зга

той. Во время оно - колись, давніш(е), раніш(е).

* * *

охаять гудити, об[а]гудити, ганити, зганити кого, що, ганьбу давати, дати кому. [Не згудиш - не купиш]. Охаянный - огуджений.

* * *

несов.; сов. - ох`аять

1) (способность помнить) пам'ять (-ти), (реже) тямка. -ть к числам - пам'ять на числа, до чисел. Твёрдая -ть - добра пам'ять. В здравом уме и твёрдой -ти - в добрій пам'яті і при розумі (или: в цілому і повному розумі) бувши. Дурная, слабая -ть - ледача пам'ять. Короткая -ть - коротка пам'ять. Врезаться (врезаться) в -ть - в тямки (в тямку) вбиватися (вбитися), в тямку вдаватися (вдатися), в помку даватися (датися), в пам'ять (в пам'ятку) впадати (впасти) кому. [Добре Московщина в тямку їй далася (Шевч.). Чимсь вона йому в тямки вбилася]. Выбрасывать, выбросить из -ти - викидати; викинути з пам'яти (з тямки, з голови). Держать в -ти - мати на пам'яті (в тямці), держати в голові. Не задержалось в -ти - не впало в пам'ятку, не вдержалося голови. Запечатлевать, запечатлеть в -ти - відбивати, відбити (закарбувати) в пам'яті, в пам'ятку. Запечатлеться в -ти - відбитися в пам'яті, впасти в пам'ятку, бути в тямку. Зараниваться, зарониться в -ть - западати, запасти в пам'ятку. Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти - виходити (вийти) з пам'яти, випадати (випасти) з пам'яти, зникати (зникнути) з пам'яти, викидатися (викинутися) з пам'яти, вилітати, вилетіти з пам'яти, кому, голови не держатися. [Вона ніколи в мене з пам'яти не виходила і до віку не вийде (Конис.)]. Изощрять, -рить -ть - виправляти (гострити), виправити пам'ять. Лишаться, лишиться -ти - тратити, утратити пам'ять позбуватися, позбутися пам'яти. Оставаться, остаться в -ти - пам'ятатися, запам'ятатися. Притуплять, притупить -ть - притирати, притерти пам'ять. -ть притупилась - пам'ять притерлася. Удержать в -ти - запам'ятати, запам'ятувати. [Він добре запам'ятував кожне слово]. Удерживаться в -ти - держатися голови. Это совсем вон у меня из -ти - це зовсім (геть) випало мені з пам'яти. На -ти вертится - на думці крутиться. Приводить, привести в -ть кого - опам'ятати кого. Приходить, прийти в -ть - до пам'яти приходити, прийти, опам'ятатися. Без -ти - непритомно, без помку. [Він непритомно впав на стілець. Плив без помку]. Не идёт из -ти - не йде з пам'яти, з думки кому що. Без -ти влюблён - шалено закоханий. -ть изменила кому - пам'ять зрадила кого. Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году - коли (як) не зраджує мене пам'ять, то це сталося минулого року (торік). Учить на -ть (наизусть) - учити на пам'ять. С -ти, по -ти - з пам'яти, з голови. Сказать, прочитать по (с) -ти - по пам'яті, з голови проказати. Отшибло кому -ть - памороки забило кому;

2) (воспоминанье) пам'ять, пам'ятка, пам'ятання, згадка, спомин, споминок (-нку). [Небіжчик лишив добру по собі пам'ять. Пам'ятання про тебе час у мене не відніме (Куліш). Один по однім роки встають у спомині моїм (Черняв.)]. На -ть - на пам'ять, на пам'ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на згадування, на пам'ятання, на незабудь про кого, про що. [Я вам на незабудь спишу думки сумні (Л. Укр.)]. В -ть кого - на пам'ять (на спомин, на спогад) про кого, про що. За мою -ть, на моей -ти - за моєї пам'яти. [За моєї пам'яти такого не бувало]. Для -ти - на пам'ятку, на незабудь. [Запишу собі на пам'ятку]. Блаженной -ти - святої пам'яти. По старой -ти - за давньою звичкою. Дай бог -ть, -ти - дай, боже, на пам'ять. [Дай, боже, на пам'ять, у вівторок, чи що не діялось]. Я дам ему о себе -ть - я йому пригадаюся. Приводить, привести что кому на -ть - нагадувати, нагадати, пригадувати, пригадати кому що. [Усе пригадав собі, а того таки не згадав]. Приходить (прийти) на -ть - приходити (прийти) на згадку, навертатися (навернутися) на пам'ять, спадати (спасти) на думку кому, даватися (датися) на згадку, уставати (устати) в думці. [Прийшла йому на згадку давня розмова. Але той мотив ніяк не давався на згадку (Л. Укр.)]. Стёрлась -ть о ком - згладилася пам'ять про кого, слід загув на ким. [Їх давно на світі нема, і слід за ними загув].

* * *

1) па́м'ять, -ті

2) ( воспоминание) па́м'ять, спо́гад, -у, спо́мин, -у, зга́дка

3) (способность воспринимать действительность) па́м'ять

попелище, згарище, погорілище, пожарина, руйновище. Срв. Пожарище. Родное пепелище - рідна домівка, рідна оселя.

