драть

дирать драти, дерти. [Одежу так дере, що страх]. -ть горло - горлати - см. Горланить. -ть за волосы кого, друг друга - чубити, -ся, вихрити, -ся, скубти, -ся, скубки (почубеньків) давати кому. [Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться]. -ть за уши - скубти за вуха, крутити вуха. -ть розгами - парити, лозанів давати - см. Сечь. -ть в горле - драти (дерти) в горлі (горло). [Проханий шматок горло дере]. -ть в тридорога - драти (лупити, дерти) як за батька. -ть взятки - см. Взятка, Взяточничать. -ть нос - кирпу дерти, кирпу загинати (гнути). Мороз дерёт по коже - мороз пішов по-за плечима (по-за шкурою), наче снігом по шкурі (по спині) тре, з-за спини морозом бере.

* * *

1) (рвать, разрывать) де́рти, дра́ти, рва́ти, роздира́ти, розрива́ти, шматува́ти

2) (отделять, снимать) де́рти, драти; ( вырывать) рва́ти, вирива́ти

3) ( растерзывать) де́рти, дра́ти, розрива́ти, роздира́ти

4) (наказывать поркой, сечь) бити, шмага́ти, сікти́; (за волосы, за уши) скубти́, ску́бати и скуба́ти; ( за волосы) чу́бити

5) (перен.: брать слишком дорого) де́рти, дра́ти, лупи́ти

6) (скоблить, тереть) де́рти, дра́ти, шарува́ти

7) (царапать, раздражать) де́рти, дра́ти, дря́пати; в

8) (кричать, громко петь) горла́ти, горла́нити, репетува́ти, галасува́ти

9) (убегать, удирать) де́рти, дря́пати

надирывать, надрать надирати, надерти и надрати, (о мног.) понадирати чого, що. [Надер березової кори (Брацл.). Надерла пір'я на подушку (Канівщ.). Надрав лика (Сл. Ум.). Надрала струп у голові (Богодух.)]. -ть ворсу на сукне - наворсовувати, наворсувати сукно. -ть ногу, руку - надряпувати, надряпати (подряпати) ногу, руку. -драть за уши кого, уши кому - наскубти за вуха кого, накрутити (наскубти, нам'яти, нам'яшкурити) вуха кому. - драть чуб кому - наскубти (надрати) чуба кому, начубити кого. [Батька впіймали, чуба надрали (Пісня)]. Надранный - надертий, надраний, понадираний; наворсований; на[по]дряпаний; наскублений и наскубаний. -ться - надиратися, надертися, надратися, понадиратися и т. п.; бути надираним, надертим, надраним, понадираним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надр`ать

