дива

1) se placer, s'asseoir, prendre (sa) place; s'installer ( поместиться)

2) ( развалиться) s'étaler

3) ( дать трещину) se fendre, se crevasser

1) se coucher

2) перен. (о буре, ветре; о гневе и т.п.) se calmer, s'apaiser; s'abattre (о ветре, пыли)

1) ( упасть за что-либо) caer (непр.) vi ( detrás de)

2) разг. ( запрокинуться) echar vi, echarse

3) разг. ( обрушиться) desplomarse, derrumbarse

4) перен. прост. ( не удаться) fracasar vi

5) прост. ( улечься) echarse, tumbarse

••

вылеза́ть, вы́лезти

1. elrampi, eliĝi;

2. (о волосах) elfali.

* * *

1) sortir vi (ê.)

2) (показаться, выбиться)

3) ( о волосах) tomber vi (ê.)

4) ( неуместно вступить) разг. se produire, intervenir vi (ê.)

••

1) salir agarrándose; salir arrastrándose, reptar vi ( ползком)

2) прост. (выходить из трамвая и т.п.) salir (непр.) vi, apearse

3) разг. (показаться, выбиться) salir (непр.) vi, asomar vi

4) ( о волосах) caer (непр.) vi

••

* * *

1) sortir vi (ê.)

2) (показаться, выбиться)

3) ( о волосах) tomber vi (ê.)

4) ( неуместно вступить) разг. se produire, intervenir vi (ê.)

••

рассе́сться

(по местам) sidiĝi, eksidi.

* * *

1) sentarse (непр.), tomar asiento; instalarse ( поместиться)

2) прост. ( развалиться) arrellanarse

3) ( дать трещину) henderse (непр.); asentarse (непр.) ( осесть)

* * *

1) se placer, s'asseoir, prendre (sa) place; s'installer ( поместиться)

2) ( развалиться) s'étaler

3) ( дать трещину) se fendre, se crevasser

уле́чься

1. kuŝiĝi;

2. (о буре и т. п.;

о гневе и т. п.) ĉesi, finiĝi.

* * *

1) acostarse (непр.), echarse, tenderse (непр.)

2) (о пыли и т.п.) posarse, depositarse, sedimentarse

3) (о буре, ветре; о гневе и т.п.) calmarse, apaciguarse; cesar vi ( прекратиться)

* * *

1) se coucher

2) перен. (о буре, ветре; о гневе и т.п.) se calmer, s'apaiser; s'abattre (о ветре, пыли)

безосновний, безпричинний, безпричиновий. -ая придирка (шутл.) - пеня московська. -но - безпричинно, ні за що, ні за віщо, з доброго дива.

* * *

вместить

1) вміщати, вмістити, втуляти, втулити що у що. [Втулив бог душу, як у пень (Ном.). Повтулював усі свої речі в скриню]. С трудом вмещать, втискивать - убигати (редко), убгати, убирати, убрати. [Дива багато - не вспіваю в голову вбгати (Проскур.). Буде того крику - в шапку не вбереш];

2) быть поместительным для чего-л. - зміщати, змістити, вміщати, вмістити, поміщати, помістити. [Казан зміщає п'ять відер. Серце змістити не здолало всього (Грінч.). Моє серце не може більше вмістити, воно повне у-щерть (Коцюб.). Коли-б палати наші помістили все військо (Кул.)].

* * *

несов.; сов. - вмест`ить

живать

1) жити, (уменьш. житоньки), (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. [Поет живе в серцях свого народу (Самійл.). Житоньки треба. Або ви скажете мені всю правду, або вже вам не животіть на світі (Крим.). Так моїй Марусі не животіти? скрикнув Наум (Квітка). Не довго з того часу стара ряст топтала - за тиждень і переставилася]. Жил бы вечно кто - жив-би віки вічні, віку не було-б кому. Приказал долго жить - упокоївсь, зійшов з цього світу, казав довго жити, (реже) переставився;

