Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

гётит

  • 1 Тит

    Русско-украинский словарь > Тит

  • 2 лететь

    1) (по воздуху и перен.) летіти (лечу, летиш, -тимо, -тите), (ум. летітоньки), линути. [Защебетав жайворонок угору летючи (Шевч.). Летить миска до порога (Пісня). Соколонько крилоньками махає, летітоньки гадає (Лукаш.). А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну (Шевч.)]. Стрела -тит - стріла летить. Пыль -тит облаком - пил (порох) летить хмарою. Время, лето -тит, годы -тят - час, літо лине (летить), роки линуть (летять). [Марко писав годину, другу і не помічав, як линув час (Грінч.). Летить літо, як крилами (Номис)]. Время -тит незаметно - час непомітно лине, збігає, час не змигнеться. Листья -тят с дерева - лист(я) облітає, о(б)падає з дерева. Быть в состоянии -теть - спромогтися летіти; підлетіти. [Уже й не підлетить сокіл, знемігся, сів (Сл. Гр.)];
    2) (мчаться по воде, по земле) летіти, мчати(ся), гнати(ся), (о корабле ещё) линути. [Немов стадо скажених вовків летить до села, виючи з голоду (Франко)]. -тит, как бешеный - летить (женеться), як несамовитий, (фамил.) жене як дідько вітри;
    3) (падать) летіти, падати. Книга -тит на пол - книжка летить (падає) на підлогу.
    * * *
    леті́ти; поэз. ли́нути

    Русско-украинский словарь > лететь

  • 3 хватать

    I
    1) ( схватывать) хапа́ти, схо́плювати, редко хвата́ти; диал. порива́ти

    \хватать — во́здух хапа́ти пові́тря; хвата́ет

    за ду́шу (за се́рдце) — бере́ (хапа́є) за ду́шу (за се́рце); звору́шує, розчу́лює

    2) ( достигать) сяга́ти

    \хватать с не́ба звёзды — перен. зірки́ (зо́рі) з не́ба зніма́ти (здійма́ти, хапа́ти)

    II безл.; несов.; сов. - хват`ить
    вистача́ти, ви́стачити, става́ти, ста́ти; вистава́ти, ви́стати, сов. ста́чити; ( с отрицанием) бракува́ти; диал. вистарча́ти, ви́старчити, сяга́ти, сягну́ти; хва́тит; ( достаточно) до́сить, ви́стачить

    с меня́ хва́тит — з ме́не до́сить (ви́стачить); (будет, пора прекратить) го́ді, до́сить, бу́де; не хвата́ет

    слов — слів нема́є (не стає́, не вистача́є, браку́є)

    не — хвати́ло

    терпе́ния — не ста́ло сил терпі́ти; хва́тит

    ума́ — ро́зуму не забра́кне

    э́того ещё не хвата́ло! — ще цього́ бракува́ло (не вистача́ло)!