1) ніс (р. носа). [У його ніс, зуби і борода, як у инших людей (М. Вовч.)]. Нос баклушей - товстий ніс, (насм.) кушка, курдюк (-ка). Вздёрнутый нос - кирпатий (слегка: кирпатенький) ніс, (насм.) кирпа. [Очками кирпу осідлав (Котл.)]. Горбатый нос, нос с горбинкой - горбуватий (горбоватий) ніс, ніс з горбочком. Нос картошкой (луковкою, пяткою) - ніс картопелькою, ніс-бурульбашка, бульба. Крючковатый нос, нос крючком - карлючкуватий (закарлючений, закандзюблений, заключений, реже крюкастий) ніс. С крючковатым -сом - см. Крючковатый 1. Мясистый нос - м'ясистий (м'яснистий, товстий) ніс, (насм.) курдюк (-ка). Орлиный нос - орлиний (орлячий) ніс. Острый нос - гострий ніс. Нос пуговкой - пли[е]скатий ніс, (насм.) пипка. Сизый нос (у пьяницы) - синій ніс. Тупой нос - тупий ніс. Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом - довгоніс, кривоніс, гостроніс, товстоніс (-носа), довгоносий и т. п., людина з довгим и т. п. носом. Болезни -са - носові хвороби, хвороби носа. Бить, ударить в нос (о сильном запахе) - бити, вдарити в ніс (реже до носа). Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос - мурмотіти (бурмотіти, мимрити, бубоніти), промурмотіти (пробурмотіти, промимрити, пробубоніти) собі під ніс; срв. ниже Говорить в нос. Водить за нос кого - водити за носа, дурити кого, (диал.) мотузити кого, (фам.) плести сухого дуба кому. [Вона вірить сьому шарлатанові а він їй плете сухого дуба (Франко)]. Воротить нос от чего - вернути носа (ніс), від чого, (отворачиваться) відвертати носа (ніс) від чого. Встретиться, сойтись -сом к -су - зустрітися, зійтися носом до носа. Говорить, проговорить (произнести) в нос - говорити гугняво, гугнявити, прогугнявити, гугнити, прогугнити. [«Спасибі» - прогугнив Кривоніс, глянувши з-під лоба (Стор.)]. Дать по -су, щелчка в нос кому - дати по носі, дати носака (щигля), дати пинхви (цибульки) кому, вдарити по носі кого, (осадить) утерти носа, пихи збити кому; (отказать) дати відкоша кому, (при сватанье) дати гарбуза кому. Держать нос по ветру - тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), (шутл.) належати до партії к. в. д. (куди вітер дме). Заложило нос кому - заклало в носі кому, (диал.) ніс заліг у кого. [Уже три дні, як у мене ніс заліг (Харківщ.)]. Запороть -сом - заорати (запороти) носом. [Пхнув його, а він так носом і заорав (Сл. Ум.)]. Зарубить себе (у себя) на -су, себе на нос (что) - закарбувати собі на носі (що), затямити (собі) (що). [Ти розмовлятимеш ввічливо і не напиватимешся, аж поки я не скажу свого слова, - закарбуй це собі на носі (Остр. Скарбів)]. Из-под -са у кого - з-під (з-перед) носа в кого и кому; см. Из-под (под Из). Клевать -сом, -сом окуней ловить - см. Клевать. На -су - (совсем близко) близенько, коло носа, під носом, над носом, (за плечами) за плечима; (скоро) скоро, незабаром, (не за горами) не за горою, (вот-вот) от- от, далі, далі-далі, тут-тут, тільки не видно. Беда на -су - біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей). Конец месяца на -су - скоро (незабаром, от-от, далі, далі-далі, над носом) кінець місяця. Неприятель у него на -су - ворог коло його носа, ворог дивиться в вічі. Смерть на -су - смерть за плечима (грубее: коло носа). Наклеить нос кому - см. Наклеивать. Не видеть дальше своего -са - не бачити поза своїм носом (дальше від свого носа). Не по -су нам это - це не для нашого носа, ще не вмилися ми до цього, (вульг.) це не для рила нашого Гаврила, (не по карману) не по наших грошах (достатках) це, не з нашими грошиками (на це или це). Не тычь -са в чужое просо - не сунь носа до чужого проса (Приказка). Опустить нос - спустити (похнюпити) носа. Остаться с -сом, получить нос - облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити), (при сватанье) гарбуза з'їсти (вхопити). Оставить кого с -сом, приставить кому нос - наставити (приправити, натягти) кому носа, (оставить в дураках) пошити кого в дурні. Отойти с -сом - піти з носом (з облизнем). [Почухається (що батько не хоче його женити), та з тим носом і піде (Квітка)]. Перед самым -сом - перед самим носом, коло самого носа. Повесить нос - похнюпити (посупити) носа (ніс), похнюпитися, посупитися, (пров.) потютюритися. Повесить нос на квинту - похнюпити (посупити) носа, повісити носа на квінту. Под (самым) -сом - під (самим) носом. [Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Приказка)]. Под -сом взошло, а в голове и не посеяно - під носом насіялося, в голову й не завіялося; під носом косить пора, а в голові й не сіяно; вже й борідка виросла, а глузду не винесла (Приказки). Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) - підводити (задирати), підвести (задерти, задрати) носа, високо тримати ніс (носа), (о мног.) попідводити (позадирати) носи, (голову) підводити, підвести голову (о мног. попідводити голови), починати, почати високо нестися, (грубо) кирпу гнути (дерти, драти, задирати), задерти (задрати), губу копилити, закопилити (проти кого). [Починав ходити туди й сюди по палубі, підвівши згорда голову (Остр. Скарбів). Він так високо тримав ніс, що… (Кандід). Ти, дочко, не дуже кирпу гни та мерщій виходь до гостя (Н.-Лев.). Ти не смієш проти матери кирпу гнути! (Крим.). Кирпу проти людей так драв, що й кочергою не достанеш (Кониськ.). Є в них щось таке, що дає їм право задирати кирпу (Микит.). Проти всіх губу копилить (Мова)]. Показывать, показать длинный нос кому - показувати, показати довгого носа кому; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому - і носа не потикати (не появляти, не являти), не поткнути (не появити) до кого. [Не зваживсь-би й носа поткнути до мене (Мова)]. И -са к ним показать нельзя - і носа до їх поткнути не можна, і поткнутися до їх не можна. И -са не показывать, не показать откуда, из чего - і носа не витикати (не виткнути) звідки, з чого. Потягивать, потянуть -сом - шморгати, шморгнути носом, (пыхтеть) чмихати, чмихнути (носом). [Не шморгай носом! (Брацл.). Покинь чмихати! візьми хустку та висякайсь (Звин.)]. Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда - стромляти (или встромляти, пхати, тикати) (свого) носа до чого, всюди (скрізь, до всього), куди. [Куди тільки він не стромляє свого носа! (Брацл.). На що було пхати носа до чужого тіста? (Пісня). Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! (Звин.)]. Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) - утерти носа кому. Нос не по чину у кого - ніс не доріс у кого или кому, високо несеться хто, заноситься хто. Чуять, почуять -сом что - чути носом, занюхати що. [Носом чує, де що лежить (Приказка). Занюхає ковбасу в борщі (Номис)]. У него идёт кровь из -су (или -сом) - у його (и йому) кров іде (сильнее: юшить) з носа. Кровотечение из -су - кровотеча з носа, з носа кров іде. У него течёт из -су - у його капає з носа; (сопли из -са) йому ніс віскриться, (шутл.) йому кози з носа дивляться, (насм.) дядьки з носа аж пищать (Рудан.);