* * *

1) попели́ще, зга́рище, пожари́на, пожари́ще

2) ( домашний очаг) дома́шнє во́гнище (о́гнище)

погаснуть

1) погасати, погаснути, згасати, згаснути (во множ. позгасати), (диал.) тахнути, потахнути, тухнути, потухнути, чахнути, перечахати, перечахнути. Срв. Гаснуть, Загасать. [Пішов по масло та й в печі погасло (Номис). Уже зорі погасають, ранок наступає (Федьк.). І довго, довго світло те не згасне (Самійл.). Лямпа чахне. Полум'я перечахає (Липовеч.)]. В печи уже совершенно -сло - в печі вже зовсім погасло, в печі вже ні хуху, ні духу. День -сает, -гас - день гасне (згасає), згас, погасає (погас). Гнев -гас - гнів погас, гнів занімів;

2) (о боли: униматься) ущухати, ущухнути, угамовуватися, угамуватися, заніміти, (с отрицанием) угавати. [Зуб болить, не вгаває].

* * *

1) пога́шений, зага́шений, зга́шений

2) пога́шений; спла́чений, ви́плачений

пожарище, пожарина, згарище, пожежище, погорілище (диал. погориджа), димовище.

* * *

1) вели́ка поже́жа, вели́кий пожа́р (-у); пожа́рище

2) (место, где был пожар) пожари́ще, пожари́на, зга́рище, поже́жище, по́гар, -у; зап. спаль, -лі; ( в лесу) згар, -у; димо́вище

1) ( вспоминание) зга́дування

2) ( действие) церк. помина́ння, по́мини, -нів, по́мин, -у

3) см. поминальник

I. помянуть

1) пам'ятати кого, що; см. Помнить;

2) кого, что (вспоминать) - споминати, (с)пом'янути, згадувати, згадати, спогадувати, спогадати кого, що, про кого, про що; срв. Вспоминать. [Та я пізно лягаю, то я й вас споминаю. Не забудьте пом'янути не злим тихим словом (Шевч.). Прощай - добрим словом мене спогадай (Л. Укр.)]. -най как звали - шукай вітру в полі; згадуй лиш як звали (Федьк.). Кто старое -нёт, тому глаз долой - хто старе споминає, той щастя не має. Не -най лихом - не згадуй лихом. -ли волка, а волк тут - про вовка помовка, а вовк тут. -нать, -нуть чьё имя - поминати, пом'янути кого. [Писар чув, що його поминають (М. В.)];

3) -нуть о чём - згадати про що;

4) (усопшего) поминати, пом'янути, споминати, спом'янути, сов. об[від]поминати кого. [Хто без тебе грішну душу поминати буде? (Шевч.). Хто заплаче, поховає? Хто душу спом'яне? (Шевч.)]. Помянутый и помянутый - спом'янутий, пом'янутий, згаданий, спогаданий. Не тем будь -нут (говоря о к.-л. недоброе) - не тим згадавши; хай бог простить. -ться - споминатися, спом'янутися, поминатися, пом'янутися, згадуватися, згадатися. Кому икается, тот -ется - икнулося - згадав хтось.

II. помять

1) м'яти (мну, мнеш), пом'яти що (напр., папір, сукню);

2) (траву, хлеб и т. п.) толочити, потолочити (траву, пашню (хліб)). -мять постель - пом'яти (покуйовдити) постіль. Помятый - пом'ятий; потолочений. -ться -

1) м'ятися, пом'ятися, бути пом'ятим [Одежа геть пом'ялася];

2) толочитися, бути потолоченим;

3) (не решаться) м'ятися, пом'ятися. [Потерся, пом'явся та й мусів доставати гроші (Н.-Лев.)].

* * *

несов.; сов. - помян`уть

1) ( вспоминать) зга́дувати, згада́ти, помина́ти, пом'яну́ти, спомина́ти, спом'яну́ти

2) церк. помина́ти, пом'яну́ти

1) зга́дуватися, помина́тися, спомина́тися

2) помина́тися

(дар) пам'ятка; см. Дар, Подарок, Принос.

* * *

1) ( подарок) подару́нок, -нка, дар, -у

2) ( вспоминание) зга́дка

3) церк. помина́ння

1) зга́даний, пом'я́нутий, спом'я́нутий

2) церк. пом'я́нутий

(действием и словами) наруга, потала; (словами) неслава, (з)неславлення, ганьба, публіка. [Наш край в неволі і в нарузі (Олесь)]. На -ние - на наругу, на поталу. На общее -ние - на публіку. Подвергаться -нию - терпіти наругу, зазнавати, зазнати наруги. Отдавать на -ние - завдавати, завдати, віддавати, віддати на наругу.

* * *

посоромлення, осоромлення; (позор) неслава, безчесть (-ти), безчестя (-стя), постидовище, позорище, ганьба, згуда, наруга. [Я не хочу такої безчести (Звяг.). Селу безчестя не роблять (Котл.)]. На -ние - на позорище, на згуду, на наругу. [На позорище ведуть старого дурня муштрувати (Шевч.). Нехай ведуть мене на згуду, а без тебе жити я не буду (Грінч. III)]. Срв. Срам.

* * *

1) ( действие) соро́млення, осоро́млення, посоро́млення; зга́ньблення; викрива́ння, викриття́

2) ( срам) со́ром, -у; страм, -у, страмо́висько, страмо́вище; ( позор) ганьба́; отда́ть

1) осоро́млений, посоро́млений; зга́ньблений

2) ви́критий

потратити, протратити, витратити, (о мн.) повитрачати що; срв. Истратить. -тить время - з[про]гаяти час. Потраченный - по[ви]трачений. -ться - витратитися, утратитися на що.

* * *