    э́того — хва́тит

    на всех — цього́ ви́стачить (ста́не) на всіх

    Русско-украинский словарь > хватать

  • 4 метить

    мечать и мечивать
    1) (помечать что) значити, позначати, мітити (мічу, мітиш), (зарубками, нарезами) карбувати, (клеймом) таврувати, клейн[м]ити, (о товарах и перен.) шта[е]мпувати. [Уже я й значив шапку, так усе таки крадуть (Лебединщ.). Він свої ягнята мітить (Звин.). Коні таврують або клейнять гарячим залізом (М. Грінч.)]. -тить бельё - значити (мітити) білизну;
    2) (целить) - а) (в кого, во что, куда) ціляти, цілити, цілитися, націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що, куди (де), поціляти що, міря[и]ти(ся), наміряти(ся) на (в) кого. [Якраз мені ти в голову ціляєш (Куліш). Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис). На вовка цілиться (Рудан.). Сама добре знаю, що на біду лучу (Чуб. V). Хлопець кидає шапку, а всі кидають камінцями, націляють у ту шапку (Звин.). Де я мірю, там я вцілю (Гол. I)]. -тить ниже - низити, ціляти (лучити, мірити, брати) нижче. [Не вміє він ціляти добре - низить (Грінч.)]. -тить выше - ціляти (лучити, мірити, брати) вище. Он -тит очень высоко (перен.) - він дуже високо ціляє. Он -тит в мой огород - він у мій город ціляє. Он -тит в генералы - він націляється (наставляється, важить) на генеральство, (лезет) він пнеться в генерали; б) (на кого, на что) важити, ціляти, націлятися на кого, на що. [Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю (Н.-Лев.). На віщо-ж ти важила: чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? (Ант.-Драг.). На великий посаг він ціляє (важить) (М. Грінч.)]; в) (на кого: намекать) мітити, закидати на кого, мати на меті кого. Говоря это он -тил на известное лицо - кажучи це, він мітив (закидав, думав) на певну особу (или мав на меті певну особу). Меченный - значений, мічений; карбований, таврований, клейнений, шта[е]мпований; позначений, помічений и т. д.; срв. Меченый. [Значені вівці (Богодухівщ.). Позначена білизна (Київщ.). Тавровані коні (Брацлавщ.). Злодій штемпований (Шевч.)].
    * * *
    I
    (ставить знак, метку) зна́чити, мі́тити
    II м`етить
    1) ( целить) ці́лити, ці́литися, ціляти, наці́люватися, націля́тися; лучити
    2) (на кого-что, в кого-что - иметь в виду; намекать) (в кого-що, на кого-що); натяка́ти (на кого-що); ма́ти на меті́ (кого-що)
    3) (во что - стремиться стать кем-л.) наці́люватися, націлятися (на що), пну́тися (в що)
    4) ( намереваться) ма́ти на́мір, збира́тися; ( рассчитывать) мі́тити, розрахо́вувати, сподіва́тися

    Русско-украинский словарь > метить

  • 5 претить

    кому бридити, мерзити кому, бути гидким кому, вернути душу чию или кого. -тит положить в рот - гидко в рот покласти. Мне -тит - мені гидко, мене нудить. Оно мне -тит - мене верне від нього, воно мені бридить, мерзить;
    2) см. Запрещать.
    * * *
    1) ( быть неприятным) бу́ти гидки́м

    мне прети́т от кого́-чего́ — мені́ ги́дко від ко́го-чо́го, мене́ ну́дить (ве́рне) від ко́го-чо́го

    2) ( запрещать) забороня́ти; ( препятствовать) перешкоджа́ти

    Русско-украинский словарь > претить

  • 6 колотить

    1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;
    2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);
    3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];
    4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;
    5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -
    1) (о вещах) битий, товчений;
    2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.
    * * *
    1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти
    2) ( выколачивать) вибива́ти
    3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти
    4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́
    5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

    Русско-украинский словарь > колотить

  • 7 мутить

    мучивать
    1) (делать мутным) каламутити, колотити, с[за]каламучувати, сколочувати, мутити, бовтати; срв. Замутить 3, Помутить. [Що це ти тут каламутиш берег мій? (Глібів). Два голуби воду пили, а два колотили (Пісня). Дітвора бовтає воду (Луб.)];
    2) (возмущать, бунтовать) хвилювати, баламутити, колотити, каламутити, мутити, ворохобити, бунтувати. [По селах людей баламутять (Кониськ.). Так колотить усіма, як вир водою (Приказка). Колотила Пилипиха в нас у хаті (М. Вовч.). Мутив, як на селі москаль (Котл.)]. -тить общество (народ) - баламутити громаду (народ), колотити громадою (миром), каламутити в громаді, народ бунтувати. [Не вспів у село війти, вже й каламутить миром (Тобіл.). Почне каламутити в громаді (Грінч.). Отой Гуща народ бунтував (Коцюб.)];
    3) (тошнить) нудити, вадити, млоїти, (диал.) канудити. [Правда ваша: наїдались, а вам тепер вадить (Шевч.)]. Меня -тит - мені нудно (млосно, вадить), мене нудить (млоїть, канудить). На душе, на сердце -тит - на душі, на серці млосно (нудно).
    * * *
    1) ( жидкость) каламу́тити, колоти́ти
    2) (перен.: вызывать беспокойство; подстрекать) баламу́тити, збу́рювати, мути́ти; каламу́тити, колоти́ти
    3) (безл.: тошнить) нуди́ти и ну́дити

