груди

(в рубашке) пазуха, груди (-дей), нагруддя (-ддя); (твёрдо накрахмаленная) плястрон (-ну), (надеваемая отдельно) шемізет(к)а, нагруддя. [Чорний фрак, як сніг біла накрохмалена сорочка з широким нагруддям (Крим.). Пазуха так лубом і стоїть та аж блищить (М. Грінч.). Позакладай шпоньки в пазуху і в чохли (М. Грінч.)].

* * *

мрець (р. мерця, мн. мерці), мертвець (-веця), мертвяк (-ка), мерлець (-леця), умерлий (-лого), умер(л)ець (р. умерця), (у)мерляк, смертяк (-ка). [Покиньте мертвих свої мерці ховати (Грінч.). Мов мертвець позирає на світ з домовини (Шевч.). Мертвяк вилазить з труни (Грінч. II). Ходімо на цвинтар, там нас розсудять умерлії (Рудан.). Ховали мерлеців, що вмирали од пошести (Еварн.). Вмерцям на груди кинули піску по жмені (Рудан.). Не переходь смертяку дороги (Переясл.)]. Он имеет вид -ца - він з вигляду зовсім наче мрець.

* * *

и Надавлять надавить

1) что - надавлювати, надавити, надушувати, надушити, нагнічувати, нагнітити що, натискати и натискувати, натиснути що и на що; (об обуви, платье) намулювати и намуляти, оконч. намуляти и (зап.) намулити що; (о мног.) понадавлювати, понамулювати и т. п.; срв. Нажимать 1 и 3. [Запінка надавила мені груди (Франко). Повалив мене, та ще й коліном нагнітив (Лебединщ.). Холод натис на мозок (Коцюб.)];

2) (выжимать изв. колич. чего) начавлювати, начавити, надушувати, надушити, надавлювати, надавити, (о мног.) поначавлювати и т. п. чого; срв. Нажимать 4. [Начави (надуши) соку з цитрини (Київщ.)]. Надавленный -

1) надавлений, надушений, нагнічений, натиснутий и натиснений, намуля[е]ний, понадавлюваний и т. п.;

2) начавлений, поначавлюваний и т. п. -ться - надавлюватися, надавитися, понадавлюватися; бути надавлюваним, надавленим, понадавлюваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надав`ить

1) нада́влювати, -люю, -люєш, надавити, -давлю́, -да́виш и мног. понада́влювати; ( нажимать) наду́шувати, -шую, -шуєш, надушити, -душу́, -ду́шиш, натиска́ти и нати́скувати, нати́снути; ( придавливать) прида́влювати, придави́ти

2) (выжимать в каком-л. количестве) нача́влювати, -люю, -люєш, начави́ти, -чавлю, -ча́виш, нада́влювати, надави́ти и мног. понада́влювати, наду́шувати, наду́шити

3) (сов. перен.: оказать воздействие) нати́снути

насесть

1) (садиться во множестве) насідати, насісти, (о мног.) понасідати; (о пыли и т. п.) насідати, осідати, осісти, налягати, налягти, (налипать: о грязи, снеге) налипати, налипнути, наліплюватися, наліпитися, (во мног. местах) понасідати, наосідати, поналягати, поналипати, поналіплюватися. [До його сизокрилі орли налітали, в головах насідали (К. Старина). Скільки їх (панів), - жмінька, а гляди, як насіли землі на груди (Коцюб.)];

2) на кого - напосідати, напосісти, насідати, насісти на кого и (реже) кого, наполягати, наполягти, напирати, наперти на кого, (нападать) напосідатися, напосістися на кого; срв. Налегать 2. [Де-далі дужче напосідав цар на хана (Леонт.). Редактори напосідали на мене, прохаючи оддати їм повість (Крим.). Я таки на його напосяду, то він оддасть (Миргор.). Дома насів жінку, чому не йшла боронити (Свидниц.). Якби-що він твердо сказав, що не дасть свого писання, то тато не дуже був-би й наполягав на його (Крим.). Так і напосівсь (на його): не держи кучером Антона, та й не держи! (Кониськ.)];

3) (поступать на должность) сідати, сісти на посаді, вступати, вступити на посаду.

