-
1 архітрав
техн. архитра́в -
2 травный
трав'яни́й; ( поросший травой) трав'яни́стий, ( густой) трави́стий, травни́стий -
3 травянистый
1) ( травяной) трав'яни́й2) ( поросший травой) трав'яни́стий, ( густой) трави́стий, травни́стий3) ( похожий на траву) трав'яни́стий -
4 травяной
1) трав'яни́й; ( поросший травой) трав'яни́стий, трави́стий, травни́стий2) ( цвета травы) трав'яни́стий -
5 отвар
1) відвар (-ру), вивар, юшка, щерба;2) -вар трав, фарм. - вивар із трав.* * *відва́р, -у, ви́вар, -у; ю́шка -
6 белиться
беливаться білитися, вибілюватися. [На траві білиться три шматки полотна. Не вибілюйся так, бо сороки вхоплять: подумають, що сир (жарт)].* * *1) ( покрывать своё лицо белилами) біли́тися2) страд. біли́тися; вибі́люватися, ма́затися, масти́тися; біли́тися, вибі́люватися -
7 жужжание
пчелы мухи) деркотіння, дзижчання, дзизкання, бреніння. -ние кузнечика, сверчка, веретена - сюрчання, хурчання. -ние жука, комара - дзижчання, гудіння. [Тиша в хаті була така, що аж у вухах чулося якесь бреніння (Крим.). Докучне сюрчання трав'яних коників (Мирн.)].* * *1) дзижча́ння; гуді́ння; брині́ння; хурча́ння, ху́ркіт, -коту, сюрча́ння2) ту́ркання, турча́ння, туркота́ння, туркоті́ння -
8 жужжать
деркотіти, дзижчати, дзизкати, дзинчати, бреніти, сюрчати, брумчати, густи (гуде); (о веретене, сверчке, кузнечике) сюрчати, хурчати. [Мухи деркотять. Золоті бджоли бреніли в золотому сонячному промінні (Грінч.). Комар у вухо бренить (гуде) (Чуб.). Всі мухи тихо сиділи, лишень одна брумчала. Коники сюрчали в траві. Хрущі літали й гули. Комарик молодий своє дзинчить (Гліб.). Оса дзинькає]. Полететь жужжа - побреніти. [Бджілка побреніла до вулика]. Жужжать в уши кому - туркати в вуха кому, натуркувати кому щось. [Це ви їм усяку погань натуркуєте, до лукавности призводите! (Крим.)].* * *1) дзижча́ти; зумкоті́ти, -кочу́, -коти́ш; ( с гудением) гуді́ти, густи́ (гуду́, гуде́ш); (преим. о насекомых) дзинча́ти, дзвинча́ти, дзиґоті́ти, -ґоти́ть, дзикоті́ти, -коти́ть; ( звонко) брині́ти, -нить; (о веретене, прялке, осколках) хурча́ти, фурча́ти, фу́ркати, фуркота́ти, -ко́че, фуркоті́ти, -коти́ть, сюрча́ти, сю́ркати2) (твердить что-л.) ту́ркати, турча́ти, усилит. туркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, туркоті́ти, -кочу́, -коти́ш -
9 засуетиться
заметушитися, завештатися; збігатися, зашамотатися; см. Суетиться. [Заметушилась у траві комашня (Коцюб.). Взяла да й утекла, - як збігались пани: трусу такого на все село (М. Вовч.). Зашамоталися люди (М. Вовч.)].* * *1) ( начать суетиться) заметуши́тися; заве́штатися2) ( захлопотаться) заклопота́тися -
10 звездчатка
бот. Stellaria L. зірочник (-ка и -ку); (St. aquatica Scop) слабник (-ка и ку); (St. graminea L.) п'яна трава; (St. Holostea L.) трав'янка; (St. media Vill.) мокрець (-рецю).* * *бот.зі́рочник, -у; диал. зі́рочка -
11 зерно-травяной
зе́рно-трав'яний -
12 кирка
(для выпалывания сорных трав и окучивания растений) сапа (мн. сапи, сапів), ґраса (Остр. п.); (для разбивания твёрдых комьев глины и т. п.) клевак, чукан, мотика; (двузубая) рогачка; (для добывания каменного угля) кайло; (для насекания жерновов) оскард (-да), дзьобань (-баня), дзюбок (-бка); (для тесания камней, зап.) беґа (Вхр.), (у каменщиков, штукатуров) тесельце (-льця).* * *I к`иркацерк.кі́рка, кі́рхаII кирк`а1) ( ручной инструмент) ки́рка, ка́йло; диал. дзюба́к, -а, оска́рд, оска́рда, сокиря́нка2) ( мотыга) моти́ка -
13 лягушка
