-
1 заміщати
замеща́ть (назначать, ставить на чьё-л место) -
2 зміщати
смеща́ть -
3 переміщати
перемеща́ть -
4 розміщати
матем.; техн. размеща́ть, располага́ть ( размещать) -
5 розміщати шпони
размеща́ть шпо́ныУкраїнсько-російський політехнічний словник > розміщати шпони
-
6 суміщати
матем.; техн.; физ. совмеща́ть -
7 вмещать
вместить1) вміщати, вмістити, втуляти, втулити що у що. [Втулив бог душу, як у пень (Ном.). Повтулював усі свої речі в скриню]. С трудом вмещать, втискивать - убигати (редко), убгати, убирати, убрати. [Дива багато - не вспіваю в голову вбгати (Проскур.). Буде того крику - в шапку не вбереш];2) быть поместительным для чего-л. - зміщати, змістити, вміщати, вмістити, поміщати, помістити. [Казан зміщає п'ять відер. Серце змістити не здолало всього (Грінч.). Моє серце не може більше вмістити, воно повне у-щерть (Коцюб.). Коли-б палати наші помістили все військо (Кул.)].* * *несов.; сов. - вмест`итьуміщати и умі́щувати, умісти́ти, несов. місти́ти [в собі́] -
8 извещать
известить кого сповіщати, сповістити кого, оповіщати, оповістити, повістити, обвіщати, обвістити кого и кому що, про що, повідомляти, повідомити, завідомляти, завідомити, звіщати, звістити кого, давати, дати знати кому, (по)давати, (по)дати (з)вістку кому, доносити, донести (вісті) кому, (стар.) ознаймувати, ознаймити кому; срвн. Уведомлять. [Я по хатах піду, сам сповіщу їх (Л. Укр.). Пішли з Лукашем, звістили батюшку (М. Вовч.). Поки що, я панові йду обвістити (М. Вовч.). Про це Орґонові я звістки не подам (Самійл.). Звізда ясна возсіяла в дорозі, всім ознаймила о бозі (Колядка)]. -ть на словах - (кроме вышепривед. ещё) переказувати, переказати. [А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина? (Коцюб.)]. -тите меня - сповістіть мене, дайте мені знати, подайте мені (з)вістку. -тите меня о получении письма - повідомте мене, що одержали листа. -щайте меня почаще - сповіщайте (повідомляйте) мене частіше. Извещённый о чём - с[о]повіщений, повідомлений про що. -ться о чём - довідуватися, довідатися про що, сповіщатися, сповіститися, завіститися про що, одібрати звістку про що. [Я від сестри моєї добре сповістилась (Куліш)].* * *несов.; сов. - извест`ить(кого-что) сповіща́ти, сповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш; оповіща́ти, оповісти́ти и мног. пооповіща́ти (кого-що, кому-чому); ( уведомлять) повідомля́ти, повідомити, -млю, -миш (кого-що, кому-чому); ознаймля́ти, ознайми́ти, -млю́, -ми́ш (кого-що) -
9 помещать
поместить містити (міщу, містиш) (реже поміщати), помістити що, приміщувати и приміщати, примістити, уміщати, умістити, з(а)міщати, з(а)містити, примощувати, примостити, умощувати, умостити, притулювати и притуляти, притулити кого, що куди, (о мн.) попи[пов]міщувати, попри[пов]мощувати, попритулювати кого, що. [Де він те все містив - хто його знає (Осн.). У нас так тісно, що не знаю, де вас і примістити. Ной примостив у маленькому ковчегові всіх звірів на світі (Крим.)]; (в книге, журнале, письме и т. д.) містити, вміщувати, вмістити. [Тут (у книзі) я містив дуже невеличку частину того, що говорено (Грінч.)]. -стить статью, исследование в журнале - вмістити статтю, розвідку в журналі. -щать, -стить кого на квартире - ставити, поставити на кватиру, на станцію (Свидн.) кого в кого. В нашем доме -ли много безработных - у нашому будинкові примістили багато безробітних. -тить деньги в банк - покласти гроші до банку. -тить в школу - (від)дати, записати кого до школи. -тить на службу - примістити (замістити) кого на службу. Помещённый - поміщений, приміщений, у[з]міщений. [Відомості, вміщені (подані) в газеті, неправдиві]. В журнале -ны его последние произведения - в журналі вміщено його останні твори. Помещаемый (в книге, журнале) - вміщуваний, подаваний (у книзі, у журналі). [Нижче подавані вірші…].* * *несов.; сов. - помест`ить1) (предоставлять место чему-л.) приміща́ти, примісти́ти, поміща́ти, помісти́ти; ( размещать) розташо́вувати, розташува́ти, розміща́ти и розмі́щувати, розмісти́ти; притуля́ти и приту́лювати, притули́ти; ( ставить) ста́вити и станови́ти и ста́вляти, поста́вити; ( класть) кла́сти, покла́сти2) ( публиковать) уміща́ти и умі́щувати, умісти́ти3) ( определять) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти; ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти -
10 оскоплять
оскопить холостити, вихолощувати, вихолостити, хо[а]ло[а]щати, вихо[а]ло[а]щати, вивалашати, викладувати, викладати, виложити, викласти, завертати, завернути, закручувати, закрутити, каплунити, скаплунити, злегчати, злегчити, (о многих) похолостити, повихолощувати, повихо[а]ло[а]щати, повалашати, повивалашувати, повикладувати, повикладати, позавертати, позакручувати, покаплунити, позлегчати. -ляться - холоститися, вихолощуватися, вихолоститися и т. д. Оскоплённый - вихолощений, вивалашаний, кладений, викладений, виложений, скаплунений, злегчений.* * *несов.; сов. - оскоп`итьоскопля́ти, оскопи́ти; (несов., сов.: кастрировать) каструва́ти; ( выхолащивать) вихоло́щувати и холости́ти, ви́холостити, вичища́ти, ви́чистити, виклада́ти, ви́класти и ви́ложити, несов. валаша́ти -
11 предвещать
предвестить кому что віщувати, вістувати, провіщати, провістити, передвіщати, передвістити, призвіщати, призвістити, пророкувати, ворожити кому що и про що. Срв. Предсказывать, Предзнаменовывать. [Ти братові своєму смерть віщуєш (Л. Укр.). Кожен зна, що віщує такий сон (Свидн.). Вони вістують, що осінь приходить (Стеф.). Письменство стає йому за ту зірницю, що близький світ сонця провіщає (Єфр.)]. -щать беду, несчастие, что-л. недоброе - віщувати, ворожити біду, нещастя (лихо), щось недобре. [Пугач або сич біду віщує (Номис). Гарна птиця, а чомусь не можу її чути без жаху. Чи справді вона ворожить якесь лихо? (Франко)]. Лягушки -щают хорошую погоду - жаби добру погоду віщують. Сердце что-то -щает - серце щось віщує. [Як повіє вітер на Покрову з полудня, то передвіщає, що буде гнила зима (Звин.). Важку ворожать осінь нам зірниці (Франко)]. Барометр -щает дождь, непогоду - барометр показує на дощ, на негоду, заповідає дощ, негоду. Ничто не -щает смерти - ніщо не показує на смерть, не віщує (не провіщає, не вістує и т. д.) смерти, про смерть. [Про смерть старечу зорі не віщують, як-же вмирає цар, палає небо (Куліш)]. Нам -щают обильную жатву - нам пророкують, ворожать багатий урожай. Кто бы -тил мне завтрашнюю погоду - хто-б мені, призвістив, яка завтра погода буде. Предвещённый - провіщений, передвіщений, призвіщений, напророкований, наворожений. -ться - віщуватися, вістуватися, провіщатися, бути провіщеним, призвіщатися, бути призвіщеним, передвіщатися, бути передвіщеним и т. д. - см. Предвещать.* * *несов.; сов. - предвест`ить1) ( предсказывать) передвіща́ти, передвісти́ти; (несов.: пророчить) пророкува́ти; ( прорицать) проріка́ти, проректи́, приріка́ти, приректи́2) ( служить предзнаменованием) провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, несов. віщува́ти, диал. вістува́ти, заповіда́ти -
12 предвозвещать
предвозвестить1) сповіщати, сповістити наперед (заздалегідь) кого про що; оголошувати, оголосити, оповіщати, оповістити що;2) віщувати, провіщати, провістити; см. Предвещать. Предвозвещённый -1) сповіщений наперед (заздалегідь) про що; оповіщений, оголошений;2) провіщений; см. Предвещённый. -ться -1) сповіщатися, бути сповіщеним наперед (заздалегідь) про що; оповіщатися, оголошуватися, бути оповіщеним, оголошеним;2) см. Предвещаться.* * *несов.; сов. - предвозвест`ить1) ( кому - заранее возвещать) звіща́ти [напере́д], звісти́ти [напере́д] (кому), сповіща́ти [напере́д], сповісти́ти [напере́д] (кого, кому)2) ( служить предзнаменованием) провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, несов. віщува́ти, диал. вістува́ти, заповіда́ти -