* * *

несов.; сов. - нас`есть

1) насіда́ти, насі́сти, -ся́ду, -ся́деш

2) (перен. налегать) насіда́ти, насі́сти; напосіда́ти, напосі́сти; ( приставать) напосіда́тися, напосі́стися, -ся́дуся, -ся́дешся

и Нацелять нацелить націлювати и націляти, націлити що и чим на (в) кого, в (на) що и кого, що, (удачно) налучати, налучити чим в кого и кого, (в) що, (преимущ. о пушке ещё) нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вимірювати и виміряти, вимірити (гармату) на що, (о мног.) понацілювати и понаціляти, повимірювати, понарих[ш]товувати; срв. Наводить 2 и см. ещё ниже -ться 2. [Добре націляй (у яблуко), щоб збив за першим разом (Грінч.). Не налучу ніяк ниткою у вушко (Червоногр.)]. Нацеленный - націлений, налучений, нарих[ш]тований, вимірений, понацілюваний, повимірюваний, понарих[ш]товуваний. -ться -

1) (стр. з.) націлюватися, бути націлюваним, націленим, понацілюваним и т. п.;

2) націлятися и націлюватися чим на (в) кого, в (на) що, наміряти(ся), наміритися ким на (в) кого. [Що тільки націлиться (стрілець), заяць і є (ЗОЮР I). Ножем у груди він дівчині наміряє (Грінч.). Стрілець ще намірився в третій раз (Рудч.)];

3) (вдоволь, сов.) націлятися, націлитися, налучитися на (в) кого, в (на) що, наміря[и]тися на (в) кого, попоціляти (досхочу) и т. п.

* * *

несов.; сов. - нац`елить

начать

1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);

2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -

1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;

2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);

2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];

3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).

* * *

несов.; сов. - нач`ать

1) (скрытый от глаз) невидимий, (не только незримый) незримий, (невидный) невидний, (никем не замеченный) небачений. [Замовкли музики, співці невидимі співають (Л. Укр.). Немов вела розмову з якимись невидимими сусідами (Франко). Ми несли кайдани невидимі (Л. Укр.). Я побачив, що стою нишком, незримий, у його кімнаті (Крим.). Ти здержуєш усю будову нашу, хоч сам невидний (Л. Укр.). Прощалися ми без сльозини, а небачені сльози давили (Грінч.)]. -мый спектр - невидимий спектр. -мые чернила - невидиме чорнило. -мый глазом - невидний на око; недоступний окові (зорові). [Захисток, недоступний людському окові (Грінч.)]. Отдалённые звёзды -мы простым глазом - далеких (віддалених) зір не видно голим (простим) оком (на голе око);

2) (недоступный зрению) невидимий, незримий. [З речей видимих люди почали переносити ознаки на речі невидимі (Рада). Вітер бив по полях своїми невидимими крилами (Грінч.). Немов міцна, невидима рука вхопила його за груди (Франко). Спішить до незримої ціли (Франко)]. -мый мир - невидимий (незримий) світ. -мая сила - невидима (незрима) сила;

3) (незамечаемый) непомітний, непримітний; срв. Незаметный. [Огненне коло сонця сипле непримітними іскорками жару (Мирний)]. -ные миру слезы - непомітні (невидимі, невидні) для світу сльози.

