чабан

чабан СБФ; див. чобан I.

спритний, жвавий, кмітливий О.

чабан, вівчар (-ря).

* * *

(-аллар СБ)

1. чабан, вівчар, баранник, пастух, скотар; Чобан араба Чумацький Віз, Велика Ведмедиця СБ; чобан бах- пасти отару Б; чобан дӱдӱгӱ / дӱдӱӱ сопілка, дудка О / К; чобан йӱр- чабанувати Г-К; Чобан йылдыз (ы) Венера О (див. Чолпан) ; чобан кӧпеги / кӧпеи вівчарка, вовкодав О / К; чобан сеси грубий голос, як у чабана М; чох чобан арасна хой арам д'еберий де чабанів багато, там вівці дохнуть вір мору СГ.

2. отара СМ, Б; чобаны чобан бағай пастух доглядає отару СМ; пор. чабан I.

чиряк, фурункул, нарив К, СГС.

СМ-Г, чобанҗы СМ-У, К чабан, баранник, пастух; чобанҗ и йӱр- чабанувати У, чобанҗ ы чобан бахай, авузундан май ахай чабан доглядає овець, з рота в нього тече жир Б.

1. верх, поверхня, верхній одяг; о чыхмаз эди ӱстйе воно б не стало відомим — не вийшло б на поверхню П; хохуй ӱстлери їхній одяг пахтить У; ӱстӱ йалтрай, ичи / тӱбӱ халтрай зовнішність у нього блищить, а внутрішність / спід дрижить СМ, Б, Г, М / К; ӱстӱ тэмиз наш одяг чистий П; ӱстӱ — гӱмӱш / алтын, диби — йез верх у нього срібний / золотий, а основа — латунна СК; толай ӱстӱн ӧле пускачыхлар уся поверхня твого тіла покривається такими пухирцями СЛ; хол ӱстӱ верхній бік долоні СБ.

2. голівка чобота.

3. сл. ім. верх; ӱстӱме на мені Б; ӱстне дэ чаршаф, тӱптэн дэ чаршаф, ортада йӱн простирадло зверху, і знизу простирадло, а всередині вовна СЛ; йер ӱстне по землі СБ; харлар ӱстне на сніг СБ; ай сырт ӱстне — чобан айах ӱстне, ай бурун ӱстне — чобан сырт ӱстне місяць на спині — чабан на ногах, місяць на носі — чабан на спині СБФ; миний җиҗасы дрек ӱстне його старша сестра залазить на дерево Б; харт олду о ат ӱстне постарів він на тому коні СЛ; ат ӱстӱне на коні ВН; миний дэвениң ӱстӱне сідає на верблюда СБ; ӱстӱне минейим сяду на нього СМ; ӱстӱне ӧкелен- гніватися на кого Г; башынын ӱстӱне над його головою СК; йар ӱстӱне йарем бар крім однієї любки, в мене є ще одна любка Б; онун ӱстӱне дурду зупинилася над нимМ; таш ӱстӱне на камінь У; хапуун ӱстӱне над дверима СГ; тӧпелер ӱстӱндэ на вершинах К; ӱстӱндэн зверху НБЄ, СЛ; эт ӱстӱндэн йӱзӱм йерлер після м'яса їдять ізюм СК; … ахшам ӱстӱ надвечір СЛ; пор. сине, сна, сне, снен, стне, стнен, стӱ, стэн, ӱс.

1) вівчар; хазяїн (отари)

2) чабан

* * *

1) вівчар; хазяїн ( отари)

2) вівчар

1) пастух; чабан

2) канцелярська папка; швидкозшивач

3) картотечний ящик

4) амер. брошура, проспект

5) фальцювальний апарат (пристрій)

6) фальцювальник

7) pl складаний бінокль

8) pl складане пенсне

* * *

1) див. fold IV -er

2) папка, швидкозшивач; картотечний ящик для паперів; підшивка, досьє

3) aмep. брошура, проспект; книга-розкладка, ширмочка

4) пoлiгp. фальцювальний апарат; фальцювальний пристрій; фальцювальний ніж; фальцювальник

5) pl складаний бінокль; складане пенсне

чабан, козопас

* * *

n амер.

