капут

и Корочун капут, опряга, саксаган, диал.: садок (Яворн.), капець, амба, кінська смерть; см. Капут, Конец 7. [Нехай на її опряга прийде (Сл. Гр.). Щоб на того Антенора опряга насіла (Куліш). Не мине він кінської смерти (Приказка)]. Тут ему и -чун - тут йому й капут (кінець), тут він і дуба дав (опрягся). Пришёл ему -чун - прийшов йому кінець, капут. Дать кому -чун, задать кому -чуна (убить) - зробити кому капут, завдати кому кінця (смерти), опрягти кого.

* * *

* * *

1) коне́ц м, ко́нчик м ( предмета)

2) коне́ц м, оконча́ние с

3)

* * *

[\véget, \vége, \végek] 1. (tárgyé) конец, кончик, наконечник; (befejező rész) хвост;

2. (területé) край, окраина;

3. (maradék) остаток; (daraBka, csutka) biz. огрызок;

4.

5. (befejeződés) конец, окончание, завершение; (lezárulás) заключение; (kimenetel, eredmény) исход, итог;

6.

biz. na most \véged van! тут тебе и капут! tréf. a tavaszi rozsnak \vége van яровая рожь, тю-тю! 7.

a falu legyén на самом краю деревни;

9.

[\véget, \végje, \végek] ker., tex. рулон; цельный кусок; штука;

1) (род лодки) каюк (-ка), (для двоих пловцов) двояк (-ка) (Херсонщ. и Таврія);

2) капут, каюк, амба; см. Капут. Теперь ему каюк - тепер йому каюк, амба, капут.

* * *

n. краток машки капут, палто;

2. (мед.) обвивка, кожичка, мембрана

v. бои, обојува;

2. покрива со слој, мачка со;

3. обложува; капут; капут; палто; мантил, сако coat of arms грб

f (33; pl. st.) Rohr n, Röhre; Schornstein m, Schlot m; Trompete; Orgel: Pfeife; Anat. Tuba; JSpr. Rute; P капут; трубой F aufrecht, senkrecht; trichterförmig; вылететь в трубу F Pleite machen

* * *

труба́ f (pl. st.) Rohr n, Röhre; Schornstein m, Schlot m; Trompete; Orgel: Pfeife; ANAT Tuba; JSpr. Rute; pop → капут;

трубо́й fam aufrecht, senkrecht; trichterförmig;

вы́лететь в трубу́ fam Pleite machen

* * *

<-ы́>

1. ТЕХ Rohr nt

2. (дымохо́д) Schornstein m

3. МУЗ Trompete f

* * *

brit.engl. Pipe (средство для перенаправления потока вывода одной программы на вход другой, напр. в ОС Unix)

f (33; ­шек) Deckel m; Einband: Decke; P капут

* * *

кры́шка f (- шек) Deckel m; Einband: Decke; pop → капут

* * *

<-и>

ж Deckel m

кры́шка радиа́тора АВТО Kühlerhaube f

тепе́рь ему́ кры́шка разг jetzt ist es aus mit ihm

* * *

theatre. Schleppboden (auf dem Tansportpodium = Baldachin)

1) амінь;

2) кінець, край, капут. Тут тебе и аминь - тут тобі й гак (край, капут)!