* * *

1) (невиновность) - а) невинність, безвинність, безневинність (-ности); б) см. Невиновность 2;

2) (непорочность, простодушие) невинність, невиннощі (-щів и щей), безвинність, безневинність. [Блиск невинности сніжної (Франко). Думка поетова блукала ще в первісній невинності (Рада). Віриться у молодість жінок, у їх невиннощі (М. Рильськ.)]. Аркадская -ность - аркадійська невинність. В -ти души - в душевній невинності, в невинності своєї душі;

3) (физическая девственность) невинність, неблазність, незайманість (-ности), (о девушке ещё, устар.) панянство, (девственность) дівоцтво. [Принести на груди до повії невинність молоду (Крим.). Церква вчить, що й шлюб і дівоцтво, невинність, однаково припущені богом (Безвірник 1930). Здержувати полову жадобу та найдовше шанувати свою неблазність (Наш)]. Лишить -ти (о девушке) - позбавити невинности (устар. панянства), (стар.) справичити, (описат., устар.) з панянством розлучити кого, (в народн.творч., поэзии) розвити (зірвати, з(дій)няти) вінок кому, вінця позбавити кого, розчесати косу кому. Лишиться -ти, потерять -ность - втратити невинність (о девушке ещё, устар. панянство), (в народн. творч., поэзии о девушке) загубити (згубити, втеряти) вінок (віночок), калину стратити;

4) (безобидность) невинність, (скромность) скромність (-ности).

* * *

неземний, надземний. [Неземне сяйво (Крим.). Спів неземного кохання (Вороний). Я приколов тобі на груди троянди чорні, неземні (М. Рильськ.). Надземна краса (Франко)].

* * *

нелюдський, (сверхчеловеческий) надлюдський, (сверхъестественный) несвітський, несвітній. [Криком нелюдським озвалася враз нещасна (Грінч.). Стиснувши руки з нелюдської муки (Вороний). Груди несли нелюдську жагу (М. Рильськ.). Нелюдський зойк (Стефаник). Носить несвітський жах в душі своїй (Черкас.)]. -кие усилия - нелюдські (надлюдські) зусилля, нелюдське (надлюдське) силкування.

* * *

1) (действие) - см. Низание 1;

2) низка, низанка, (зап.) силянка, лучка, (мониста, бус и т. п. и перен. обычно) разок (-зка), (реже) сталька, (диал.) сталя, сталь (-ли), (вязанка) в'язка, (рыбы и перен.) метка, (грибов ещё) сотка. [Маю десять низок коралів (Брацл.). Груди так і обнизані добрим намистом, - разків двадцять буде (Квітка). Спокійна затока надівала на шию разок дорогого намиста - неаполітанських вогнів (Коцюб.). Купила собі стальку намиста (Козелеч.). Привіз дітям з міста в'язку бубликів (Гайсинщ.). В'юнів метками продають (Богодух.). Старий Кривинський з цілою меткою старих дочок (Мирний). Сотка грибів (Радом.)].

* * *

1) ( действие) низа́ння

2) ( мониста) ни́зка, разок, -зка́; ме́тка; диал. си́лянка

1) низько, (о рубке, стрижке ещё: при корне, близко к краю) прикро. [Голова йому низько похилилась на груди (Кінець Неволі). Прикро одрубав дерево (Хорольщ.). Нащо ти так прикро його підстригла? (Борз.)]. Инструмент настроен -ко - інструмент(а) настроєно (нала(го)джено) низько. Поклониться -ко кому - вклонитися низько кому. Очень, весьма -ко, -ко-ко - дуже, вельми низько, низько-низько, низенько(-низенько). [Сонце низенько, вечір близенько (Пісня). Прикрутили низенько лямпу (Васильч.)];

2) низько, (простецки) по-простому, по-простацькому, (вульгарно) вульгарно. -ко выражаться - вульгарно висловлюватися;

3) (в нравств. смысле) низько, ницо, (недостойно) негідно, (подло) підло, підлотно, падлючно, по-падлюцькому, (позорно) ганебно. -но мыслить - низько (вульгарно: вульгарно) мислити (думати). -но пасть - низько впасти, зледащіти, пуститися берега. -ко поступать - поводитися низько (підлотно, підло, негідно, ганебно, ницо). -ко поступить - повестися підлотно (підло, негідно, ганебно, ницо), зробити (вчинити) низький (ниций, негідний, підлотний, підлий) учинок.