жаба, ласк. жабка, жабонька, жабочка, увелич. жабище (-ща), собир. жабня (-ні), жаб'я (-б'я), (перен. шутл.) болотяний соловейко. [І жаба риба, бо в воді сидить (Номис). Мов жабище з багна на світ вона дивилась (Куліш)]. -ка квакает - жаба кумкає. -ка, зоол. Rana - жаба, скакавка, скока, скакелюха, скрекотень, кракавка. -шка болотная (Rana arvalis Nilss.) - жаба лучна. -шка-бык (Rana catesbyana Shaw.) - жаба-бугай. -шка зелёная (Rana esculenta L.) - жаба водяна, жаба їстівна. -шка травяная (Rana temporaria L.) - жаба трав'яна. -шка проворная (Rana dalmatina Fitz.) - жаба прудка. -шка озёрная (Rana ridibunda Pall.) - жаба озі[е]рна (ставкова). -шки язычные (Phaneroglossa) - язикаті жаби. -шки настоящие (Ranidae) - справжні жаби, жабуваті. -ка древесница (квакша) (Hyla arborea L.) - райка звичайна, рахавка зелена, рапавка, кракавка, дерев'янка. -ки квакши (Hylidae) - райкуваті (-тих).* * *жа́ба, уменьш. жа́бка; диал. ро́павка, скакави́ця, ска́кавка -
14 натаптывать
натоптать1) (пол, избу) натоптувати, натоптати (поміст, підлогу, долівку и на помості, на підлозі, на долівці, в хаті), натупувати, натупати, (наносить грязи, снегу), наносити, нанести (болота, грязюки, снігу), набагнити, (о мног.) понатоптувати, понаносити. [Такого понатоптували, стільки грязюки понаносили, що хоч бери та й лопатою чисть Грінч.)];2) что, чего во что - натоптувати, натоптати що, чого в що, (утаптывать) втоптувати, втоптати, (притаптывать) притоптувати, притоптати що, (о мног.) понатоптувати и т. п. -ть глины - намішувати, намісити, (о мног.) понамішувати глини (ногами);3) (растаптывать во множ.) натоптувати, натоптати, (о травянистых растениях) натолочувати, натолочити, (о мног.) понатоптувати, понатолочувати чого. Натоптанный -1) натоптаний, натупаний, нанесений, набагнений, понатоптуваний, понаношений;2) натоптаний, втоптаний, притоптаний, понатоптуваний и т. п.; намішений, понамішуваний;3) натоптаний, натолочений, понатоптуваний, понатолочуваний. -ться -1) натоптуватися, натоптатися, понатоптуватися; бути натоптуваним, натоптаним, понатоптуваним и т. п.;2) (вдоволь, сов.) - а) (топча) натоптатися, (трав. раст.) натолочитися, попотоптати, попотолочити (досхочу), (о мног.) понатоптуватися, понатолочуватися б) (топчась) натоптатися, попотоптатися (досхочу), (о мног.) понатоптуватися; (находиться) натупатися, натупкатися, натупцюватися, натюпатися, попотупати (досхочу) и т. п., (о мног.) понатупуватися и т. п.; (натолктись) натовктися, попотовктися (досхочу) и т. п. Срв. Топтать, -ся. [Хіба мало натупаєшся за день! (Звин.)].* * *несов.; сов. - натопт`атьнато́птувати, натопта́ти, -топчу, -топчеш и мног. понато́птувати; ( нагрязнять) нату́пувати, нату́пати -
15 недомогать
трохи нездужати, трохи недугувати, кволитися, (хиреть, диал.) гибіти. [Я щось недугую трохи (Л. Укр.). В мене син чогось кволиться, жаліється на голову все (М. Вовч.). Ліг він на мокрій траві, занедужав од того і все гибіє з того часу (Лубенщ.)].* * *незду́жати, слабува́ти, -бу́ю, -бу́єш; неду́гувати, -гую, -гуєш, неду́жати, кво́литися, -люся, -лишся; диал. коро́дитися, -ро́джуся, -ро́дишся и короди́тися, -роджу́ся, -ро́дишся -
16 неугомонный
невгамовний, невгамований, невгомо[і]нний, нев[у]гавний, невгавущ[ч]ий, (диал.) безгамульний; (безостановочный) безугавний, безупинний, невпинний, безнастанний; (непоседливый) непосидющ[ч]ий; (неусыпный) невсипущий; (беспокойный) невпокійний, неспокійний. [Тихе море спокою навчило невгамовнеє серце моє (Л. Укр.). «Яким способом ви гадаєте досягти свого?» - допитувався невгамовний Стемпковський (Ор. Левиц.). Він невгамований, що стосується до вигадок у жартах (Н.