* * *

1) част. церк. амі́нь

2) (в знач. сказ.: всё кончено) амі́нь, кіне́ць, край, капу́т

1) (предел в пространстве) кінець (-нця), край (р. краю), ум. кінчик, кінчичок (-чка), краєчок (-чка). [Попустила низько кінці стрічок (Сл. Гр.). Кінцем ножа копирсає (Сл. Гр.). Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (- ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]сок (-ска); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гузка; (пальца на руке) пучка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. рогу), (ум.) ріжок (-жка); (загнутый: полоза в санях) скорс (- са); (кнута, арапника) приконечник, хвостик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околичник (Шух.). -нец аллеи, поля - кінець (край) алеї, поля. -цы города - кінці (краї) міста; (части) дільниці (частини) міста. Палка о двух -цах - у палиці два кінці; палиця на два кінці. Всякая вещь о двух -цах - кожна річ має два кінці. В -нец чего - на кінець, на край чого. [Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Окуляри йому зсунулися аж на край носа (Єфр.)]. Из -ца в -нец - від (з) краю до краю, з кінця в кінець. [Там (в Україні) широко, там весело од краю до краю (Шевч.). Хай вона (пісня) з краю до краю гуляє (Грінч.)]. Со всех -цов - з усіх усюд(ів), звідусіль. В -це, на -це чего - кінець, край, в (на) кінці, на край, навзкрай, по кінець, по край, на краю, з краю чого. [Сидить батько кінець стола (Шевч.). Сіла кінець столу (Тесл.). Росте вона край чистого поля (Рудан.). В кінці хуторця буде будиночок біленький (М. Вовч.). Жила вдова на край села (Пісня). Навзкрай ниви курився димок (Сл. Гр.). Десь там, по край села, гука якась-то мати (Яворн.). На краю ліса (Франко)]. Ударение во французском языке стоит на -це слова - наголос у французькій мові стоїть на кінці (наприкінці) слова. В самом -це, на самом -це - в (на) самому кінці, на самому краю, наостанці. [А наостанці, під сьогоднішньою дниною було записано (у щоденнику) усю пригоду (Крим.)]. Находящийся в -це, на -це - кінцевий, прикінцевий. Без -ца, нет -ца - без кінця, без краю, без кінця-краю, нема краю, нема кінця- краю. [Нема краю тихому Дунаю (Мет.)]. Не имеющий -ца - безкраїй; срвн. Бесконечный. Точить -нец ножа - гострити кінець ножа. Соединить два -ца - сполучити два (обидва) кінці. -нец к -цу - кінець (кінцем) до кінця, край до краю. Прятать, хоронить -цы - ховати кінці. И -цы в воду - і кінці у воду. Сводить -цы - добре орудувати (своїми) справами, викручуватися, крутити-вертіти. Сводить -цы с -цами - зводити кінці з кінцями, жити ощадливо. Еле сводить -цы с -цами - ледве перебуватися (перемагатися). -цы с -цами не сходятся - кінці з кінцями не сходяться. -нец глухой, техн. - кінець сліпий;

2) (отрезок ч.- л.) кінець, край чого. Бросить -нец с лодки - кинути кінець (кінець мотуза, мотуз) з човна;

3) (торговая единица) шматок (-тка), сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). -нец пряжи - пуд пряжі. -нец снасти - сто сажнів снасти. Хазовый (казовый) -нец - показний кінець (край);

4) швальный -нец (верва) - дратва;

5) (доля) частина, частка, пайка. У нас подать на два -ца разводят - у нас податок (подать) розписують (розкладають) на два півріччя;

6) (о расстоянии) кінець, перехід (-ходу), переїзд (-ду). Большой, порядочный, добрый -нец - довгий (далекий, здоровий, добрий) кінець (перехід, переїзд), не блигомий світ, добра промашка. [Такі переходи здорові од вокзалів до тюрми (Теел.). Од нас до вас не блигомий світ - за годину не дійдеш (Київщ.). До лісу добра промашка (Звиног.)]. Нанять извозчика в один -нец - найняти візника на один кінець. Оба -ца - обидва кінці; туди й назад. В оба -ца - на обидва кінці; туди й назад;