* * *

1) нареч. ни́зько; ни́зько, ни́це; негідно; підло

2) в знач. сказ. ни́зько

1) нянька, ласк. няня - (дядька-пестун) няньо (-ня). [Меншу, по другій весні дівчину, забавляє нянька (Коцюб.). «Няню, люба няню, розкажи казку!» - «Петрику! треба няню слухати» (Звин.)]. Быть -ней - бути нянькою, (по профессии) нянькувати. [Нянькувала у нас коло меншого брата (Сим.)];

2) (сосец груди) нинка, ум. ниночка. [Дитина плаче, бо пипочки хоче (Звин.)].

* * *

1) ( нянька) ня́нька, ня́ня

2) (в больнице, детском саду, яслях) ня́ня; догляда́льниця; ( уборщица) прибира́льниця

обнажить

1) оголювати, оголяти, оголити. [Осінь оголила поле]. -жать, -жить голову - здіймати, зняти, скидати, скинути шапку (о мног.) поздіймати, поскидати шапки. - жать снизу, поднимая одежду вверх или засучив, рукава - заголювати, заголити. [Заголив ноги, руки]; (нижнюю часть тела) задублювати, задубити. -жать какую-л. часть тела, показывать к.-л. обнажённую часть тела - світити чим. [Дівко, май сором! Не світи клубами. Світить сивою головою]. -жать саблю, меч - добувати, добути, видобути, виймати, вийняти (з піхов = ножен) шаблю, меча або меч. [Хапає його за груди, добуваючи шаблю. Дай боже воювати, та шабель не виймати];

2) см. Раздеваться;

3) см. Открывать, Обнаруживать. Обнажу тебе сердце и душу свою - розгорну тобі серце й душу свою. Обнажённый - оголений, голий, (о голове) непокритий, (снизу) заголений, задублений, (о сабле или мече) добутий, голий, вийнятий. -нный берег (геол.) - лисий берег, лисяк. -нная гора - лиса гора, лисогора. -нная степь, -нный лес - голий степ, г. ліс. -нное дерево, поле - голе дерево, г. поле. Крестьяне -жены (обнищали) - селяни голі.

* * *

несов.; сов. - обнаж`ить

1) ого́лювати и оголя́ти, оголи́ти

2) ( вынимать из ножен) видобува́ти, видобу́ти, добува́ти, добу́ти, вийма́ти, ви́йняти и повийма́ти, ого́лювати и оголя́ти, оголи́ти

3) (перен.: делать явным что-л.) ого́лювати и оголя́ти, оголи́ти; ( раскрывать) розкрива́ти, розкри́ти; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти; ( разоблачать) викрива́ти, ви́крити; ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити

обнизать

1) обнизувати, обнизати що чим. [Усі груди так і обнизала намистом з червінцями];

2) (опередить в низаньи) перенизувати, перенизати, переганяти, перегнати кого нижучи. Обнизываемый - обнизуваний. Обнизанный - обнизаний.

* * *

несов.; сов. - обниз`ать

и Опущаться опуститься

1) спускатися, спуститися; спадати, спасти. [Над садком спускався тихий літній вечір (Кониськ.)]. Ночь -ается на землю - ніч спускається (спадає) на землю, ніч западає над землею. Туман -тился в долину - туман спустився в долину, туман повив долину. Занавес -ается - завіса падає. Голова -лась на грудь - голова схилилась на груди, голова поникла. У меня и руки -лись - мені й руки впали, (руки ув'яли). лись крылья - опали крила. -ся на колени - впасти навколішки, уклякнути;

2) (об уровне чего) знижатися, знизитися, подаватися, податися вниз, нижчати, понижчати, (о)[за]падати, о[за]пасти. [Вода в криниці дуже знизилася (подалася вниз)];

3) (о струнах и т. п.) ослабнути. [Ослабли струни - накрутити треба];

4) (о почве) осідати, осісти;

5) (нравственно) знижатися, знизитися духом, занепадати, занепасти морально, пускатися, пуститися берега, спускатися, спуститися до кого, до чого.