2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. носа);

3) (у судна) ніс (р. носа) (у лодки ещё: носок (р. носка)), перед (-да) (у судна), прова (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Горить світло коло носа (на кораблі) (Рудан.). Дивилась на хвилю, що гнав своїм носом пароплав (В. Підмог.). Вітрила на фордевінд! носа на хвилю! (Влизько). Помічник капітана забарився на носі (Кінець Неволі). Носок човна виткнувся біля колоди (Олм. Примха). Пересядьте з корми на перед (Київ). Прова, як меч, розсікає зеленую хвилю (Дніпр. Ч.)];

4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. носа), ріг (р. рога). Нос машины - ніс машини. Нос наковальни - ріг ковадла;

5) геогр. - (мыс) ріг (р. рога), виступ (-па), (коса) коса, (стрелка) стрілка.

* * *

ободрать

1) (снимать кору, кожу) обдирати, обдерти и обідрати, пообдирати, лупити, облуплювати, облупити, пооблуплювати, білувати, оббіловувати, оббілувати, пооббіловувати; (зерно от шелухи) лущити, лускати, облущувати, облущити, обшугувати, обшугати, шеретувати, обшеретувати, пошеретувати. -драть деревцо - обдерти, облупити деревце. -ать лошадь, животное - облупити, оббілувати коня, звірину. -дирать ячмень, гречу на крупу - обшугувати ячмінь, гречку на крупи;