-Лев.). А-а, та й невгомонний-же який! (Мирний). «Оксано! не спи!» - гука невгомонний наглядач (Крим.). Невгомонна щебетушка (Франко). Невгавні коники завели у траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить (Мирний). Чув розмову невгавущу (М. Вовч.). (До берега) біжать хлоп'ята невгавучі - і сміх, і гук, і галас навкруги (Грінч.). От-то який безгамульний! - та сядь, та хоч трохи посидь! (Яворн.). Невпинний моря шум (Франко). Безталання невсипуще і нам усміхнеться (Шевч.)]. -ный человек - невгомо[і]нна (невгамовна, неспокійна, непосидюща) людина; срв. Неугомонник, -ница.* * *невгамо́вний, невгомо́нний неуга́вний, непогамо́вний, непогамо́ваний невгаву́чий, невгаву́щий; невпокі́йливий -
17 обрезывать
обрезать, обрезать обкра[о]ювати, обкроїти. [Обкроїв кружальце на денце];2) укоротить, -зать меньшую часть чего - надрізувати, надрізати, урізувати, урізати, зрізувати, зрізати, обкра[о]ювати, обкравати, окраяти, обтинати, об(і)тяти; (шутл.) обчикрижувати, обчикрижити, обч[щ]икувати, обч[щ]икати. [Урізав вовкові хвіст. Надрізав ціпка, бо довгий. Рукава трохи обчикрижу (Глібів). Обчикала каптанок: став на кішку великий, на собаку малий]. -ать волосы, перья - обтинати, об(і)тяти. [Обтинають крильця пташечкам. Коли-б хто міг ті кучері обтяти (Л. Укр.)]. -ать мелкие ветви и листья с ветвей - обчухрувати, чухрати, обчухрати, обчимхувати, обчимхати, обчемсати; чустрити, обчустрити. [Обчухрав липку. Обчимхує гілляку. Обчустрює мітлу]. -ать побочные побеги и листья на трав. раст. - пасинкувати, обпасинкувати. [Тютюн треба пасинкувати і сонячники]. -вать концы ботвы арбузной, чтобы разрасталась в ширину - валашати. -зать руку, палец - урізати руку, палець, пальця. [Сього пальця вріж - болить і того вріж - болить];3) (о рел. обряде) обрізувати, обрізати. Обрезанный -1) урізаний, зрізаний, надрізаний; окраяний, обітятий; (шутл.) обчикрижений, обч[щ]иканий; (о деревьях) обчухраний, обчимханий, обчемсаний, обчустраний; (о руке, пальце) урізаний;2) обрізаний.* * *см. обрезать -
18 огнёвка
лисяче хутро огнистого кольору.* * *1) энтом. вогні́вка, огні́вка, трав'яни́ця2) зоол. черво́на лиси́ця -
19 переводина
-нка бантина, банта, трам, трамок, архітрав. Потолочная -на - сволок, трам, трамок, (поперечная) полутрамок. Половая -на - підвалина.* * *ба́лка; ( перекладина - под полом) підва́лина; ( под потолком) сво́лок, диал. трям, уменьш. трямо́к, -мка́ -
20 перекликание
перегукування, перекликання, переклик. [Перепели в траві розпочали перегукування (Мирн.). Перекликання з в'язнями].* * *переклика́ння, перегу́кування
См. также в других словарях:
трав'яний — прикметник … Орфографічний словник української мови
трав'янистий — прикметник … Орфографічний словник української мови
трав'янистість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
трав'яниця — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
трав'янка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
трав'яночка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
трав'яний — а/, е/. 1) Прикм. до трава. || Власт. траві. || Зробл. із трави. || Пригот. із трави, на травах, із домішкою трави. || Вигот. з насіння багаторічних трав. •• Трав яне/ бо/рошно високопоживний вітамінно білковий корм, який одержують з штучно… … Український тлумачний словник
трав'янистий — а, е. 1) Порослий травою; з густою травою. 2) Подібний до трави виглядом, будовою тощо. 3) Те саме, що трав яний 1) … Український тлумачний словник
трав'янистість — тості, с. Якість за знач. трав янистий … Український тлумачний словник
трав'яночка — и, ж. Зменш. пестл. до трав янка … Український тлумачний словник
трав'янистий — (порослий травою, з густою травою), трав яний, травистий … Словник синонімів української мови