13 возвещать
-ся, возвестить, -ся звіщати (кому що), -ся, звістити, -ся, сповіщати кого, -ся, сповістити, -ся, ознаймувати (кому що), -ся, ознаймити, -ся, ясувати [Ясую вам, що воював щасливо (Куліш)], проголошувати (проголосити), -ся (слово істини, гарні гасла). Возвещённый - звіщений, сповіщений, ознаймований, проголошений.* * *несов.; сов. - возвест`итьзвіща́ти, звісти́ти, сповіща́ти, сповісти́ти; провіща́ти, провісти́ти -
14 замещать
заместить1) (заменять) заступати, заступити кого. [Як я поїду, то мене помічник заступатиме. А на господарстві заступити мене нікому (Мова)]. Приглашённый (на время) -тить кого-либо - запроханий на заступника, (неоффиц.) проханий. [Я титар не справжній, а проханий (Харківщ.)]. -щён кто кем - заступив хто кого;2) -ть (должность) - обсаджувати, обсадити, заміщати, замістити посаду, (о мн.) пообсаджувати, позаміщати (посади). [Там усі посади обсаджують (заміщають) своїми родичами та приятелями]. Все должности -щены - усі посади обсаджено, заміщено. Замещённый - заступлений; обсаджений, заміщений.* * *несов.; сов. - замест`ить1) заміща́ти, замісти́ти, -міщу́, -мі́стиш2) ( заменять собой) заміня́ти и замі́нювати, заміни́ти, -міню́, -мі́ниш и мног. позаміня́ти и позамі́нювати; (занимать место кого-л.) заступа́ти, заступи́ти, -ступлю́, -сту́пиш3) (несов.: временно исполнять чьи-л. обязанности) заступа́ти, заміща́ти -
15 обвещать
обвестить оповіщати, оповістити, обвіщати, обвістити.* * *несов.; сов. - обвест`итьоповіща́ти, оповісти́ти -
16 объявлять
объявить оповіщати, оповістити, повістити, обвіщати, обвістити, оголошувати и оголошати, оголосити, оглашати, огласити, ознаймувати, ознаймити, ясувати, з'ясувати, освідчати, освідчити, об'являти, об'явити що, про що. [Про це оповіщено в газеті. Ознаймуємо цим нашим універсалом. Ми ясуємо ім'ям народу й нашого уряду, що Марцій заслужив карання смертю (Куліш)]. -лять устно - викликати. -лять, -вить себя сторонником кого, чего - признаватися до кого, до чого. -вить себя чем - об'явитися чим. [Чи не хтів він в той вечір неофітом об'явитись? (Л. Укр.)]. -вить о себе - оповіститися. [Піду оповіщуся у волость]. -вить о выходе книги - оповістити, що книга вийшла з друку. -вить кому свои намерения, цель, мнение, волю - з'ясувати кому свої заміри, мету, думку, волю. -вить амнистию - ознаймити амнестію. -вить приказ - оповістити наказ(а). Об'являемый - оповіщуваний, оголошуваний. Об'явленный - оповіщений, оголошений, обвіщений, ознаймлений, освідчений.* * *несов.; сов. - объяв`ить1) оголо́шувати, оголоси́ти; об'явля́ти, об'яви́ти; ( оповещать) оповіща́ти, оповісти́ти и пооповіща́ти -
17 оповещать
оповестить о чём кого оповіщати, оповістити кого про що, проголошувати, проголосити кому що, ясувати, з'ясувати кому що, про що, обвіщати, обвістити кому що, заповіститися. [Мене про це вже оповіщено. Звели Антонія живим узяти, - з'ясуй про це (Куліш)]. -щать, -стить через посланцов - обсилати, обіслати. [Уже я й полки обіслав, щоб коні кормили і в дорогу готові були (Куліш)]. Оповещаемый - оповіщуваний, проголошуваний. Оповещённый - оповіщений, проголошений. Срв. Извещать, Об'являть.* * *несов.; сов. - оповест`итьсповіща́ти, сповісти́ти, оповіща́ти, оповісти́ти и пооповіща́ти; ( уведомлять) повідомля́ти, повідо́мити -
18 перемещать
переместить переміщувати и переміщати, перемістити, переставляти, переставити, перекладати, перекласти, пересувати, пересунути, (о мног.) попереміщати, попереставляти, поперекладати, попересувати що. -ть кого - см. Переводить. Перемещённый - переміщений, переставлений, перекладений, пересунутий и пересунений. Чиновник -щён на другое место, в другое учреждение - службовця переведено на иншу посаду, до иншої установи.* * *несов.; сов. - перемест`итьпереміща́ти и перемі́щувати, перемісти́ти -