    Русско-украинский словарь > мутить

  • 8 пыхтеть

    1) пихкати, пахкати, бухати. [Поїзд вихопився з долини і, пихкаючи, грюкаючи та сопучи, погнав далі (Леонт.). Гуральня нахабно сміялась рядом червоних вікон і гордо пахкала димом (Коцюб.). Гуральня бухає димом і вся тремтить, ясна, велика, жива серед мертвої ночи (Коцюб.)];
    2) (кряхтя) пихкати, пухкати, (гал.) фукати, фучати и футіти; (дышать коротко вслух) сопти, сапати. [Він надув щоки й став пихкати (Васильч.). Ходить він після обіду по кімнаті та тільки пухкає (Грінч.). Аж ось і підмайстер надійшов, фукаючи чогось, як міх ковальський (Франко)]. Он -тит как вол - він сопе (сапле), як віл. -тал, -тел над работой а не справился - сіп, сіп над роботою, а не дав собі з нею ради. Он -тит злобою - він чмише (и чмихає), дмухає злістю.
    * * *
    1) пи́хкати, пихті́ти и пихкоті́ти, чми́хати; (о паровозе, пароходе) па́хкати, ча́хкати, чахкоті́ти
    2) (перен.: усиленно трудиться над чем-л.) пихті́ти

    Русско-украинский словарь > пыхтеть

  • 9 зашелестеть

    зашелестіти, (однокр.) шелес[т]нути, зашамотіти, (однокр.) шерхнути, зашурхотіти, зашарудіти, залопотіти, (с отриц.) чичиркнути, шиширхнути, шебер(х)нути, шамнути. [Важко зідхнув, аж листя зашелестіло (Стор.). Листя залопотіло. Жита зашамотіли (Мирн.). Зашаруділа миша (Сл. Гр.). Тихо, ні мушка не шеберне (Етн. Зб. V). Нігде ніщо ні шерхне, ні стукне (Мирн.). На землю злізла ніч, нігде ані шиширхне (Г. Арт.). Водою іде не хлюпне, очеретом - не шелесне (Номис). Там хіба ящірка шелетне (Звиног.)]. Ничто не -тит - ніщо ані чичиркне.
    * * *
    зашелесті́ти, -лести́ть, зашаруді́ти, -ди́ть, заше́мрати, зашумі́ти, -ми́ть, зашумува́ти, -му́є, залопота́ти, -по́че, залопоті́ти, -потить, однокр. шеле́снути, шу́рхнути, шебе́рнути и шеберну́ти, шебе́рхну́ти, ше́рхнути; зашамотіти, -моти́ть; ( пошелестеть) пошаруді́ти

    Русско-украинский словарь > зашелестеть

  • 10 льстить

    1) лестити (-щу, -стиш), (перен.) язиком грати, (в глаза) в очі світити. [Так лазячи та лестячи, ти міг-би аби-кому зогріти кров холодну (Куліш-Шексп.). Пан тільки в очі світив, лучче було-б, якби він гудив (Свидн.)];
    2) (кому) лестити (-щу, -стиш) кому и кого, підлещувати (-щую, -уєш), підлещати кому, (зап.) хлібити (-блю, -биш), підхлібляти кому, улещувати, облещувати кого, лестками підходити (під) кого, (перен.) мастити словами, речами ласкавими кого, язиком мастити кого, (слишком хвалить) перехвалювати кого; срв. Обольщать 1. [Лестити ідолам оцим, що їми я в душі гордую (Грінч.-Шілер). Підлещала їй панська ласка до її дитини (Л. Укр.). У тебе голова добра! - підхлібляв йому Мендель (Франко). А він хлібить жінці (Могилівщ.)]. Вы мне -тите - ви мене перехвалюєте. -тить в глаза кому - лестити в живі очі кому, в очі світити кому. Льщу себя надеждою - маю любу надію, тішу себе надією. -тить себя несбыточными надеждами - манити (тішити) себе химерними (незбутніми) надіями. Это -тит его честолюбию - це лестить (підлещує) його честолюбності, його гонорові. В глаза -тят, а за глаза ругают - в очі лестять, а по-за очі лають.
    * * *
    1) ( кому - лицемерно хвалить) лести́ти (кому), уле́щувати, обле́щувати, підле́щувати, підлеща́ти (кого)
    2) ( кому-чему - доставлять удовлетворение) ті́шити, потіша́ти (кого-що), лести́ти (кому-чому)