7) (предел времени и действия) кінець, край, приконеччя. [Надіходив кінець лекції (Крим.). Всьому під сонцем край один, всьому земному - тлін і тлін (Філян.). Сиджу в кімнаті, жду краю ночі (Черняв.). Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. Начало и -нец - початок і кінець. Не иметь ни начала, ни -ца - не мати ні початку, ні кінця (ні краю, ні кінця-краю). От начала до -ца - від (з) початку до кінця. Нет ни -ца, ни краю - нема кінця-краю. -ца-краю не видно - кінця- краю не видк[н]о. В -це, на -це - в кінці, наприкінці, наостанці, наостан[т]ку, на приостанку, на остан[т]ок, на скінчанні, на скінчу, на скінчі (Куліш); (напоследок) напослідок, напослідку. [Наприкінці того-ж року поїхав він на Херсонщину (Єфр.). Дякую вам за вашу прихильність, що хоч наостанці виявилась (Крим.). Лаговському бажалося, хоч наостатку, на прощання, надивитися на них (Крим.). Що це він на приостанку розказував? (Борзен.) Криваві чвари, що почались на скінчанню 15-го віку (Куліш). На скінчу схопила себе обіруч за лиця (Свидниц.)]. В -це месяца, года - в кінці, наприкінці, під кінець, в кінець, наостанку місяця, року; з кінцем місяця, року. [Якось я вже в кінець літа прийшла (Грінч.)]. В самом -це, в -це всего - наостанці, наостан[т]ку, наостан[т]ок, насамкінець, на(при)послідку; срвн. Напоследок. В -це-концов - кінець-кінцем, нарешті, врешті, наостанку, наостанці, насамкінець. [Кінець-кінцем ніхто не знав, що можна, чого не можна (Єфр.). Він слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався (М. Вовч.). Покинувши чесну працю, руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Наступництво політичної й духовної власти наостанці переходить з Візантії на Русь (Єфр.)]. Под -нец - наприкінці, на кінці, під кінець, при остан[т]ку, наостан[т]ку, на остан[т]ок, при послідку; срвн. В конце. [Навіть в душі нам залізти забажали на кінці (Франко). При остатку козачка заграли (Житом. п.). Розмови наші, співи й на останок уривчаста, палка, завзята річ (Л. Укр.). Тепер я при послідку своєї служби і під суд попав (Звиног.)]. К -цу - під кінець, на кінці, наприкінці. К -цу лета - під кінець (наприкінці) літа. Дело близится к -цу - справа доходить кінця (краю). В -нец, до -ца - вкрай, до краю, до решти, до остан[т]ку, до останнього, до-щенту, геть, геть-чисто. [Збавив своє здоров'я вкрай (Звиног.)]. Разбранить в -нец - вилаяти на всі боки (на всі заставки) кого. До -ца - до кінця, до краю, до останку, до послідку; (всё до капли, решительно всё) до щерця, до ґрунту, до щаду, (вульг.) до канцура, до шниру. [До кінця там досидів (Сл. Гр.). Будуть захищатись до краю (Коцюб.). Як не дасть бог талану змалку, то й не буде до останку (Номис). Кажи всю правду до щерця (Мова). Очі, шию, голос твій буду пить до щаду (Пачов.)]. До -ца жизни, дней - довіку, довічно, повік, до смерти, віку, до суду-віку, до віку й до суду, до кончини (до скінчання) віку, поки живота. [Гуляла-б довіку дівчиною молодою (Мет.). Не взнать тому весни повік, хто серцем холодний (Самійл.). Будеш у мене до смерти-віку хліб-сіль уживати (Дума)]. При -це жизни - наприкінці життя, на скінчанні (на сході) віку. Не без -ца же - не довіку-ж, не доки. [Пора була молодих за стіл сажати, не доки тут стояти їм (Сл. Гр.)]. Достигнуть желаемого -ца - дійти бажаного (жаданого) кінця. Положить -нец чему - зробити (покласти, дати) кінець (край) чому, берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада). Цьому процесові край вже покладено (Єфр.)]. Чтобы положить -нец этим толкам - щоб покласти край цим пересудам, поговорам. Приводить, привести, доводить, довести до -ца что - доводити, довести до кінця, (до) краю що, доходити, дійти краю у чому, довершити що. [Тепер, щоб ви знали, треба краю доводити, коли й де вінчати (Шевч.). Він не вміє нічого довершити (Л. Укр.)]. Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -цу - доходити, дійти краю (до краю, до кінця), кінча[и]тися, (с)кінчитися, бути на скінчу (Свидн.), вийти на кінець; срвн. Приходить 1. [Третя зима його життя доходила краю (Короленко). Екзамени дійшли до краю (Крим.)]. Дело приближается к -цу - справа доходить кінця. Приходило к -цу что у кого - став (почав) вибиватися з чого хто. [От і стали ми з харчів вибиватись (Короленко)]. Пришло к -цу что - (с)кінчилося що, завершився кінець чого, в чого. [У денної бійки кінець завершився (Рудан.)]. Водка приходит к -цу (шутл.) - горілці видко денце. Расследовать, узнать дело до -ца - розслідити (розвідати, дізнати) справу до кінця (до краю), дійти кінця справи. [Не дійшли ми кінця сеї справи (Куліш)]. -нец света (мира) - кінець (кончина) світу (світові). Вот и -нец всему - от і край усьому; от і все (с)кінчилося; от і по всьому. Всему есть -нец, всё имеет свой -нец - всьому (на все) є (єсть) кінець (край). -нец слезам, заботам - кінець (край) сльозам, турботам. -нец службы - кінець служби[і]; (завершение) відслуга. Ещё не настал -нец его несчастьям - ще не настав (не прийшов) кінець його нещастю. -нец делу; дело с -цом; да и -нец - скінчено справу; та й по всій справі; та й край! та й уже! та й квит! та й конт! по цей дуб миля. -нец чему - по чому. [Вже по дощеві (Звиног.)]. -нец был бы мне, будет нам - було-б по мені, буде по нас. Пришёл кому -нец - прийшов кінець кому, прийшла на кого остан[т]ня година, (перен.) урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому, (фам.) сів маком хто. Тут тебе и -нец (капут, аминь) - тут тобі й край, капут, амінь, рішенець, решта, (провинц.) рехт, гак, хата, ярмиз, саксаган, амба, капець, капурис, каюк. -нец - делу венец, -нец дело венчает (красит) - кінець - ділу вінець (Номис). Не смотри начала, смотри -ца - не вважай на цвіт, бо чи буде ще плід. Не хвались началом, похвались - цом - не хвались починаючи, а похвались кінчаючи. На худой -нец - в найгіршому разі. Всему бывает -нец (о терпении) - на всякий терпець буває кінець;