2) (оцарапать) обдряпувати, обдряпати, подряпати, обшморгувати, обшморгнути. -драл себе руки - подряпав собі руки;

3) см. Обобрать. -драть как липку - живцем облупити. Морозом всё лицо -драло - від морозу чисто вид полупився. Ободранный - обідраний, обдертий, облуплений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ободр`ать

1) (верхний слой, покров) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и пообдира́ти; обшмо́ргувати, обшмо́ргати и обшморгну́ти; ( облупливать) облу́плювати, облупи́ти и пооблу́плювати; ( зерно) шеретува́ти, обшеретува́ти, несов. ви́шеретувати, пошеретува́ти

2) ( приводить в негодный вид) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и пообдира́ти; ( обтрёпывать) обтрі́пувати, обтрі́пати и пообтрі́пувати, обша́рпувати, обша́рпати и пообша́рпувати

3) (обирать, грабить) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и пообдира́ти, оббира́ти, обібра́ти и пооббира́ти, обира́ти, обра́ти и пообира́ти

отодрать

1) что от чего - віддирати, віддерти що від чого;

2) -драть кого (высечь) - відшмагати, відчухрати, випарити, вихлостати, вишпарити кого. -драть уши кому - нам'яти (в)уха кому;

3) (о к.-либо. выходке) утяти, устругати, устругнути. Отодранный - віддертий, випарений, вишпарений.

* * *

несов.; сов. - отодр`ать

1) віддира́ти, відде́рти и повіддира́ти

2) (несов.: высечь) відшмага́ти, пошмага́ти; відшква́рити

возити кого, що.

* * *

1) вози́ти

2) ( двигать по поверхности) вози́ти; ( волочить) волочи́ти; ( ногами) чо́вгати

3) ( бить) би́ти (б'ю, б'єш); лупи́ти, лупцюва́ти, духопе́лити, дуба́сити, дубцюва́ти, гати́ти; ( драть за волосы) скубти́, скуба́ти и ску́бати, чу́бити

1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; срв. Глотка. Кричать во всё горло - зіпати що-духу, гукати (кричати, горлати и т. п.) на все горло, на ціле горло, на всю горлянку, з усього горла, на всі заводи, на ввесь голос, на всю губу, на ввесь рот, на пуп кричати. По-горло сыт, по-горло работы и т. д. - до-не(с)хочу, до-незмогу, по (саму) зав'язку. Всего тут по-горло - усього тут аж по-горло, до призволящого, до-схочу, у три щиті. Становиться поперёк горла кому - ставати кому в горлі руба. Драть горло - см. Горланить. Залить горло (напиться пьяным) - залити (залляти) очі. Приступить с ножем к горлу, наступить на горло - наставати з ножем до горла, пристати з короткими гужами, добиватися чого в одну шкуру, притьмом вимагати чого. Дыхательное горло - дихало, ум. дихальце, дихалка, дихавка, дишка;

2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко.

* * *

1) го́рло, горля́нка

2) ( у сосуда) ши́йка, го́рло

3) ( выход из залива) го́рло

задрать -1) задирати и дерти (вгору), задерти и задрати, задублювати, задубити, (о мн.) позадирати, позадублювати. -рать голову, хвост, ноги задирати (задерти) голову, хвоста, ноги, закопилювати (закопилити) хвоста, задублювати (задубити) хвоста. [Біжить кінь, хвоста задубивши]. -рать нос (голову) - кирпу гнути, губу копилити проти кого, пиндючитися, високо нестися. -драв ноги - задерши ноги. Я тебе как дам, так и ноги -рёшь - як стусону тебе, то й п'ятами вкриєшся (ноги задереш);

2) (затрагивать) задирати, задерти, зачіпати, зачепити, займати, за(й)няти кого, заводитися, завестися з ким, чіплятися до кого, налазити на кого. Он всех -рает - він кожного зачіпає, він з кожним заводиться, до кожного чіпляється, на кожного налазить;

3) роздирати, роздерти. -драть за живое - дійняти (допекти) до живого, до серця, до печінок. Волк козу -драл - вовк козу розірвав. Задранный - задраний, задертий, задублений.