* * *

несов.; сов. - опуст`иться

1) опуска́тися, опусти́тися и поопуска́тися; ( спадать) опада́ти, опа́сти; ( спускаться) спуска́тися, спусти́тися; ( приспускаться) приспуска́тися, приспусти́тися; ( склоняться) схиля́тися, схили́тися, похиля́тися, похили́тися

2) ( морально) опуска́тися, опусти́тися, занепада́ти, занепа́сти, несов. попусти́ти себе́; пуска́тися бе́рега, пусти́тися бе́рега

3) строит. (несов.) опуска́тися; спуска́тися, попуска́тися; приспуска́тися; схиля́тися; випуска́тися, помина́тися, промина́тися, пропуска́тися; попуска́тися

и Остановляться остановиться спинятися, спинитися, зупинятися, зупинитися, ставати, стати, запинятися, запинитися, впинятися, впинитися, припинятися, припинитися, перепинятися, перепинитися, переставати, перестати, (внезапно) затинатися, затнутися, (о многих) поспинятися, позупинятися, поставати и т. д. Он шёл, не -вался - він ішов, не спинявся (не ставав). Велите кучеру -виться - накажіть візникові спинитися (зупинитися, стати). Говори, не -вайся - говори, не зупиняйся. Не -ваясь - не спиняючись (не зупиняючись), без відпочинку, без перерви. Он работает не -ваясь - він працює (робить) не спиняючись (без упину). Сердце (дыхание) в груди -вилось - серце (віддих) у грудях запинилося, дух забило. Часы -вились - годинник став. Я -вился здесь на несколько дней - я спинився тут на (де)кілька днів. Я -вился в гостинице - я став у готелі. -виться на ночлег - стати на ніч, стати ночувати. -виться лагерем, биваком - отаборитися, оташуватися, отакомитися, отокуватися, окошитися, кошем, табором стати. Войско получило приказание -виться - військо здобуло наказ стати (спинитися). -виться со стадом - отирлуватися. Работа -вилась - робота припинилася (запинилася, стала). Мельница -вилась, не работает - млин став, не меле (не працює). Разговор -вился - розмова стала (припинилася, перепинилася), (внезапно) затнулася, урвалася. Он -вился, не договорив слова - він затнувся (запинився), не доказавши слова. На чём мы -вились? - на чому ми спинилися (стали)? -вимся на этом подробнее - спинімося на цьому докладніше. Барометр -вился на хорошей погоде - барометр став на годині. Он на этом не -вится - на цьому він не стане. Он ни перед чем не -вится - він ні перед чим не спиниться (нічим не впиниться). [Шляхта не впинялася ні вірою, ні мовою (Куліш)]. -виться, наткнувшись на препятствие - затинатися, затнутися. -виться неподвижным (от страха) - прикипіти до місця. Остановись! остановитесь! - спинись! спиніться! стій! стійте! Остановленный - спинений, зупинений, запинений и т. д.