8) (цель) мета, ціль (-лі). На какой -нец ты это делаешь? - нащо (навіщо) ти робиш це?

* * *

плетёнка)

I. мата, матка. [На дверях мата, щоб не задувало (Проскурівщ.). Нав'язали маток із соломи вікна від морозу затуляти (Чернігівщ.)].

II. Мат -

1) (тусклость поверхности) мат (-ту), матовість (-вости); (налёт на плодах) барва, суга, осуга, (преимущ. на незрелых) свид (-ду), (болезнен.) падь (-ди). [Сливки свіжі в барвою (Кам'янеч.). Яка сиза на сливах суга (Черніг.). Виноград щойно нарізаний, ще з осугою (Могилівщ.). Свид буває на сливках-угорках; його легко стерти рукою (Липовеч.). На аґрусі якась падь (Звиног.)];

2) (состав для навед. тусклости) мат, тьмян (-ну). Наводить, навести мат на что - наводити, навести мат на що, матувати, поматувати, тьмянувати, потьмянувати що;

3) (в шахм. игре) мат. Шах и мат - шах і мат. Сделать шах и мат - зробити (завдати) шах і мат;

4) (перен.: гибель, конец) мат, кінець (-нця), край (р. краю), капут; срв. Капут. [Завдати ворогові крайній мат (Франко)]. Ему пришёл мат - йому прийшов кінець (край, мат). Дело пришло к -ту - справі прийшов кінець (край). Дожить до мату - зубожіти геть до краю, дожити(ся) до останнього вбозтва;

5) кричать благим, недаровым -том - кричати несамовито, криком кричати, кричати що-духу, репетувати, лементувати; (грубо) кричати як на живіт, на пуп кричати. Скакать лихим -том - що-духу, чим-дуж, навзаводи скакати. II.. Мат (матерная брань) - мат (-ту), матюк (-ка) и матюки (-ків). Крыть -том - крити матом (матюками).