19 повещать
повестить кого о чём сповіщати, сповістити, обвіщати, обвістити кого про що и що. Срв. Извещать. Повещенный - сповіщений, обвіщений.* * *несов.; сов. - повест`итьсповіща́ти, сповісти́ти, повідомля́ти, повідо́мити, оповіща́ти, оповісти́ти -
20 потрескивать
потрещать1) потріскувати, (сильно) витріскувати, тріщати, тріскотіти (часами), потріщати, потріскотіти, -тати, (о жире на огне) шкварчати потроху, пошкварчати. [Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку (Коц.). На землі витріскувало багаття];2) -щать (поговорить трещёткой) - поторохтіти, поцокотіти, посокотати (якийсь час).* * *потрі́скувати; полу́скувати; ( похрустывать) хрускоті́ти
См. также в других словарях:
вѣщати — ВѢЩА|ТИ (754), Ю, ѤТЬ гл. Сказать что л., сообщить: не вѣштати срамьныихъ словесъ. Изб 1076, 93; истинѹ ти вѣщаю о҃че ЖФП XII, 54г; и сльзами разлива˫асѩ и не могыи гл҃ати. въ ср҃дци си начатъ сицева˫а вѣщати. СкБГ XII, 9б; ѡвомѹ вътороѥ по… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
отъвѣщати — ОТЪВѢЩА|ТИ (741), Ю, ѤТЬ гл. 1.Говорить в ответ, отвечать: Повѣдаша нѣкотерии дх҃вьнии… ˫ако очивисть || нѣкъгда ˫ависѧ имъ ди˫аволъ. и сего въпрошенъ бывъ ими. ѡтъвѣшта. (ἀπεκρίνατο) Изб 1076, 193–194; творить кр(с)тъ имь. гл҃ѧ вельгла(с)но.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
освѧщати — ОСВѦЩА|ТИ (51), Ю, ѤТЬ гл. 1.Освящать: вьсѣми ѡблада˫а. вьсѧ ѡсвѧщаѥши свѧтыимь. твоимь дѹхъмь. Стих 1156–1163, 99; прославиша б҃а. творѧщааго чюдеса велика и прославлѧющааго мѣсто то. и ос҃щающа ѥ моли||твами прп҃дбьнааго оц҃ѧ нашего ѳеодосиѧ.… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
освѣщати — ОСВѢЩА|ТИ1 (26), Ю, ѤТЬ гл. 1.Освещать: Вѣдѣ и инъ свѣ(т). имже ѿгнасѧ первобытна˫а тма. или (прерѣзасѧ) преже бывъ види мы˫а твари. и обьхоженье кружное звѣздъ. и вышнее освѣщенье миръ весь освѣща˫а. (αὐγοζουσαν) ГБ к. XIV, 26б; по се(м) же и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
поміщати — I = помістити (надавати місце комусь / чомусь, розташовувати що н. десь), у[в]міщати, у[в]міщувати, у[в]містити, приміщати, приміщувати, примістити, пристроювати, пристроїти, примощувати, примостити, пристосовувати, пристосувати; у[в]саджувати,… … Словник синонімів української мови
въмѣщати — ВЪМѢЩА|ТИ (14), Ю, ѤТЬ гл. 1. Заключать что л. во что л. или в чем л.: [о боге] и лакътьныими дъсками. никде же въмѣстимаго въмѣщати. (περικλείειν) ЖФСт XII, 104 об.; въ ст҃а˫а ст҃хъ вмѣща˫а. (χωροῦσα) ГБ XIV, 94г. 2. Переходить, перемещаться:… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
оцѣщати — ОЦѢЩА|ТИ (25), Ю, ѤТЬ гл. 1.Очищать, делать чистым: да новыми призирании ѡцѣщають нивы. и на сѣмена ˫ако же ѡброци г(с)ни творѧтьсѧ. (τὰς καϑορσεις… ποιοῦντες) ФСт XIV/XV, 101а; || перен.: ты мою плоть ѿ всѧкы˫а свкверъны [так!] ѡцѣщаѥши. СбЯр… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
затріщати — щу/, щи/ш, док. 1) тільки 3 ос.Почати тріщати, видавати різкий сухий звук, утворюючи тріщини або ламаючись, розриваючись на частини. || Почати тріщати під час горіння. || Почати створювати різкий шум, тріскотняву безперервними ударами, стуками і… … Український тлумачний словник
звіщати — а/ю, а/єш, недок., звісти/ти, звіщу/, звісти/ш, док., перех. 1) Оголошувати для загального відома, нагадувати про що небудь. || Указувати на що небудь, означати щось. 2) Провіщати, передрікати що небудь. 3) рідко. Сповіщати, повідомляти кого… … Український тлумачний словник
протріщати — щу/, щи/ш, док. 1) Док. до тріщати. 2) Тріщати якийсь час … Український тлумачний словник
суміщати — а/ю, а/єш, недок., сумісти/ти, іщу/, і/стиш, док., перех. 1) Нерозривно поєднувати; сполучати. || Займатися чим небудь одночасно з іншим. Суміщати обов язки. Суміщати посади. 2) Накладаючи одну на одну (лінії, фігури і т. ін.), досягати збігу… … Український тлумачний словник