* * *

несов.; сов. - останов`иться

открыть

1) что - відкривати, відкрити, (о мног.) повідкривати, (а теснее: что-л. затворённое) відчиняти, відчинити, розчиняти, розчинити (напр., двері, ворота, хату, вікно, скриню) (о мног. повід[роз]чиняти), (немного) відхиляти, відхилити, (гал.) отворяти, отворити, розтворяти, розтворити (двері, вікно, очі); (что-л. закрытое, сомкнутое) відкривати, відкрити, відтуляти, відтулити (димаря, піч, губи) [Дитина відтулила рукавом заслонене лице (Васильч.)], відтикати, відіткати, відіткнути, відтикати, (о мног.) повідтуляти, повідтикати; (что-л. завешанное) відслонювати, відслоняти, відслонити (запону, покривало), (о мног.) повідслонювати. [Підходить до закритої статуї, бере за покривало, трохи одслоняє його (Л. Укр.)]; (что-л. завёрнутое) від[роз]гортати, від[роз]горнути; (что-л. замкнутое) від[роз]микати, від[роз]імкнути (скриню). -вать глаза - розплющувати, розплющити, розмикати, розімкнути, рознімати, розняти очі. -вать рот, уста - роззявляти, роззявити, розтуляти, розтулити, розмикати, розімкнути, відкривати, відкрити рота, уста. -вать книгу - розгортати, розгорнути книгу (книжку). -вать бутылку - відтикати, відіткнути пляшку. -вать грудь - розхристувати, розхристати груди, (себе) розхристуватися, розхристатися. -вать волосы (о замужней женщине) - волоссям (волосом) или косою світити. -вать стену - (камен.) відмуровувати, відмурувати, (деревянную) розбирати, розібрати. -вать нож - рознімати (розняти) ніж или ножа;

2) кому что (тайну, неведомое) - відкривати, відкрити, виявляти, виявити, об'являти, об'явити, викривати, викрити що кому (доверить) звіряти, звірити кому що. -крыть кому всю истину, тайну, намерения - відкрити (виявити) кому (перед ким) всю правду, тайну (таємницю, таїну), заміри. -вать (-крыть) душу, сердце - розгортати (-рнути) перед ким, відкривати (-крити) кому, перед ким душу, серце. -вать преступление, виновника, сообщника - викривати злочин, винуватця, товариша. См. Обнаруживать;

3) (узнавать неведомое дотоле) назнавати, назнати, навідати, визнати, (о мног.) поназнавати;

4) (находить, обретать) відкривати, відкрити, з[від]находити, з[від]найти, ви[від]шукувати, ви[від]шукати, викривати, викрити що. [Колумб відкрив (з[від]найшов) Америку. Відшукали великі поклади (залежи) кам'яного вугля];

5) (изобретать) винаходити, винайти що;

6) (заводить что-л.) відкривати, відкрити, заводити, завести, запроваджувати, запровадити, закладати, закласти, заложити. -вать (-крыть) школы, больницы - відкривати (-крити), заводити (- вести) школи, лікарні. -вать (-крыть) лавку, книжный магазин, фабрику - закладати (- класти), заложити, відкривати (-крити) крамницю, книгарню, фабрику; (начинать) починати, почати, розпочинати, розпочати. -крыть кампанию, пальбу - почати, розпочати війну, стрілянину. -крыть трамвайное движение, воздушное сообщение - розпочати трамвайний рух, повітряне сполучення;

7) что-л. публично (собрание, заседание, праздник, памятник…) - розпочинати, розпочати, відкривати, відкрити збори, засідання, свято, відкривати пам'ятник. -вая собрание, предлагаю избрать председателем… - розпочинаючи збори, пропоную на (за) голову обрати…

* * *

несов.; сов. - откр`ыть

отлучить что, кого от чего відлучувати и відлучати, відлучити кого, що від кого, від чого, вилучати, вилучити що, кого з (редко від) чого, від кого, (о мног.) повідлучати, повилучати. -чать телят - відлучати телята. -чить ребёнка (от груди) - відлучити дитину (від грудей, цицьки). -чить от церкви - відлучити від церкви, вилучити з церкви. Отличаемый - від[ви]лучуваний. Отлучённый - відлучений, вилучений, (отречённый) відречений.

* * *

несов.; сов. - отлуч`ить

відлучення, відлука, відгода. -ка ребёнка (от груди) - відлучення дитини (від грудей, цицьки). Частые -ки из дому, от службы - часті відлуки (відгоди) з дому (домівки, хати), з посади.

* * *