пастух, чередник, чабан

* * *

n; амер.

n (pl herdsmen)

пастух, чередник, чабан

* * *

1) пастух; скотар

2) ( Herdsman) Волопас ( сузір'я)

n (pl sheepmen)

1) амер. вівчар; власник вівчарської ферми

2) чабан

* * *

n; сл.

1) пастух, чабан

2) обліковець на складі; комірник

1) пастух, чабан

2) обліковець на складі; комірник

лаживать

1) (поправлять, приводить в порядок) лагодити, злагоджувати, налагоджувати, ладнати, ладнувати, ладити, обладжувати, лаштувати, рихтувати, риштувати; (готовить) готувати, зготовляти що. [Лагодити віз у дорогу (Сл. Ум.). Лагодь, мати, постіль (Пісня). Налагоджували неводи свої (Біблія). Ладнайте вози, пора їхати (Сл. Гр.). Чабан з наймитом обладжували воза (М. Вовч.). Риштувать вози в далекую дорогу (Шевч.)]. -дить обед, чай - лагодити (ладити, зготовляти, порати) обід, чай, ладнати (лаштувати) до обіду, до чаю. [Іди лишень полуднувать лагодь (Шевч.). Ладнає до чаю (Мова)]. -дить дело - лагодити справу. -дить куда - см. Ладиться 2;

2) (музык. инструмент) ладити, настроювати, срвн. Лад 3;

3) с кем - ладнати, бути (жити) в (добрій) (з)лагоді, у (добрій) згоді, у ладу з ким. [Гордіїв дядько не ладнав чогось із Демидовим батьком (Грінч.)]. Они не -дят между собою - вони не ладнають один (одно[е]) з одним, одна з одною, між ними незлагода, вони між собою не миряться. Он со всеми -дит - см. Он со всеми в ладу (Лад 2).

* * *

1) (жить в согласии с кем-л.) бу́ти в зла́годі (в зго́ді), жи́ти в зла́годі (в зго́ді)

2) ( приводить в готовность) ла́годити, ла́дити, ладна́ти

3) ( намереваться) збира́тися, ла́годитися, ладна́тися, ма́ти на ду́мці

4) ( твердить) пра́вити, торо́чити, товкти́

5) муз. ла́дити, налагоджувати; ( настраивать) настро́ювати, наладо́вувати, настру́нчувати

мигивать, мигнуть

1) (хлопать веками) кліпати, кліпнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, моргати, (з)моргнути, мругнути, (г)липати, (г)липнути, (редко) мигати, (чаще) (з)мигнути, (грубовато) лупати, лупнути (очима). [Кліпають очі (Рудан.). Сидить та очима кліпає (Н.-Лев.). Малашка кліпала повіками, піднімаючи раз-у-раз очі на чоловіка (Григор.). Тільки очима блима (Основа). Блимнув якимись дикими очими (Васильч.). Чого ти своїми більмами так бликаєш? (Канівщ.). Князь іронічно глипнув (Франко). Маруся липнула на його очима (Н.-Лев.). Чабан їх зобачив, хоч оком не мигнув (М. Вовч.). Очі сухі і не змигнуть (Коцюб.). Він лупнув очима і застогнав (М. Левиц.)];

2) (подмигивать кому) моргати, моргнути кому, на кого или до кого. [Я на тебе моргала і очима і бровами (Н.-Лев.). Темний небозвід до мене моргав зорями-очима (Франко)];

3) (о молнии, звёздах, свете) блимати, блимнути, бликати, бликнути, мигати, мигнути, мигтіти, миготіти (-гочу, -готиш) и миготати (-гочу, -гочеш), моргати, моргнути, кліпати, кліпнути, (редко) лупати, лупнути. [Останняя искорка з попелу блима (Крим.). Зорі мигали і бризкали світлом (Н.-Лев.). Коли- не-коли моргне блискавка (Сл. Гр.). Сонце боялося навіть моргнуть (Коцюб.). Червоний жар (в печі) кліпав синявим оком (Коцюб.). Зорі на дощ дмуться та лупають (Номис)].

