку року, місяця. -ло мира - початок (первопочаток) світу. [До початку сього світа, ще до чоловіка (Рудан.). Допитувався про первопочаток світу (Крим.)]. От -ла мира - від початку світа, відколи світ настав (зачався). -ло пятого (часа) - початок на п'яту (годину). В -ле пятого - на початку п'ятої. Для -ла (для почина) - на початок, на почин, для почину. [Дав йому п'ятсот карбованців на початок господарства (Грінч.). Дайте нам на почин (Грінч. III). Коли досі не бив ні разу, то виб'ю для почину (Мова)]. О -ле этого ещё и не думали - про початок цього ще й не думали, ще й заводу того нема(є) (не було). От -ла - з початку, з почину; срв. Искони. [Не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину (Біблія)]. От -ла до конца - від (з) початку (з почину) до кінця, (диал.) з початку до останку. [Чоловікові не зрозуміти всього з почину та й до кінця (Куліш). З початку до останку він цілий вік не вилазить з чужої роботи (Звин.)]. По -лу - з початку, з почину. [З почину знати, яких нам треба ждати справ (Самійл.)]. Судить по -лу о чём - робити з (на підставі) початку висновок про що, висновувати (сов. виснувати) з (на підставі) початку що. С -ла существования чего - відколи існує що. С -ла существования мира - відколи існує світ, як світ стоїть (настав), як світ світом. С самого -ла - а) з (від) самого початку (почину), з почину, з починку, з (самого) зачала, з самого першу; см. ещё Сначала. [З самого початку виявився іронічний погляд на діячів у комедії (Грінч.). Російська держава від самого почину була заразом азійською державою (Куліш). З почину були самовидцями (Куліш). Він щось почав був говорити, да судді річ його з починку перебили (Греб.). Треба усе з зачала і до ладу вам розказати (М. Вовч.). Якби я знав (це) з самого першу, то я-б тоді сказав (Квітка)]; б) (прежде всего) з самого початку, насамперед, всамперед, передусім, передовсім. [Насамперед я перекажу вам зміст книжки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з самого початку, зразу, відразу. [Ми тільки-що наткнулись, він так-таки зразу і почав лаятись (Новомоск.)]. Начать с самого -ла - почати з самого початку (від самого краю). [Я почну від самого краю (Кониськ.)]. С -лом двадцатого столетия - з початком двадцятого століття (Вороний). Брать (вести) -ло - брати початок (почин), (роз)починатися. Иметь -ло в чём - мати початок (почин) у чому, починатися в чому и з (від) чого. Полагать, положить, давать, дать -ло чему - покладати (робити), покласти (зробити) початок чому и чого, давати, дати початок (почин) чому, (редко) скласти (закласти, зложити) початки чого, (основывать) засновувати, заснувати, закладати, закласти що; (показывать пример) давати, дати привід. [Шекспір поклав початок сьогочасної комедії (Рада). Я не скупий на подяку і, щоб зробити початок, пораджу… (Куліш). Леся Українка дає почин індивідуалістичній поезії (Рада). Я діла власного зложив початки (Біл.-Нос.). Другу тисячу доклав, а хліб продам, то з баришів закладу третю (Тобіл.). Як ви дасте привід, то й инші сядуть на коней (Н.-Лев.)]. Получать, получить -ло от чего - починатися, початися, ставати, стати з (від) чого, походити, піти, виходити, вийти, по(в)ставати, по(в)стати з чого; срв. Происходить 2. [З тої коняки і почалися наші коні (Рудан.). Як і від чого все стало? (Самійл.)]. -ло этого идёт от чего - це бере початок (почин) (це починається) з (від) чого. -ло этого рода идёт от такого-то - цей рід походить (іде) від такого-то. Доброе -ло полдела откачало (- половина дела) - добрий початок - половина справи (діла); добрий початок (почин) до кінця доведе; добре почав, добре й скінчив. Не дорого -ло, а похвален конец - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. Лиха беда -ла - важко розгойдатися, а далі легко;

3) (причина) початок, причина, (источник) джерело. [В цих оповіданнях землю показано, як невичерпне джерело вічної астрономічної казки (М. Калин.)]. -ло -чал - початок початків, причина причин, джерело джерел, первопочаток (-тку), первопричина, перводжерело. -ло света (оптич.) - (перво)джерело світла. Вот -ло всему злу - от початок (причина, корінь) всього лиха (зла);

4) (основа) основа, (возвыш.) начало, (принцип) принцип (-пу), засада. [Життьова основа людини є той самий принцип, що надихає природу (М. Калин.). Охопити в статті цінності великої культури, щоб у тисячі рядків нерозривно сплелися порізнені начала (М. Калин.)]. Доброе, злое -ло - добра, недобра основа, (возвыш.) добре, недобре начало. Духовное и плотское -ло - духова (духовна) і матеріяльна основа, духовий (духовний) і матеріяльний принцип. -ла жизни - життьові основи (засади). -ло возможных перемещений - принцип можливих переміщень;