* * *

и пр. мат, -а

fn. [\kaputot, \kaputja, \kaputok] rég. сюртук, редингот

mn., hat., biz. капут;

P капут

* * *

каю/к pop → капут

* * *

<-а>

1. (плоскодо́нная ло́дка) Kajak m

2. прост (коне́ц, ги́бель) Ende nt

тут ему́ и каю́к mit ihm war es aus

1) разбитый, сломанный; непригодный

2) разбитый, разгромленный

3) устаревший; давно вышедший из моды

1) разбитый, сломанный; непригодный

2) разбитый, разгромленный

3) устаревший; давно вышедший из моды

кір. капут

1. ткнуть, воткнуть, вонзить, всадить что-л. острое

Сравни с:

шуралаш

2. уколоть; поранить, вонзая что-л. острое; нанести рану чем-л. острым; проколоть, поразить колющим или режущим оружием

3. проколоть; проткнуть чем-л. острым, колющим

4. ткнуть; стукнуть, ударить (резким движением от себя)

Сравни с:

шуралаш

5. разг. сунуть, всунуть, засунуть, вложить куда-л.

Сравни с:

шуралаш

6. разг. ткнуть, сунуть, пихнуть куда-л., во что-л.

Сравни с:

шуралаш, тушкалташ

7. разг. сунуть; дать взятку кому-л.

Сравни с:

шуралаш, тушкалташ I

8. безл. кольнуть (об ощущении колющей боли, колотья)

– шуралтен колташ

– ала ия шуралтен, ала-могай ия шуралтен, мо ия шуралтен, ала ия тӱкен, ала-могай ия тӱкен, мо ия тӱкен

– ала-мо шуралтыш

– кеч шинчам толын шуралтышт

– парня шуралташ вер уке, парня шуралташ вер кодын огыл

– парня шуралтен ок кой

– шинчам ок шуралте

– шинча шуралташ ок кой, шинчам шуралташат ок кой

Г. шыра́лташ -ем однокр.

1. ткнуть, воткнуть, вонзить, всадить что-л. острое. Кӱ зым шуралташ всадить нож; шаньыкым шуралташ воткнуть вилы.

□ Аллах лӱ м денак туныктышын оҥыш кинжалым шуралтеныт. В. Якимов. Именем же аллаха всадили кинжал в грудь учителя. Максим ломжым вич-куд гана шуралта – пел ӱстел кугыт торф комыля коптаралтеш. «Ончыко». Максим своим ломом ткнёт пять-шесть раз – отколется торфяной ком в половину стола. Ср. шуралаш.

2. уколоть; поранить, вонзая что-л. острое; нанести рану чем-л. острым; проколоть, поразить колющим или режущим оружием. Штык дене шуралташ уколоть штыком.

□ – Пече ӱмбак молан кӱ зет? Йолвундашетым шуралтет, – шыргыжалеш кува. В. Бояринова. – Зачем лезешь на забор? Ступню уколешь, – улыбается старуха.

3. проколоть; проткнуть чем-л. острым, колющим. Теҥгече изи шольым, пижгомым ургышыжла, шинчажым шуралтен, сокыр лие. А. Айзенворт. Вчера мой младший брат при шитьё рукавицы проткнул глаза, ослеп.

4. ткнуть; стукнуть, ударить (резким движением от себя). – Мом тӧ чет? – пошырнышо марийжын ӧ рдыжшым кынервуйжо дене шуралтыш ватыже. А. Юзыкайн. – Что с тобой? – жена локтем ткнула в бок мужа, пребывавшего в кошмарном сне. Назаров кугу кидше дене оҥылашлу гыч кузе шуралтыш, приказчик туге пыжалт возо. «Ончыко». Как ударил Назаров своей большой рукой по подбородку, приказчик так и растянулся. Ср. шуралаш.