* * *

несов.; сов. - мигн`уть

1) ( о глазах) клі́пати, клі́пнути, морга́ти, моргнути, мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути

2) ( давая знак) морга́ти, моргну́ти

3) ( о свете) мига́ти, мигну́ти, бли́мати, бли́мнути; лу́пати, лу́пнути; несов. мигтіти, миготі́ти, диал. мигкоті́ти

пастух. Помощник -ха - підпасач, підпасич, підпасок (-ска). Старший над -хами, чаще старший -тух овец - ватаг, отаман, личман, отагас, (гал.) бац. -тух овец - вівчар, чабан, гайдар (-ря), гайдай, (-дая), ватажник, югас; (младший -тух при чабане и личмане) тре(й)тяк. -тух баранов - баранник. -тух ягнят - ягнятник, янчар, (у гуцулов) ягничник. -тух коз - коза[я]р. -тух телят - телятник. -тух крупного рогатого скота - скотар (-ря), чередник, чередар (-ря), чердаш, (у черноморцев) товарчий, (коров, телят и пр.) коров'яр, корівник, (волов) волопас, воловик, (угор.) воловар, (гал.) волар, воляр. -тух лошадей - стадник, стадар, табунник, табунщик, коняр (-ра), конар. -тух свиней - свинопас, свинар (- ря). -тух гусей - гусятник, гусяр, гусій, дробинник. -тух ночной - ночліжанин, ночліжник, поночліжник. Без -ха (быть или обходиться) - самопас, самопаски, самопасом, самопасно, пустопаш, на-безбаш (безбач, безбеш). [Череда ходить самопас].

* * *

и Пастуший пастуший, пастушачий, пастухів, пастухівський; вівчарський, вівчарів; чабанський, чабанів; гайдарський, гайдарів; и т. п. Срв. Пастух.

* * *

поправить

1) поправляти, поправити, лагодити, полагодити, (реже) ладнати, поладнати, ладити, поладити, (несколько) підправляти, підправити, підлагоджувати, підлагодити що, (исправлять) направляти, направити, налагоджувати, налагодити, налаштовувати, налаштувати, (кругом, со всех сторон) облагоджувати, облагодити, обладжувати, обладити що, (о мног.) попідправляти, попідлагоджувати, понаправляти, поналагоджувати, поналаштовувати, пооблагоджувати, пообладжувати; (зачинить) залагоджувати, залагодити, заладнати, залаштовувати, залаштувати, (о мног.) позалагоджувати, позалаштовувати що. [Оці дощі хлібець підправлять (Харк.). А ну направ каганець, щось він погано світить (Берд.). Старі неряти понаправляв і почав в'язати новий (М. Вовч.). Та біди тим не поправив (Франко). На се літо Ворона ледві встиг налагодити будинок (Кониськ.). Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати (Г. Барв.)]. -вить дом, стену, изгородь, крышу - полагодити, поправити, підлагодити, підправити, (кругом, со всех сторон) облагодити будинок, стіну, горожу, дах (стріху). -вить запруду, плотину - полагодити, підправити, підгатити гать, греблю. -вить поломанную телегу, машину - полагодити, налагодити, направити, обладити поламаного воза, машину. [Віз поламався, - треба налагодити (Грінч.). Чабан з наймитом обладжували воза (М. Вовч.). А хату все-ж-таки треба було якось підправити (Григ.)]. -вить свои дела, своё хозяйство - підправити, поліпшити свої справи, своє господарство, підмогтися, піджити(ся), призаможніти. [Після пожежі трохи піджився. Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю (М. Вовч.)]. -вить дело - поправити, направити справу, діло. -вить здоровье - поправити, підправити здоров'я, нагнати здоров'я. [А здоров'я вже не нажену: не ті годи (Звин.)]. Употребление молока -вило его здоровье - споживання молока поправило його (йому) здоров'я. -влять, -вить кого (подкормить) - відмачулювати, відмачулити кого. [Воли такі погані були, - я й кажу: «дай сюди, я їх одмачулю трохи», - бо паші в мене було таки (Липовеч.)]. -вить свою причёску, платок, шапку - причепурити, поправити свою зачіску, поправити на собі хустку, шапку. -вить ошибку - поправити, направити помилку;

2) (выпрямить) виправляти, виправити, випростувати, випростати, (о мног.) повиправляти, повипростувати що. Поправленный - поправлений, полагоджений, підправлений, підлагоджений, направлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - попр`авить

1) поправля́ти, попра́вити; ( чинить) ла́годити, пола́годити, ладна́ти, поладна́ти, ла́дити, пола́дити, зала́годжувати, зала́годити, несов. заладна́ти

2) ( устранять ошибки) виправля́ти, ви́правити

3) ( вправлять) вправля́ти, впра́вити