    Русско-украинский словарь > льстить

  • 11 поворачивать

    поворотить
    1) повертати, вернути, повернути, (в сторону и назад) завертати, завернути, (сворачивать в сторону) завертати, звернути, (диал.) скручувати, скрутити. [Сонце почало повертати на вечірній упруг (Неч.-Лев.). Обізвався, не повертаючи голови. Туди мою голівоньку що-вечора верне. Верни до мого двору. Він уже й коня завертає (Грінч.). Ішли просто, а тоді звернули (завернули) вліворуч за ріжок. Жандар скрутив направо, між корчі (Франко)]. -вать, -тить к чему (при езде, ходьбе) - привертати, привернути до чого; срв. Приворачивать. -вать направо, налево - повертати (звертати, завертати) праворуч, ліворуч, у праву, у ліву руку. -вать с дороги - звертати з дороги. -вать обратно (при езде, ходьбе) - назад завертати, -ся, завернути, -ся. [Завертай коні додому. Пішов був, аж побачив, що хмара насуває, та й завернувся]. Здесь негде и -тить - тут ніде й завернутися. -вать оглобли - вернути назад. Ветер -вает к югу - вітер верне, повертає(ться) на південь. На весну -вает - на весну кладеться (верне). На весну -тит - на весну поверне (скресне). [Сон-трава цвіте, скоро поверне (скресне) на весну. На весну вже повернуло (скресло)]. -вать в свою пользу - на свою руч навертати. [На свою руч навертали справу]. -вать по своему, на свой обычай - навертати, наворочати на своє, на свій розум, на свій звичай, обертати на свій звичай;
    2) что куда, вокруг чего - вернути, обертати, обернути що куди, навколо (круг) чого. [Веретено камінь обертає у млині. Обертає над огнем м'ясо, настромлене на рожен. Вітер обертає крила у вітряці].
    * * *
    несов.; сов. - поворот`ить
    2) (несов.: распоряжаться, управлять) ору́дувати, верхово́дити, крути́ти, воро́чати
    3) (перен.: перевёртывать) переверта́ти, переверну́ти

    Русско-украинский словарь > поворачивать

  • 12 чёрт

    1) миф. чорт, ді́дько, ку́ций, -ого, куца́к, -а; ( житель ада) пеке́льник; ( нечистый) лихи́й, -о́го, нечи́стий, -ого; диал. анти́пко, а́рідник; ( в болоте) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник

    чёртом гляде́ть на кого́-что — чо́ртом диви́тися (позира́ти) на ко́го-що

    \чёрт попу́тал — лихи́й попу́тав; чертя́м

    (чёрту) то́шно — аж пе́кло сміє́ться

    бы́ло бы боло́то, а че́рти найду́тся — посл. аби́ було́ боло́то, чорти́ знайду́ться

    не так стра́шен \чёрт, как его́ малю́ют — погов. не таки́й чорт (вовк) страшни́й, як його́ малю́ють (як намальо́ваний); не ко́жне куса́ється, що з ву́сами

    \чёрт но́гу сло́мит — см. сламывать

    2) бран. чорт, ді́дько, біс, га́спид, мара́

    до чёрта — до чо́рта, до бі́са, достобі́са, до си́на; ( чертовски) страше́нно

    иди́ к чёрту — бран. іди́ (геть) під три чорти́

    [для] како́го чёрта, за каки́м (за ко́им) чёртом, на кой \чёрт, на чёрта — на [яко́го] чо́рта (бі́са, ді́дька), яко́го чо́рта (бі́са, ді́дька), на кий чорт, на бі́сового ба́тька, яко́го недо́вірка, на яко́го си́на; диал. яко́ї нете́чі

    к чёрту, к чертя́м, ко всем чертя́м — к чо́рту, к чорта́м, до чо́рта, до всіх чорті́в, к бі́су, до бі́са, до ді́дька; (прочь, вон, долой бран.) під три чорти́

    к чёрту (к чертя́м) на рога́ (на кули́чки) — до чо́рта в зу́би, до чорті́в на ви́ступці

    у чёрта на рога́х (на кули́чках) — у чо́рта в зуба́х (на боло́ті)

    ни оди́н \чёрт (сам \чёрт) [не разберёт, не сде́лает] — нія́кий (жо́ден, сам) чорт [не розбере́, не зро́бить]

    ни чёрта — нічогі́сінько; (всё равно, пускай) дарма́, да́рмо

    чем \чёртт — не шу́тит чого́ на сві́ті не бува́є; ( возможно) бува́

    \чёрт бы вас (тебя́) побра́л, \чёрт вас (тебя́) возьми́ — щоб вас (тебе́) чорт побра́в, чорт вас (тебе́) побери́