* * *

несов.; сов. - задр`ать

1) задира́ти, заде́рти и задра́ти, -деру́, -дере́ш и мног. позадира́ти

2) ( растерзывать) розрива́ти, розірва́ти, роздира́ти, розде́рти и розідра́ти, задира́ти, заде́рти и задра́ти

3) ( засекать розгами) засіка́ти, засікти́, -січу́, -січе́ш

4) (задевать, вызывать на ссору, драку) задира́ти несов.; зачіпа́ти, зачепи́ти, -чеплю́, -че́пиш, займа́ти, зайня́ти, -йму́, -ймеш

изорвать

I. 1) дерти, подерти, драти, подрати, роздирати, роздерти, (на клочки) шматувати, пошматувати, (о мн.) порозривати, подерти, пороздирати. [Сад вирубали, книжки синів подерли (Коцюб.). Коралів не порвала (Метл.). В одній сорочці, та й ту табунники пошматували (Д. Марков.)]. Собака -ла (человека, одежду) - собака порвав (людину, одежу). [Оцей собака мене вчора порвав (Звин.)]. -вать на себе одежду обо что- нб. - пошарпатися об що, на чому. [Пошарпався ввесь об шипшину (Котл.)]. -рвал всё на себе - усе на собі подер;

2) (из чьих рук) видирати, видерти, вихоплювати, вихопити в кого, (зап.) кому. Изорванный - роздертий, дертий, драний, подертий, пошматований. -ный зипун - подерта, драна свита. -ная одежда - подерта одіж, дранка. -ный в клочья, изветшалый - дрантивий. [У дрантивих наметах своїх весь Ізраїль дрімає (Франко). Дрантива свита (Сл. Гр.)]. -ться - дертися, подертися, бути подертим и т. д.

II. Изрывать, изрыть -

1) рити (рию, риєш), порити, зривати, зрити, скопувати, скопати, (заровненную землю) пороти, попороти (землю, стежку), (о мн.) порити, позривати, поскопувати, попороти; (слегка) копирсати, покопирсати, сколупувати, сколупати, подзюбати. [Ще прождавши дві годині, ізрив землю по коліні (Пісня)];

2) (норами, ходами) кротити, покротити, норити, понорити. Изрытый - зритий, скопаний, попоротий, покопирсаний, сколупаний, подзюбаний, понорений. -тый оспой - подзюбаний, дзюба, дзюбатий, таранкуватий. -тое морщинами лицо - покопане, пооране зморшками лице. -ться - ритися, поритися, бути поритим и т. д.

* * *

1) зрива́ти, зри́ти (зри́ю, зри́єш) и пори́ти; ( искапывать) ско́пувати и копа́ти, скопа́ти и мног. поско́пувати, сов. покопа́ти; (перерывать вещи, бумаги) перерива́ти, перери́ти; (сов.: о морщинах) зора́ти