5) -ла (мн. ч.) - а) (основные принципы науки, знания) основи, засади чого. -ла космографии, математики - основи (засади) космографії, математики. Основные -ла - основні засади (принципи); б) (первые основания, элементы) початки (-ків) чого; срв. Начатки 2 а. -ла знания - початки знання; в) (основания) основи, підстави (-тав), засади (-сад), принципи (-пів). [Перебудування світу на розумних основах (М. Калин.). Ми збудували нову армію на нових засадах, для нових завдань (Азб. Комун.)]. -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные - засади (реже підстави) колегіяльні, комісійні, компанійські (товариські), корпоративні, паритетні (рівні, однакові), повноправні. На коллегиальных, комиссионных -лах - на колегіяльних засадах (колегіяльно), на комісійних засадах. На -лах хозрасчета - на підставі госпрозрахунку. Вести дело на компанейских -лах - провадити підприємство (справу) на компанійських засадах;

6) (коренное вещество) основа, (материя) речовина, матерія, надіб'я (-б'я). Горькое -ло - гірка основа (речовина), гіркота. Красящее - ло - фарбовина, фарбник (-ка и -ку), красило. Коренное -ло кислоты - корінна основа кислоти;

7) (химич. элемент) елемент (-та);

8) - а) (власть) влада, уряд (-ду), зверхність (- ности); срв. Начальство 1. Быть, находиться под -лом кого, чьим - бути (перебувати) під владою (рукою) в кого, чиєю, бути під урядом (проводом) чиїм, бути під зверхністю чиєю, бути під ким. Держать -ло, править -лом - перед вести; (править) керувати, правити ким, чим, де, старшинувати над ким, над чим, де; см. Начальствовать 1; б) см. Начальник;

9) церк. - а) (начальные слова, -ные молитвы) початок молитви, початкові молитви, (возвыш.) начало. Творить -ло - правити начало; б) (первая ступень иночества) новоначало, новопочаток (-тку). Положить -ло - закласти новопочаток, взяти постриг, постригтися в ченці (о женщ.: в черниці). Быть под -лом - бути (перебувати) під чиєю рукою, бути під керуванням (під наглядом) у кого, чиїм, бути на покуті. [Під рукою того старця перебувало троє послушників (Крим.)]. Отдать кого под -ло кому - здати кого під чию руку (під чиє керування);

10) -ла (чин ангельский) церк. - начала (-чал), початки (-ків).

* * *

1) поча́ток, -тку, почи́н, -у, почина́ння

2) (первоисточник, основа) осно́ва, пе́рвень, -вня; ( причина) причина, початок

3)

4)

5) (научный закон, правило) принцип

6) (ед.: о начальнике, главе) начальник

1) см. Отделение 1;

2) відділ (-лу), (в книге, журнале) розділ (-лу).

* * *

заперечений, відкинутий. -нные книги - таємні, апокрифічні книги; срв. Апокриф. Имей (имейте) меня отреченна - на мене не рахуй (не рахуйте).

* * *

см. отвергнутый

перекласть и переложить

1) перекладати, перекласти, переложити, (о мног.) поперекладати що куди, що чим, (о вещах) переташовувати, переташувати, (о мног.) попереташовувати. [Переклав (переложив) книжки з полиць до шафи (у шафу). Поперекладав пляшки сіном, щоб у дорозі (дорогою) не потовклися. З російської мови переклав (переложив) українською (на українську)]. Печка чадна, надо её -класть - грубка чадить, треба її пересипати (перекидати). -класть на счётах - перерахувати(ся), перекинути на рахівниці. -ложить из кармана в карман, из одной руки в другую - перекласти з кешені в кешеню (до кешені), з одної руки в другу. -жите книги со стола в шкаф - переложіть (поперекладайте) книги з стола (з столу) до шафи (в шафу);

2) (положить лишку) передавати, передати чого. [Передав куті меду]. См. Передавать;

3) муз. - переводити, перевести. -жить пьесу из одного тона в другой - перевести п'єсу з, одного тону в инший;

4) -вать лошадей - перепрягати, перепрягти, поперепрягати коні (коней). Перекладенный и переложенный - перекладений, переложений, поперекладаний, переташований; переданий; переведений.

* * *

несов.; сов. - перелож`ить

1) переклада́ти, перекла́сти и попереклада́ти; ( производить заново кладку) перемуро́вувати, перемурува́ти; (ремонтируя, переделывая) перекида́ти, переки́дати, пересипа́ти, переси́пати

2) ( излагать в другой форме) муз., лит. переклада́ти, перекла́сти и попереклада́ти; (несов. муз.) покла́сти

3) ( лошадей) перепряга́ти, перепрягти́ и поперепряга́ти

4) ( класть слишком много) передава́ти, переда́ти

1) см. Переплетание;

2) (плетёная вещь) переплітка, переплітання; плетінка. Оконный -лёт - ра[я]ма, ра[я]мина, рамено, слупик;

3) (книги) оправа, палі[я]турки (мн.). [Книжка в дорогій оправі. Книжка в палятурках]. Кожаный -лёт - шкуратяна оправа, шкуратяні палятурки.

* * *

1) ( действие) опра́влення, перепле́тення, паліту́рення, опра́вляння, перепліта́ння

2) (обложка книги, тетради) опра́ва, паліту́рка, обкла́динка, паліту́ра; паляту́рка; диал. шабату́рка

3) (что-л. переплетённое) перепле́тення, плеті́ння; спле́тення, сплеті́ння; ( в оконной раме) хрестови́на

4) (перен.: затруднительное положение) хале́па и ха́лепа, кло́піт, -поту

писарський. -вые книги - книги гродські.

* * *