5. разг. сунуть, всунуть, засунуть, вложить куда-л. Мый карандаш дене арик-турик возымо серышым фуфайке кӱ сеныш шуралтышым. Г. Чемеков. Письмо, небрежно написанное карандашом, я сунул в карман фуфайки. Кочкыш оптымо сумкашке Ибрагимов товарым шуралтен. С. Музуров. В сумку для продуктов Ибрагимов сунул топор. Ср. шуралаш.

6. разг. ткнуть, сунуть, пихнуть куда-л., во что-л. Нерге салма деке тӧ рштыш да тушко нержым шуралтыш. К. Паустовский. Барсук прыгнул к сковородке и ткнул туда нос. – А тыйын Гитлеретлан капут! – шылшын нерышкыжак Паймырза кугызай чишкажым шуралтыш. А. Юзыкайн. – А твоему Гитлеру капут! – старик Паймырза ткнул фигу прямо в нос дезертиру. Ср. шуралаш, тушкалташ.

7. разг. сунуть; дать взятку кому-л. Мигытан ачаже тӧ ра-влаклан кугу оксам шуралтен докан. А. Юзыкайн. Отец Мигыты, очевидно, сунул господам большие деньги. Кок арня эртымек, паспортым ачай налын керте: старостымат йӱ кташ вереште, писарьланат оксам шуралташ логале. О. Тыныш. Через две недели отец мой смог получить паспорт: пришлось и старосту угостить (букв. напоить), и писарю деньги сунуть. Ср. шуралаш, тушкалташ I.

8. безл. кольнуть (об ощущении колющей боли, колотья). Ырен каем, йӱ кшем, то шоягоремыштем шуралта, то коҥлайымалнем чыгылта. «Ончыко». Меня бросает то в жар, то в холод, то кольнёт в затылке, то щекочет под мышкой.

// Шуралтен колташ

1. кольнуть, уколоть что-л. (Павыл) шинчеш, омытам тӧ рла, тургыжланымыжлан кӧ ра вӱ рж дене парняжым шуралтен колта. «Ончыко». Павыл садится, чинит хомут, а от волнения шилом укалывает палец. 2) ткнуть, стукнуть, ударить. Алаев Ведоткиным ӧ рдыжшӧ гыч шуралтен колтыш, Ведоткин --- пӱ кен гыч миялтен возо. Д. Орай. Алаев ткнул Ведоткина в бок, Ведоткин свалился со стула.

◊ Ала (ала-могай, мо) ия шуралтен (тӱ кен) чёрт дёрнул; сделать то, что не следовало бы делать. См. ия. Ала-мо шуралтыш что-то дёрнуло, подтолкнуло (о внутреннем пробуждении к действию). Повар ведрашке кидшым угыч чыкыш. Ала-можо мыйым шуралтыш – поварын кидшым руалтен кучышым. П. Корнилов. Повар снова сунул руку в ведро. Меня что-то дёрнуло – я схватил руку повара. Кеч шинчам толын шуралтышт хоть глаз выколи; очень темно. Тыште поснак пычкемыш, кеч шинчам толын шуралтышт, нимом от уж. В. Юксерн. Здесь особенно темно, хоть глаз выколи, ничего не увидишь. Парня шуралташ вер уке (кодын огыл) палец ткнуть некуда (о множестве предметов, людей). Чеслан мучаш уке – ӱстембалне парня шуралташ вер кодын огыл – эре чес. М. Шкетан. Угощению конца нет – на столе палец некуда ткнуть – одно угощение. Парня шуралтен ок кой ни зги не видно; так темно, что ничего нельзя различить. См. парня. Шинчам ок шуралте глаз не выколет; не лишнее. – Бачышка, туге ит ойлышт. Пу, мый акым тӱ лем вет... кум теҥге шинчатым ок шуралте. М. Шкетан. – Батюшка, не говори так. Отдай, я ведь заплачу... три рубля не будут лишними (букв. глаз не выколют). Шинча(м) шуралташ(ат) ок кой не видно ни зги, хоть глаз выколи (о колкой темноте, мраке). См. шинча I.