2) Жить где, как - жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати. [Житимеш у тітки. Та буду без отця й без матері поживати. Не на те тільки мусимо працювати, щоб люди по людському пробували, їли, вдягалися і т. и. (Грінч.). Тимоха пробував собі молодиком (Грінч.). Проживай, моя ясочко, веселою (М. Вовч.). Як їхатиме вона додому, то під'їде до нашої хати,- я їй сказала, де ми, сидимо. Петро сидить над річкою коло кузень, та кіньми туди не заїдете. Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (Стеф.). Дак воно й Козлиха там мешка? Матрона римська у турмі домує! (Л. Укр.)]. Жить весь век - вікувати. [Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (Рудан.)]. Ж. лето, зиму - літувати, зимувати [Літуватимем на хуторі, зимуватимем у Київі]. Ж. богато, широко, припеваючи - розкошувати, жити в розкошах, у достатках. Ж. привольно, на просторе - буяти. [Молодіж кидала на все літо рідні курені і серед степового простору у дикій волі буяла (Куліш). Риба в морі і в ріках буяла]. Ж. в своё удовольствие (пользоваться жизнью) - заживати життя, світу. Ж. по барски - панувати. Стараться жить на барский лад - помазатися паном, гнути на панство. Ж. бедно, с бедой - бідувати, жити лиха прикупивши, горювати. Ж. в тяжёлых условиях - тяжко бідувати, поневірятися. Ж. в бедности - жити при злиднях, убого, при вбозтві. Ж. миролюбиво (ладить) - ладнати, згоджатися. [Німець з французом у Швайцарії ладнає, а лях з москалем гризеться. Невістки якось між собою добренько згоджаються]. Ж. смежно, в соседстве - сусідити, сусідувати, сидіти поруч кого. [Германці сусідили з слов'янами]. Ж. на счёт чужого века - заживати чужий вік. Ж. уединённо - самотіти, жити самотою, відлюдно. Ж. хорошо с кем - (гал.) тривати добре з ким. Ж. в семье жены - у приймах бути, жити. Ж. воинской ратной жизнью - воячити, (архаич.) воїнствувати. Ж. чем - жити з чого, за чим. [З літератури жити не можна було, жилося з служби (Єфр.). Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили]. Ж. трудами рук своих - жити з праці рук своїх, жити з пучок. Живмя жить где - невилазно десь сидіти, дуже вчащати куди, (шутл.) лягти і встати десь, ложки мити десь. [Вона в їх і лягла і встала, а додому не дуже й навідується. Він у неї й ложки миє]. На свете всяко живёт - на світі всякого буває. Здорово живёшь - з доброго дива, ні з того ні з сього, ні сіло ні пало, гарма-дарма. [Причепився гарма-дарма]. Живущий - той хто живе десь, той що живе десь, (поселившийся) оселений, осілий десь. (См. Жительствующий). Живущий дальше - дальший. [Наважилися попитати землі в дальших панів (Грінч.)]. -щий на земле - наземний. [Наземні істоти не можуть жити в воді].

* * *

1) жи́ти (живу́, живе́ш); ( существовать) животі́ти; (проводить всю жизнь, вековать) вікува́ти, -ку́ю, -ку́єш; (чувствовать себя, поживать) ма́тися

2) (пребывать, проживать где-л.) жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, ме́шкати; сидіти, -джу́, -ди́ш

задивачити; зачудодіяти, задуріти, почати штуки виробляти (витівати, строїти).

* * *

дивування, здивування, (гал.) здивовання, чудування, з(а)чудовання, зачудовання, подив (-ву), подивління, здуміння (Л. Укр.). От -ния - з дива, з подиву, з дивування, з зачудовання. В -нии - у диві, у подиві, у дивуванні, здивований, з(а)чудований. Притти в -ние - см. Изумиться.

* * *

малчивать

1) мовчати, німувати, (образно) мовчанку справляти, у мовчана грати(ся). [Тільки свекруха все лається, а ми всі мовчимо, слова за день один до одного не промовимо (Грінч.). Аж подумати гірко, як ота людина гарна зникла німуючи з-посеред миру божого (Куліш). А я було чую, та вже німую (Кониськ.). Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить, мовчанку справляє (Мирн.) І знов почали ми у мовчана грати, журимось (Г. Барв.)]. Упорно -чать - уперто мовчати, уст не розімкнути. -чит, словно воды в рот набрал - мовчить, як риба (як німий), мовчить ні пари з уст. Заставлять, заставить -чать кого - змушувати, змусити мовчати кого, (образно) зав'язати язика кому; срв. Замолчать 2. [Людям язика не зав'яжеш (Номис)]. -чи! -чите! -чать! - мовчи! мовчіть! цить! цитьте! тихо! [Мовчи, глуха, - менше гріха! (Приказка). Цить, не плач, дасть мати калач (Номис). Ой, цитьте та мовчіте, та нікому не кажіте! (Пісня)]. -чи да ешь! - мовчи та диш! (Приказка). Законы -чат относительно этого обстоятельства - закони нічого не кажуть що-до цієї обставини (не передбачають цієї обставини). Молчащий - що (хто) мовчить, мовчущий. [Бере за руку мовчущого з дива диякона і веде у дім (Л. Укр.)]. -ться - мовчатися. [Мовчалося. Невесело виглядав степ і гнітив настрій (Леонт.)]. Тебе таки не -тся - тобі таки не мовчиться.

* * *

(на кого, на что, что делать) сподіватися, (реже) надіятися и (редко, зап.) сподіятися, надію мати (держати, покладати) на кого, на що, що робити, уповати, (диал., зап.) духвати на кого, на що; (чего: ожидать чего, рассчитывать на что) сподіватися, (редко) надіятися чого. [Сподівався дід на обід, та й не вечерявши спати ліг (Номис). Сподівалася його стрінути (Н.-Лев.). Од світу помочи не сподівайся (Крим.). Надіятись на себе тільки можна (Грінч.). Де сподієшся ніч ночувати, то там дві будеш (Чуб. I). На дядька Петра надію держала (Переяславщ.). На мене не вповай (Кониськ.). Добродію, засмілюсь уповати, що… (Куліш). На дядька не дуже духвайте (Свидниц.)]. -юсь на ваше слово - надіюся (уповаю) на ваше слово. -юсь, вы придёте? - сподіваюся, ви прийдете? Твёрдо -ться на что - покладати найпевнішу надію на що. На бога -дейся, а сам не плошай - бога взивай, а рук прикладай; на бога покладайся, а сам роботи не цурайся; роби, небоже, то й бог поможе (Приказки). На ветер -ться, без помолу быть - вітер мовчить, вітряк стоїть - не чекай дива, не буде млива.

* * *