2) ( выкапывать) уст. вико́пувати, ви́копати

1) (внешний покров челов. и животных, выделан. шкура) шкура, (ум. и для обозначения деликатности или тонкости выделки) шкурка, шкурочка, (зап.) шкіра, шкірка, шкірочка. [З одного вола двох шкур не деруть (Номис). Лежав довго на сонці, попік собі шкуру (Звин.). Ці палятурки треба зробити з шагреньової шкурки (Крим.)]. Сырая, невыделанная -жа животных, или выделанная -жа с шерстью - сирова, невичинена (невиправлена) шку[і]ра; специальнее: (конская) шкапина (-ни), шкаповина, (коровья) яловиця, (козлиная) козлина, козлятина (-ни), (ягнячья, мех) смух (-ху), смушок (-шку), (овечья) линтвар (-ря), (ум.) линтварець (-рця), линтварик, (старой овцы) стариця. Выделанная -жа - вичинена (виправлена, вигарбувана) шку[і]ра; специальнее: (сапожный товар) товар (-ру), ремінь (-ме[і]ню и -ме[і]ня). [Піду, може де товару дістану на чоботи (Борзенщ.). Чоботи з простого реміню, не бельгійки (Звин.)]. Дублёная, соковая -жа - видублена шку[і]ра, дубленець (-нця) (Верхр.). Сыромятная, квасцованная -жа - сириця (ум. сиричка, сириченька), сировиця, сирівець (-вцю и -вця), лимарщина. Замшевая -жа - замшова шку[і]ра (шкурка), замша. Изнанка -жи - низ (-зу), спід (р. споду) шку[і]ри, бахтарма (-ми). Отрезанная полоса -жи - ремінь, х[к]вашія, (ув.) ременяка, х[к]вашіяка. Кусок, лоскуток -жи - шкур(л)ат (-та), шкураток (-тка), шкуратина, ум. шкураточок (-точка), шкуратинка; соб. шкураття. [Дметься, як шкур(л)ат на огні (Номис). Нікчемний шкураток (Крим.). Позбирав шкураття (Сл. Гр.)]. Снимать, снять, сдирать, содрать -жу с павшего или убит. живот. (и в перен. знач.) - білувати, оббілувати кого. [Сивого коня білували (Рудч.). Спіймавсь - здеруть із тебе шкуру, оббілують до-чиста (Коцюб.)]. С живого -жу дерёт (перен.) - живого білує; з живого шкуру дере. Выделывать -жи - см. Выделывать 1. Заниматься выделкой кож - а) см. Кожевничать; б) см. Скорнячить. Цвет -жи - колір (- льору) шку[і]ри. Нежная -жа - ніжна шку[і]ра. Гусиная -жа (от холода) - сироти (-ріт), пасюрки (-рок), гусяча шку[і]ра. [Так холодно, що в мене аж сироти повиступали (Звин.)]. На нём только -жа да кости - він худий, як тріска (як трістя); він - сама снасть. Ни -жи, ни рожи - ні з очей, ні з плечей (Приказка). [Таке, бачте, воно непоказне: ні з очей, ні з плечей (Кон.)]. Из -жи лезть - рватися з шкури, з-під шкури п'ястися. [Люди аж рвуться з шкури на полі (Кон.). І засіяв, і волочить, із-під шкури пнеться (Рудан.)]. Из -жи вон лезет (о толстяке) - із шкури преться. [Так обріс тілом, що аж із шкури преться (Кон.)]. Мороз по - же дерёт - см. Драть. Мороз по -же подирает - (аж) морозом усипає; мов снігом тре; см. Подирать;

2) (плодов, клубней и т. п.) шку[і]рка. лушпайка, лушпинка, соб. лушпайя (ср. р.), лушпиння; см. Кожица 4 и Кожура 1. Девичья -жа, фарм. - проскурняковий (люкрицевий) повидляник, проскурнякова (люкрицева) пастила.

* * *

1) шкі́ра; ( шкура) шку́ра

2) ( кожура) шку́ра; шкі́рка, шку́рка, шкури́нка

1) цап (-па), (зап.) цапур (-ра) (Верхр.), козел (р. козла и кізла), ласк. цапусенько, соб. цапня (-ні). [Вуса - честь, а борода і в цапа, есть (Приказка)]. Каменный -зёл - см. Козерог 1. -зёл отпущения - козел (цап) відпущення (розгрішення). Стать -лом (на четвереньки) - стати цапки, рачки. Дать -ла - стрибнути, скокнути, кинутися (пуститися) бігти стрибом, плигом. Прыгать -лом - стрибати (плигати), як цап. Взять на -ла (ребёнка) - взяти (дитину) на копки, підійняти собі на плечі (дитину). Доить -ла - см. Мочиться 2. Драть -ла - козу (козли) дерти. Петь -лом - пускати цапа, козлякувати, на цапиний глас співати. Пустить -ла (скозлоголосить) - підпустити (вивести) цапа. Пустить -ла в огород - пустити цапа в капусту. Как от -ла молока - як з цапа вовни (Кон.), як з бика молока;

2) (о глупом человеке) цап. [Дурний, як цап (Поділля). Ой, цап з мене, цап! (Звин.)];

3) (козлиная кожа) см. Козлина 2;

4) (ворот) ручний коловоро[і]т (-роту);

5) (скамейка, на которой секли школьников) кобилка, лавка.