    \чёрт возьми́ (дери́, побери́) — чорт його́ бери́, хай (неха́й) йому́ чорт (біс, ді́дько), хай (неха́й) його чорт ві́зьме

    че́рти возьму́т кого́ — ( умрёт) [чорт]ухо́пить кого́

    \чёрт — дёрнул (понёс, догада́л)

    кого́ — і нада́ло [ж] кому́, [і] нада́ла [ж] кому́ нечи́ста [си́ла] (лиха́ годи́на)

    \чёрт его́ зна́ет — ( я не знаю) чорт (ді́дько, біс) його́ [ба́тька] зна́є, моро́ка його́ зна́є

    \чёрт зна́ет кто (что, како́й, где, куда́) — чорт зна́є хто (що, яки́й, де, куди), ка́зна-хто (ка́зна-що, ка́зна-який, казна-де, ка́зна-куди)

    \чёрт (чёрта) ли в ком-чём — на чо́рта (на ді́дька, на бі́са) хто-що

    [куда́, отку́да] \чёрт принёс — [куди́, зві́дки] чорт прині́с (підтаска́в)

    \чёрт с тобо́й (с ним, с ни́ми) — чорт з тобо́ю (з ним, з ни́ми), хай (неха́й) тобі́ (йому́, їм) чорт (біс, моро́ка, мара́), хай (неха́й) тебе́ (його́, їх) чорт ві́зьме

    чёрт-те что (где, куда́) — чо́ртзна-що (чо́ртзна-де, чо́ртзна-куди)

    Русско-украинский словарь > чёрт

  • 13 Наготить

    кого оголювати и оголяти кого, здіймати (сильнее здирати) одежу з кого, (обирать) обдирати, дерти кого; срв. Обнажать. Бедность -тит - убозство (бідність) роздягає, злидні останню сорочку здіймають. -ться - оголюватися, оголятися, голіти; срв. Наготеть 1.

    Русско-украинский словарь > Наготить

  • 14 Поплатить

    (долги, налоги) поплатити, посплачувати (борги, податки). Бог ему -тит за это - бог йому заплатить за це.

    Русско-украинский словарь > Поплатить

См. также в других словарях:

  • Тит Рубрий Элий Непот — лат. Titus Rubrius Aelius Nepos Консул суффект Римской империи …   Википедия

  • Тит Ларций Флав — (Руф) TITUS LARCIUS FLAVUS (RUFUS) Род деятельности: римский государственный деятель, консул, первый римский диктатор Место смерти: Рим Тит Ларций Флав или Руф (лат …   Википедия

  • Тит Квинкций Цинциннат Капитолин — лат. Titus Quinctius Cincinnatus Capitolinus Военный трибун с консульской властью в 388 до н. э., 384 до н. э. годах …   Википедия

  • Тит Секстий Корнелий Африкан — лат. Titus Sextius Cornelius Africanus Консул суффект Римской империи …   Википедия

  • Тит — а, муж.Отч.: Титович, Титовна; разг. Титыч.Производные: Титка.Происхождение: (Римск. личное имя Titus. Предположительно от лат. titulus честь, почет.)Именины: 17 янв., 7 марта, 12 марта, 15 апр., 17 июня, 7 сент., 10 сент., 11 окт. Словарь личных …   Словарь личных имен

  • Тит Лукреций Триципитин — лат. Titus Lucretius Tricipitinus Консул в 508 до н. э. и 504 до н. э …   Википедия

  • Тит — может означать: Тит (лат. Titus)  мужское имя, в переводе с латинского языка  «честь», «почет». Древнеримское личное имя. Тит, Тит.  Послание апостола Павла Титу Тит (апостол от 70) ученик апостола Павла, первый епископ Крита… …   Википедия

  • Тит Квинкций Фламинин — Titus Quinctius Flamininus …   Википедия

  • Тит Дидий — Titus Didius Консул 98 до н. э.   Смерть: 11 июня 89 до н. э. Отец …   Википедия

  • Тит Статилий Север — лат. Titus Statilius Severus консул Римской империи …   Википедия

  • Тит Лукреций Кар — Titus Lucretius Carus Дата рождения: ок. 99 до н. э. Дата смерти: 55 год до н. э.(0 55 …   Википедия

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»