* * *

1) цап, козе́л, -зла́

2) мет., спорт. и пр. козе́л

1) (зверь) лисиця, лис, (редко) лиса. [Зна, де вовк, а де лисиця (Номис). У вічі як лис, а за-очі, як біс (Номис)]. -сиц драть - вчорашнім ходити, блювати, ригати. Не сули -цу в год, а дай в рот - краща синиця в жмені, як журавель у небі. У -цы хвост долог, а на свой не сядет - чужими крилами не літай; п'яний, а в огонь не полізе;

2) (в телеге) підтоки (- ток).

* * *

1) лиси́ця; ( самец) лис

2) см. лиса 2)

лупливать

1) (сдирать кожу, снимать кожуру) лупити (-плю, -пиш), облуплювати (-люю, -люєш) що, (свежевать) білувати що. [Облуплює яйце (Луб.). Зарізав чоловік ягня, зібрався білувати (Манж.)];

2) (драть, обирать) драти, дерти, обдирати, лупити. [Що ступить, то лупить (Номис)];

3) (уписывать) уминати, трощити, лупити. [Лев уминав за сніданням ягня (Глібов). Бублики лупить, як хто купить (Номис)];

4) (бить) лупцювати, лупити, ч[ш]устрити. [Мати її взяла лупцювати нещадно (Крим.). Дивимося: вже шустрить коня (Звин.)];

5) (таращить) витріщати, лупити, вирячувати очі (грубее баньки) на що; срв. Пялить глаза;

6) (ковырять) колупати. [Стала коло печі та й колупає її пальцем (Квітка)];

7) (бежать) чухрати, чесати, лупити. [Час мов віл з гори чухра, його не налигаєш (Гул.-Арт.)].

* * *

1) (очищать от коры, скорлупы) лупи́ти, облу́плювати

2) ( брать втридорога) де́рти, дра́ти, обдира́ти, лупи́ти

3) (сильно бить, колотить) лупи́ти, лупцюва́ти, ката́ти, чухра́ти, пері́щити, пі́жити, репі́жити

4) ( быстро бежать) лупи́ти, ката́ти, шква́рити, чухра́ти, чеса́ти

1) (снаряд) бительня, бительниця, тіпальниця, м'ял(ьн)иця. [У терниці мечик вужчий, а в бительниці широкий (Хорольщ.)]. Не домнёшь -кой, так помянёшь за прялкой - де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш (Приказка);

2) (глотка, грубо) пелька. Полно - ку драть! - годі (буде) пельку дерти! Набил полную -ку - напхав повну пельку.

* * *

1) техн. м'ялка, м'я́льниця, м'я́лиця

2) ( для предварительного мятья конопли) бите́льня; ( для последующей обработки) те́рниця

пополосовать (о ткани, бумаге, коже и т. п.) краяти, покраяти, дерти, подерти на стяжки, на смуги; (о металле) штабувати, поштабувати. Полосованный, пополосованный - покраяний, подертий на стяжки, на смуги; (о металле) поштабований.

* * *

1) ( резать на полосы) рі́зати на сму́ги, розрі́зувати на сму́ги, розріза́ти (кра́яти) на сму́ги; ( драть) де́рти на сму́ги; ( металл) рі́зати (розрі́зувати, розріза́ти) на шта́би

2) ( избивать бичом) смугува́ти; диал. потяга́ти